Дисертацію присвячено проблемі трансформації мотивів та образів світової літератури у творчості майстра української прози кінця XIX - початку XX ст. Ольги Кобилянської (1863-1942). З'ясовано рівень рецепції письменницею творчого досвіду попередників і сучасників, зокрема Ф.Ніцше, Є.-П.Якобсена, М.Метерлінка. Визначено формально-змістові рівні переосмислення традиційних структур, уперше в українському літературознавстві обгрунтовано використання О.Кобилянською мотивів та образів Біблії, античної літератури, встановлено механізм синтезу національного і загальнокультурного у витворенні неофольклорного міфа. Творчість О.Кобилянської вагомо підтверджує безперечний зв'язок українського письменства із загальноєвропейською літературою на зламі XIX і XX століть.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена інтерпретації філософії Нового часу (і відповідного історичного типу мислення) як структурно обумовленого конфлікту декількох мислительних стратегій. Проведена реконструкція симптоматологічної мислительної стратегії (Паскаль - де Сад - Ніцше - сучасна філософія радикального плюралізму) обгрунтовано доводить незмінність структури цього конфлікту протягом останніх чотирьох століть і, відповідно, структурну тотожність філософії Нового часу (XVII-XX ст.). Ключовим пунктом дослідження є специфічна інтерпретація текстів Б.Паскаля, яка серйозно коректує загальноприйняті уявлення про характер філософії XVII ст. і культури Модерну загалом.

  Скачати повний текст

Проаналізовано музичне мистецтво в контексті ірраціоналістичної філософії XIX ст.З метою визначення ірраціоналізму як відповідь на кризу традиційної раціоналістичної філософії, виокремлено естетичні погляди А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, аргументовано погляд на музику як вид мистецтва, здатний виконати функцію метамистецтва. Наведено концепцію, підсилену зверненням до творчої спадщини Ріхарда Вагнера. Видатний німецький композитор, захоплюючись ідеями А.Шопенгауера, водночас, мав значний вплив на формування естетико-мистецтвознавчої позиції Ф.Ніцше. Використовуючи логіку теоретичної спадкоємності "Шопенгауер - Вагнер - Ніцше", розкрито значення таких естетичних проблем, як художня обдарованість, геніальність, міфологічне мислення, створення та сприймання художнього образу. Органічно поєднано теоретичний аналіз із розглядом практики розвитку музичного (оперного) мистецтва.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості романів Валер'яна Підмогильного "Місто" та "Невеличка драма" в контексті вітчизняного літературного процесу 20 - 30-х рр. XX ст. Висвітлено проблему сенсу людського буття як одну з головних у творчості письменника, визначено такі моделі буття героїв: прагматичні, модель буття як абсурду, модель життя Степана Радченка як шлях від волі до влади та торжества інстинктів. Дані моделі - засоби пізнання людини та життя в романах "Місто" й "Невеличка драма". Різнобічно досліджено буття героїв обох романів: духовне, біологічне, соціальне та психологічне. Проаналізовано образи творів крізь призму філософської естетики прагматизму, екзистенціалізму, вчень Г.Сковороди, А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, З.Фрейда, М.Бердяєва та ін.

  Скачати повний текст

Проаналізовано новаторські пошуки М.Семенка періоду "кверофутуризму" у контексті західноєвропейського авангардного мистецтва. Розглянуто естетику раннього українського футуризму у системі філософських концепцій Ф.Ніцше, А.Бергсона, К.Жакова. Осмислено трансформацію естетико-філософської спрямованості українського футуризму, світоглядне підгрунтя "панфутуризму". Висвітлено ідею "смерті мистецтва" за умов формування "нової" української літератури. Охарактеризовано місце Михайля Семенка у літературному процесі 20-х рр., а також значення його творчої спадщини щодо формування цілісної картини філософсько-естетичних пошуків української літератури XX ст.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поетику роману Володимира Винниченка "Записки Кирпатого Мефістофеля" через призму трьох методологічних проекцій - феноменологічну, структуралістську та компаративістську. З'ясовано особливості формування художньо-естетичного мислення Винниченка-романіста, а також типологію та генезис героя роману в межах трьох контекстуальних площин: світової "дияволіади" кінця XIX - першої половини XX ст., романістики В.Винниченка 1911 - 1916 рр. та ніцшеанських ідей. Досліджено структуру твору, що передбачає вивчення семантичних рівнів, літературних інстанцій твору (рамки, художнього простору, сюжету, персонажу, точки зору), принципів організації системи персонажів, функціональної ролі образу Мефістофеля.

