Ідентифіковано типи нових сортів тритікале та жита вітчизняної та закордонної селекції за рівнем адаптації до несприятливих факторів середовища, розроблено на даній основі економічно вигідні та екологічно безпечні технології вирощування. Визначено фізіолого-онтогенетичні особливості формування і реалізації потенціалу продуктивності та якісних показників продукції сортів жита та тритікале залежно від екологічних і технологічних факторів. Досліджено особливості впливу основних елементів технологій вирощування: системи удобрення, системи захисту посівів від шкідливих організмів, фізіологічно активних речовин як засобу захисту рослин від біотичних стресових факторів середовища, вплив їх на рівень структурно-функціональної організації агрофітоценозів сортів озимих культур та їх продуктивність за умов вирощування на зерно та на корм у зеленому конвеєрі.

  Скачати повний текст

Досліджено захисні реакції загального адаптаційного синдрому рослин і механізмів їх індукції екзогенними чинниками: посухою, фізіологічно активними речовинами, мінеральними добривами. Вивчення пристосувальних механізмів проведено на базі мультиваріантного підходу до регуляції фізіологічних функцій та комплексного аналізу трансформацій ліпід-пігментних компонентів фотосинтезуючих органів злакових культур. Виявлено залежності у ліпід-пігментному складі, які свідчать про те, що специфічними реакціями на посуху в загальному механізмі адаптаційного синдрому рослин виступили трансформації гліколіпідів і компонентів віолаксантинового циклу, зокрема, зменшення вмісту моногалактозилдіацилгліцеролу, ліноленової кислоти та віолаксантину, пов'язаних з продукуванням стресових гормонів та утворенням сигнальних інтермедіантів. За результатами проведених досліджень відібрано структурно-функціональні маркери ліпідного та пігментного комплексів фотосинтезуючих органів рослин для оцінки адаптивного потенціалу зернових за умов дії факторів посухи. Неспецифічна реакція сульфохіновозилдіацилгліцеролу, підвищення рівня насиченості його жирнокислотних залишків зумовили підтримання фотосинтетичної функції мембран хлоропластів чутливих сортів за умов посухи. Запропоновано концепцію реалізації адаптивного потенціалу фотосинтезуючих органів рослин у випадку дії стресових факторів посухи. Концепцію визначено теоретичною основою розробленої інформаційно-вимірювальної системи комплексної оцінки посухостійкості генотипів зернових культур, рекомендованої селекційним центром для практичного застосування.

  Скачати повний текст

Вивчено роль лейкоцитів периферичної крові у механізмах формування адаптаційно-компенсаторних реакцій організму людей з різним рівнем функціональної активності серця за дії короткотривалого дозованого фізичного навантаження різної інтенсивності. Досліджено особливості змін показників функціональної активності лейкоцитів та ендокринну функцію тимуса у молодих нетренованих практично здорових чоловіків за умов дії двох режимів двоступеневого фізичного навантаження: на рівні 35 % та 50 % належного максимального споживання кисню (НМСК) організмом (помірного навантаження) та 75 % і 100 % НМСК (субмаксимального навантаження), у людей, хворих на стабільну стенокардію, за умов дії помірного навантаження. Встановлено, що протягом першої години після фізичного навантаження як помірної, так і субмаксимальної інтенсивності у здорових людей виникають зміни популяційного складу лейкоцитів крові, виражені у зниженні вмісту лімфоцитів, Т-лімфоцитів, Т-хелперів та Т-цитотоксичних лімфоцитів та зростанні вмісту нейтрофільних гранулоцитів, у той час як загальна кількість лейкоцитів не змінюється. Встановлено стимулювальний ефект фізичного навантаження на показники неспецифічної резистентності організму здорових нетренованих осіб: зростання бактерицидної активності нейтрофілів і тенденцію до активації фагоцитарної функції.Встановлено, що фізичне навантаження помірної інтенсивності у людей, хворих на стабільну стенокардію, викликає зниження кількості Т-хелперів і зростання Т-цитотоксичних лімфоцитів. Вірогідних змін інших показників імунореактивності не встановлено. Показано, що помірне та субмаксимальне фізичне навантаження у здорових чоловіків викликає, в основному, розвиток неспецифічної адаптаційної реакції активації, яка свідчить про стимулювальний вплив обраних режимів фізичного навантаження на імунну систему. Встановлено, що у 25 % осіб, хворих на стабільну стенокардію, вплив помірного фізичного навантаження має стресовий характер.

