Скачати повний текст

Теоретично висвітлено суперечності, що виникає у разі традиційного приписування автору можливості завершення та створення "цілого" поетичного буття. Ця суперечність полягає в тому, що сам автор залишається принципово незавершеним, тому що він не входить у простір, який завершується. Але позиція автора є постійно мінливою і виключає саму можливість створення ним "цілого" поетичного буття, передбачає, водночас з цим, створення "цілого" самого автора. Це означає вихід зі сфери естетичного, цілком включеного в кореляцію "я - інший", тобто, добровільну відмову від продовження акту уявлення, здатного в суттєвій формі явити через судження про "прекрасне" предмет цього судження і, водночас, здатного в чуттєвій формі створити через судження про "високе" предмет цього судження. Якщо предмет судження про "прекрасне" займає позицію "іншого", пояснюваного судженням з позиції "я", що повністю вписується у кореляцію "я - інший", то предмет судження про "піднесене" і саме судження про нього одне і те ж, що порушує закономірності кореляції "я - інший". За відсутності наявних доказів існування предмета судження про "піднесене", можна повірити в його існування, тим самим вийти за межі кореляції "я - інший", віднести предмет "піднесеного" до предметів віри, що існують поза кореляцією "я - інший". Це дозволяє говорити про архітектоніку віри, як про надархітектоніку, що містить у собі архітектоніку естетичного об'єкта (кореляції "я - інший") і дозволяє автору, зберігаючи свою тілесну обмеженість, завершувати поетичне буття: створювати "ціле" героя та "ціле" автора. Тобто, автор, втілений в образ, стає автором-творцем, що займає позажиттєву/позазнаходжувану позицію щодо хронотипів зображуваного і зображувального світів, а не з'являється відразу як автор-творець, минаючи стадію автора, втіленого в образ.

  Скачати повний текст

Запропоновано визначення поняття "авторська рефлексія", з'ясовано його роль і місце серед понять, пов'язаних з проблемою автора. Досліджено види, форми та функції авторської рефлексії в літературному творі. Розроблено теоретичні положення, які застосовано до аналізу конкретного художнього матеріалу - прози Д. Фаулза. Визначено основні форми авторської рефлексії у романах цього англійського письменника XX ст. Розглянуто певні моделі авторської рефлексії, а саме: рефлексія автора як суб'єкта естетичної діяльності, рефлектуючий герой, рефлектуючий читач.

  Скачати повний текст

Вивчено розвиток церкового будівництва у кінці XVIII - на початку XX ст. у контексті історичної традиції українського римсько-католицького зодчества. Установлено, що в архітектурі римсько-католицьких церков регіону були втілені традиційні структурно-морфологічні, стильові й композиційні рішення, а також нові форми, що відповідали напрямкам європейського культового зодчества кінця XVIII - на початку XX ст. Відзначено, що засади формоутворення храмів збагачені культурою полінаціональних (у містах) і мононаціональних (у колоніальних поселеннях) релігійних спільнот, що дало змогу виявити національну специфіку зодчества. Внаслідок незадовільного стану та руйнування церков запропоновано напрямки поновлення збережених храмів.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість Б. Антоненка-Давидовича у контексті парадигми автор - герой - реципієнт. Виявлено взаємозв'язки долі та творчості та відповідно - біографічної та творчої сутностей митця. Відзначено, що у його ранній творчості автобіографізм набував експліцитних форм, а у пізній - біографічна подія слугувала лише імпульсом до реалізації задуму. Автобіографічний герой у ранніх творах був головним, а у пізніх - другорядним. Подробиці життя біографічного автора увиразнювали його характер, надавали зображеному вірогідності. Рецепція творчості Б. Антоновича-Давидовича відзначалася амбівалентністю, оскільки у межах двох дискурсів - ряданського та зарубіжного - склалися полярні інтерпретації. Виявлено три інтрепретаційні періоди (ранній, пореабілітаційний і пострадянський) і притаманні їм рецептивні стратегії. Полісимфонічний критичний (і читацький) дискурс визначався знаковими творами для письменника "Смерть", "За ширмою", "Сибірські новели".

