Дисертаційна робота присвячена дослідженню змін кишкової мікробіоти та функціонального стану лімфоцитів у пацієнтів з COVID-19 та цукровим діабетом 2-го типу (ЦД-2). У дисертації встановлено особливості змін кишкової мікробіоти у пацієнтів із COVID-19 та ЦД-2, котрі приймали метформін або антибактеріальну терапію, виявлено зміни на рівні чисельності окремих родів, а також зміни індексів альфа-різноманітності. Встановлено кореляційні зв’язки між чисельністю окремих родів мікроорганізмів, а також індексів альфа-різноманіття з біомаркерами запалення зокрема такими, як СРП та НЛС. Показано, що наявність ЦД-2 у пацієнтів з COVID-19 не мала суттєвого впливу на альфа-різноманітність кишкової мікробіоти, проте встановлено, що пацієнти з ЦД-2 та COVID-19, які приймали антибактеріальну терапію та метформін, мали достовірно значущі відмінності в індексах альфа-різноманітності порівняно з тими, хто не приймав антибактеріальної терапії. Виявлено, що F/B співвідношення було вищим у пацієнтів з COVID-19 та ЦД-2 порівняно з пацієнтами з COVID-19 без ЦД-2, а також виявлено кореляційні зв’язки між цим співвідношенням та рівнем СРП. Досліджено зміни транскрипційної активності генів PRKAA1, SLC2A, MTOR у пацієнтів із COVID-19 та ЦД-2. Виявлено, що антибактеріальна терапія не впливала на експресію цих генів. Інсулінотерапія в пацієнтів з COVID-19 та ЦД-2 призводила до зниження експресії гена PRKAA1 та підвищення експресії генів SLC2A1 і MTOR. Прийом метформіну сприяв збільшенню експресії гена PRKAA1, але знижував рівні експресії генів SLC2A1 та MTOR. Виявлено кореляційні зв’язки між рівнями експресії цих генів та запальними біомаркерами (НЛС, СРП і прокальцитонін), що може вказувати на можливий вплив цих генів на перебіг COVID-19 у пацієнтів із ЦД-2.^UThe dissertation is dedicated to the study of changes in the gut microbiota and the functional state of lymphocytes in patients with COVID-19 and type 2 diabetes (T2D). The dissertation is to identify distinctive changes in the gut microbiota of patients with both COVID-19 and T2D undergoing metformin or antibiotic therapy, revealing alterations in the abundance of individual genera as well as shifts in alpha diversity indices. The study established novel correlations between the abundances of individual microbial genera and alpha diversity indices with inflammatory biomarkers like CRP and NLR. Additionally, the research demonstrated that while the presence of T2D in COVID-19 patients didn't significantly impact the alpha diversity of the gut microbiota, patients with T2D and COVID-19 who underwent antibiotic therapy and metformin exhibited noteworthy differences in alpha diversity indices compared to those without antibiotic therapy. Moreover, the research highlighted the higher F/B ratio in patients with both COVID-19 and T2D in contrast to patients with only COVID-19 and without T2D, along with the correlations between this ratio and CRP levels. Furthermore, the investigation explored changes in the transcriptional activity of PRKAA1, SLC2A1, and MTOR genes in patients with both COVID-19 and T2D. It was observed that antibacterial therapy did not influence the gene expression of these genes. Patients with COVID-19 and T2D receiving insulin therapy demonstrated decreased PRKAA1 gene expression and increased SLC2A1 and MTOR gene expression. The administration of metformin resulted in increased PRKAA1 gene expression but decreased expression levels of SLC2A1 and MTOR genes. Correlations were established between the expression levels of these genes and inflammatory biomarkers (NLR, CRP, and procalcitonin), suggesting a potential influence of these genes on the course of COVID-19 in patients with T2D.

Розроблено новий методичний прийом оцінювання захищеності населення від інфекцій, що контролюється засобами імунопрофілактики. Обгрунтовано нову технологію проведення імунологічного моніторингу, удосконалено епідемічни нагляд. Встановлено закономірності сучасного етапу епідемічного процесу й особливості імуноструктури населення щодо кору, дифтерії, кашлюку. Виявлено взаємоневідповідність показників щеплення й імунності та захищеності. На підставі результатів епідеміологічних і експериментальних досліджень створено новий методичний прийом визначення захищеності організму, суть якого полягає в оцінці досліджених після введення вакцини (ревакцинації) за термінів, що відповідають інкубаційному періоду інфекції, рівнів специфічних антитіл, і, якщо їх вміст у сироватці крові досягає протективного рівня, то організм вважається захищеним від інфекції. Розроблено програмно-алгоритмічне забезпечення проведення епідемічного аналізу, імітаційні моделі епідемічного процесу корової та дифтерійної інфекцій. За результатами проведеного дослідження вдосконалено систему епідемічного нагляду за інфекціями, що контролюються засобами імунопрофілактики.

