Досліджено закарпатський аспект діяльності Народного Руху України (НРУ) у період його функціонування як громадсько-політичної організації народнофронтівського типу (1989 - 992 рр.). Висвітлено передумови, причини й етапи утворення Закарпатської крайової організації НРУ, розглянуто напрями та засоби її державотворчої діяльності, розкрито їх регіональну специфіку, обумовлену особливостями культурно-історичного розвитку та політичної ситуації у краї. Особливу увагу приділено вивченню такого своєрідного напрямку діяльності Закарпатської крайової організації НРУ як боротьба з місцевим сепаратизмом, що набула особливого загострення восени 1991 р., коли сепаратисти намагалися перетворити Закарпаття в автономну республіку. Показано внесок Закарпатського крайового Руху у здобуття незалежності України, збереження її соборності, здійснення демократизації, започаткування соціально-економічних реформ, поновлення національної пам'яті та відродження духовності народу. Визначено причини та умови трансформації НРУ у політичну партію, проаналізовано особливості перебігу даного процесу у Закарпатті. Доведено визначальну роль Народного Руху України у здобутті державної незалежності України.

  Скачати повний текст

Робота є історичним дослідженням квебекського національного питання у 80 - 90-ті рр. ХХ ст., коли загострення проблеми, пов'язаної з існуванням франкомовної спільності, здебільшого у межах однієї провінції - Квебеку, призвело до виникнення конституційної кризи у канадській федерації. Визначено чинники зростання сепаратизму у Квебеку та з'ясовано причини невдачі конституційних угод, метою яких було надання провінції статусу "особливого суспільства". Це обумовлено процесом децентралізації федерації та непідписанням Квебеком конституції 1982 р. Розглянуто зіткнення сил націонал-сепаратизму та федералізму за наявності економічної інтеграції на континенті, а укладення угоди про вільну торговлю призвело до багатоваріантності розвитку ситуації у Квебеку, внаслідок чого постала проблема розвитку багатонаціональних федерацій у наш час. Вперше квебекську проблему проаналізовано як багатоаспектне явище, що синтезує традиції та новації квебекського суспільства. Увагу приділено особливостям мовного й освітнього статусу, ментальності франкоканадців. Релігія, французька мова та колективістський дух є ознаками франко-канадської національної ідентичності. Розкрито причини зросту та основні риси сучасного націоналізму у Квебеку. За умов глобалізації та інтеграції, на засаді загальнодемократичних цінностей має місце зіткнення з традиційними цінностями, що призводить до етнічних конфліктів і суверенізації та регіоналізації.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси та механізми формування спільної ідентичності, проведено системний аналіз їх впливу на національну безпеку (НБ) держави. Визначено загрози, які виникають внаслідок несформованої спільної ідентичності: криза політичних інститутів, сепаратизм, конфлікт політичних інтересів, низький рівень політичної культури та громадянського суспільства, цивілізаційна невизначеність та перебування в "сірій" зоні міжнародної політики, десуверенізація. Проаналізовано процеси та механізми впливу на формування спільної ідентичності в ЄС. Розроблено практичні рекомендації для вироблення ефективної політики формування спільної ідентичності в Україні на основі глибинного дослідження ролі європейських політичних інститутів у процесі формування спільної ідентичності громадян. Викладено нові методологічні підходи до дослідження ідентичності та вивчення її впливу на НБ.

  Скачати повний текст

Проаналізовано процес формування політики Індії щодо країн пострадянського простору (ПРП) у взаємозв'язку з завданнями зовнішньої політики незалежної України. Особливу увагу приділено дослідженню пріоритетних напрямів політики Індії щодо країн ПРП, вивченню основних передумов її формування та засобів реалізації. Встановлено, що на ПРП основні напрями політики Індії - Російська Федерація та Центральноазійські республіки, другорядне місце відведено радянськіим республікам - державам Східної Європи, зокрема Україні, а також країнам Балтії та Кавказу в постбіполярний період. Визначено, що формування зовнішньополітичних пріоритетів Індії на ПРП відбувалося, значною мірою, на базі здобутків індо-радянських відносин та обумовлено високою концентрацією на зазначених напрямках - коротко- та довготермінових національних інтересів Республіки. Обгрунтовано доцільність гарантування енергетичної безпеки Індії, боротьбу з міжнародним тероризмом та сепаратизмом, інтенсифікацію економічного та військово-технічного співробітництва з потужними міжнародними партнерами та здобуття їх підтримки під час вирішення питання про набуття Індією статусу постійного члена Ради Безпеки ООН. Встановлено, що Індія здійснює співробітництво з країнами ПРП на рівні двостороннього співробітництва та в контексті багатосторонньої дипломатії (міжнародні організації, форуми, конференції). Доведено, що основні напрями політики Індії на ПРП - Російська Федерація та держави Центральноазійського регіону, Україна не відіграє значної ролі у зовнішньополітичній стратегії Індії постбіполярного періоду.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості виникнення та проявів сепаратизму в історико-політичному аспекті. Запропоновано визначення даного поняття як обумовленого етнічними, політичними, соціально-економічними та культурними протиріччями прагнення регіону до політичного відділення від решти території держави або підвищення свого правового статусу у межах країни. Праналізовано мету сепаратистського руху, спрямовану на реалізацію двох видів сепаратизму - регіонального та етнічного. Охарактеризовано соціальну базу сепаратистського руху, який передбачає участь політичної еліти, середніх і нижчих верств населення. Виявлено специфіку проявів сепаратизму в різних країнах світу, зокрема на пострадянському просторі. Розроблено класифікацію сепаратистських рухів за різними критеріями: визначенням мети та сутності, соціальної бази, методів та форм проведення, організацією та характерними проявами. Наведено рекомендації щодо запобігання виникненню сепаратизму шляхом надання широких повноважень місцевим органам влади, розвитку федералізму або регіоналізму, забезпечення економічних і політичних можливостей для регіональних груп поза межами їх власних територій.

