Обгрунтовується феномен життєтворчості як художньо-естетична змістовність авангардистських пошуків, тенденцій, спрямувань Олександра Довженка, в яких відбилася специфіка українського літературно-мистецького авангардизму. Досліджується життєтворчість як тип творчості, вияв його синтетичної природи як взаємодія традиційного, модерністського і авангардистського, а саме: романтизму, символізму, імпресіонізму, експресіонізму, футуризму, конструктивізму, поетологізму. Концептуальність теоретично-світоглядних позицій розкривається через відтворення поетологічної моделі універсальних форм буття та її структуротворчих основ - міфу про Героїв та соціокультурного міфу.

  Скачати повний текст

Відображено суть соціально-філософських аспектів співвідношення етичної та національної ідентичностей у структурі соціальної ідентичності. Розроблено методологічні засади, уточнено логіко-семантичний зміст основних категорій і понять, проаналізовано теоретичні підходи до вивчення етнічної та національної ідентичностей. Обгрунтовано підходи щодо гармонізації національної та етнічної ідентичностей. Доведено, що ототожнення соціальних груп за етнічними та національними ознаками відображає методологічні обмеження головних теоретичних підходів, якими є примордіалізм, інструменталізм, конструктивізм. Проаналізовано співвідношення природної та інституційної основи соціального буття, виявлено протилежність моноспільноти, якою є етнос і поліетнічного, полікультурного утворення - нації. Сучасні державні утворення являють собою політично-правові спільноти, об'єднані спільною культурною самовизначеністю. Об'єктивний зміст національного буття виявляється у дискурсах, що свідчить про сконструйований характер національної ідентичності. Динаміка сучасного соціального контексту зумовлює позитивну роль національної ідентичності як альтернативи космополітичних моделей.

  Скачати повний текст

Досліджено способи функціонування універсальних методологій у процесі конструювання М. Грушевським національних метанаративів. Проаналізовано історіографічну традицію та з'ясовано історіографічну ситуацію щодо вивчення методологічної спадщини М. Грушевського, визначено інформаційно-аналітичну базу таких досліджень. Створено універсальну класифікацію методологій, в основі якої лежить структурно-функціональний підхід. Розкрито теоретичні основи та емпіричне значення наративної психології, постпозитивістського наукознавства, соціального конструктивізму для дослідження теоретико-методологічної спадщини М. Грушевського. Побудовано структурно-функціональну модель дослідження методологічного досвіду вченого, що дозволяє простежити зв'язки між стадіями реалізації ним дослідницької програми, етапами його фахової соціалізації та подіями особистого життя історика.

  Скачати повний текст

Проаналізовано модерністські й авангардистські течії та напрямки у театральному процесі України першої третини XX ст. - протоекспресіонізм, експресіонізм, футуризм, конструктивізм. Основну увагу приділено новаторським режисерським і сценографічним пошукам, модифікаціям у сфері авторського виконавства, а також якісно новому функціонуванню в сценічному мистецтві категорій простору та часу. На підставі використання загальнонаукових методів і принципів аналізу відтворено процес становлення театрального модернізму в Україні, а саме протоекспресіонізму, визначено його специфіку та досягнення у сфері мистецької семантики. Доведено, що саме модерністська драматургія спровокувала й обумовила трансформацію традиційних сценічних форм. Театральний авангард в Україні осмислено як складний комплекс лівих мистецьких течій, що функціонували паралельно з традиційними, реалістичними напрямками. Виявлено три етапи його розвитку в Україні та розкрито специфіку кожного з них. Значну увагу приділено вивченню театрального експресіонізму - єдиного мистецького напрямку, що повноцінно розвивався в Україні протягом тривалого періоду. Зроблено висновок, що саме на базі авангардної мистецької течії, наповненої ідеями футуристичного утопізму, сформувався соцреалістичний стиль у театральному мистецтві в Україні.

  Скачати повний текст

Розглянуто типологічні риси ідеологічно-естетичного руху, етіологію українського авангарду, специфіку реалізації стильових напрямків (футуризму, конструктивізму, експресіонізму, сюрреалізму), характер авангардистського експерименту в межах кожного напряму. Літературний авангард осмислено як явище конкретно-історичне, дискурсивне та органічне в національній культурі. Історичному авангарду в Україні властива автентичність експерименту, виразність ідеологічних установок, функціональність, техніцизм, близькість до соціальних та наукових дискурсів. Повоєнний авангард об'єднує спадкоємні явища сюрреалізму і стильові ерзаци, частково актуалізуючи формалістичні пошуки попереднього періоду. Значну увагу приділено проблемі стилізації, яка призводить до поступового розчинення авангардистського експерименту в синхронних дискурсах.

  Скачати повний текст

У дисертації науково обґрунтовано теоретичні аспекти та досвід з підготовки педагогічного персоналу до надання освітніх послуг особам похилого віку в Австралії та визначено шляхи його творчого використання на теренах України. Зокрема, висвітлено ключові для дослідження поняття: вік, вікова періодизація, третій вік; узагальнено основні принципи старіння та визначено основні види старіння (активне старіння, здорове старіння, успішне старіння). Узагальнено основні чинники (економічні; поведінкові; соціальні; особисті; матеріальні умови) та фактори (робота, навчання, емоційний комфорт, річних дохід тощо) активного старіння. Проаналізовано основні психологічні теорії, які застосовуються для освіти осіб третього віку (когнітивізм; діяльнісний підхід до навчання; конструктивізм; біхевіоризм) та висвітлено мотиваційні чинники до навчання у похилому віці (відчуття незалежності та впевненості у власних силах, що у свою чергу дозволяє знизити зростаючі виклики суспільних та приватних ресурсів; подолання практичних та психологічних проблем у сучасному світі; посилення дійсного та потенційного внеску в розвиток сучасного суспільства; підвищення самооцінки та самовираження, взаємодія з іншими людьми з подібними інтересами тощо). Установлено, що освіта осіб похилого віку знаходиться у фокусі уваги геронтології та андрагогіки, розкрито сутність, зміст та принципи відповідних дисциплін. Проаналізовано особливості становлення системи освіти для дорослих та університетів третього віку.^UThe dissertation scientifically substantiates the theoretical aspects and experience in training teachers to provide educational services to elderly people in Australia and identifies ways of how to creatively use it in Ukraine. In particular, the key concepts for the research are covered: age, age periodization, third age; the basic principles of aging are generalized and the main types of aging are defined (active aging, healthy aging, successful aging). The main factors (economic; behavioral; social; personal; material conditions; social ones) and factors (work, study, emotional comfort, annual income, etc.) of active aging are summarized. Main psychological theories used for the education of the elderly (cognitivism; activity approach to learning; constructivism; behaviorism) and motivating factors for learning in the third age (a sense of independence and self-confidence, which reduces growing challenges; public and private resources, overcoming practical and psychological problems in the modern world, strengthening the real and potential contribution to the development of modern society, increasing self-esteem and self-expression, interaction with other people with similar interests, etc.) are analyzed. It is established that the education of the elderly is in the focus of gerontology and andragogy; the essence, content and principles of the relevant disciplines are revealed. The features of the formation of the education system for adults and universities of the third age are generalized.

