Здійснено науковий аналіз проблеми корекції порушень у психофізичному розвитку розумово відсталих підлітків із застосуванням засобів плавання. Розроблено комплекс тестових вправ для з'ясування рівня психофізичного розвитку учнів. Обгрунтовано структуру, зміст та методичне забезпечення корекційних занять із плавання для психофізичного розвитку підлітків з розумовою відсталістю. Методика корекційної роботи з розумово відсталими підлітками включала шість розділів (теоретичний, загальна фізична підготовка, початкове навчання плавання, навчання техніки спортивних способів плавання, ігри і розваги у воді, стрибки у воду) та передбачала застосування музики. Доведено ефективність запропонової методики занять із плавання, що дозволяє підвищити рівень корекційно-розвивальної і навчально-виховної роботи з розумово відсталими підлітками.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретико-методичні засади та практичні рекомендації щодо функціонування механізму фінансового регулювання розвитку послуг у сфері дозвілля та розваг. Розкрито суть фінансового механізму як економічної категорії. Розглянуто питання термінології та понятійного апарату, структуру та головні складові фінансового механізму регулювання розвитку даної сфери. Узагальнено тенденції її сучасного розвитку. Систематизовано й обгрунтовано принципи їх формування. Запропоновано класифікацію суб'єктів господарювання сфери дозвілля та розваг. Узагальнено світовий досвід фінансового регулювання розвитку грального бізнесу. Розглянуто особливості його організаційно-правового регулювання в Україні. Досліджено фінансове регулювання розвитку даного бізнесу. Запропоновано концептуальні підходи до формування моделі його фінансового регулювання в контексті наповнення бюджетів усіх рівнів. Наведено практичні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення та фінансового регулювання розвитком послуг у сфері дозвілля та розваг, зокрема для Івано-Франківщини з урахуванням її наявного туристично-рекреаційного потенціалу. Запропоновано математичну модель сприяння розвитку сфери послуг у регіоні.

  Скачати повний текст

Досліджено процес трансформації філософських і культурологічних уявлень про моральну цінність праці під впливом соціокультурних чинників. Визначено основні тенденції у зміні моральної цінності праці в постіндустріальному й інформаційному суспільствах. Розглянуто проблему її трансформації у контексті зміни смислового навантаження поняття "праця", що є історичним і пов'язане з проблемою розмежування праці й інших видів діяльності. Показано, що споживання та споживництво, які набувають масового характеру в постіндустріальному суспільстві масового споживання, призводять до зниження моральної цінності праці та сприняття праці як засобу задоволення матеріальних потреб. Виявлено тенденцію до розширення поняття "праця", розмивання межі між працею та не-працею, працею та споживанням, за цього інтелектуально-творча праця постіндустріальної епохи наближується до дозвілля та розваги. Праця сприймається як засіб творчої самореалізації також завдяки розповсюдженню хакерської трудової етики.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості спілкування дітей у різновікових групах дошкільного закладу. Висвітлено теоретико-методологічні й експериментальні підходи щодо вивчення даного питання. Акцентовано увагу на значенні різновікового спілкування як важливого етапу соціалізації особистості у ранньому онтогенезі. Встановлено критерії, показники та рівні розвитку здатності дітей до спілкування у різновікових групах дошкільного навчального закладу. Експериментально виявлено особливості даного процесу, розкрито специфіку спілкування дівчат і хлопчиків різного віку. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено програму розвитку здатності дітей до спілкування у різновікових групах дошкільного навчального закладу, що передбачає насиченість повсякденного життя дошкільників спеціально оганізованими іграми, розвагами та продуктивною предметно-практичною діяльністю. З'ясовано, що активізація різновікового спілкування відбувається шляхом сприяння успішності в діяльності молодших дітей. Ефективність запропонованої програми розвитку підтверджено значним підвищенням рівня здатності дошкільників до спілкування у різновікових групах.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність поняття соціального утриманства як специфічного ставлення до суспільства та інших людей, що проявляється в установках особистості ("всі мені винні") та її поведінці ("вимагаюча" поведінка). Проаналізовано на теоретичному рівні соціально-психологічні чинники формування соціального утриманства: психологічні особливості політичного устрою, економічні чинники та характер взаємин у сім'ї. Визначено й емпірично підтверджено психологічні чинники соціального утриманства: низький рівень розвитку особистісної зрілості, низька здатність до емпатії, суперництво як спосіб вирішення конфліктної ситуації, домінуючі ціннісні орієнтації - матеріально забезпечене життя, розваги, байдужість до інших людей. Запропоновано шляхи корекції соціального утриманства. Наведено результати застосування тренінгу зниження рівня схильності до соціального утриманства.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу створити теоретичну концепцію сучасних медіарозваг, а саме: формування термінологічної бази, класифікацію продукованих електронними засобами масової інформації проектів; інтерпретацію інтеркурсу від архаїчних до модерних прошарків семантичного наповнення з втіленням основних релаксаційних механізмів. Запропоновано варіант горизонтально-вертикального аналізу медіарозваг. Виділено, систематизовано й узагальнено їх домінантні компоненти та рівні. Визначено закономірності трансформацій, з'ясовано традиційно українські медіарелаксаційні типи. Введено до наукового обігу конкретний фактичний матеріал - фрагмент розважальної продукції, що виявляють закономірності та структурну організацію розваг, продукованих аудіовізуальними засобами масової комунікації.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретико-методичні засади, світоглядні аспекти та закономірності функціонування фізичного виховання у Київській Русі. Визначено засоби (народні ігри, танці, розваги, кулачні бої, боротьбу, вправи з предметами та з використанням засобів пересування, природні локомоції) та форми (народно-побутові, релігійно-культові, освітні, військово-фізичні, змагальні) фізичного виховання у Київській Русі. Досліджено світоглядні аспекти даного поняття (родинно-побутовий, профілактичний, оздоровчий, хвалебний, вегетаційний, спонукальний, релаксаційний). Розкрито зміст фізичного виховання та здорового способу життя у письмових пам'ятках XI - XIV ст. Доведено освітнє значення використання традицій фізичного виховання Київської Русі за сучасних умов та запропоновано шляхи їх впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи, зокрема на уроках фізичної культури, під час проведення фізкультурно-оздоровчих заходів протягом навчального дня, у позакласній роботі та молодіжному дозвіллі.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше в українській культурології досліджено цирк як феномен культури, осмислення якого здійснено у вимірах процесу інституалізації – організаційного оформлення цирку в багатофункціональний соціокультурний інститут.Доведено, що цирк як багатоаспектне та соціально значуще явище культури є релевантним жанрово-видовому потенціалу масової культури, втім, задовольняє критеріям культури елітарної. У цьому сенсі цирк характеризується соціокультурною подвійністю. З одного боку, це виявляється через його орієнтацію на масову свідомість, запити людини масової культури, намагання задовольнити її смаки. Цирк пропонує варіант масовості, що різниться залежно від етапу його розвитку, і необхідний певному суспільству, оскільки найбільш повно здатен задовольнити потреби своєї аудиторії. З іншого, елітарність як ознака цирку пов'язана з високопрофесійною майстерністю циркового артиста, а також специфікою циркових номерів, які акумулюють найновіші технологічні досягнення театрального, музичного, хореографічного, образотворчого мистецтв, втілюють оригінальні ідеї режисерської думки. Відтак, у дослідженні доведено, що сучасний цирк стає спроможним задовольнити не тільки потреби глядача у грі, розвагах, карнавальності, видовищності, а й реалізувати його прагнення доторкнутися до прекрасного, отримати естетичну насолоду від казково-фантастичного світу циркового мистецтва.