  Скачати повний текст

Досліджено поняття сепаратизму як суспільно-політичне явище та феномен сучасної політики. Показано його особливості на сучасному етапі світового розвитку, проаналізовано окремі методи нейтралізації його проявів. Доведено, що сепаратизм - об'єктивне суспільно-історичне та політико-правове явище, тому не може мати однозначного позитивного або негативного значення та відповідного наукового оцінювання. Показано, що за умов, коли існують два суперечливі процеси - глобалізація та сепаратизм, можливе посилення сепаратистських рухів у регіонах, багатих на природні ресурси, однак паралельно відбуватимуться світові інтеграційні процеси через нестачу самовідновлювальних ресурсів. Розкрито основні методи боротьби з сепаратистськими рухами, що прямо залежать від рівня демократичності політичних режимів. Проаналізовано особливості проявів сепаратизму в Україні та визначено запобіжні механізми нейтралізації таких проявів.

  Скачати повний текст

Проблеми соціально-економічного і культурного розвитку УСРР 20-х - середини 30-х років досліджуються у контексті національної політики радянської держави. Аналізується комплекс найважливіших питань цієї багатопланової теми: становлення української радянської державності, її політико-правові, номенклатурно-партійні важелі та культурні чинники, роль і місце інтелігенції в "новому курсі", альтернативні шляхи економічного і культурного розвитку України, історичне призначення політики українізації, процес формування єдиного "народногосподарського простору", особливості управління промисловістю України, колективізація сільського господарства як засіб руйнування соціально-економічних основ "українського сепаратизму", соціально-демографічні та національні наслідки соціалістичної реконструкції, українське питання у філософії "культурного стрибка", централізація та уніфікація культурного життя, процес нівелювання культури національних меншин. Розглядаючи національно-державний, соціально-економічний і культурний розвиток УСРР в його суперечностях, автор висвітлює ряд дискусійних питань та історіографічних проблем.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 – філософія права. – Хмельницький університет управління і права, Хмельницький, 2019.У дисертації з філософсько-правових позицій розглянуто сучасну вітчизняну кримінально-правову політику у сфері покарань. Доведено, що кримінально-правова політика як соціальне явище детермінується конкретним соціокультурним контекстом та конкретизує панівну систему цінностей. Проаналізовано чинні нормативно-правові акти в сфері кримінально-правової політики. Доведено, що система покарань є правовою базою, на якій ґрунтується каральна політика держави щодо застосування покарання за вчинені злочини. Разом з цим, ця система не має здатності самостійно відновлювати втрачені елементи, вони можуть бути заповнені лише завдяки зовнішньому втручанню, яке детермінується змінами у світогляді та соціально-економічному житті.Запропоновано авторське визначення кримінально-правової політики у сфері покарання як підвиду кримінально-правової політики, спрямованого на вироблення та формулювання ідей і тактичних завдань, форм, методів і механізму дії кримінального покарання на злочин з метою зменшення його негативного впливу на розвиток соціальних процесів.Досліджено сучасні тенденції формування та розвитку вітчизняної кримінально-правової політики у сфері покарань з урахуванням світоглядних змін в сучасному світі та особливостей транзитивного українського суспільства. Розкрито формування, концептуальні підходи, основні принципи та зміст кримінально-правової політики у сфері покарань. Ключові слова: кримінально-правова політика, покарання, кримінальний проступок, злочин, відповідальність, гуманізм, декриміналізація, інтеграція, сепаратизм, тероризм.^UThesis for the degree of candidate of sciences, speciality 12.00.12 Philosophy of Law. – The Khmelnytsky University of Management and Law, Khmelnytsky, 2019.The modern state criminal-policy in the field of penalties is reviewed in the dissertation on philosophical and legal positions. The scientific and theoretical study of the phenomenon of criminal law among European thinkers (and domestic ones in particular) was articulated much later than this phenomenon appeared. The philosophical and legal study of the essence of criminal law in the field of penalties is possible in the mainstream of modern humanities with the application of modern methodological approaches. Therefore, the most effective methodological approach is the socio-cultural approach, which makes it possible to analyse criminal law as a phenomenon of a specific socio-cultural space, taking into account national, historical, cultural and ideological features of a particular society.Criminal policy in the field of penalties is one of the priority directions of the modern Ukraine development, which seeks to join the European structures in order to create a European legal state with a high standard of living, culture and democracy. In its turn, political and legal integration into the European Union can only be achieved because of the formation of new ideological characteristics of the Ukrainian society, which also affects the peculiarities of the criminal law policy, each of its subspecies should be aimed at ensuring the rights and freedoms of the individual. The necessity of philosophical and legal comprehension of the phenomenon of criminal-law policy in the field of penalties is caused by the ambiguity and multidimensionality of this political and legal phenomenon, the content and forms of which are determined by a specific socio-cultural context. The scientific work focuses on the disclosure of the basic concepts and principles of modern political and legal policy in the field of penalties, as well as on the content of this type of policy. The meaningful content of the concept of «criminal-law policy in the field of penalties» as one of the types of state-power activities is determined by the specific socio-cultural context and the specification of the prevailing system of values.

