Обгрунтовано доцільність упровадження в навчальний процес ВНЗ І - ІІ рівнів акредитації дидактичних умов організації самостійної роботи майбутніх фахівців з комп'ютерних наук із застосуванням підходів особистісно орієнтованого, контекстного навчання на підставі поглиблення математичної підготовки. Визначено критерії (мотиваційний, змістовий, операційний, творчий) і показники сформованості вмінь і навичок щодо організації та проведення студентами самостійної роботи, охарактеризовано рівні самостійності (низький, середній, високий). Розроблено модель організації самостійної роботи майбутніх фахівців з комп'ютерних наук за умов кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Уточнено понятійно-термінологічний апарат проблеми дослідження, зокрема, сутність понять "самостійна робота студентів", "самостійна пізнавальна діяльність", "самоосвіта", "самостійність".

  Скачати повний текст

Вперше запропоновано вдосконалену модель підготовки працівників соцстраху, висвітлено сутність, структуру та організаційно-педагогічні умови даного процесу. Розроблено комплекс організаційно-методичного забезпечення. Запропоновано різноманітні за рівнем складності та функціонального вдосконалення спеціаліста форми навчання: дворічні вищі школи, заочні вузи, спеціальні курси підвищення кваліфікації, навчання з метою актуалізації професійних і правових знань, семінари та тематичні конференції, самоосвіта. Визначено технологічні аспекти навчання працівників в установах соцстраху.

  Скачати повний текст

Досліджено історію створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ (ОВС), виділено й охарактеризовано основні етапи їх діяльності, проаналізовано її правове забезпечення. Встановлено правовий статус слідчих підрозділів ОВС, зокрема, визначено їх завдання, функції, повноваження, відповідальність і підпорядкованість, розглянуто адміністративні процедури. Виявлено особливості нормативно-правового забезпечення діяльності даних підрозділів, зокрема, встановлено призначення, принципи, форми, методи, організаційну структуру, порядок взаємодії та координації слідчої діяльності, розглянуто сучасні методи нагляду та контроль за її здійсненням й організаційно-правові засади забезпечення (кадрове, інформаційне, матеріально-технічне, фінансове). Наведено загальну характеристику організації слідчої діяльності в ОВС, розроблено пропозиції щодо їх удосконалення. Розкрито сутність організаційної та функціональної структури слідчих підрозділів МВС України. Проаналізовано інформаційне забезпечення слідчої діяльності ОВС, визначено його особливості, мету, структуру, завдання та функції. Розглянуто проблемні питання наукової організації діяльності слідчих, яку визначено як безперервний процес удосконалення їх професійного рівня з урахуванням досягнень науки та слідчої практики з метою ефективного виконання завдань щодо всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин у справах про злочини, що дозволяє значно підвищити ефективність і продуктивність роботи слідчого за мінімальних витрат сил і засобів. Розкрито сутність і визначено перспективні напрямки професійної підготовки слідчих, розглянуто її основні складові, якими є навчання у відомчих навчальних закладах, початкова підготовка, наставництво, практика, стажування, перепідготовка, підвищення кваліфікації, службова підготовка, виховання, психологічне забезпечення, самоосвіта. Досліджено актуальні проблеми організації контрольно-наглядової діяльності за слідчими підрозділами ОВС України, розкрито її сутність, мету та завдання. Наведено рекомендації щодо удосконалення організаційних і правових засад діяльності слідчих підрозділів системи МВС України.

