Досліджено особливості азотного й енергетичного обміну у представників прісноводних водоростей (Cyanophyta, Chlorophyta, Bacillariophyta) у нормі та за дії іонів цинку та свинцю у концентраціях, які відповідають 1,2 та 5 ГДК, проаналізовано їх комплексну фізіолого-біохімічну відповідь на вплив даних металів. Встановлено, що у досліджених видів водоростей ферментні системи енергетичного обміну (сукцинатдегідрогеназа та цитохромоксидаза) більш чутливі до впливу підвищених концентрацій цинку та свинцю, ніж ферменти азотного обміну (глутаматдегідрогеназа та глутамінсинтетаза, яка виявилася визначальною в асиміляції амонійного азоту). Доведено, що цинк зумовлює менший негативний вплив на водорості, ніж свинець, даний ефект підтверджено змінами інтенсивності функціональних систем клітин та їх фізіологічним станом. Встановлено, що найбільш чутливими до дії іонів цинку та свинцю є представники зелених водоростей, найстійкішими - діатомових, синьозелені займають проміжне положення.

  Скачати повний текст

Розроблено метод тривалого зберігання мікроводоростей без використання поживних середовищ, який дозволяє зберігати їх життєздатність у збезводненому стані протягом тривалого часу. Метод передбачає переведення клітин у стан ангідробіозу, їх зберігання та реактивацію, тобто переведення в активну культуру. На підставі аналізу морфометричних і біохімічних характеристик мікроводоростей у разі переведення в ангідробіоз та реактивації визначено умови де- та регідратації клітин. Визначено умови, що забезпечують збереження мікроводоростей у стані ангідробіозу. Показано взаємозв'язок життєздатності та залишкової вологості культури. Уперше визначено його оптимум: для Spirilina platensis - 9 - 11 %, для Synecchococcus elongatus - 8 - 11 %, для Phaeodactylum tricornutum - 12 - 14 %.

  Скачати повний текст

Досліджено механізми стійкості мікроводоростей та біоакумуляції іонів металів клітинами Dunaliella viridis з метою одержання біомаси водоростей, збагачених міддю, залізом, селеном. Встановлено, що клітини Dunaliella viridis адаптовані до високих концентрацій іонів міді. Наведено мідєрезистентний штам, який відрізняється від вихідного вмістом нуклеїнових кислот та білків. Одержано штам резистентний до високих концентрацій сірчанокислої міді. Визначено морфологічну та функціональну гетерогенність клітин у культурі Dunaliella viridis. Клітини даної культури розділено методом диференційного центрифугування на важку та легку фракції. Розглянуто селективно-метаболічну гіпотезу, що пояснює формування різної стійкості клітин водоростей до токсиканту залежно від рівня метаболізму. Доведено можливість одержання біомаси даної культури, багатої на мікроелементи, яка може використовуватись як харчова домішка.

  Скачати повний текст

Здійснено критичне узагальнення літературних і оригінальних даних щодо видової різноманітності водоростей водойм Ірану. Зазначено, що у водоймах країни відомо 1 304 види, представлені 1 559-ма внутрішньовидовими таксонами, з урахуванням номенклатурного типу виду. За результатами дослідження виявлено 1 213 видів (1 443 вн. такс.); 812 видів (979 вн. такс.), які є новими для даної країни. Проаналізовано систематичну структуру альгофлори країни. Одержані значення родового коефіцієнта (4,9) свідчать про багатство вивченої альгофлори, значною мірою представленої діатомовими, зеленими та синьозеленими водоростями. Визначено особливості їх розподілу у флористичних зонах і в різнотипних водоймах Ірану, оцінено значення кожної зони та певного типу водойм у формуванні загальної видової різноманітності альгофлори країни. Зроблено висновок, що специфіку альгофлори природно-рослинних зон Ірану визначають особливості кожної зони, щільність населення, наявність великих міст з розвинутою промисловістю, напрямок господарської діяльності населення регіону. Виявлено, що у досліджених водоймах зберігаються закономірності розподілу видової різноманітності водоростей, обумовлені типологічними особливостями водойм, їх морфометричними характеристиками, формою й інтенсивністю господарського використання. Проведено екологічний, географічний і сапробіологічний аналізи водоростей водойм Ірану.