Здійснено теоретико-методологічне обґрунтування політики територіальної цілісності держави; розкрито причини низької дієвості заходів безпеки та дію факторів, що ослабили здатність Української держави до ефективного подолання внутрішніх кризових явищ та збереження територіальної цілісності в умовах зовнішньої агресії. Доведено, що однією з функцій системи міжнародної безпеки є захист територіальної цілісності та суверенітету незалежних держав від зовнішнього втручання та агресивних дій інших суб'єктів міжнародної політики. При цьому встановлено існуючу невідповідність між задекларованими міжнародно-правовими принципами та реальною спроможністю міжнародного співтовариства забезпечити їх реалізацію.Обґрунтовано, що забезпечення територіальної цілісності України в сучасних умовах здійснюється відповідно до головних пріоритетів політики національної безпеки. Це, по-перше, відновлення територіальної цілісності шляхом реінтеграції окупованих територій Донецької та Луганської областей і півострова Крим, а, по-друге, запобігання та протидія новим спробам порушити територіальну цілісність і суверенітет України. Відповідно, пріоритетним напрямком політики забезпечення територіальної цілісності має стати своєчасна розробка та впровадження стратегічних засад політики національної безпеки.Ключові слова: територіальна цілісність держави, національна безпека України, самовизначення народів, державний суверенітет, територіальна недоторканість, міжнародна безпека, сепаратизм.^UThe study of the policy of ensuring the territorial integrity of Ukraine, its theoretical and conceptual foundations, political-legal and institutional forms, as well as the experience of implementing this policy in the context of internal political crisis and external aggression, is carried out on the basis of relevant scientific, regulatory and legislative sources, papers of leading analytical centers of Ukraine.Crisis in the sphere of state sovereignty and temporary loss of state control over part of the territory of Ukraine signify to the urgent need to develop and implement the systematic and effective policy of the territorial integrity of Ukraine. The experience of countering internal and external threats also demonstrates the shortcomings and insufficiency of the means aimed at protecting the territorial integrity of the state performed by the current national security system.The dissertation research has made a theoretical and methodological substantiation of the policy of territorial integrity of the state as a part of national security policy of Ukraine; the reasons for the low effectiveness of security measures and the factors that have weakened the ability of the Ukrainian state to effectively overcome the internal crisis and save territorial integrity facing to the external aggression are revealed.The analysis of threats and challenges to national security that may cause loss of territorial integrity must distinguish the external and internal factors of their emergence and actualization. However, the complex and dynamic relationships between the external and internal security environment, which was made especially evident by the hybrid forms of external aggression, should be taken into account.Internal factors determine the resilience of the state to challenges and threats, the presence of hidden or open conflicts between different social groups on ethnic, cultural, denominational or socio-economic grounds. If the resilience of the state is insufficient and the institutional basis of state policy is underdeveloped, then any conflict, crisis of state power or organized external interference can pose a threat to territorial integrity.The territorial integrity of states may also be jeopardized by external interventions aimed at destabilizing the domestic political situation in the country, forcing the government to make wrong political decisions, gaining economic competitive advantages or geopolitical benefits.One of the functions of the international security system is to protect the territorial integrity and sovereignty of independent states against the external interference and aggressive actions by other subjects of international politics. The relevant political and legal principles are reflected in the current international law, the UN Charter, and their implementation is proclaimed for the purpose of activity of a number of international security organizations. It should be noted that there is a discrepancy between the declared international legal principles and the real ability of the international community to ensure their implementation. Therefore, under the current conditions, the problem of securing and protecting sovereignty and territorial integrity is resolved by each state mainly by its own forces and means.Saving the territorial integrity of Ukraine in the actual conditions is carried out in accordance with the main priorities of national security policy. It means, first, the restoration of territorial integrity through the reintegration of the occupied territories of Donetsk and Luhansk regions and the Crimean peninsula, and second, the prevention and counteraction to new attempts to violate the territorial integrity and sovereignty of Ukraine. To achieve both of these aims the Ukraine's national security system must be able to adequately assess, predict and effectively counteract internal and external threats.At the current stage of state development of Ukraine, the development and implementation of strategic principles of national security policy is the priority task for the policy of saving territorial integrity. At the same time, it is obvious that the national strategy of reintegration of the occupied territories of Donbass and Crimea should include a sufficiently wide arsenal of means and tools, provide for the possibility of implementation of several scenarios of events, carry out the coordination of efforts of the government, diplomatic missions, central and local authorities, law enforcement agencies, armed forces, active civic organizations, media etc.Key words: territorial integrity of the state, national security of Ukraine, self-determination of peoples, state sovereignty, territorial integrity, international security, separatism.