  Скачати повний текст

Вперше проведено системне дослідження історії розвитку ідей про самоосвіту в Україні у XIX - на початку XX ст. в історико-педагогічному та соціально-педагогічному аспектах. Конкретизовано сутність поняття "самоосвіта". Виявлено основні тенденції розвитку самоосвіти учнів у вітчизняній педагогіці кінця XIX - початку XX ст. Охарактеризовано основні етапи еволюції ідей щодо організації самоосвіти учнів у вітчизняній педагогіці. Визначено базові рівні самоосвіти (інституційний, позаінституційний, оказіональний). Розкрито особливості розвитку самоосвіти як освітнього феномена. Виокремлено три етапи розвитку ідей про самоосвіту (фрагментарних наукових знань про самоосвіту, створення перших наукових теорій самоосвіти, самоосвітніх концепцій), визначено часові межі даного процесу. Визначено історичні особливості самоосвітньої діяльності та її основні завдання (поширення знань та підвищення освітньо-культурного рівня населення, розумове виховання та формування навичок самоосвіти, самовиховання та саморозвиток з метою подальшої самореалізації особистості). Розглянуто ідеї прогресивних вітчизняних педагогів досліджуваного періоду щодо формування науково-теоретичних засад та розвитку практики самоосвіти. До наукового обігу введено маловідомі та невідомі раніше архівні матеріали. Показано можливість використання вітчизняного досвіду організації самоосвіти в сучасній українській школі.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено явище самоосвіти особистості, що впливає на становлення та розвиток загальної культури особистості та суспільства в цілому. З'ясовано ступінь наукової розробки та розглянуто методологічні засади дослідження самоосвіти особистості. Розкрито інформаційно-забезпечувальну природу даного явища (письмового, природного, соціокультурного). Обгрунтовано зміст і функції самоосвіти особистості. Здійснено філософсько-культурологічний аналіз самоосвіти. Проаналізовано процес її виникнення та історичного розвитку як соціокультурного явища. Досліджено становлення та розвиток основних технологій стратегій, моделей самоосвіти особистості та їх трансформацію у процесі соціокультурної динаміки світової та вітчизняної культури.

  Скачати повний текст

Уточнено зміст поняття "молоді фахівці" як соціально-статусної групи, виявлено її специфіку та роль у системі суспільних відносин. З'ясовано характер та особливості процесу професійної самореалізації особистості. Розглянуто соціально-економічні умови, психосоціальні та морально-етичні чинники, які визначають специфіку процесу самоосвіти, встановлено її значення у системі безперервної освіти. Розроблено типологізацію активності молодих фахівців за рівнями професійної самореалізації. Визначено соціально-функціональну структуру процесу самоосвіти як інтегруючої детермінанти професійної самореалізації. Запропоновано шляхи оптимізації самоосвітнього процесу з урахуванням специфіки сучасних соціально-економічних умов розвитку українського суспільства та ціннісних орієнтацій молодих фахівців.

  Скачати повний текст

Досліджено процес формування професійної культури вчителя іноземної мови. Визначено основні структурні компоненти, чинники, фактори, умови професійної культури, а також систему її формування та розвитку у вчителів іноземної мови. Наведено критерії (професійна активність, орієнтація, майстерність) та розглянуто види діяльності (комунікативна взаємодія, професійна самоосвіта, самовдосконалення), що забезпечують ефективність формування професійної культури студентів. Розроблено методику діагностики формування професійної культури вчителя іноземної мови у ВНЗ.