  Скачати повний текст

На основі комплексного аналізу письмових, археологічних, речових, архітектурних і польових матеріалів і музейних колекцій висвітлено питання будівництва, утримання, постачання та охорони дерев'яних культових споруд Буковини. Значну увагу приділено формуванню та розвитку їх архітектурно-об'ємного планування й особливостей внутрішнього обладнання протягом XVII - XIX ст. у контексті взаємовпливів народних традицій, а також церковних канонів. Розглянуто традиційні способи оберігання дерев'яних культових споруд Буковини від пожеж, стихійного лиха, крадіжок та охарактеризовано перші пам'яткоохоронні заходи. З'ясовано роль культових споруд у житті традиційної буковинської громади та їх місце у формуванні духовних цінностей окремих її членів. Детально проаналізовано співвідношення канонічного та традиційного у процесі формування вертикального простору буковинських дерев'яних культових споруд, їх опорядження.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретико-методологічні засади географо-картографічного моніторингу культових споруд м. Києва. Обгрунтовано термінологічний апарат моніторингу, а саме: поняття "географо-картографічний моніторинг культових споруд", "релігійно-паломницьке середовище", "карта культових споруд", "культова споруда". Визначено основні методи реалізації наукових досліджень, етапами яких є збір інформаційної бази даних, що містять матеріали польових краєзнавчих досліджень культових споруд м.Києва, проведених протягом жовтня 2004 - жовтня 2007 рр., аналізу картографічних творів Києва. Географічна інформаційна система "Культові споруди Києва" є засобом реалізації та проведення географо-картографічного моніторингу культових споруд м.Києва, функціональними складовими якої є створення реєстру культових споруд і модулів укладання системи карт культових споруд м.Києва. Карти як результат географо-картографічного моніторингу даних споруд можуть бути використані у системі релігійного паломництва, рекреації, туризмі, педагогіці та інженерній справі відновлення та відтворення втраченої культової спадщини м.Києва.

  Скачати повний текст

Досліджено становище громад євангельских християн-баптистів (ЄХБ) Південної України за умов суспільних трансформацій 1920 - 1930-х рр. Розкрито організаційну структуру громад ЄХБ, висвітлено їх еволюцію й основні напрямки діяльності. Показано деструктивний вплив антирелігійних заходів радянської влади, що призвели до деформації організційної структури громад ЄХБ. Проаналізовано культову, організаційну (підготовка кадрів, участь у місцевих і всеукраїнських заходах), гуманітарну та культурницьку (благодійну та гурткову) діяльність громад ЄХБ. На прикладі підвенноукраїнських громад ЄХБ підтверджено тезу про зростаня чисельності протестантів на початку 1920-х рр. та їх зменшення наприкінці даного десятиліття. Доведено нечисленне, але постійне поповнення громад протягом 1930-х рр. Виявлено фактори впливу на динаміку чисельності південноукраїнських громад ЄХБ, засвідчено безперервність їх функціонування всупереч репресивній політиці радянської влади 1930-х рр. Проаналізовано соціальну структуру південноураїнських громад ЄХБ. Доведено, що у складі ЄХБ переважали особи працездатного віку (середняки та бідняки), переосмислено традиційну оцінку соціальної структури баптистських громад як "куркульських осередків". Зафіксовано здебільшого український національний склад громад ЄХБ. Показано роль родини у збереженні та відтворенні віровчення. Виявлено посилення політичного й адміністративного тиску на громади баптистів з боку держави протягом 1920 - 1930-х рр. Охарактеризовано основні вектори репресивної політики, проаналізовано їх вплив на життєдіяльність ЄХБ. Показано ілюзорність лояльного ставлення радянської влади до баптистів у 1920-х рр. Встановлено взаємозв'язок між проголошенням тези про посилення класової боротьби зі створенням ідеологічного підгрунтя репресій проти баптистів. Доведено фальсифікацію органами ДПУ - НКВС слідчих справ з метою знищення авангарду баптиських громад у 1930-х рр.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості мистецької діяльності та поетичної творчості літугруповання "Бу-Ба-Бу" у контексті вітчизняного літературного процесу останньої чверті XX ст. Встановлено, що поетична група "Бу-Ба-Бу", з часу свого утворення визначена критикою як епатажна, є яскравим виразником новітніх тенденцій в українській літературі кінця XX ст. Доведено, що поезії Ю.Андруховича, О.Ірванця та В.Неборака та їх спільні мистецькі проекти стали втіленням специфічного літературного стилю "бубабу" - поліфонічно-карнавального, основними рисами якого є культовість, ритуальність, карнавальність, іронічність і самоіронічність, пародійність, синтетичність, урбанізм, єдність масовості й елітарності, що дозволяє виокремити його у межах постмодерністського методу.

