Здійснено системний соціально-філософський аналіз історіософських ідей, відображених у книжній культурі Київської Русі, в межах категоріальної структури мислення цієї доби. Визначено етапи та особливості процесу становлення філософсько-історичного мислення в давньоруському суспільстві. На прикладі розвитку основних історіософських категорій показано його специфічні особливості, прослідковано головні тенденції формування та напрямки трансформації історіософських поглядів населення даної епохи. Типологізовано історіософські ідеї, представлені категоріями "простір", "час", "сенс життя" та визначальні риси нового архетипу мислення за відмінностями їх змісту. Охарактеризовано вплив особливостей східнохристиянського православного світосприймання на зміст і структуру філософсько-історичної парадигми давньоруського суспільства.

  Скачати повний текст

Досліджено рукописні повісті про царя Соломона, які є оповідним циклом у російській середньовічній книжності з залученням усіх списків творів на підставі виявлених єврейських джерел. Проаналізовано історію вивчення пам'ятки у російській і зарубіжній науці, виникнення та розвиток сюжету про Соломона, проблеми історії тексту давньоруських повістей, зокрема, археографічні та текстологічні особливості, проблематику та поетику повістей у порівнянні з оригінальними текстами. Повісті циклу досліджено у контексті російської середньовічної культури та російсько-єврейських літературних і культурних контактів.

  Скачати повний текст

Визначено екстра- та інтралінгвальні чинники формування Б.Лепкого як мовної особистості. Здійснено структурно-семантичну характеристику стилістично маркованої лексики, зокрема, виявлено значення та способи використання книжних (історизмів, архаїзмів, старослов'янізмів) та усно-розмовних джерел, співвідношення між ними. На підставі кількісного аналізу встановлено відсоток розмовних, рідковживаних, діалектних лексем від загальної кількості усно-розмовних слів, зафіксованих у історичній прозі письменника. Досліджено функціонування фонетичних, морфологічних, словотвірних, комбінованих варіантів слів та некодифікованої в сучасних словниках лексики. Установлено, що варіантність - структурна ознака лексики історичної прози Б.Лепкого та характерна ознака індивідуально-авторської мовотворчості. Відзначено, що лексика історичної прози відтворює епоху письменника, живу діалектну стихію, часовий зріз писемної української практики, надає матеріал для зіставлення з сучасним словником літературної мови.

  Скачати повний текст

Досліджено в порівняльно-історичному і типологічному аспектах проблеми розвитку фонетичної системи староукраїнської мови другої половини XVI - XVIII ст., а також її графічної та орфографічної реалізації в рукописних житійно-повістевих текстах. Розглянуто явища вокалізму і консонантизму, історію кириличного письма та способи його пристосування до звукової системи української мови. На підставі зіставного аналізу згаданих текстів, мова яких має ознаки книжного стилю, і рукописної ділової документації, що відображує живе мовлення, визначено ступінь унормованості фонетичної і правописної систем зазначеного періоду. Досліджено вперше запроваджені в науковий обіг рукописні пам'ятки житійно-півістевої та ділової літератури. Встановлено, що фонологічна система української мови другої половини XVI - XVIII ст. виступає вже сформованою, а правописна система в даний період ще не склалася і перешкоджала проникненню живомовної фонетики в літературне, книжне вживання. Зазначено, що основи фонетичного принципу українського правопису закладалися саме в писарській практиці XVI - XVIII ст.

  Скачати повний текст

Досліджено історію виникнення та розвитку українського поліметричного вірша. На підставі результатів системного аналізу визначено джерела та тендецнії розвитку поліметричної поезії. Здійснено типологію поліметричних конструкцій з урахуванням жанрової належності художніх творів. Простежено динаміку розвитку поліметричного вірша та розроблено його класифікацію в укрїнській поезії XX - початку XXI ст. Вивчено художні та стилістичні особливості народнопісенних поліритмічних віршованих творів, нерівноскладового книжного вірша та постмодерністського типу поліметричної поезії. Акцентовано увагу на інтенсивності зміни розміру та метричній домінанті у складі поліметричних конструкцій.