У дисертаційній роботі обґрунтовано концепцію професійного розвитку викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти. Теоретико-методологічні засади професійного розвитку викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти обґрунтовано крізь призму філософського, антропологічного, психологічного, економічного та андрагогічного вимірів; концепції прогресизму, екзистенціалізму, конструктивізму, коннективізму; а також визначені принципи (науково-практична спрямованість, гнучкість, інтегрованість, відкритість, системність, варіативність, колегіальність, контекстне навчання, індивідуалізація та особистісна спрямованість, проблемність, рефлексивність, активне навчання), покладені в її основу; визначено та обґрунтовано застосування методологічних підходів (антропоцентричного, андрагогічного, міждисциплінарного, парадигмального, системного, структурного, синергетичного, компетентнісного, акмеологічного, аксіологічного, культурологічного, діяльнісного, особистісно-орієнтованого, модульного). Сучасний стан проблеми охарактеризовано через характеристику професійної діяльності (організаційна, наукова, навчальна, навчально-методична, міжнародна, оздоровчо-профілактична, спортивно-дозвіллєва та спортивна робота) викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти, а також проаналізовано пропозиції провайдерів щодо програм професійного розвитку. Проведено вивчення досвіду участі викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти у програмах професійного розвитку. Теоретично обґрунтовано зміст і структуру готовності викладачів фізичного виховання до виконання професійних функцій у багатогалузевих закладах вищої освіти, розкрито її сутність та охарактеризовано компоненти (мотиваційний, гносеологічний, особистісний, діяльнісний). Діагностичний інструментарій педагогічного експерименту, а також критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-пізнавальний, особистісно-рефлексивний, операційно-діяльнісний), показники та рівні (низький (алгоритмічний), середній (конструктивний), високий (рефлексивно-творчий) Визначено та розроблено готовність викладачів фізичного виховання до виконання професійних функцій у багатогалузевих закладах вищої освіти, що співвідносяться з її компонентами. На основі розробленої концепції розроблено систему професійного розвитку викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти. Змодельовано організаційно-педагогічні умови професійного розвитку викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти (застосування дієвих механізмів стимулювання мотивації викладачів фізичного виховання до професійного розвитку на неперервній основі; гармонізація змісту професійного розвитку викладачів фізичного виховання з потребами професійної діяльності й інтересами науково-педагогічних працівників, кафедри, факультету, багатогалузевого закладу вищої освіти на різних етапах професійного розвитку; інтеграція внутрішніх і зовнішніх форм та моделей, методів професійного розвитку викладачів фізичного виховання; удосконалення навчально-методичного забезпечення професійного розвитку викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти). Експериментально доведено ефективність системи професійного розвитку викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти.Удосконалено зміст професійного розвитку викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти, його інституційні форми та моделі, індивідуальні форми та методи.Набули подальшого розвитку положення щодо інтеграції теорії та практики професійного розвитку, застосування зовнішнього та внутрішнього потенціалу системи професійного розвитку викладачів фізичного виховання багатогалузевих закладів вищої освіти.^UIn the thesis the concept of physical education teachers’ professional development at multidisciplinary institutions of higher education has been substantiated. The theoretical and methodological principles of physical education teachers’ professional development at multidisciplinary institutions of higher education, through the prism of philosophical, anthropological, psychological, economic and andragogical dimensions; concepts of progressivism, existentialism, constructivism, connectivism; as well as determined principles (scientific and practical orientation, flexibility, integration, openness, systematicity, variability, collegiality, contextual learning, individualization and personal direction, problem solving, reflexivity, active learning) laid in its basis; the application of methodological approaches (anthropocentric, andragogical, interdisciplinary, paradigmatic, systemic, structural, synergistic, competency-based, acmeological, axiological, cultural, activity, personality-oriented, modular) have been defined and substantiated. The current state of the problem has been characterized through the characteristics of the professional activity (organizational, scientific, educational, educational-methodical, international, health-prophylactic, sports-leisure and sports work) of physical education teachers of multidisciplinary higher education institutions, as well as providers’ proposals of professional development programs, have been analysed. The study of physical education teachers’ experience at multidisciplinary institutions of higher education regarding participation in professional development programs has been carried out. The content and structure of the physical education teachers’ readiness to perform professional functions at multidisciplinary institutions of higher education is theoretically substantiated, its essence is revealed and its components (motivational, epistemological, personal, activity) have been characterized. The diagnostic toolkit for the pedagogical experiment, as well as the criteria (motivational-value criterion, cognitive-noesis, personal-reflective, operational-activity), indicators and levels (low (algorithmic), medium (constructive), high (reflective) of physical education teachers’ readiness to perform professional functions at multidisciplinary institutions of higher education that correlate with its components have been defined and developed. Based on the developed concept, the system of physical education teachers’ professional development at multidisciplinary institutions of higher education has been modelled. The organizational and pedagogical conditions for the implementation of physical education teachers’ professional development system at multidisciplinary institutions of higher education (the application of effective mechanisms for stimulating the motivation of physical education teachers for professional development on a continuous basis; the harmonization of physical education teachers’ professional development content with the needs of professional activity and the interests of scientific and pedagogical employees, departments, faculties, multidisciplinary institutions of higher education at various stages of professional development; the integration of internal and external forms and models, methods of professional development of physical education teachers; the improvement of educational and methodological support of physical education teachers’ professional development at multidisciplinary institutions of higher education) have been substantiated. The effectiveness of physical education teachers’ professional development system at multidisciplinary institutions of higher education has been experimentally proven.The content of physical education teachers’ professional development at multidisciplinary institutions of higher education, its institutional forms and models, individual forms and methods have been improved.The theses on the integration of professional development theory and practice, application of the external and internal potential of the system of physical education teachers’ professional development at multidisciplinary institutions of higher education were further developed.The concepts of “professional development” and “readiness of physical education teachers to perform professional functions”; the content of the component structure (components, criteria, indicators) of physical education teachers’ readiness to perform professional functions at multidisciplinary institutions of higher education; a toolkit for diagnosing the state of physical education teachers’ readiness to perform professional functions were specified and clarified.

