Систематизовано методологічні підходи до вивчення процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України. З'ясовано її геополітичне й історичне підгрунтя. Розкрито політичні та правові засади європейського та євроатлантичного вибору України. З'ясовано суть проблем співробітництва України з Європейським Союзом, зокрема, характер процесу адаптації українського законодавства до права ЄС. Виявлено та систематизовано основні підходи до проблеми співпраці з Організацією Північноатлантичного Договору. Проаналізовано систему роботи центральних органів законодавчої, виконавчої та судової влади України у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції. Узагальнено досвід української системи освіти як особливого провідника політики європейської та євроатлантичної інтеграції. Досліджено місце та роль українських регіонів, регіональних органів виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування в реалізації європейського покликання держави. Проаналізовано програмні засади та діяльність українських політичних партій щодо державного курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Визначено вплив недержавних громадських організацій на стан європейської та євроатлантичної інтеграції України.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості становлення Євросоюзу та проаналізовано роль процесу "европеїзації". Визначено ступінь ефективності інституційних механізмів реалізації зовнішньої політики ЄС у контексті набуття чинності Лісабонським Договором ЄС. Досліджено тенденції та визначальні чинники появи та трансформування зовнішньополітичної концепції "Європейська політика сусідства"(ЄПС). Виявлено причини формування нових регіональних ініціатив ЄПС - "Союзу для Середземномор'я" та "Східного партнерства". Вивчено можливості, що відкриває для країн-партнерів "Східне партнерство", та висвітлено перспективи України в межах запропонованого ЄС механізму співробітництва.

  Скачати повний текст

Досліджено європейську політичну думку в прикладному аспекті проблеми відродження української державності. Вивчено підстави постановки та розробки проблеми в європейській політичній думці. Визначено основні площини розгляду проблеми: геополітичну доцільність відродження української державності та ствердження національної окремішності українського народу як майбутнього суверена (зовнішні та внутрішні передумови для створення та існування української держави), які були засадними в опрацюваннях українського питання європейською політичною думкою. З'ясовано їх взаємозв'язок. Висвітлено іноземне бачення місця незалежної України на європейському континенті. Виявлено та використано компоненти, необхідні для комплексного дослідження європейської політичної думки - від теоретичних пошуків шляхів відродження української державності до фактичного визнання України на міжнародному рівні під час укладення Берестейського мирного договору.

  Скачати повний текст

Проведено теоретичну реконструкцію основних чинників та складових ідеї соціально-правової держави у філософських концепціях Т. Гоббса та Дж. Локка. Розглянуто місце соціальної філософії мислителів у становленні цієї ідеї, досліджено історико-філософський контекст її генезису. Висвітлено місце теорій суспільного договору Т. Гоббса та Дж. Локка в становленні концепту соціально-правової державності. Доведено значущість концепції верховного суверенітету як засадничої ідеї, що уможливлює рефлексію щодо свободи прав людини у даній філософії. Систематизовано спільні риси та відмінності соціально-філософських концепцій справедливості, рівності, загального блага. Виявлено зв'язок між філософсько-політичними ідеями Т. Гоббса та Дж. Локка та сучасними інститутами парламентаризму, соціальної демократії та правової держави.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано нормативно-правові та організаційно-правові засади механізму імплементації норм міжнародного права у правовій системі ФРН, досліджено еволюцію основних концепцій щодо їх здійснення у внутрішньому праві ФРН. З'ясовано, що у сучасний період в державі відбувається поступовий перехід від концепції трансформації як традиційного правового способу реалізації норм міжнародного права у внутрішнє право до концепції "виконання" міжнародних зобов'язань, яка пов'язана зі здійсненням примату міжнародного права. Визначено особливості сучасного механізму імплементації норм міжнародного права у правовій системі ФРН. З'ясовано, що до його складу належать способи застосування договірного міжнародного права, звичаєвого міжнародного права, спеціальні та процесуальні конституційні гарантії імплементації та юриспруденція Федерального Конституційного Суду. Визначено гарантії та способи імплементації основних принципів та норм загального міжнародного права, зокрема міжнародного договірного права, насамперед тих, що є самовиконуваними та несамовиконуваними, а також норм міжнародного звичаєвого права. Охарактеризовано повноваження федеральних органів виконавчої, законодавчої та судової влади у даній сфері. Встановлено відмінності здійснення імплементації міжнародних договорів на рівні федерації та її суб'єктів.