  Скачати повний текст

Досліджено альгофлору (А) водойм, грунтів та наземних біотипів (Б) Канівського заповідника (КЗ). Конспект флори КЗ нараховує 1018 видів водоростей (1137 різновидностей) з відділів: Cyanophyta - 150 видів, Dinophyta - 7, Cryptophyta - 13, Rhaphidophyta - 1, Euglenophyta - 91, Chlorophyta - 454, Xanthophyta - 83, Chrysophyta - 15, Bacillariophyta - 205. Серед них 446 видів - нові для КЗ, 30 видів та 3 різновиди - для флори України. Проаналізовано А, виділено та розглянуто 29 альгоугруповань. Три частини А - водойм, грунтів, наземних Б, дуже специфічні, найближчі А позаводних Б. Порівняння сучасного стану альгофлори водойм з даними 50 - 60-х років довело, що в А заповідної частини Дніпра посилились риси "реофільності", в А яружних ставків зросла роль бентосних видів. На підставі грунтовоальгологічних даних визначено: сукцесійні зміни масиву КЗ протікають у напрямку розвитку грабово-кленових лісів, що вказує на неможливість відновлення грабово-дубових лісів зонального типу лише методом заповідання. Виявлено, що А грунтів КЗ найбільше схожа з А грунтів лісостепових заповідників, водойм - з водними А заповідників рівнинної частини України.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню складу водоростей у грунтах широколистяних, соснових лісів, лучних степів Лівобережного Лісостепу України. Встановлено, що альгофлора регіону включає 297 видів (314 внутрішньовидових таксонів, враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду), які належать до 7 відділів, 15 класів, 33 порядків, 67 родин, 122 родів. Показано, що зональними особливостями грунтової альгофлори регіону є високе видове різноманіття родин Chlamydomonadaceae, Chlorococcaceae, Pleurochloridaceae та Neochloridaceae. Основу альгофлори складають види зональних фітоценозів. Встановлено, що режим заповідності на різних ділянках степу заповідника Михайлівська цілина суттєво впливає на систематичну структуру та ценологічний склад альгофлор. Показано, що щільність переносу життєздатних діаспор водоростей повітряними потоками свідчить про необхідність виділення і аналізу активно вегетуючого (корінного) комплексу грунтової альгофлори. У складі грунтових водоростей Лівобережного Лісостепу встановлено 12 синтаксонів. Запропоновано фонові формули альгосинузій, які можуть бути використані у процесі моніторингу наземних екосистем регіону досліджень. Пропонуються оригінальні дихотомічні ключі для визначення видів Bracteacoccus та Gloeobotrys, знайдених у грунтах України.

  Скачати повний текст

У лісових грунтах Українського Полісся знайдено 232 види водоростей: Chlorophyta - 170 видів, Xanthophyta - 38, Bacillariophyta - 13, Cyanophyta - 7, Euglenophyta - 3 та Dinophyta - 1. Серед них 171 вид - новий для грунтів Українського Полісся, 43 - для грунтів України та 23 - для альгофлори України загалом. Два види - IChloromonas prokudiniiD Kostikov & Demczenko та IChlorococcum papillatumD Demczenko, описані як нові для науки. На основі оригінальних та літературних даних, складено конспект флори водоростей грунтів Українського Полісся. Проведено флористичний та фітоценотичний аналізи грунтової альгофлори даного регіону, виділено 7 грунтових альгоугрупувань досліджених лісів. Виявлено вплив географічної широти на розповсюдження водоростей у грунтах лісів Українського Полісся. Встановлено зв'язок в розподілі грунтових водоростей певних пігментних та морфологічних груп з різними лісовими фітоценозами. На основі аналізу гетерогенності видового складу виявлено специфіку досліджуваної альгофлори і встановлено ступінь її спорідненості з грунтовими альгофлорами лісів інших регіонів України. Складено оригінальні описи місцевих популяцій 54 видів грунтових водоростей, уточнені діагнози деяких з них. Виявлено та описано новий тип поділу клітин у деяких представників Сhlamydophyceae.

