В дисертації досліджується юрисдикція міжнародних кримінальних судів та Міжнародного Суду ООН щодо злочину геноциду з позицій інтегративного підходу до відповідальності індивідів та держав згідно з міжнародним правом. Розглядаються концептуальні підходи щодо розуміння юрисдикції міжнародних судових органів. Висвітлюється комплексна природа Конвенції про геноцид. Досліджуються особливості тлумачення міжнародними кримінальними судами складу та окремих елементів злочину геноциду. Здійснюється історичний огляд процесу прийняття та характеризується змістовне наповнення юрисдикційних положень статей 6 та 9 Конвенції про геноцид. Пропонуються шляхи застосування статті 6 Конвенції для "підсилення" юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо злочину геноциду. Досліджується юрисдикція міжнародних кримінальних судів за параметрами ratione personae, ratione loci, ratione temporis. В контексті юрисдикції ratione personae міжнародних кримінальних судів детально охарактеризовано форми відповідальності за злочин геноциду. Констатується, що Міжнародний Суд ООН, юрисдикція якого базується на "компромісній умові" статті 9 Конвенції про геноцид, є дієвим механізмом забезпечення відповідальності держав за геноцид. Детально характеризується юрисдикція Міжнародного Суду ООН за параметрами ratione personae, ratione materiae, ratione loci, ratione temporis. На підставі вищевикладеного робиться висновок про те, що в сучасному міжнародному праві спостерігається тенденція до зближення режимів відповідальності держав та індивідів за злочин геноциду.^UThe dissertation explores jurisdiction of the international criminal courts and the International Court of Justice over the crime of genocide under the integrative approach to responsibility of individuals and states in international law. The conceptual approaches to the understanding of the concept of jurisdiction of the international judicial bodies are analysed. The complex nature of the Genocide Convention is highlighted. The interpretation of the elements of crime of genocide by the international courts is explored. The historical overview of the Genocide Convention adoption process is presented as well as the characteristic of the content of its jurisdictional provisions of the Articles 6 and 9. The new ways of the application of Article 6 of the Genocide Convention are offered, which might be used for “reinforcement” of the jurisdiction of the International Criminal Court for the crime of genocide. The jurisdiction of the international criminal courts under the components ratione personae, ratione loci, ratione temporis is explored. In the context of the jurisdiction ratione personae of the international criminal courts, forms of liability for the crime of genocide are analysed in detail. It is claimed that the International Court of Justice, with its jurisdiction based on “compromissory clause” of Article 9 of the Genocide Convention, might be regarded as an effective mechanism for holding states responsible for genocide. The jurisdiction of the International Court of Justice under the components ratione personae, ratione materiae, ratione loci and ratione temporis is analysed in detail. Taking into account the aforementioned analysis, it is concluded that in contemporary international law there is a tendency for approximation of the regimes of state and individual responsibility for the crime of genocide.

У дисертації досліджено передумови виникнення й розвитку американської та скандинавської течій школи правового реалізму. Проведено аналіз філософсько-правового явища «правова реальність» у світлі різних підходів філософських та правових концепцій, в тому числі школи правового реалізму.Здійснено теоретичне узагальнення ідей фундаторів школи правового реалізму, виокремлено спільні та відмінні ознаки американської та скандинавської течій школи.Досліджено вплив висновків правових реалістів на формування та розвиток теорії юридичної аргументації. У дисертації проаналізовано концепції основоположників та послідовників школи правового реалізму, спрямовані на переосмислення основних факторів, які мають враховуватись при формулюванні юридичної аргументації суддями. Простежено шлях, вибудований школою правового реалізму, та проблематика, яка потребувала вирішення для переосмислення феномена судової правотворчості – від механічної юриспруденції до мистецтва побудови юридичної аргументації.Крім того, у дисертації розкриваються напрями вдосконалення методології та методика викладання у вищих навчальних юридичних закладах у світлі здобутків школи правового реалізму.Досліджено можливість та необхідність використання висновків школи правового реалізму для поліпшення правосуддя в Україні, зокрема, для подолання надмірного формалізму в судовій аргументації вітчизняних суддів, шляхом формулювання аргументації, наближеної до життєвих реалій, з розставленням важливих акцентів на детальному, а не формальному аналізі фактів справи та норм права, які мають бути застосовані. Визначено й проаналізовано надбання американської та скандинавської течій школи правового реалізму, які можуть бути використані з метою підвищення якості юридичної освіти та наближення її до юридичної практики.^UThe thesis (in the form of a dissertation) discloses the analysis of the preconditions of the emergence and development of the American and Scandinavian movements of the School of Legal Realism. The origins of ideas and conceptual bases of the school founders are analyzed in the research.The development of civil society, the spiritual situation, and socio-political events that took place in the late 19th – early 20th century led to new phenomena, needs and demands of a society, which have not been reflected in the previously established concepts of legal thinking. Fundamental ideas of legal positivism have not satisfied anymore the demands of a society that reflects on the refusal to recognize the central role of the state, which had been considered to be endowed with the exclusive power of lawmaking that narrowed down to the rulemaking.The positions of philosophers and lawyers come together to the idea that a person stands in the center of legal reality, his/her needs, interests that cannot be ignored. In this period, the school of legal realism begins to develop. There are two movements of the School in history: Scandinavian and American. There were other conceptual differences between these two movements, except for the geographical. While the founders of American legal realism were legal practitioners who were trying to establish ways to counteract mechanical jurisprudence in the legal proceedings, the Scandinavian movement was developed by philosophers who took steps to comprehend the essence of legal reality. The thesis focuses on the fundamentals of both movements by analyzing the core ideas of the school's founders. The analysis of the history and the founders of American and Scandinavian legal realism' fundamental ideas demonstrates that the school made significant impact on the development of legal thought both in continental and Anglo-Saxon legal systems. The determined core accents and arguments of legal realists of the American movement comprise the essentiality to bring legal theory and practice closer to social reality, which constitutes the living part of law; to analyze the interdisciplinary relations in jurisprudence and the influence of irrational elements on the process of legal perception, especially when judges decide cases. Among the researched fundamental ideas of the Scandinavian movement of legal realism, the following are highlighted: determination of the human psychology as the main source of law; comprehension of jurisprudence as the empirical science; denial of the existence of any manifestations of metaphysical phenomena in jurisprudence. The theoretical generalization of basic ideas of the school of legal realism' founders is carried out through the thesis. The common and distinguishing features of the American and Scandinavian movement are derived.

