Дисертація присвячена органозберігаючому лікуванню раку молочної залози. Вивчені безпосередні та віддалені результати, а також якість життя хворих в залежності від обсягу місцево-регіонарної терапії. З'ясовано, що використання органозберігаючих методик лікування приводить до суттєвого покращання безпосередніх результатів і меншої психотравмуючої дії без погіршення локального контролю, збереженні досить високого рівня виживаємості. Розроблені показання щодо відбору хворих для органозберігаючих операцій та ад'ювантної променевої терапії з урахуванням провідних прогностичних факторів (стан менструальної функції, співвідношення "розмір пухлини / розмір молочної залози", локалізація, гістологічна структура, стан пахвових лімфатичних вузлів). Наведені дані про можливість скорочення обсягу лімфаденектомії при І стадії процесу, а також безпечність відмови від пахвової дисекції у хворих в стійкій менопаузі при клінічно інтактних лімфатичних вузлах.

  Скачати повний текст

Досліджено процес взаємодії лімфоцитів і пухлинних клітин в динаміці росту меланоми B16 мишей та хворих на меланому шкіри, визначено роль експресії ядерного антигена проліферуючих клітин, CD25 і CD54 лімфоцитами і пухлинними клітинами у реалізації протипухлинної дії лімфоцитів, розглянуто можливість корекції даної взаємодії мієлопептидом-2. Визначено, що ЛПК хворих на меланому і лімфоцити лімфатичних вузлів мишей з меланомою B16 посилюють свою протипухлинную дію під впливом мієлопептиду-2, що має здатність також безпосередньо пригнічувати ріст клітин меланоми B16 і клітин меланоми хворих в системі in vitro.

  Скачати повний текст

Вивчено взаємозв'язок морфогенезу кісткового скелета з органами імунної системи на різних етапах онтогенезу за неоднакових станів імунного статусу. Під час проведення наукового дослідження використано анатомічні, морфометричні, гістологічні, біомеханічні, біохімічні, імунологічні, електронно-мікроскопічні методи, а також рентгеноструктурний і кореляційний аналіз. Встановлено, що ступінь вираженості реактивності кісткової системи залежить від морфологічного стану тимуса, селезінки, пахових лімфатичних вузлів, імунного статусу та вікового чинника. Виявлено, що використання тимектомії та циклофосфану, які викликають імуносупресію, призводить до зміни ультраструктури кристалів гідроксіапатиту, що негативно впливає на процеси мінералізації, знижує міцність кісток і гальмує темпи їх приросту. Зазначено, що у статевозрілих і репродуктивних щурів дефіцит тимічних гормонів та введення циклофосфану супроводжуються пригніченням кісковотвірної функції епіфізарних хрящів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання прогнозування клінічного перебігу та вибору лікувальної тактики у разі раку статевого члена на підставі аналізу факторів прогнозу. Вивчено тривалість анамнезу, розмір пухлини, форму росту, ступінь анаплазії пухлини, наявність метастазів у регіональних лімфатичних вузлах. Розроблено та впроваджено у практику оригінальну шкалу оцінювання факторів прогнозу раку статевого члена, які визначаються на підставі комплексного клініко-морфологічного обстеження. Доведено доцільність урахування даних факторів під час вибору індивідуальної тактики лікування раку статевого члена (органозберігальна або аргановіносна операція, об'єм і час виконання лімфаденектомії). На ранніх стадіях захворювання показано ефективність застосування тактики збереження органа, яка не впливає на радикальність лікування та не погіршує прогноз. Виявлено, що у хворих з високим ризиком метастазування в регіональні лімфатичні вузли одночасно з радикальним видаленням первинного вогнища необхідно виконувати двобічну пахвинно-стегнову лімфаденектомію. Встановлено, що найбільш ефективним методом лікування раку статевого члена є комбіноване та комплексне лікування, яке включає хірургічне втручання, хіміотерапію та/або променеву терапію. Розроблено й апробовано алгоритми лікування хворих з різними стадіями раку статевого члена.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості атеросклеротичного ураження аутоартеріальних трансплантатів у хворих на ішемічну хворобу серця та визначено оптимальний аутоартеріальний трансплантат для прямої реваскуляризації міокарда, використання якого сприяє покращанню результатів лікування. Доведено, що найбільш перспективним аутоартеріальним трансплантатом є внутрішня грудна артерія, оскільки пошкодження її стенозувальним атеросклерозом складає 16,7 % випадків. Дане захворювання у правій шлунково-сальниковій артерії виявлено у 63,6 % випадків, у променевій артерії - у 58,1 %. Запропоновано два способи виділення внутрішньої грудної артерії у прошарку з прилеглих тканин - електротермічний та ультразвуковий. Розроблено параметри оптимальної потужності енергії, що подається на тканини під час їх розсічення та коагуляції. Встановлено оптимальну товщину прилеглого прошарку з паравазальної клітковини, м'язів, які супроводжують вени та лімфатичних протоків. Доведено, що у найближчому післяопераційному періоді додатковою ознакою задовільного функціонування мамарокоронарного анастомозу є парадоксальне скорочення міжшлуночкової перегородки, зареєстроване у 92 % пацієнтів. Через рік після проведення оперативного втручання I - II функціональний клас зафіксовано у 83,3 % хворих, через два роки більшість пацієнтів мали II функціональний клас, через три роки і більше - 28,8 % осіб мали I функціональний клас стенокардії. На підставі результатів повторного ангіографічного дослідження виявлено, що у терміни до 10-ти років після операції прохідним мамарокоронарний анастомоз був у 90 % хворих. Доведено, що віддалені результати хірургічного лікування ішемічної хвороби серця суттєво залежать від прогресування атеросклерозу в нативному коронарному руслі.