  Скачати повний текст

Проаналізовано специфіку діяльності менеджера та його роль за сучасних умов. Розкрито суть трудового потенціалу управлінських кадрів. На баз моделей компетентності досліджено його якісну структуру. Виявлено головні умови та принципи формування трудового потенціалу управлінських кадрів. Обгрунтовано доцільність його безперервного оновлення та збагачення за рахунок професіоналізації управління, підготовки професійних менеджерів, модернізації чинної системи перепідготовки кадрів та підвищення кваліфікації, складовою якої є самоосвіта. За результатами дослідження визначено освітні потреби управлінських кадрів і надано оцінку рівня професіонального розвитку вітчизняних менеджерів. Розглянуто чинники, які уможливлюють адаптацію трудового потенціалу управлінських кадрів до сучасних вимог менеджменту людських ресурсів. Наведено концептуальні положення організаційно-економічного механізму формування та розвитку трудового потенціалу управлінських кадрів з урахуванням вимог до управління, створення структур з координації робіт на державному та регіональному рівнях. Запропоновано організаційне забезпечення роботи з формування, оцінювання та розвитку управлінських кадрів на мікрорівні у напрямку створення внутрішніх центрів. Запропоновоно науково-методичні рекомендації щодо оцінювання трудового потенціалу управлінських кадрів на базі методів нечіткої математики.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність понять "самоосвіта", "професійна самоосвіта" і "потреба у професійній самоосвіті". Визначено зміст, основні умови і засоби ефективного формування потреби майбутнього вчителя у професійній самоосвіті в процесі навчання. Експериментально доведено результативність використання теоретичних положень дослідження з метою аналізу процесу формування потреби майбутнього вчителя у професійній самоосвіті. Комплексний аналіз результатів експерименту підтвердив, що на вдосконалення процесу формування потреби студентів у професійній самоосвіті суттєво впливає цілісна система запропонованих заходів.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність понять "самоосвіта школяра" та "готовність до самоосвіти", а також визначено основні критерії, зміст і методи діагностики рівнів готовності учнів до самоосвіти. Встановлено, що сприятливі можливості для її розв'язання створює модульна організація навчання. За умов використання модульної технології закладаються підвалини розвитку у школярів потреби у самоосвіті, формуванні умінь і навичок пізнавальної діяльності, а також удосконалюється уміння застосовувати набуті шляхом самоосвіти знання у різноманітних життєвих ситуаціях та у процесі подальшого навчання і самонавчання. Наведено методику використання таких особливостей модульного навчання, як відкритість, варіативність, гнучкість, які дозволяють доповнити модульні програми, сценарії навчальних модулів, міні-підручники матеріалами, стимулюючими розвиток потреби у самоосвіті. Експериментально доведено, що звернення до модульної технології дає можливість на всіх етапах навчального модуля досягти поступового підвищення самостійного, творчого характеру пізнавальної діяльності підлітків. Значну увагу приділено формуванню у школярів умінь і навичок самоосвіти за допомогою систематичного тестування, розвитку здатності до рефлексії, самооцінки і самоконтролю, гармонізації системи адаптації підлітків до самоосвіти, а також забезпеченню поступового підвищення рівня готовності до неї.

  Скачати повний текст

Об'єкт: методична робота в дошкільних навчальних закладах України у 20 – 30-ті рр. ХХ ст. Мета дослідження: полягає в теоретичному аналізі та висвітленні досвіду організації методичної роботи в дошкільних навчальних закладах України (20 –30 ті рр. ХХ ст.) задля екстраполяції на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти в Україні. У дисертації розкрито генезу організаційно-змістових засад методичної роботи в дошкільних навчальних закладах України (20 – 30-ті рр. ХХ ст.) як педагогічного феномену. З'ясовано передумови розвитку організаційно-змістових засад методичної роботи в дошкільних навчальних закладах у досліджуваний період (суспільно-політичні, соціально-економічні, педагогічні). На основі визначених критеріїв розроблено періодизацію розвитку організаційно-змістових засад методичної роботи в дошкільних навчальних закладах у 20 – 30-х рр. ХХ ст. (І етап – 1920 – 1923 рр. – пошуковий; ІІ етап – 1924 – 1929 рр. – новаційний; ІІІ етап – 1930 – 1938 рр. – системоутворювальний). Окреслено тенденції розвитку організаційно-змістових засад методичної роботи в дошкільних навчальних закладах (позитивні, негативні) на кожному з етапів. Схарактеризовано практичну реалізацію організаційно-змістових засад методичної роботи в дошкільних навчальних закладах України у 20 – 30-ті рр. ХХ ст. На основі вивчення форм методичної роботи у 20 – 30-ті рр. ХХ ст. та в сучасних умовах розвитку дошкільної освіти визначено інваріантні форми методичної роботи (методичні об'єднання, методичні ради в закладах, консультації, екскурсії, виставки, курси підвищення кваліфікації, обмін досвідом через педагогічну пресу, семінари, колективні перегляди форм освітнього процесу, робота творчих груп, наставництво, методичний інструктаж, самоосвіта та ін.). Визначено основні напрями вдосконалення методичної роботи в сучасних закладах дошкільної освіти: контрольно-аналітична діяльність; методична підтримка; методичне забезпечення освітнього процесу закладу дошкільної освіти; підвищення кваліфікації педагогічних працівників; інноваційна діяльність.^UObject: methodical work in preschool educational institutions of Ukraine in the 20s - 30s of the XX century. The purpose of the study: is to theoretically analyze and highlight the experience of organizing methodological work in preschool educational institutions of Ukraine (20s - 30s of the XX century) for extrapolation at the present stage of development of preschool education in Ukraine. The dissertation reveals the genesis of organizational and semantic principles of methodical work in preschool educational institutions of Ukraine (the 20s – 30s of the 20th century) as a pedagogical phenomenon. Analysis of the historiography of the selected problem showed the lack of a holistic and systematic study of the development of organizational and semantic principles of methodical work in preschool educational institutions in the study period. Based on the analysis of research sources, the following are identified: 1) sources of regulatory and legal nature; 2) pedagogical press; 3) didactic sources; 4) interpretive sources. The preconditions for the development of organizational and semantic principles of methodical work in preschool educational institutions in the studied period (socio-political, socio-economic, and pedagogical) are clarified. Based on certain criteria (educational policy of the state on the development of public preschool education, socio-economic conditions for the development of society, the legal framework for the organization and functioning of preschool educational institutions, providing with programs and methodological support of public preschool education) periodization of organizational and substantive principles in preschool educational institutions within certain chronological limits were developed (stage I – 1920 – 1923 – search; stage II – 1924 – 1929 – innovation; stage III – 1930 – 1938 – system-forming) and trends (positive, negative) at each stage were identified. The practical realization of organizational and semantic bases of methodical work in preschool educational institutions of Ukraine in the 20s – 30s of the 20th century is characterized. Based on the study of forms of methodical work in the 20s – 30s of the 20th century and in modern conditions of preschool education development, invariant forms of methodical work are clarified (methodical associations, methodical councils in institutions, consultations, excursions, exhibitions, advanced training courses, exchange of experience through the pedagogical press, seminars, collective revisions of forms of the educational process, work of creative groups, mentoring, methodical instruction, self-education, etc.). The main directions of improvement of methodical work in modern institutions of school education are defined: control and analytical activity; methodical support; methodical support of the educational process of the preschool educational institution; advanced training of teachers; innovative activity.

