Вивчено вміст глікогену та його динаміку у тілі мідій Одеської затоки. Доведено, що вміст глікогену у тілі мідій з марікультурних колекторів у 1,8 рази вищий, ніж у мідій природних субстратів. З'ясовано, що він вірогідно зменшувався з верхньої частини колектора - 4,58 %, до нижньої - 2,68 % сирої маси. Виявлено, що вміст глікогену у зовнішніх частинах друзи вищий, ніж у внутрішніх у 1,6 - 1,8 рази. За результатами вивчення максимального вмісту глікогену у тілі мідій за літнього періоду (червень - липень) установлено, що цей вміст значно нижчий в Одеській затоці, ніж у мідій з Кримського регіону (2,98 та в 5,20 - 5,70 % сирої маси відповідно). Виявлено різницю максимальних рівнів вмісту глікогену на п'яти прибережних станціях з різним рівнем водообміну. Цей рівень послідовно зменшується від станції з вільним водообміном - 4,9 % до станції з обмеженим рівнем водобміну - 2,1 % сирої маси. Під час дослідження різних органів мідій установлено, що максимальний вміст глікогену у гонадах, а мінімальний - у зябрах. Визначено, що найбільшого рівня вміст глікогену становить на стадії статевого спокою у гонадах - 5,15 %, у гепатопанкреасі - 1,91 %, у зябрах - 1,79 % сирої маси. Мінімум цього компонента відзначено на стадії вимету в усіх органах. Сумарних ліпідів виявлено найбільше у гепатопанкреасі. В усіх органах вміст сумарних ліпідів максимальний у період дозрівання статевих продуктів на переднерестовій стадії: у гепатопанкреасі - 2,47 %, у гонадах - 1,53 % та у зябрах - 0,92 % сирої маси. Мінімум цього вмісту виявлено в усіх органах у період вимету статевих продуктів. Установлено можливість використання вмісту глікогену та сумарних ліпідів, а також супутніх показників (вмісту сирої та сухої речовини, вологи та морфо-функціональних індексів) як індикаторів стану молюсків на різних стадіях репродуктивного циклу та за різних умов мешкання.

  Скачати повний текст

Проведено фауно-систематичну ревізію викопних черевоногих молюсків групи Archaeogastropoda сарматських відкладів України, досліджено їх палеогеографічне поширення та можливості їх застосування в біостратиграфічних та кореляційних цілях. Вивчено фауністичний склад сарматських археогастропод Західної та Південної України, Молдови та Польщі. Складено описи 120 видів. Вперше систематику сарматських представників групи наведено відповідно до сучасної системи гастропод. Побудовано філогенетичні схеми для окремих родів і груп видів. За фауною археогастропод здійснено палеозоогеографічне районування дослідженої частини басейну. Реконструйовано палеоекологічні умови його ділянок. Визначено можливості застосування археогастропод для стратиграфічного розчленування сарматського ярусу та кореляції сарматських відкладів. Доведено, що за фауною археогастропод можливе виділення тільки сармату sensu Suess.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Наведено результати вивчення систематичного складу черевоногих молюсків з крейдових відкладів Волино-Подільської окраїни Східноєвропейської платформи. З'ясовано їх значення для розв'язання стратиграфічних і палеогеографічних проблем. Наведено монографічний опис 125-ти видів черевоногих з 33-х родини та 61-го роду, з яких 23-и види на дослідженій території виявлено вперше. Встановлено зміни таксономічної структури угруповань і наведено оцінку видового багатства черевоногих молюсків в альб-маастрихтському часі. Виділено й охарактеризовано три етапи розвитку фауни черевоногих: альбсеноманський, турон-коньяцький й сантон-маастрихстський. Вперше виділено шість комплексів черевоногих, кожен з яких характеризує певний стратиграфічний підрозділ. Виявлено залежність видового багатства черевоногих від певних фасціальних обставин. Досліджено залежність екологічної структури угруповань від палеогеографічних умов в окремих ділянках палеобасейну й її зміни протягом крейдового періоду. Встановлено ступінь фауністичної подібності крейдових черевоногих Волино-Поділля до ізохронних регіональних фаун Європи.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості накопичення алкалоїдів у біомасі та середовищі росту водяних рослин. Показано, що основним джерелом надходження алкалоїдів у воду дніпровських водосховищ є синьозелені водорості, які містять у своїй біомасі значно більше цих речовин, ніж макрофіти. Розроблено експрес-метод визначення вмісту алкалоїдів у воді. Виділено та ідентифіковано комплекси алкалоїдів і супутні їм біологічно активні речовини Nuphar lutea та Nymphaea candida. Визначено, що алкалоїди Nuphar lutea та Nymphaea candida залежно від концентрації можуть стимулювати або гальмувати фізіологічні функції гідробіонтів (гетеротрофні бактерії, водорості, зоопланктон, молюски, молодь та статевозрілі особини риб). Дія цих метаболітів зумовлена спупенем їх розчинності в воді. Хлоргідрати алкалоїдів більш активні, ніж їх вільні форми. Доведено, що комплекс алкалоїдів Nuphar lutea відносно розглянутих гідробіонтів мав вищу токсичність від одержаного з Nymphaea candida. Висвітлено питання перспективності застосування хлоргідратів алкалоїдів Nuphar lutea з метою запобігання грибковим ураженням ікри в процесі її інкубації.