  Скачати повний текст

Вивчено морфофункціональні особливості первинних і вторинних лімфоїдних органів (тимусу та брижових (вісцеральних) і пахвових (соматичних) лімфатичних вузлів) білих щурів трьох вікових груп за різних температурно-часових режимів хронічної гіпертермії та інтенсивних фізичних навантажень. На підставі результатів органо- й морфометричного, ультрамікроскопічного, імунологічного досліджень і тривимірного моделювання встановлено вікові особливості реагування органів імунної системи на екстремальний, середній і помірний температурні режими тривалого гіпертермічного впливу, а також на екстремальну хронічну гіпертермію у поєднанні з інтенсивними фізичними навантаженнями. Обгрунтовано можливість адекватної медикаментозної корекції вторинних імунодефіцитних станів з використанням екстракту з листя Гінкго білоба та інозину.

  Скачати повний текст

Проведено гістологічні, гістохімічні, морфометричні, радіологічні дослідження тимуса, лімфатичних вузлів (нижньощелепних, поверхневих шийних), селезінки собак двох вікових груп (2-х місячних та 2-х річних). Виявлено певні зміни в імунних органах та периферичній крові собак, в зоні гарантованого добровільного відселення), зокрема, зменшення площі лімфоїдної тканини, зниження рівня імуноглобулінів, відхилення у величинах абсолютних та відносних морфометричних показників, які призводять до розвитку вторинного імунодефіцитного стану. Відзначено, що гістоструктура імунокомпетентних органів після застосування імуностимуляторів не змінювалась, збільшується відносна площа кіркової речовини у тимусі, лімфоїдної тканини лімфатичних вузлів. Визначено тенденцію до зростання кількості імуноглобулінів та фагоцитарної активності в сироватці крові.