  Скачати повний текст

Проведено цілісну реконструкцію мовної свідомості Г. Сковороди та сучасного йому староукраїнського суспільства. Розроблено метод реконструкції староукраїнської мовної свідомості, що визначала характер тогочасної мовної практики. Вироблено критерії оцінювання "українськості"/"неукраїнськості" тих явищ історії української літературної мови, які з позицій сучасної мовної свідомості сприймаються неоднозначно. На основі опрацювання всіх відомих текстів філософа, значну частину яких звірено за автографами, та пам'яток староукраїнської літературної мови запропоновано нову інтерпретацію фонетичних, орфографічних, лексичних і граматичних мовних явищ, зафіксованих у текстах філософа. Доведено, що мова Г. Сковороди становила цілісну систему, у якій поєднувалися різні з походження елементи, функціонально тотожні для мовної свідомості українця досліджуваної доби. Показано здатність мислителя переходити на інший мовно-культурний код. Поглиблено уявлення щодо процесів розвитку старої української літературної мови й її співвідношення з новою українською літературною мовою. Простежено зв'язок вербалізованих філософських концептів мислителя зі староукраїнською бароковою традицією на рівні словотворення, звукопису, мовної гри, фігур і тропів.

  Скачати повний текст

Уперше обгрунтовано доцільність вивчення мовноособистісних характеристик М.Чернявського у контексті мовно-літературного процесу кінця XIX - початку XX ст. Визначено екстра- й інтралінгвістичні чинники формування письменника як мовної особистості. З'ясовано значення його редакторської та видавничої, педагогічної, громадської роботи для розвитку української літературної мови. Висвітлено його погляди на проблему мовно-національної єдності. Проаналізовано мовну тканину творів М.Чернявського, з'ясовано співвідношення фольклорних, діалектних, просторічних, книжних лексичних елементів у його художній мовній практиці. Висвітлено процес залучення до художньо-образної мови неологізмів і застарілих слів. Виокремлено традиційні компоненти образних домінант у творах М.Чернявського, що дозволило по-новому визначити функціонально-стилістичний потенціал мовних елементів, які організовано в систему тропів.

  Скачати повний текст

Вперше в лінгвостилістиці висвітлено різностильову й різножанрову мовотворчість Пантелеймона Куліша в історії української літературної мови другої половини XIX ст., простежено умови формування мовної особистості письменника. Визначено екстра- та інтралінгвальні чинники формування митця як мовної особистості. З'ясовано значення його редакторської й видавничої роботи, мовознавчих студій та перекладацької діяльності в становленні норм літературної мови. Висвітлено погляди П.Куліша щодо проблеми мовнонаціональної єдності. Проаналізовано мовну тканину творів письменника, на підставі чого з'ясовано співвідношення народнорозмовних (розмовно-нейтральних та емоційно-експресивних), фольклорних та книжних лексичних елементів у його художній та нехудожній, а також перекладацькій мовній практиці. Показано практичне входження в художньо-образну мову Куліша церковно-книжних мовних одиниць, функції яких представляють один із шляхів інтелектуалізації української літературної мови.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості контекстуального вживання синонімічних дієслів руху в спортивній пресі. Проаналізовано структуру мікрополя дієслів руху сучасної французької мови, виділено основні компоненти їх лексичного значення. Узагальнено погляди мовознавців щодо видів взаємозамінності, які базуються на наявності у словах спільних значеннєвих компонентів. Розкрито причини залежності значення контекстуального синоніма від його словесного оточення. Визначено характер лексичної сполучуваності дієслів руху. Проведено дослідження умов функціонування дієслів руху у спортивній пресі, яке підкреслює ствердження про значення впливу усного мовлення на літературну французьку мову, що призводить одночасно до стирання різниці між книжною та розмовною її формами та появи емоційно-експресивного впливу на читача. Доведено, що використання, поряд із дієслівними лексемами, стійких фразеологічних словосполучень, які виконують складні стилістичні функції, збагачує мову спортивної преси додатковою інформацією про суб'єкт та характер його руху.