На базі системного підходу комплексно досліджено історичний процес становлення та розвитку міжнародно-договірної бази, механізму, видів, основних напрямів і форм міждержавного співробітництва Чеської Республіки та Словацької Республіки періоду 1990-х - 2005 рр. як цілісної системи. Розкрито специфіку формування засад чесько-словацької співпраці на початку 1990-х рр. за умов розпаду Чеської та Словацької Федеративної Республіки. Виділено основні етапи розвитку чесько-словацького міждержавного співробітництва у зовнішньо-політичній і зовнішньоекономічній сферах у 1990-х - 2005 рр. Узагальнено історичний досвід чесько-словацької взаємодії у процесі розширення ЄС і НАТО на Схід.

  Скачати повний текст

Досліджено процес формування засад управління часу існування Чернігівського кназівства (1618 - 1632) та впровадження ленної системи. Вивчено причини, перебіг і наслідки Смоленської війни в даному регіоні (1632 - 1634). З'ясовано основні етапи й елементи поширення на Чернігово-Сіверщину повітового устрою. Проаналізовано діяльність органів шляхетського самоуправління. Розглянуто місце регіону у формуванні загальнодержавного бюджету. Відтворено процес формування кордонів воєводства, вплив політичних та історичних чинників на становлення меж і повітового поділу. Досліджено колонізаційні процеси, що відбувалися на Чернігово-Сіверщині. Визначено етапи, методи колонізації, роль у цьому процесі центральної влади та приватних осіб. Наведено класифікацію осад, які виникли внаслідок заселення та загосподарення регіону. Установлено основні тенденції економічного розвитку Чернігово-Сіверщини, значення у господарському розвитку місцевих промислів, висвітлено поширення у даному регіоні більш довершених форм господарювання, внутрішньої торгівлі, цехового ремесла. Визначено місце регіону у зовнішній торгівлі Речі Посполитої, у першу чергу, з Московською державою.

  Скачати повний текст

Досліджено специфіку художньої рецепції старовинних літературних пам'яток у творчості В. Шевчука. Розглянуто історичну белетристику прозаїка у контексті основних здобутків герменевтичної та рецептивної методології інтерпретації художнього твору. Виявлено жанрову належність роману В. Шевчука "На полі смиренному" до літературної обробки середньовічного твору - Києво-Печерського патерика. Проведено текстологічне зіставлення повісті В. Шевчука "Ілля Турчиновський" з "Автобіографією" І. Турчиновського, творами Г. Сковороди. Доведено, що міфологеми у творі "Ілля Турчиновський" - це основа моделі, за допомогою якої письменник створює особливий цілісний образ, синтезуючи умовно-метафоричний світ епохи бароко. Розкрито творчу лабораторію В. Шевчука-інтерпретатора та перекладача Літопису Самійла Величка. Вперше до літературного обігу введено ряд раніше недосліджуваних поетичних творів барокової епохи, зокрема збірки Д. Братковського "Світ, по частинах розглянутий".