  Скачати повний текст

Досліджено імплементацію норм міжнародного права щодо захисту національних меншин на базі Основного закону ФРН, конституцій земель, інших нормативно-правових актів. Проаналізовано систему законодавства ФРН щодо захисту національних меншин та її відповідність міжнародно-правовим принципам і нормам. Виконуючи міжнародні зобов'язання ФРН дотримується одного з основних принципів міжнародного права - принципу співпраці держав, зміст якого потрібно розглядати у контексті змісту інших принципів міжнародного права, насамперед, принципу дотримання міжнародних договорів і поваги прав людини й основних свобод. Імплементація міжнародно-правових норм у ФРН є нормотворчою й організаційно-виконавчою діяльністю держави, що спрямована на реалізацію міжнародних зобов'язань.

  Скачати повний текст

Визначено, що імунітетом у кримінальному судочинстві є сукупніть виняткових правових норм, частина яких належить до міжнародного публічного та національного конституційного права, законодавства про судоустрій, а також до кримінально-процесуального права. Обгрунтовано необхідність узагальнення правових норм про імунітет, що містяться у різних нормативно-правових актах, виходячи з найголовнішого значення норм Конституції України та потреби гармонізації норм національного законодавства з міжнародно-правовими договорами. Розвинуто положення, що імунітет певних посадових осіб у сфері кримінального процесу визначається Конституцією України, яка є законом прямої дії. Зазначено, що недоторканість Президента України, народних депутатів України, суддів покликана забезпечити правомірність притягнення їх до кримінальної відповідальності та застосування заходів кримінально-процесуального примусу. Внесено пропозиції щодо подальшого розвитку законодавства про імунітет Президента України, доведено необхідність вилучення з числа гарантій недоторканості народних депутатів України надання згоди Верховною Радою України на притягнення до кримінальної відповідальності, усунення інших існуючих обмежень стосовно проведення слідчих дій відносно цих осіб, обгрунтовано потребу в обмеженні імунітету лише гарантіями за умов застосування заходів процесуального примусу. Сформульовано пропозиції щодо необхідності розглядати імунітет свідків у контексті конституційного права особи давати (чи відмовити давати) показання стосовно власної поведінки виключно з власної волі. Наведено аргументи стосовно подальшого вдосконалення кримінально-процесуальних норм, згідно з якими забезпечується реалізація конституційного права особи відмовитись давати будь-які показання щодо своїх близьких родичів та членів сім'ї. На підставі аналізу законодавства доведено, що вирішення питань захисту таємниці довірених відомостей, які складають таємницю особистого життя громадянина, потребує чіткого та однозначного нормативного закріплення в КПК України кола суб'єктів, на яких поширюється обов'язок зберігати такі відомості, а також визначено правову природу таких відомостей.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено теоретичному аналізу, опису сучасного стану та визначенню перспектив удосконалення імунітетів у кримінальному праві України. Стверджується, що у цій галузі теоретичні засади існування імунітетів досліджено недостатньо. У першому розділі дисертації розглянуто поняття, зміст та стан теоретичного дослідження й нормативного регулювання імунітетів у кримінальному праві України. Доведено, що головною підставою імплементації приписів про імунітети у кримінальне законодавство України є забезпечення принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права. Надано визначення імунітетів у кримінальному праві. Описано кримінально-правові наслідки дії імунітетів у кримінальному праві. Показано їх співвідношення з інститутом звільнення від кримінальної відповідальності та з інститутом обставин, які виключають кримінальну протиправність діяння.Запропоновано критерії класифікації та виділено види імунітетів у кримінальному праві.Виявлено особливості регулювання імунітетів у кримінальних законах зарубіжних держав. Відзначено приклади позначення поняттям «імунітет» безпосередньо в кримінальному законі факту вилучення певного кола осіб зі сфери дії національної кримінальної юстиції. У другому розділі роботи проаналізовано міжнародні документи й норми національного законодавства, якими передбачено особисті привілеї та імунітети представників дипломатичних і консульських установ, міжнародних організацій і місій. Проведеним дослідженням підтверджено позицію, що унормовані міжнародним правом імунітети є гарантією неупередженої та незалежної діяльності представників іноземних держав у країні їх перебування, виводячи представників дипломатичних і консульських установ, міжнародних організацій і місій за межі національної кримінальної юрисдикції. Розглянуто кримінально-правові аспекти імунітетів посадових осіб органів різних гілок влади. Досліджено норми чинного законодавства України, що визначають імунітет осіб, на яких державою покладено обов’язки, виконання яких потребує захисту від незаконного втручання, а також є необхідним для створення належних умов для їх виконання. Окремо проаналізовано зміст депутатського індемнітету, під яким розуміється виключення відповідальності народних обранців (у тому числі кримінальної) за результати голосування або висловлювання в парламенті, у суді та інших органах, де вони виконують представницькі функції.Досліджено феномен виключення відповідальності працівників правоохоронних органів. Встановлено, що він має окремі ознаки інституту імунітетів. У третьому розділі на основі аналізу розуміння бойового імунітету в сучасній судовій практиці та літературі його розглянуто у співвідношенні з виправданим ризиком у законодавстві України. Встановлено відмінності розуміння правової природи бойового імунітету в Україні та іноземних державах. Оцінено недоліки його одночасної регламентації і як обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння, і як обставини, що забезпечує звільнення від кримінальної відповідальності. Констатовано порушення принципів кримінально-правового регулювання, допущене при регламентації бойового імунітету в законодавстві України (як обставини, що виключає кримінальну протиправність діяння згідно з КК України та як підстави звільнення від кримінальної відповідальності за Законом «Про оборону України»). Підтримано думку, що бойовий імунітет належить до обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння. Визначено коло обставин, існування яких дозволяє констатувати наявність бойового імунітету (не визнається кримінальним правопорушенням вчинення як дії, так і бездіяльності; умови та час існування – воєнний стан або період збройного конфлікту; мета вчинення дії (бездіяльності) особою, наділеною бойовим імунітетом; спрямованість заподіяння шкоди при бойовому імунітеті; відсутність ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами). Констатується, що бойовий імунітет охоплює лише діяння особи, спрямоване на відсіч саме збройної агресії. Описано різновид бойового імунітет, який поширюється на особливий суб’єктний склад (цивільних осіб). Пропонуються види бойового імунітету: військовий бойовий імунітет та цивільний бойовий імунітет.