Акцентовано увагу, що циркове видовище – це поліфункціональне явище, яке, являючи собою художньо-організоване ігрове дійство, набуває ознак символічного, ритуального акту та постає як театралізована форма культури. Циркове видовище вирізняє натуралізм, що виявляється через вимогу до нього демонструвати живу й дивовижну дійсність замість спритно влаштованої ілюзії; емоційність та афективність обумовлена пропозицією неймовірного, приголомшуючого, незвичайного; драматична ускладненість пов'язана із суттю стародавнього мистецтва цирку, який завжди був ризикованим та небезпечним; завдяки високій інтенсивності переживань циркове видовище привертає увагу, викликає сильне хвилювання; медіативність та трансмедіальність обумовлена намаганням знайти певну абсолютну модель динамічної рівноваги між «семіосферою» та медіа сферою – знаковими системами та матеріальними носіями знаків. Найбільш значущими функціями циркового видовища є: естетична, компенсаторна, комунікативна, емоційно-психологічна, рекреаційна та ін.В дисертації здійснена культурологічна концептуалізація ключових понять дослідження, які суттєво розширюють концептосферу сучасної культурологічної науки. Уточнено поняття «соціокультурний інститут», що інтерпретується як історично сформований результат культуротворчої діяльності суспільства та грунтується на спільно вироблених соціальних і культурних нормах, цінностях, традиціях, й виконує інтегруючу, трансляційну, комунікативну, виховну та рекреаційну функції. Поняття «інституалізація цирку» розглядається як процес визначення та організаційного оформлення цирку в соціокультурний інститут шляхом формування його організаційно-управлінських, нормативно-правових та освітньо-професійних засад.Охарактеризовано етапи процесу інституалізації українського цирку, які охопили тривалий шлях його розвитку – від скоморохів до сучасного стаціонарного цирку з широким спектром жанрів, професійною підготовкою артистів, сформованими управлінськими засадами.Зазначено, що невід'ємною складовою процесу інституалізації українського цирку є культурно-мистецька освіта, у тому числі профільна освіта в галузі естрадно-циркового мистецтва. Доведено, що ефективним інструментом підвищення художнього рівня циркових вистав є фестивальний цирковий рух. Фестиваль циркового мистецтва як форма міжкультурної комунікації в глобальному культуротворчому процесі, виступає засобом генерації новацій в культурі, яка здатна відповідати викликам сучасності. Цирк як важливий соціокультурний інститут виконує функцію збереження надбань української національної культури, що потребує розширення культурного діалогу зі світом. У цьому контексті український цирк стає дієвим інструментом культурної дипломатії, яка в сучасному світі набуває виняткового значення для створення іміджу України в світі. Шляхом популяризації творчих досягнень на світовій арені український цирк демонструє надбання національної культури, її високі здобутки, сприяє реалізації цілей культурної політики держави, досягненню основоположних цілей зовнішньої політики та створенню сприятливого образу країни на міжнародному рівні.^UIn terms of the dissertation, the circus is studied as a cultural phenomenon for the first time in Ukrainian culturology, the comprehension of which is carried out in the dimensions of the process of institutionalization - organizational design of the circus in a multifunctional socio-cultural institute.It is proved that the circus is relevant as a multifaceted and socially significant phenomenon of culture to the genre potential of mass culture while facing the criteria of elite culture. In a certain sense, the circus is characterized by socio-cultural duality. On the one hand, the mentioned issue is manifested through the focus on mass consciousness, the demands of humans of mass culture, the attempt to satisfy ones' tastes. The circus offers a variant of mass treatment, which varies depending on the stage of its development, and is necessary for a particular society because it is able to meet the needs of its audience from the perspective of the most beneficial prism. On the other hand, elitism as a sign of the circus is associated with the highly professional skills of the circus artist, as well as the specifics of circus performances, which accumulate the latest technological advances in theater, music, choreography, fine arts, embody the original ideas of directing. Therefore, the research proves that the modern circus can meet not only the needs of the audience within the game, entertainment, carnival, entertainment, but also to realize one's desire to touch the beauty, to enjoy the aesthetic world of fairy-tale circus art.Emphasis is placed on the fact that the circus spectacle is a multifunctional phenomenon, which, being an artistically organized game action, acquires the features of a symbolic, ritual act and appears as a theatrical form of culture. The circus spectacle is distinguished by naturalism, which is manifested through the requirement to demonstrate a living and amazing reality instead of a cleverly arranged illusion; emotion and affectivity are due to the proposal of the incredible, stunning, unusual; the dramatic complexity is related to the essence of the ancient art of the circus, which has always been risky and dangerous; due to the high intensity of experiences, the circus spectacle attracts attention, causes great excitement; mediativity and transmedia are conditioned by the attempt to find a certain absolute model of the dynamic balance between the "semiosphere" and the mediasphere – sign systems and material preservers of signs. The most significant functions of the circus spectacle are: aesthetic, compensatory, communicative, emotional and psychological, recreational, etc.In the dissertation, the culturological conceptualization of key research ideas is carried out, which significantly expands the sphere of the concept of modern culturological science. The concept of "socio-cultural institution" is defined, which is interpreted as a historically formed result of cultural activities of the society and is based on jointly developed social and cultural norms, values, traditions, and performs integrative, translational, communicative, educational, and recreational functions. The concept of "institutionalization of the circus" is considered as a process of definition and organizational design of the circus in a socio-cultural institution through the formation of one's organizational and managerial, regulatory and educational, as well as professional principles.The stages of the process of institutionalization of the Ukrainian circus, which covered a long way of its development – from buffoons to a modern stationary circus with a wide range of genres, professional training of artists, formed management principles are described.It is noted that an integral part of the process of institutionalization of the Ukrainian circus is cultural and artistic education, including specialized education in the field of variety and circus art.It has been proved that a festival circus movement is an effective tool for raising the artistic level of circus performances. The circus art festival as a form of intercultural communication in the global cultural process is a means of generating innovations in a culture that can meet the challenges of today's reality.The circus as an important socio-cultural institution performs the function of preserving the heritage of Ukrainian national culture, which requires the expansion of cultural dialogue with the world. In the particular context, the Ukrainian circus becomes an effective tool of cultural diplomacy, which in the modern world is of exceptional importance for creating the image of Ukraine within the world. By popularizing creative achievements on the world stage, the Ukrainian circus demonstrates the heritage of national culture, its high achievements, promotes the goals of cultural policy while achieving fundamental foreign policy goals and creating a favorable image of the country at the international level.