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним дослідженням мистецтва літографії київської школи графіки в контексті історії розвитку українського образотворчого мистецтва. Осередок київських літографів сформувався на базі Київського державного художнього інституту (КДХІ), який заклав фундамент вищої мистецької освіти на теренах України, виплекав когорту визначних художників і діячів мистецтв. У другій половині ХХ століття київські художники, які навчались у КДХІ, мали можливість продовжити творчо працювати в літографській техніці в Експериментальних естампних майстернях Київської організації Спілки художників УРСР (КО СХ УРСР) та Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва (Творчо-виробниче об’єднання «Художник» КО СХ УРСР), виконуючи державні замовлення. Наприкінці 1990-х років комбінат і естампна майстерня припинили діяльність у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем, що спричинило занепад техніки плоского друку, а мистці Києва втратили можливість репродукувати літографії. Новий етап розвитку літографії в київському мистецькому середовищі у 2010-х роках був пов’язаний із художнім осередком – Видавничо-поліграфічним інститутом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (ВПІ НТУУ КПІ), оснащеним літографським обладнанням, яке було перевезене ще з Експериментальних естампних майстерень КО СХУ, та приватною Літографською майстернею «30», створеною випускниками ВПІ. На основі систематизації та аналізу значного обсягу літературних джерел відтворено загальну картину розвитку мистецтва літографії київської школи графіки другої половини ХХ – початку ХХІ століття як окремого явища в графічному мистецтві України. Важливим підґрунтям для дослідження мистецтва літографії київської школи графіки стало вивчення оригінальних літографських аркушів, які зберігаються у фондосховищах провідних київських музеїв, навчально-методичних фондах кафедри графічних мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) і приватних колекціях. Формування збірок провідних київських музеїв значною мірою відбулось у другій половині ХХ століття, що припадає на пік розвитку радянського мистецтва.У дисертаційній праці розкрито в хронологічно-історичній послідовності генезу розвитку літографії як техніки плоского друку. Зокрема, у контексті вивчення літературних джерел упорядковано хронологію розвитку літографії як виду плоского друку з моменту її винаходу наприкінці ХVIII століття баварцем А. Зенефельдером і її поширення в європейському культурному просторі з акцентом на етапах розвитку мистецтва літографії на теренах України. За результатами дослідження простежено витоки провідних літографських осередків України (Києва, Харкова, Одеси, Львова), які сформувались на базі закладів вищої освіти (Київський державний художній інститут, Харківський художньо-промисловий інститут, Одеський художній інститут, Українська академія друкарства), визначено імена літографів основних графічних шкіл і проаналізовано значення їх діяльності. Літографська школа Києва бере початок з літографських майстерень Києво-Печерської лаври та друкарень родини поліграфістів Стефана і Василя Кульженків. Процес становлення літографської майстерні в КДХІ, яка була локомотивом у формуванні київської школи літографії, відбувався завдяки педагогічній діяльності визначних художників В. І. Касіяна, В. Г. Юнга, І. М. Плещинського. Проведений контент-аналіз мистецтва літографії київської школи графіки другої половини ХХ століття надав можливість провести класифікацію літографій за жанрово-тематичними, художньо-стилістичними ознаками й композиційними прийомами. 1950–1980-і роки позначено пануванням основної мистецької доктрини – соціалістичного реалізму, що спричиняла суттєві перепони у творчості художників-літографів. Київські мистці, які працювали у станковій графіці, створювали літографські естампи традиційно-побутової та історичної тематики.Визначено імена художників-графіків Києва, для яких літографія стала візуальним утіленням мистецького бачення та образно-художніх пошуків. У другій половині ХХ століття літографія стає провідною графічною технікою у творчості художників Б. Гінзбурга, В. Калуги, В. Новиковського, І. Мовчан, З. Толкачова, М. Попова, О. Овчинникової, А. Крвавича, В. Радька, яка значною мірою відповідала їхнім мистецьким запитам, творчим інтенціям. Зрідка застосовували техніку літографії В. Касіян, М. Туровський, М. Компанець, А. Чебикін, Н. Лопухова, В. Нікітін та інші.Зібрані матеріали та їх теоретичне узагальнення можуть бути використані при написанні окремих розділів з історії українського мистецтва (української графіки) ХХ–ХХІ століть та стати основою монографічного видання. Здобутки пропонованої розвідки будуть корисними як для фахівців-практиків, так і для теоретиків образотворчого мистецтва.^UThis dissertation is a comprehensive study of the lithography artworks created by the Kyiv school of graphics in the context of the history of the development of the Ukrainian fine art. The union of the Kyiv lithographers emerged on the basis of the Kyiv State Art Institute (KSAI), which laid the foundation of the higher art education in Ukraine and nurtured a cohort of the prominent artists. In the second half of the 20th century, the Kyiv artists who have completed their studies at KSAI were able to continue to create their artworks in the lithography technique at the Experimental Printmaking Workshops of the Kyiv section of the Union of the Ukrainian Artists (KS UUA) and to fulfill the state orders at the Kyiv Combine of Monumental and Decorative Art (“Khudozhnyk” Creative and Production Association) affiliated with KS UUA. At the end of the 1990s, the combine and the printmaking workshops ceased their operations due to the difficult financial situation, which caused the decline of the flat printing technique, and also the artists of Kyiv lost the opportunity to reproduce their lithographs. In the beginning of the 21st century a new stage in the development of the lithography art in the Kyiv artistic environment was associated with the Publishing and Printing Institute of the National Technical University of Ukraine "Kyiv Polytechnic Institute" (PPI NTUU KPI).The general picture of the development of the lithography art created by the Kyiv graphic school in the second half of the 20th - the beginning of the 21st centuries as a separate phenomenon in the graphic art of Ukraine, was reproduced on the basis of systematization and analysis of a significant volume of the literary sources. An important basis for the research of the lithography artworks of Kyiv graphic school was study of the original lithographic sheets, which were stored in the repositories of the main Kyiv museums, educational and methodology funds of the Graphic Arts Department of the National Academy of Fine Arts and Architecture (NAFAA) and private collections. In this dissertation, the genesis of the development of lithography as a flat printing technique is revealed in a chronological-historical sequence. Specifically, in the context of exploring the literary sources, the chronology of the development of lithography as a type of the flat printing from the moment of its invention at the end of the 18th century by the Bavarian A. Zenefelder and its spread in the European cultural environment with an emphasis on the stages of its development on the territory of Ukraine was streamlined.Based on the results of this research, the origin of the leading lithography centers of Ukraine (in Kyiv, Kharkiv, Odesa, Lviv) which were established on the basis of the higher educational institutions (Kyiv State Art Institute, Kharkiv Art and Industrial Institute, Odesa Art Institute, Ukrainian Academy of Printing) was observed, the names of lithographers of the main graphic schools were determined and the importance of their activities was analyzed.The Kyiv lithography school originated from the lithography workshops of the Kyiv-Pechersk Lavra and the printing houses of the family of printers Stefan and Vasyl Kulzhenko.The establishment of the lithography workshop at KSAI, being the driving force for the formation of the Kyiv lithography school, was achieved through the teaching activities of the following prominent artists: V. I. Kasiyan, V. G. Yung, I. M. Pleshchynskiy.In the proposed study, a content analysis of the lithography art of the Kyiv Graphic School was carried out, a classification of the lithographs was made according to genre and theme, to visual and stylistic features and to compositional techniques. The 1950s–1980s were marked by a dominance of the main artistic doctrine – socialist realism, which caused significant obstacles in the work of the lithography artists. The names of the graphic artists of Kyiv, for whom lithography became a visual embodiment of their artistic outlook, their figurative and artistic searches, have been determined. In the second half of the 20th century, lithography became the leading graphic technique in the work of the following artists: B. Ginzburg, V. Kaluga, V. Novikovsky, I. Movchan, Z. Tolkachov, M. Popov, O. Ovchinnikova, A. Krvavych, V. Ivanov-Akhmetov, V. Radkо, which significantly met their artistic requests and creative intentions. Such artists as V. Kasiyan, M. Turovsky, M. Kompanets, A. Chebykin, O. Stratiychuk, N. Lopukhova, V. Nikitin and others. The collected materials and their theoretical synthesis can be used for composing of the specific chapters of the history of the Ukrainian art (the Ukrainian graphics) in the 20th-21st centuries and become the basis for a monograph edition. The accomplishments of the proposed study will be useful both for practitioners and theorists of fine art.