Констатується, що під час відсічі збройної агресії проти України медичний персонал у відповідності із міжнародними нормативними актами та гуманітарною місією надає медичну допомогу будь-яким особам, які її потребують. Такі дії медичного персоналу не є кримінально протиправними (медичний імунітет). Показано його відмінності від дій лікаря в умовах виправданого ризику та в умовах крайньої необхідності.Проведено аналіз кримінально-правових аспектів наділення імунітетами осіб, які беруть участь у діяльності Міжнародного кримінального суду з метою виконання службових або процесуальних обов’язків для забезпечення виконання функцій цієї установи.^UThe dissertation is devoted to theoretical analysis, description of the modern state and determination of prospects for improving immunities in the criminal law of Ukraine.The first section of the dissertation considers the concept, content and state of theoretical research and normative regulation of immunities in criminal law of Ukraine.It has been proved that the main basis for the implementation of immunities regulations in the criminal legislation of Ukraine is the provision of the principle of legal certainty, which is part of the rule of law.The definition of immunities in criminal law is given.The criminal-legal consequences of the action of immunities in criminal law are described. Their relationship with the institute of exemption from criminal liability and with the institute of circumstances that exclude the criminal wrongfulness of the act is shown.The classification criteria are proposed and types of immunities in criminal law are allocated.The peculiarities of the regulation of immunities in the criminal laws of foreign states have been revealed. Examples of the concept of "immunity" are noted directly in the criminal law of the fact of the removal of a certain circle of persons from the scope of national criminal justice.The second section of the work analyzes international documents and norms of national legislation, which provide for personal privileges and immunities of representatives of diplomatic and consular institutions, international organizations and missions.The study confirmed the position that the immunities regulated by international law are a guarantee of impartial and independent activities of representatives of foreign countries in the country of their stay, taking representatives of diplomatic and consular institutions, international organizations and missions outside the national criminal jurisdiction. The criminal-legal aspects of immunities of officials of bodies of different branches of government are considered. Among the carriers of such immunity are people's deputies, the President of Ukraine, the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for Human Rights and representatives of the judicial corps.Separately, the content of the deputy indemnity is analyzed, which refers to the exclusion of the responsibility of people's deputies (including criminal) for the results of voting or statements in parliament, in court and other bodies where they perform representative functions.On the third section, based on the analysis of the understanding of combat immunity in modern judicial practice and literature, it is considered in relation to justified risk in the legislation of Ukraine. Differences in understanding the legal nature of combat immunity in Ukraine and foreign countries have been established. The shortcomings of its simultaneous regulation are assessed both as circumstances excluding criminal wrongfulness of the act, and as circumstances ensuring exemption from criminal liability. Violation of the principles of criminal-legal regulation made during the regulation of combat immunity in the legislation of Ukraine (as a circumstance that excludes the criminal wrongfulness of an act according to the Criminal Code of Ukraine and as a basis for exemption from criminal liability under the Law "On Defense of Ukraine").The opinion is supported that combat immunity refers to circumstances that exclude the criminal wrongfulness of an act. The range of circumstances, the presence of which allows us to state the presence of combat immunity (is not recognized as a criminal offense to commit both action and inaction; conditions and time of existence - martial law or period of armed conflict; the purpose of action (inaction) by a person endowed with military immunity; directionality of harm in combat immunity; lack of signs of torture or use of means of warfare prohibited by international law, other violations of the laws and customs of war provided for by international treaties). It is stated that combat immunity covers only the act of a person aimed at repelling armed aggression. A type of combat immunity is described, which extends to a special subject composition (civilians). Types of combat immunity are offered: military combat immunity and civil combat immunity.It is stated that during the rebuff of armed aggression against Ukraine, medical personnel, in accordance with international regulations and humanitarian mission, provide medical assistance to any persons who need it. Such actions of medical personnel are not criminally unlawful (medical immunity). Its differences from the actions of the doctor in conditions of justified risk and in conditions of emergency are shown.An analysis of the criminal legal aspects of immunization of persons involved in the activities of the International Criminal Court for the purpose of performing official or procedural duties to ensure the performance of the functions of this institution was carried out.