  Скачати повний текст

Мета роботи – покращити результати хірургічного лікування хворих на ускладнену інтраабдомінальну інфекцію на основі індивідуалізації лікувальної програми з урахуванням тяжкості органних порушень та індивідуалізованого прогнозу перебігу захворювання.Робота базарується на аналізі результатів хірургічного лікування 285 хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією-перитонітом, абсцесом черевної порожнини. Залежно від джерела інфекції виділено три групи. Першу групу склали 150 хворих на гангренозний та гангренозно-перфоративний апендицит, ускладнений периапендикулярним абсцесом або перитонітом; другу групу- 60 хворих на перитоніт або абсцес черевної порожнини внаслідок перфорації шлунку, дванадцятипалої, тонкої або товстої кишки. Причиною перитоніту й абсцесів черевної порожнини як проявів ускладненої інтраабдомінальної інфекції є: апендицит – 52,6 %; холецистит – 26,3 %; перфорація гастродуоденальної виразки – 10,2 %; перфорація товстої кишки – 3,9 %; перфорація тонкої кишки – 3,5 %; попередні оперативні втручання на органах черевної порожнини – 2,1 %; перфорація гнійної тубоваріальної пухлини – 1,4 %. Післяопераційні ускладнення після видалення джерела інфекції спостерігалися в 17,2 % пацієнтів й у 13,7 % потребували хірургічного лікування – релапаротомії. Післяопераційна летальність становила 5,3%.Розвиток ускладненої інтраабдомінальної інфекції супроводжують зміни картини периферичної крові: лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво, лімфопенія. Зміни лейкоцитарної формули крові відображають гематологічні індекси: лейкоцитарний індекс інтоксикації; лейкоцитарний індекс інтоксикації Рейса; показник інтоксикації, нейтрофільно-лімфоцитарний коефіцієнт. Про розвиток ускладненої інтраабдомінальної інфекції, наявність вираженої системної запальної відповіді свідчить високий рівень С-реактивного білка й інтерлейкіну-6. Мікрофлору при ускладненій інтраабдомінальній інфекції представлено асоціаціями мікроорганізмів. При гангренозному апендициті та його перфорації виділено 37 штамів мікроорганізмів, що в 54,1 % репрезентовано грамнегативними мікроорганізмами, переважно Escherichia сoli, у 21,6 % виявлено анаеробну флору. При перитоніті внаслідок перфорації шлунково-кишкового тракту виділено 25 штамів мікроорганізмів, що в 76% представлено як облігатними аеробами, так і облігатними та факультативними анаеробами. При перфорації жовчного міхура в 65 % вмісту абсцесу та в 66,7 % уражених навколишніх тканин виявлено грампозитивну флору, насамперед Enterococcus faecalis та Escherichia сoli, а за наявності абсцесів печінки в 57,1 % – Enterococcus faecium та Escherichia сoli.Найбільшою є чутливість виділеної мікрофлори до цефепіму, моксифлоксацину, гатифлоксацину, іміпенему, меропенему та тейкопланіну. Запропоновано вдосконалені шкалу оцінювання тяжкості гострого сепсису II та шкалу оцінювання ентеральної недостатності II, які дають змогу виділити групу хворих з високим ризиком летальності. Тяжкість стану хворих за шкалою сепсису II понад 24 бали та за шкалою ентеральної недостатності II понад 29 балів, свідчить про високий ризик летальності хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією.Розроблено математичну модель прогнозування летальності хворих на перитоніт внаслідок перфорації шлунково – кишкового тракту, чутливість якої 88,9 %, а специфічність 95,7 % та математичну модель прогнозування летальності хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією, чутливість якої 85,7 %, специфічність – 81,0 %.^UThe purpose of the work is to improve the results of surgical treatment of patients with complicated intra-abdominal infection based on the individualization of the treatment program, taking into account the severity of organ disorders and the individualized prognosis of the course of the disease.The work is based on the analysis of the results of surgical treatment of 285 patients with complicated intra-abdominal infection-peritonitis, abdominal abscess. Depending on the source of infection, three groups are distinguished. The first group consisted of 150 patients with gangrenous and gangrenous-perforating appendicitis complicated by periappendicular abscess or peritonitis; the second group - 60 patients with peritonitis or abscess of the abdominal cavity due to perforation of the stomach, duodenum, small or large intestine.The cause of peritonitis and abdominal abscesses as manifestations of complicated intra-abdominal infection are: appendicitis – 52.6%; cholecystitis – 26.3%; perforation of a gastroduodenal ulcer – 10.2%; colon perforation – 3.9%; perforation of the small intestine - 3.5%; previous surgical interventions on organs of the abdominal cavity - 2.1%; perforation of a purulent tubovarial tumor – 1.4%. Postoperative complications after removal of the source of infection were observed in 17.2% of patients and 13.7% required surgical treatment - relaparotomy.Postoperative mortality was 5.3%. The development of complicated intra-abdominal infection is accompanied by changes in the picture of peripheral blood: leukocytosis with neutrophilic shift to the left, lymphopenia. Changes in the leukocyte blood formula reflect hematological indices: leukocyte intoxication index; Reiss leukocyte intoxication index; intoxication index, neutrophil-lymphocyte coefficient. A high level of C-reactive protein and interleukin-6 indicates the development of a complicated intra-abdominal infection, the presence of a pronounced systemic inflammatory response. Microflora in complicated intra-abdominal infection is represented by associations of microorganisms.n case of gangrenous appendicitis and its perforation, 37 strains of microorganisms were isolated, of which 54.1% were represented by gram-negative microorganisms, mainly Escherichia coli, and 21.6% showed anaerobic flora. In peritonitis due to perforation of the gastrointestinal tract, 25 strains of microorganisms were isolated, 76% of which are represented by both obligate aerobes and obligate and facultative anaerobes. In the case of perforation of the gallbladder, gram-positive flora, primarily Enterococcus faecalis and Escherichia coli, were found in 65% of the contents of the abscess and in 66.7% of the affected surrounding tissues, and in the presence of liver abscesses, Enterococcus faecium and Escherichia coli were found in 57.1%. The greatest sensitivity of the isolated microflora to cefepime, moxifloxacin, gatifloxacin, imipenem, meropenem and teicoplanin. The improved scale for assessing the severity of acute sepsis II and the scale for assessing enteric insufficiency II are proposed, which make it possible to identify a group of patients with a high risk of mortality. The severity of the condition of patients on the scale of sepsis II over 24 points and on the scale of enteral insufficiency II over 29 points indicates a high risk of mortality in patients with complicated intra-abdominal infection. A mathematical model for predicting the mortality of patients with peritonitis due to perforation of the gastrointestinal tract has been developed, the sensitivity of which is 88, 9%, and the specificity is 95.7% and the mathematical model for predicting the mortality of patients with complicated intra-abdominal infection, the sensitivity of which is 85.7%, the specificity is 81.0%.

Проаналізовано результати лікування 305-ти оперованих пацієнтів з гострими хірургічними захворюваннями тонкої та товстої кишок (ГХЗТіТК). Розроблено та впроваджено в клінічну практику новий спосіб інтраопераційного кишкового лаважу (ІОКЛ) з застосуванням пристрою запропонованої конструкції. Відзначено, що перевагами наведеного способу антеградного ІОКЛ, у порівнянні з ретроградним, є коротший час виконання, менша кількість промивної рідини, більш ефективне відмивання кишки без мобілізації лівого вигину ободової кишки, менша кількість ускладнень. Вивчено частоту виникнення бактерійної транслокації (БТ) у пацієнтів з ГХЗТіТК та її мікробний спектр, зокрема, аеробних і анаеробних збудників. На підставі порівняльного аналізу виявлено, що частота післяопераційних ускладнень у пацієнтів, яким виконано ІОКЛ, є значно меншою, ніж у хворих, яким лаваж не проводили. Застосування кишкового лаважу зменшує імовірність летального результату за хірургічного лікування хворих на ГХЗТіТК.