  Скачати повний текст

У дисертації розкрито нові дані щодо структури популяції черевоногого молюска N. concinna для острівної системи Аргентинських островів, Західна Антарктика. Встановлено закономірності розповсюдження молюска з урахуванням морфологічної та генетичної структури популяції. Реконструйовано філогенію представників роду Nacella, встановлено можливі регіони походження і шляхи поширення. Поділ популяції молюсків на літоральний та субліторальний морфотипи не підтверджений. Розподіл популяції N. concinna на різних підводних ландшафтах демонструє різні закономірності між морфометричними параметрами раковини, вагою молюска та глибиною. У деяких ландшафтах правило Фостера, щодо залежності розмірів від енергетичних ресурсів, не виконується. N. concinna заселяє всі доступні ландшафти, утворює популяцію з високою фенотиповою пластичністю, яка включає три морфотипи за скульптурою раковини, і становить багатий ресурс в дослідженій акваторії. Молекулярно-філогенетичний аналіз за мітохондріальними 12S, 16S, CO1 генами і ядерним геном 28S показав належність трьох морфотипів N. concinna, виділених за морфологією раковини, до одного виду. Філогенетичні реконструкції продемонстрували близькі зв'язки N. concinna з нацеллідами Вогняної Землі і субантарктичних островів. Показано філогенетичні зв'язки нацеллід з Patellogastropoda тропічних та помірних вод Атлантичного океану. Встановлено, що нацелліди є автохтонами Антарктики. Ймовірним місцем первинного видоутворення за молекулярними годинниками є Кергеленське плато і межа Антарктичного півострова та Вогняної Землі, що пов'язані з прадавньою тріасовою фауною півдня Гондвани. Молекулярно-генетичний баркодинг за фрагментом гену 16S показав приналежність асоційованої з N. concinna мікробіоти до протеобактерій (Pseudoalteromonas, Psychrobacter, Shewanella, Cobetia, Psychromonas), бактероїдів (Bizionia) та фірмікут (Oceanobacillus). Реконструкція філогенетичних зв'язків молюск-асоційованої мікрофлори показала їх спорідненість з бактеріями Арктичного регіону і можливий біполярний характер їх поширення. Показано, що асоційовані з N. concinna мікробіота не може слугувати філогенетичним маркером еволюційних процесів, однак може бути використана у якості екологічного маркера підводних ландшафтів і субпопуляцій молюску.^UThe thesis is dedicated to new data on the population structure of the gastropod mollusk N. concinna for the entire island system of the Argentine Islands, West Antarctica. Patterns of limpet distribution in this water area taking into account the morphological and genetic population structure. The phylogeny of the genus Nacella and possible regions of origin and distribution are reconstructed. The division of the mollusk population into littoral and sublittoral morphotypes has not been confirmed for the water area of the studied island system. The distribution of the N. concinna population in underwater landscapes does not have clear patterns between the morphometric parameters of the shell, the weight of the mollusk and the depth. In some cases, Foster's rule regarding the dependence of size on energy resources may not be followed. N. concinna inhabits all available landscapes, forms a population with high phenotypic plasticity, which includes three morphotypes of shell sculpture, and is a rich resource in the study area. Molecular phylogenetic analysis of mitochondrial 12S, 16S, CO1 genes and nuclear 28S gene showed that three morphotypes (selected by the shell morphology) belong to the same species N. concinna in the Wilhelm archipelago water area, West Antarctica. Phylogenetic reconstructions have shown close relationships between N. concinna and the nacellids of Tierra del Fuego and sub-Antarctic islands. Phylogenetic relationships of nacellids with Patellogastropoda of tropical and temperate Atlantic Ocean waters are shown. It is established that the nacellids are indigenous to Antarctica. The Kerguelen Plateau and the boundary of the Antarctic Peninsula and Tierra del Fuego, which are associated with the ancient Triassic fauna of southern Gondwana, are likely sites of primary speciation by molecular clock. Molecular genetic barcoding of the 16S gene fragment showed that the N. concinna-associated microbiota belonged to Proteobacteria (Pseudoalteromonas, Psychrobacter, Shewanella, Cobetia, Psychromonas), Bacteroidetes (Bizionia) and Firmicutes (Oceanobacillus). Reconstruction of the phylogenetic relationships of mollusk-associated microflora showed their affinity to bacteria in the Arctic region and the possible bipolar nature of their spread. It has been shown that the microbiota associated with N. concinna cannot serve as a phylogenetic marker of evolutionary processes, but can be used as an ecological marker of underwater landscapes and mollusk subpopulations.

