Досліджено співвідношення політики та релігії як диференційованих форм інституалізації суспільства в єдиному соціокультурному просторі, виявлено еволюційні зміни у взаємодії політичних і релігійних структур, що репрезентують провідні тенденції сучасного розвитку духовного життя. Визначено головні тенденції у взаємовідносинах політики та релігії у період трансформації суспільства: політизація церковно-релігійного середовища та десекуляризація культурно-політичної сфери. Показано суперечливість духовного життя в епоху глобалізації, що концептуально виокремлює єдність та взаємоперехід протилежностей духовного життя у формі секуляризації (політизації) та десекуляризації (сакралізації) суспільної свідомості. Обгрунтовано, що протилежність тенденцій секуляризації - десекуляризації по-різному проявляється у різних сферах духовності, відображуючи у теоретичній свідомості історичні форми єдності або протистояння у взаємовідносинах між церквою та державою. Розкрито критеріальні ознаки тенденції десекуляризації: проникнення теїстичних ідеологем, релігійних норм, ідеалів щодо суспільної свідомості, що викликано її поворотом до культуроцентричності, зміщенням акценту на етнорелігійну самобутність. Доведено, що надмірна політизація та десекуляризація духовної сфери мають межі існування у соціокультурному просторі: межі десекуляризації - містифікація масової свідомості, ірраціональна бездуховність та ін., що руйнує саму релігійну свідомість; межі політизації - у свідомому або несвідомому поглинанні сакральних моральних норм, ідеалів, релігійних ідей та ін. раціональними конструкціями соціального порядку. Встановлено взаємозв'язок політичних і релігійних критеріїв в українському просторі: історія відносин політики та релігії, держави та церкви свідчить, що у період занепаду державності релігія виступала вагомим критерієм самоідентифікації українського народу, впливала на процеси державотворення. Показано, що за умов розбудови української державності, національного та духовно-культурного відродження взаємодія політики та релігії є складною, суперечливою: кризові процеси відчутно позначились на міжконфесійних відносинах, призвели до світоглядної невизначеночті, політизації церковно-релігійного середовища.