  Скачати повний текст

Доведено цілісність й універсальність загального адаптаційного синдрому, який складається з певної послідовності адаптаційних реакцій на різних рівнях реактивності, забезпечує гомеостаз і життєдіяльність організму людини та тварин, в яких достатньо розвинені нервова, ендокринна, імунна системи (ссавці). Відзначено, що адаптаційні реакції розвиваються як відповідь організму на сукупність факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ. Експериментально доведено, що імунокомпетентні органи змінюються за різних адаптаційних реакцій. Уперше вивчено вплив нестероїдних протизапальних, сульфаніламідного та пірамідинового препаратів на розвиток реакцій. Установлено, що ці препарати у здорових тварин частіше, ніж інші медикаменти викликають адаптаційні реакції несприятливих типів, відповідно яким змінюються показники функції зовнішнього дихання, гемодинаміки, запалення, параметри гемостазу, діяльності нервової, ендокринної та імунної систем, ліпідного обміну. Виявлено та описано сезонні та добові ритми загальних адаптаційних реакцій. Установлено, що частота їх утворення залежить від віку та наявної патології. Обгрунтовано існування окремого типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції - реакції неповноцінної адаптації, яка є фоном для будь-якої патології та має відмінні від інших реакцій характеристики нервової, ендокринної, імунної систем, параметри гемостазу та запалення. Уперше з'ясовано прогностичне значення сприятливого чи несприятливого типів адаптаційних реакцій для перебігу хвороб внутрішніх органів. Виявлено, що сприятливими є реакції спокійної та підвищеної активації, а несприятливими - стрес, переактивація та неповноцінна адаптація. Визначено критерії повної, часткової та неповноцінної ремісії з урахуванням типу адаптаційної реакції. Обгрунтовано можливість використання адаптаційних реакцій для медичного прогнозування.

  Скачати повний текст

Досліджено адаптивні зміни активності гідролаз органів травлення курей у разі впливу раціонів, відмінних за складом кормових інгредієнтів і біологічно-активних речовин, але ідентичних за поживністю, а також за умов дії Т-2 токсину. Встановлено на 3-, 10- та 20-ту добу після зміни корму адаптивний характер активності гідролаз органів травлення, що відповідає стадіям годівельного стресу (за Сельє). Показано, що адаптивні зміни гідролаз у тонких кишках курей залежать від включення домішок DL-метіоніну, сульфату натрію та йодистого калію а також ферментних препаратів Ревабіо та Натуфос у склад ячмінно-бобово-ріпакового комбікорму, а також біомаси дріжджів Phaffia rhodizyma у склад стандартного комбікорму. Проаналізовано динаміку активності гідролітичних ферментів органів травлення курей на 10-, 20- та 30-ту добу за експериментального Т-2 токсикозу. Виявлено, що гідролази тканини печінки реагують на дію токсину більше, ніж ферменти тонких кишок.

  Скачати повний текст

Наведено результати досліджень господарсько-біологічних властивостей нових сортів малини та їх придатності для вирощування за умов правобережної підзони Західного Лісостепу України. Комплексно оцінено їх адаптивність до стрес-факторів довкілля. Установлено вплив екологічних умов даної зони та метеорологічних елементів певного року на реалізацію особливостей росту, розвитку рослин, їх врожайність і здатність до розмноження. Виділено сорти селекції, що характеризуються суттєво вищими показниками ремонтантності та щорічною високою врожайністю. За індексом штамбовості серед звичайних сортів виділено штамбові "Благородна" та "Козачка". Наведено характеристику досліджених сортів за смаковими та товарними якостями ягід. На підставі результатів досліджень виділено кращі сорти "Благородна", "Козачка", "Космічна", "Сяйво", "Осіння", внесені до "Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні".