Радюк І. В. Формування в майбутніх учителів початкової школи готовності до самоосвіти в процесі науково-дослідної роботи. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 01 Освіта / Педагогіка за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки. Волинський національний університет імені Лесі Українки, Луцьк, 2021.У дисертації на основі аналізу теорії та вивчення емпіричного досвіду здійснено узагальнення і практичне розв'язання проблеми формування в майбутніх учителів початкової школи готовності до самоосвіти в процесі науково-дослідної роботи. Актуальність теми дисертації зумовлена динамічними змінами, що відбуваються в освіті та суспільстві, зокрема, впровадженням в освітній процес Концепції «Нова українська школа» та зміною вимог щодо професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи.Виявлено стан розроблення досліджуваної проблеми шляхом виокремлення й аналізу таких взаємопов'язаних складових як: самоосвітня діяльність майбутніх учителів початкової школи, теоретичні та практичні аспекти самоосвіти у контексті професійної підготовки, специфіка та особливості професійної діяльності вчителя початкової школи, готовність до самоосвіти та формування означеної якості засобами науково-дослідної роботи.На основі термінологічного аналізу ключових понять дослідження, з урахуванням аналізу стану та специфіки професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у педагогічних ЗВО щодо формування готовності до самоосвіти уточнено сутність поняття «самоосвіта», яка є вмотивованою навчально-пізнавальною діяльністю особистості, спрямованою на активне самостійне здобуття нових знань, формування умінь і навичок, необхідних для переходу на якісно новий інтелектуальний та професійний рівень. Уточнено, що самоосвіта майбутніх учителів початкової школи  це їх свідома систематична самостійна діяльність у площині освітнього процесу закладу вищої освіти та за її межами, спрямована на одержання нових знань, формування професійних умінь і навичок, що саморегулюється особистістю і складає основу її професійного розвитку.^URadiuk I. Formation of Future Primary School Teachers' Willingness for Self-Education in Terms of Research Work. - Qualifying scientific work as a manuscript.Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in 01 Education/Pedagogy by 011 Educational, pedagogical sciences Specialty. Lesya Ukrainka Volyn National University, Lutsk, 2021.The thesis reveals the generalization and practical solution to the problem of the formation of future primary school teachers' willingness for self-education in terms of research work. The research was based on the theoretical analysis and the study of observation and learning experience. The relevance of the dissertation topic is due to the dynamic changes in education and society, namely, the introduction of the “New Ukrainian School” reform into the educational process and changing requirements for professional training of future primary school teachers. The state of the research problem development has been investigated by distinguishing and analyzing such interrelated components as self-educational activity of future primary school teachers, theoretical and practical aspects of self-education in terms of professional training, specific nature and features of professional activity of primary school teachers, willingness for self-education and formation of the specified quality through research work.The essence of the “self-education” concept is clarified based on the terminological analysis of the key research concepts and taking into account the analysis of the state and specific features of professional training of future primary school teachers in pedagogical higher educational institutions on the formation of willingness for self-education. It is a motivated educational and cognitive activity of the individual, aimed at the active independent acquisition of new knowledge, the formation of skills and abilities necessary for the transition to a qualitatively new intellectual and professional level. It is specified that the self-education of future primary school teachers is their conscious systematic independent activity, aimed at acquiring new knowledge, and the formation of professional skills and abilities. It is self-regulated and forms the basis of teachers' professional development.