  Скачати повний текст

Виявлено специфіку та роль співочої культури в традиції східно-християнської цивілізації, визначено її форму, мету, завдання та зміст. З'ясовано, на яких засадах відбувалося її становлення. Показано, чим співоча традиція відрізняється від музичної культури Нового часу та чому давні форми духовно-моральної культури актуальні в наш час. Зазначено, що збереження східно-християнського світу можливе за умови усвідомлення поверненння до традиції, сакральних основ, які були й залишаються джерелом національного буття нації. Ліберальному проекту глобалізації протиставлено нашу релігійно-національну самобутність, закладену в православних цінностях. Виявлено головні відмінності релігійно-філософських основ культури католицького Заходу та православного Сходу. Звернення до візантійської спадщини допомагає зрозуміти основи буття, без яких продуктивна та розумна діяльність є неможливими. Охарактеризовано сутність візантійської системи восьмиголосся в історико-культурологічному й естетичному аспектах. Висвітлено основні модуси співочої культури, її цінність як компонента духовного життя Особистості.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим комплексним дослідженням монументально-декоративного мистецтва православних храмів Одеси. Науковим завданням є мистецтвознавчий аналіз стінопису, мозаїк та іконостасів церков міста. Актуальність теми обумовлена активним відновленням церковнопарафіяльного життя періоду державної незалежності України. Зібрані і проаналізовані історіографія, архівні матеріали, історичні джерела. Застосовано сукупність наукових методів.З'ясовано, що у верхньому і нижньому храмах Спасо-Преображенського кафедрального собору паралельно співіснують академізм і візантійська спадщина. Мистецтвознавчий аналіз Свято-Успенського кафедрального і Свято-Троїцького (грецького) соборів виявив поєднання східнохристиянського і західноєвропейського мистецтв, домінування об'ємно-пластичної мови академічного живопису та наявність рис модерну в їх розписах.Досліджено особливості тематики і стилістики мистецтва п'яти парафіяльних церков Одеси у часовому контексті. Встановлено, що академізм і модерн є стилістичною основою оформлення храмів святителя Димитрія Ростовського кінця ХІХ століття і святих мучеників Адріана і Наталії початку 2000-х років. Виявлено звернення до візантинізму в сучасних розписах храмів Казанської ікони Божої Матері, рівноапостольної Марії Магдалини, благовірного князя Олександра Невського.Вивчено символічну основу мистецтва чотирьох монастирів Одеси. Встановлено, що особливістю монументального оформлення Свято-Успенської обителі є розширення молитовного простору завдяки розміщенню мозаїчних сакральних зображень в екстер'єрах церков. Спостерігається поширення теми зустрічі мирян угодниками Божими. Доведено, що Свято-Іллінський і Свято-Пантелеймонівський чоловічі монастирі є символічними порталами на шляху до Святої Гори Афон. Архітектурно-художньою основою Свято-Пантелеймонівського монастиря є образ сходження на Афон. Означено, що чоловічим монастирям Одеси властива наявність зображення Богородиці в іконографії Ігумені Святої Гори. Визначено, що у Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі спостерігається освоєння і збереження образотворчих засад канонічного мистецтва Візантії. У розписах виражено християнську концепцію соборності. Внаслідок проведеного дослідження було встановлено, що академізм і візантинізм є провідними стилістичними напрямами художнього оздоблення храмів. Узагальнено, що церковне мистецтво Одеси увібрало у себе спадщину багатовікової художньої культури. Ключові слова: монументально-декоративне мистецтво, православні храми, собори, монастирі, Одеса, стінопис, іконопис, мозаїка, іконостас, іконографія, візантинізм, академізм.^UThe dissertation is the first complex study of the monumental and decorative art of Odessa orthodox temples. The research objective is an art history analysis of Odessa orthodox temples frescoes, mosaics and iconostasis. The relevance of the topic is conditioned by the active restoration of the parish life of the Ukrainian state independence period. The historiography, archival materials, historical sources have been collected and analyzed.It has been found out that Byzantinism and academism coexist in the Transfiguration cathedral upper and lower churches. The art history analysis of the Holy Dormition and Holy Trinity cathedrals revealed a combination of Eastern Christian and Western European arts, the dominance of academic depictive language and features of Art Nouveau.The art theme and style peculiarities of Odessa parish churches in a temporal context were investigated. It has been established that academicism and Art Nouveau are the stylistic basis of the late 19th century design of St. Demetrius of Rostov church and early 2000s monumental art of the Holy martyrs Adrian and Natalia church. The return to Byzantinism in the modern murals of the Our Lady of Kazan, Equal-to-the-Apostles Mary Magdalene, prince Alexander Nevsky temples has been identified.The four Odessa monasteries monumental and decorative art has been studied. It has been established that the expansion of the prayer space due to the placement of mosaic sacred images in the monastic churches exteriors is the Holy Dormition monastery monumental design singularity. The spread of the theme of meeting of believers by saints is observed.It has been proven that St. Elijah and St. Panteleimon friaries are symbolic portals on the way to the Holy Mountain. The architectural and artistic basis of the Holy Panteleimon monastery is the image of the ascent of the Holy Mount Athos. Odessa friaries are characterized by the presence of the Theotokos image in the iconography of Holy Mountain Abbess. In the Holy Archangel-Mikhailovsky convent the purposeful development and preservation of the canonical Byzantine art pictorial foundations is observed. The Christian concept of collegiality is expressed in the murals.Іn a consequence of the research two leading stylistic trends in orthodox churches art have been revealed: academicism and Byzantinism. It is generalized that Odessa's church art has absorbed the heritage of centuries-old artistic culture. Key words: monumental and decorative art, orthodox temples, cathedrals, monasteries, Odessa, mural painting, icon painting, mosaic, iconostasis, iconography, Byzantinism, academism.

Вперше розглянуто українські дитячі ігри у контексті обряду переходу. Проаналізовано глобальні пласти давньої ритуально-міфологічної культури в народних іграх у вигляді численних ремінісценцій. Вперше зроблено спробу виявити ритуально-міфологічне підгрунття ігор у контексті проявів сакральності простору та часу, виділено сюжети та мотиви відповідних персонажів. На підставі визначення гри як міфологічного й обрядового навантаження запропоновано виділити три її переходові стадії - жебракування (сегрегацію), ігрове випробування (лімінальну стадію), одержання виграшу або зміна статусу гравця (агрегацію). Запропоновано розглядати статус гравців як лімінальний. Визначено персонажі, які відіграють медіативну функцію у грі, визначено їх обрядове значення. Розглянуто ініціаційну роль гри у контексті соціалізації й інкультурації у традиційному суспільстві. Запропоновано визначення дитячої гри як своєрідного ігрового "повсякденного обряду переходу".