  Скачати повний текст

У хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу вивчено закономірності розвитку уражень автономної нервової системи та їх взаємозв'язок з порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка, різними формами дискінезії позапечінкових жовчних шляхів і змінами уродинаміки. З'ясовано характер взаємозв'язку змін соматичного й автономного відділів нервової системи. На підставі результатів спектрального та статистичного аналізу варіабельності серцевого ритму охарактеризовано стадії діабетичної автономної нейропатії (ДКАН). Визначено ранні ознаки діабетичної шлунково-кишкової автономної нейропатії (ДШКАН) і діабетичної цистопатії (ДЦ), фактори ризику виникнення діабетичної атономної нейропатії та маркери підвищеного ризику розвитку остеоартропатії Шарко. Показано властивість унітолу щодо позитивного впливу на поліоловий шлях обміну глюкози за рахунок підвищення активності сорбітолдегідрогенази, що запобігає надмірному накопиченню сорбітолу у нервах.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного клінічного, імунологічного, біохімічного аналізу 125-ти хворих на акантолітичну пузирчатку (АП). На підставі вивчення перерозподілу рецепторів лектинів та взаємодії антитіл до антигенів епідермісу запропоновано високоінформативні методи ранньої диференційної діагностики АП. Описано формування акантолітичних клітин Тцанка шляхом апоптозу кератиноцитів. Установлено, що тяжкий проградієнтний перебіг АП корелює з високим рівнем аутоантитіл до одно- та двониткової ДНК (анти-ss-ДНК IgG і анти-ds-ДНК IgG), низьким рівнем антитіл класу IgM до ліпополісахариду кишкової палички (анти-ЛПС-IgM) та високим рівнем IgA, а також вираженим дисбалансом системи протеолізу, гемостазу, що супроводжувалось синдромом ендогенної інтоксикації. Виявлені порушення формують хибне патогенетичне коло у даної категорії хворих, створюють умови для важкого безперервно рецидивуючого перебігу захворювання та зниження ефективності традиційних схем лікування. Під час вивчення фенотипу Т-хелперів установлено можливість індивідуального підбору доз ГКС. З урахуванням виявлених патогенетичних механізмів проградієнтного перебігу дерматозу запропоновано комплексні індивідуалізовані методи терапії з використанням пара(аміометил)бензойної кислоти, свіжомороженої плазми, селективної гемоімуносорбції на ДНК-сорбентах, курантілу (дипірідамолу), які дають змогу одержати високу клінічну ефективность та ранню реабілітацію хворих.

  Скачати повний текст

Протягом останніх років в Україні спостерігається несприятлива епідеміологічна ситуація щодо захворювань, які передаються статевим шляхом. Особливе місце в їх структурі займає генітальна папіломавірусна інфекція (ПВІ). У випадках передраку та раку шийки матки високоонкогенні штами вірусу папіломи людини (ВПЛ) виявляються майже в усіх випадках. Разом з тим, у патогенезі розвитку цервікальної інтраепітеліальної неоплазії (ЦІН) залишається недостатньо вивченою залежність вірусного навантаження від наявності запального процесу шийки матки, викликаного трихомонадною інфекцією. Важливим є той факт, що в практичній гінекології немає єдиної думки про тактику ведення жінок з ЦІН на тлі інфікування ВПЛ у поєднанні з генітоуринарним трихомоніазом, що обумовило мету дослідження - підвищення ефективності лікування цервікальної інтраепітеліальної неоплазії, асоційованої з вірусом папіломи людини, на тлі генітоуринарного трихомоніазу у жінок репродуктивного віку шляхом розробки та впровадження патогенетично обгрунтованого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів.Генітоуринарний трихомоніаз є досить розповсюдженим захворюванням сечостатевої системи і належить до інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). У світі кожного року на ІПСШ хворіє близько 170 мільйонів людей, з них них носійство на трихомоніаз діагностують у 40-50% пацієнтів зі змішаною урогенітальною інфекцією. Важливість проблеми визначається не тільки патогеністю та вірулентністю, розповсюдженням, частим виникненням психічної та сексуальної дисгармонії в сім’ї, але і тяжкими ускладненнями, що проявляються безпліддям, різними патологічними станами під час вагітності та пологів, народженням хворих немовлят. Останнім часом досить часто діагностують гідросальпінкс, основною причиною якого є трихомонадна інфекція. Утворений в результаті запалення маткових труб, злуковий процес призводить до розвитку жіночого безпліддя. Практично в усіх випадках вагітності, що завмерла в терміні до дванадцяти тижнів і позаматкової вагітності, знаходять трихомонади. Отже, підвищення ефективності діагностики і лікування генітоуринарного трихомоніазу є надзвичайно актуальним питанням в аспекті збереження репродуктивного здоров’я.^UOver the past few years, Ukraine has been experiencing an unfavorable epidemiological situation concerning sexually transmitted infections. Among these, genital human papillomavirus infection (HPV) holds a prominent place in its structure. In cases of precancerous conditions and cervical cancer, oncogenic types of the human papillomavirus (HPV) are detected in almost 100% of cases. However, the relationship between viral load and the presence of cervical inflammation caused by Trichomonas invasion remains insufficiently studied in the pathogenesis of cervical intraepithelial neoplasia (CIN). Importantly, in practical gynecology, there is no consensus on the management of women with CIN in the context of HPV infection combined with genitourinary trichomoniasis. This has motivated the goal of the research: to improve the effectiveness of the treatment of cervical intraepithelial neoplasia associated with human papillomavirus in reproductive-aged women by developing and implementing a pathogenetically justified algorithm of diagnostic and therapeutic preventive measures for genitourinary trichomoniasis.Genital trichomoniasis is a common disease of the genitourinary system and refers to sexually transmitted infections. About 170 million people in the world get infected every year, and 40-50% of patients with mixed urogenital infection are diagnosed with Trichomonas. The importance of the problem is determined not only by the danger to health and epidemiological significance, the emergence of mental and sexual disharmony in the family, but also by severe complications which manifest by infertility, pathology of pregnancy and childbirth, and the birth of sick infants. Recently, hydrosalpinx is an often diagnosed, the main cause of which is Trichomonas infection. Formed as a result of inflammation of the fallopian tubes, the mating process leads to the development of female infertility. In almost all cases of missed pregnancy up to twelve weeks and ectopic pregnancy, Trichomonas are found. Therefore, improving the effectiveness of the diagnosis and treatment of genital trichomoniasis is an extremely urgent issue in terms of maintaining reproductive health.