Дисертація є історико-педагогічним дослідженням з проблеми педагогічної персонології, у якій цілісно розкрито зміст музичнопедагогічної діяльності та педагогічні ідеї визначного композитора, педагога, фольклориста, музично-громадського діяча Миколи Дмитровича Леонтовича. Охарактеризовано суспільно-історичний і соціокультурний контексти становлення педагогічних поглядів М. Леонтовича. Результати аналізу історико-педагогічних джерел, архівних матеріалів дали можливість стверджувати, що формування педагогічного світогляду М. Леонтовича, становлення його як педагога-новатора, методиста, одного з фундаторів вітчизняної системи музичної освіти в Україні відбувалось у складний період кінця ХІХ – початку ХХ ст. На формування його педагогічного мислення вагомий вплив мав досвід видатних композиторів, педагогів, музичногромадських діячів М. Лисенка, К. Стеценка, Б. Яворського з організації музичної освіти. Професіогенез педагога детермінували такі чинники, як виховання в спадковій родині священнослужителів, навчання в закладах духовної освіти, зокрема Шаргородському духовному училищі, Кам’янецьПодільській духовній семінарії (уроки в І. Лепехіна, Ю. Богданова), Петербурзькій придворній капелі; приватні уроки в Б. Яворського; співпраця з досвідченими педагогами-практиками (М. Лисенком, К. Стеценком, О. Кошицем, П. Козицьким, Б. Яворським та ін.); самоосвіта тощо. Вагоме значення для формування педагогічних ідей М. Леонтовича мала обізнаність з теорією ладового ритму професора Б. Яворського, творчими досягненнями 3 вітчизняних педагогів та передовими західноєвропейськими музичнопедагогічними системами. З’ясовано зміст музично-педагогічної діяльності педагога в Чуківській другокласній школі, духовному училищі міста Тиврова, церковноучительській школі в місті Вінниці, залізничній школі станції Гришино, Тульчинському єпархіальному жіночому училищі, Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка, трудовій школі в місті Тульчин. Доведено, що М. Леонтович був видатним вітчизняним митцемпедагогом кінця XIX ‒ початку XX століття, універсальною особистістю, яка поєднувала різні види творчої діяльності – педагогічну (навчальнометодичну), композиторську, диригентську, фольклористичну, культурнопросвітницьку. Кожен із видів діяльності пройнятий національним характером творчості, «українською ідеєю» розбудови шкільництва, музичного, хормейстерського мистецтва, народної культури, держави. З’ясовано, що М. Леонтовичу вдалося закласти основи національної музичної педагогіки.^UThe dissertation is a historical and pedagogical study on the problem of pedagogical personology, in which the content of musical-pedagogical activities and pedagogical ideas of the outstanding composer, teacher, folklorist, musicsocial activist Mykola Dmytrovych Leontovich has fully been disclosed. The socio-historical and socio-cultural contexts of the formation of M. Leontovychʼs pedagogical views have been characterized. The results of the analysis of historical and pedagogical sources and archival materials made it possible to state that the shaping of M. Leontovychʼs pedagogical worldview, his formation as an innovative teacher, methodologist and, one of the founders of the national system of music education in Ukraine took place in the difficult period of the late 19th and early 20th centuries. The experience of outstanding composers, teachers and, musical and public figures M. Lysenko, K. Stetsenko, B. Yavorskyi in music education organisation significantly influenced his pedagogical thinking shaping. The professional genesis of the pedagogue was determined by the following factors upbringing in a hereditary family of clergymen, studies in institutions of spiritual education, in particular, the Shargorod Theological School, the Kamianets-Podilskyi Theological Seminary (lessons in I. Lepekhin, Yu. Bohdanov), the St. Petersburg Court Chapel; private lessons with B. Yavorskyi; cooperation with experienced teachers-practitioners (M. Lysenko, K. Stetsenko, O. Koshyts, P. Kozytskyi, B. Yavorskyi, etc.); self-education, etc. Familiarity with the theory of modal rhythm of professor B. Yavorskyi, creative achievements of domestic teachers and advanced Western European music- 11 pedagogical systems was of great importance for the formation of pedagogical ideas of M. Leontovych. The content of the music-pedagogical activity of a teacher has been clarified in the Chukiv two-class school, the theological school in the city of Tyvriv, the church teacherʼs school in the city of Vinnytsia, the railway school of the Grishino station, the Tulchyn diocesan womenʼs school, the Music and Drama Institute named after M. Lysenko,the labor school in the city Tulchyn. It has been proven that M. Leontovych was an outstanding national artistpedagogue from the end of the 19th – the beginning of the 20th century, a universal personality who combined various types of creative activity – pedagogical (educational and methodical), composing, conducting, folkloristic, cultural and educational. Each of the types of activity is imbued with the national character of creativity, the “Ukrainian idea” of building schooling, music, choral art, folk culture, and the state. It has been found that M. Leontovych managed to lay the foundations of national music pedagogy.