Комплексно досліджено етапи конституціоналізації політичних партій, визначено що процес конституціоналізації політичних партій у державах-членах Ради Європи майже завершився. Вперше сформульовано доктринальні моделі відповідальності політичних партій: веймарська, інституційна, кримінальна і модель Європейського суду з прав людини. Проаналізовано нормативне і доктринальне розуміння концепції войовничої демократії, яка розкривається як центральна для визначення меж демократичної толерантності до антидемократичних чи позасистемних партій. Вперше сформовано типологію політичних партій, діяльність яких підлягає забороні у демократичному суспільстві.Комплексно проаналізовано міжнародні та регіональні стандарти гарантування свободи об'єднань. Повністю проаналізовано всі справи Європейського суду з прав людини та інших регіональних установ із захисту прав людини щодо заборони політичних партій, викладено коротку анотацію до всіх справ. У дослідженні систематизовано правові позиції Європейського суду з прав людини, визначено стандарти, дотримання яких вимагається під час заборони політичних партій у державах-членах Ради Європи. Розкрито сутнісне розуміння свободи об'єднань ЄСПЛ у контексті необхідності певного компромісу між вимогою захисту демократичного суспільства та гарантуванням окремих індивідуальних прав. Досліджено досвід одинадцяти іноземних країн, де відбувалась заборона політичних партій.^UThe author of the dissertation thoroughly examined the stages of constitutionalizing political parties and, concluding that this process hasalmost ended, presented a new approach to doctrinal models of political party responsibility; to wit, four models classified as the following: Weimar, institutional, criminal, and European Court of Human Rights. Specific attention was given to the normative and doctrinal understanding of the concept of militant democracy, which is central to defining the limits of democratic tolerance to anti-democratic or non-systematic parties. A pioneering typology of political parties, whose activities are to be prohibited in a democratic society, is meticulously depicted.The paper reviewed all cases on prohibition of political parties adjudicated by the European Court of Human Rights and other regional human rights judicial institutions; subsequently, a comprehensive set of international and regional standards guaranteeing freedom of association was coherently systemized. The experience of eleven foreign countries where political parties were banned was also overviewed. As a result, the substantial understanding of the freedom of association of the ECHR was revealed in the context of the need for a certain compromise between the requirements of protecting a democratic society and of individual rights.