Дисертація є першим комплексним кримінологічним дослідженням, якеприсвячено характеристиці сепаратизму як кримінально-протиправного явищасучасності (в контексті подій на Сході України). Результати цього дослідженняможуть бути використані як в освітній, так і в законотворчій таправозастосовній діяльності.У першому розділі дисертації визначено теоретико-методологічні основидослідження явища сепаратизму. Встановлено, що напрацювань дослідниківпро сепаратизм як феномен сучасності досить небагато, особливо у сферіюриспруденції. Це пояснюється тим, що його переважно розглядають як явищесоціальне, політичне, а не кримінально-протиправне. Натомість, удисертаційному дослідженні здійснено спробу з'ясувати та сформулюватикримінологічне поняття сепаратизму.Проаналізовано аспекти в трактуванні сепаратизму. Зокрема, динаміказміни підходів щодо розуміння поняття сепаратизму відстежується задопомогою різних енциклопедичних видань – як вітчизняних, так і зарубіжних.Крім цього, проаналізовано нормативно-правові акти України та міжнароднідокументи, у яких згадується про сепаратизм. Наголошено, що укримінальному законодавстві України відсутнє визначення сепаратизму,оскільки в КК України немає відповідної норми. Зазначено, що виокремленнясепаратизму як окремого складу кримінального правопорушення не єдоцільним, оскільки в чинному КК України уже містяться статті, яківстановлюють кримінальну відповідальність за діяння, що мають ознакисепаратизму.Проведено короткий аналіз усіх форм та видів сепаратизму. Доведено, щоаналізоване явище є різновекторним, воно може виявлятися неоднаково. 3Визначено, які саме форми вияву сепаратизму є характерними для України. Зурахуванням цього виокремлено ознаки сепаратизму, які властиві йому яксоціальному, так і як кримінально-протиправному явищу. Запропонованокримінологічне визначення поняття сепаратизму – це суспільно небезпечне,кримінально протиправне явище, яке проявляється в сукупності діянь, щоспрямовані проти територіальної цілісності і недоторканності держави тамають на меті вихід частини території з-під юрисдикції центральної державноївлади і створення власного незалежного державного утворення або приєднаннядо іншої держави.Другий розділ дисертації присвячений кримінологічній характеристицісепаратизму як кримінально-протиправного явища в Україні. На основістатистичних даних ГПУ за 2013–2020 рр. проаналізовано кількісні, а такожякісні показники сепаратизму в Україні. Зазначено, що для України єхарактерним так званий «латентний сепаратизм». Проаналізовано рівеньвчинення кримінальних правопорушень, які мають ознаки сепаратизму; рівеньсудимості; ціну сепаратизму для України; коефіцієнти сепаратизму, а самекоефіцієнт інтенсивності злочинності та коефіцієнт злочинної активностінаселення; динаміку проявів сепаратизму; структуру; географію та специфікусепаратизму в Україні.Як елемент кримінологічної характеристики сепаратизму дослідженоособу сепаратиста в Україні. З метою формування портрету сепаратиста вУкраїні було проаналізовано понад 400 судових рішень та узагальнено всінеобхідні дані. Йдеться, зокрема, про соціально-демографічні ознаки (вік, стать,національність, освіта, регіон проживання, відсутність чи наявність дітей наутриманні, сімейний статус, рід занять тощо), кримінально-правові ознаки(наявність судимості, способи, мотиви вчинення таких дій, вид та мірапокарання тощо), а також морально-психологічні ознаки (виховання,культурний рівень розвитку). На основі визначених ознак сформульованокримінологічний портрет особи сепаратиста в Україні. Третій розділ дисертаційного дослідження присвячений детермінантамсепаратизму та його попередженню. Виокремлено внутрішні та зовнішнічинники сепаратизму в Україні. Наголошено на тому, що сепаратизм в Українімає низку своїх особливостей, наприклад, те, що ідеологічні основи його булисформовані за межами України і стали наслідком реалізації так званої концепції«русского мира».^UThe dissertation is the first complex criminological research, which is devoted tothe characterization of separatism as a criminally illegal phenomenon of moderntimes (in the context of events in eastern Ukraine). The results of this study can beused in educational, as well as in lawmaking and law enforcement.In the first section of the dissertation the theoretical and methodological bases ofresearch of the phenomenon of separatism are defined. It is established that the workof researchers about separatism as a modern phenomenon is quite small, especially inthe field of jurisprudence. This is due to the fact that it is mainly considered as asocial, political phenomenon, rather than criminally illegal. Instead, the dissertationstudy attempts to clarify and formulate the criminological concept of separatism.Aspects in the interpretation of separatism are analyzed. In particular, thedynamics of changing approaches to understanding the concept of separatism istracked through various encyclopedic publications - both domestic and foreign. Inaddition, the normative legal acts of Ukraine and international documents thatmention separatism are analyzed. It is emphasized that there is no definition ofseparatism in the criminal legislation of Ukraine, as there is no corresponding normin the Criminal Code of Ukraine. It is noted that the separation of separatism as aseparate criminal offense is not appropriate, as the current Criminal Code of Ukrainealready contains articles that establish criminal liability for acts that have signs ofseparatism.A brief analysis of all forms and types of separatism was conducted. It is provedthat the analyzed phenomenon is multi-vector, it can be manifested differently. It isdetermined which forms of separatism are characteristic of Ukraine. With this in 7mind, the signs of separatism, which are inherent in it as a social and criminallyillegal phenomenon, are highlighted. The criminological definition of the concept ofseparatism is a socially dangerous, criminally illegal phenomenon, which ismanifested in a set of actions directed against the territorial integrity and inviolabilityof the state and aimed at leaving part of the territory from the jurisdiction of centralgovernment and creating its own independent state or accession to another state.The second section of the dissertation is devoted to the criminologicalcharacteristics of separatism as a criminally illegal phenomenon in Ukraine. Based onthe statistics of the General Prosecutor of Ukraine for 2013–2020, quantitative as wellas qualitative indicators of separatism in Ukraine were analyzed. It is noted that theso-called "latent separatism". The level of committing criminal offenses that showsigns of separatism is analyzed; level of criminal record; the price of separatism forUkraine; coefficients of separatism, namely the coefficient of crime intensity and thecoefficient of criminal activity of the population; dynamics of manifestations ofseparatism; structure; geography and specifics of separatism in Ukraine.The identity of a separatist in Ukraine has been studied as an element of thecriminological characteristics of separatism. In order to form a portrait of theseparatist in Ukraine, more than 400 court decisions were analyzed and all thenecessary data were summarized. These are, in particular, socio-demographiccharacteristics (age, gender, nationality, education, region of residence, absence orpresence of dependent children, marital status, occupation, etc.), criminal lawcharacteristics (presence of a criminal record, methods, motives for such actions),type and measure of punishment, etc.), as well as moral and psychologicalcharacteristics (education, cultural level of development). On the basis of certainfeatures the criminological portrait of the separatist person in Ukraine is formulated.The third section of the dissertation research is devoted to the determinants ofseparatism and its prevention. Internal and external factors of separatism in Ukraineare singled out. It is emphasized that separatism in Ukraine has a number of features,for example, that its ideological foundations were formed outside Ukraine and werethe result of the implementation of the so-called concept of "Russian peace"