У дисертації проаналізовано ігрову скульптуру як елемент художньої системи постмодернізму. Зокрема, уточнено дефініцію «ігрова скульптура» саме у культурологічному та мистецтвознавчому значенні з урахуванням художньо-естетичних особливостей, привнесених постмодерністськими практи-ками, та удосконалено розуміння функціональної специфіки ігрової скульптури. Детально простежено культурні та соціально-історичні умови, що розкривають генезу, специфіку еволюції та основні практичні досягнення у формотворчій функціональності ігрової скульптури. Проаналізовано ігрову скульптуру як закономірний етап розвитку художньої культури постмодерну. Досліджено основні мистецькі форми, характерні для ігрової скульптури часів модер-ністського експерименту з функціональністю скульптури як простору для ризику, відкриттів, розвитку та розваг дитини. Вивчено основні характерні риси ігрової скульптури в річищі постмодерністських тенденцій та сучасної концепцій формотворчості скульптурної форми як симбіозу мистецтва і популізму. Як характерні риси сучасної ігрової скульптури у дослідженні розглянуто синтез елементів архітектури, ландшафту та дизайну, а також застосування нових матеріалів.^UThe dissertation analyzes play sculpture as an element of the artistic system of postmodernism. In particular, the definition of the concept of “play sculpture” in the cultural and art sense was clarified, considering the artistic and aesthetic features introduced by postmodern practice that led to a better understanding of the functional specifics of play sculpture. Detailed account of the cultural, social and historical conditions reveals the genesis, evolution, and specificity of the main practical achievements in introducing the functions of play into sculpture. Play sculpture is analyzed as a natural stage of development of the art culture of postmodernism. The main art forms characteristic of the play sculpture (modernist experiment with the functionality of sculpture) are explored presenting modernist sculpture as a space for risk, openness, and development of a child. The key features of play sculpture formed under postmodern tendencies are studied, as well as the contemporary concepts of formation of creativity in sculptural form as a symbiosis of art and national creative spirit. As characteristic features of modern play sculpture, the study examines the synthesis of elements of architecture, landscape and design, as well as the use of new materials. The general playful tone of artistic discourse was the result of modernist fascination with primitive art. Such art was perceived as an opposition to culture and civilization. Experimenting with form and materials, simplification, generalization, and abstraction in primitivism deconstructed the form and image into their basic elements and morphological units, the latter process later produced general polymorphism in art. The attitude of artists to the play as a strategy of transformation allowed to combine play methods and artistic experiments, which led to the destruction of the academic figurative tradition and established notions of art. The broader use of play strategies in the art of modernism conceptually transformed the phenomenon of play, made it possible to perceive it outside the play mode of the work. This created a favorable artistic and aesthetic background, which contributed to the emergence of playable sculpture. The most important methods of turning art into play are: deconstruction, dehumanization, conceptual pluralism, radical metaphor, ironic reflection, etc. The postmodernist plays covered other spheres of cultural space, carnivalized everyday life, and allowed the spectator-player to go beyond it, to break the rules and roles of everyday life. In art, the play compensated the lack of content in the artwork, transformed the artistic narrative into performative actions. The play created a new concept of a large-scale synthesis of fine art and other types of creative activities. The experiments of avant-garde artists with the functions of the artworks formed a basis for adaptation of sculptural composition to children's dynamic games. The creative discoveries of E. Möller-Nielsen, the author of the first play sculptures, inspired many artists to experiment with the play functions of the sculptural form. Play sculpture of that time combined the style of modernist artworks and the functionality of design. Scenario of the children's play in the space of sculpture became the basis for the creation of plastic composition. During the time, the features of the play sculpture were location at the playground and focus on the children's anthropometric data. The composition provided a zone of play communications and spaces, half-hidden from the observers. The sculpture had an abstract or figurative-stylized form and was made of affordable materials. Thus, it was recognized as beneficial for child development.Since the late 1960s, the form of play sculpture for children's motor development has been in crisis. In a few years, such sculpture disappeared from the playgrounds altogether. The adoption of regulations regarding the standardization of playgrounds and stricter requirements to the functional safety of equipment were the key cause of this crisis of play sculpture. For the artists, the opportunity to experiment with form disappeared, therefore, the creation of a play sculpture that was complicated by the safety requirements and standards became a rather technical than artistic task. Thus, in development of play sculpture two major stages of may be defined: the first one — before the regulations on safety and standardization were introduced, and the second — after this event. The use of play functionality in the creation of neo-avant-garde sculpture proves that the play functions of many neo-avant-garde artworks were focused on the task of playful communication between adults, therefore, such pieces are proposed to be considered the play sculpture.