  Скачати повний текст

Уперше в українському музикознавстві визначено два історичні типи духовності: породжений канонічною творчістю й авторитетом літургійної традиції (первинно-храмовий, сакральний) та представлений оригінальною авторською ініціативою (вторинно-художній, ліричний). Запропоновано поняття щодо літургійної музики. Доведено необхідність цього поняття у зв'язку з актуальністю даної жанрово-стильової галузі для сучасних українських композиторів. Розкрито перехідний характер і неостильовий зміст духовної теми у творчості вітчизняних композиторів як умови появи нової музичної символіки. Обгрунтовано історичну стильову панорамність даної символіки та "семантики духовного" у контексті синтезу ідей Ренесансу, Бароко, Просвітництва, явища стильового плюралізму. Розкрито значення жанрово-номінативного підходу у зв'язку з неоканонічною тенденцією літургічної музики. Здійснено аналітичне вивчення зазначеної тенденції у контексті авторського стилю Л.Дичко, що дозволяє знайти особливий метод композиції - метод реінтерпретації. Доведено типовість даного методу для неоканонічної тенденції в цілому.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз поетики ініціаційного простору у різножанрових текстах українського фольклору (казок, календарно-обрядової, родинно-обрядової поезії). Висвітлено аспект переосмислення та художнього відображення арехетипів ініціаційного обряду. З'ясовано закономірності відтворення засобами фольклорного тексту ритуальної свідомості архаїчноі людини. Досліджено магічно-ритуальні джерела мотивів і символів ініціаційного простору у вітчизняному фольклорі. Виявлено особливості еволюції творчої свідомості носія фольклорної традиції - народу - у процесі зародження та становлення національного образного мислення. Доведено, що їдеї, учасники, акціональний аспект обряду ініціації спричинили формування сюжетики, мотивів, асіології образності українських народнопоетичних творів, а проблема переходу у фольклорі є художньо-міфологічним спадком свідомості попередніх епох, який у результаті еволюції творчої думки має відображення як поетична символіка.

  Скачати повний текст

Досліджено український рушник як самобутнє мистецьке явище в історії української художньої культури. Визначено його як поліфункціональний сакральний твір народного мистецтва, встановлено особливості побутування народного рушника в звичаях та обрядах і його функції. Складено типологію українських рушників, розглянуто їх художні особливості. Проаналізовано композиційну структуру орнаменту, визначено основні типи та характеристики кожного типу орнаменту та його класифікацію.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретико-методологічні засади аналізу текстів сповідально-молитовного спрямування в українській класичній літературі. Здійснено термінологічне структурування та кореляцію відповідного поняттєво-категоріального апарату. З'ясовано онтологічні, психологічні та культурологічні джерела молитвоцентричного тексту, особливості його функціонування в українському духовно-мистецькому просторі (у фольклорних замовляннях, закляттях, добризиченнях, найстарших руських писемних самозаклять, "Слові про Ігорів похід", перекладній та оригінальній сакральній літературі, "Слові о Лазаревім воскресінні" Кирила Туровського, анонімному "Сказані про Бориса та Гліба", "Слові про Закон і Благодать" Іларіона, "Молінні Данила Затворника", Києво-Печерському патерику, сповідальному слові та молитовних мотивах у творчості Т.Шевченка, П.Куліша, І.Франка, В.Стефаника). Досліджено ейдологію, іконіку, хронотопну організацію молитовності та співідальності як мотиву і лейтмотиву. Проаналізовано показові у даному аспекті художні твори з погляду взаємодії їх естетичних і поетологічних констант і домінант, типології та своєрідності втілення сповідально-молитовних мотивів у текстах різних родів, видів, жанрів.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен слова у складній взаємодії об'єктивного та суб'єктивного чинників соціальних процесів шляхом екзистенційної маніфестації особистісного начала, в чому виявляється діалектика загального та одиничного. Висвітлено важливі загальнотеоретичні та прикладні проблеми функціонування слова (і мови загалом) у цілісності духовного комплексу. Зауважено, що суспільство не може існувати без мови, але суспільство є не лише мова, існує значущий корпус символічних форм, які окрім матеріального фундаменту як основи історичної генези, допомагають суспільству гармонізувати соціальну практику. За результатами дослідження зроблено висновок, що складна структурованість суспільства породжує структурованість тезаурусу різних його верств. Змістове наповнення слова залежить від соціального статусу верстви суспільства, культурно-освітнього рівня, світоглядово-моральних засад і сумлінності індивіда. Розроблено гносеологічну концепцію соціально-філософського аналізу раціонального та нераціонального наповнення слова. Проаналізовано залежність прагматики слова від екзистенційності суб'єкта, включеного до сукупності мовних ігор суспільної практики. Віздначено, що символіка слова по-різному онтологізується у різні соціально значущі період. Але стосовно духовної спадщини, об'єднання людей у культурному та цивілізаційному плані, неприпустимо використовувати рольову функцію мови лише як засіб спілкування та не брати до уваги її здатність втілювати у собі своєрідність народу.

  Скачати повний текст

Акцентовано увагу на детермінантах центральноєвропейської версії громадянського суспільства, її становлення та функціонування в контексті європейського теоретичного поля, соціально-філософській концептуалізації та ціннісному спрямуванні. Синтезовано базові теоретичні підходи до проблематики громадянського суспільства, історії формування та розвитку даного феномена в Центральній Європі й Україні. Висвітлено ціннісно-раціональний фундамент громадянського суспільства, підгрунтя та практичне значенні даного феномена для соціальної інтеграції суспільства, утворення вимірів солідарності та довіри. Проаналізовано субсидіарність секулярних і сакральних основ громадянського суспільства, їх вплив на відтворення горизонтальних соціальних зв'язків, моральне оновлення та "духовне зростання" різноманітних спільнот і груп. Зазначено, що процеси суспільної самоорганізації та соціального оновлення в Центральній Європі засвідчили щільну взаємопов'язаність феномена громадянського суспільства із життєвим світом конкретної людини, яка виявилася спроможною опанувати викривленій тоталітарній системі й усім формам бюрократичного адміністрування.