Дисертація є дослідженням в якому здійснена системна переоцінка кримінально-правової охорони територіальної цілісності, недоторканності та територіального устрою України в умовах загострення загроз таким охоронюваним правовідносинам. Вирізняє роботу наскрізний підхід до системи норм про сепаратизм, погляд на охорону територіальної цілісності і недоторканності, а також територіального устрою держави як на систему правових приписів, що забезпечують схоронність таких суспільних відносин, а також науковий аналіз питань караності та застосування норм КК України про такі посягання. На підставі отриманих результатів визначено зміст та обсяг поняття «сепаратизм». Виокремлено наскрізну систему кримінально-правових норм, спрямованих на охорону територіальної цілісності і недоторканності, а також територіального устрою держави (ст.ст. 109, 110, 1102, 111, 436, 437, 447 КК України). Обґрунтовано, що об'єктом сепаратизму як родового кримінально-правового поняття належить вважати територіальний суверенітет, який охоплює територіальну цілісність та недоторканність держави, а також її територіальний устрій.Розглянуто стан теоретичного дослідження кримінальної відповідальності за сепаратизм, що дало змогу виокремити питання, щодо яких є дискусії (які суспільно небезпечні діяння охоплює поняття «сепаратизм»; як саме право народів і націй на самовизначення має кореспондувати з правом на територіальну цілісність держав; чи є відмінність між загальноприйнятим визначенням поняття сепаратизму та кримінально-правовим тощо), а також ті, які досі невирішені або описані поверхнево.Вивчено поняття «сепаратизм» у широкому розумінні у рамках міждисциплінарного дослідження (розглядається як соціально-політичне явище; базується на прагненні деяких регіонів держави до відокремлення, набуття більшої політичної самостійності; призводить до дезінтеграції (розпаду, розділення) держави та порушує баланс її геополітичної безпеки). Здійснено розмежування понять «сепаратизм» та «право народів і націй на самовизначення». Визначено систему складів злочинів, які регламентують кримінальну відповідальність за посягання на територіальну цілісність і недоторканність, а також територіальний устрій держави. До них запропоновано відносити: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК України); посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК України); фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України (ст. 1102 КК України); державна зрада (ст. 111 КК України); пропаганда війни (ст. 436 КК України); планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни (ст. 437КК України); найманство (ст. 447 КК України).^UThe thesis is a systematic study of criminal law protection of territorial integrity, inviolability and territorial organization of Ukraine under the conditions of aggravation of threats to such protected legal relations. The paperis featured by a thorough approach to the system of anti-separatism norms, as well as a scientific analysis of the issues of punishment and application of the norms of the Criminal Code of Ukraine on such encroachments. Based on the obtained results, the features of the criminal law concept of “separatism”are formulated and its definition is proposed. The end-to-end system of criminal law norms aimed at protection of the territorial integrity and inviolability as well as territorial structure of the state (Articles 109, 110, 1102, 111, 436, 437, 447 of the Criminal Code of Ukraine) is defined. It is substantiated that the subject of separatism as a generic criminal law concept should be considered territorial sovereignty, which includes the territorial integrity and inviolability of the state as well as its territorial structure.The state of the theoretical study of criminal liability for separatism is considered, making it possible to identify issues that are generally accepted which are discussed as well as those that are still unresolved or described superficially.The concept of “separatism” is researched in a broad sense in the interdisciplinary study (it is considered as a social and political phenomenon; based on the desire of some regions of the state to secede, gain greater political independence; it leads to disintegration (breakup, separation) of the state and disbalances its geopolitical security). A distinction is made between the concepts of “separatism” and “the right of peoples and nations to self-determination”.The system of corpus delicti, which regulates criminal liability for encroachment on territorial integrity and inviolability, as well as the territorial structure of the state, has been determined. It is proposed to include: actions aimed at forcible change or overthrow of the constitutional order or seizure of state power (Article 109 of the Criminal Code of Ukraine); encroachment on the territorial integrity and inviolability of Ukraine (Article 110 of the Criminal Code of Ukraine); financing of actions committed for the purpose of forcible change or overthrow of the constitutional order or seizure of state power, change of borders of the territory or state border of Ukraine (Article 1102 of the Criminal Code of Ukraine); treason (Article 111 of the Criminal Code of Ukraine); propaganda of war (Article 436 of the Criminal Code of Ukraine); planning, preparation, resolution and conduct of aggressive war (Article 437 of the Criminal Code of Ukraine); mercenary activities (Article 447 of the Criminal Code of Ukraine).