У дисертації наведено вирішення актуального наукового завдання імунології та алергології - вивчення впливу вірусу Епштейна-Барр на імунні та імунозалежні механізми перебігу АХ, оптимізація діагностичної та терапевтичної тактики ведення хворих на АХ на тлі хронічної EBV-інфекції. Серед 365 хворих на АХ поширеність ЕBV-інфекції була 89,6%, з них в активній фазі – 48,9%. У хворих на АХ на тлі активної фази EBV-інфекції виявлені прояви вторинних імунних порушень і більше виражені клініко-діагностичні ознаки гіперреактивності. У хворих на АХ західних областей України визначено регіональні особливості сенсибілізуючого профілю алергенів, молекулярні ендотипи різних нозологій АХ, на підставі яких створені молекулярні прогностичні моделі персоніфікованого ризику формування АР персистуючого, АР інтермітуючого та БА на тлі активної фази EBV-інфекції. Показано, що проведення ШПТ високостандартизованими екстрактами - це точний метод діагностики сенсибілізації до респіраторних алергенів з чутливістю – 95,4% і специфічністю – 98,8% відносно багатокомпонентних досліджень. Доведена участь ЕBV в імунних та імунозалежних маханізмах перебігу АРі та БА, що більшою мірою виражена у пацієнтів з активною фазою хронічної EBV-інфекції за дисбалансом цитокінів IL-1β, IL-33, IL-17, IL-12, IL-10 і підтверджувалась кореляційними взаємозв'язками IL-12 з miR-146a; IL-33 з miR-155; AGEs з IL-33, IL-17; miR-BART-13 з показниками ОФВ1, FeNO, загального IgE. Продемонстрована висока ефективність курсу імуномодулюючої противірусної терапії у пацієнтів з АРі та БА на тлі активної фази хронічної ЕBV-інфекції перед АСІТ, що продемонструвало ефективність останньої незалежно від способу введення алерговакцини. Запропоновані суб'єктивні та імунологічні маркери моніторингу ефективності АСІТ. Розроблено алгоритм ведення пацієнтів з АРі та БА на тлі хронічної EBV-інфекції.^UThis thesis presents a solution to a current scientific problem in immunology and allergology – research into Epstein-Barr virus impact on immune and immune-dependent mechanisms of allergic diseases, diagnostic and therapeutic approach optimization of patients with allergic diseases and chronic EBV-infection. 89,6% out of 365 patients with allergic diseases were diagnosed with EBV- infection, 48,9% of whom were in active phase. Patients with allergic diseases and the active phase of EBV-infection were diagnosed with secondary immune disorders and had more intense clinical and diagnostic signs of hyper-reactivity.Regional features of allergen sensitizing profile and molecular endotypes of different allergic diseases nosologies were identified in patients with allergic diseases living in the Western regions of Ukraine and molecular prognostic models of personalized risk formation of persistent AR, intermittent AR and BA with the active phase of EBV-infection were created.It has been proved that conducting skin prick tests with highly standardized extracts is an accurate method for diagnosing sensitization to respiratory allergens with sensitivity of 95.4% and specificity of 98.8% in relation to multicomponent studies.The influence of EBV in immune and immune-dependent mechanisms of ARi and BA has been proven, which was more intense in patients with active phase of chronic EBV- infection by cytokine imbalance of IL-1β, IL-33, IL-17, IL-12, IL-10 and was confirmed by correlation of IL-12 with miR-146a; IL-33 with miR-155; AGEs with IL-33, IL-17; miR-BART-13 with FEV1, FeNO, of total IgE.A high efficiency of immune-modulatory antiviral therapy course in patients with ARi and BA with the active phase of chronic EBV-infection prior to ASIT was demonstrated, which proved the effectiveness of the latter regardless of the method of allergy vaccine. Subjective and immunological markers for monitoring the effectiveness of ASIT have been proposed. An algorithm for managing patients with ARi and BA with chronic EBV-infection has been developed.

Визначено особливості розвитку компонентів сигморектального сегмента у плодовому та ранньому неонатальному періодах онтогенезу, залежність топографоанатомічних взаємозв'язків між компонентами сигморектального сегмента як передумови виникнення природжених вад. Розглянуто типові анатомічні ознаки сигморектального сегмента в перинатальному періоді, варіантів його проекції стосовно серединної площини, гістоструктурної організації та хронологічної послідовності його топографоанатомічних взаємовідношень із суміжними органами та структурами живота у динаміці перинатального періоду. Типовими макроскопічними ознаками сигморектального сегмента в перинатальному періоді є наявність звуження кишкової трубки в місці переходу сигмоподібної ободової кишки у пряму; відсутність випинів і жирових привісків у межах сигморектального сегмента; зміна стрічок сигмоподібної ободової кишки на суцільний поздовжній м'язовий шар прямої кишки; переважання діаметрів очеревинного відділу прямої кишки та дистального відділу сигмоподібної ободової кишки над діаметром сигморектального переходу; наявність поперечної півкільцевої складки слизової оболонки. У динаміці перинатального періоду відбувається зміна кута між поздовжніми осями дистального відділу сигмоподібної ободової кишки та очеревинного відділу прямої кишки від тупого до гострого.

  Скачати повний текст

За результатами проведених експериментальних досліджень показано, що у разі стафілококової інфекції у мишей та шлунково-кишкових захворювань телят недостатність імунної відповіді на збудник обумовлена пригніченням ефекторних функцій фагоцитів та їх здатності до продукції ключових медіаторів імунної та запальної реакції організму - ІФН та фактору некрозу пухлин (ФНП). Основою протективної дії ІФН та його індукторів за вказаних захворювань є їх здатність підсилювати неспецифічну резистентність організму, зокрема, підвищувати функціональну активність фагоцитів та природних клітин-кілерів, а також здійснювати регулюючий вплив на продукцію цитокінів - ІФН та ФНП.

  Скачати повний текст

Вивчені фізико-механічні властивості нового антибактеріального шовного розсмоктувального матеріалу. Апробація антимікробних полімерних розсмоктувальних матеріалів (ниток та плівок ЕСБАГ, ЕСБАДХ) в плановій та ургентній абдомінальній хірургії проведена на 545 хворих різного віку та статі. Антимікробні розсмоктувальні полімерні матеріали використані при чистих, умовно-чистих та бактеріально забруднених оперативних втручаннях. Контрольною групою були 310 хворих, яким були виконані аналогічні оперативні втручання, але з використанням нерозсмоктувального шовного матеріалу. Аналіз даних експериментальних досліджень показав, що антимікробний розсмоктувальний матеріал за своїми фізико-механічними властивостями відповідає вимогам, які ставляться до розсмоктувального шовного матеріалу, мають мінімальні капілярні властивості, відсутній ефект "гноту", мають антибактеріальну дію на основні збудники хірургічної інфекції. При формуванні кишкових анастомозів антибактеріальними розсмоктувальними нитками, міцність останніх збільшується в 1,5 рази. Завдяки антибактеріальному розсмоктувальному шовному матеріалу регенеративні процеси в зоні анастомозів випереджають такі ж самі, в анастомозах, сформованих капроновою ниткою та розсмоктувальною ниткою Капромед, і наближаються до асептичного. Розсмоктування ниток наступає на 210 добу після операції. Порівняльний аналіз післяопераційних ускладнень в основній та контрольній групі показав, що завдяки використанню антибактеріальних полімерних розсмоктувальних матеріалів вдалось зменшити кількість гнійнозапальних ускладнень в 4,7 рази.