Об'єкт: влада в інформаційну епоху. Мета: розкриття базових складових трансформацій влади в інформаційну епоху та застосування їх щодо системної розробки концептуальних аспектів моделі політико-владної адаптації в Україні відповідно до умов сучасних викликів. Методи: загальні та спеціальні методи пізнання, зокрема: системний, структурно-функціональний, порівняльний, інституційний, історико-генетичний, критико-діалектичний. Теоретичні і практичні результати, наукова новизна: дисертація є першим комплексним дослідженням базових складових трансформацій влади в інформаційну епоху із застосуванням їх щодо системної розробки концептуальних аспектів моделі політико-владної адаптації в Україні; уперше запропоновано та обґрунтовано модель аналізу політико-владних складових в інформаційну епоху, зміст якої полягає у вирішенні дилеми між технологічними та аксіологічними складовими діяльності людини; доведено, що влада в інформаційну епоху пріоритетно пов'язується зі здатністю створювати нові культурні коди, що згодом використовуються для конструювання нової, часто віртуальної, політичної реальності; доведено, що методологічний інструментарій комунікативного вимірювання влади дозволяє досліджувати трансформації влади в інформаційну епоху через багатофакторний підхід; уточнено, як працюють аксіологічні смисли політичної розваги, карнавалізації політичного простору; розроблено типологічні моделі входження суспільства в інформаційну епоху у політико-владному контексті; визначено методологічні параметри для оцінки стану трансформацій влади; сформульовано авторське розширене визначення політичного інжинірингу; визначено специфіку владних факторів, що сприятимуть політичній адаптації та стабілізації комунікативних складових та добору аксіологічних смислів у напрямку формування спільного соціокультурного поля в українському суспільстві як запоруки успішної відповіді на виклики інформаційної епохи; набули подальшого розвитку: розуміння свободи, як важливого аксіологічного смислу інформаційної епохи; з'ясування специфіки рівнів, форм і смислів ідентичностей в інформаційну епоху, принципів формування соціальних ієрархій, особливостей «цифрового розриву». Практичне значення: одержані результати можуть бути використані у науково-дослідній сфері для подальшої розробки положень, присвячених питанням системного аналізу трансформацій влади в інформаційну епоху, політико-владної адаптації; адресовані керівникам і спеціалістам державних органів влади, політикам, щодо вдосконалення програмних аспектів стимуляції стабілізаційних процесів в українському суспільстві. Сфера використання: у навчально-методичній роботі для викладання навчальних курсів у галузях політичної науки, соціальної філософії, при підготовці підручників, навчальних посібників та іншої навчальної літератури.^UObject: power in the information age. Objective: to reveal the basic components of power transformations in information epoch and apply them to systematic development of conceptual aspects of model of political and power adaptation in Ukraine in relation to conditions of modern challenges. Methods: general and special methods of cognition, in particular: systemic, structural-functional, comparative, institutional, historical-genetic, critical-dialectical. Theoretical and practical results, scientific novelty: dissertation is the first complex study of basic components of power transformations in the information age with their application to system development of conceptual aspects of the model of political-power adaptation in Ukraine; for the first time own model of analysis of political and power components in the information age is proposed and substantiated, content of which is in solving the dilemma between technological and value components of human activity; it has been proven that power in the information age is primarily associated with the ability to create new cultural codes, which are then used for construction of new, often virtual, political reality; it is proved that methodological tools of communicative measurement of power allow to study transformations of power in the information age through multifactorial approach; the work of axiological meanings of political entertainment, carnivalization of political space are clarified; typological models of society's entry into the information age in the political-power context are developed; methodological parameters for assessing the condition of power transformations are identified; author's extended definition of political engineering is formulated; the specifics of power factors that will contribute to political adaptation and stabilization of communicative components and selection of axiological meanings in direction of forming a common socio-cultural field in Ukrainian society as a guarantee of successful response to challenges of information age is defined. Have been further developed: understanding of freedom as an important axiological meaning of information age; clarification of specifics of levels, forms and meanings of identities in the information age, principles of formation of social hierarchies and elites, features of "digital divide". Practical significance: received results can be used in scientific and research areas for further development of provisions on issues of systematic analysis of power transformations in the information age, political and power adaptation; these results are addressed to heads and specialists of state authorities, politicians, on improvement of program aspects of stimulation of stabilization processes in Ukrainian society. Scope of application: in educational and methodical work for teaching courses in the fields of political science, social philosophy, in the preparation of textbooks, manuals and other educational literature.

Дисертація присвячена дослідженню правовідносин, що виникають у процесі організації театрально-концертної діяльності та надання театрально-концертних послуг, що мають на меті задоволення духовних, інтелектуальних, розважальних та інших культурних потреб суспільства. Досліджено стан правового регулювання відповідних відносин та організаційні особливості матеріальної підтримки сценічних видів мистецтв з державних і недержавних джерел в Україні, а також в деяких інших розвинених країнах. Визначено форми та види (способи) такої підтримки. Основна увага в роботі приділена господарсько-правовій природітеатрально-концертної діяльності, з'ясуванню її соціально-економічного змісту. Встановлено, що театрально-концертна діяльність має розглядатись як самостійна галузь економіки, пов'язана з наданням на систематичній та професійній основі послуг у сфері творчості, мистецтва та розваг, які мають вартісний характер і спрямовані на досягнення низки соціально та економічно значущих результатів. Обґрунтовані такі властивості театрально-концертних послуг як невиключеність та неконкурентність, у зв'язку з чим запропоновані механізми владного впливу на гармонійне співіснування процесів з виробництва культурних послуг (культурного продукту) та їх споживання. Проведено комплексне дослідження об'єктно-суб'єктного складуправовідносин, що виникають у сфері театрально-концертної діяльності, здійснена їх ґрунтовна класифікація. Визначені особливості комерційного та некомерційного використання об'єктів театрально-концертної діяльності; виявлені ознаки театрально-концертних послуг як одного з основних об'єктів досліджуваних відносин; виокремлено специфічні риси та запропоновано практичні підходи до розрізнення суб'єктів господарювання, зайнятих у сфері театрально-концертного бізнесу.Виявлено змістовне наповнення та особливості приватно-правових і публічно-правових складових правовідносин, що виникають з приводу здійснення театрально-концертної діяльності. Здійснено аналіз спеціального законодавства щодо забезпеченнягастрольної діяльності вітчизняних творчих колективів, а також проведена правова характеристика основних та додаткових видів господарської діяльності, дозволеної до здійснення надавачам театрально-концертних послуг, майнова основа яких різниться за формами власності та правовими режимами по її управлінню.^UThe dissertation is devoted to the research of legal relationships arising in the process of organization of theatrical and concert activities and rendering of theatrical and concert services with the purpose of satisfying the spiritual, intellectual, entertaining and other cultural needs of the society. The state of legal regulation of relevant relationships and organizational peculiarities of material support ofperforming arts from state and non-state sources in Ukraine, as well as in some other developed countries are investigated. The forms and types (methods) of such support are identified.The main focus of the work is on the economic and legal nature of theatrical and concert activities, the elucidation of its socio-economic content. It has been established that theatrical and concert activities should be considered as an independent branch of the economy, connected with the provision on a systematic and professional basis of services in the field of creativity, arts and entertainment, which are of value nature and aimed at achieving a number of socially and economically significant results. Such properties of theatrical and concert services as non-exclusivity and noncompetitiveness are substantiated, in connection with which the mechanisms of power influence on harmonious coexistence of processes for production of cultural services (cultural product) and their consumption are offered. The complex research of object-subject composition of legal relations arising in the sphere of theatrical and concert activity is carried out, their horough classification is made. The peculiarities of commercial and non-commercial use of the objects of theatrical and concert activity are defined; signs of theatrical and concert services as one of the main objects of the investigated relations were identified; specificfeatures are highlighted and practical approaches to distinguish between business entities engaged in the theater and concert business are proposed.