Висвітлено історію формування живописної школи в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури (НАОМА) як цілісне явище в українській культурі у нерозривному зв'язку з тенденціями розвитку мистецтва. Проаналізовано події малодосліджених періодів. На підставі систематизації архівної та літературної інформації про методи викладання фахових і допоміжних дисциплін створено цілісну картину еволюції методології та факультету живопису НАОМА та її вплив на фаховий рівень студентів. Здійснено порівняльний аналіз дипломних робіт випускників різних років, а також ряду студентських навчальних постановок і курсових завдань з композиції. Проаналізовано ряд живописних творів художників-педагогів і взаємозв'язок їх творчих та педагогічних методів. Показано вплив на формування української школи живопису таких мистецьких течій як бойчукізм, конструктивізм, спектралізм, соціалістичний реалізм.

  Скачати повний текст

Виявлено життєві передумови формування творчого фенотипу особистості композитора-модерніста М.А.Рославця (1881 - 1944 рр.), визначено роль його творчих здобутків у контексті української культури. Доведено значення харківського періоду творчої біографії митця, протягом якого відбувся його поворот від символізму до конструктивізму. Здійснено моделювання творчого фенотипу композитора у контексті втілення сутнісних ознак модернізму. Запропоновано тезу щодо універсальності системи синтетакорду та властивого їй еволюційного характеру. Проаналізовано цілісну стильову платформу митця, виявлено чіткі ознаки музичного символізму та музичного конструктивізму.

  Скачати повний текст

Об'єкт дослідження: формування та реалізація державної політики у сфері кібербезпеки. Мета: теоретико-методологічне обґрунтування забезпечення кібербезпеки в публічному секторі в сучасних умовах. Методи: історико-генетичний, логіко-семантичний, аналіз, узагальнення, ідеалізація, системний, абстрагування, порівняння, формалізація, класифікації, описово-індуктивний, спостереження, моделювання, аналіз статистичних даних і офіційних документів, порівняльно-правовий, компаративний. Результати: вирішено наукову проблему щодо розробки теоретико-методологічних засад забезпечення кібербезпеки в публічному секторі в сучасних умовах. Новизна: уперше обґрунтовано концептуальні засади забезпечення кібербезпеки в органах публічної влади, які поділяються на дві групи: виміри кібербезпеки та дії, необхідні для забезпечення кібербезпеки; розроблено модель інституційної кібербезпеки; обґрунтовано теоретико-методологічну модель розробки національної стратегії кібербезпеки, яка використовує підходи неореалізму, соціального конструктивізму, інтерсекційності, кібервестфалізму; удосконалено: методологічний підхід до забезпечення кібербезпеки у середовищі Gov 2.0; перелік основних принципів інституційної кібербезпеки; обґрунтування основних принципів публічно-приватного партнерства у сфері забезпечення кібербезпеки; дістали подальшого розвитку: концептуальні положення щодо трактування кібербезпеки як суспільного блага; визначення основних викликів для публічного сектора у контексті забезпечення кібербезпеки; узагальнення зарубіжних практик щодо забезпечення кібербезпеки у публічному секторі; методологічний підхід до використання різних типів владних відносин у забезпеченні кібербезпеки; визначення особливостей запобігання та протидії кіберзагрозам у публічному секторі України. Впроваджено в діяльність: Міністерства фінансів України; Міністерства молоді та спорту України; Державної аудиторської служби України. Галузі використання: органи публічної влади в Україні.^UObject of research: formation and implementation of state policy in the field of cyber security. Purpose: theoretical and methodological justification of ensuring cyber security in the public sector in modern conditions. Methods: historical-genetic, logical-semantic, analysis, generalization, idealization, systemic, abstraction, comparison, formalization, classification, descriptive-inductive, observation, modeling, analysis of statistical data and official documents, comparative-legal, comparative. Results: the scientific problem regarding the development of theoretical and methodological principles for ensuring cyber security in the public sector in modern conditions was solved. Novelty: for the first time, the conceptual principles of ensuring cyber security in public authorities are substantiated, which are divided into two groups: dimensions of cyber security and actions necessary to ensure cyber security; a model of institutional cyber security was developed; the theoretical and methodological model of the development of the national cyber security strategy, which uses the approaches of neorealism, social constructivism, intersectionality, and cyber Westphalian, is justified; improved: a methodological approach to ensuring cyber security in the Gov 2.0 environment; a list of the main principles of institutional cyber security; justification of the main principles of public-private partnership in the field of cyber security; received further development: conceptual provisions regarding the interpretation of cyber security as a public good; identification of the main challenges for the public sector in the context of ensuring cyber security; generalization of foreign practices on ensuring cyber security in the public sector; a methodological approach to the use of various types of power relations in ensuring cyber security; determining the specifics of preventing and countering cyber threats in the public sector of Ukraine. Implemented in the activity of: Ministry of Finance of Ukraine; Ministry of Youth and Sports of Ukraine; State Audit Service of Ukraine. Fields of use: public authorities in Ukraine