  Скачати повний текст

Праця є релігієзнавчим дослідженням проблеми свободи і Декалогу, її інтерпретації з наукових і богословських позицій та аналітичного осмислення з точки зору морально-етичної концепції адвентизму. Проаналізовано особливості співвідношення Декалогу і категорії свободи та їх впливу на формування і становлення особи. Аналіз зроблено в контексті його сучасної нагальної необхідності на оздоровлення суспільства. Широко висвітлена роль культової практики адвентистської церкви в реалізації свободи її членів та впливу на духовне удосконалення і гармонічний розвиток особи, сприянню її духовної самореалізації.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві проведено дослідження проблеми інтерпретації художнього твору в контексті вивчення діалогу "автор - герой - читач". Виявлено, що діалог як "множинність у єдності" є певною символічню фігурою культури, а справжня культура і є діалогом, оскільки зароджується, розвивається та занепадає як діалог, відроджуючись знову у нескінченності своїх інтерпретацій. Встановлено, що діалог "автор - герой -читач" побудовано на засадах гри, показано його пріоритетну роль у визначенні шляхів інтерпретації художніх творів (зокрема XX - XXI ст.). Показано суттєве значення дослідження даного феномену у вивченні світової культурної ситуації. Запропоновано визначення понять "автор", "герой", "читач", розкрито їх сутність як учасників художньої комунікації. Виявлено багатовекторність функції автора, героя та читача в процесі творчості-інтерпретації. Виділено типи героїв та читачів у літературному доробку В.Набокова, здійснено їх систематизацію. Виявлено закономірності та особливості формування діалогу "автор - герой - читач" у творах письменника. Переосмислено комунікативні моделі "автор - герой", "автор - читач", "герой - читач", "автор - герой - читач" у творчості В.Набокова. Визначено специфіку ігрового характеру інтелектуальної прози митця. Здійснено аналіз-інтерпретацію романів "Дар", "Прозорі речі", "Поглянь на арлекінів", "Пам'яте, говори" на засадах діалогу як гри-комунікації "автор - герой - читач".

  Скачати повний текст

Здійснено системний аналіз типологічних особливостей діалогу й обгрунтовано доцільність наукової розробки діалогічного аспекту розгляду рок-творів як творів недослідженої сфери художньої творчості. Запропоновано нові підходи до розуміння рок-жанру як особливого ліричного жанру пісенного слова з самобутньою суб'єктною організацією, щодо природи діалогічних відносин у рок-творах, трактування понять "рок-автор" і "рок-герой", осмислення зв'язку між рок-поезією та головними засадами "філософії спілкування". Роглянуто рок-твір у діалогічному аспекті, грунтуючись на філософії діалогу.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості формування світогляду українців через вияви ставлення до великої Ріки. Уточнено знання щодо культового значення води, давніх звичаїв, обрядів і вірувань населення Наддніпрянщини. Визначено роль Дніпра, яку він відіграв у становленні й існуванні Запорозького козацтва, як об'єднувального чинника українських земель часів козацтва.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст й охарактеризовано засоби вираження екзистенційної парадигми у творчості Л.М.Толстого. Розкрито сутність та специфіку "межової ситуації", показано особливості оповіді, зумовлені осмисленням екзистенційних проблем. Розроблено типологію екзистенційного героя, проведено дослідження категорій-екзистенціалів: "туга", "нудота", "абсурд буття", "страх смерті", "самотність", "паніка рефлективної свідомості". Проаналізовано опозицію "реальне/ірреальне", а також позитивний екзистенціал "любов". Наведено опис екзистенційного типу свідомості, об'єктивованого повною мірою та актуалізованого у всіх жанрових формах. Доведено, що по відношенню до "межової ситуації" екзистенційний герой набуває рис "приреченого, заблукалого, бунтівного, пробудженого героя", а також "людини зв'язаної". На підставі дослідження екзистенційної парадигми у творчості Л.М.Толстого доведено, що письменник випередив основні тези екзистенційної проблематики в літературі та філософії XX ст., визначив вектори розвитку літературного процесу межі століть.