  Скачати повний текст

Проаналізовано творчість давньоукраїнського письменника Мелетія (Максима) Смотрицького на тлі літературних явищ та давньо-релігійних процесів України, Польщі та взагалі Європи того часу, а також у контексті естетичної та релігійної культури епохи раннього бароко. Категорією, яка об'єднує ці дві сфери, є поняття міфу як риторичної конструкції втілення ідеї. З'ясовано специфіку культурно-історичної функціональності міфологічних моделей раннього українського бароко, які в поетиці творів Смотрицького втілились в образах, метафоричних схемах, топосах. На матеріалі полемічних трактатів Смотрицького спостережено метафоричність та полісемантичність образів, передусім, Церкви-Матері ("Тренос"), міфотворчу стилізацію та проблему мімесису - наслідування сакрального та довершеного. Виявлено механізми міфологізації: сакралізації авторської праці, творення ідеального образу читача, модифікації дійсності. Розглянуто вплив на творчість Смотрицького візантійсько-руської та латинсько-польської (протестанської та єзуїтської) традицій.

  Скачати повний текст

Досліджено сутність і механізми політичної символіки (ПС) як засобу демократичної консолідації суспільства. Розроблено модель ПС демократичної консолідації суспільства "Міфологія - Релігія - Ідеологія - Маркетинг". За допомогою даної моделі виявлено спільні риси та відмінності ПС в процесі консолідації демократії в країнах першої та другої "хвиль демократизації" (стабільні демократії), а також третьої "хвилі демократизації" (консолідовані демократії). Виокремлено демократичну й автократичну консолідацію суспільства як альтернативні стратегії застосування ПС. Увагу приділено особливостям ПС в сучасній Україні в контексті функціонування гібридного політичного режиму. Розглянуто стратегії використання ПС для демократичної консолідації суспільства в країні.