Досліджено передумови та причини створення вишеградського блоку, показано його роль в інтеграції Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини до ЄС і НАТО. Висвітлено основні етапи та проблеми розвитку співробітництва Вишеградської четвірки у контексті процесу європейської інтеграції. Розглянуто особливості становлення та функціонування системи та механізмів багатосторонньої взаємодії країн-членів даного міжнародного регіонального об'єднання. Узагальнено історичний досвід співробітництва країн "Вишеграду", проаналізовано тенденції розвитку вишеградської співпраці у структурі Європейського Союзу. Акцентовано увагу на координації зовнішньої політики й євроатлантичній солідарності РП, УР, ЧР і СР. Охарактеризовано стан і перспективи зв'язків України з країнами Вишеградської групи.

  Скачати повний текст

Уведено до обігу в україніці науковій значний масив чеської, польської, староукраїнської та російської історичної літератури пізньосередньовічної та ранньомодерної доби рукописного та раритетного характеру. Комплексно розглянуто етногенетичні міфи та концепції походження українського народу, сформульовані літописцями, хроністами, книжниками та дослідниками Центрально-Східної Європи XII - середини XIX ст. Виділено дунайський, сарматський, промосковський, хозарський варіанти біблійної етногенетичної легенди та їх підваріанти. Пояснено причини їх появи, розвитку та занепаду протягом XII - XIII ст. Визначено місце етногенетичних поглядів у світогляді освіченої людини даної доби. Систематизовано погляди інтелектуалів переднаукового періоду, що стосуються етимології найбільш уживаних етнонімів і назв, з якими індентифікувало себе населення України. Розглянуто перші спроби окреслення української етнічної території і визначення етнопсихологічної характеристики українців у творах кінця XVIII ст. Виділено та систематизовано українські етногенетичні концепції ранньонаукового періоду. Запропоновано їх поділ на києвоцентричну та московоцентричну. Окреслено проміжну етногенетичну концепцію польського походження. Виокремлено позанаукові ідеологічні чинники, що вплинули на процес генезису концепцій.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено метод одержання ацетатцелюлозних мембран з антибактеріальними властивостями шляхом безпосереднього введення бактерицидних речовин у формувальний розчин. Розроблено методи хімічної іммобілізації на поверхні ацетатцелюлозних та целюлозних промислових мембран бактерицидних речовин різної хімічної будови. Показано можливість регулювання розділювальних властивостей мембран за рахунок їх модифікування бактерицидними речовинами різної хімічної будови. На основі целюлозних мембран модифікованих хітозаном розроблено технологічну схему баромембранного очищення та фракціонування цільових пептидів, які входять до складу субстанцій простатилену.

  Скачати повний текст

Дисертація є філософським дослідженням феномену релігії у філософії М.С.Грушевського. Проаналізовані погляди вченого на сутність, специфіку і структуру релігії, її соціальні основи і суспільне функціонування. Обгрунтовано, що теорія релігії як такої, у М.Грушевського нерозривно пов'язана з концепцією релігії українського народу. Доведено, що згідно з його методологічними положеннями, різним періодам української історії притаманна своєрідна релігійність. Аналізується бачення вченим специфіки релігійного життя українського етносу у доісторичні часи, чорноморсько-дунайську добу, Києво-Галицький період, переходові часи. Встановлено, що згідно з концепцією історика, релігією українського народу є нове християнство. Досліджуються концептуальні засади М.Грушевського щодо часу, умов становлення, сутніх виявів та відмін українського християнства.