У дисертації на основі антропоцентричного та міждисциплінарного підходів здійснено комплексне дослідження лінгвопрагматичних характеристик сатири в британському медійному дискурсі на матеріалі журналу Private Eye. Опрацьовано теоретичні положення вивчення поняття сатири у сучасній науковій парадигмі знань, згідно з якою сатира є засобом вираження комічного, що характеризується наявністю гостро критичного ставлення до об'єкта сатиричної критики.Спостережено, що сатира успішно реалізує свій критичний потенціал у медіадискурсі, який першим реагує на всі актуальні зміни та негативні тенденції в суспільстві. Завдяки здатності поєднувати інформацію та розвагу, сатира успішно виконує три основні функції медіа: інформування, розважання та переконання.У рамках дискурсивного підходу до сатири, встановлено, що прайм та діалектичний елементи сатири є проєкціями реальної та міфічної площин, на перетині яких формується сатирична площина. Ці дискурсивні сегменти утворюються за допомогою метафоричного та метонімічного сатиричних методів. Метафоричний сатиричний метод, який використовується для формування прайм елемента сатири, включає набір інтердискурсивних стратегій формування сатиричного дискурсу, що встановлюють зв'язок мiж різними концептуальними доменами. Визначено, що метафоричний сатиричний метод реалізується за допомогою таких одиниць інтертекстуальності: ремінісценція, трансформовані цитати, прецедентні феномени, персоніфікація та стилізація. Ці одиниці інтертекстуальності з'єднують міфічні та реальні елементи та створюють сатиричний текст, в якому простежується відлуння попередніх текстів, подій та інших феноменів, інтерпретація яких підсилює когнітивний ефект.Метонімічний сатиричний метод, який охоплює стилістичні прийоми в межах одного концептуального домена, реалізується за допомогою прийомів сатурації, атенуації та заперечення. Мовними засобами актуалізації прийому сатурації є повтори, розмовна мова, стилістична несумісність, гра слів, жаргонізми, сленгізми та лексико-граматичні помилки. Метонімічний прийом атенуації реалізується за допомогою перифризу, евфемізмів та лексико-графічних кліше. Прийом заперечення актуалізується за допомогою мовних засобів експліцитного (not, never, no, nobody, nothing, nowhere, neither…nor) та імпліцитного заперечення (слова із префіксами un-, in, im-, dis-; прислівники із негативною імпліцитною конотацією та умовні речення). Найпоширенішим метонімічним прийомом формування діалектичного елемента сатири є сатурація (73,36 %). Відтак, постулюємо, що прийом інтенсифікації ознак предмета із метою зробити їх більш помітними переважає над прийомами заперечення (18,94 %) та атенуації (7,7 %).^UIn the framework of anthropocentric and interdisciplinary approaches, the thesis provides a comprehensive study of linguopragmatic features of satire in British media discourse on the material of Private Eye magazine. According to the scientific paradigm, satire is defined as a means to express the comic effect used for sharp criticism of the satirical target.Satire is shown to successfully fulfill its critical potential in media discourse in which all the current events, updates and negative tendencies in our society are promptly exposed. Due to its inherent capacity to incorporate information and entertainment, satire successfully performs the three major functions of media: to inform, to entertain and to persuade.From the discursive approach to analysing satire, it was determined that prime and dialectic elements of satire are the projections of real and mythical subdomains, which overlap to form a satirical domain. The prime and dialectic elements of satirical discourse are created with the help of the linguistic means referred to as metaphoric and metonymic satirical methods.The metaphoric satirical method, which is used to form the prime element of satire, involves a particular set of strategies of satirical discourse that are interdiscursive in their overall bearing. Thus, the metaphoric satirical method incorporates techniques that embody some degree of cross-domain conceptual mapping. It is established that the metaphoric satirical method is fulfilled with the help of such intertextual units: reminiscence, transformed quotations, precedent-related phenomena, personification, objectification and stylistic adjustment. These units bind together real and mythical elements and create a satirical text with traceable echoes of previous texts, events or other phenomena, the interpretations of which result in a stronger cognitive effect. The metonymic satirical method involves stylistic techniques that sustain a collision in-text that stays within the same conceptual domain, and is fulfilled through saturation, attenuation and negation. The metonymic satirical technique of saturation is realized through such linguistic means as repetition, colloquialism, stylistic inconsistency, word play, jargonism, slangism and lexico-grammatical mistakes. The metonymic satirical technique of attenuation is realized through the following linguistic means: paraphrase or undercoding, euphemisms and lexico-graphic clichés. The metonymic satirical technique of negation is realized through the means of explicit negation (not, never, no, nobody, nothing, nowhere, neither…nor) and the means of implicit negation (words with prefixes un-, in, im-, dis-; and verbs of implicit negation and conditionals). The metonymic satirical technique of saturation applied to form the dialectic element of satire is observed to be the most frequently used one (73,36 %). Thus, it is proven that the technique which saturates or exaggerates certain features of a subject, making them more obvious and subsequently less possible to be ignored by the reader, prevails over both the technique of negation (18,94 %) and the technique of attenuation (7,7 %).