У дисертації здійснено цілісний аналіз освітньої і експериментально-виховної діяльності Тамари Дмитрівни Дем’янюк (1944–2013) у контексті розвитку освіти й виховання у XX–ХХІ ст. задля актуалізації педагогічного досвіду вченої за умов Нової української школи.Розвиток педагогічної науки, зокрема теорії і методики виховання, на сучасному етапі неможливий без аналізу внеску окремих видатних особистостей у цей процес, творчого використання спадщини значущих педагогічних персоналій для розуміння й розв’язання проблем у сучасній освіті й педагогічній науці. Зокрема, актуалізується потреба дослідження освітньої та експериментально-виховної діяльності Тамари Дмитрівни Дем’янюк (1944–2013 рр.) – відомої української педагогині, фахівчині з теорії і методики виховання, кандидата педагогічних наук, професора, заслуженого працівника освіти України, відмінника освіти України, члена Комісії інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи в навчальних закладах України Науково-методичної ради з питань освіти МОН України, людини енциклопедичних знань із гуманітарних наук, високоінтелектуальної особистості, прихильниці й активної реалізаторки гуманістичних ідей в освіті.У процесі наукового пошуку уточнено зміст базових понять «освітня діяльність», «експериментально-виховна діяльність» та похідних від них. Освітня діяльність Т. Дем’янюк визначається як вид соціальної практики, як вид професійної діяльності, змістом якої є навчання, виховання, розвиток особистості й формування особистісних цінностей. Водночас освітня діяльність Тамари Дмитрівни Дем’янюк є одним із найважливіших чинників її особистісного розвитку, умовою й результатом суспільного розвитку. Своєю чергою, експериментально-виховна діяльність – це продуманий і цілеспрямований процес конструювання й апробації нових практик виховання, що враховує чинники невизначеності, але орієнтований на експертизу й строгий контроль змін у цій практиці; це важливий засіб розвитку педагогічної системи, розробки й упровадження інновацій для створення нових знань і моделей виховного процесу, що сприяють підвищенню якості й ефективності виховання учнів. За своєю сутністю експериментально-виховна діяльність педагога-практика Т. Дем’янюк є інноваційно-дослідницькою діяльністю із заданими вихідними установками, що являють собою конкретні рішення, які регулюють цю діяльність.Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше: Розкрито життєвий і творчий шлях вченої-викладачки на основі феноменологічного й біографічного підходів через історико-культурні засади в контексті розвитку освіти й педагогічної думки двох періодів – радянського та періоду державної незалежності України.З’ясовано провідні чинники формування педагогічного вчення Т. Дем’янюк (сім’я, родинне й соціальне оточення; соціально-економічні, політичні; система шкільної та інститутської освіти; педагогічна й наукова діяльність; професійне оточення; самоосвіта і саморозвиток); схарактеризовано напрями освітньої діяльності Т. Дем’янюк (завідування кабінетом виховної роботи і шкільних бібліотек Ровенського обласного інституту удосконалення вчителів; розроблення державних документів про освіту; викладацька діяльність; організаційний напрям (завідування кафедрою теорії і методики виховання РДГУ; завідування Всеукраїнською науково-дослідною лабораторією інноваційних технологій; керівництво держбюджетними темами; співпраця з освітніми інституціями різного рівня; організація та проведення науково-практичних конференцій, семінарів різного рівня); експериментально-виховна діяльність; науково-методична діяльність; підготовка педагогічних і науково-педагогічних кадрів). Представлено науково-педагогічний портрет ученої, дослідниці та науковиці Т. Дем’янюк, в основу якого покладено такі характеристики: напрям та сфера педагогічної діяльності; педагогічна майстерність; світогляд; особисті якості; взаємодія з колегами та вихованцями. Важливими елементами в описі педагогічної діяльності особистості та створенні уявлення про неї є наявність відомостей про її фахові вподобання, тобто ту галузь знань, яка стала напрямом її наукових пошуків, здобуття знань, їх передачі молодшому поколінню, а також сферою їх реалізації.Практичне значення дослідження полягає в актуалізації педагогічного досвіду Т. Дем’янюк й обґрунтуванні перспектив його інтерпретації задля організації й удосконалення інноваційної експериментально-виховної діяльності закладів загальної, позашкільної та вищої освіти.