  Скачати повний текст

Визначено місце і функції ліричного суб'єкта і ліричного персонажа в суб'єктній структурі поетичного цілого на матеріалі української поезії початку XX ст. Розглянуто історію появи та теоретичний розвиток поняття "ліричний герой". Наведено визначення понять "ліричний суб'єкт" та "ліричний персонаж", розглянуто архітектонічний принцип їх взаємозумовленості та взаємовизначеності. Узагальнено можливі естетичні моделі співвідношення ліричного суб'єкта з ліричними персонажами, виявлено їх найбільш характерні модифікації на прикладі творчості відомих українських поетів. Окреслено естетичні функції ліричного суб'єкта і ліричного персонажа. Досліджено моделі взаємин автора-творця, ліричного суб'єкта та персонажів у ліричних творах М.Вороного, Х.Алчевської та М.Семенка, показано різноманітність і специфіку авторського буття. Встановлено зв'язок між типом поетичного буття автора-творця та структурою поетичного висловлювання, виявлено та описано різні типи "суб'єктно-суб'єктної" взаємодії.

  Скачати повний текст

Досліджено етико-естетичний ідеал у прозі О. Кониського. Увагу приділено вивченню певних питань, а саме: індивідуальність і доба як онтологічна парадигма. Розглянуто первісні оцінки літературними критиками доробку письменника (І. Франком, М. Драгомановим, акцентовано на його шевченкознавчих студіях) та пізніші (О. Барвінським, М. Возняком, С. Єфремовим), в яких спостережено прагнення виважено осягнути своєрідність мистецької особистості О. Кониського, який був поетом і белетристом і розбудовував в Україні науково-публіцистичну сферу. З'ясовано, як письменник співвідносив національно-етнічний стан особистості з історичним планом буття України, розвивав думку про екзистенціальну методологію української інтелігенції. Показано, як системою образів пояснено появу, зокрема серед української інтелігенції, двох протилежних типів: конформіста та радикально налаштованого борця; що породжує в середовищі інтелігенції зденаціоналізованість, а також що забезпечує тривку історичну пам'ять та національну свідомість. З'ясовано, що як І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, А. Свидницький, О. Кониський у своїй прозі відображав функціональну актуальність героя як носія національної ідеї. Визначено характер зв'язку прози митця з мистецьким пошуком українських письменників доби, що творили традиції української літератури. З'ясовано, чому співвіднесеність індивідуума з сільською громадою є, на думку письменника, необхідним засобом для реалізації онтологічного статусу людини, однак не забезпечує успішної взаємодії особистості та громади. Естетика прози О. Кониського сприяє розумінню співвідносеності життя народу з релігійною мораллю. З'ясовано особливість мистецького бачення людини письменником у добу, коли на особистість значною мірою впливають різні чинники. Простежено, що стрижневим у концепції формування героя є ставлення до певної ідеї, герой спввідносить у собі певну ідею та ідеал. У цьому разі митець приділяв увагу морально-етичному, інтелектуальному, а також суто народному чинникам у такому співвіднесенні, що виявляє типовість для української літератури другої половини XIX ст. Розглянуто художнє моделювання концепції етики людського спілкування, зокрема, етики взаємин між конкретними групами у громаді. Виявлено характерні типи таких взаємин. Розглянуто співвіднесення етичних параметрів буття особистості в митця з найбільш сильними за цього арістотелівськими параметрами "практичної" філософії.