  Скачати повний текст

Визначено естетико-філософські основи та головні структурні особливості польської літературної критики раннього модернізму, встановлено сутність типологічних збігів та інтертекстуальних зв'язків її зі світовою та українською естетикою на синхронічному зрізі, у ретроспективному та проспективному аспектах. Досліджено методи інтерпретації творів і поетику літературно-критичних текстів. Особливу увагу приділено переосмисленню сутності впливу на творчість представників раннього модернізму, зокрема, на С.Бжозовського, філософії Ф.Ніцше та К.Маркса. Розглянуто психоаналітичні теорії та концепції мови літературного твору, досліджено відношення спадкоємності та типології між ранньомодерністською естетикою, романтизмом і гуманістикою XX ст.

  Скачати повний текст

Проведено зіставлення некласичних і постнекласичних уявлень про відмінності розуміння Ф.Ніцше основ суб'єкта та включає полемічний контекст тлумачення децентрованості "я" у сучасній зарубіжній філософії. Доведено, що розуміння проблеми суб'єкта та розвитку "Я" у Ніцше базується на креативній кореляції метафізичних смислоутворень: дуальність аполлонічного і діонісичного начал, воля до влади і вічне повернення того ж самого. Реконструкцію космологічної концепції Ніцше здійснено на основі формулювань принципів онтологічної топології та онтологічної темпоральності.

  Скачати повний текст

На засадах теорій романтичної іронії Ф.Шлегеля, а також модерністької (Ф.Ніцше) та постмодерністської теорій (Ж.Бодрійяр, У.Еко, Р.Рорті), висвітлено питання розмежування риторичного та поетикального її типів і проаналізовано їх вплив на різні рівні структури літературного тексту. Досліджено та описано види структурних трансформацій іронічного тексту. Головну увагу приділено проблемі втілення авторської іронічної установки на рівні окремих елементів художнього твору. Зроблено висновок щодо значної ролі іронії як світоглядного компоненту психології творчості, її потенціал як структуротворчого чинника.

  Скачати повний текст

Доведено, що розуміння релігії розвивалось протягом всієї творчості Г.Гегеля. Визначено два основних етапи розвитку гегелівської думки та розкрито особливості тлумачення релігії на кожному з них. Значну увагу приділено гегелівській інтерпретації релігійної свідомості, розкрито діалектику людини та Бога у філософії Гегеля, особливості його інтерпретації історії релігії, проаналізовано значення принципу системності для формування філософії релігії як окремої дисципліни. З'ясовано функції релігійної спільноти в суспільстві та проаналізовано гегелівську тему "смерті Бога" у співвідношенні з розвитком цієї теми у роботах Ф.Ніцше.

  Скачати повний текст

Вперше висвітлено філософські та релігійні начала в творчості О. Ольжича, які зумовили структуру його образу світу. Для з'ясування філософських засад аналізованої лірики запропоновано цілком новий її контекст, головним чином німецьку філософсько-політичну думку того періоду, зокрема, середовища так званих "консервативних революціонерів". Зазначено, що філологічний аналіз супроводжується відповідним філософським контекстом, згідно з настановою Ф. Ніцше: "Філолог повинен окреслити також мету і шлях свого наміру у вигляді короткого символу віри; хай так станеться завдяки оберненій думці Сенеки "philosophia facta est quae philologia fuit" [філософією стало те, що було філологією]. Це означає, що будь-яку філологічну діяльність повинен супроводити й охоплювати якийсь філософський світогляд, з якого усунуто як непотрібне все одиничне та детальне, залишаючи тільки цілісне й монолітне". Розкрито специфіку лірики О. Ольжича у зіставленні з поезіями Ю. Дарагана та К. Кавафіса.

  Скачати повний текст

Осмислено та проаналізовано проблематику удосконалення людини на основі вивчення робіт провідних європейських філософів, ідеї яких покладено в основу європейської культури. Обгрунтовано засадничий характер ідеї вдосконалення у світових релігіях і релігійних практиках і доведено, що суть людини та розуміння удосконалення визначається за допомогою виявлення її місця стосовно Бога. Реконструйовано основні парадигми становлення ідеї удосконалення в європейській культурно-історичній традиції та показано вплив даних парадигм на посткомуністичний соціум. Розкрито динаміку змін змісту та форм філософських концепцій удосконалення людини у таких площинах: "людина - Бог" і "людина - суспільство". Всебічно досліджено критику просвітницької педагогіки та "прогресуючої" людини. Виявлено зв'язок між "поразкою" ідеї вдосконалення та критикою культури через розгляд вчення про "надлюдину" та ревізію християнської традиції, здійснену насамперед Ф.Ніцше. Розглянуто тлумачення удосконалення людини як об'єкту маніпуляції, що укорінено у настанові технократичного мислення.