Крижанівська В. І. Студентський абсентеїзм в інформаційному суспільстві. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 054 – Соціологія (Галузь знань 05 – Соціальні та поведінкові науки). – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2023. В обґрунтуванні актуальності обраної теми дисертаційного дослідження зазначається, що актуальність теми зумовлена новими соціальними потребами і запитами, які викликані процесами діджиталізації в інформаційному суспільстві, а також соціально-політичними кризами українського суспільства, що, зокрема, стосується інтеграції молоді до соціуму та політичній соціалізації, що відтворюється через практики політичної та громадянської діяльності в таких умовах. Для студентської молоді характерним є високий рівень абсентеїзму, політична пасивність та політичний інфантилізм, що потребує реагування з метою нівелювання загроз, ігнорування яких матиме негативні наслідки для функціонування суспільства, призводитиме до деформації функціонування демократичних інститутів і хиткості легітимності влади, консервативності політики та зниження представленості інтересів молоді. На основі визначеної мети, об’єкта, предмета, методів дослідження у дисертаційній роботі здійснено обґрунтування теоретичних положень соціологічного аналізу сутності абсентеїзму та надано практичні рекомендації щодо нівелюванні негативних наслідків студентського абсентеїзму у разі ігнорування його ризиків. За результатами дослідження вперше здійснено соціологічну концептуалізацію феномену студентського абсентеїзму в інформаційному суспільстві, зокрема розглянуто особливості його прояву, онлайн-практики, причини та наслідки абсентеїзму студентів, запропоновано типологію студентів як політичних акторів (8 типів), виходячи зі специфіки їхніх політичних комунікацій, логіки політичної взаємодії та сприйняття власної політичної участі.Було удосконалено визначення поняття «абсентеїзм» з соціологічного точки зору, яке отримало інтерпретацію як свідоме ухилення від участі у політичному житті суспільства, в тому числі від участі у виборах, у вирішенні політичних та громадянських проблем, які стосуються актуального стану суспільного життя та майбутнього розвитку країни; трактування абсентеїзму як об’єктивного та закономірного соціального феномену без превалювання негативних конотацій; визначення специфіки політичних комунікацій та політичної участі різних поколінь студентської молоді, зокрема розглянуто онлайн-практики абсентеїзму та політичної участі, які найбільше характерні саме для студентів, які належать до цифрового покоління.Відповідно до проблематики дослідження дістало подальшого розвитку інтерпретація сутності абсентеїзму крізь призму низки теоретико-методологічних підходів (структурно-функціональний підхід, теорія структурного конструктивізму, теорія структурації, теорія постструктуралізму, або теорія дуальності тощо), що дає змогу комплексно досліджувати абсентеїзм як соціальний феномен, враховуючи його різні аспекти, що зумовлює більш глибинне розуміння сутності абсентеїзму та його впливу на соціально-політичне життя соціуму; аналіз співвідношення та взаємозв’язку політичної пасивності та громадянської активності студентів, ціннісна та мотиваційна складова яких значно трансформується в умовах таких соціальних викликів та криз, як війна; трактування взаємозумовленості абсентеїзму та політичної ідентифікації студентів, що визначається такими суб’єктивними чинниками, як відчуття власної політичної ефективності та довіра до політичних інститутів, зокрема до інституту виборів.Практичне значення результатів дослідження полягає в розширенні розуміння ставлення молоді до політики, причин ухилення від участі у політичних процесах, в оцінці та перспективах участі студентів у політичному та громадському житті суспільства, а також у можливості використання отриманих результатів для подальших емпіричних досліджень стану та тенденцій абсентеїзму студентів, з урахуванням політичного контексту та соціальних трансформацій. В дисертації також надані рекомендації щодо реагування на високий рівень студентського абсентеїзму, зокрема акцентується увага на важливості громадянської освіти та розвитку громадянських компетентностей, що повинно розпочинатися зі школи через шкільне самоврядування та позашкільні практики громадської діяльності, а також через студентське самоврядування в університетах водночас із викладанням курсів відповідної тематики, але більш практично-орієнтованих та із залученням студентів до реалізації громадських ініціатив. Отримані результати та рекомендації можуть бути використані при розробці проєктів та заходів для розвитку громадянської освіти в Україні, формування чи оптимізації представленості молоді у політиці з метою сприяння представленості інтересів молоді в політиці.^UKryzhanivska V. I. Student absenteeism in the information society. – Qualification scholarly paper: a manuscript. Thesis submitted for obtaining the Doctor of Philosophy degree in Social and Behavioral Sciences, Speciality 054 – Sociology. – V. N. Karazin Kharkiv National University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2023. In the justification of the relevance of the chosen topic of the dissertation research is indicated that the urgency of the topic is determined by new social needs and requests, which are caused by the processes of digitization in the information society, as well as socio-political crises of Ukrainian society, which, in particular, concerns the integration of youth into society and political socialization, which is reproduced through the practices of political and civic activity in such conditions. Student youth is characterized by a high level of absenteeism, political passivity and political infantilism, which requires a response in order to eliminate threats, ignoring which will have negative consequences for the functioning of society, leads to the deformation of the functioning of democratic institutions and the shakiness of the legitimacy of the government, the conservatism of politics and the reduction of the representation of the interests of young people.Based on the results of the study, a sociological conceptualization of the phenomenon of student absenteeism in the information society was carried out for the first time, in particular, the features of its manifestation, online practices, causes and consequences of student absenteeism were considered, a typology of students as political actors (8 types) was proposed, based on the specifics of political interactions and perceptions own political participation.The definition of the concept of “absenteeism” was improved from a sociological point of view, which was interpreted as a conscious avoidance of participation in the political life of society, including participation in elections, in solving political and civil problems relating to the current state of public life and the future development of the country. ; interpretation of absenteeism as an objective and natural social phenomenon without the prevalence of negative connotations; determining the specifics of political communications and political participation of different generations of student youth, in particular, the online practices of absenteeism and political participation, which are most characteristic of students belonging to the digital generation, are considered.According to the research problems, the interpretation of the essence of absenteeism has been further developed through the prism of a number of theoretical and methodological approaches (structural-functional approach, the theory of structural constructivism, the theory of structuration, the theory of post-structuralism, or the theory of duality, etc.), which allows for a comprehensive study of its different aspects, which leads to a deeper understanding of the essence of absenteeism and its impact on the socio-political life of society; analysis of the correlation and interconnection of political passivity and civic activity of students, the value and motivational component of which is significantly transformed in the conditions of social challenges and crises, such as war; interpretation of the interdependence of absenteeism and political identification of students, which is determined by such subjective factors as a sense of one’s own political effectiveness and trust in political institutions, in particular, in the institution of elections.The practical significance of the research results lies in expanding the understanding of young people’s attitudes towards politics, the reasons for avoiding participation in political processes, in the assessment and prospects of student participation in the political and social life of society, as well as the possibility of using the results obtained for further empirical research on the state and trends of student absenteeism. taking into account the political context and social transformations. The dissertation also makes recommendations for responding to high levels of student absenteeism, in particular focusing on the importance of civic education and the development of civic competencies, which should begin from school through school self-government and extracurricular practices of social activities, as well as through student self-government at universities simultaneously with the teaching of courses on relevant topics, but more practically oriented and with the involvement of students in the implementation of public initiatives. The results and recommendations obtained can be used in the development of projects and measures for the development of civic education in Ukraine, the formation or optimization of youth representation in politics in order to promote the representation of youth interests in politics.