  Скачати повний текст

Вивчено мікробні асоціації у випадках ендометритів, маститів у корів і шлунково-кишкових, респіраторних захворювань новонароджених телят у дванадцяти господарствах восьми районів Луганщини. Встановлено, що у фермерських біоценозах циркулює від трьох до шости умовно патогенних видів бактерій, які викликають різноманітні патології в корів і новонароджених телят. Ідентичність бактерій, виділених від корів і телят, підтверджується антигенною спорідненістю бактерій у разі різних захворювань, відсутністю антагонізму між бактеріями, ізольованими з одного господарства та позитивним впливом інактивованого полібактеріну, виготовленого з культур бактерій, які циркулюють у даному господарстві. Показано, що під впливом антропогенних факторів і факторів зовнішнього середовища відбувається зміна головних співчленів паразитоценозу, їх кількості в асоціаціях, антогоністичних властивостей, а також зміна чутливості мікрофлори до антибіотиків. Виготовлено експериментальну серію інактивованого полібактеріну. Вперше вивчено клітинні та гуморальні фактори імунної відповіді в корів і телят на введення інактивованого полібактеріну, виготовленого з культур бактерій, які циркулюють у даному господарстві.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі представлено науково-теоретичне обґрунтування використання пробіотичної кормової добавки на основі штаму молочнокислих бактерій, виділеного з травного тракту кролів та селекціонованого за низкою біологічних ознак. Представлені результати досліджень ефективності застосування штаму L. rhamnosus 13/2 у кролівництві та технологічну схему отримання пробіотичної кормової добавки на основі селекціонованого штаму молочнокислих бактерій.Викладені результати мікробіологічного аналізу складу мікробіоти шлунково-кишкового тракту кролів за основних типів годівлі. Встановлено, що молочнокислі бактерії є значною часткою облігатної мікробіоти кішківника кролів незалежно від типу годівлі. Виділено та досліджено 250 ізолятів бактерій роду Lactobacillus. На основі скринінгу, за комплексом біологічних властивостей відібрано штам Lactobacillus sp. 13/2 , ідентифікований як L. rhamnosus.^UThe dissertation presents the results of studies aimed at screening bacteria of the genus Lactobacillus, promising the creation of probiotic preparations for rabbits.It is known that during the weaning period there is significant mortality of young rabbits, often caused by opportunistic infections. Based on the limitation of the use of antibiotics in animal husbandry to solve this problem, there has been a growing interest in drugs based on live microbial cultures - probiotics - that show a pronounced preventive effect against infectious diseases of the gastrointestinal tract. However, probiotics used today in rabbit breeding are universal and recommended for various types of animals. To ensure the maximum effectiveness of a probiotic preparation, it should be based on representatives of the obligate microbiota of the gastrointestinal tract of the animal species for which it is used. Therefore, screening of biologically active representatives of the obligate microbiota of the gastrointestinal tract of rabbits remains an urgent task.Studies have established that, regardless of the type of feeding, lactic acid bacteria are the dominant group among the main representatives of the microbiota of the gastrointestinal tract of rabbits. Taking into account the large number of studies demonstrating the effectiveness of probiotic preparations based on bacteria of the genus Lactobacillus, the selection was aimed at isolating active strains of this genus. There were isolated and investigated 250 isolates, which were attributed to bacteria of the genus Lactobacillus by physiological-biochemical and morphological-cultural characteristics.

Проведено мікробіологічний аналіз на різних стадіях бродіння відібраних традиційних ферментованих страв і напоїв рослинного походження країн регіону Чорного моря. Ідентифіковано та вивчено біологічні властивості ізольованих з них пробіотичних штамів мікроорганізмів, здійснено подальший відбір культур і їстівних рослин, багатих на біологічно активні компоненти, які здатні вибірково пригнічувати ріст умовно-патогенних представників кишкової мікробіоти і стимулювати коменсальні види мікроорганізмів. Вперше досліджено спектри інгібувальної та стимулюючої дії близько 25 різних рослинних компонентів їжі. Показано синергічну взаємодію відібраних ізольованих пробіотичних мікроорганізмів та рослинних компонентів. На основі одержаних даних розроблено зразки функціональних продуктів харчування спеціального прогнозованого призначення. В експериментах in vivo досліджено вплив відібраних мікроорганізмів та рослинних компонентів на кишкову мікробіоту, ліпідний обмін та встановлено їх імуномодулювальну дію. В роботі вперше запропоновано принципи створення функціональних продуктів харчування на основі рослинних компонентів та оригінальних штамів лактобактерій з метою їх прогностичного та персоніфікованого застосування для попередження виникнення некомунікативних захворювань (НКЗ), зокрема ожиріння, шляхом спрямованої корекції мікробного ценозу кишечнику макроорганізму, а відтак і ліпідного профілю та імунного статусу.Про- та антимікробна активність складових компонентів цих продуктів є основою для конструювання дієт на основі етнічних продуктів харчування з врахуванням унікальних рецептур їх приготування. Ізольовані мікроорганізми L. paracasei ІМВ В-7483, L. casei ІМВ В-7412, L. plantarum ІМВ В-7414 та L. plantarum KR-1 є перспективними у виготовленні ферментованих продуктів харчування, так і просто як основа про- чи синбіотичних біопрепаратів.^UMicrobiological analysis of selected traditional fermented foods and beverages of vegetable origin of the Black Sea region countries at various stages of fermentation was carried out. The biological properties of isolated from them probiotical strains of microorganisms have been identified and studied, further selection of cultures and edible plants rich in biologically active components, which are able to selectively inhibit the growth of conditionally pathogenic representatives of the intestinal microbiota and stimulate commensal species of microorganisms have been carried out. For the first time, the spectra of the inhibitory and stimulating effects of about 25 different plant food components were investigated. Synergistic interaction of selected isolated probiotic microorganisms and plant components is shown. Based on the obtained data, samples of functional special prognostic purpose food products were developed. On in vivo experiments the influence of selected microorganisms and plant components on intestinal microbiota, lipid metabolism was investigated and their immunomodulatory effect was established.In this work the principles of creating functional foods based on plant components and original strains of lactobacilli for their prognostic and personalized use to prevent the occurrence of non-communication diseases (NCP), including obesity, through targeted correction of microbial intestinal cenosis of the macroorganism, and in turn lipid profile and immune status were proposed for the first time.The pro- and antimicrobial activity of the components of these products is the basis for the design of diets based on ethnic foods, taking into account the unique recipes of their preparation. Isolated microorganisms L. paracasei ІМВ В-7483, L. casei ІМВ В-7412, L. plantarum ІМВ В-7414 и L. plantarum KR-1 are perspective in manufacture of fermented foods products, and simply as a basis of pro- or synbiotic biopreparations.