  Скачати повний текст

Уперше експериментально доведено можливість штучного ураження деяких грунтових зелених водоростей вірусами вищих рослин. Установлено, що у клітинах водоростей, виділених з грунтів природних ценозів, детектуються антигени фітовірусів. Обгрунтовано й експериментально перевірено гіпотезу щодо шляхів проникнення фітовірусів у клітини грунтових водоростей залежно від їх вікового та морфологічного стану. Під час дослідження ультраструктури клітин Bracteacoccus minor з контрольних ліній виявлено спосіб поділу внутрішніх хлоропластів, розроблено схему класифікації вікових станів Bracteacoccus minor на ультратонковму рівні, виявлено й описано комплекси асоційованих органел. Доведено, що методи імуноферментного аналізу, поверхневого плазмонного резонансу та полімеразної ланцюгової реакції можуть бути використані для детекції вірусів вищих рослин (або їх антигенів) у клітинах грунтових водоростей.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі вперше проведеного на Україні аналізу багаточисельних електронно-мікроскопічних та інших даних, а також огляду літератури визначено особливості морфології, системного складу, екології та біогеографії цієї групи водоростей. Виділено три періоди у вивченні діатомових водоростей бентосу Чорного моря. Третій період розпочався з моменту широкого впровадження дисертантом (з середини 1970-х рр.) у дослідження чорноморських діатомових трансмісійного та скануючого електронних мікроскопів. З застосуванням електронно-мікроскопічних методів виявлено ряд біологічних закономірностей. Описано незвичайний поділ клітин діатомових, значно доповнено раніше одержані дані про розташування ареол у "рисах" діатомових класу Pennatophyceae. Розроблено принципи класифікації деяких родів, вагомих для екосистем Світового океану. Описано 16 нових для науки видів, 1 різновид, 5 підродів, 2 родини. Синонімізовано 4 види та 4 різновиди. Здійснено комбінації 21-го виду та 7-ми різновидів, доповнено діагнози 198-ми видів. Запропоновано у водоростей порядку Araphales, які мають двогубі вирости - передвісники шва, розрізняти 2 нових підпорядки Labiatoideae і Alabiatoideae. Описано нове екологічне угруповання водоростей, що мешкає у контактній зоні Світового океану берег - вода та локалізується в міжпіщинкових просторах вище урізу води. На підставі поглибленого еколого-флористичного аналізу видового складу діатомових водоростей бентосу Чорного моря та його лиманів вперше визначено сучасний стан пануючих груп у районах, що зазнають антропогенного впливу; у флорі бентосу діатомових Чорного моря виділено 14 зонально-географічних, 6 - генетичних елементів та 4 вікових комплекси.