Здійснено процес самовизначення Європейської спільноти у парадигмі соціального конструктивізму. З'ясовано теоретичні засади даної парадигми, її науково-методологічний потенціал щодо аналізу процесів соціокультурної ідентифікації спільнот. Визначено можливість множинних ідентичностей. За цього колективні ідентичності часто є відмінними, однак вони рідко виключають одна одну. У контексті конструктивістської перспективи поняття Європейської ідентичності може бути осягнуто через референцію до дискурсу, ніж як проста категорія культури. На відміну від розгляду ідентичності Європи як складової комплексу культурної цінності, цілей, території чи людей доцільніше її визначити на підставі термінів соціокогнітивної форми, що базується на практиках оцінювання, дискурсивних практиках і проектах ідентичностей, які можуть бути охарактеризовані у термінах діалогічної раціональності.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження послідовно аналізує ітерації в архітектурно-мистецькому полі Києва в залежності від соціо-політичних, культурних, економічних, технологічних та інших чинників, що мали безпосередній вплив на означену генезу. Креаторський поступ у місті подається як частина глобальних загальносвітових зрушень з виявленням унікальних особливостей та міжнародних паралелей і тотожностей у відповідних трансформаціях.Дослідження є інтердисциплінарним та розгорнуте на перетині полів архітектури, мистецтвознавства та культурології, з залученням відповідних джерел, методів та понятійного апарату від кожного з них.Генеза київської архітектури досліджується навколо трьох межових моментів, «криз», що ознаменували собою різку зміну вектору розвитку. Поетапно розглядаються перехід від історично-еклектичних ремінісценцій та Ар Нуво до авангарду; від конструктивізму та раціоналізму до радянської неокласики; від так званого сталінського ампіру до радянського архітектурного модернізму та функціоналізму. Дослідження передусім зосереджено саме на цих межових моментах, їх ролі, значенні та наслідках в архітектурі, мистецтві та культурі доби.Окрім внутрішньомистецьких чинників проявлений вплив бекґраунду, що за гіпотезою роботи і визначає означені моменти переломів. На кожному з етапів проаналізовані ітерації впливу народних традицій, українського бароко та українського архітектурного модерну. Акцентовані маркери локальної культурної та національної самоідентифікації.Уточнено поняття «естетики» в архітектурі стосовно понятть «традиційної» та «академічної» архітектури; проявлені «живі» та «винайдені» традиції в архітектурно-мистецькому полі періоду.На перетині архітектури та мистецтва проаналізовано вітчизняну монументальну пропаганду 1910-1960-х років, її формування та трансформації в залежності від означених переходів.Активне використання першоджерел та архівних матеріалів спрямоване на створення незаангажованої, науково-виваженої системи координат, переозначення раніше відомого фактажу з точки зору парадигм сучасного українського архітектурознавства, мистецтвознавства та культурології. Важливою складовою дослідження є залучення маловідомих та невідомих архівних матеріалів, що знаходяться в обмеженому доступі, задля заповнення існуючих лакун.В роботі вперше поетапно та послідовно розглянуті всі три перехідні періоди київської архітектури першої половини ХХ століття. Означений міжнародний контекст не лише в порівнянні Києву з закордонним досвідом, а й міжнародної ситуації – з вітчизняними здобутками.^UThe dissertation research consistently analyzes iterations in the architectural and artistic field of Kyiv depending on socio-political, cultural, economic, technological and other factors that had a direct impact on the specified genesis. Creative progress in the city is presented as part of global changes with the identification of unique features and international parallels and identities in the relevant transformations.The research is interdisciplinary and developed at the intersection of the fields of architecture, art history and culturology, with the involvement of appropriate sources, methods and conceptual apparatus from each of them.The genesis of Kiev architecture is studied around three boundary points, "crises", which marked a sharp change in the vector of development. The transition from historical and eclectic reminiscences and Art Nouveau to the avant-garde; from constructivism and rationalism to Soviet neoclassicism; from the so-called Stalinist Empire style to Soviet architectural modernism and functionalism is considered step by step. The research primarily focuses on these boundary points, their role, meaning and consequences in the architecture, art and culture of the era.In addition to intra-artistic factors, the influence of the background is manifested, which, according to the hypothesis of the work, determines the designated turning points. At each stage, iterations of the influence of folk traditions, Ukrainian baroque and Ukrainian architectural art nouveau are analyzed. Markers of local cultural and national self-identification are emphasized.The concept of "aesthetics" in architecture is clarified in relation to the concepts of "traditional" and "academic" architecture; "living" and "invented" traditions in the architectural and artistic field of the period are manifested.At the intersection of architecture and art, the national monumental propaganda of the 1910s - 1960s was manifested, its formation and transformation depending on the marked transitions.Active use of primary sources and archival materials is aimed at creating an unbiased, scientifically balanced coordinate system, re-assigning previously known facts from the point of view of paradigms of modern Ukrainian art history, architecture and cultural studies. An important component is to attract little-known and unknown archival materials that are in limited access to fill in existing gaps.For the first time, all three transitional periods of Kyiv architecture of the first half of the 20th century are considered in stages. The international context is indicated not only in comparison with Kyiv's foreign experience, but also in the international situation with domestic achievements.