  Скачати повний текст

Дисертація досліджує символьну мову художніх творів на основі методів мистецтвознавства та інших дисциплін — культурології, історії, філософії, психології, що розширюють поле інтерпретації символів у живописі художників Києва початку XXI ст. В умовах постійних змін суспільно-політичної ситуації в Україні, актуалізації культурної ідентичності вивчення передумов розвитку символьної мови, етапів, типології, художньо-стильових особливостей у творчості митців Києва набуває особливого значення.Наукове завдання дисертації полягає в розробці типології символу в живописі київських митців початку ХХІ ст., характеристиці його контексту і художньо-стильових особливостей; в аналізі візуального лексикону сучасних митців; оцінці ролі архаїчних символів та їх модифікації в сучасній творчості художників; інтерпретації християнських символів у творах митців; вияві кроскультурних тенденцій в увиразненні суті та форми символу в живописі митців; вияві етнічних ознак у змісті та формі символу як маркера ідентичності; уточненні вихідного значення поняття «символ» у контексті візуалізації буття та культурної пам’яті.Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації, зокрема: публікації, пов’язані із загальними теоретичними концепціями символу (В. Кандинський, Е. Кассірер, С. Лангер, Р. Арнхейм, М. Мерло-Понті, Ф. Вілрайт, У. Еко, Г. Почепцов, В. Сніжко і Л. Отрошко); символу як засобу комунікації (Д. Степовик, О. Федорук, Є. Причепій, О. Петрова, М. Селівачов, С. Гатальська, О. Кашуба-Вольвач, М. Юр, С. Стоян, С. Прищенко, М. Міщенко); символу в аспекті кроскультурної взаємодії (Дж. Мердок, Д. Сідні, Дж. Кошут, Б. Гройс); символу, що формує культурний код (К. Юнг, С. Кримський, Т. Яценко, Н. Грицюта, Л. Гоц, О. Тарасенко); духовної складової символу (Ф. Шлегель, В. Кандинський, М. Бердяєв, В. Воррингер, М. Еліаде, О. Петрова).Визначено, що питання художнього символу осмислювалось у наукових працях багатьох вчених, проте, попри існуючі наукові розвідки, ступінь дослідженості означеної теми в українському мистецтвознавстві залишається недостатнім.Актуалізують тему й відмінності традиційних і новітніх інтерпретацій художнього символу в живописі сучасних київських митців, що зумовлено трансформаційними процесами переходу з радянської на сучасну методологію дослідження. У дисертації визначено роль історичної пам’яті в контексті формування символів культури, що відтворюються навколо таких стрижнів, як тривкість, усвідомлення минулого, стійкість, сталість, самобутність, життєвість, спадкоємність, самосвідомість, самоідентифікація та ін. Запропоновано типологію символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Аналіз творів живопису виявив нову конотацію архаїчних, християнських і кроскультурних символів в українському образотворчому мистецтві. У процесі дослідження запропоновано новий погляд на символи, що мають сакральну основу, через які новітні твори транслюють духовність у XXI ст. У рамках цього питання означено діалог київських митців із К. Малевичем, відомим художником-авангардистом українського походження, передвісником ікони нового століття. Схарактеризовано художньо-стильові особливості символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Визначено чинники, що впливають на інтенсивність, загальне значення і трактування іконографії символу, що визначає видимість твору в сучасному контексті. Визначено національні чинники кроскультурності як одного з ключових чинників формування сучасного актуального мистецтва в творчості українських митців. Вагоме значення в цьому процесі мають такі складові, як орнамент — голос етносу, що вплетений у сучасний контекст, переосмислення радянського минулого, споріднені проблеми суспільства, іронія. Виокремлено етнічні ознаки в змісті та формі символу, що визначають національний аспект у візуалізації символу українських митців, до яких можемо віднести орнамент (петриківський розпис, вишитий одяг, розписані українські хати, рушники, килими тощо), Трипільську культуру, іконопис, стиль бойчукізму, геральдику, звернення до архетипів, національного декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості, міфологем, містичного і трансцендентного (ритуали та легенди). Обґрунтовано появу нової іконографії та значення символу «герой» для українського народу, що модифікувався, набувши сучасної виразності та нової української національної символіки — «герой Небесної Сотні», «Майдан», «жінка-воїн», «воїн-кіборг», «земля на Грушевського» та ін. Уточнено поняття художнього символу як вираження творчих інтенцій на прикладі живопису київських митців початку ХХІ ст.; специфіку і характер індивідуальних творчих візуальних практик, що сприяють націєтворчим процесам. Це становить перспективність вивчення змісту і форми художнього символу як важливого інструменту комунікації між поколіннями, його ролі в національно-культурній ідентифікації, трансформаційних процесах поступу держави, відчуття належності до нації.^UThe relevance of the research topic is due to the need for a contextual analysis of the symbolic language of artistic works, based on culturological, art history methods and other disciplines — history, philosophy, psychology, which expand the field of interpretation of symbols in the paintings of Kyiv artists at the beginning of the XXI century. The scientific task of the dissertation is to develop the typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century, the characteristics of its context and artistic and stylistic features; in the analysis of the visual lexicon; assessment of the role of archaic symbols and their modification in the modern work of artists; interpretations of Christian symbols in the works of artists; manifestations of cross-cultural trends in the expression of the essence and form of the symbol in the painting of artists; manifestations of ethnic features in the content and form of the symbol as an identity marker; clarifying the original meaning of the concept of “symbol” in the context of visualization of existence and cultural memory.It was determined that the issue of the artistic symbol was considered in the scientific works of domestic and foreign scientists, however, despite the existing scientific research, the degree of development of this topic in Ukrainian art history remains insufficient and requires a comprehensive study of it to solve the tasks. The topic is also actualized by the contradictions between traditional and new interpretations of the artistic symbol in the painting of