Досліджено специфіку багатоаспектної діяльності сучасного культурнодозвіллєвого центру, що посприяло розумінню його як атрактивного феноменув умовах глобалізації. Констатовано, що культурно-дозвіллєвий центр єсоціально-культурним інститутом, основна функція якого – організованеоб'єднання людей для спільної діяльності із задоволення культурних потребособистості та вирішення конкретних соціокультурних завдань.Виявлено, що атрактивність культурно-дозвіллєвого центру та її оцінка увітчизняній науковій літературі належить до малодосліджених аспектів. Удисертації атрактивність розглянуто як особливий вид культурно-дозвіллєвоїдіяльності, що може оцінюватися виходячи з об'єктивних та суб'єктивнихфакторів. Зауважено, що у контексті оцінки привабливості діяльностікультурно-дозвіллєвого центру це передбачає аналіз таких параметрів, якунікальність, естетичність, контрастність, екзотичність запропонованихпрактик та комфортність в процесі їх реалізації.Теоретизовано вплив атрактивності на розвиток культурно-дозвіллєвоїдіяльності в умовах глобалізації. Виявлено, що знання механізмів атракціївідкриває можливості якісного аналізу діяльності культурно-дозвіллєвогоцентру та сприяє підвищенню її ефективності.3На основі аналізу теоретико-методологічних підходів до вивченняатракції уточнено визначення та сутність атракції в контексті феноменукультурно-дозвіллєвого центру в умовах глобалізації. Констатовано, що вконтексті сучасного культурно-дозвіллєвого центру атрактивність, якатрадиційно асоціюється з розвагами, дозвіллям та проводженням вільного часу,розглядається як основна рухома сила його розвитку.Запропоновано концепцію феномену атрактивності як способу посиленняінтересу до сучасного культурно-дозвіллєвого центру. На основі аналізусоціологічної, філософської та культурологічної літератури розкрито вконтексті сучасної науки феномен атрактивності діяльності культурнодозвіллєвого центру, зокрема психологічні основи, ціннісно-сенсові пріоритетита соціокультурну значущість.В контексті даного концептуального напрямку розроблено поняттяатрактивності культурно-дозвіллєвої діяльності, що відповідає формуліефективності діяльності культурно-дозвіллєвого центру (привернення уваги,активізація уяви, інтелектуальної діяльності) та наділене якістю атрактивності.У дослідженні атрактивний феномен культурно-дозвіллєвого центрурозуміємо як важливу частину культурно-дозвіллєвої діяльності, що включає всебе формування та споживання позитивних для відвідувачів центру вражень.Розроблено методологію, що дозволяє дослідити культурно-дозвіллєвийцентр як атрактивний феномен в умовах глобалізації. Вона заснована назастосуванні міждисциплінарного та системного підходу, що передбачаєдослідження означеного питання в єдності культурологічних, філософськоестетичних, психологічних та соціологічних аспектів, а також технологічних,методологічних та художньо-естетичних проблем відповідно.Розглянуто трансформаційні процеси діяльності культурно-дозвіллєвогоцентру в контексті постмодернізму та виявлено зміни парадигми атракційностідозвілля. Констатовано, що становлення нового досвіду проведення дозвіллябезпосередньо пов'язано з означеним культурним явищем та його впливами на4зміну образу почуттів і нової структури свідомості, незалежно від цінності таадекватності соціокультурних теорій. Простір дозвілля заповнюється новимисенсами, зокрема, особливого значення для дозвілля, як і для багатьох іншихвидів діяльності в епоху глобалізації набуває поняття «споживання».На основі дослідження особливостей культурно-дозвіллєвої діяльності вумовах глобалізації виявлено, що в сучасному глобалізаційному світізначущість дозвілля як галузі життєдіяльності набуває нового сенсу, оскільки всуспільстві споживання переважає дозвіллєве споживання – поза контекстомспоживацьких практик дозвіллєва діяльність знецінюється, а свобода дозвілляможе бути ототожнена зі свободою споживацького вибору. Дозвілля надаєможливості не стільки задоволення вільним часом, скільки сприяє заповненнюспоживанням невиробничого часу, відповідно дозвілля стає необхіднимелементом виробничого циклу.Розглянуто проблематику посилення особистісної мотивації культурнодозвіллєвої діяльності в контексті глобалізаційних процесів. Зробленовисновок, що характерні для сучасного суспільства глобалізаційні процесизумовлюють зміщення акцентів з онтологічної заданості дозвіллєвого часу нааксіологічну складову, що, у свою чергу, посилює глибоко особистіснумотивацію культурно-дозвіллєвої діяльності.^UThe specifics of the multifaceted activity of the modern cultural and leisurecenter have been studied, which contributed to the understanding of it as an attractivephenomenon in the context of globalization. It is stated that the cultural and leisurecenter is a socio-cultural institution, the main function of which is to organize peopleto work together, to meet the cultural needs of the individual and solve specific sociocultural problems.It was found that the attractiveness of the cultural and leisure center and itsevaluation in the domestic scientific literature belongs to the little-studied aspects. Inthe dissertation, attractiveness is considered as a special type of cultural and leisureactivities that can be assessed based on objective and subjective factors. It is notedthat in the context of assessing the attractiveness of the cultural and leisure center,9this involves the analysis of such parameters as uniqueness, aesthetics, contrast,exoticism of the proposed practices and comfort in the process of theirimplementation.The influence of attractiveness on the development of cultural and leisureactivities in the context of globalization is theorized. It was found that knowledge ofthe mechanisms of attraction opens up opportunities for qualitative analysis of thecultural and leisure center and helps to increase its efficiency.Based on the analysis of theoretical and methodological approaches to thestudy of attraction, the definition and essence of attraction in the context of thephenomenon of cultural and leisure center in the context of globalization arespecified. It is stated that in the context of a modern cultural and leisure center,attractiveness, which is traditionally associated with entertainment, leisure and freetime spending, is considered as the main driving force of its development.The concept of the phenomenon of attractiveness as a way to increase interestin the modern cultural and leisure center is proposed. Based on the analysis ofsociological, philosophical and culturological literature, in the context of modernscience the phenomenon of attractiveness of the cultural and leisure center, includingpsychological foundations, value-semantic priorities and socio-cultural significance isrevealed.In the context of this conceptual direction, the concept of attractiveness ofcultural and leisure activities is developed, which corresponds to the formula ofefficiency of cultural and leisure center activities (attracting attention, activatingimagination, intellectual activity) and endowed with the quality of attractiveness.In the study, we understand the attractive phenomenon of the cultural andleisure center as an important part of cultural and leisure activities, which includesthe formation and consumption of positive impressions for visitors to the center.A methodology which allows to research the cultural and leisure center as anattractive phenomenon in the context of globalization has been developed. It is basedon the application of interdisciplinary and systematic approach, which involves the10study of this issue in the unity of cultural, philosophical and aesthetic, psychologicaland sociological aspects, as well as technological, methodological and artistic andaesthetic problems, respectively.The transformational processes of the cultural and leisure center in the contextof postmodernism are considered and the changes of the paradigm of leisureattraction are revealed. It is stated that the formation of a new experience of leisure isdirectly related to this cultural phenomenon and its effects on changing the image offeelings and the new structure of consciousness, regardless of the value and adequacyof socio-cultural theories. The space of leisure is filled with new meanings, inparticular, the concept of "consumption" acquires special significance for leisure, aswell as for many other activities in the era of globalization.