  Скачати повний текст

Здійснено філософсько-історичний аналіз проблеми переоцінки цінності історії та співвідношення історицизму й історизму в контексті сучасної методології. Доведено зв'язок сучасних концепцій множинності та відкритості історії, в яких має місце критика лінеарних моделей історичного розвитку, з історицистськими проектами К.Маркса та Ф.Ніцше. Історицизм поставлено як критичне, драматичне поєднання теорії та практики, що позначає "злам метафізики" та "переоцінку всіх цінностей". Висвітлено дискурсивну стратегію історицизму, орієнтовану на "відкритість іншому". Підкреслено, що історизм, як методологічний принцип вивчення історії, не можна відокремити від історицизму, бо він так само є ціннісним баченням історії. Втім, істори(ци)зми К.Маркса та Ф.Ніцше презентують нове мислення, що полягає у прагненні змінити світ відповідно до "природи" людини, яку кожний з них розуміє по-різному.

  Скачати повний текст

Проаналізовано зв'язок літературності філософських практик з антропологічним досвідом, що породжує ці практики, на прикладі християнського антропологічного проекту Сьорена Керкегора. Розглянуто рух філософії до літературності як одну з провідних тенденцій у сучасній західній філософії. Філософію описано як історико-літературний феномен через виділення трьох типів літературності: Платон (онтологія), Кант (гносеологія), Ніцше (комунікація). Проведено експлікацію вихідного поняття "літературність". Показано, що літературні практики залежать від антропологічних моделей, які їх породжують. Розглянуто зв'язок християнської антропології та літературного новаторства С.Керкегора.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження етико-політичної проблематики в соціальній філософії М.О.Бердяєва (1874 - 1948 рр.). Висвітлено вплив соціалізаційних, культурно-дискурсивних та особистісно-ціннісних чинників на формування та становлення бердяєвської філософії. На підставі аналізу доеміграційного періоду творчості мислителя (1900 - 1922 рр.) висвітлено процес становлення його соціальної філософії. Простежено еволюційний розвиток філософських поглядів М.О.Бердяєва. Встановлено визначальний вплив марксистської картини світу у поєднанні з елементами критичної філософії в творчості М.О.Бердяєва у період 1900 - 1901 рр., наслідком якого стала інтеріоризація гуманістичних цінностей. Неокантівський період (1901 - 1907 рр.) відзначається поєднанням принципів формальної етики Канта та ціннісної етики Ніцше. Для неохристиянського періоду (1907 - 1917 рр.) характерне ствердження трансцендентного ідеалізму та синтез християнської та ніцшеанської етики як апології соціальної творчості й особистісної самоактуалізації. Акцентовано увагу на поєднанні етичних і політичних сфер у філософському вченні мислителя про існування етики закону, спокути і творчості. Запропоновано тлумаченя держави як суспільного прояву етики закону. Встановлено, що політика у повсякденні (як сфера відносного) пов'язана з самообмеженням влади у законах, а в історії (як знаряддя есхатології) - визначається етикою творчості.

  Скачати повний текст

Досліджено декаданс як проблему авторської свідомості ряду українських письменників межі XIX - початку XX ст., що зазнали впливу занепадницької літератури, в аспектах її художньої та літературно-критичної рецепції. Зазначено, що творчість В.Стефаника, А.Кримського, О.Плюща відбиває пережитий письменниками декаденський досвід і збагачена моментом рефлексивності. Зауважено, що важливу роль в українському літературному процесі "кінця віку" відіграла поміркована позиція І.Франка, за якою поєднувались симпатія до художніх новацій з етико-персоналістичною тенденцією. Розглянуто також питання передумов українського декадансу, його сутнісних характеристик як духовно-інтелектуального феномену, художнього напряму, проблему ніцшеанства як форму самосвідомості декадансу, перспективи взаємодії занепадницької естетики з естетикою модернізму.