  Скачати повний текст

Уперше встановлено, що за умов розвитку ад'ювантного артриту (АА) кріоконсервована та нативна суспензії плаценти ((КСП) і (НСП) знижують рівень експресії антиапоптичного білка Dcl-2 та підсилюють апоптоз імунокомпетентних клітин (ІКК). За результатами досліджень одержано дані щодо особливостей коригувальної активності КСП і НСП стосовно апоптичних і антиапоптичних процесів у ІКК. Установлено наявність більш виразного апоптоз-індукованого потенціалу у КП у порівнянні з НСП. З'ясовано, що у віддалені строки посттрансплантаційного періоду проапоптозна активність КСП знижувалась. Відзначено, що виявлена феноменологія прояву функціональної активності КСП детермінується зміною її клітинного складу після кріоконсервування, а саме, зниженням вмісту клітин Кащенко - Гофбауера. Уперше у порівняльному аспекті оцінено імунокоригувальний ефект КСП і НСП. Показано, що у динаміці розвитку АА застосування суспензії плаценти сприяє купіруванню у мишей-реципієнтів клінічних ознак артриту, стимулюванню гемопоезу та інгібуванню розвитку гіперплазії тимусу, селезінки та лімфатичних вузлів.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив монтелукасту та дезлоратадину на первинну та вторинну імунну відповідь на ало- та гетероантигени та на апоптоз Т регуляторних клітин в експерименті та за клінічних спостережень з метою обгрунтування механізму регуляції фунціонального стану імунної відповіді. Встановлено, що імунізація тварин алоспленоцитами та одночасний прийом монтелукасту або дезлоратадину сприяє підсиленню алогенної реакції (проявом якої є збільшення маси регіональних лімфатичних вузлів), що свідчить про стимулювальний вплив препаратів в процесі реалізації імунної відповіді, обумовленої алоантигенами. Виявлено, що введення монтелукасту або дезлоратадину за імунізації тварин еритроцитами барана підсилює синтез гемолізинів та гемаглютинінів переважно за умов вторинної відповіді, що обумовлено індукцією імунної відповіді на гетероантигени в експерименті. З'ясовано, що CD4+CD25+ Т регуляторні клітини хворих на атопічну бронхіальну астму сенсибілізованих алергенами домашнього пилу, збагаченого дерматофагоїдними кліщами, піддаються алергенспецифічному апоптозу, що є одним з патогенетичних механізмів розвитку алергічного запалення.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання діагностики та лікування гострого брижового лімфаденіту у дітей. Розроблено й апробовано диференційно-діагностичний алгоритм із використанням дистанційної динамічної теплометрії у дітей, який підвищує об'єктивність та наочність обстеження та зменшує кількість діагностичних помилок, запобігає невиправданим операціям. Визначено точки та відповідні їх ділянки дослідження на передній черевній стінці у хворих з гострими запальними процесами черевної порожнини. На підставі визначення інтенсивності теплового випромінювання запропоновано спосіб диференційної діагностики гострого брижового лімфаденіту та гострого апендициту. Розглянуто особливості змін імунологічної реактивності організму, досліджено зміни гемостазу, протеолізу та функціонального стану нирок. Клінічно обгрунтовано ефективність застосування у комплексному лікуванні гострого брижового лімфаденіту поєднаної дії ентеросорбції та внутрішньотканинного електрофорезу.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність та переносимість основних небіологічних базисних препаратів (БП), метотрексат (МТ), лефлуномід (ЛФ), сульфасалазин (СС) та комбінована базисна терапія (КБТ) у хворих з дуже раннім ( 3міс.) ревматоїдним артритом (РА) і встановлено, що в середньому клінічна ефективність та вплив на рентгенологічне прогресування РА всіх варіантів базисної терапії (БТ) у даної категорії хворих є співставними, однак за II - ІІІ ступені активності хвороби за наявності в крові рематоїдного фактору (РФ) та анти-циклічного цитрулінованого пептиду (ЦЦП) СС поступається всім іншим варіантам БТ, а за одночасного підвищення рівнів анти-ЦЦП і С-реактивного білка (СРБ) КБТ має переваги перед монотерапією. Проаналізовано, що переносимість КБТ за дуже раннього РА є гіршою порівняно з монотерапією щодо частоти розвитку побічних ефектів (ПЕ) в цілому та поступається ЛФ стосовно частоти ПЕ, що потребували відміни БТ. Доведено, що наявність анти-ЦЦП асоціюється з частішою появою системних проявів РА, насамперед загальнотрофічного синдрому та лімфаденопатії. Вперше з використанням множинного лінійного регресійного аналізу визначено прогностичне значення основних клінічних, лабораторних і рентгенологічних показників стосовно динаміки клінічної активності та рентгенологічного прогресування РА за тривалого спостереження (2 роки) та доведено високу незалежну прогностичну значущість анти-ЦЦП, а також вихідних рентгенологічних змін і показників активності хвороби за різної тривалості РА. Встановлено, що на підставі визначення незалежних детермінант відповіді на лікування та комплексної оцінки ефективності БТ розроблено алгоритм диференційованого призначення основних небіологічних БП хворим з дуже раннім, раннім і пізнім РА. Доведено доцільність першочергового застосування ЛФ та, у разі неефективності монотерапії, КБТ у хворих з раннім і пізнім РА за наявності анти-ЦЦП.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання підвищення ефективності діагностики лімфоаденопатій щелепно-лицьової ділянки та шиї шляхом застосування комплексного обстеження, яке включає клінічні, ультразвукові, цитологічні, цитохімічні та гістологічні методи дослідження. Обстежено 206 хворих з лімфоаденопатіями та 34 хворих з органними та позаорганними вузловими утвореннями щелепно-лицьової ділянки та шиї. Визначено та систематизовано найбільш характерні клінічні та ехографічні ознаки хронічних лімфаденітів, злоякісних лімфом і метастатичних уражень лімфатичних вузлів щелепно-лицьової ділянки та шиї. Показано, що ультразвукова діагностика (УЗД) з кольоровим доплерівським картуванням (КДК) і енергетичне доплерівське картування (ЕДК) є методом з високою діагностичною чутливістю, специфічністю та точністю в межах 81,8 - 94,3 %, використання якого дозволило вже на першому етапі обстеження підвищити на 13,8 - 29,6 % рівень визначення характеру захворювання лімфатичних вузлів щелепно-лицьової ділянки та шиї. Встановлено, що показники діагностичної чутливості УЗД з КДК і ЕДК у разі діагностики лімфоаденопатій щелепно-лицьової ділянки та шиї прирівнювались до таких під час цитологічного дослідження (81,8 - 84,6 % та 89,8 - 95,0 %, відповідно). Розроблений на основі аналізу отриманих результатів алгоритм використання клінічного, ультразвукового, цитологічного, цитохімічного та гістологічного методів дослідження дозволяє чітко визначити тактику їх використання, скоротити терміни обстеження, покращити ефективність діагностики та встановити діагноз захворювання лімфатичних вузлів щелепно-лицьової ділянки та шиї.