  Скачати повний текст

Визначено ефективність впливу уреїду оксанілової кислоти (УОК), уреїд-4-хлороксанілової кислоти (У-4-ХОК) у динаміці на активність амінотрансфераз, фосфатаз, оксидаз і на вміст деяких сполук у крові білих щурів у нормі та у разі гострого запалення з оксидантним стресом. Установлено, що УОК та У-4-ХОК у процесі введення у шлунок у дозах 50 мг/кг і 100 мг/кг здоровим щурам у динаміці чотирьох годин не прискорюють процеси обміну з участю внутрішньоклітинних ферментів, гострофазних протеїнів, амінів, ліпідів і перекисного окислення ліпідів, не пригнічують антиоксидантну систему, а у випадку гострого карагенінового запалення з оксидантним стресом проявляють антизапальні та антиоксидантні властивості, коли у динаміці сприяють зниженню у сироватці крові показників аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної та кислої фосфатаз, супероксиддисмутази, каталази, гістаміну, серотоніну, загального білку, фібриногену, церулоплазміну, загальних ліпідів, холестирину, дієнових кон'югатів, малонового діальдегіду та відновленого глутатіону.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості реакції хлоропластної супероксиддисмутаз (СОД) ярої пшениці на сольовий стрес залежно від рівня натрійхлоридного засолення поживного середовища та від сортової чутливості до цього стресу. Уперше досліджено вплив довготривалого сольового стресу на динаміку активностей СОД і аскорбатпероксидазою впродовж онтогенезу рослин. Виявлено особливості функціонування антиоксидантної системи хлоропластів за умов комбінованого стресу, зумовленого дією посухи та засолення грунту. Доведено, що за дії посухи на засоленому грунті має місце явище кросадаптації на рівні антиоксидантної системи хлоропластів. Показано, що активність основних антиоксидантних ферментів хлоропластів за дії сольового та водного стресів знаходиться у тісному негативному взаємозв'язку з процесом фотосинтезу.

  Скачати повний текст

Виявлено, що в процесі онтогенезу у щурів у тканинах внутрішніх органів виникають умови для зміни ефективності функціонування ферментів, які каталізують окисно-відновні шляхи утилізації карбонільних сполук метаболізму, за умов іммобілізаційного стресу. Вони зумовлюють виникнення "напруги" під час відновлення альдегідів в альдегідредуктазній реакції в печінці 1,5-місячних тварин, а також гальмування перетворень альдегідів в окисних і відновних реакціях у печінці та скелетному м'язі старих щурів. Вікове зниження швидкості утилізації ендогенних альдегідів у досліджених тканинах визначає зниження їх стійкості до вільнорадикального ушкодження. У зв'язку з цим важливу роль у підвищенні резистентності організму до дії ушкоджувальних факторів стресу відіграє спрямована регуляція утилізації ендогенних альдегідів.

  Скачати повний текст

Уперше проведено комплексну алелопатичну оцінку рослин і ризосферного грунту бузку з урахуванням сортових особливостей. Установлено, що його алелопатична активність та фітотоксичність ризосферного грунту обумовлені вмістом фенольних сполук. Визначено, що рослинні рештки бузку є одним з основних факторів алелопатичної грунтовтоми. Виявлено порушення синтезу основних фотосинтетичних пігментів та одночасне збільшення даної активності, вмісту проліну та фенолів, активності поліфенолоксидази у листках сіянців бузку, які зростають у грунті з-під довготривалої культури S. vulgaris та в процесі внесення рослинних решток у паровий грунт, що є проявом стресового стану рослин. Доведено, що Syringa vulgaris є аутоінтолерантним видом, тобто негативно реагує на власні алелопатично активні речовини, що накопичуються в грунті внаслідок його довготривалого вирощування. Досліджено, що спільне застосування негуміфікованої (Brassica rapa var. oleifera) та гуміфікованої органічної речовини підвищує адаптаційну здатність Syringa vulgaris до алелопатичного стресу. Зазначено, що такий ефект можна пояснити активізацією процесів мікробіологічного руйнування фітотоксичних алелопатично активних речовин.