  Скачати повний текст

Досліджено проблематико-тематичні пошуки у творчості Г.Михайличенка у контексті філософських позицій А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, які визначали основні тенденції духовного життя кінця XIX - початку XX ст. З'ясовано основні мотиви новелістики письменника. Висвітлено основі етапи модифікації жанру новели у творчості Г.Михайличенка. Виявлено своєрідність та новаторство в освоєнні художніх засобів імпресіоністичної манери письма (на матеріалі новелістичної творчості автора). Проаналізовано характер еволюції стильових домінант у творчості письменника від імпресіонізму до символізму. З'ясовано природу символів "Блакитного роману", а також досліджено філософські, соціальні, психологічні, моральні аспекти його проблематики. Запропоновано характеризувати індивідуальний авторський стиль Г.Михайличенка як феномен орнаментальної поетики. Виявлено риси індивідуального креаційного новаторства письменника на рівнях проблематики та поетики.

  Скачати повний текст

Досліджено генезу й еволюцію західноєвропейського нігілізму. Доведено, що європейський нігілізм, грунтуючись на екзистенційній ментальності, виробляє власну метафізику, яка втілює досвід людського існування. Відтворено цілісну нігілістичну парадигму у вертикальному та горизонтальному вимірах, розкрито амбівалентну суть західноєвропейського нігілізму та виявлено його позитивний зміст. Проведено історико-філософський аналіз з позицій pro et contra, що дає змогу кваліфікувати цей світоглядний феномен не тільки як прояв волі до заперечення та деструкції, але й як здійснення волі до утвердження і творення. Запропоновано тезу, що, репрезентуючи кризову свідомість, нігілізм акцентує самоподолання як основну вимогу активної життєтворчості. На підставі компаративного аналізу зроблено висновок щодо європейського грунту вітчизняного філософування, що породив самобутній тип українського ніцшеанства.

  Скачати повний текст

Показано доцільність застосування до музики сучасної феноменологічної інтерпретації тіла як не протипокладеного душі/духу, що полягає у можливості легітимізації тілесної компоненти у філософії музичної культури. Запропоновано тезу про античну предуготовленість людського тіла до мистецтва, яка є необхідною передумовою існування мистецтва взагалі та музики зокрема. Виявлено, що "потяг" до "замовчування" тіла в музиці зумовлений онтологічною розбіжністю між раціональним і чуттєвим, духовним і тілесним, іманентною всій європейській метафізичній традиції, і позначився на концептуальному баченні музики. Проаналізовано філософські тексти про музику Шеллінга та піфагорійців, Гегеля та Шопенгауера, Аристотеля, Платона та Канта та показано наявність стійких опозицій "душа/дух - тіло", "раціональне - чуттєве", "розумне задоволення - фізична насолода", де слабкий термін піддавався систематичному витісненню. Розкрито тенденції позитивної інтерпретації тілесного аспекту музичної реальності в текстах С.К'єркегора, Ф.Ніцше, Т.Адорно, що вказує на деструкцію опозиційних структур і дозволяє розглядати філософські передумови "музичної тілесності". Висвітлено генеалогічний зв'язок між тілесним досвідом освоєння світу й "антропоморфними" властивостями музичної мови. Запропоновано положення про темпоральну естетизацію слухацької тілесності у процесі музичного сприйняття, а також ідею про те, що в музичному творі містяться метазвукові перцептивно-афективні структури, які означують "позамузичні" смисли музичного дискурсу (наведено "робоче" визначення музичного перцепту й афекту), - в чому набули розвитку ідея Р.Інгардена про іманентність "емоційних якостей" музичного твору, а також ідеї Ж.Дельоза і Ф.Гватарі про "перцепт і афект" як "Форми думки" мистецтва.

  Скачати повний текст

Розглянуто явище профетизму як іманентну характеристику поетичного мистецтва в контексті естетико-філософських ідей К.Ясперса, М.Бердяєва, М.Гайдеггера, К.-Г.Юнга, Ф.Ніцше, М.Еліаде, В.Кандинського, О.Паса, реалізованих у поетичних текстах В.Свідзінського, Є.Плужника, Є.Маланюка, В.Стуса. На підставі емпіричних даних творчості поетів, здатних фіксувати несвідомі прояви профетичного знання, а також спорадичної критичної рецепції висвітлено профетизм як ірраціональне явище поетичної творчості. Викладено комплексний підхід інтерпретації профетизму в українській поезії ХХ ст., визначено спільні для профетизму особливості поетики образно-символічної системи й естетико-філософські аспекти творчості митців. Декодовано багатопланову текстову структуру профетичних мотивів у контексті аналітичної психології та теорії архетипів К.-Г.Юнга. Дефінійовано феномен профетизму як іманентний мистецькій творчості аспект функціонування, що передбачає реалізацію прогностичної потенції творчої людини до подолання часу - бачення майбутніх подій і явищ.

  Скачати повний текст