  Скачати повний текст

Визначено поширеність вірусу гепатиту С (HCV) на популяційному рівні серед практично здорових людей - донорів крові, проведено генотипування циркулюючих в Україні вірусів гепатиту С. Зроблено грунтовну сероепідеміологічну оцінку поширення HCV в осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС). Відзначено, що в групі учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС HCV інфікованість асоційована з розвитком хронічного гепатиту та зі збільшенням частоти захворювань щитовидної залози, гематологічної патології (лімфаденопатії, тромбоцитопенії, геморагічні васкуліти), хронічних запальних процесів, підвищенням частоти гострого інфаркту міокарда, порушеннями ліпідного обміну. Досліджено збільшення ризику розвитку віддалених онкологічних наслідків опромінення за умов персистенції вірусів гепатиту С. Визначено високий рівень сероконверсії в групі учасників ЛНА (7,12 %), особливо реконвалесцентів гострої променевої хвороби (17,56 %). Викладено питання про посилення заходів з профілактики HCV-інфікування.

  Скачати повний текст

Визначено особливості клінічного перебігу пухлин великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДК), можливості ендоскопічного ультразвукового дослідження у діагностиці новоутворень ВСДК. Визначено фактори ризику виникнення ранніх післяопераційних ускладнень, розроблено шляхи їх профілактки. Обгрунтовано показання щодо проведенння передоперацйної біліарної декомпресії у хворих з новоутвореннями ВСДК, ускладненими обтураційною жовтяницею. Установлено радикальність локальної резекції пухлин ВСДК за наявності доброякісних і злоякісних новоутворень без лімфатогенного метастазування й інвазії пухлиною підшлункової залози. Відзначено переваги пілроозберігальної панкреатодуоденальної резекції та локальної резекції пухлини у порівнянні зі стандартною методикою панкреатодуоденальної резекції у хворих з новоутовореннями ВСКД, зокрема кращі показники якості життя хворих після операції.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено залежність показників СА 15.3, рецепторів естрогену та прогестерону, онкобілка Her2/neu від віку, стану менструальної функції, ступеня диференціації пухлини, стадії раку молочної залози (РМЗ), розміру первинної пухлини, ступеня метастатичного ураження регіонарних лімфатичних вузлів, наявності віддалених метастазів. Вперше вивчено характер і частоту поширеності експресії СА 15.3 залежно від значень рецепторів стероїдних гормонів. Вперше встановлено, що наднормові показники СА 15.3 характерні переважно для первинних хворих з негативним рецепторним статусом, низьким ступенем диференціації пухлини, віком молодше 50-ти років, пременопаузою, пізніми стадіями захворювання. Доведено, що рівень СА 15.3 є максимально інформативним у процесі моніторингу за ефективністю лікування у хворих з рецептор-негативним фенотипом пухлини. Удосконалено методологію прогнозування перебігу РМЗ і моніторингу ефективності терапії. Обгрунтовано твердження про асоціацію гіперекспресії Her2/neu з відсутністю рецепторів прогестерону, що дозволяє розширити можливості визначення прогнозу та відбору тактики лікування у кожному конкретному випадку. Не виявлено значимого достовірного взаємозв'язку між характером експресії Her2/neu та показником СА 15.3, що дало підставу віднести обидва маркери до незалежних прогностичних факторів. Розраховано й удосконалено критерії оцінювання прогнозу, що дозволило підвищити обгрунтованість вибору терапії.