Синдром подразненого кишківника (СПК) є одним з найбільш розповсюджених розладів цереброінтестинальної взаємодії у дітей, що призводять до зниження якості життя пацієнтів, порушення їх психічного здоров’я, соціального функціонування, тощо. Наслідком цього є часті звернення по медичну допомогу, що створює серйозне навантаження на систему охорони здоров’я. В літературі наведено дані щодо численних ймовірних факторів ризику у виникненні СПК, однак їх взаємозалежність, особливо у дітей, залишається незрозумілою. Зважаючи на значну поширеність СПК серед дитячого населення в Україні, на сьогодні існує необхідність удосконалення існуючих методів діагностики та лікування розладу. Мета дисертаційного дослідження полягала у підвищенні ефективності діагностики та лікування СПК у дітей на ґрунті вивчення клінічного значення біологічних, психоемоційних, психосоціальних факторів у виникненні та перебігу даного розладу з врахуванням його гетерогенності. Нами було обстежено 54 дитини з СПК віком від 6 до 12 років, 28 хлопчиків (51,9 %) та 26 дівчаток (48,1 %). Середня тривалість розладу на час діагностики становила 2,2 ± 1,1 роки. У 24 дітей (44,5 %) виявлено СПК з переважанням закрепів, у 12 (22,2 %) – СПК з домінуванням проносів, а у 18 пацієнтів (33,3%) – СПК з чергуванням закрепів та проносів. Враховувався також тригерний фактор у виникненні розладу, зокрема стрес (стрес-асоційований СПК у 46,3 % пацієнтів), перенесена кишкова інфекція та/або антибактеріальна терапія (постінфекційний СПК у 53,7 % обстежуваних). Групою контролю були 50 пацієнтів травматологічного відділу ЛОДКЛ аналогічного віку (46,7 % хлопчиків та 53,3 % дівчаток, у яких діагностовано неважку травму, що не потребувала оперативного лікування (S50, S52.2, S52.3, S80, S60, S82.0, S82.2). При проведенні дисертаційної роботи були використані наступні методи: молекулярно-генетичні дослідження, імуноферментний аналіз для визначення концентрації фекального кальпротектину, вимірювання варіабельності ритму серця за допомогою кардіоінтервалографії, визначення рівня особистісної тривожності та соматизації, генеалогічне дослідження (family history) та аналітично-статистичні методи.На першому етапі дослідження проводили вивчення ролі окремих біологічних (поліморфізму val158met гена катехол-O-метилтрансферази (COMT), параметрів варіабельності ритму серця (ВРС)), психоемоційних (рівня особистісної тривожності та соматизації) та психосоціальних (перинатальних, психосоматичних розладів немовлят та мікросоціальних) факторів ризику та протекції у виникненні СПК у дітей.На другому етапі дисертаційного дослідження проводили вивчення взаємозв’язків між різнорівневими, тобто біологічними, психоемоційними та псохосоціальними факторами ризику та протекції у виникненні СПК. На третьому етапі дисертаційного дослідження було розроблено регресійну модель ймовірності виникнення СПК у дитини з позицій БПС підходу, яка включає 11 найбільш вагомих як соматичних, так і психоемоційних та психосоціальних факторів ризику і протекції. Точність опрацьованої моделі склала 92,3%, специфічність – 94,0%, чутливість – 90,7%. Що важливо, більшість з наведених чинників, окрім функціонального поліморфізму val158met гена COMT, є доступними для визначення вже на первинній ланці надання медичної допомоги. Таким чином, запропонована нами прогностична модель може бути використана для ранньої діагностики СПК, а також для профілактики виникнення розладу у подальшому.Результати дисертаційної роботи впроваджено в практичну діяльність 7-ми дитячих лікувально-профілактичних установ м. Львова та Львівської області. За темою дисертаційної роботи опубліковано 13 наукових праць, з них 8 статей, 7 з яких у журналах, що індексуються в міжнародних науково-метричних базах Scopus та Web of Scienсe.^UIrritable bowel syndrome (IBS) is one of the most widespread disorders of gut-brain interaction in children, which lead to a decrease in the quality of life of patients, impairment of their mental health, social functioning, etc. This results in frequent requests for medical care, which creates a serious burden on the health care system. Numerous potential risk factors for the development of IBS are reported in the literature, but their interdependence, especially in children, remains unclear. Due to the high prevalence of IBS among children in Ukraine, there is currently a need to improve the existing methods of diagnosis and treatment of the disorder.The aim of the dissertation was to increase the effectiveness of diagnosis and treatment of IBS in children based on the study of clinical significance of biological, psychoemotional, psychosocial factors in the occurrence and course of this disorder, taking into account its heterogeneity.We have examined 54 children with IBS aged 6 to 12, 28 boys (51.9%) and 26 girls (48.1%). The average duration of the disorder at the time of the diagnosis amounted to 2.2 ± 1.1 years. 24 children (44.5%) had constipation-predominant IBS, 12 (22.2%) had diarrhea-predominant IBS, while 18 patients (33.3%) had IBS with alternating constipation and diarrhea. A trigger factor in the occurrence of the disorder was also taken into account, in particular stress (stress-associated IBS in 46.3% of patients), previous intestinal infection and/or antibacterial therapy (post-infectious IBS in 53.7% of subjects). The control group consisted of 50 patients of the traumatology department of the Lviv Regional State Clinical Hospital, who were of similar age (46.7% boys and 53.3% girls, who were diagnosed with a mild injury that did not require surgical treatment (S50, S52.2, S52.3, S80, S60, S82.0, S82.2).The following methods were used in the dissertation: molecular-genetic research, enzyme immunoassay to determine the concentration of fecal calprotectin, measurement of heart rate variability using cardiointervalography, determination of the level of trait anxiety and somatization, genealogical research (family history) and analytical-statistical methods.At the first stage of the study, the role of individual biological (val158met polymorphism of the catechol-O-methyltransferase (COMT) gene, parameters of heart rate variability (HRV)), psychoemotional (level of trait anxiety and somatization) and psychosocial (perinatal, psychosomatic disorders of infants and microsocial) risk and protection factors in the occurrence of IBS in children were studied. ?At the second stage of the dissertation research, the study of interrelationships between different levels, i.e., biological, psychoemotional and psychosocial risk and protection factors in the occurrence of IBS was carried out.At the third stage of the dissertation research, a regression model of the probability of IBS occurrence in a child was developed based on the biopsychosocial approach, which includes the 11 most important somatic, psychoemotional, and psychosocial risk and protection factors. The accuracy of the developed model amounted to 92.3%, specificity – 94.0%, sensitivity – 90.7%. Importantly, most of these factors, with the exception of the functional val158met polymorphism of the COMT gene, are available for determination already at the primary level of medical care. Therefore, the prognostic model proposed by us can be used for the early diagnosis of IBS, as well as for the prevention of the disorder in the future.The results of the dissertation have been implemented in the practical activities of 7 children’s medical and preventive institutions in Lviv and Lviv region. 13 scientific works have been published on the topic of the dissertation, including 8 articles, 7 of which are in journals indexed in the international scientific-metric databases Scopus and Web of Science.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню біорізноманітності і біологічним характеристикам дріжджів, ізольованих з молочних продуктів і вмісту дистального відділу кишківника здорових довгожителів, їх впливу на опортуністичні бактерії. В роботі також розкриваються екологічні аспекти відносин між дріжджами та різноманітними бактеріями роду Pseudomonas spp. в сенсі агрегативної поведінки бактерій, включаючи їх рухливість та біоплівкоутворення.Ідентифікація 93-х новоізольованих дріжджів показала значне домінування в зразках ШКТ гуцульських довгожителів дріжджів родiв Candida (34 %) та Debaryomyces (25 %). В молочних продуктах найчисленнішими загалом були дріжджі родів Kluyveromyces (26 %), Candida (16 %) та Saccharomyces (15 %). В гуслянці домінували дріжджі родів Kluyveromyces (29%) та Saccharomyces (26 %). Для сметани найбільш характерним був рід Kluyveromyces (38 %). В сирах домінували дріжджі роду Candida (22 %), а також представники родів Kluyveromyces і Debaryomyces. Дріжджі виду Debaryomyces occidentalis var. оccidentalis було вперше ізольовано з ШКТ людини. Серед біологічних характеристик дріжджів треба відзначити, що всі досліджені штами були чутливими до ністатину.За даними аналізу головних компонент (АГК) перша головна компонента (PC1) була асоційована із здатністю дріжджів до інгібування росту багатьох бактерій, а друга головна компонента (PC2) визначалася високими кількісними показниками антагонізму до штамів B. cereus B-911, E. coli B-906 та P. aeruginosa B-900. Найкращі результати за PC1 продемонстрували дріжджі, ізольовані з сирів: S. uvarum FF20 та Y. lipolytica FF21 і FF24; що інгібували ріст всіх восьми досліджених бактерій. Ізольовані з ШКТ здорових абхазьких довгожителів в 80-х роках колекційні штами S. cerevisiae 11k та 14k показали найвищі кількісні показники антагонізму за PC2, і мали максимальні значення зон інгібування росту B. cereus УКМ B-911 та E. сoli УКМ B-906 (50-55 мм).Виявлено, що дріжджі з гуслянки починають проявляти антагоністичну активність за нижчих значень рН (5,0-5,5), ніж ізоляти з ШКТ (6,0), а також мають максимуми антагоністичної активності за більш кислих умов, ніж ізоляти з ШКТ, рН 5,5 та 6,0, відповідно.Було встановлено велику різноманітність впливу дріжджів на агрегативну поведінку псевдомонад, що може включати як стимулюючу, так і інгібуючу дію, та залежала від поєднання штамів псевдомонад і дріжджів, та від дози дріжджового супернатанту. В цілому, для всіх досліджених концентрацій надосаду (17 – 100 % об'єму середовища) K. marxianus FF8 найсильніше впливав на характеристики біоплівкоутворення псевдомонад, пригнічуючи ріст та агрегативну поведінку бактерій. Взаємозв'язок між процесами рухливості та характеристиками біоплівкоутворення модельних псевдомонад з різними типами біоплівок на 24-у годину культивування за дії 50 % концентрації дріжджового супернатанту S.cerevisiae 11k, S. uvarum FF20 та K. marxianus FF8 досліджували з використанням багатоваріантного аналізу. Найвищу ступінь подібності між собою за даними кластерного аналізу змінних (73 %) було виявлено для твічінг-рухливості з міцністю бактеріальної біоплівки, для яких були також характерні високі негативні значення коефіцієнтів другої головної компоненти (PC2) АГК. Свімінг виявився більш асоційованим з прикріпленням клітин до скла, про що свідчили подібність 57 % та значення коефіцієнтів PC1.Ключові слова: дріжджі, молочні продукти, шлунково-кишковий тракт, довгожителі, біорізноманітність, ITS-фрагмент рРНК, антагонізм до бактерій, псевдомонади, агрегативна поведінка, біоплівкоутворення, свімінг- та твічінг-рухливість.^UThe dissertation is devoted to the study of biodiversity and biological characteristics of the yeasts, isolated from the dairy products and the contents of the healthy centenarians' distal intestine, as well as of their impact on opportunistic bacteria. The work also reveals the ecological aspects of the relationship between yeasts and various bacteria of the genus Pseudomonas spp in sense of aggregative behaviour of bacteria, including their mobility and biofilm formation.The identification of 93 newly isolated yeasts showed the significant dominance yeasts of the genus Candida (34 %) and Debaryomyces (25 %) in the gastrointestinal tract samples of Hutsul centenarians. In dairy products overall, the most numerous were yeasts of the genera Kluyveromyces (26 %), Candida (16 %) and Saccharomyces (15%). The dominant yeasts genera in guslyanka were Kluyveromyces (29 %) and Saccharomyces (26 %). The genus Kluyveromyces (38 %) was characteristic for sour-cream isolates. Among the biological characteristics, all tested yeasts strains were found to be susceptible to nystatin.According to The Principal Component Analysis (PCA), the First Principal Component (PC1) was associated with the ability of yeasts to inhibit growth of many bacteria, and the Second Principal Component (PC2) was determined by the high quantitative indices of antagonism to the strains B. cereus UCM B-911, E. coli UCM B-906 and P. aeruginosaUCM B-900. The best results for PC1 were demonstrated by the yeasts S. uvarum FF20 and Y. lipolytica FF21 and FF24 isolated from cheese, which inhibited all eight tested bacteria growth. Isolated from GIT of Abkhaz centenarians in 80s, collection strains S. cerevisiae 11k and 14k showed the highest quantitative antagonism rates for PC2, and had the largest inhibition zones for B. cereus UCM B-911 and E. сoli UCM B-906 (50-55 mm).It was found that the yeasts from a dairy product guslyanka started to develop antagonistic activity at lower pH values (5.0-5.5) than the yeasts from GIT (6.0), and had maximal antagonistic activity under more acidic conditions compared to the strains from GIT, pH 5.5 and 6.0, respectively.A large variety of yeast effects on the aggregative behaviour of the pseudomonads was established, which may include both stimulating and inhibitory effects, and is dependent on the combination of pseudomonad and yeast strains, as well as on the dose of the yeast supernatant. Overall, for all studied supernatant concentrations (17-100 % v/v), K. marxianus FF8 had the greatest influence on the characteristics of pseudomonads' biofilm formation, inhibiting the bacterial growth and aggregative behaviour.The relationship between mobility processes and biofilm characteristics of the model pseudomonads with different types of biofilms at 24 hours of cultivation under impact of a 50 % concentration of the yeast supernatant of S. cerevisiae 11k, S. uvarum FF20 and K. marxianus FF8 was tested using multivariate analysis.According to the cluster analysis of variables, the highest degree of the similarity (73 %) was found for the twitching mobility and the bacterial biofilm strength, which were also characterized by the high negative values of the Second Principal Component (PC2) coefficients for PCA. Swimming was more associated with the cells attachment to glass, as evidenced by the similarity of 57 % and the values of PC1 coefficients.Key words: yeasts, dairy products, gastrointestinal tract (GIT), centenarians, biodiversity, ITS rRNA, antagonistic activity against bacteria, Pseudomonas spp., aggregation behavior, biofilm formation, swimming and twitching moving.