На підставі аналізу наукової літератури, чинного законодавства України й інших країн досліджено основні проблеми цивільно-правового регулювання інвестиційних договорів в Україні. Визначено суть поняття та зміст інвестиційного договору. Проаналізовано правовий статус його аспектів, процедуру укладення даного договору. З'ясовано його істотні, звичайні та випадкові умови. Досліджено цивільно-правову природу інвестиційного договору, визначено критерії та виділено його види. Проаналізовано особливості правового регулювання різновидів інвестиційних договорів, зокрема, інвестиційного договору у житловому будівництві, угод про розподіл продукції, договору концесії, договору фінансового лізингу. Обгрунтовано наукові положення щодо цивільно-договірного регулювання інвестиційних відносин і пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавства України про інвестиційну діяльність.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальні теоретичні та практичні проблеми, пов'язані з регулюванням інвестиційних договорів на будівництво житла. Розглянуто цивільно-правові засоби регулювання суспільних відносин в даній сфері. Проаналізовано правове положення їх учасників. Виявлено суть та правову природу інвестиційних договорів на будівництво житла та їх відмінність від таких цивільно-правових договорів, як купівлі-продажу, сумісної діяльності (дольової, пайової участі). Запропоновано визначення поняття інвестиційних договорів на будівництво, його суттєвих умов, прав та обов'язків сторін, а також відповідальності сторін договору за виконання зобов'язань. Розроблено висновки та пропозиції щодо удосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають в сфері дії інвестиційних договорів на будівництво житла, зокрема, обгрунтовано необхідність приняття Закону України "Про інвестиційне будівництво житла".

  Скачати повний текст

Проаналізовано індивідуальні трудові відносини, розкрито їх суть і значущість для науки та практики трудового права. Зазначено, що індивідуальні трудові відносини складають предмет трудового права. Досліджено передумови виникнення індивідуальних трудових правовідносин. Проаналізовано фактичний стан правового регулювання індивідуальних трудових відносин в Україні. Визначено понятійний апарат інституту даних відносин. Розвинуто теорії, створені вченими стосовно інституту трудового договору. Обгрунтовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення трудового законодавства та правозастосовної практики у сфері регулювання індивідуальних трудових відносин.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено комплексне дослідження теоретичних й практичних проблем інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах кліматичних змін. Визначено, що основним інструментом адаптації сільськогосподарських підприємств до кліматичних змін має бути впровадження інновацій, результатом чого стане їх інноваційний розвиток. Обґрунтовано механізм інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах змін клімату, обов'язковими елементами якого є інноваційна політика держави та інституційне середовище інноваційного розвитку. Проведено всебічну оцінку діяльності сільськогосподарських підприємств в контексті кліматичних змін. Здійснено моніторинг інноваційного розвитку України на різних рівнях: макрорівні, регіональному рівні, на рівні галузі сільського господарства і на рівні окремих підприємств. Систематизовано основні напрями інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств в контексті кліматичних змін. Розроблено Стратегію інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств в контексті кліматичних змін, метою якої є є створення умов для розвитку сільськогосподарських підприємств на засадах високотехнологічного інноваційного виробництва одночасно із скороченням викидів парникових газів та адаптацією до зміни клімату в контексті забезпечення їх сталого розвитку, а також використання природних ресурсів з дотриманням вимог міжнародних договорів у сфері зміни клімату.^UIn the dissertation the complex research of theoretical and practical problems of innovative development of the agricultural enterprises in the conditions of climate changes is carried out. It is determined that the main tool for adaptation of agricultural enterprises to climate change should be the introduction of innovations, which will result in their innovative development. The mechanism of innovative development of agricultural enterprises in the conditions of climate change, the obligatory elements of which are the innovative policy of the state and the institutional environment of innovative development. A comprehensive assessment of the activities of agricultural enterprises in the context of climate change. The innovative development of Ukraine was monitored at various levels: macro level, regional level, at the level of the agricultural sector and at the level of individual enterprises. The main directions of innovative development of agricultural enterprises in the context of climate change are systematized. The Strategy of Innovative Development of Agricultural Enterprises in the Context of Climate Change has been developed, the aim of which is to create conditions for the development of agricultural enterprises on the basis of high-tech innovative production while reducing greenhouse gas emissions and adapting to climate change in the context of sustainable development. compliance with the requirements of international agreements in the field of climate change.