^UThe dissertation was conducted on the holistic analysis educational and experimental activity of Demianiuk Tamara Dmytrivna (1944-2013) within the context development of education and training in the XX-XXI centuries toward the update of the pedagogical experience of scientist in the conditions of the New Ukrainian School. The development of pedagogical science, including the theory and method of education, at the current stage, is not feasible without the analysis of the contribution of certain prominent personalities to this process, creative use of the heritage of meaningful pedagogical personalities for comprehension and problem-solving in modern education and pedagogical science. In particular, is an updated need to research education, experimental and educative activity of Demianiuk Tamara Dmytrivna (1944-2013) – a well-known Ukrainian pedagogue, a specialist in the theory and methods of education, Doctor of Pedagogical Science, Associate Professor, Honoured Worker of Education of Ukraine, Distinguished Worker of Public Education, a member of the Commission for innovative activity and research experimental work in educational institutions of Ukraine of the Scientific and Methodological Council for Education of the Ministry of Education and Culture of Ukraine, the person with an encyclopedic knowledge of the humanities, a highly intellectual personality, a supporter and active implementer of humanistic ideas in education.In the process of scientific research, the author was clarified the sense of fundamental concepts of “educational activities”, and “experimental and educative activities” and derived from their derivatives. The educational activity of T. Demianiuk is determined as a form of social practice, as a kind of professional activity, the meaning of which is training, education, personal development, and the formation of personal values. In this case, the educational activity of Demianiuk Tamara Dmytrivna is one of the major factors in her personal development, condition, and results in community development. In turn “experimental and educative activities” is thoughtful, the targeted process of designing and testing new educational practices, which takes into account factors of uncertainty but is aimed at the examination and strict monitoring of modifications in this practice; this is an important means of development of the pedagogical system, elaboration, and implementation of innovations for the creation of new knowledge and the models of an educational process, which contribute to the improvement of quality and efficiency education of students. In essence, the “experimental and educative activities” of the practicing teacher T. Demianiuk is an innovative research activity with set output installations that represent specific solutions to regulate this activity. Originality results of the research lie in the fact that for the first time, it: The life and creative work of a scientist and teacher are revealed on the basis of phenomenological and biographical approaches through historical and cultural foundations within the context of the development of education and pedagogical opinion of two periods – the Soviet-era and the period of State Independence of Ukraine.The paper was determined the leading factors of the formation of pedagogical training T. Demianiuk (household, family, and social environment; social economic, political; the school system and institute’s education (graduate education); pedagogical and scientific activity; professional environment; self-education and self-development); it is characterized the directions educational activity T. Demianiuk (head of the office of the educational work and school libraries Rivne Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education; development of the state documents on education; teaching activity; organization trend ( head of the department of Theory and Methods of Education of Rivne State University for the Humanities; head of the All-Ukrainian Research Laboratory of Innovative Technologies; management of state budget topics; collaboration with educational institutions of various levels; organization and holding of scientific-practical conferences, seminars of various levels); experimental and educational activity; scientific and methodological activity; training pedagogical and research and educational staff. The practical mean of investigation consists in the actualization of the pedagogical experience of T. Demianiuk and substantiating the outlook of its interpretation with the aim of organizing and improving innovative experimental education activities of institutions of general, extracurricular, and higher education.