Представники роду Emaravirus є високошкодочинними патогенними агентами сільськогосподарських та декоративних культур, що призводять до зменшення врожайності, погіршення якості плодів, зниження естетичної привабливості та загибелі уражених рослин. Також емаравіруси є об’єктами підвищеного наукового інтересу для фундаментальної науки завдяки особливостям організації їх генетичної інформації, механізмам еволюції та біологічним властивостям. Досліджень щодо виявлення емаравірусів та вивчення їх властивостей в Україні не проводилося. Метою роботи була ідентифікація емаравірусів рослин родин Rosaceae та Poaceae в Україні та вивчення їх молекулярно-біологічних властивостей. Завданнями дослідженнябули: провести скринінг рослин за візуальними симптомами в агро- та урбоценозах України; ідентифікація емаравірусів за допомогою комплементарних вірусологічних методів дослідження: молекулярнобіологічних i серологічних; філогенетичний аналіз фрагментів послідовностей українських ізолятів емаравірусів; дослідити час дивергенції українських ізолятів емаравірусів від ізолятів з інших країн; рекомбінаційний аналіз послідовностей українських ізолятів емаравірусів; проаналізувати поширеність емаравірусів в моно- та сумісних інфекціях з іншими патогенами в Україні.Об’єктом дослідження були віруси роду Emaravirus: HPWMoV, RLBV, RRV, BLMaV, PCLSaV та EMARaV. Предметом дослідження є біорізноманіття та властивості українських ізолятів емаравірусів.^URepresentatives of the genus Emaravirus are highly harmful pathogenic agents of agricultural and ornamental crops, which lead to a decrease in yield, deterioration of fruit quality, decrease in aesthetic appeal and death of affected plants. Emaraviruses are objects of of increased scientific interest from the point of view of fundamental science due to the peculiarities of the organization of their genetic information, mechanisms of evolution and biological properties. Research on the detection of emaraviruses and the study of their properties has not been conducted in Ukraine. The aim of the work was the identification of emaraviruses of plants of theRosaceae and Poaceae families in Ukraine and the study of their molecular biological properties. The tasks of the research were: to screen plants by visual symptoms in the agro- and urban coenoses of Ukraine; identification of emaraviruses using complementary virological research methods: molecular-biological and serological; phylogenetic analysis of sequence fragments of Ukrainian isolates of emaraviruses; to investigate the time of divergence of Ukrainian isolates of emaraviruses from isolates from other countries; recombination analysis of sequences of Ukrainian isolates of emaraviruses; to analyze the prevalence of emaraviruses inmono- and co-infections in Ukraine.The object of the study is viruses of the genus Emaravirus: HPWMoV, RLBV, RRV, BLMaV, PCLSaV and EMARaV. The subject of the study is the biodiversity and properties of Ukrainian isolates of emaraviruses.