Проведено ревізію всіх виявлених на території платформної України еоценових видів і родів бівальвій. Описано та зображено 344 види та 41 підвид. Вивчено умови проживання та географічний ареал усіх розглянутих таксонів еоценових морів України. Проведено оцінювання швидкості еволюції видів у нормально-морських еоценових басейнах України. Висунуто гіпотезу про центр походження латдорфських молюсків. Запропоновано нову стратиграфічну схему розчленування еоценових відкладень південного схилу Українського щита. Розроблено біостратиграфічну схему кореляції стратонів середнього та верхнього еоцену південної та північної України.

  Скачати повний текст

Визначено властивості напівпроникної біологічної мембрани у ксенотрансплантата (КТ) із оболонки головного молюска з класу Cephalopoda. Встановлено, що КТ мають місцеву імуномодулювальну, антибактеріальну та біостимулювальну активність, що підсилює фагоцитоз. Розроблено спосіб консервації та застосування КТ. Використано гісто-цитологічні і клініко-мікробіологічні тести. Доведено, що застосування КТ сприяє покращенню суб'єктивного стану пацієнтів, швидкому загоєнню трофічних виразок. Результати досліджень застосовано у роботі хірургів стаціонарів та поліклінік під час лікування хворих із венозними виразками.

  Скачати повний текст

Проведено аутекологічне дослідження впливу на живлення ставковиків абіотичних чинників антропогенного (іони важких металів водного середовища) та біотичного (трематодна інвазія молюсків) походження. Як тест-функцію використано основні трофологічні показники цих тварин. Проаналізовано якісний склад кормової грудочки у 10-ти видів ставковиків роду Lymnaea, встановлено його залежність від типу водойми та сезонну мінливість. Експериментально виявлено, що слабка трематодна інвазія не викликає змін кількісних трофологічних показників ставковиків, помірна інвазія в усіх випадках супроводжується зростанням більшості з них, а важка - обумовлює раптове зниження у порівнянні з неінвазованими тваринами. На підставі вивчення результатів екотоксикологічних досліжень встановлено, що найбільш негативно впливають на процеси живлення і травлення ставковиків іони кадмію, які спричиняють виникнення фази депресії за різних концентрацій даної речовини (0,5 ГДКр - 3 ГДКр). З'ясовано, що іони хрому (III) є менш токсичними та супроводжують розвиток у молюсків фази підвищення активності (за дії 0,5 ГДКр - 2 ГДКр), якщо даний показник становить 3 ГДКр починається фаза депресії. Доведено, що іони цинку за концентрацій 0,5 ГДКр - 3 ГДКр стимулюють життєву активність ставковиків. Встановлено, що слабка трематодна інвазія не впливає на патологічний процес отруєння молюсків іонами важких металів, помірна та важка - поглиблюють його.