  Скачати повний текст

У дисертації визначено зміст і конкретизовано структуру досліджуваних понять, розглянуто і співставлено наявні в науковій літературі методологічні підходи і позиції науковців до розуміння проблеми дослідження, механізм управління розвитком шкіл передового досвіду в системі вітчизняної медичної освіти другої половини ХХ – початку ХХІ ст.Розглянуто механізм управління розвитком шкіл передового досвіду в системі вітчизняної медичної освіти другої половини ХХ – початку ХХІ ст., структура якого організована за принципом статусно-рольової поведінки і вертикальної ієрархії влади на відміну від світових тенденцій цього періоду. У другому розділі схарактеризовано прогнозування, моделювання і створення шкіл передового досвіду, визначено історичні та соціокультурні передумови, а також етапи і тенденції управління розвитком шкіл передового досвіду в системі вітчизняної медичної освіти досліджуваного періоду.У дисертації наголошено, що підґрунтям становлення й розвитку шкіл передового досвіду в галузі вітчизняної медицини та охорони здоров'я слугує діяльність найстарішого вищого закладу освіти України – Києво-Могилянської академії. На підставі аналізу наукової літератури, а також критеріїв визначено три етапи в управлінні розвитком шкіл передового досвіду в системі медичної освіти України другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Перший етап припадає на 1950–1976 рр. у зв'язку з виникненням певних концептуальних напрямів, що визначають основи розгляду й аналізу проблеми новаторства. У дослідженні подано інформацію про діяльність на цьому етапі авторських шкіл передового досвіду, а також ініціативи на місцях, що регламентуються «Положенням про роботу шкіл передового досвіду» від 17 липня 1959 р. Вироблені на цьому етапі критерії, форми і методи управління розвитком шкіл передового досвіду проілюстровані статистичними даними, що наведені з архівних документів і матеріалів. Другий етап розпочинається з 1977 р. і триває до 1995 р., що характеризують перші спроби більш чітко дослідити проблему новаторського руху. У цей час імплементується в Україні стратегія ВООЗ «Здоров'я для всіх до 2000 року» (1977 р.). Підтверджують свою ефективність і дієвість школи передового досвіду, що відкриваються на базі закладів охорони здоров'я (лікарня, поліклініка, санаторій, аптека, СЕС), медичної служби району (міста) у цілому, а також окремих структурних підрозділів у складі цих закладів (лікувально-діагностичні лабораторії, відділення, кабінети). Ухвалюється перший офіційний документ, що регламентує роботу Всесоюзних шкіл передового досвіду, – «Положення про Всесоюзну школу передового досвіду на базі лікувально-профілактичного закладу», що підготовлене співробітниками відділу НОП ВНДІ соціальної гігієни та організації охорони здоров'я ім. М. A. Семашка і затверджене в 1979 р. Третій етап співпадає з другою половиною 90-х років ХХ – початком ХХІ ст., коли науковий інтерес до проблеми новаторства в досвіді істотно знижується через відсутність необхідної інформації про новаторів у системі медичної освіти. У третьому розділі розкрито нові форми впровадження і поширення передового досвіду як важлива умова створення інноваційного освітнього середовища в системі медичної освіти.У дослідженні наголошено, що реалії початку нового тисячоліття якнайкраще схарактеризовані в Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми «Здорова нація» (2008 р.).Спрогнозовано, що шляхи і способи розв'язання окресленої проблеми найбільш доцільно реалізовувати через відновлення мережі шкіл передового досвіду.У дослідженні розглянуто етапи застосування бенчмаркінгу, декілька поколінь його еволюції та альтернативні способи впровадження. Зміст дисертаційної праці містить перспективи впровадження передового досвіду в системі вітчизняної медичної освіти.^UThesis provides defines the content and specifies the structure of the studied concepts, the methodological approaches and positions of scientists available in the scientific literature to understand the research problem, the mechanism of management of development of schools of advanced experience in the system of domestic medical education of the second half of the XX – early XXI century are considered and compared.The mechanism of management of development of schools of advanced experience in the system of domestic medical education of the second half of the XX – early XXI century is considered, the structure of which is organized on the principle of status-role behavior and the vertical hierarchy of power in contrast to world trends of this period.In the second chapter forecasting, modeling and creation of schools of advanced experience are characterized, the historical and socio-cultural preconditions, and also stages and tendencies of management of development of schools of advanced experience in system of domestic medical education of the investigated period are defined.Thesis emphasizes that the basis for the formation and development of schools of advanced experience in the field of national medicine and health care is the activity of the oldest higher educational institution of Ukraine – National University of «Kyiv-Mohyla Academy». Based on the analysis of scientific literature, as well as criteria identified three stages in the management of the development of schools of excellence in the system of medical education in Ukraine in the second half of XX – early XXI century. The first stage falls on 1950-1976 in connection with the emergence of certain conceptual areas that determine the basis for consideration and analysis of the problem of innovation. The study provides information on the activities at this stage of the author's schools of excellence, as well as field initiatives governed by the «Regulations on the work of schools of excellence» of July 17, 1959 year. The criteria, forms and methods of management of development of schools of advanced experience developed at this stage are illustrated by the statistical data resulted from archival documents and materials. The second stage begins in 1977 year and lasts until 1995 year, which is characterized by the first attempts to more clearly explore the problem of the innovation movement. Nowadays, the WHO strategy «Health for All until 2000» is being implemented in Ukraine (1977 year). Confirm their effectiveness and efficiency of schools of best practices, which are opened on the basis of health care facilities (hospital, clinic, sanatorium, pharmacy, SES), the medical service of the district (city) as a whole, as well as individual departments within these institutions (medical-diagnostic laboratories, departments, offices). The first official document regulating the work of the All-Union Schools of Best Practices is adopted – «Regulations on the All-Union School of Best Practices on the basis of treatment and prevention facilities», prepared by the staff of the Department of Social Hygiene M. A. Semashko and approved in 1979 year. The third stage coincides with the second half of the 90s of the XX – early XXI century, when scientific interest in the problem of innovation in experience is significantly reduced due to lack of necessary information about innovators in the health education system. In the third chapter new forms of introduction and dissemination of best practices as an important condition for creating an innovative educational environment in the medical education system are revealed.The study emphasizes that the realities of the beginning of the new millennium are best described in the draft Concept of the National Targeted Social Program «Healthy Nation» (2008).It is predicted that the ways and means of solving the outlined problem should be implemented through the restoration of the network of schools of advanced experience.The study considers the stages of application of benchmarking, several generations of its evolution and alternative methods of implementation. The content of thesis contains prospects for the introduction of best practices in the system of domestic medical education.