Дисертаційну роботу присвячено ґрунтовному дослідженню сепаратизму та міжнародно-політичним механізмам протидії цьому явищу в державах Європи. З'ясовано стан наукового опрацювання проблематики сепаратизму. Визначено, що більшість сучасних дослідників вважають, що сепаратизм – протиправне явище, яке суперечить принципам міжнародного права та нормам національного законодавства держав, де відбуваються дезінтеграційні процеси. На основі порівняльного аналізу з'ясовано спільні та відмінні риси сепаратизму в європейських країнах. Обґрунтовано такі види сепаратизму, як західноєвропейський, балканський і східноєвропейський. Проаналізовано політичні механізми запобігання виникненню і поширенню сепаратизму, усунення причин і умов розвитку рухів за відокремлення, методів боротьби з ними в європейських країнах. Охарактеризовано сутність національних механізмів протидії сепаратизму. Досліджено роль ООН і НАТО в розвитку міжнародного співробітництва у сфері боротьби з сепаратизмом. Виокремлено та обґрунтовано міжнародно-політичні механізми протидії сепаратизму й запропоновано їх типологію. Проаналізовано методи та шляхи протидії сепаратизму на рівні європейських регіональних організацій, зокрема ЄС, Ради Європи та ОБСЄ. Обґрунтовано можливості застосування практичного досвіду держав Європи щодо запобігання сепаратизму та подолання його наслідків в Україні та інших країнах, які постали перед викликами й загрозами для національної безпеки унаслідок розвитку сепаратистських рухів. Окреслено перспективи використання міжнародно-політичних механізмів протидії сепаратизму.^UThe thesis is devoted to a profound study of separatism and the international political mechanisms of suppression of this phenomenon in the states of Europe. The state of scientific elaboration of the issue of separatism is clarified. It is determined that most of the modern researchers believe that separatism is an unlawful phenomenon that contradicts the principles of international law and national law of states where disintegration processes take place. The common and distinctive features of separatism in the European countries are studied out on the basis of the comparative analysis. Such types of separatism as Western European, Balkan and Eastern European are substantiated. The political mechanisms of preventing the emergence and spread of separatism, eliminating the causes and conditions of the development of separation movements, methods of suppressing them in the European countries are analyzed. The essence of national mechanisms of suppression of separatism is characterized. The role of the UN and NATO in the development of international cooperation in the field of combating separatism is studied. The international political mechanisms of suppression of separatism are singled out and substantiated and their typology is offered. The methods and ways of suppression of separatism at the level of European regional organizations, in particular the EU, the Council of Europe and the OSCE, are analyzed. The possibilities of applying the practical experience of European states in preventing separatism and overcoming its consequences in Ukraine and other countries that have faced challenges and threats to the national security due to the development of separatist movements are substantiated. The prospects for the use of international political mechanisms of suppression of separatism are outlined.

Розпад колишньої Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, становлення нових держав на її місці та трансформаційні процеси в них займають вкрай важливе місце в історії Європи кінця ХХ ст. У цьому контексті однією з центральних за значенням держав є Республіка Хорватія, яка разом із Республікою Словенія першою вийшла з Югославії і відіграла значну роль в ході Югославської кризи. Обидві републіки зараз є єдиними з колишньої СФРЮ членами ЄС і НАТО. Хорватія в 1990-і рр. пройшла складний шлях війни за відновлення територіальної цілісності, посткомуністичної трансформації та державного становлення. У перше десятиліття хорватської незалежності її влада на чолі з ХДС та президентом Ф. Туджманом змогла вирішити першочергові зовнішньополітичні завдання країни, забезпечити їй повноцінне місце в міжнародній спільноті та забезпечити надійний грунт для подальшої євроатлантичної інтеграції на початку ХХІ ст. Попри те, що Хорватія змогла втілити свої першочергові цілі, переважно безпекового характеру, зовнішньополітичний курс Загреба в 1991-1999 рр. зіштовхнувся зі значними викликами й носив часом суперечливий характер, що спричинило погіршення відносин країни із Заходом та замороження її євроатлантичної перспективи до зміни влади в 2000 р.Хорватський зовнішньополітичний досвід 1990-х рр. становить помітний інтерес для сучасної України, її влади та суспільства, адже Хорватії в той період зіштовхнулася із подібними викликами – неоголошеною війною, сепаратизмом, втратою частини своєї державної території – та з часом змогла відновити свою територіальну цілісність, що було здійснено почергово двома шляхами – військовим та мирної реінтеграції за участі ООН і міжнародної спільноти (Східна Славонія, Баранья та Західний Срем у 1995-1998 рр.). З огляду на це, вивчення взаємин Хорватії із міжнародною спільнотою та окремими її представниками, а також міжнародними організаціями, для подолання викликів, які перед нею стояли, було би корисним для нинішньої України. Відтак, питання зовнішньої політики, яку проводила хорватська влада в перше десятиліття незалежності є винятково цікавим, особливо для українського суспільства, а його дослідження – необхідним для повноцінного розуміння розвитку історичних процесів в кінці ХХ ст. на тернах колишньої СФРЮ та в Південно-Східній Європі загалом.^UThe disintegration of the former Socialist Federal Republic of Yugoslavia, formation of new states in its place and the transformation processes in them have an extremely important place in the history of Europe at the end of the XX century. In this context, one of the most significant countries is the Republic of Croatia, which together with the Republic of Slovenia was the first to leave Yugoslavia and played a highly important role in the course of the Yugoslav crisis. In the 1990s, Croatia went through a difficult war of war for the restoration of territorial integrity (the Croatian-Serbian conflict), post-communist transformation and state formation. In the first decade of Croatian independence, its government, led by the party HDZ and president F. Tudjman, was able to address the country's top foreign policy goals, provide it with a meaningful place in the international community, and provide a solid ground for Croatia's further Euro-Atlantic integration in the XXI century. Although Croatia was able to successfully meet its primary goals (mostly security-minded), Croatian foreign policy in 1991-1999 faced considerable challenges and was sometimes contradictory, resulting in deterioration of its relations with the West and suspension of Croatia's Euro-Atlantic integration. Croatia and Slovenia are now the only post-Yugoslav republics that are member of the EU and NATO.The Croatian foreign policy experience of the 1990s provides a considerable interest for modern Ukraine, its authorities and society, because Croatia at that time faced similar challenges - undeclared war, separatism, loss of part of its state territory - and later restored its territorial integrity in two ways – using the military power and by the peaceful reintegration with an engagement of the United Nations and the international community. Acoording to this, examining how Croatia was interacting with the international community and its individual representatives, as well as international organizations, to overcome the challenges it faced, would be useful for present-day Ukraine.