Визначено загальнотеоретичні та методологічні засади дослідження примирення сторін у цивільному процесі України. У відповідному контексті проаналізовано стан наукової розробки проблеми примирення сторін у цивільному процесі, наведено методологію проведення дослідження, простежено еволюцію правового регулювання примирення сторін у цивільному процесі України та деяких інших державах.Виокремлено основні етапами еволюції правового регулювання примирення сторін у цивільному процесі України.Надано загальну характеристику інституту примирення сторін у цивільному процесі України.Визначено, що примирення сторін у цивільному процесі слід розглядати у трьох ракурсах: а) як правовий інститут; б) як правову категорію; в) як процес, що складається із певних цивільних процесуальних правовідносин.Обґрунтовано, що передумовами примирення сторін у цивільному процесі є: а) наявність добровільної згоди на примирення, під якою розуміється волевиявлення сторони (сторін) щодо врегулювання спору, одним із правових наслідків якого є припинення провадження у справі; б) дотримання визначеного законом процесуального порядку примирення (процесуальної форми).Визначено, що згода сторони щодо врегулювання спору повинна відповідати певним вимогам, а саме: а) має бути безумовною; б) має бути виражена у визначеній законом процесуальній формі.Проведено класифікацію згоди сторін на примирення залежно від процесуальної форми на: а) взаємну згоду; б) односторонню згоду.Встановлено, що примирення сторін може відбуватися у чотирьох процесуальних формах: мирової угоди; відмови від позову, заяви (скарги); визнання позову, скарги; відкликання заяви (скарги) або залишення позовної заяви без розгляду з ініціативи позивача.Встановлено, що мировою угодою є домовленість між сторонами щодо врегулювання спору на підставі взаємних поступок, отже, за своєю юридичною природою мирова угода є правочином, тобто договором.Дістали подальшого розвитку розуміння відмови позивача від позову як односторонньої розпорядницької процесуальної дії позивача, яка характеризується безумовною відмовою від судового захисту свого суб'єктивного права, свободи чи інтересу і спрямована на припинення провадження у справі, та визнання позову, яке слід розглядати як односторонню розпорядницьку процесуальну дію відповідача, яка виявляється у його безумовній згоді із пред'явленими матеріально-правовими вимогами позивача і спрямована на припинення провадження у справі.Удосконалено визначення відкликання позовної заяви, яким є одностороння процесуальна розпорядницька дія позивача, спрямована на відмову від продовження судового процесу, яка не виключає можливості повторного звернення до суду за захистом тотожної позовної вимоги;Доопрацьовано наукову позицію щодо співвідношення відкликання позовної заяви та відмови позивача від позову. Доведено, що залишення позову без розгляду спрямоване на закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду у зв'язку з наявністю визначених законом підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і потенційно можуть бути усунені в майбутньому. При цьому подання заяви про залишення позову без розгляду може бути не тільки процесуальною формою примирення сторін, але й, водночас, способом зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Тому з метою недопущення подібних ситуацій доцільним видається застосування судом правових норм, що регламентують неприпустимість зловживання процесуальними правами – ст. 44 ЦПК України.Обґрунтовано, що відкликання апеляційної, касаційної скарг, відмову від таких скарг, а також від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами можна розглядати як процесуальні форми примирення у цивільному процесі тільки за умови подання указаних заяв, скарг однією із сторін цивільної справи.Додатково аргументовано положення щодо взаємозв'язку між процесуальною формою примирення сторін та стадією цивільного судочинства, внаслідок чого визначено процесуальні форми, в яких допускається примирення сторін, для кожної стадії цивільного судочинства.^UThe general theoretical and methodological bases for the research of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine have been defined. The state of scientific development of the problem of reconciliation of the parties to the Civil Procedure in the relevant context has been analyzed, the methodology of the study has been provided, and the evolution of legal regulation of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine and some other States has been traced.The main stages of evolution of legal regulation of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine has been provided.The general characteristic of the institution of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine has been provided.It has been proved that the reconciliation of the parties to the Civil Procedure should be considered from three angles: a) as the legal institution; b) as the legal category; c) as the process consisting of civil procedural legal relations.It has been substantiated that the prerequisites for reconciliation of the parties to the Civil Procedure are: a) the presence of voluntary consent to reconciliation, which means the will of the party (the parties) to settle the dispute, one of the legal consequences of which is the termination of proceedings; b) observance of the procedural order (procedural form) of reconciliation determined by law.It has been determined that the consent of the party to settle the dispute should meet certain requirements, namely: a) it should be unconditional; b) it should be expressed in the procedural form determined by law, which varies according to the form, in which the parties to a civil suit will be reconciled.The consent of the parties to reconciliation has been classified according to the procedural form for: a) mutual consent; b) unilateral consent.The procedural forms of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine have been studied.It has been established that reconciliation of the parties can take four procedural forms: settlement of the claim; dismissal of the claim; recognition of the claim; and recognition of the complaint; withdrawal of the application(s) or abandonment of the claim without consideration on the initiative of the plaintiff.It has been established that the settlement agreement is the agreement between the parties to settle a dispute on the basis of mutual concessions; therefore, the settlement agreement is the transaction, i.e. the contract by its legal nature.The plaintiff's waiver of the claim as the unilateral administrative procedural action of the plaintiff, which is characterized by the unconditional waiver of judicial protection of his (her) subjective right, freedom or interest and is aimed at terminating the proceedings and recognition of the claim that should be considered as the unilateral administrative procedural action of the defendant, which is manifested in his (her) unconditional agreement with the material and legal requirements of the plaintiff and is aimed at terminating the proceedings.The definition of the withdrawal of the statement of the claim has been improved; it is the unilateral procedural administrative action of the plaintiff, aiming at refraining from continuing the judicial process, which does not exclude the possibility of a new application to the court for the protection of an identical claim.The scientific view on the relationship between withdrawal of the statement of claim and withdrawal of the claimant has been substantiated.It has been proven that dropping the suit is aimed at completion of civil proceedings without court decision due to the existence of statutory grounds that prevent further consideration of the case and could potentially be eliminated in the future. At the same time, filing an application to drop the suit can be not only a procedural form of reconciliation of the parties, but also a way for the plaintiff to abuse his (her) procedural rights. Therefore, it is advisable for the court to apply the legal rules concerning the inadmissibility of abuse of procedural rights (Art. 44 of the Civil Procedure Code of Ukraine of Ukraine) in order to prevent such situations.It has been substantiated that withdrawal of appeals and cassation appeals and the withdrawal of such appeals, as well as applications for judicial review of newly discovered or exceptional cases can be considered as procedural forms of reconciliation in civil proceedings subject to the submission of such applications or complaints by one of the parties to the civil case.Besides, the provisions on the relationship between the procedural form of reconciliation of the parties and the stage of civil proceedings have been argued, as a result of which procedural forms have been established, in which conciliation between the parties is permitted.