  Скачати повний текст

Розглянуто структуру просторово-часових уявлень давньоруського хронотопу. Визначено місце сакрального центру в системі просторово-часових уявлень давньоруської культури. Конкретизовано розуміння сакрального центру представниками книжної культури давньої Русі на прикладі уявлення про земний рай, Єрусалим - виокремлених смислових топосів зовнішнього просторового виміру. Проаналізовано генезу уявлень про сакральний центр книжної культури Давньої Русі на прикладі розуміння Києва - виокремленого смислового топосу внутрішнього виміру. Висвітлено особливості давньоруського паломництва, яке є своєрідним кроскультурним екзистенційним способом створення сприятливих умов для спілкування людини зі священним і змінює її релігійно-моральний статус. Показано можливість осмилювати актуальні проблеми сучасного українського суспільства та культури з залученням спадщини середньовічної вітчизняної думки.

  Скачати повний текст

Уперше у слов'янському мовознавстві висвітлено з використання лінгвотекстологічного підходу комплекс писемних джерел давньоруського, давньоболгарського та давньосербського походження, в яких містяться згадки про слов'янські й елліністичні язичницькі вірування. Досліджено пам'ятки, які традиційно визначаються як слова та повчання, спрямовані проти залишків язичництва в народі. Здійснено аналіз семантико-тематичних особливостей ключової лексики джерел цих пам'яток у порівнянні з такими самими особливостями лексики канонічних церковних і літописних центонно-парафразовою архітектонікою побудови середньовічного тексту. Така архітектоніка виявляється у тому, що змістові частини попередніх текстів (прецедентних текстів) використовуються для побудови нових текстів. Завдяки лінгвотекстологічному підході подано численні неординарні інтерпретації відповідних місць давньої слов'янської книжності, які залишалися неясними, або мали хибні тлумачення.

  Скачати повний текст

В порівняльно-історичному й типологічному аспектах проаналізовано розвиток лексичного складу української мови за друкованими виданнями Почаївського Успенського монастиря XVIII - першої третини XIX ст. Методом контекстного аналізу простежено умови та способи закріплення живого народного мовлення, визначено репертуар видань, текст яких повністю або частково є українським: богослужбові книги, видання катехітичного змісту, ораторсько-проповідницькі твори, підручник з богослів'я, духовні пісні, поетичні твори, світські видання науково-практичного жанру. Детально проаналізовано лексику, що характеризує інтелект людини, її професійну діяльність, побут, суспільне становище, а також пов'язану зі світом живої та неживої природи, часом, простором та іншими характеристиками буття. Особливу увагу приділено дослідженню взаємозв'язку між тематичною організацією лексики та інтенсивністю впливу народнорозмовного мовлення, книжних джерел. Розглянуто вплив інших мовних систем на формування української літературної мови. Зроблено висновок, що в цілому всі україномовні тексти, вміщені у виданнях Почаївського Успенського монастиря, засвідчують високий ступінь представлення лексичних одиниць, притаманних народнорозмовному мовленню. Встановлено важливу роль досліджуваних видань у розвитку української мови, оскільки саме в цих текстах утверджувалась й апробовувалась лексика, на базі якої сформувалась нова літературна мова.