Дисертаційну роботу присвячено вирішенню важливого наукового завдання поглиблення теоретичних та науково-практичних положень, розробки методичних основ і практичних рекомендацій щодо забезпечення формування та реалізації потенціалу туристичного підприємництва.Автором опрацьовано українську та зарубіжну наукову літературу та запропоновано трактування поняття «потенціал туристичного підприємництва» як спроможність суб’єктів туристичної підприємницької діяльності забезпечитимаксимізацію прибутку туристичної галузі у межах певного регіону, яка залежить від наявних виробничих, соціальних, інвестиційних, інформаційноінноваційних, податкових та природно-ресурсних умов та їх ефективного використання.За результатами регресійного аналізу розроблено модель реалізації потенціалу туристичного підприємництва, яка грунтується на основі управління формуванням таких індикаторів: питома вага основних виробничих засобів у загальній вартості майна туристичної галузі регіону; питома вага основних виробничих засобів у загальній вартості майна сфери мистецтва, спорту, розваг і відпочинку регіону; індекс поповнення сфери мистецтва, спорту, розваг і відпочинку регіону фахівцями; індекс поповнення сільського господарства регіону фахівцями; індекс поповнення будівництва регіону фахівцями; питома вага прямих іноземних інвестицій у ВРП; частка обсягу реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої продукціїпромисловості регіону; індекс інформатизації туристичної галузі регіону; індекс збалансованості державного бюджету щодо туристичної галузі регіону; питома вага природних зон у загальній площі регіону; об'єм викидів шкідливих речовихв атмосферне повітря регіону. Встановлено, що ця модель дозволяє керувати туристичними потоками до регіону.^UThe dissertation is devoted to solving an important scientific problem of deepening theoretical and scientific-practical provisions, developing methodological foundations and practical recommendations for ensuring the formation and realization of the potential of tourist entrepreneurship.The author has worked out Ukrainian and foreign scientific literature and proposed the interpretation of the concept of "potential of tourist entrepreneurship" as the ability of subjects of tourist business to ensure the maximization of the profit of thetourism industry within a certain region, which depends on the existing production, social, investment, information-innovative, tax and natural resource conditions and their effective use.Based on the results of regression analysis, a model of realization of the potential of tourist entrepreneurship has been developed, which is based on the management of the formation of the following indicators: the specific weight of basic production meansin the total value of property of the tourism industry in the region; the share of basic production facilities in the total value of property in the field of art, sports, entertainment and recreation of the region; index of replenishment of the sphere of art, sports, entertainment and recreation of the region by specialists; index of replenishment of agriculture in the region by specialists; index of replenishment of construction of the region by specialists; share of foreign direct investment in GRP; share of the volume of sold innovative products in the total volume of sold products of industry in the region; index of informatization of the tourism industry of the region; the state budget balance index for the region's tourism industry; specific gravity of natural zones in the total area of the region; volume of emissions of harmful things into the atmospheric air of the region. It is established that this model allows you to manage tourist flows to the region.

Дисертаційне дослідження присвячене Байройтському фестивалю (Bayreuther Festspiele), заснованому 1876 року композитором Ріхардом Вагнером (Richard Wagner, 1813–1883) з метою виконання власного доробку, а саме тетралогії «Перстень нібелунга», виконання якої за задумом композитора вимагало особливих сценічних умов, втілених у театральному приміщенні Фестшпільхауз (Festspielhaus). Його ідеї щодо реформування мистецтва мали в основі практичний досвід роботи у різних театрах, викликали необхідність віднайти нові засоби сценічного втілення музичної драми, яку композитор розробляв більшу частину свого життя та теоретично обґрунтував у ряді робіт.Протягом свого існування фестиваль проходив через різні періоди, обумовлені загальними соціально-історичними змінами та постаттю керівника, який визначав стильові засади функціонування мистецького процесу та втілюваного репертуару. Розпочата Р. Вагнером фестивальна діяльність, за керівництва якого було проведено два фестивалі, продовжилась його нащадками та отримала нові виміри, викликані розширенням переліку виконуваних творів з доробку митця, зміни принципів їх інтерпретації та театрально-сценічних засобів.Досліджено історичні передумови організації фестивалю, які спонукали Р. Вагнера спершу до теоретичного обґрунтування необхідності реорганізації мистецтва, що, на його думку, опинилось у вкрай жалюгідному становищі та перетворилось на розвагу, а потім до дій задля практичної реалізації свого задуму, від моменту проголошення якого до фактичного втілення минула чверть століття. Теоретичні роботи композитора ґрунтувалися на досвіді, який він здобув з молодих років, працюючи у різних провінційних театрах німецьких держав. Розуміючи причини низького мистецького рівня більшості колективів, які були викликані низкою факторів, Р. Вагнер задумав здійснити реформу, метою якої було створення принципово нового театру, орієнтиром до якого композитор обрав античну драму. Час роботи Р. Вагнера як капельмейстера у Дрезденській королівській опері став джерелом управлінського досвіду великою театральною установою та сприяв більш чіткому розумінню способів втілення реформи, основи якої оприлюднив у публіцистиці кількома роками пізніше, що стало дороговказом до створення фестивалю.Розглянуто практичні дії, які сприятимуть оновленню традиційної опери і її перетворенню на симфонізовану музичну драму, простежено шлях від моменту публікації їх теоретичного обґрунтування до етапів послідовного втілення інноваційної програми. Композитор приступив до реалізації свого творчого задуму, почавши з написання літературної основи масштабного твору, який в результаті став тетралогією «Перстень нібелунга». Однак перспективи її постановки та виконання з’явились у Р. Вагнера лише після зустрічі з королем Баварії Людвигом ІІ, палким шанувальником вагнерівських творів, який виявив готовність підтримати і фінансувати його проект. Разом вони обговорювали ідею будівництва фестивального театру в столиці Баварії Мюнхені. Втім, придворне середовище та інтриги змусили композитора полишити Мюнхен та зруйнували надію на побудову там театру, призначеного для виконання Тетралогії. Фактично це було вигнанням і вимушеним кроком з боку короля, який все ж не позбавив Вагнера своєї прихильності.Реалізація фестивальної ідеї відбулася у більш скромному затишному місті Байройт, яке більше за Мюнхен відповідало вимогам митця. Тривалий будівельний процес, який відбувався в умовах крайнього фінансового дефіциту та не раз опинявся на межі зриву, був вдало завершений 1876 року, коли Фестшпільхауз відкрив свої двері для відвідувачів, які прибули у Байройт з різних країн. Весь цикл був повтореним під час першого фестивалю тричі. Фестиваль одержав широкий розголос у міжнародній пресі і став подією непересічного художнього значення. Однак фінансовий дефіцит після його проведення не дав можливості продовжувати діяльність протягом наступних п’яти років, які були використані для написання та постановки 1882 року «Парсіфаля». Наголошується на тому, що цей останній в доробку митця твір, названий "святковою сценічною містерією" створювався з урахуванням особливих акустичних і сценічних умов фестивального театру і був призначений автором виключно для виконання у Фестшпільхаузі.