Об’єкт дослідження – сепаратистські рухи в Ірландії та Каталонії. Мета дисертаційного дослідження є сформулювати та порівняти передумови виникнення та особливості конфлікту в Каталонії та Північній Ірландії, окреслити основні тенденції впливу вказаних конфліктів на глобальні та європейські процеси інтеграції, визначити перспективи сепаратистського руху для сучасної системи міжнародних відносин. Методологічну основу дослідження становлять філософські, загальнонаукові та спеціальні політологічні наукові методи дослідження. Серед філософських (універсальних) методів використовують діалектичний, герменевтичний та аналітичний. Основу дисертаційного дослідження становить порівняльний методологічний підхід – вивчення сепаратистських рухів в Ірландії та Каталонії. Використання даного методу дозволяє провести систематичний та структурований аналіз схожих та відмінних рис між обома випадками, надаючи цінні уявлення про динаміку сепаратизму в різних регіонах Європи. Крім того, з метою досягнення поставленої у дисертації мети та вирішення наукових завдань використано комплекс загальнонаукових та спеціально-наукових методів, а саме: синергетичний, контент-аналіз, івент-аналіз, компаративний, біхевіористський, когнітивного картування, статистичний, метод наукового моделювання політичної дійсності, інтегроване застосування універсальних (загальнологічних) методів дослідження (аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, індукції, дедукції). Отримані в ході дослідження висновки викликають зацікавленість як у науково-теоретичному, так і в практичному аспектах можливістю їх використання у: науково-дослідницькій сфері, навчальному процесі, у практичній діяльності політиків та міжнародних організацій щодо прийняття політичних рішень. Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що вперше в українській політологічній науці здійснене ґрунтовне і всебічне дослідження явища сепаратизму на прикладі двох сепаратистських рухів в Європі – Північної Ірландії та Каталонії та визначено подальші перспективи існування сепаратизму в країнах-членах ЄС, сформульовано низку нових теоретичних висновків і узагальнень. Уперше: здійснено порівняння спільних та відмінних стратегій сепаратистських рухів в Ірландії та Каталонії; систематизовано наявні концепції щодо застосування терміну «сепаратизм», його особливостей, походження; проведено комплексний політико-правовий аналіз права на самовизначення в праві ЄС та відповідь ЄС на прояви сепаратизму та радикалізації; проаналізовано перспективи існування проблеми сепаратизму та радикалізму в Європі у найближчому майбутньому та розроблено авторську періодизацію етапів становлення каталонської та ірландської самоідентифікація.^UThe object of the study is separatist movements in Ireland and Catalonia. The purpose of the dissertation research is to formulate and compare the prerequisites for the emergence and features of the conflict in Catalonia and Northern Ireland, to outline the main trends of the impact of these conflicts on global and European integration processes, to determine the prospects of the separatist movement for the modern system of international relations. The methodological basis of the research is philosophical, general scientific and special political scientific research methods. Among the philosophical (universal) methods used are dialectical, hermeneutic and analytical. The basis of the dissertation research is a comparative methodological approach - the study of separatist movements in Ireland and Catalonia. The use of this method makes it possible to carry out a systematic and structured analysis of similar and different features between both cases, providing valuable insights into the dynamics of separatism in different regions of Europe. In addition, in order to achieve the goal set in the dissertation and solve scientific problems, a complex of general scientific and special scientific methods was used, namely: synergistic, content analysis, event analysis, comparative, behaviorist, cognitive mapping, statistical, method of scientific modeling of political reality , integrated application of universal (general science) research methods (analysis, synthesis, abstraction, generalization, induction, deduction). The conclusions obtained in the course of the study arouse interest in both scientific and theoretical aspects, as well as in practical aspects, the possibility of their use in: the scientific and research field, the educational process, in the practical activities of politicians and international organizations regarding political decision-making. The scientific novelty of the obtained results is determined by the fact that, for the first time in Ukrainian political science, a thorough and comprehensive study of the phenomenon of separatism was carried out on the example of two separatist movements in Europe – Northern Ireland and Catalonia, and further prospects for the existence of separatism in EU member states were determined, a number of new theoretical conclusions were formulated and generalizations For the first time: a comparison of common and different strategies of separatist movements in Ireland and Catalonia was made; existing concepts regarding the use of the term «separatism», its features, origin are systematized; a comprehensive political and legal analysis of the right to self-determination in EU law and the EU’s response to manifestations of separatism and radicalization was carried out; the prospects of the existence of the problem of separatism and radicalism in Europe in the near future were analyzed and the author’s periodization of the stages of the formation of Catalan and Irish self-identification was developed.

