Дисертацію присвячено аналізові владних відносин у соціологічних концепціях теоретиків масового суспільства. В дослідженні представлено концептуальні моделі та основні поняття соціології мас, типи взаємин вождь - маси. Серед ідей творців соціології натовпу вирізнено проблему наявності понадіндивідуальної свідомості, наділеної емпіричними характеристиками. Раціональна інтерпретація такого поняття визначає його місце в механізмі соціальної взаємодії. Запропонована типологія ідей і вірувань натовпу дає змогу розкрити її внутрішні імпульси. Ключ до розуміння ідеї, яка стала домінантною психічного життя натовпу, перебуває в сфері релігійного життя. В ідеології формується тип віри, в якому "знання" ототожнюється з "віруванням". У роботі проаналізовано різні соціальні концепції, автори яких намагаються розкрити сутність німецького фашизму, порівнюються різноманітні методологічні конструкції, створені теоретиками різних шкіл (марксизм, неофрейдизм, Франкфуртська школа тощо) з метою пояснення цього складного феномена.

  Скачати повний текст

Висвітлено історію становлення теоретичних і прикладних електоральних досліджень та їх професіоналізації у країнах Заходу, України та Росії. На підставі аналізу основних теоретичних концепцій електоральної поведінки, розроблених соціологами західних країн, сформульовано концепцію факторів електоральної поведінки у суспільствах, що трансформуються. Визначено основні соціологічні показники у дослідженнях факторів електоральної поведінки. Обгрунтовано типологію цільових груп електорату України та визначено основні стратегії впливу на різні цільові групи виборців. Розкрито зміст, завдання та межі методів, довиборчих і поствиборчих електоральних досліджень. Охарактеризовано основні методи та моделі прогнозування рівня виборчої активності й виборчих переваг, їх теоретичну та прикладну значимість, можливості та межі.

  Скачати повний текст

Розглянуто еволюцію, зміст і пізнавальний потенціал просторової метафори та просторових концептів у соціальній теорії, зокрема соціології. Висвітлено підходи до подолання епістемологічної невизначеності за умов використання "просторових" понять у соціологічному теоретизуванні з метою зробити їх більш операціональними. Зроблено висновок, що метафора як інструмент пізнання властива для кожної дисципліни на етапі трансформації її предмета. В соціології цей процес має перманентний характер. Кризи теорій зумовлюють кризу "нормальних" понять і призводять до змін в усталеній метафориці. В історії соціального пізнання можна виділити періоди підйому та занепаду мегаметафор "машини", "організму", "системи", "ринку", "театру" і "простору". У різних теоріях і теоретичних моделях кожна з них має специфічну інтерпретацію. У 1980-ті рр. було запропоновано три найвідоміші соціологічні інтерпретації просторової метафори. Першою була метафора "соціального простору" у концепції П.Сорокіна, другою - феноменологічна інтерпретація (від А.Шюца до Ю.Габермаса). П.Бульс розвинув третю інтерпетацію - "конструктивістський структуралізм". "Просторова" аналогія є важливим аспектом фундаментальної проблеми інтерсуб'єктності. У контексті фенологічної концепції, є можливим здійснити опис різних субуніверсумів інтерсуб'єктивного досвіду та надати просторову інтерпретацію їх смислової структури. У даному контексті розглянуто життєсвіт поділеним на ієрархічні рівні множинних інтерсуб'єктивних і квазінтерсуб'єктивних реальностей. Значну увагу приділено можливостям, що їх надає соціологія соціальних просторів суспільства.

  Скачати повний текст

Комплексно розглянуто політичну комунікацію як системно організоване соціальне явище. У теорії комунікації існують моделі соціальної комунікації, які можуть мати специфічний зміст, наприклад, згідно з різновидами сенсу соціального - зміст політичний, маркетинговий, педагогічний. Соціологія вивчає вплив соціального середовища на політичну сферу. Тому елемент політики - політична комунікація - епізодично постає об'єктом дослідження стосовно її певних соціологічних характеристик. Висвітлено основні етапи розвитку наукової думки щодо дослідженої проблеми, розглянуто праці вчених та з'ясовано завдання, що є невирішеними. Наведено провідні характеристики сучасної комунікативної ситуації. Описано різновиди та компоненти політичної комунікації. Визначено основні шляхи розбудови позитивного іміджу політичного суб'єкта у перебігу політичної комунікації.