Досліджено процес ультрафільтраційного очищення природних вод від гумінових речовин і важких металів. Встановлено високу ефективність лужних регенерувальних розчинів під час регенерації мембран. Розроблено метод посиленої реагентної ультрафільтрації для видалення органічних речовин з природних вод. Запропоновано технологічну схему ультрафільтраційного очищення води, яка сприяє суттєвому покращанню якості питної води та одержанню води для застосування у прецезійних процесах.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано українсько-російські політичні відносини 1659 - 1668 рр. як перший етап процесу політичної інтеграції України до Росії шляхом обмеження царським урядом її автономії та активного втручання у внутрішні справи. Зазначено про розбіжність поглядів сторін на перспективи розвитку своїх стосунків. З'ясовано чинники, що впливали на їх характер, головні напрямки політики Москви щодо Гетьманщини, її вплив на перебіг подій у регіоні, методи, які використовував царський уряд для досягнення своєї політичної мети. Проаналізовано договірні статті 1659, 1663, 1665 рр., обставини їх підписання, наслідки для українсько-російських відносин. Розкрито роль української сторони у справі обмеження автономії Війська Запорозького, механізм зв'язку між Москвою та Україною у контексті діяльності відповідних московських приказів і воєвод, а також особливості перебування в Гетьманщині російської адміністрації.

  Скачати повний текст

Досліджено зародження, розвиток і динаміку українсько-німецьких взаємин на міждержавному рівні та їх розбудову у культурному розрізі (1991 - 2008). Проаналізовано співробітництво у галузях освіти, науки, мистецтва. Доведено, що українсько-німецький культурний діалог здійснюється і підтримується за рахунок та за участі державних, та недержавних установ України та Німеччини.

  Скачати повний текст

В узагальнювальному контексті досліджено історію українсько-німецьких відносин у 1998 - 2005 рр. Розглянуто політичні, економічні та культурні аспекти українсько-німецького співробітництва за умов національних і глобальних трансформаційних процесів. Комплексно досліджено важливі напрямки та форми міждержавної взаємодії, що дозволило розкрити характер, зміст і зробити основні підсумки двостороннього співробітництва. Проаналізовано міждержавні політичні відносини, які формують загальні тенденції двосторонньої співпраці. Показано значення контактів між українським і німецьким громадянськими суспільствами у контексті стимулів до демократичних перетворень і європейського вибору України. Розкрито зміст двосторонніх торговельних зв'язків. Визначено позитивну роль німецької консультативної допомоги у процесі ринкових реформ в Україні. Досліджено галузеву структуру основних німецьких інвестиційних проектів в Україні. З'ясовано особливості взаємодії у сфері культури, рівень розвитку наукових і освітянських зв'язків України з ФРН на підставі імперативів сучасного інформаційного суспільства. Узагальнено чинники, які впливають на імідж України у ФРН у контексті європейської перспективи нашої держави.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування політичних настроїв і свідомості українських селян у добу непу. Проаналізовано особливості реалізації більшовицької політики в українському селі, спрямованої проти розвитку товарно-грошових відносин і вільної торгівлі, яка сприяла впровадженню комун і державних форм землекористування. З'ясовано, що за об'єктивних причин даного історичного періоду українське селянство не могло добровільно сприйняти запропоновану державою політико-економічну модель, відповіддю на її насильницьке впровадження були різні форми соціального опору - від повстанської війни до економічного спротиву. Визначено, що за даних умов більшовицький режим був змушений змінити тактику та посилювати власний вплив на селі шляхом поширення комуністичної ідеології, засобами освіти, агітації, пропаганди. Встановлено, що у 1920-х рр. відбулись зміни політичних настроїв і свідомості в селянському середовищі, що набули сталих форм у період колективізації.