У дисертації обґрунтовано теоретичні, історіографічні та компаративні засади дослідження ІТ-освіти незалежної України як історико-педагогічного феномена (розглянуто наукові підходи до вивчення досліджуваного феномена, вивчено його історіографію, досліджено зарубіжний досвід розвитку, з’ясовано місце й роль вітчизняної IT-освіти на ринку світової IT-індустрії). Здійснено ретроспективний аналіз соціально-економічних, правових та історико-педагогічних передумов становлення та розвитку ІТ-освіти незалежної України, виявлено й охарактеризовано основні етапи й тенденції розвитку. Досліджено особливості формування цифрових навичок у випускників закладів загальної середньої освіти. Виявлено специфіку ІТ-підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти до професійної діяльності в умовах цифровізації сучасного ринку праці. Показано основні проблеми підготовки IT-фахівців профільних і непрофільних спеціальностей у закладах вищої освіти та їх готовності до діяльності в IT-індустрії. Виконано порівняльний аналіз напрямів вітчизняної IT-освіти: формальної (інституалізованої), неформальної (курси, семінари, майстер-класи, тренінги) та інформальної (освіта у сім’ї, на виробництві, корпоративне навчання, самоосвіта). Здійснено прогностичне обґрунтування розвитку IT-освіти в умовах повоєнного відновлення економіки та реформування системи освіти України.^UThe dissertation substantiates the theoretical, historiographic and comparative foundations of the study of IT education in independent Ukraine as a historical-pedagogical phenomenon (scientific approaches to the study of the studied phenomenon are considered, its historiography is studied, foreign experience of development is researched, the place and role of domestic IT education in the market of the global IT industry is clarified). A retrospective analysis of socio-economic, legal and historical-pedagogical prerequisites for the formation and development of IT education in independent Ukraine is carried out, the main stages and trends of development are identified and characterized. The peculiarities of the formation of digital skills among graduates of general secondary education institutions are studied. The specifics of IT training of vocational (professional-technical) and professional pre-higher education for professional activities in the conditions of digitalization of the modern labor market have been revealed. The main problems of training IT specialists in specialized and non-specialized specialties in institutions of higher education and their readiness for activity in the IT industry are shown. A comparative analysis of the directions of domestic IT education is performed: formal (institutionalized), informal (courses, seminars, master classes, trainings) and informal (education in the family, at work, corporate training, self-education). Prognostic substantiation of the development of IT education in the conditions of post-war economic recovery and reform of the education system of Ukraine is carried out.