  Скачати повний текст

На основі комплексного обстеження з використанням радіонуклідних методів вперше представлено і систематизовано дані щодо характеру порушення регіонарного кровотоку легень і активності запальних змін у внутрішньогрудних лімфатичних вузлах (ВГЛВ) середостіння у хворих на саркоїдоз органів дихання. Одержані матеріали дослідження дозволили установити, що показники легеневого кровотоку та дані функції ВГЛВ середостіння у разі саркоїдозу є чутливими тестами у визначенні локалізації, поширеності та ступеня активності патологічного процесу. Вперше установлено корелятивні зв'язки між показниками клініко-рентгенологічних, функціональних і радіонуклідних досліджень, що дозволяє покращити діагностику поширеності, ступеня порушень регіонарного кровотоку легенів та активності запальних змін у ВГЛВ середостіння. Дані обстеження дозволили визначити тенденцію розвитку та інвалютивність процесу в легенях, а також науково обгрунтувати доцільність застосування різних схем терапії у хворих на саркоїдоз органів дихання.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності діагностики та лікування хворих з захворюваннями легень плеври та межистіння. Проаналізовано результати порівняльного дослідження ефективності застосування відеоторакоскопічних операцій з оптичною торакоскопією для лікування хворих з випітними плевритами, діагностичної торакотомії - пацієнтів з дисемінованними ураженнями легень і новоутвореннями та лімфаденопатіями межистіння. Встановлено ефективність різних методів діагностики, показано переваги та недоліки кожного з них. Наведено клінічне й фармакологічне обгрунтування доцільності використання відеоторакоскопії для діагностики та лікування хворих на випітні плеврити, а також пацієнтів з новоутвореннями межистіння та десимінованими процесами легень як оптимального методу. Визначено місце відеоторакоскопії у комплексі заходів диференційованої діагностики даної патології. Встановлено, що застосування відеоторакоскопії дозволяє покращити якість діагностики етіології захворювань легень, плеври, межистіння, збільшити можливості для виконання лікувальних хірургічних маніпуляцій, зменшити травматичність оперативного втручання та кількість післяопераційних ускладнень, скоротити витрати, період післяопераційної реабілітації й термін лікування, а також покращити косметичні наслідки операцій.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного обстеження та лікувння 194-х хворих на хронічний тонзиліт (ХТ), ускладнений однобічним паратонзилітом (ПТ) у стадії абсцедування. Зазначено, що пацієнти були розподілені на дві групи - основну та групу порівняння. Показано, що в основній групі, на тлі проведення протизапальної терапії, після розкриття паратонзилярних абсцесів (ПА) порожнина їх промивалася 2 % водяною суспензією силарда-П і хворим призначався рибомуніл за схемою, група порівняння одержувала загальноприйняте лікування. Встановлено, що у гострому періоді захворбвання, незалежно від локалізації процесу, у паратонзилярній клітковині клінічний перебіг ПТ характеризувався загальнотоксичним синдромом і місцевими запальними змінами у зіві, піднебінних мигдаликах і регіонарних лімфатичних вузлах. Виявлено, що в етіології виникнення ПТ ведуча роль належала Str. pyogenes, Staph. aureus та їх асоціації. Доведено, що у патогенезі розвитку ПТ вирішальне значення мало порушення системи місцевого імунітету піднебінних мигдаликів. Досліджено, що у разі ХТ у них виникали морфологічно та функціонально локальна імунна недостатність, а на цьому тлі створювалися патогенетичні умови для розвитку ПТ. На підставі дослідження місцевого імунітету показано, що у хворих на ХТ, ускладнений ПТ у стадії абсцедування, зберігався достатній функціональний резерв. Встановлено, що морфологічні дослідження екстирпованих піднебінних мигдалеків у хворих на ПТ свідчили, що альтернативні процеси у них, у більшості випадків, носили зворотний характер. Доведено, що даний комплексний метод лікування хворих на ХТ, ускладнений ПТ із використанням силарда-П і рибомунілу з обліком етіологічних факторв, основних ланок патогенезу, результатів імунологічних і морфологічних досліджень, впливав на клінічний плин захворювання: скорочував терміни тривалості синдрому загальноінфекційного токсикозу, перебування хворих у стаціонарі, забезпечував більш швидке досягнення клінічної ремісії ПТ, позитивну динаміку показників клітинного та гуморального імунітету. Показано, що в основній групі протягом року рецидиви ангін зустрчалися у 1,8 а ПТ у 2,5 рази рідше, ніж у групі порівняння. Зазначено, що стабілізація імунних показників в основній групі зберігалася протягом 6 місяців у 81 (91,1 %) пацієнтів, протягом року - у 76 (85,4 %), у той час як у групі порівняння через 6 місяців після виписки зі стаціонару лише 16,4 % осіб мали близькі до норми показники імунітету, а під кінець року - 18,6 % обстежених.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність медіастинальної лімфодисекції у лікуванні хворих на рак легені на базі комплексного оцінювання основних клінічних, патоморфологічних і молекулярно-біологічнічих даних. З метою підвищення радикалізму у хворих на рак легені була застосована систематична медіастинальна лімфодисекція, виконання якої не вплинуло на структуру післяопераційних ускладнень, однак вона супроводжується збільшенням порушень серцевого ритму та підвищує імовірність емпієми плеври. На підставі результатів дослідження видалених лімфатичних вузлів за допомогою моноклональних антитіл до цитокератинів додатково виявлено у 21 % хворих метастази раку, що підтверджує доцільність виконання обов'язкової медіастинальної лімфодисекції. У 28,6 % хворих на рак легені, яким були виконані радикальні операції, у кістковому мозку з використанням світлової мікроскопії та моноклональних антитіл до цитокератинів виявлено поодинокі ракові клітини. За результатами вивчення віддалених результатів лікування таких хворих показано значне зменшення частоти інтраторакальних рецидивів у хворих, яким була виконана систематична медіастинальна лімфодисекція, та встановлено вірогідне підвищення їх трирічної виживаності з 47,6 % до 62,9 %. З'ясовано, що наявність поодиноких ракових клітин у кістковому мозку є поганим прогностичним фактором, тому що всі хворі, у яких вони були виявлені, померли у перші 3 роки після операції.