  Скачати повний текст

Розроблено підходи щодо проведення інтенсивної терапії у постраждалих з тяжкою політравмою з метою покращання результатів їх лікування. Наведено результати аналізу перебігу посттравматичного періоду, а також ефективності проведеної терапії у 270-ти постраждалих з тяжкою політравмою. У разі розвитку синдрому поліорганної недостатності (СПОН) виявлено постійно високі рівні у плазмі прозапальних цитокінів на фоні прогресуючого зростання протизапальних медіаторів, виснаженні спонтанної та індукованої продукції імуноцитами прозапальних цитокінів. У разі розвитку СПОН у постраждалих виявлено лімфопенію, зниження рівня T-лімфоцитів, а саме: T-хелперів, стабільно низькі рівні B-лімфоцитів, зниження у крові рівнів основних класів імуноглобулінів, значне пригнічення регуляторного впливу цитокінів на вираженість клітинної та гуморальної імунної відповіді. Проведення аналгоседації на тлі раннього етерального та парентерального живлення у досліджених постраждалих лімітує збільшення у плазмі рівня прозапальних цитокінів, сприяє збереженню балансу прозапальних і протизапальних цитокінів, а також спонтанної секреції імуноцитами прозапальних цитокінів, запобігає порушенню активації імуноцитів і виснаженню цитокінпродукувальних функцій імунних клітин, сприяє підтримці збалансованої цитокінової відповіді за умов антигенної стимуляції. Використання аналгоседації, а також нутритивного забезпечення дозволяє знизити частоту розвитку СПОН (3 70 до 32,8 %) і летальність (з 50 до 30 %).

  Скачати повний текст

На відтвореній моделі стресу описано зміни біоелектричної активності кори головного мозку та гіпокампа щурів. Визначено, що за умов експерименту за абсолютними та відносними показниками біоелектричної активності зазначених структур домінуючою була дельта-активність. Встановлено, що як за фізіологічних умов, так і за умов зооконфліктного стресу динаміка потужності усіх досліджуваних ритмів ЕКоГ та ЕГГ мала трифазний характер. Показано, що за умов стресової програми на початку та наприкінці дослідження абсолютна потужність біоелектричної активності усіх частотних діапазонів даних структур мозку мала вищі значення за аналогічні показники тварин контрольної групи. Одержані дані про динаміку біоелектричної активності кори головного мозку та гіпокампа на фоні стресу та модулювання синаптичної передачі аміназином, амітриптиліном і карбамазепіном вказують на те, що не зважаючи на механізми дії досліджених препаратів, спостерігалися синхронізуючі впливи, які можуть свідчити про гіпермедіацію, котра забезпечує процеси саморегуляції за умов стресу. Показано, що медикаментозна пряма чи опосередкована активація стрес-лімітувальної системи мозку щурів відбувається за рахунок гіпермедіації, яка призводить до підвищення концентрації медіатору в синаптичній щілині шляхом стимулювання синтетичної активності пресинаптичного нейрону, блокади зворотного захвату медіатора чи блокади його поглинання.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано фенотипічні відмінності психоемоційних станів та їх динаміку за умов емоційного стресу та фармакологічних дій. Установлено, що психоемоційний стан досліджених тварин у контролі різний. На підстві порівняння числових значень досліджених показників поведінки виділено групи з різними рівнями тривожності, поведінкової активності та депресивності. Показано, що емоційний стрес специфічним чином модифікує поведінку експериментальних щурів з початковими низькими, середніми та високими поведінковими індексами. З'ясовано що соціальна ізоляція вірогідно частіше у порівнянні з іммобілізацією індукує розвиток депресивно-подібного стану, що має прояв у зниженні рухової та дослідної активності та збільшенні часу іммобілізації в тесті Порсорта. Вперше показано, що вибіркове посилення активності моноамінергічних систем мозку шляхом введення L-триптофану та депренілу у певних випадках збільшує рівень депресивності тварин з початковим високим значенням цього показника. Встановлено, що вибіркова фармакологічна стимуляція моноамінергічних систем має різний, часто протилежний, вплив на рівень тривожності та поведінкової активності щурів. спостережуваних змін. Установлено, що зміни психоемоційного профілю підгруп щурів з низькими, середніми та високими поведінковими індексами на тлі вибіркового фармакологічного посилення або стримування активності моноамінергічних систем мозку збігаються за спрямованістю та вираженням з певними змінами, що виникають на тлі емоційних стресових дій. Це доводить про спільність нейрохімічної природи порушень поведінки, спричинених стресом, що призводять до формування депресивно-подібного стану, та припускає попередній аналіз фенотипічних відмінностей поведінки у разі прогнозування фармакологічних ефектів психотропних препаратів.