Охарактеризовано політико-правові аспекти становлення та функціонування місцевої публічної влади на Закарпатті у складі Першої Чехословацької Республіки (1919 - 1938 рр.). Систематизовано внутрішньополітичні та геополітичні передумови й обставини, що зумовлюють включення закарпатського регіону до Чехословацької Республіки. Проаналізовано державно-правовий статус Закарпаття крізь призму виконання зобов'язань, взятих Чехословаччиною у Сен-Жерменському договорі та зафіксованих у Конституції 1920 р. Простежено етапи структурних перетворень регіональних автономних інституцій і локальних адміністрацій. Розкрито регіональну специфіку організаційної структури, компетенції, національного складу місцевих інститутів влади. Визначено місце закарпатської моделі організації публічної влади в системі державного управління Чехословацької Республіки. Розкрито сутність чехословацької політики щодо автономних структур влади. Виявлено причини, які позитивно та негативно впливають на діяльність реформованих органів місцевої публічної влади у даний період. Проаналізовано взаємовідносини самоврядних інституцій з центральною владою.

  Скачати повний текст

Проаналізовано інституційні та договорні механізми міжнародного співробітництва у використанні ресурсів ріки Дунай, висвітлено теоретичні та практичні аспекти цього питання. Досліджено історію формування інституційних і договірних механізмів міжнародного співробітництва із використання ресурсів Дунаю. Висвітлено основні тенденції цього процесу, сформульовано цілісне бачення та визначено особливості їх сучасного стану. Проаналізовано міжнародні нормативно-правові акти, що регламентують навігаційні та ненавігаційні аспекти використання Дунаю та практику їх застосування, а також судові рішення, що стосуються використання річкових ресурсів ріки Дунай.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості Євросоюзу як регіональної організації інтеграційного спрямування з елементами наднаціональності, що зумовлює особливість його інституційного механізму, на користь якого державі-учасниці передано частину своїх суверенних прав. Розкрито поняття інституту ЄС, його основні характеристики, а також наведено класифікації інститутів Євросоюзу. Визначено інституційний механізм і досліджено основні принципи його функціонування. Розглянуто особливості розподілу повноважень та функцій між інститутами ЄС, а також особливості функціонування інституційної системи Євросоюзу. Висвітлено основні проблемні питання актуальної інституційної реформи. Проведено критичний аналіз основних новел Лісабонського договору щодо демократизації, забезпечення прозорості, ефективності та дієвості інституційного механізму ЄС.