  Скачати повний текст

Розглянуто й уточнено провідні напрями дослідження проблематики часу, що склались в соціології на сьогодні: аналіз часу як формальної соціологічної категорії. Сформовано особливі напрями соціології, пов'язані з соціальним часом: соціологія дозвілля, соціологія вільного часу, відбувається спірне та неоднозначне обговорення визначення предметної області історичної соціології та досліджено зміни сучасних стилів життя. Розкрито вплив часу як соціального фактору на соціальну взаємодію: як ресурс і як соціальний смислоутворювальний чинник. Вдосконалено тезу про необхідність дослідження використання часу як шкали кількісних змін в соціальних відносинах. Уточнено предметне поле досліджень історичної соціології.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено семантику, синтаксис і прагматику сучасної наукової рецензії як одного з текстотипів наукового дискурсу. Увагу приділено текстам, створеним українською, російською, англійською та німецькою мовами, що представляють сучасну практику рецензування в гуманітарних і соціальних науках (соціологія, психологія, педагогіка, філологія). Доведено, що текстотип сучасної наукової рецензії характеризується тенденцією до синтетичної прагмасемантичної організації. Зазначено, що його структурі властива тісна взаємодія одиниць різних семантичних типів - носіїв оцінно-прагматичного та предметно-референційного значення. Текстотип наукової рецензії проаналізовано як комплексний комунікативний акт, що охоплює інформування, оцінювання, інтерпретацію, які реалізуються у відповідних семантико-синтаксичних структурах. Оцінювання одержує експліцитне й імпліцитне лексико-синтаксичне вираження, що поєднується з дискурсивними формами інформування (повідомлення, цитація, коментування, конкретизація). Семантика сучасного текстотипу рецензії визначається низкою тематичних параметрів, під час текстуалізації яких формуються тематичні блоки, що реалізуються в структурних частинах рецензії через свої мотиви.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження соціологічної теорії американського соціолога Е. Тірік'яна в аспекті розуміння поняття соціологічної уяви, яке визначено як вид наукової уяви, що полягає у створенні цілісних образів суспільства та системи соціальних відносин, які не є наявними в актуальному сприйнятті. Охарактеризовано складові імагінативної логіки конструювання соціологічної теорії Е. Тірік'яна, визначено сутність і структурний зміст функцій динамічного поглиблення та динамічного розширення його соціологічної уяви, розглянуто кінцеві результати діяльності цих функцій, якими є нове соціологічне знання (екзистенціальна соціологія, соціологія езотеричної культури, теорія неомодернізації). Перспективами подальшого вивчення проблеми визначено концептуалізацію та застосування поняття соціологічної уяви як історико-соціологічного методу досліджень імагінативної логіки на різних рівнях історії соціології. Потенціал використання концепції соціологічної уяви інтерпретовано як спосіб розвитку досліджень сутності соціологічного знанння, а також як теоретичну основу для створення інноваційної моделі навчання студентів соціологічних спеціальностей.

  Скачати повний текст

Вперше визначено науковий статус, ідентифіковано соціологію злочинності як галузь української соціології шляхом відокремлення її проблематики, функцій від аналогічних ознак вітчизняної кримінології, визначено об'єкт і предмет нової галузі соціології, її внутрішню структуру та зв'язок з суміжними дисциплінами. Подано систематичний огляд першоджерел соціології злочинності. Досліджено асіологічні проблеми (небезпека тиску з боку класових, наукових, повсякденних ідеологій), методологічні (специфіка застосування системного підходу, складності з визначенням поняття злочину, дуалізм кримінології та обгрунтування мультипарадигмальності в процесі дослідження двох реальностей - злочину та злочинності), методичні питання, пов'язані з добором конкретної методики, організацією та тактикою польових досліджень. На підставі концепції соціальної адаптації розроблено мережу аналітичних категорій соціології злочинності, за допомогою якої стає можливим багатовимірний теоретико-соціологічний аналіз злочинності. Окреслено засади інституційного підходу до злочинності та розглянуто основні варіанти делінквентної поведінки стосовно інституційних комплексів. Удосконалено методологію соціологічного підходу до злочину як поведінки. На базі теорій соціальної поведінки Вебера та Парсонса визначено сутність кримінальної дії, її основні складові елементи та розроблено класифікаційну модель злочинності. Вперше введено поняття "кримінально-правове поле" та розглянуто основні властивості злочинності як соціального поля. Розвинуто поняття криміногенної ситуації на базі реалізації системної методології. Удосконалено теорію латентних соціальних процесів за рахунок введення поняття "соціально-інформаційна піраміда", яка відображає загальну модель вказаних процесів, сформульовано засади дослідження латентних соціальних процесів. Наведено методику та результати низки вимірів латентної злочинності, проаналізовано світову практику досліджень латентної злочинності.