modern Kyiv artists. This is due to the transformation processes of the transition from the Soviet to the modern research methodology, which are reflected in the analysis of works of painting, art and culture in general. The dissertation defines the role of historical memory in the context of the formation of cultural symbols, which are reproduced around such pillars as durability, awareness of the past, stability, constancy, originality, vitality, continuity, self-awareness, self-identification, etc. The typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the beginning of the XXI century is proposed. The analysis of paintings revealed a new connotation of archaic, Christian and cross-cultural symbols in Ukrainian fine art. In the course of the study, a new look at symbols with a sacred basis, through which the latest works transfer spirituality into the XXI century, was proposed. As part of this issue, the dialogue of Kyiv artists with K. Malevich, the famous avant-garde artist of Ukrainian origin, the forerunner of the icon of the new century, is defined. The artistic and stylistic features of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century are characterized. The factors affecting the intensity, general meaning, and interpretation of the iconography of the symbol, which determine the visibility of the work in the modern context, are determined. The national factors of cross-cultural interaction, which are one of the key factors in the formation of modern topical art in the creativity of Ukrainian artists, are determined. Ethnic features in the content and form of the symbol are singled out, which form the national aspect in the visualization of the symbol by Ukrainian artists, which include ornament (Petrykivka painting, embroidered clothes, painted Ukrainian houses, towels, carpets, etc.), Trypillya culture, icon painting, Boychukism style, heraldry, appeal to archetypes, national decorative and applied art, folk art, mythology, mystical and transcendent (rituals and legends). The emergence of a new iconography and the meaning of the "hero" symbol for the Ukrainian people are substantiated. The symbol that was modified, acquiring a modern expressiveness and a new Ukrainian national symbolism — “Hero of the Heavenly Hundred”, “Maidan”, “woman-warrior”, “warrior-cyborg”, “soil on Hrushevsky” and others. The concept of an artistic symbol as an expression of creative intentions is clarified on the example of the painting of Kyiv artists of the early XXI century; the specifics and character of individual creative visionary practices that contribute to nation-building processes. A complex interdisciplinary approach to the study and theoretical understanding of the artistic symbol contributed to the solution of the scientific task of the dissertation, the application of contextual and conceptual approaches in the field of art history to the analysis of the artistic symbol in painting as a form of identification in modern art, made it possible to trace the integration of universal symbols into the creative practices of modern Kyiv painters in in terms of multiculturalism and interethnic diversity, due to the peculiarities of individual creative intentions.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі гуманітарних наук зі спеціальності 035 Філологія. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2021. Дисертаційну розвідку присвячено аналізу пропріативних назв у творах про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття через цілісний зв'язок із соціокультурними чинниками впливу на формування варіантів онімів. Установлено кількісні і структурні ознаки власних назв, виявлено їхні асоціативно зумовлені значеннєві нашарування та мотиваційні передумови функціонального навантаження. Джерельна база дисертації охоплює художні твори і спогади про національно-визвольний рух України першої половини ХХ століття, що діляться на два хронологічних періоди: 1917‒1921 і 1942‒1954 рр. Визначено нормативну основу використання різних термінологічних одиниць для позначення функціонування онімів у текстах художніх творів; висвітлено синонімічну варіативність позиціонування термінів вітчизняними й зарубіжними науковцями, їхні погляди на це явище. Установлено значеннєво-функціональні особливості використання оніма в текстах художніх творів та його позатекстові зв'язки й семантичні нашарування. Установлено термінологічну диференціацію між смисловими поняттями псевдоніма і псевда, що позначають назви історичних осіб, і літературно-художніх антропонімів у текстах аналізованих творів задля приховування справжнього імені. Виявлено конотативні, мотиваційні і кількісні категорії використання письменниками інформаційно-оцінних літературно-художніх антропонімів, діяльність денотатів яких була пов'язана з культурними і богословськими напрямами. Визначено, що найбільш уживаним інформаційно-оцінним літературно-художнім антропонімом є ім᾿я українського поета Тараса Шевченка. Проаналізовано структурні особливості назв імен персонажів, кількісну різницю у використанні таких мовних одиниць у творах про два історичних періоди (1917‒1921 і 1942‒1954 років). Схарактеризовано функціонування прізвищ літературно-художніх антропонімів афіксального й семантичного способу творення, їхні кількісні і структурні ознаки. Побутування апелятивів, що позначають родинні відносини чи соціальний статус літературно-художніх антропонімів у текстах творів про визвольний рух 1917‒1921 і 1942‒1954 рр., підтверджує пріоритетність громадсько-орієнтованих маркерів. Установлено, що найбільш уживаними апелятивами, які автори аналізованих творів використовували для номінації назв професій персонажів, є варіативні назви для позначення діяльності священнослужителів, учителів і лікарів. Схарактеризовано мотиваційні передумови присвоєння назв-прізвиськ персонажам аналізованих творів та висвітлено їхню кількісну і семантичну співвіднесеність. Вплив соціальних чинників на життя персонажів детермінує функціонування в аналізованих текстах обох періодів (1917‒1921 і 1942‒1954 років.) практично однакової кількості прізвиськ. Установлено, що використання багатокомпонентних назв-прізвиськ у творах про визвольний рух 1917‒1921 років із збереженням первинного найменування персонажа та власне лексеми прізвисько підтверджує соціальний характер утворення онімних конструкцій. Семантичну зумовленість прізвиськ у творах про визвольний рух 1917‒1921 років визначають назви, надані за видимі зовнішні ознаки персонажа; звичку, діяльність