  Скачати повний текст

Досліджено співочі рукописні книги XII - початку XX ст., що зберігаються в Інституті рукопису НБУВ, здійснено їх комплексний науковий опис, уточнено дати створення, назви, зміст, репертуар, жанри, типологію, музичні особливості. Проведено кодикологічний аналіз крюкових рукописів, здійснено їх аналітичне дослідження в джерелознавчому й історико-типологічному контекстах, виділено характерні (кодикологічні та музично-палеографічні) ознаки кожної рукописної книги (РК), здійснено повний кодикологічний опис даних джерел. Проведено порівняльне вивчення рукописів української та російської традицій і визначено додаткові ознаки для атрибутування РК. Досліджено історію, зміст, типологію, музично-палеографічні й текстологічні ознаки, стилі художнього оздоблення співочих рукописів різних періодів створення. Удосконалено методи джерелознавчого та кодикологічного вивчення музичних РК. Визначено специфічні особливості музичної рукописно-книжної культури, а також основні напрями кодикологічного дослідження книжної писемності.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено історію формування зібрання кириличних рукописних книг відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки Ураїни ім. В.Стефаника, основа якого створена зі збірок і колекцій провідних бібліотек наукових, культурно-освітніх, релігійних установ і товариств Львова, що функціонували у XIX - першій половині XX ст. (до 1939 р.), невелика частина рукописних кириличних пам'яток придбана бібліотекою. Проведено атрибуцію та науковий опис кириличних рукописних книг XVI ст. з фондів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, висвітлено історію їх створення та побутування. Визначено репертуар і жанрові особливості української книжності XVI ст.

  Скачати повний текст

Досліджено мову наукових, публіцистичних і художніх творів Б.Грінченка з позицій висвітлення ідіостильових особливостей та відмінностей від мовної практики першої половини XIX ст. Виокремлено наскрізні лексико-тематичні групи (Україна, народ, робота (праця), школа, мова, література) та слова-символи у макроконтексті творів митця. Здійснено стилістичний, семантичний, функціональний аналіз лексичних, лексико-граматичних, словотвірних книжних і розмовних одиниць у мові творів Б.Грінченка, що дало змогу виявити традиційне та новаторське в мовній практиці культурно-громадського діяча.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано археологічну діяльність друкованого органу Історичного товариства Нестора-літописця - наукового часопису "Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца" (ЧИОНЛ) (1879 - 1914 рр.). Комплексно досліджено вміщені на сторінках ЧИОНЛ писемні джерела з історії України: документальні публікації з соціально-економічної та політичної історії, з історії церкви та культури, а також оповідні джерела релігійного змісту та світського характеру. Встановлено принципи та методи археографічного опрацювання джерел на сторінках ЧИОНЛ. Описано особливості джерельних публікацій, визначено принципи їх відбору та тематичну спрямованість. Висвітлено роль часопису в процесі розвитку та формування української археографії на межі XIX - XX ст., його місце в науковому та культурному житті України вказаного періоду та внесок у розширення джерельної бази історії України.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена розкриттю специфіки релігійноїпубліцистики відомого українського громадського діяча, мислителя, журналіста,дисидента Є. Сверстюка в комунікаційному дискурсі «Суспільство – Церква».Показано роль релігії в подоланні складних життєвих обставин шістдесятника (рокитаборів, заслань за літературознавчу діяльність, трагічна загибель сина й онуки) і вйого зростанні як публіциста. Встановлено, що Є. Сверстюк одним із перших середукраїнських публіцистів радянської доби звернувся у своїй творчості до релігійноїтематики, порушив питання необхідності навернення атеїстичного суспільства доБога та створення національної церкви.Розглянуто постать Є. Сверстюка в контексті української релігійноїжурналістики. Обґрунтовано значення релігійної складової в житті і творчостідисидента. Комплексно проаналізовано газету «Наша віра» й обґрунтовано їївизнання як феномена української релігійної журналістики. Здійснено посмертнунаукову рецепцію життя та діяльності мислителя із залученням нових матеріалів.Удосконалено дослідження публіцистичних рис високої книжності на українськихземлях як важливого фактора становлення тяглості культури. Вивчено тадиференційовано релігійні мотиви в публіцистиці дисидента. Систематизованонаукові праці про життєвий і творчий шлях Є. Сверстюка та зроблено посмертнупереоцінку його постаті в історії української культури.^UThe dissertation is devoted to the disclosure of specifics in the religious journalismof famous Ukrainian public figure, thinker, journalist, dissident Y. Sverstiuk in thecommunication discourse «Society – Сhurch». It was found that religion played animportant role in overcoming the difficult life circumstances of the Sixties (the years ofthe camps, exile for literary studies, the tragic loss of a son and granddaughter) and in hisgrowth as a publicist. It was determined that Sverstiuk was one of the first amongUkrainian Soviet-era publicists to address religious issues, the need to convert an atheistsociety to God, and create a national church. The object of the dissertation is the religiousjournalism of Y. Sverstiuk. The main tasks of the study are to consider the high literatureof the times of Kievan Rus and the Baroque era in the context of the history of Ukrainianreligious communication; to trace the publicism of the texts of Kievan Rus and theBaroque era in connection with the journalistic activity of Y. Sverstiuk; to determine thefeatures of religious journalism in the age of the latest information technologies; toanalyze the religious journalism of Y. Sverstiuk as the highest level of his journalisticcreativity; describe the editorial, authorial and organizational activities of the thinker in hisreligious newspaper «Our Faith»; to identify and differentiate Christian motives inY. Sverstiuk's journalism.The figure of Y. Sverstiuk in the context of Ukrainian religious journalism isconsidered. The significance of the religious component in the life and work of thedissident is substantiated. The Y. Sverstiuk's newspaper Our Faith has beencomprehensively analyzed and substantiated as a phenomenon of Ukrainian religiousjournalism. The posthumous scientific reception of Y. Sverstiuk's life and activity with theattraction of new materials was carried out. The research of high-literary journalisticfeatures on Ukrainian lands as an important factor in the formation of cultural weight hasbeen improved; study and differentiation of religious motives in journalism byY. Sverstiuk. The systematization of scientific works on the life and creative path ofY. Sverstiuk and the posthumous reassessment of this figure in the history of Ukrainianculture were further developed.