  Скачати повний текст

Розроблено методологію аналізу процесів конструювання та трансформації практик концептуалізації у просторі вітчизняної соціології молоді у контексті соціокультурних змін. З використанням конструктивістської парадигми та діяльнісно-структурного підходу синтезовано образ соціологічного знання як соціальної конструкції. Продемонстровано "процесуальну стабільність" дослідницьких прктик, в яких опредмечені сенсові та силові відносини у полі. Розроблено методологічну схему аналізу процесів концептуалізації у просторі соціологічної галузі, згідно з якою інтелектуальне виробництво структуровано інтеракціями дослідників, що включені до ендогенних та екзогенних соціокультурних процесів. Проведено апробацію запропонованої методологічної схеми щодо соціології молоді як упорядкованого простору дослідницьких практик, що конституюється соціокультурними процесами реального історико-культурного контексту радянського та пострадянського суспільства. Дану схему реалізовано у самостійних дослідженнях, що дозволило визначити специфіку контексту інституціоналізації вітчизняного соціологічного дискурсу, виявити патерни внутрішніх та зовнішніх інтеракцій, що впорядковують концептуальну активність дослідників у полі соціології молоді. Проведено аналіз культурної ткани соціології молоді: акцентовано плани дискурсу про молодь та сконструйовано практичні схеми як глибинні допонятійнні засади концептуалізації. Визначено якість соціокультурних процесів, що трансформують засади та практики концептуалізації в соціології молоді у ситуації пострадянського суспільства.

  Скачати повний текст

Доведено доцільність створення та наукової обробки нової галузі соціології - соціології професіоналізму, визначено соціологічні парадигми, що є її базою. Висвітлено проблемне поле, сформульовано об'єкт, предмет і функції соціології професіоналізму. Охарактеризовано онтологічну сутність і виявлено епістемологічний зв'язок понять "професія", "професіонал", "професійна діяльність" і "професіоналізм" як ключових категорій даної науки. Проаналізовано інституціональний і неінституціональний рівні організації діяльності професіонала. Визначено характер і розкрито сутність об'єктивних і суб'єктивних результатів і наслідку процесу професіоналізації особистості.

  Скачати повний текст

Викладено узагальнені результати теоретичних та емпіричних соціологічних досліджень з проблем сільської молоді, висвітлено її роль і місце в сучасному суспільстві, особливості формування ціннісних, соціально-професійних, політичних і поселенських орієнтирів. Розглянуто питання оцінки молоддю наслідків аграрної реформи, державної політики щодо молоді. Побудовано модель комплексного соціологічного аналізу молоді на підставі досліджень державних документів, статистичних і соціологічних даних.

  Скачати повний текст

Уперше комплексно досліджено становлення та розвиток соціології мистецтва в Україні у 1920 - 1990-ті рр. На підставі соціоісторичного аналізу становлення та розвитку західної соціології мистецтва та вивчення формування, специфіки та засад соціології мистецтва радянського та пострадянського періодів визначено методологічні підходи та принципи дослідження історії соціології мистецтва в Україні у 1920 - 1990-ті рр., зокрема критерії та показники сформованості галузевої соціології мистецтва. Грунтуючись на значному обсязі нововведених архівних джерел, визначено основні етапи становлення соціології мистецтва в Україні як процес синтезу соціологічних підходів у мистецтвознавстві, естетиці та мистецьких соціологіях (театральній соціології) до галузевої соціології мистецтва на базі теорії середнього рівня. З'ясовано особливості кожного періоду розвитку соціології мистецтва в Україні, а також специфіку нерівномірного розвитку різновидів соціології мистецтва (соціології музики) та тенденції трансформації соціології мистецтва до соціології художньої культури. Особливість розвитку української соціології мистецтва є значне охоплення її дослідженнями всієї цілісності соціально-художньої реальності у взаємодії її основних підсистем і суб'єктів теоретичних і емпіричних.

  Скачати повний текст

Проаналізовано інституціональний розвиток української соціології як наукової дисципліни протягом її радянського (1960 - 1980-ті рр.) та сучасного (1990 рр. - початок XX ст.) періодів. На підставі екстерналістського підходу в соціології науки здійснено порівняльний аналіз двох типів джерел (архівних документів і експертних свідчень), що дозволило висвітлити структурну динаміку розвитку професійного співтовариства протягом зазначених періодів і пояснити основні фактори впливу на інституціональне становлення соціології як наукової дисципліни. Розроблено проект історії інституціонального розвитку української соціології на підставі запропонованої періодизації.