або родинні стосунки; назви-прізвиська, що функціонують у творах про повстанський рух 1942‒1954 років, мотивуються утворенням через звичну поведінкову модель або діяльність особи, яскраво виражені риси характеру або зовнішні ознаки особи. У текстах творів про визвольний рух України першої половини ХХ століття встановлено функціонування трьох категорій назв-андронімів згідно з моделями способу творення та їхньої мотиваційної зумовленості: модель із формантом -их(а), формантом -к(а), формантом -ов(а). Виявлено, що сакральні назви займають чільне місце в антропосистемі текстів творів про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття. З᾿ясовано кількісні показники функціонування однокомпонентного варіанту назви Бог. Виявлено назви конотативно забарвлених топонімів в аналізованих творах про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття. Завдяки особистісно-психологічним особливостям мислення та світосприйняття письменники в текстах показали вплив соціального середовища на формування загальнопонятійного семантичного кола топоніма Україна та його варіантів. В аналізованих текстах художніх творів схарактеризовано поетоніми як одиниці пропріативної лексики, що сприяють відтворенню самобутності міфокультурних поглядів, традицій і вірувань певного народу. На прикладах інтернаціональних і власне українських поетонімів простежено співфункціональність мовної, реальної картини світу і міфопоетичної. Ключові слова: соціоономастика, соціолінгвістика, літературна ономастика, конотативна лінгвістика, теолінгвістика, лексикологія, стилістика, лексика, псевдонім, псевдо, антропонім, прізвисько, конотонім, топонім^UThesis for the Doctor of Philosophy Degree, specialty 035 Philology. Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. Ternopil, 2021. The dissertation is devoted to the analysis of proper names in works about the national liberation movement of the first half of the twentieth century through an integral connection with socio-cultural factors influencing the formation of onyms′ variants. It has been established the quantitative and structural features of proper names; their associatively conditioned semantic layers and motivational preconditions of functional loading have been revealed. The source base of the dissertation covers the novels and memoirs about the national liberation movement of Ukraine in the first half of the twentieth century, which are divided into two chronological periods (1917‒1921 and 1942‒1954). The normative basis of using different terminological units for denoting functioning of the onyms in the texts of analyzed works has been clarified and the synonymous variability of the scientists′ terms positioning and their substantiation by the Ukrainian and foreign linguists has been also clarified. The semantic and functional features of the onym in the analyzed texts of works and its non-textual connections and semantic layers have been established. The terminological differentiation between the semantic concepts of pseudonym and pseudo denoting the names of historical figures and literary anthroponyms in the texts of the analyzed works in order to hide the real name has been established. Connotative, motivational and quantitative categories of the writers′ usage of the historical informative-evaluative literary anthroponyms, the denotations′ activity of which was connected with cultural and theological directions have been characterized. The name of the Ukrainian poet Taras Shevchenko has been qualified as the most widely used informative-evaluation literary anthroponym. The structural features of the names of the characters, the quantitative difference of its usage in the texts of works about two historical periods (1917‒1921 and 1942‒1954) have been analyzed. The literary anthroponyms′ surnames functioning of the affix and semantic way of creation, their quantitative and structural components have been characterized. It has been considered the quantitative difference in functioning of appellatives that denote family relations or social status of literary anthroponyms in the texts of analyzed works about the liberation movement of 1917‒1921 and 1942‒1954. It has been found that the most frequently used appellatives, which the authors of the analyzed works used to nominate the names of professions, are variable names of priests, teachers and doctors. The motivational preconditions of assigning nicknames to the characters of the analyzed works and their quantitative and semantic correlation have been highlighted. The functioning of three names-andronyms′ categories have been established according to the models of the methods′ creation: a model with the formant -ych(a), the formant -k(a) and the formant -ov(a) іn the texts of analyzed works about the liberation movement of Ukraine in the first half of the twentieth century. It has been established, that the sacred names occupy a prominent place in the anthroposystem in the texts of analyzed works about the national liberation movement of the first half of the twentieth century. It has been clarified the quantitative functioning of the one-lexeme variant of the name God. It has been revealed the names of associative-connotative toponyms in the analyzed texts about the national liberation movement of the first half of the XX century in Ukraine. Due to the personal and psychological features, experience and writers' world's perceptions, the writers in the texts show the influence of the social environment on the general semantic circle's formation of the toponym Ukraine and its seven variants. It has been found, that the writers use the names of the one-lexeme variant of the choronym Ukraine and due to the characteristic adjectives and noun attributes emphasize its territorial features, political regimes of the country and the subjective feelings about the formation of Ukraine's independence. The units of propriative lexicon, which contribute to the reproduction of the mythocultural views′ identity, traditions and beliefs of a certain people, also called the category of poetonyms, have been considered in the analyzed texts of works. The co-functionality of the linguistic worldview, real world's perception and the mythopoetic one is directly traced on the examples of international and Ukrainian poetonyms. Keywords: socionomastics, sociolinguistics, literary onomastics, conotonymy, theolinguistics, vocabulary, stylistics, lexis, pseudonym, pseudo, anthroponym, nickname, conotonym, toponym.