  Скачати повний текст

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 08 «Право» за спеціальністю 081 «Право». – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021.Дисертаційна робота є першим комплексним монографічним дослідженням застосування рішень Європейського суду з прав людини Конституційним Судом України у своїй інтерпретаційній діяльності. Здійснене дослідження дозволило обґрунтувати й сформулювати низку нових наукових положень та практичних рекомендацій щодо застосування Конституційним Судом України рішень Європейського суду з прав людини при здійсненні інтерпретаційної діяльності.Запропоновано періодизацію розвитку теорії та практики інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України та виокремлено чотири періоди: передісторія – до жовтня 1990 року; становлення – із 24.10.1990 до 16.10.1996 р.; розвиток - із 16.10.1996 р. і до 13.07.2017 р.; вдосконалення – сучасний період, що починається із 13.07.2017 р. і триває до сьогодні.Зроблено висновок, що інтерпретаційна діяльність Конституційного Суду України є ширшою за надання офіційного тлумачення норм Конституції України, вона охоплює також тлумачення під час перевірки конституційності нормативних актів, публічних (внутрішніх та міжнародних) договорів (та під час розгляду конституційних скарг).В дисертаційному досліджені розкрито роль рішень Європейського суду з прав людини як джерела конституційного права України, що має складну, комплексну природу, поєднуючи у собі властивості одночасно правоінерпретаційного акту та судового прецеденту, при цьому,застосуванню у якості джерела права підлягають не лише рішення постановлені Європейським Судом щодо України, але й відносно усіх держав-учасниць ЄКПЛ.Під принципами застосування рішень ЄСПЛ КСУ запропоновано розуміти основні засади та імперативні, стійкі ідеї, якими послуговуються судді Конституційного Суду України при застосуванні рішень ЄСПЛ у процесі здійснення інтерпретаційної діяльності КСУ. У ході дослідження також виокремлено загальні та спеціальні принципи застосування рішень Європейського Суду з прав людини Конституційним Судом України у своїй інтерпретаційній діяльності. До загальних принципів застосування рішень ЄСПЛ КСУ у інтерпретаційній діяльності належать: верховенство права, правова визначеність як його елемент, верховенство конституції, динамічність інтерпретації, справедливість, пряма дія прав та свобод і принцип зв'язаності правом (принцип самообмеження Конституційного Суду України). До спеціальних принципів застосування рішень ЄСПЛ КСУ у інтерпретаційній діяльності слід віднести принцип дружнього ставлення до міжнародного права, принцип субсидіарності застосування рішень ЄСПЛ, «належності» застосування КСУ рішень ЄСПЛ у своїй інтерпретаційній діяльності та принцип «автономності» інтерпретації із застосуванням рішень ЄСПЛ, принцип діалогу суддів.^UQualifying Scientific Work, manuscript copyright.Dissertation for obtaining a scientific degree of the doctor of philosophy in the field of study 08 "Law", specialty 081 "Law". - National University "Odessa Law Academy", Odessa, 2021.The dissertation is the first comprehensive monographic study of the application of the European Court of Human Rights (ECtHR) judgments by the Constitutional Court of Ukraine (CCU) in its interpretational activity. The research conducted by the author has made it possible to substantiate and formulate a number of new scientific provisions and practical recommendations for the application by the Constitutional Court of Ukraine of judgments of the European Court of Human Rights in the implementation of interpretive activities. The author has proposed the periodization of the development of interpretational activity of the Constitutional Court of Ukraine in theory and practice and distinguishes four periods: prehistory - until October 1990; formation - from 24.10.1990 to 16.10.1996; development - from 16.10.1996 to 13.07.2017; improvement - the modern period, which begins on 13.07.2017 and continues to this day.It has been concluded that the interpretational activity of the Constitutional Court of Ukraine is broader than providing an official interpretation of the Constitution of Ukraine; it also includes interpretation during the constitutional review of regulations, public (domestic and international) treaties (and during the consideration of constitutional complaints).The dissertation has revealed the role of the judgments of European Court of Human Rights as a source of constitutional law of Ukraine, which has a complex nature, combining the properties of both an interpretative act and judicial precedent not only in relation to Ukraine but also regarding all contracting parties to the ECHR.The principles of application of ECtHR judgments by the CCU are proposed to be understood as the basic principles and imperative, stable ideas used by judges of the Constitutional Court of Ukraine in applying judgments of the ECtHR in the process of CCU interpretational activity. The general principles of applying Judgments of the ECtHR in interpretational activity include: the rule of law, legal certainty, rule of constitution, dynamic interpretation, justice, the direct effect of rights and freedoms and the principle of binding law (principle of self-limitation of the Constitutional Court of Ukraine). The special principles of application of ECHR judgments in interpretive activities include the principle of friendly attitude to international law, the principle of subsidiarity of judgments of the ECtHR, "appropriateness" of application of ECtHR decisions in its interpretational activity and the principle of "autonomy" of interpretation of ECtHR decisions.It has been substantiated that a judgment of the European Court of Human Rights is a source of constitutional law of Ukraine, which has a complex nature, combining the properties of both legal interpretation and judicial precedent, while not only judgments of the European Court on Ukraine, but also in relation to all contracting parties to the ECHR.It has been established that the choice of the method of application of the judgments of the ECtHR of the CCU in its interpretational activity determines the quality of the interpretation obtained as a result. The most expedient, and in terms of legal technique and accessibility in order to understand the text of the judgment, is a casuistic and meaningful way to use the judgments of the European Court of Human Rights by the CCU to implement interpretative activities. It is proposed to develop and normatively enshrine the rules of application by the Constitutional Court of Ukraine of the European Court of Human Rights decisions by supplementing the Law of Ukraine "On the Constitutional Court of Ukraine" with the norm requiring the continuous professional development of the judges. The training program should include topics related to the legal technique of application of ECtHR decisions, acquaintance with the relevant practice of the ECtHR concerning the division into subtopics under the ECHR articles, exchange of experience with ECtHR and foreign judges. It is proposed to delegate the organization of such exercises to the National School of Judges of Ukraine, as this institution has the appropriate experience and resources.