Розглянуто рефлексію еротичної свідомості як феномен культурно-мистецького розвитку 1920-х рр. Показано актуальність еротичної проблематизації української прози. Проаналізовано еротичні мотиви, алюзії, екзистенціали, концепти та модифікації еротичного героя в парадигмах авангардизму (конструктивізму, футуризму), неоромантизму, соцреалізму.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним дослідженням ілюстрування української книжки для дітей у першій третині ХХ століття. Мета роботи —виявити стилістичні особливості ілюстрування і відтворити цілісну картину становлення дитячої книжкової ілюстрації досліджуваного періоду.Унаслідок опрацювання джерел було виявлено великий комплекс предметів,які потребують опису, систематизації, вивчення та, частково, атрибуції. Дослідження проведено на основі колекцій Книжкової палати України (Київ), Національної бібліотеки України для дітей (Київ), Педагогічного музею України (Київ), Національного художнього музею України (Київ),Музею книги та друкарства України (Київ), Державного літературного музею (Одеса).Проаналізовано статті та рецензії часописів «Українська хата», «Дзвін», «Искусство и печатноедело», «Бібліологічні вісті», «Літературно-науковий вісник», «Творчество», «Книгарь» для відтворення цілісної картини художніх процесів першої третини ХХ століття.У дисертації розглянуто діяльність видавництв «Час», «Друкар», «Криниця», «Сіяч», «Волошки», «Вернигора», «Криниця» та об'єднань «Просвіта». Доведено, що саме діяльністьневеликих видавництв суттєво вплинула на формування літературного діапазону дитячої книги і традиційного, стилістично близького до реалізму з етнографічним забарвленням, оформлення. З'ясовано, щона початку ХХ століття дитяча книгапредставлена здебільшого навчальними виданнями: саме абетки, букварі, граматки і читанки були першими книгами, написаними та оформленими спеціально для дітей. Розглянуто роботи художника катеринославської «Просвіти», вихованцяПетербурзької академії мистецтв Юрія Магалевського (1876–1935), відомий науковцям доробок якого зараз складає 9 дитячих видань.Його роботи в дитячій книзі були одними з найвиразніших проявів реалістичної школи, яка мала достатнє професійне підґрунтя.Проаналізовано твори практично забутого художникаМиколи Погрібняка, учняФ. Красицького і О. Сластьона.Окреслено ранню творчістьПетра Лапина — українського художника-графіка, який жив і працював у Києві, співпрацюючи із видавництвами «Вернигора», «Державним видавництвом», «Пролісками», а згодом, у 1930-ті — із «Книгоспілкою» та «Рухом». Його творчість у цій дисертаційній роботівведена у науковий обіг уперше. Проаналізовано творчий доробок у дитячій книзіІвана Бурячка та близького до кола бойчукістівІвана Падалки.Розглянуто та досліджено твори М. Жука, С. Геркен-Русової, В. Замирайла, О. Судомори 1910-х — 1920-х. Виділено стилістичні риси модерну у творчості цих майстрів. Опубліковано архівні документи ЦДАВО України, які висвітлюють участь Г. Нарбута, М. Жука у створенні українськихпідручників 1917–1919 років.Атрибутовано та введено до наукового обігу книжкові ілюстрації Г. Нарбута, П. Лапина,О. Судомори. Визначено нові факти біографії О. Судомори, введено до наукового обігу раніше не опубліковану книгу «Жовтнева казка» з ілюстраціями художника. Шляхом вивчення теоретичних робіт мистецтвознавця Ф. Шміта та психолога і педагогаБ. Бутніка-Сіверськогодетально проаналізовано дослідження Б. Бутніка-Сіверського«Принципи ілюстрування дитячої книжки». Розглянуто аспекти взаємодії Б. Бутніка-Сіверського як технічного редактора з художниками Б. Крюковим та Є. Рачевим.Десятиліття 1920-х — 1930-х розглянуто як період переосмислення і реформування дитячої книги. Основним фактором впливу стала зміна ідеологічних завдань книги та сюжетного різноманіття, розширення тематики шляхом включення індустріальних сюжетів. Це спричинило створення простору авторського експерименту і зміну композиційно-художніх засобів, таких як узагальненість й умовність трактування форми і простору, площинність зображення, примітивізм та уподібнення дитячому малюнку. Ці тенденції розглянуто на прикладах творчості Л. Гамбургера, Б. Єрмоленка, В. Козловського,Л. Кривінської,Б. Крюкова, І. Нiжника,Є. Рачева.У межах дослідження охарактеризовано загальні стилістичні особливості дитячої книжкової ілюстрації першої третини ХХ століття. Проаналізовано українську дитячу ілюстрацію першої третини ХХ століття як комплексне явище, що сформувалося унаслідоквзаємодії художніх, психологічних, культурологічних та технологічних чинників. Доведено, що у першій третині ХХ століття українська дитяча книга демонструє широкий полістилізм — від реалізму з етнографічно-народницьким спрямуванням до використання набутків конструктивізму та експериментального пошуку.Ключові слова: дитяча книга, дитяча ілюстрація, модерн, Б. Бутнік-Сіверський, М. Жук, Г. Нарбут, Б. Крюков, П. Лапин, О. Судомора, Є. Рачев.^UThe thesis is complex research on illustrating Ukrainian children's books in the first third of the 20th century. The research purpose is to identify the stylistic features of illustration and to produce a holistic picture of the formation of children's book illustrations of the studied period. The study was conducted based on the collections of the Book Chamber of Ukraine (Kyiv), National Library of Ukraine for Children (Kyiv), Pedagogical Museum of Ukraine (Kyiv), National Art Museum of Ukraine (Kyiv), Museum of the Books and Book Printing of Ukraine (Kyiv), State Literary Museum (Odesa).The thesis describes activities of such publishers as Chas (Time), Drukar (Printer), Krynytsia (Well), Siiach (Sower), Voloshky (Knapweed)societies. It is proven that the activities of small publishing houses significantly influenced the formation of the literary range of children's books and their design. The latter was traditional and stylistically close to realism with ethnographic flair. It was determined that in the early 20th century, children's books were primarily educational publications, written and illustrated specifically for children. The artworks of YuriiMahalevskyi (1876–1935),Prosvita artistfrom Katerynoslav,were reviewed. His works in children's books were one of the most expressive manifestations of a realistic school that had a sufficient professional basis. The works of almost forgotten artist MykolaPohribniak, anapprentice of F. Krasytskyi and O. Slastion, were analysed. Also, it was outlined the earlier work of Petro Lapyn, a Ukrainian artist, who lived and worked in Kyiv, cooperating with a range of publishers: Vernyhora, Derzhavnevydavnytstvo (State Publishing House), Prolisky (Snowdrops), and later in 1930th, with Knyhospilka (Book Union)and Rukh (Movement). Creative achievements in children's book illustration by Ivan Burachokand Ivan Padalka, who wasclose to theBoichukists, were analysed.The works of M. Zhuk, S. Herken-Rusova, V. Zamyrailo, and O. Sudomora in the 1910s and 1920s were considered and examined. The stylistic features of modernism in the works of these masters were highlighted. Archival documents of the Central State Archive of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine were published covering the role of H. Narbut, M. Zhuk in Ukrainian textbooks creation during 1917–1919. Book illustrations by H. Narbut, P. Lapyn, and O. Sudomora were attributed and introduced into scientific circulation.Zhovtnevakazka (October Tale), a previously unpublished book with illustrations by the artist, was introduced into scientific circulation.A new concept of design — “Principles of illustrating children's books” — was examined by studying the theoretical works of the art critic F. Shmit and the psychologist and educator B.Butnik-Siverskyi. This book became the basis for the experiments of the 1920s and 1930s. The aspects of the interaction between B. Butnik-Siverskyiаnd artists B. Kriukov and Ye. Rachev were studied.The 1920s and 1930s are considered as a period of rethinking and reformationof a children's book. The main impact factor was the changein ideological objectives for books and plot diversity, as well as expansion of themes (industrial storylines were encouraged). This led to the creation of the space for the author's experiments and changes in the composition and artistic means such as generalisation and conventionalism in form and space interpretation, the flatness of the image, primitivism and children's drawing simulation. These trends are illustrated by the works of L. Hamburher, B. Yermolenko, V. Kozlovskyi, L. Kryvinska, B. Kriukova, I. Nizhnyk, Ye. Rachev.The study describes the general style features of children's book illustrations in the first third of the 20th century. Their close dependence on childhood psychology and the dominant ideology is shown, the changein psychological ideas about childhood and ideological book objectives are demonstrated. Ukrainian children's illustrations of the first third of the 20th century are analysed as a complex phenomenon formed as a result of the interaction between artistic, psychological, cultural, and technological factors. It is proven that in the first third of the 20th century, Ukrainian children's books manifested wide polystylism, from ethnographic and populist realism to constructivism and experimental search achievements.Keywords: children's book, children's illustration, modern, B. Butnik-Siverskyi,M. Zhuk,H. Narbut, B. Kriukov, P. Lapyn.O. Sudomora,Ye. Rachev.