  Скачати повний текст

У роботі вперше проведено комплексний аналіз формування та діяльності українських церковних музичних осередків кінця XVI – XVIII ст. Запропоновано новий міждисциплінарний вектор дослідження української церковної музики з використанням джерел і методології в галузі історії, літературознавства та мистецтвознавства. Розкрито специфіку діяльності музичних осередків на Лівобережжі та Слобожанщині і форми побутування церковно-музичних центрів на землях Правобережжя та Західної України. Реконструйовано діяльність музичних осередків при Київській митрополичій кафедрі та Переяславській архієрейській резиденції. Досліджено вплив української духовної музики на російську культуру, особливості діяльності українських церковних півчих і композиторів в столичних містах та архієрейських резиденціях Російської імперії. Доведено, що найпотужнішою за кількістю видань музичного змісту була друкарня Києво-Печерської лаври; важливою особливістю Почаївського осередку було започаткування друку пісень паралітургійного характеру, які виходили як самостійними збірками, так і додатками до різних видань релігійного спрямування.^UIn the submitted paper, the comprehensive analysis of formation and activity of Ukrainian sacral music centers of the end XVI – XVIII cent. was defined for the first time. The new interdisciplinary research vector of Ukrainian church music based on a combination of sources and methodology in the field of history, literary criticism and art criticism was proposed. The specifics of the activity of music centers in the Left Bank Ukraine and the Slobozhanshchyna and the forms of living of church and music centers on the lands of the Right Bank and Western Ukraine have been revealed. The activity of the music centers at the Kyiv Metropolitan Department and Pereyaslav Bishops' Residence was reconstructed for the first time. The activity of Ukrainian church choirs and composers in the capital cities and bishops' residences of the Russian Empire as so as the influence of Ukrainian spiritual music on Russian culture are investigated.It is proved hat the original Ukrainian church hymn was largely formed in the Kiev spiritual and educational centers such as Kyiv-Pechersk Lavra and Kyiv-Mohyla Academy. The Kiev-Pechersk Lavra printing house was the most powerful in terms of musical content and served as the main supplier of liturgical purposes for Ukrainian lands. For a long time, the Kyiv-Mohyla Academy was the main center of music education and a kind of "blacksmith of musicians" - songbirds, regents and composers.

Вперше у вітчизняній історичній науці проведено комплексне історико-демографічне дослідження домогосподарств сільського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. (на прикладі Лубенського полку). Проаналізовано населеність, поколінний склад і структуру домогосподарств трьох великих соціальних груп ранньомодерного українського соціуму - сільського духовенства, козаків і селян. За допомогою найбільш поширеної в сучасній історичній демографії класифікації сімейних домогосподарств П. Ласлетта визначено типологію досліджуваних родин. На прикладі двох типових українських домогосподарств простежено еволюцію їх сімейної структури впродовж усього досліджуваного періоду.

  Скачати повний текст

Розглянуто біографію й інтелектуальне середовище Палладія Еленопольського в контексті церковно-політичних подій та теологічних дебатів межі ІV - V ст. Досліджено історію тексту та проведено джерелознавчий аналіз творів Палладія. Простежено особливості біблійних текстів, залучених Палладієм у свої твори. Проаналізовано наративні конструкції, в яких використані біблійні цитати, посилання та алюзії, а також контекстуальні зміни, спричинені цим. Встановлено як використання та модифікація біблійних текстів корелюється з цільовою аудиторією творів Палладія, метою й історичною ситуацією їх написання. Співвіднесено стратегії використання Біблії в Лавсаїку та Діалозі з тими, що наявні в творах авторів, які близькі Палладію та вплинули на його інтелектуально, і таким чином окреслено місце творів в ширшому контексті християнського дискурсу Пізньої Античності.

  Скачати повний текст