Теоретично обгрнутовано та експериментально доведено доцільність створення нових пробіотиків на основі аеробних споротвірних мікроорганізмів. Уперше розроблено пробіотик на основі Dac. macquariensis. Для культивування пробіотика запропоновано нове соляно-сироваткове середовище з внесенням до його складу сульфату марганцю. Установлено ефективність препарату у разі лікування розладів шлунково-кишкового тракту у разі його поєднаного застосування з антибіотиком. Визначено ефективність споробаку з профілактичною метою у період відлучки поросят, позитивний вплив його на відновлення мікрофлори кишечнику за даних умов. Вивчено вплив споробаку на гематологічні, імунологічні показники крові та прирости поросят. Створено технологію застосування даного препарату.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено, що загальна інтоксикація організму, хронічний стрес і фотосенсибілізатори посилюють ушкодження, а активація антиоксидантної системи сприяє підвищенню стійкості кришталика до катарактогенних факторів. Вперше показано, що під час дії на організм поліхромного світла, амінотриазолу, нафталіну, іонізуючого випромінення мають місце аналогічні зміни функціонального стану мембран і антиоксидантного гомеостазу, ступінь виразності яких значно більший уже на ранніх термінах експерименту у випадку їх одночасного впливу. Досліджено, що одним з механізмів катарактогенної дії хронічного стресу, інтоксикації, фотосенсибілізації, механічної травми є потенціювання ушкоджень метаболічних систем прямими катарактогенами. Доведено можливість підвищення стійкості кришталика до катарактогенних дій шляхом стабілізації мембран та антиоксидантної системи. Виявлено, що розвиток вікової катаракти характеризується змінами параметрів антиоксидантної системи та функціонального стану мембран. Вперше встановлено, що захворювання серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та печінки, хронічна алкогольна інтоксикація збільшують метаболічні порушення в осіб з віковою катарактою, особливо значимо у разі патології гепатобіліарної системи. Запропоновано гіпотетичну схему участі антиоксидантної системи та ролі мембран у катарактогенезі.

  Скачати повний текст