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження 228-ми хворих, прооперованих з приводу різних типів доброякісної (122) і злоякісної (106) вузлової патології щитовидної залози. Зазначено, що ультразвукові ознаки вузлів ретроспективно зіставлені з даними остаточного патогістологічного дослідження. Особливу увагу приділено морфологічним підвалинам даної симптоматики тиреоїдних новоутворень. Докладно досліджено ультразвукові характеристики вузлів - форму, ехогенність, межу, кістозні порожнини, гіперехогенні включення, типи васкулярної будови та ознаки ураження регіонарних лімфатичних вузлів. Установлено наявність 30-ти окремих ознак вузлів щитовидної залози, запропоновано їх класифікацію. Доведено, що жодна з них не може застосовуватися як самостійний критерій у процесі визначення характеру тиреоїдних новоутворень. Вивчено комплексні ультразвукові характеристики вузлового зобу, аденоматозних вузлів, фолікулярних аденом, папілярних, фолікулярних та медулярних, а також анапластичних карцином, наведено результати передопераційного цитологічного дослідження даних пухлин. Виявлено 10 ультразвукових симптомокомплексів новоутворень даної залози, які склали три групи: доброякісну, змішану та злоякісну. Розглянуто принципи формування та склад симптомокомплексів, надано класифікацію за доброякісних і злоякісних пухлин щитовидної залози.

  Скачати повний текст