Проведено філософсько-релігієзнавчий аналіз українського рідновірського релігійного руху в діаспорі як спроби відновлення етнічної дохристиянської релігії адаптованої до умов сучасності. На підставі вивчення нових історичних джерел систематизовано відомості про всі конфесійні різновиди руху у діаспорі. Проаналізовано теологічні концепції різних релігійних громад. Встановлено сакральну роль українського етносу та України в релігійній іделогії руху. Визначено ключові елементи обрядової системи та способу життя віруючого. Виявлено вплив загальних тенденцій релігійного постмодерну та світоглядних ідей провідних філософських напрямків XIX - XX ст. на функціонування рідновірського релігійного комплексу.

  Скачати повний текст

Проведено наукове дослідження формування архітектури мурованих церков Галичини на прикладі Львівської єпархії з 1772 до 1918 рр. в усіх її аспектах. Шляхом натурного обстеження, аналізу бібліографічних і періодичних видань створено джерельну базу на 462 муровані церкви, з використанням якої кількісно та якісно відтворено загальну картину формування сакральної архітектури Галичини в 1772 - 1918 рр. Виявлено зовнішні та внутрішні чинники пріоритетного впливу на формування архітектурних напрямів й обгрунтовано їх значення у започаткуванні мурованого будівництва. Встановлено стабілізуюче та вирішальне значення внутрішніх факторів для збереження національної сакральної архітектури та формування основної концепції її розвитку в Галичині в 1772 - 1918 рр. Визначено залежність між присвятами церков та їх орієнтацією щодо сторін світу, на основі якої розроблено методику використання встановленої закономірності у процесі закладання нових храмів в існуючій чіткій планувальній структурі. Розроблено типологію плану та об'ємно-планувальних схем. Виявлено стилістичні напрями, їх часові межі та проведено періодизацію кожного етапу формування та подано територіальні характеристики розподілу церков за об'ємно-планувальними та стилістичними рішеннями за деканатами. Висвітлено роль і місце видатних вітчизняних архітекторів у формуванні сакральної мурованої архітектури Галичини, зокрема значення творчої діяльності В.Нагірного.

  Скачати повний текст

Досліджено природу і функції християнської наративної традиції як феномену універсуму християнської культури. Визначено лінгвістичне релігієзнавство як нову галузь релігієзнавчого знання з певним предметним полем та понятійно-категоріальним апаратом. Подано християнську наративну традицію як ієрархізовану систему текстів, виділено її ядерні структури - корпус незмінних сакральних канонічних текстів (Святе Письмо та Священний Переказ) та периферійні (маргінальні) структури (християнська література і фольклор). Доведено зниження рівня сакралізації християнських текстів від центру до периферії наративної системи та центроскерований рух релігійних смислів з периферії до центру системи, що супроводжує сакралізацію та канонізацію текстів і забезпечує відкритість християнської наративної системи, її здатність адаптуватися до "викликів часу".

  Скачати повний текст

З'ясовано роль народного житла в житті українців, досліджено історичний шлях, що перейшло народне житло. Розглянуто історичні умови розвитку Східної України. Показано природні матеріали й оздоби до будіництва, предметно-просторове середовище народного житла. Простежено етносоціальні й антропокультурні чинники розвитку народного житла Східної України щодо формотворення, соціальний склад поселенців відповідно до життєвих умов. Досліджено антропоморфність народного житла, поетику народного житла Східної України. З'ясовано природу поетики народного житла, що розвиваючись на грунті традиціоналістичної культури, набула вигляду певних "правил". Розглянуто ергономічні принципи народного житла щодо формотворення. Показано сьогочасні тенденції оберегу та розвитку народного житла, нормативні засади формотвору щодо традиційного середовища народного житла. Досліджено сакральну роль речі та місця в народному житлі та становище народних майстрів.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено комплексну музично-культурологічну концепцію розвитку та секуляризації православної духовної хорової музики в російсько-українській музичній культурі XVII - XXI ст. Зроблено історичну періодизацію основних етапів розвитку та секуляризації православного духовного хорового мистецтва. Визначено змістовні передумови секуляризації православної духовної хорової музики та її нової сакралізації. Виявлено негативні та позитивні аспекти процесу секуляризації та характер діалогових взаємодій антиномічних явищ "секулярного" та "сакрального". Досліджено становлення хорової культури Харківщини другої половини XIX - початку XX ст. та шляхи її секуляризації. Виявлено чинники впливу "Мусикійської граматики" М.Дилецького на секуляризацію православної духовної музики й оновлено уявлення про жанр хорового концерту в діахронічному та синхронному аспектах даної проблематики. Вперше введено до наукового та практично-виконавського обігу несправедливо забуті хорові твори харківських композиторів-регентів кінця XIX - початку XX ст. (П.І.Кравцова, О.Й.Литинського, П.Н.Толстякова).

  Скачати повний текст

Виявлено принципи та закономірності формування містобудівних, планувально-просторових, конструктивних, об'ємно-композиційних, будівельно-технологічних, пластично-образних і стильових особливостей синагог у контексті європейських і місцевих традицій. Уточнено датування окремих синагог, виявлено основні етапи будівництва. Розглянуто чинники, які впливали на архітектурно-просторову організацію синагог. Висвітлено цілісну картину формування архітектури мурованих синагог Правобережної України, як феномену юдейської сакральної архітектури. Наведено каталог досліджених синагог, розглянуто стан та обгрунтовано цінність збережених 227-ми споруд. Визначено перспективні напрямки використання збережених синагог з метою відновлення історичної колективної пам'яті щодо втрачених юдейських громад. Розроблено наукові положення з консервації, реставрації та реконструкції збережених синагог.

  Скачати повний текст