Представлено концепцію дискурсивних просторів самоідентифікації соціального суб'єкту як досліджування мікрорівнів соціального виміру буття, де вивчаються основні характеристики самоідентифікації соціального суб'єкту: дискурсивність, перформативність, ретроактивний ефект, "базальна" соціальність, просторовість, самоозначування в світлі аналізу сучасного феномена полісуб'єктивності та множинності самоідентифікації. Розглянуто процес самоідентифікації соціального суб'єкту з позицій дослідження онтологічних характеристик дискурсивних просторів: проведено аналіз самоідентифікації в контексті онтології "Іншого", вивчення феномена самозасвідчування суб'єкту. Досліджено епістемологію дискурсивного простору з використанням положень соціальної топології та соціального конструктивізму, його онтологічні підвалини та специфіку, розкрито його основні онтологічні характеристики, встановлено атрибути дії механізму ідентифікаційних матриць суб'єктивності в полях дискурсивних просторів.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено архітектуру сецесії м.Станіславова (Іванофранківськ). З застосуванням методики функціонально-типологічного, стилістичного та архітектурно-розпланувального аналізу виявлено та простежено закономірності у формуванні стильових і розпланувальних характеристик об'єктів станіславівської сецесії. Виявлено спільні тенденції у розвитку станіславівської архітектури й архітектури інших міст Східної Галичини та Європи, особливості станіславівського розвитку. За типологічними, стилістичними та архітектурно-розпланувальними ознаками класифіковано сецесійні об'єкти, установлено імена окремих архітекторів, інженерів, майстрів, складено перелік підприємств, майстерень, досліджено та структуровано понад 200 об'єктів періоду сецесії. Розкрито першопричини появи сецесійної архітектури Станіславова та обставини, які сприяли її розвитку, прослідковано впливи культурно-просвітницьких та художніх чинників. Формування архітектурного простору міста та виявлення в ньому сецесійних рис розглянуто в контексті містобудівних трансформацій від часу заснування Станілавова. Виявлено архітектурні впливи, стильові тенденції, визначено роль архітектурної деталі у формуванні стилю. Визначено та охарактеризовано джерела формування та особливості внутрішніх стилістичних розгалужень у сецесійній архітектурі Станіславова. Структуровано об'єкти станіславівської сецесії залежно від комплексу показників, що їх типологічно, стилістично, формально характеризують. Архітектурно-розпланувальний та стилістичний аналіз будинків здійснено на засадах пошуку об'єктивних ознак формотворення-становлення нової формально-просторової системи. На підставі архітектурно-розпланувального аналізу встановлено закономірності у взаємозв'язку внутрішнього та зовнішнього розвитку формально-просторової системи будинків. Станіславівську архітектуру 1919 - 1929 рр. представлено як перехідну від архітектури сецесії до конструктивізму (функціоналізму), як етап конструктивістського "перетворення" сецесії. Виявлено вплив сецесії, традиції якої періодично відроджуються в архітектурі радянського та пострадянського Івано-Франківська, на архітектуру міста 1960 - 1990 рр. Запропоновано модель архітектурної системи сецесії Станіславова та визначено її місце в архітектурній системі Галичини.

  Скачати повний текст

В дисертації зроблено аналіз стилістичних, композиційних і декоративнопластичних рішень житлових і громадських будівель періоду пізнього модерну Одеси. Проаналізовано об'ємно-планувальну структуру об'єктів архітектури одеського модерну і визначено композиційні прийоми, структурні елементи фасадів та архітектурний декор, на рівні яких здійснювався прояв стилю модерн. Проведено аналіз архітектурної пластики та основних і допоміжних прийомів композиції, що визначали принципи формоутворення будівель одеського пізнього модерну. Виявлено композиційні, декоративно-пластичні та стилістичні специфічні риси одеського пізнього модерну порівняно з попередніми стилями історизму та раннього модерну. Виявлено стилістичні течії і напрями в архітектурі одеського пізнього модерну. Визначено вплив архітектури пізнього модерну на подальшу архітектуру Одеси періоду конструктивізму і соцреалізму. Розроблені рекомендації щодо збереження та відтворення втрачених елементів будівель пізнього модерну Одеси.^UThe thesis provides an analysis of stylistic, compositional, decorative and sculptural approaches to the residential and municipal buildings of late Modern period in Odessa. We analyzed the spatial arrangement of Odessa Modern architecture and defined the peculiarities of Modern on civil engineering, design and object levels. We brought out the composition devices, façade structural elements and architectural décor that were the designating signs of Modern. The work shows the compositional, decorative, spatial and stylistic peculiarities of late Odessa Modern contrasted with the previous styles of Historicism and early Modern. We evaluated the influence of late Modern architecture on 17 the following Constructivism and Socialist Realism periods in Odessa. We list recommendations on preservation and restoration of derelict elements of late Modern buildings in Odessa.