  Скачати повний текст

Розроблено принципи нового напрямку палеобіогеохімії - палеобіогеохімічного аналізу геоісторичних подій, який дає змогу одержувати нову об'єктивну інформацію щодо історії екосистеми минулого. Установлено основні фактори, які зумовлюють розподіл у скелетній речовині молюсків хімічних елементів на фоні геоісторичних подій. Доведено вплив осмотичних адаптацій на залежність вмісту у черепашках молюсків натрію від солоності вод проживання. Установлено, що розподіл у черепашках стронцію більшою мірою залежить від співвідношення солей, а не від солоності вод. Виявлено основні закономірності акумуляції натрію прісноводними молюсками, які є осморегуляторами за екстремальних умов. Уперше обгрунтовано видільно-акумулятивну функцію черепашки бівальвій. Установлено біогеохімічні показники тектонічних подій, взаємопов'язаних з субдукційними та колізійними процесами на суміжних територіях. Вивчено вплив тектонічних подій у Середньоморському рухливому поясі на формування кайнозойських басейнів південної та південно-західної окраїн Східно-Європейської платформи. На підставі палеобіогеохімічного аналізу розроблено методики вивчення аномального річкового стоку в басейні осадконакопичення, субмаринного навантаження підземних вод у зонах довгоживучих розривних порушень, проявів вулканізму. Установлено закономірні зміни хімічного складу черепашок морських молюсків у зв'язку з евстатичними коливаннями рівня Світового океану. Запропоновано нову гіпотезу щодо надходження марганцю під час формування марганцеворудних родовищ Нікопольської групи.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Генсицький М.В. Фауна і морфометрична мінливість наземних молюсків (Mollusca) Північно-Західного Приазов'я.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 091 «Біологія». Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Мелітополь, 2021.Метою роботи є встановлення видового складу наземних молюсків, їх морфометричної мінливості та її закономірностей в умовах Північно-Західного Приазов'я. Для досягнення поставленої мети були поставлені наступні завдання: Встановити сучасний видовий склад наземних молюсків в Північно-Західному Приазов'ї. Проаналізувати особливості біотопічного розподілу наземних молюсків в Північно-Західному Приазов'ї. Визначити морфологічні параметри наземних молюсків на прикладі домінантних видів родів Helix, Xeropicta, Chondrula, які можна використовувати для характеристики популяції. Встановити закономірності морфометричної мінливості окремих видів наземних молюсків. Оцінити господарське значення наземних молюсків в умовах Північно-Західного Приазов'я. Об'єкт дослідження – наземні молюски в антропогенно-трансформованих і природних екосистемах Північно-Західного Приазов'я. Предмет дослідження – сучасний стан фауни і біотопічний розподіл наземних молюсків та закономірності морфометричної мінливості домінантних видів на території Північно-Західного Приазов'я. Для оцінки сучасного стану фауни молюсків проведено збір матеріалу в 2017-2020 рр. в Північно-Західному Приазов'ї. Загалом було зібрано близько 7,6 тис. особин, 20 видів наземних молюсків з 179 точок. Вперше здійснено довгострокове польове дослідження наземних молюсків в природних та антропогенно трансформованих біотопах в умовах Північно-Західного-Приазов'я. Сучасна фауна наземних молюсків регіону включає 27 видів з 12 родин, з яких 6 видів наводяться вперше: Cochlicopa lubrica, Pupilla muscorum, Truncatellina cylindrica, Phenacolimax annularis, Euconulus fulvus, Monacha cartusiana. Встановлені закономірності біотопічного розподілу наземних молюсків в залежності від типу ґрунтів, стану їх зволоженості та характеру рослинності. Для об'єктивної оцінки об'єму раковини запропонований і апробований метод водного тесту. Найрозповсюдженіші види за частотою зустрічальності були Chondrula tridens, Vallonia pulchella, Vallonia costata, Monacha fruticola, Xeropicta derbentina, Vitrina pellucida. Проведено порівняльний аналіз конхологічних ознак наземного молюска Helix albescens, зібраних в природних і антропогенних біотопах. Порівняння розмірів раковин Helix albescens з територій з різним антропогенним навантаженням показало, що на території міста розміри раковини більші, ніж в сільській місцевості. Xeropicta derbentina демонструє значну мінливість морфометричних ознак в різних біотопах. Також оцінювалась мінливість забарвлення раковин, за спрощеною схемою кодування, по загальному числу смуг. Домінуючими були раковини, на яких було зафіксовано 3-5 смуг. Встановлено достовірну корелятивну залежність між усіма метричними показниками раковини у цьго виду. Поліморфізм за смугастістю раковини молюска Helix albescens оцінювали за частотою кожної морфи в вибірці, вирахували середню кількість морф (μ), частоту рідкісних морф (h), а також розрахували показник подібності вибірок за фенетичними ознаками (r). У популяціях H. albescens з міських середовищ існування були виявлені 11 морф. Три основні морфи (12345, 1(23)45, 12045) були присутні у всіх досліджених вибірках. Забарвлення раковин H. albescens відрізняється значною різноманітністю як в природних, так і в урбанізованих біотопах.