  Скачати повний текст

Вивчено видовий склад діатомових водоростей озер Шацького національного природного парку (ШНПП) й оцінено їх стан з використанням методики діатомових індексів. Установлено, що систематичний список діатомових водоростей озер ШНПП нараховує 282 види, представлені 298-ма внутрішньовидовими таксонами (враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду). З них 29 уперше наведено для флори України, 217 видів виявилися новими для території парку. Визначено, що за значенням діатомових індексів органічне забруднення (сапробність) більшості озер (18-ти) ШНПП у період 2004 - 2006 рр. можна охарактеризувати як відсутнє або слабке та середнє або сильне в озерах Довге, Линовець, Кругле. Евтрофування Шацьких озер можна охарактеризувати як слабке до середного (16) та лише в озері Озерце відсутнє до слабкого та середнє або сильне в озерах Довге, Линовець, Кругле. З'ясовано, що у порівнянні з сапробіологічною оцінкою стану Шацьких озер, одержаною у 1992 р., рівень органічного забруднення у великих озерах не підвищився. За результатами порівняльного оцінювання якості вод в озерах Озерце та Чорне Мале у період 1989 - 2006 рр. виявилося, що ці озера відповідають вимогам, що висуваються до референтних водних об'єктів Водною рамковою директивою WFD-2000. Наголошено на доцільності проведення комплексних поглиблених досліджень цих озер.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі повного анатомо-морфометричного аналізу вперше проведено ревізію роду грацилярія в Чорному морі та відновлено існування двох його видів: Gracilaria verrucosa (Huds.) Papenf. і G. dura (Ag.) J.Ag. В обох видів виявлено та описано по три форми, дві з яких є неприкріпленими. Вперше простежено сезонну динаміку структурно-функціональних показників фітоценозів за наявності в них грацилярії. На основі даних розмірно-вагової структури ценопопуляцій виявлено зміну генерацій видів і форм грацилярії за природних умов. Здійснено оцінку запасів найбільших скупчень грацилярії у Чорному морі. Показано можливість і перспективність культивування , вивчено особливості її росту, продукції та формування таломів за різних експериментальних умов вирощування.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологічні, фізіологічні та біохімічні особливості меланінвмісних грибів, виділених з приміщень 4-го блоку ЧАЕС. Виявлено особливості росту всіх досліджених штамів H. resinae, C. herbarum та C. sphaerospermum, зокрема, їх повільний вихід в стаціонарну фазу. Це дає підставу віднести їх до групи олігокарботолерантних грибів. Показано стійкість темнопігментованих грибів, виділених з приміщень об'єкту "Укриття", до тривалого голодування (200-т діб), їх здатність до росту на силікагельному середовищі за наявності слідових кількостей вуглецю. Виявлено два типи морфологічних змін у H. resinae, C. herbarum та C. sphaerospermum за умов низьких концентрацій вуглецю у поживному середовищі (0,1 г/л та менше), а саме: втрату репродуктивного апарату, утворення фрагментованого міцелію (H. resinae) редукцію спороношень (C. herbarum і C. sphaerospermum). За результатами проведених досліджень установлено, що більшість штамів H resinae, C. herbarum та C. sphaerospermum мала низьку активність гідролітичних ферментів, яка в 26 % випадків була відсутня. Лише H. resinae штами 63, 77, 76, 52 проявили високу ліполітичну активність. Установлено високу внутрішньоклітинну та низьку позаклітинну каталазну активність практично у всіх досліджених штамів мікроміцетів. Всі наведені особливості досліджених штамів H. resinae, C. herbarum та C. sphaerospermum зумовлюють їх постійне виявлення у приміщеннях об'єкту "Укриття".

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено математичну модель доочистки стічних вод, які пройшли попередні етапи механічного та біологічного очищення. Запропоновано метод коректування складу стічних вод для оптимізації споживання біогенних елементів щодо потреб даних культур водяних фототрофів. Проведено порівняльну оцінку ростових та асиміляційних характеристик даних видів мікроводоростей та вищих водяних рослин (ВВР). Встановлено комплексну схему доочищення стічних вод за допомогою мікроводоростей та ВВР.

  Скачати повний текст

На лабораторних популяціях 18-ти видів Chlorophyta та Cyanoprocaryota виявлено особливості росту та функціонування водоростей за умови їх взаємовпливу та виділено типи біотичної взаємодії. Вперше встановлено фізіолого-біохімічні наслідки біотичного взаємовпливу водоростей, обгрунтовано висновок щодо стресорної природи цього чинника. Показано тотожність виявлених змін загальнобіологічному явищу адаптаційного синдрому клітинних систем. З'ясовано, що взаємодія водоростей викликає перебудову метаболізму та призводить до змін інтенсивності таких основних фізіологічних процесів, як фотосинтез, дихання, екскреція органічних речовин, а також ефективності ферментів, вмісту та фракційного складу ендо- й екзогенних білків, складу екзометаболітів. Вперше виявлено дегідрометилжасмонат у позаклітинних виділеннях ряду прісноводних водоростей. Показано, що біотичний взаємовплив видів призводить до змін вмісту алелопатично активних речовин - індукує утворення бензойної кислоти та посилення синтезу дигідрометилжасмонату.

  Скачати повний текст

Встановлено, що клітини мідьрезистентного штаму Dunaliella viridis більш стійкі до впливу високої температури, ніж клітини мідьчутливого штаму. Відзначено їх підвищену первинну стійкість і здатність швидко відновлювати рухливість і проліферативну активність у порівнянні з клітинами мідьчутливої культури. З'ясовано, що підвищена термостійкість мідьрезистентного штаму зумовлена корпоративними змінами метаболічних систем клітини, зокрема рівнем експресії геному та зміною складу білків. Встановлено вплив високої температури на збільшення вмісту РНК (особливо рРНК) у клітинах мідьрезистентного штаму. Зроблено припущення, що пристутність іонів міді індукує додаткові зміни в їх структурно-функціональних характеристиках.

  Скачати повний текст