  Скачати повний текст

На підставі одержаних даних про порушення системної гемодинаміки, кисневого режиму, церебрального кровообігу та розподілу рідини в організмі розвинуто уявлення про основні механізми патогенезу енцефалопатії та поліорганної недостатності за тяжкої прееклампсії - еклампсії. Удосконалено технологію анестологічного забезпечення й інтенсивної терапії. Установлено органопротективну роль аналгезії пологів у запобіганні критичним розладам гемодинаміки та кисневого режиму у роділей з тяжкою прееклампсією. Уперше доведено роль регіонарної анастезії за вагінального й оперативного розродження у зменшенні ризику виникнення пологової та післяпологової еклампсії. Уточнено особливості впливу на церебральну гемодинаміку ніфедипіну, клофеліну та лабуталолу за гіпертензивних кризів у передопераційному періоді у роділей з тяжкою прееклампсією. Обгрунтовано застосування кетамін-клофелінового та кетамін-фентанілового наркозу у разі кесаревого розтину для профілактики інтубаційного й операційного стресу у роділей з тяжкою прееклампсією. Доведено, що спінальна анестезія кесаревого розтину локальними анестетиками не запобігає розладам гемодинаміки під час найбільш травматичних етапів операції внаслідок недостатнього антиноцицептивного захисту. Показано доцільність використання опіоїдів як ад'ювантів локального анестетика для підвищення антиноцицептивних властивостей спінальної анестезії у роділей з тяжкою прееклампсією. Визначено цільовий рівень середнього артеріальнго тиску для забезпечення ауторегуляції мозкового кровообігу у разі еклампсії. Доведено церебропротективну роль екстракопорального керування водним балансом і визначено доцільність застосування ультрафільтрації для зменшення материнської летальності у разі післяпологової еклампсії. Уточнено роль порушень розподілу рідини в організмі у розладах кисневого балансу та розвитку поліорганної недостатності. З'ясовано характер змін розподілу рідини залежно від швидкості вилучення надлишкової рідини за допомогою ультрафільтрації. Обгрунтовано її застосування у комплексі інтенсивної терапії з метою профілактики критичного погіршення стану породілей з поліоорганною недостатністю за їх міжлікарняного транспортування.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Відзначено, що попередня як одноразова, так і курсова дія низькоінтенсивного ЕМВ НВЧ має виражену антиноцицептивну дію за больових стресів різної етіології (тонічного, вісцерального, гострого болю), що свідчить про певну універсальність анальгетичної дії даної НВЧ на організм; визначено її антиноцицептивну дію, зокрема, значне зменшення тривалості больових реакцій, збільшення порогу больової чутливості щурів у високочастотному, ультра- і інфрадіанному діапазонах. Доведено, що у механізмах анальгетичної дії міліметрового випромінювання значну роль відіграють опіоїдні пептиди, серотонін, мелатонін, дофамін- і норадренергічні системи організму.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано нову методику медикаментозної болетамувальної терапії у разі підвищеної судомної готовності мозку (експериментальні еквіваленти епілепсії), а також за умов застосування антиепілептичних засобів. Між анальгетиками та протисудомними препаратами виявлено фармакодинамічний антагонізм, який виявляється послабленням анальгетиками (трамадол, диклофенак натрію, кетопрофен, кеторолак) протисудомної активності антиконвульсантів і зменшенням болетамувальної дії анальгетиків (трамадол, парацетамол, диклофенак натрію, парекоксиб, целекоксиб, кетопрофен, кеторолак, анальбен, бензофурокаїн) антиепілептичними препаратами, тобто утворюється "замкнуте коло". На підставі результатів нейрофізіологічних