За мінливістю раковини Chondrula tridens martynovi були експериментально перевірені гіпотези, що на зміну форми раковини впливає тип рослинності, або впливає режим вологості ботопу, або рівень антропогенного навантаження. Розміри раковин залежать від рівня антропогенного впливу і збільшуються в умовах високого антропогенного навантаження. Розвиток устєвого апарату молюсків не залежить від типу рослинності, але залежить від рівня зволоження біотопу і рівня його антропогенної трансформації. Витягнутість раковини молюска описує протилежну динаміку показників висоти по відношенню до ширини і залежить від рівня антропогенного навантаження. Перебудова в організації устєвого апарату залежить від зволоження біотопу і рівня антропогенного навантаження. Це дозволяє використовувати даний вид молюска в якості біоіндикатора стану навколишнього середовища.Ключові слова: наземні молюски, малакофауна, морфометрична мінливість.^UGensytskyi M.V. Fauna and morphometric variability of terrestrial molluscs (Mollusca) of the northwestern Azov Sea region.The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of biological sciences (doctor of philosophy) on a specialty 091 "Biology". Melitopol State Pedagogical University named after Bohdan Khmelnytsky, Melitopol, 2021.The aim of the work is to establish the species composition of terrestrial mollusks, their morphometric variability and patterns in the conditions of the north-western Azov Sea. To verify the goals set during the offensive tasks: To establish the current species composition of terrestrial mollusks in the north-western Priazovye. Analyze the features of the biotope distribution of terrestrial mollusks in the northwestern Azov Sea. Start using the morphological parameters of ground lightning for applied domestic species of the genera Helix, Xeropicta, Chondrula, which can be used to characterize the population. Establish patterns of morphometric variability of individual species of terrestrial mollusks. Assess the economic importance of terrestrial mollusks in the north-western Azov Sea.The object of research is terrestrial mollusks in anthropogenically transformed and natural ecosystems of the northwestern Azov Sea region. The subject of research is the current state of fauna and biotope distribution of terrestrial mollusks and patterns of morphometric variability of dominant species in the north-western Azov Sea. To assess the current state of the mollusk fauna, material was collected in 2017-2020 in the northwestern Azov Sea region. In total, about 7.6 thousand individuals, 20 species of terrestrial mollusks from 179 points were collected. For the first time, a long-term field study of terrestrial mollusks in natural and anthropogenically transformed biotopes in the north-western Azov region has been carried out. The modern fauna of terrestrial mollusks includes 27 species from 12 families, of which 6 species are listed for the first time: Cochlicopa lubrica, Pupilla muscorum, Truncatellina cylindrica, Phenacolimax annularis, Euconulus fulvus, Monacha cartusiana. Regularities of biotopic distribution of terrestrial mollusks depending on the type of soils, the state of their moisture and the nature of vegetation are established. A unified method of water test has been proposed and tested to objectively assess the volume of the sink. The most common species in terms of frequency were Chondrula tridens, Vallonia pulchella, Vallonia costata, Monacha fruticola, Xeropicta derbentina, Vitrina pellucida. A comparative analysis of the conchological features of the terrestrial mollusk Helix albescens, collected in natural and anthropogenic habitats. Comparison of the size of Helix albescens shells from areas with different anthropogenic load showed that in the city the size of the shell is larger than in rural areas. Xeropicta derbentina demonstrates significant variability of morphometric traits in different habitats. The color variability of shells was also assessed, according to a simplified coding scheme, by the total number of bands. Dominated by sinks, which were recorded 3-5 strips. A significant correlation between all metric indicators of the shell in this species has been established.Helix albescens mollusk shell polymorphism was assessed by the frequency of each morph in the sample, calculated the average number of morphs (μ), the frequency of rare morphs (h), and calculated the similarity of the samples by phenetic characteristics (r). In populations of H. albescens from urban habitats, 11 morphs were found. Three main morphs (12345, 1(23)45, 12045) were present in all studied samples. The color of H. albescens shells is very diverse in both natural and urban habitats.According to the variability of the Chondrula tridens martynovi shell, the hypotheses that the change in the shape of the shell is influenced by the type of vegetation, or by the humidity regime of the botop, or the level of anthropogenic load were experimentally tested. The size of shells depends on the level of anthropogenic impact and increases under conditions of high anthropogenic load. The development of the oral apparatus of mollusks does not depend on the type of vegetation, but depends on the level of moisture of the habitat and the level of its anthropogenic transformation. The elongation of the shell of the mollusk describes the opposite dynamics of height in relation to the width and depends on the level of anthropogenic load. Restructuring in the organization of the oral apparatus depends on the humidification of the habitat and the level of anthropogenic load. This allows the use of this species of mollusk as a bioindicator of the state of the environment.Keywords: terrestrial mollusks, malacofauna, morphometric variability.