^UThe dissertation study is devoted to the Bayreuth Festival (Bayreuther Festspiele), founded in 1876 by the composer Richard Wagner (Richard Wagner, 1813–1883) in order to perform his own work, namely the tetralogy "The Ring of the Nibelung" according to the composer's plan, it has required special stage conditions being embodied in the Festspielhaus. His ideas about reforming art were based on practical experience of his work in various theaters. They were born out of necessity to find the new means of stage embodiment of musica drama, developed by composer most of his life and been theoretically substantiated in a number of works.The festival went through different periods, determined by general socio-historical changes and the figure of the leader, who determined the stylistic principles of the functioning of the artistic process and repertoire. The festival activity started by R. Wagner leadership on two festivals having been continued by his descendants and acquired new dimensions such as the list of performed works from the artist's attainment, changes in the principles of their interpretation and theatrical and stage means.The historical prerequisites have been studied in terms of the organization of the festival, prompted R. Wagner to theoretically justify and the need to reorganize art, that been in extremely miserable situation and turned into entertainment, then to actions for the practical implementation of his plan. A quarter of a century had passed from its announcement to the actual implementation. The theoretical works of the composer were based on the experience he gained from his youth, working in various provincial theaters of the German states. Understanding the reasons for the low artistic level of most theatrical groups caused by a number of factors, R. Wagner decided to carry out a reform, the purpose was to create a fundamentally new theater, chosen ancient drama as a reference point by composer. R. Wagner's time as Kapellmeister at the Dresden Royal Opera became a source of experience in managing a large theater institution and contributed to a clearer understanding of the ways to implement the reform, the basics were published in journalism a few years later and became a signpost for the creation of the festival.Practical actions were considered from point of view to reform the opera and its transformation into a symphonized musical drama, the path from the publication of the theoretical justification to the stages of the successive implementation the innovative program. Composer began to implement his creative idea, starting with writing the literary basis of a large-scale work, which eventually became the tetralogy "The Ring of the Nibelung". The prospects of its production and performance appeared to R. Wagner only after meeting with King Ludwig II of Bavaria, who was an ardent admirer of Wagner's works, expressed his willingness to support and finance his project. Together they discussed the idea of building a festival theater in Munich, the capital of Bavaria. The courtiers and intrigues forced the composer to leave Munich and destroyed his hope of building certain theater intended for the performance of the Tetralogy. While in exile, he was forced to part with the ideas of building a theater, although the king never deprived Wagner of his favor, but the idea encountered difficulties.The realization of the festival took place in the more modest city of Bayreuth, that was more well-acceptable for artist`s requirements than Munich. The long construction process took place in conditions of extreme financial deficit and more than once found itself on the verge of collapse. It was successfully completed in 1876, when the Festspielhaus opened its doors to visitors who arrived in Bayreuth from various countries. The whole cycle was repeated three times during the first festival. The festival received wide publicity in the international press and became an event of unparalleled artistic importance. The financial shortfall after first festival caused it`s couldn't held for the next five years. The years were used to write and stage “Parsifal” in 1882. The last work of the artist was called "holiday stage mystery", was created taking into account the special acoustic and stage conditions of the Festspielhaus and was intended by the author exclusively for performance here.

Дисертаційна робота присвячена розв’язанню актуального теоретикоприкладного завдання – дослідженню процесів трансформації та розвитку світового ринку цифрових медіа і класифікації та аналізу успішних практик міжнародних компаній, які забезпечують їхню конкурентоспроможність на світовому ринку цифрових медіа.За останні 20 років технології у галузі медіа та розваг розвивалися експоненціально, спричинивши зрушення у ряді галузей: кіно, телебачення, видавничої справи, музики та відеоігор. Поглибилася конкуренція, змінилися бізнес-моделі і бізнес-процеси, були створені нові продукти, ускладнилося конкурентне середовище, асортимент продуктів та послуг і способи їхвикористання. Ефективний обмін, співпраця, віртуалізація та інновації стали вирішальними компонентами ефективної діяльності різнорівневих суб’єктів міжнародної економічної діяльності і бізнесу.У сучасних умовах ринок цифрових медіа за масштабами, структурою та низкою інших критеріїв переважає ринок традиційних медіа. Цифрові компанії працюють над розвитком нових форм медіа, які є інтерактивними, мережевими, соціальними, а також здатні поєднувати та комбінувати наявні медіаформати і технології. Домінування на ринку відомих цифрових медіакомпаній, таких як “Google”, “Meta” та “Netflix”, є результатом дії ряду економічних і технологічних чинників. Аналіз цих чинників дає змогу виявити джерела зростання потужності таких компаній та сформулювати ефективні рекомендації щодо подальшого розвитку українських медіакомпаній. Зазначена проблематика є особливо актуальною для підвищення конкурентоспроможності українських компаній на світовому ринку цифрових медіа. Зважаючи на потенційні можливості цього ринку, тепер, як ніколи,розуміння складності трансформації світового ринку цифрових медіа є критично важливим.^UThe dissertation is dedicated to addressing a relevant theoretical and practical task: the examination of the processes of transformation and development in the global digital media market. It involves the classification and analysis of successfulpractices deployed by international companies to ensure their competitiveness in the market.Over the past two decades, technological advancements in media and entertainment have brought about exponential changes, impacting industries such as film, television, publishing, music and video games. The resulting intensified competition has led to changes in business models, processes and the creation of new products. The competitive environment has become more complex, and effective collaboration, virtualization and innovation have become crucial for entities involved in international business and economic activity.In the current landscape, the digital media market surpasses the traditional media market in terms of scale, structure and various other criteria. Digital companies are actively engaged in developing interactive, networked and social forms of media that combine and merge existing media formats and technologies. The dominance of well-known digital media corporations like “Google”, “Meta” and “Netflix” is the outcome of economic and technological factors. Analyzing these factors allows for the identification of the sources of these companies’ growth andthe formulation of effective recommendations for the further development of Ukrainian media companies. This issue is especially relevant to enhancing the competitiveness of Ukrainian firms in the global digital media market. Given the potential of this market, understanding the complexities of its transformation is now more critical than ever.