досліджень пояснено й описано механізм такого явища. Виявлено, що зниження активності ретикулярної формації та кори великих півкуль під впливом анальгетиків із проконвульсантним компонентом дії за умов епілептичної активності зменшує депримувальний вплив ретикулярної формації на гіпокамп і мигдалик, що обумовлює редукцію протисудомної дії антиконвульсантів. Виявлено, що гальмування дорзального гіпокампу антиконвульсантами знижує його пригнічувальний вплив на кору та сприяє зменшенню знеболювальної дії анальгетиків за умов пароксизмальної активності. Встановлено, що судоми, як і больове подразнення, ініціюють розвиток оксидативного стресу. Виявлено, що за умови сумісної дії анальгетиків (трамадол) та антиоксидантів (тіотриазолін, мелатонін, кверцетин) підвищується анальгетична активність болетамувальних засобів і нівелюється їх негативний вплив на протисудомний ефект антиконвульсантів. Доведено, що комбінування антиконвульсантів (карбамазепін, ламотриджин, габапентин, топірамат, вальпроат) і протисудомних засобів сприяє підвищенню антипароксизмальної активності протисудомних засобів, а у разі сумісної дії карбамазепіну та тіотриазоліну спостерігається також і виражений анальгетичний ефект. На підставі фармакологічних і токсикологічних досліджень доведено ефективність і безпечність сумісного застосування карбамазепіну та тіотриазоліну у разі підвищеної судомної готовності мозку та больового синдрому. Створено новий комбінований препарат Карбатрил у вигляді таблеток із вмістом карбамазепіну 150 мг і тіотріазоліну 100 мг. Експериментально доведено здатність нового препарату підвищувати ефективність лікування невропатичного больового синдрому, а також покращувати фармакотерапію епілепсії.

  Скачати повний текст

Здійснено біохімічне дослідження особливостей перекисних процесів і ферментної ланки антиоксидантного захисту в клітинах бактерій та інфузорій рубця великої рогатої худоби (ВРХ) та з'ясовано роль вітаміну E, а також певних макро- та мікроелементів у регуляції активності антиоксидантних ферментів. У клітинах бактерій та інфузорій рубця ВРХ виявлено продукти перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) (гідропероксидів ліпідів та малонового діальдегіду й антиоксидантні ферменти супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази), які запобігають розвитку оксидаційного стресу у мікроорганізмів рубця. У бактерій більш активна каталаза, а у клітинах інфузорій - глутатіонпероксидаза. У разі додавання до середовища вітаміну E та селену окремо, а також разом з вітаміном E у клітинах бактерій та інфузорій у процесі інкубації вірогідно зменшується вміст продуктів ПОЛ (гідропероксидів ліпідів, малонового діальдегіду) та підвищується активність антиоксидантних ферментів (супероксиддисмутази, каталази). За умов інкубації змішаної фракції мікроорганізмів рубця, у середовище якого додавали S (II) Cr і (III), а також солі цинку, нікелю, заліза та марганцю, вміст гідропероксидів ліпідів та малонового діальдегіду в клітинах бактерій вірогідно зменшується, а у разі додавання S (VI) Cr і (VI) - збільшується. Зміни вмісту продуктів ПОЛ у клітинах інфузорій у разі додавання в середовище зазначених мінеральних елементів проявляються меншою мірою. У разі додавання в інкубаційне середовище S (VI) і Cr (VI), а також солей цинку, нікелю, заліза та марганцю у клітинах бактерій та інфузорій вірогідно підвищується активність супероксиддисмутази, у разі додавання Cr (III), солей цинку та марганцю - активність каталази. Під впливом S (II) активність обох ферментів у клітинах цих мікроорганізмів вірогідно знижується. Проведено часткову очистку каталази (у 28 разів) з бактеріальної фракції рубця.