У дисертаційній праці досліджуються питання розвитку автономності студентів вищих навчальних закладів (закладів вищої освіти). Поняттєво-категорійний апарат дослідження розроблено шляхом зіставлення здобутків у галузі загальної методології та методології педагогіки й аналізу особливостей освітньої діяльності студентів вищих навчальних закладів. У якості методологічної платформи використано синергетичний та компетентнісний методологічні підходи: розроблено валентно-фрактальну структуру автономності студентів, яка об'єднує чотири фрактали (полікогнітивний, інструментальний, світоглядний, кригувально-рефлексійний), що утворюються шляхом ітерації, напрям розвитку та формування елементів-складників кожного фрактала зумовлюється гносеологічною, аксіологічною та праксеолгічною валентністю. На основі висвітлення механізмів інтеріоризації знань в освітній і самоосвітній діяльності студентів розроблено концепцію розвитку автономності студентів. Концепція постає як сукупність п'яти концептуальних ідей: ідея системного комунітаризму; ідея контекстно-предметного навчання; ідея конструктивізму; ідея оптимізації й інтенсифікації навчального (освітнього) процесу; ідея неперервності та функційної повноти розвитку автономності студента. Об'єкт дослідження: освітній процес у вищій школі.Предмет дослідження: система розвитку автономності студентів вищої школи в середовищі інтеграції освітньої й самоосвітньої діяльності.Мета дослідження: обґрунтувати теоретико-методологічні засади та модель системи розвитку автономності студентів вищої школи в середовищі інтеграції освітньої й самоосвітньої діяльності.Методи дослідження: теоретичні – системний і порівняльний аналіз і синтез, класифікація й узагальнення; педагогічне (дидактичне) проєктування, моделювання та прогнозування для розроблення ефективної методики проведення формувального експерименту відповідно до предмета дослідження; емпіричні – педагогічне спостереження навчальних занять, організації самостійної роботи, проведення консультацій, організації роботи наукових і науково-методичних семінарів, бесіди й опитування, анкетування, тестування, збір незалежних експертних оцінок та характеристик, метод діагностувальних контрольних, самостійних та індивідуальних робіт, вивчення навчально-методичної документації; математичної статистики для оброблення експериментальних даних. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:системно обґрунтовано теоретичні та методологічні засади розвитку автономності студентів в освітньому процесі вищого навчального закладу (закладу вищої освіти); модель дидактичної системи розвитку автономності студентів на основі визначення змістово-сутнісного розуміння та створення сукупності організаційно-дидактичних умов; визначено валентно-фрактальне розуміння процесу розвитку автономності студентів на засадах реалізації положень синергетичного та компетентнісного підходів у їхній контамінаційній єдності; розроблено валентно-фрактальну структуру автономності студентів як єдність конструктів-фракталів (полікогнітивний, інструментальний, світоглядний, коригувально-рефлексійний фрактал); закономірності (змістово-процесуальні; гносеологічні; психологічні; організаційно-управлінські; суспільні) і принципи: загальні і спеціальні; принципи інтеграції освітньої й самоосвітньої діяльності студентів; інноваційні технології, форми, методи, прийоми та засоби організації освітньої й самоосвітньої діяльності студентів як основи розвитку їхньої автономності. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: обґрунтовано засоби психолого-дидактичної підтримки організації та здійснення цих видів діяльності, котрі представлено як дидактико-методичний кейс для студентів; авторський факультатив «Інтеграція освітньої й самоосвітньої діяльності студентів у вищій школі»; підготовлено навчальні посібники до навчальної дисципліни «Практичний курс основної іноземної мови (англійська)» для самостійної й індивідуальної роботи над домашнім читанням оригінальної англомовної художньої літератури; оновлені й удосконалені освітні програми (для спеціальності «035 Філологія») на засадах професійно-фахової спрямованості й самостійності студентів, навчальні й навчально-методичні матеріали до них.^UThe thesis paper researches the issues of students' autonomy development at higher educational institutions. Conceptual and categorical apparatus of the research was elaborated by correlating the achievements in the field of general methodology and the pedagogic methodology with the analysis of the peculiarities of educational activities of higher educational institutions' students. As the methodological platform were used the synergetic and competence-oriented methodological approaches: students' autonomy valence and fractural structure was developed, which unites four fractals (polycognitive, instrumental, worldview, correctional-reflexive), which emerge through the iteration of the development tendencies and formation of the composing elements of each fractal, determined by the gnoseological, axiological and praxeological valencies.Students' autonomy development concept was elaborated based on the exposure of the mechanisms of knowledge interiorization in students' educational and self-educational activities. The concept arises as the outcome of five conceptual ideas: the idea of systematic communitarianism; the idea of context-objective training; the idea of constructivism; the idea of the educational process optimization and intensification; the idea of the continuousness and functional integrity of students' autonomy development. Object of the research: educational process of a higher educational institution.Scope of the research: system of higher educational institution students' autonomy development in the environment of the educational and self-educational activities' integration.Aim of the research: to justify the theoretically-methodological patterns and model of the system of higher educational institution students' autonomy development in the environment of the educational and self-educational activities' integration.Methods of the research: theoretical – systematic and comparative analysis and synthesis, classification and generalization; pedagogical (didactic) projection, modeling and forecasting for the elaboration of an efficient technique of conducting a framework experiment in accordance with the scope of the research; empirical – pedagogical monitoring of the educational classes, organization of individual work, consulting, arrangement of scientific, research and methodological seminars, discussions and inquiries, questionnaire surveys, testing, aggregation of independent expert responses and characteristics, method of diagnostic tests, independent and individual work, research of the academic documentation; mathematical statistics for the processing of the experimental data.Academic novelty of the gained results is that this is the first time when:the theoretical and methodological grounds of students' autonomy development within the educational process of a higher educational institution (institutions offering higher education) have been systematically justified; as well as the model of the didactic system of the development of students' autonomy basing upon the determination of the content and essence understanding and creation of the conjunction of the organizationally-didactic conditions; has been defined the valence- and fractal-based understanding of the process of students' autonomy development on the principles of the implementation of the provisions of the synergy- and competencies-based approaches in their contamination unity; has been developed the valence- and fractal-based structure of students' autonomy as the unity of construct-fractals (polycognitive, instrumental, worldview, correctional-reflective fractal); regular patterns (content-procedural; gnoseological; psychological; organizationally-managerial; social) and principles: general and specific; principles of the integration of students' educational and self-educational activities; innovative technologies, forms, methods, know-hows and organizational measures for the educational and self-educational activities of students as the basis of their autonomy development.Practical significance of the gained results is that we have justified, elaborated ways of psychologically-didactic support for the organization and implementation of these kinds of activities, which have been presented as a didactic-methodic case for students; author's proper optional course “Integration of students' educational and self-educational activities at a higher school”; we have prepared textbooks for the educational subject “Practical course of the primary foreign language (English)” for independent and individual work over the home reading of the original English language fiction literature; we have renewed and upgraded educational programs (for the specialty “035 Philology”) upon the basis of the professional and specialized orientation and autonomy of students as well as the academic materials for the mentioned programs.

Вивчено радянську упаковку 1930 років: її утилітарні та художні аспекти, що формувалися під впливом економічних, політичних, соціальних і культурних еталонів. Упаковку розглянуто у контексті критеріїв оцінки, які діяли на той час у конкретних комунікативних системах. Виявлено вплив "високого" мистецтва на стилістику упаковки, охарактеризовано прояви конструктивізму, модерну, Ар Деко, "комерційного", "народного" стилів та "ідеологічного" стильового напрямку.

  Скачати повний текст