  Скачати повний текст

На підставі систематичного вивчення та монографічного опису амонітів і наутілоідей обгрунтовано біостратиграфію юрських відкладів Пенінської зони Українських Карпат. Уперше на території цієї зони зібрано й описано 45 видів головоногих молюсків, серед яких: наутілоідей - одна родина, два роди, три види; амонітів - 14 родин, 31 рід, 42 види. За результатами досліджень розроблено детальну біостротиграфію юрських відкладів Пенінської зони, палеонтологічно обгрунтовано виділення у гігантських олістолітах ярусів юрської системи, установлено межі між ними, визначено 13 біостратиграфічних зон за амонітами, а також деталізовано історію геологічного розвитку регіону в юрському періоді. Висвітлено палеографічну та палеоекологічну обстановку цієї території.

  Скачати повний текст

З'ясовано видовий склад родин, особливості поширення кожного з видів у межах згаданої території та опрацьовано для них екологічні спектри. Проаналізовано вплив абіотичних факторів середовища (температури, швидкості течії, глибини, субстрату, гозового режиму, активної реакції середовища, окислюваності, мінералізації води) на поширення молюсків у водотоках та водоймах. Виявлено якісний склад трематодофауни молюсків Melanopsidae, Lithoglyphidae, Bithyniidae. Досліджено вплив віку жителів і сезонних змін умов середовища на зараженість молюсків даними гельмінтами.

  Скачати повний текст

З'ясовано роль основних рослинних угруповань у процесах розподілу радіонуклідів у біотичній компоненті біогідроценозів і запаси радіонуклідів у вищих водяних рослинах. Досліджено розподіл за основними абіотичними та біотичними компонентами озерних екосистем ближньої (10-кілометрової) зони відчудження ЧАЕС. Вивчено потужність увібраної дози для гідробіонтів різного систематичного положення у водоймах з різним рівнем радіонуклідного забруднення. Розглянуто цитогенетичні ефекти в клітинах ембріонів молюсків і кореневих меристемах повітряно-водяних рослин, а також можливі причини масового ураження очерету звичайного паразитичними грибами та галоутвірними членистоногими.