Актуальність теми дослідження обмовлена тим, що однією із найбільш актуальних та водночас складних проблем сучасного світового співтовариства є загроза регіонального сепаратизму. Майже усі, за рідким виключенням, країни світу на певних етапах своєї історії у прямій чи опосередкованій формі зазнавали негативного впливу від його проявів. Адже якщо країна є складно організованою системою за етнічними, релігійними, історико-культурними, мовними, геоекономічними та іншими ознаками, їй завжди буде загрожувати небезпека сепаратизму. Сьогодні ми спостерігаємо, як у світі поряд з сепаратистськими сюжетами минулогонабувають розвитку та створюються нові конфлікти, зумовлені ідеями сепаратизму. В Європі на початку ХХІ ст. найбільш загрозливі осередки сепаратизму знаходяться в країнах, що виникли в результаті розпаду СФРЮ та СРСР. На пострадянському просторі вже існує низка заморожених конфліктів, частина з яких призвела до військового протистояння. Серед останніх, на жаль, опинилась і Україна.З перших років незалежності питання регіонального сепаратизму не сходило з порядку денного української політики. Посилення інтеграційних процесів, розвиток міжрегіонального та транскордонного співробітництва України сприяло посиленню ролі регіонів на державному та наднаціональному рівнях. Водночас український регіональний сепаратизм став інструментом реалізації геополітичних прагнень РФ, мета яких полягає у перезавантаженні «радянського» проекту. Саме поєднання в кейсі українського сепаратизму внутрішніх та зовнішніх чинників призвело дойого руйнівних наслідків для соціального, економічного, політичного життя суспільства, національної безпеки та територіальної цілісності країни. Анексія Автономної республіки Крим, реалізація сепаратистських проектів «ДНР» та «ЛНР» на Сході України, повномасштабне вторгнення РФ 2022 р. та окупація частини українських територій надзвичайно актуалізували потребу у вивченні природи української версії сепаратизму, його руйнівного потенціалу, чинників та механізмів його формування, загроз, що він несе національній безпеці держави.Оцінюючи ступінь наукової дослідженості теми зауважимо, що сучасні політологічні розвідки сепаратизму як теоретичного концепту та політичної практики характеризуються широким спектром напрямків: економіко- географічним, соціоекономічним, конфліктологічним, історико-культурним, етнокультурним, політико-правовим, політико-управлінським тощо. Традиційно причини виникнення, специфіка та руйнівний потенціал сепаратистського треку в певному регіоні вивчаються у фокусі його конфліктогенності на базі етнічних, расових, політичних, ідеологічних, економічних, релігійних, мовних чинників. Втім питання зовнішнього втручання у перебіг сепаратистських конфліктів з метою дестабілізації ситуації, встановлення контролю над конкретним регіоном третьої країни досліджено недостатньо. Саме зовнішньо-інспірований різновид сепаратизму майже не досліджений ані в політології, ані в інших галузях соціального знання. Його джерела, ознаки, сутність, технології застосування та інструменти протидії складають предметне поле нашого дослідження.^UThe relevance of the research topic is determined by the fact that one of the most pressing and complex problems of the modern global community is the threat of regional separatism. Almost all, with rare exceptions, countries of the world at certain stages of their history have experienced negative effects from its manifestations in direct or indirect forms. After all, if a country is a complexlyorganized system based on ethnic, religious, historical-cultural, linguistic, geo- economic, and other characteristics, it will always be threatened by the danger of separatism. Today, we observe how alongside separatist plots of the past times, new conflicts are developing and emerging in the world, driven by separatist ideas. In Europe at the beginning of the 21st century, the most threatening centers of separatism were found in countries that emerged as a result of the disintegration of the SFRY and the USSR. In the post-Soviet space, there already exist a number of frozen conflicts, some of which have led to military confrontation. Unfortunately, Ukraine is among the latter.From the early years of independence, the issue of regional separatism has remained on the agenda of Ukrainian politics. The strengthening of integration processes, the development of interregional and transboundary cooperation in Ukraine has contributed to the increased role of regions at the state and supranational levels. At the same time, Ukrainian regional separatism has become a tool for realizing the geopolitical aspirations of the Russian Federation, whose goal is to reboot the “Soviet Union” project. The combination of internal and external factors in the case of Ukrainian separatism has led to its destructive consequences for the social, economic, political life of society, national security, and territorial integrity of the country. The annexation of the Autonomous Republic of Crimea, the implementation of separatist projects IAF “DPR” and IAF “LPR” in Eastern Ukraine, the full-scale invasion of the Russian Federation in 2022 and the occupation of parts of Ukrainian territories have extremely actualized the need to study the nature of the Ukrainian version of separatism, its destructive potential, factors and mechanisms of its formation, and threats it poses to the national security of the state.Assessing the level of scientific research on the topic, it should be noted that modern political studies of separatism as a theoretical concept and political practice are characterized by a wide range of directions: economic-geographical, socio-economic, conflictological, historical-cultural, ethno-cultural, political-legal,political-administrative, etc. Traditionally, the causes of the emergence, specificity, and destructive potential of separatist trends in a certain region are studied focusing on its conflict potential based on ethnic, racial, political, ideological, economic, religious, and linguistic factors. However, the question of external intervention in the course of separatist conflicts with the aim of destabilizing the situation, establishing control over a specific region by a third country, is insufficiently researched. The externally-inspired variety of separatism is almost not studied either in political science or in other fields of social knowledge. Its sources, signs, essence, technologies of application, and counteraction tools constitute the subject field of our research.