Проаналізовано комплекс іпотечних цивільних (речових і зобов'язальних) правовідносин. Ці правовідносини розподілено за типами, а саме: правовідносини, які утворюють правову конструкцію іпотеки, і правовідносини, пов'язані з іпотекою. Запропоновано визначати іпотеку з урахуванням недоцільності заборони передавання предмету іпотеки у володіння та користування іпотекодержателя та необхідності забезпечення переважного права іпотекодержателя перед кредиторами іпотекодавця (боржника або майнового поручителя). Визначено види та зміст зобов'язальних іпотечних правовідносин та розглянуто їх динаміку. Наведено пропозиції щодо уточнення законодавчих положень, що визначають суттєві умови іпотечного договору на підставі припинення іпотеки. Рекомендовано зміни та доповнення до Цивільного кодексу України стосовно положень про недійсність іпотечного договору внаслідок відсутності в ньому однієї чи декількох суттєвих умов та про визнання певного виду реальних договорів купівлі-продажу, що вважаються укладеними з моменту оплати товару за умови погодження всіх суттєвих умов, на всі види цивільно-правових договорів. Сформульовано пропозиції з метою подолання у законодавстві та практиці його застосування ситуації, за якої принижується значення речових іпотечних правовідносин, для досягнення більшої визначеності та доцільності норм, що стосуються динаміки цих правовідносин.

  Скачати повний текст

З застосуванням нових концептуальних підходів в історичному контексті досліджено створення нової системи безпеки на європейському континенті. Узагальнено та проаналізовано концептуально-правові та практичні аспекти внеску Північноатлантичного альянсу як військово-політичної організації у формування надійних механізмів гарантування міжнародного миру та безпеки після радикальних змін в євроатлантичному геостратегічному середовищі. Комплексно досліджено досягнення у реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції України. Проаналізовано наявні прорахунки, які заважають ефективному здійсненню обраного зовнішньополітичного курсу держави. Розглянуто історіографію проблеми створення системи гарантії національної безпеки держави шляхом цілісного розгляду динаміки реалізації політики України у сфері захисту національних інтересів. Доведено необхідність формування такої системи з урахуванням міжнародних факторів.

  Скачати повний текст

З застосуванням нових концептуальних підходів вивчено певні питання щодо трансформації оборонно-промислового комплексу (ОПК) держави. На підставі аналізу документів і матеріалів, наукових праць і різноманітних матеріалів узагальнено та проаналізовано питання трансформації та модернізації оборонно-промислового комплексу країн Центрально-Східної Європи після розвалу Організації Варшавського Договору та перманентного реформування оборонної галузі промисловості незалежних країн, які виникли на теренах колишнього Радянського Союзу. Проаналізовано соціально-економічні, бюджетно-фінансові, зовнішньо- та внутрішньополітичі фактори, які вплинули на військово-політичне керівництво цих країн на прийняття рішення проводити реформування військового сектору економіки. Визначено характерні особливості стратегії розвитку сучасного оборонного сектору промисловості та можливості використання зарубіжного досвіду у перебудові українського ОПК. Показано напрями майбутнього розвитку українського військового сектору економіки у контексті захисту національних інтересів України.

  Скачати повний текст