  Скачати повний текст

Досліджено сезонний перерозподіл важких металів у складових частинах природної та модельної прісноводних гідроекосистем (вода, прибережний мул, водорості, молюски) закритої водойми. Проаналізовано взаємодію природних факторів, сезонності та хімічного походження сполук техногенних елементів. Узагальнено дані про зміну токсикологічних властивостей забруднювачів водного середовища за рахунок їх перерозподілу у водному середовищі. Встановлено, що найкращими акумуляторами і трансформаторами важких металів є біотичні складові, зокрема водорості, що свідчить про значну роль біоти в акумуляції важких металів у гідроекосистемах.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний еколого-фауністичний аналіз угруповань прісноводних молюсків у природних та антропогенних гідротопах басейну верхів'я Дністра. Розроблено коротку екологічну характеристику 56-ти видів, які зафіксовано на дослідженій території. Охарактеризовано біотопний розподіл прісноводних молюсків, залежність їх популяцій та угруповань від абіотичних чинників: температури, швидкості течії, характеру донних відкладів, глибини водойм, прозорості та кислотності водного середовища. Досліджено сезонну динаміку щільності заселення гідротопів та особливості розмірно-вікової структури популяцій у гідротопах різного типу. Визначено личинкові форми 29-ти видів трематод з шістьма систематичними групами. На підставі одержаних даних проаналізовано можливу роль гідротопів різного типу в розповсюдженні гельмінтозних інфекцій. Досліджено вікову сприйнятливість молюсків щодо трематодної інвазії. Проаналізовано особливості формування прісноводних малакокомплексів у антропогенних водоймах. Досліджено вміст іонів важких металів у водному середовищі, черепашках і м'якому тілі Lymnaea stagnalis і Planorbis planorbis. З'ясовано можливості біоінликаційного використання даних видів молюсків.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено фауно-систематичне, еволюційно-морфологічне та стратиграфічне вивчення Viviparoidea пізнього кайнозою південного заходу Східно-Європейської платформи. Охарактеризовано біорізноманіття групи в регіоні, наведено монографічний опис 76-ти видів з трьох родин. Обгрунтовано доцільність використання мікроморфології (насамперед скульптури протоконха) та мікроструктури черепашки Viviparoidea з метою уточення системи та реконструкції філогенії цих молюсків. Уточнено уявлення щодо неодноразового вселення сільного (морського) предка вівіпароідей у континентальні водойми в різних частинах океану Тетис. Кілька разів і незалежно у вівіпароідей протягом мезозою-кайнозою виявлено сплески видоутворення та розвиток скульптурованої черепашки. З'ясовано, що скульптуровані Viviparoidea є мешканцями водойм озерного типу, нескульптуровані - річок. Доведно, що відновлення озерних умов надає можливість повторного формування втрачених скульптурних елементів. За перебудовами систематичного та зоогеографічного складу, а також зміною домінантів у розвитку вівіпароідей у пізньому кайнозої виділено чотири великі межі. У просторовій еволюції вівіпароідей визначено три історико-зоогеографічні центри - північноамериканський, європейський та азійський, між якими існував суттєвий фауністичний обмін. Встановлено, що широкі міграції молюсків групи були приурочені до регресій морських басейнів і фаз їх опріснення. Виділено ряд фауністичних комплексів, які відображають еволюційні та міграційні зміни фауни Viviparoidea. Виявлено, що великі перебудови у фауні досліджених молюсків приурочені до суттєвих кліматичних флуктуацій.Розроблено зональну шкалу пізньокайнозойських відкладів досліджуваного регіону за Viviparoidea. Доведено, що алювіальні, озерні та лиманні відклади пізнього кайнозою південного заходу Східно-Європейської платформи корелюються з регіоярусами Східного Паратетиса.

  Скачати повний текст