Проаналізовано функціонування одиничних дієприслівників, дієприслівникових зворотів і вставних структур із дієприслівником у їх основі як стильових і стилістичних одиниць у книжних: офіційно-діловому, науковому, публіцистичному, конфесійному; у художньому та розмовно-побутовому стилях. Розглянуто поширеність цих граматичних одиниць у кожному з функціональних різновидів як елементів тексту, особливості структури зворотів і вставних конструкцій із опорним дієприслівником, використовуваних для задоволення стильових вимог. Акцентовано увагу на їх фунціонування як елементів художності. Показано, що наявність даних синтаксичних одиниць у всіх стилях української мови дає підстави для визнання їх історично створеними, відстояними та широко вживаними складниками синтаксичної та стилістичної системи української мови.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено джерела походження українських прислів’їв і приказок. Серед численних жанрових модифікацій малої фольклорної прози особливе місце належить пареміям, складній і багатовимірній генологічній одиниці, яка виробила розгалужену систему жанрових модифікацій (прислів’я, приказки, примовки, порівняння, прикмети та ін.). Паремії постійно перебувають у розвитку, а відтак зазнають суттєвих змін. Найскладнішим аспектом у вивченні прислів’їв і приказок є їх генетичний аналіз. Питання походження паремій полягає в окресленні продуктивних шляхів поповнення прислівного репертуару. Виробилося три магістральні лінії формування паремій: узагальнення, міжжанровий перехід та факультативність. Кожен із окреслених шляхів у роботі докладно розглянуто. Джерельною базою дослідження стали збірники прислів’їв та приказок, серед яких тритомний корпус Івана Франка «Галицько-руські народні приповідки», збірка Матвія Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке інше», колекція Григорія Ількевича «Галицькі приповідки і загадки», а також фольклорні твори (байки, анекдоти, казки, народні оповідання), що редукувалися до короткого і лаконічного вислову – прислів’я. У першому розділі «Розвиток української пареміології та пареміографії: історія, проблеми, перспективи» враховано найважливіші напрацювання вчених-фольклористів, які зосередили особливу увагу на жанрі, що характеризується чіткістю, лаконізмом, глибиною думки, інформативністю, конденсованістю, довершеністю вислову, дидактичністю. Починаючи від зародження пареміології як науки (йдеться про кінець ХVІІІ століття), питання генези жанру щоразу поставало як актуальне, однак не отримувало належного розв’язання. І це зрозуміло, адже означена квестія вимагає скрупульозної дослідницької роботи, оскільки передбачає виявлення складних міжжанрових контактів. Лише через добре знання фольклорно-літературних джерел можна вийти на встановлення істинного джерела прислівного вислову. У другому розділі «Генеза прислів’їв і приказок: шляхи поповнення паремійного фонду» простежено процес активного обігу прислів’їв і приказок. Суть полягає в тому, що, виникнувши в певний історичний період, та чи інша паремійна одиниця, згодом «обростає» новими значеннями, за нашаруваннями яких годі дошукатися першоджерела. Тому для віднайдення цього першоджерела існує певний спосіб, який передбачає шлях міжжанрового переходу, тобто процес, як прислів’я може утворюватися від інших жанрів. Міжжанровий перехід – це вибір центрального елемента потенційної паремії на основі іншого жанру. Творення прислів’їв і приказок відбувається через стягнення до окремого смислогенеруючого висновку. Паремії, що утворені шляхом міжжанрового переходу, акумулюють в собі найприкметніші риси першоджерела, частково перебирають на себе його функціональне навантаження, формуючи заразом власну жанрову автентичність. Для практичної ілюстрації схеми міжжанрового переходу увагу зосереджено на таких жанрах, які сконденсувалися до однієї лаконічної фрази: анекдот, байка, казка, народне оповідання, колядка, а також враховано й книжні джерела і типовість ситуацій. На цих прикладах вдається добре простежити процес редукції більшого за обсягом твору до однієї короткої та змістовної фрази.