  Скачати повний текст

Описано механізми антиоксидантного захисту (АОЗ) у свійських гусеподібних за різного антропогенного навантаження. Обгрунтовано новий підхід до вирішення наукової проблеми оцінки стану проантиоксидантної рівноваги (ПАОР) організму птиці (ОП). Встановлено, що антиоксидантний статус (АОС) визначається кількістю ендогенних антиоксидантів та ефективністю їх взаємодії. Доведено на двох породах гусей (італійській, горьківській) і мускусних качках, що періоди фізіологічно зумовленої напруги в ОП характеризуються зниженням збалансованості компонентів системи АОЗ на всіх рівнях її організації; за активністю окремих компонентів та їх узгодженістю, найбільша напруга системи АОЗ у гусей спостерігається під час формування ювенального та контурного пір'я, зокрема, застосування технологічних засобів, які додатково навантажують систему АОЗ у зазначені терміни, недоцільне. Визначено, що загальний рівень узгодженості показників ПАОР тканин печінки гусенят обернено пропорційний їх Е-вітамінній забезпеченості; за низької активності тканинних актиоксидантів підвищення збалансованості компонентів системи АОЗ - механізм її додаткової активізації; формування адаптивної відповіді на дію стрес-факторів супроводжується підвищенням компонентів неферментативної складової даної системи. Обгрунтовано доцільність застосування антиоксидантних препаратів під час вирощування Е-гіповітамінозних гусенят за комплексною технологією. Проведено порівняльний аналіз механізмів впливу антиоксидантів різної природи: синтетичного (дистинол), комплексного (стибіл з диметилсульфоксидом) і біогенного (стибіл). Доведено, що застосовані антиоксиданти активізують систему АОЗ, механізми їх впливу відрізняються: синтетичні препарати підвищують АОС на основі активізації ендогенних препаратів, біогенний препарат стибіл - підвищує ефективність функціонування компонентів системи АОЗ.

  Скачати повний текст

Здійснено експериментальне вивчення впливу інгібіторів ренін-ангітензинової системи за умов гострого емоційного стресу (конфлікту аферентних подразнень) на функціональні та структурні параметри лабораторних тварин. Показано, що одноразове внутрішньошлункове введення каптоприлу (5 мг/кг), еналаприлу (5 мг/кг), лозартану (5 мг/кг) на другий день моделювання емоційного стресу за 1 - 2 год. до закінчення стресування забезпечує виражений антистресовий ефект стосовно центральної нервової системи, серцево-судинної системи, гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, вегетативної регуляції та окиснювального метаболізму. Обгрунтовано можливість застосування досліджених препаратів у разі захворювань серцево-судинної системи стресового генезу. Визначено, що за умов комбінованого призначення вивчених препаратів і застосуванням антигіпертензивних засобів: центрально діючого клофеліну, бета-адреноблокатору анаприліну, блокатору кальцієвих каналів верапамілом і міотропним спазмолітиком дибазолом - можна не тільки потенціювати антигіпертензивний ефект, але одержати захист від їх загальнотоксичної дії.

  Скачати повний текст