  Скачати повний текст

На матеріалі прозових творів В. Некрасова доведено, що у розвитку жанрів XX ст. активну роль відіграє авторська свідомість, яка впливає на формування жанрового вмісту, та на динаміку формальних ознак жанрів. Відзначено, що прозові жанри відображають незавершену дійсність, що зумовлює їх пластичність і відсутність чітких меж між жанрами та родами. Розкрито жанрову своєрідність прози В. Некрасова, взаємодію в ній документально-автобіографічного та художнього начал. Визначено провідні теми та мотиви, особливості художнього конфлікту, способи створення образів у прозі письменника. Встановлено роль образу України й українських мотивів у формуванні жанрового змісту творів письменника. Розкрито концепцію героя та його еволюцію на різних етапах творчості митця. Головним героєм прози В. Некрасова є людина, доля якої пов'язана зі його історією, країною, епохою. За складних соціально-історичних випробувань (війни, репресій, еміграції) некрасовський герой набув трагічного досвіду, проте автор акцентував на нездоланності у ньому духовного начала, яке допомагає встояти героєві та зберегти людські якості. У зв'язку з цим основні конфлікти часу письменник переносить у внутрішній світ особистості, де відбувається боротьба життя та смерті, свободи та насильства, пам'яті та забуття. У центрі прозових жанрів В. Некрасова - "проблемний індивід", який переймається історичними, соціальними та духовними питаннями часу. Визначено особливості жанрів повісті, оповідання, мемуарів у творчості митця, а також їх взаємодію з іншми жанрами. У жанрі повісті В. Некрасова відзначено елементи романного мислення, зв'язок з історичними творами, а також філософсько-психологічним напрямом російської літератури. У прозі В. Некрасова виділено різновиди оповідань: оповідання-випадок, оповідання-характер, оповідання-спогад (рефлексію). Досліджено форми мемуарної прози письменника, а саме: нарис, літературний портрет, подорож, книга-гра. Виявлено характерні особливості індивідуального стилю письменника, а саме: поєднання епічного та ліричного, риторичну стихію, увагу до деталей, грунтування на реальних фактах і подіях, прагнення до філософських узагальнень. Установлено жанрові константи та домінанти у творах В. Некрасова різних років. Розглянуто зв'язок творчості В. Некрасова з традиціями російської класичної літератури (О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Чехова) та новаторство письменника в контексті літературного процесу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблему генези інфернального (надприродного демонічного) героя, його трансформацію у міфі, фольклорі та літературі Європи та Росії. Особливу увагу приділено оригінальним рисам інфернального героя у російській прозі кінця - XIX - початку XX ст. та новітній масовій літературі. Встановлено, що домінуючою рисою російського літературного інфернального героя періоду романтизму є орієнтація на літературну фантастику романо-германської культури. Оригінальною рисою концепції демонізму, характерною для російської прози кінця XIX - початку XX ст., є протистояння романтичного та приземленого, жалюгідного демона. Простежено розвиток бінарної системи інфернальності у російській літературі XX ст. Зазначено, що демонічний персонаж новітньої масової російської літератури успадкував риси інфернальних героїв російської класики.

  Скачати повний текст

Досліджено питання формування своєрідності храмової архітектури, принципи та методи зведення храмових споруд Волині XVII - XVIII ст. Визначено межі історико-етнографічного регіону Волині, простежено зв'язок історичних та етно-культурних умов розвитку краю з храмовим будівництвом і традиції волинської школи дерев'яного та мурованого храмового будівництва. Розроблено періодизацію будівництва дерев'яних і кам'яних храмів Волині у XVII - XVIII ст., класифікацію волинських храмових споруд щодо їх об'ємно-просторового та планувального вирішення. З урахуванням містобудівельних, об'ємно-просторових, конструктивних і художньо-мистецьких характеристик виділено типи дерев'яних і кам'яних церков і костьолів, найбільш поширених у волинському храмовому зодчестві XVII - XVIII ст. Проведено кількісну та якісну характеристику особливостей розташування дерев'яних, мурованих храмів і монастирів у системі міської забудови. Досліджено особливості конструктивно-технічних характеристик волинських храмів, архітектурно-мистецькі засоби виразності у храмовому будівництві. Встановлено масштаби та пропорції дерев'яних і кам'яних культових пам'яток, проаналізовано художньо-конструктивні матеріали, які використовувались під час будівництва дерев'яних та мурованих храмів на Волині у XVII - XVIII ст. Розглянуто творчість народних майстрів та професійних зодчих на Волині, простежено процес формування і розвитку школи релігійного малярства у регіоні. Проаналізовано методи зведення дерев'яних і кам'яних храмових споруд на Волині у XVII - XVIII ст.

  Скачати повний текст

Досліджено історичну топографію одного з найдавніших і найбільших міст Волині - Володимира Х - ХVIII ст. На основі проаналізованих матеріалів з'ясовано основні етапи розвитку міста, наведено характеристику оборонних укріплень та цитаделей, окремих соціально-топографічних частин міста та пам'яток культової архітектури. Висвітлено деякі питання історичної демографії.

  Скачати повний текст