^UThe dissertation focuses on the sources of the origin of Ukrainian proverbs and sayings. Among many genre modifications of small folk prose, paremias deserve special attention, as they are complex and multidimensional genre units that contributed to a comprehensive system of genre modifications (proverbs, sayings, similes, omens, etc.). Paremias are constantly evolving, which means that they keep changing. The most difficult aspect of studying proverbs and sayings lies in analysing them genetically. The question of the origin of paremias deals with the description of productive ways of replenishing the proverbial repertoire. Three main ways of creating paremias are identified: generalising, cross-genre transition and optionality. Each of these paths is the subject of a detailed study in the dissertation. The research is based on collections of proverbs and sayings, including the three-volume corpus “Folk Proverbs of Halychyna Ukrainians” by Ivan Franko, Matviy Nomys’s collection “Ukrainian proverbs, sayings and the like”, Hryhoriy Ilkevych's collection "Proverbs and Riddles from Halychyna", as well as folklore pieces (fables, jokes, fairy tales, folk tales) reduced to a short and laconic expression, i.e. a proverb. The first chapter "Development of Ukrainian paremiology and paremiography: history, problems, prospects" takes into account the main achievements of folklorists who paid special attention to this genre, which is characterised by clarity, laconicism, depth of thought, informativeness, condensation, completeness of expression and didacticism. Since the birth of paremiology as a science (around the late eighteenth century), the question of the origin of the genre has always been raised as a matter of urgency, but has never been properly resolved. This is understandable, because this question requires meticulous research, as it involves the identification of complex cross-genre contacts. Only a good knowledge of folklore and literary sources makes it possible to determine the true origin of a proverb. In the second chapter "The genesis of proverbs and sayings: ways of replenishing the paremic fund", the process of the active circulation of proverbs and sayings is traced. The point is that, having emerged in a given historical period, a given paremic unit later "acquires" with new sesnse, the layers of which can be used to find the original source. Thus, in order to find this original source, there is a certain method that involves the path of cross-genre transition, i.e. the process of how a proverb can be formed from other genres. A cross-genre transition is the selection of a central element of a potential paremia on the basis of a different genre. The creation of proverbs and sayings takes place under the pressure of a separate, meaningful conclusion. Paremias formed through cross-genre transition accumulate the most salient features of the original source, partially take over its functional load, and at the same time form their own genre authenticity. For a practical illustration of the scheme of cross-genre transition, attention will be focused on the following genres, condensed into one concise phrase: jokes, fables, fairy tales, folk tales, carols and book sources and typical situations will also be considered. These examples clearly illustrate the process of reducing a larger piece to a short and meaningful phrase.