  Скачати повний текст

Висвітлено історію становлення ціннісного підходу у вітчизняній і зарубіжній педагогічних науках. Розкрито суть понять "цінність", "загальнолюдські цінності", "гуманістичні цінності". Розкрито психолого-педагогічну суть проблеми формування цінностей особистості. З'ясовано особливості формування гуманістичних цінностей у студентів культурно-мистецьких спеціальностей. Обгрунтовано роль і місце суспільствознавчих дисциплін "Історія України", "Філософія", "Політологія", "Соціологія" як засобів формування гуманістичних цінностей студентів. Теоретично обгрунтовано методичну модель навчання суспільствознавчих дисциплін, яка передбачає наявність визначених методичних умов ефективної побудови процесу формування гуманістичних цінностей студентів культурно-мистецьких спеціальностей.

  Скачати повний текст

Визначено предметну специфіку юридичної соціології, розглянуто особливості її структури та місце в системі юридичних наук. На підставі новітніх досягнень обгрунтовано концептуальну відмінність теоретико-методологічних положень юридичної соціології як самостійної правової науки від соціології права як окремої галузі загальної соціології. Висвітлено історію становлення та розвитку юридичної соціології. Визначено об'єкт даної науки. Показано логіку внутрішньої взаємодетермінації її предмета та методу. Приділено увагу предметній зумовленості функцій. Висвітлено фундаментальні проблеми юридичної соціології, які підлягають науковому аналізу з позицій соціолого-юридичного підходу. Визначено співвідношення юридичної соціології з загальною теорією права, філософією права, порівняльним правознавством та юридичною психологією.

  Скачати повний текст

Об'єкт: практики символічного насильства. Мета: концептуалізація залучення речей до практик символічного насильства. Методи дослідження: порівняльно-історичний, системно-структурний, синтез, типологізація, напівструктуроване інтерв'ю, дискурс-аналіз, аналіз документів, експертне інтерв'ю, експеримент, спостереження, факторний, дисперсійний, кореляційний аналіз. Теоретичні та практичні результати: розроблено авторську концептуальну схему залучення речей до символічного насильства на діяльнісному, дискурсивному та просторовому рівнях, визначено форми соціального освоєння речі в процесі символічного насильства, схарактеризовано операції та дії в процесі залучення речей до символічного насильства, удосконалено класифікацію теоретико-методологічних доробків із соціологічної рефлексії феномену речей, соціологічну концептуалізацію речей, соціологічну інтерпретацію символічного і насильства, тематичні категорії соціологічного постструктуралізму, дістала подальшого розвитку соціологічна інтерпретація та класифікація символічного насильства. Новизна: концептуалізація залучення речей до практик символічного насильства на різних рівнях їхньої соціальної онтології. Ступінь впровадження: положення та висновки дослідження успішно використані при викладанні в Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна таких навчальних курсів, як «Критичний аналіз сучасного суспільства», «Маніпулятивні технології в сучасному суспільстві», «Критична соціологія», «Політична соціологія», «Річ. Символ. Насильство», «Новітні соціологічні теорії».^UObject: symbolic violence practices. Aim: Conceptualization of inclusion of things in symbolic violence practices. Research methods: comparative-historical, system-structural, synthesis, typology, semi-structured interview, discourse analysis, document analysis, expert interview, experiment, observation, factor, dispersion, correlation analysis. Theoretical and practical results: the author's conceptual scheme of inclusion of things in symbolic violence practices on the activity, discourse and spatial levels has been developed, forms of social development of things in the process of symbolic violence have been determined, operations and actions in the process of attracting things to symbolic violence have been described, the classification of theoretical and methodological issues in the sociological reflection of the phenomenon of things, sociological conceptualization of things, sociological interpretation of symbolic and violence, thematic categories of sociological post-structuralism have been improved, the sociological interpretation and classification of symbolic violence got a further development. Novelty: the conceptualization of inclusion of things in symbolic violence practices at different levels of their social ontology. The degree of implementation: the results and findings of the study successfully used in teaching at the V. N. Karazin Kharkiv National University such training courses as "Critical Analysis of Modern Society", "Manipulating Technologies in Modern Society", "Critical Sociology", "Political Sociology", "Thing. Symbol. Violence", "Newest Sociological Theories".

Об'єкт дослідження: соціальний капітал в українському суспільстві. Предмет дослідження: структура, динаміка та джерела соціального капіталу, чинники та механізми формування та взаємодії різних його форм. Мета: ідентифікація та концептуалізація чинників та механізмів формування та конвертації соціального капіталу в українському суспільстві з урахуванням характерних особливостей його структури, динаміки та джерел. Методи дослідження: аналіз та синтез, історичний аналіз, компаративний аналіз, системний аналіз, типологізація, моделювання, метод індивідуального інтерв'ю у техніці «face-to-face», дисперсійний аналіз; індексний метод; кореляційний аналіз; регресійний аналіз; факторний аналіз. Теоретичні та практичні результати: Здійснено соціологічну концептуалізацію соціального капіталу як ресурсу суспільного розвитку та експліковано чинники та механізми формування та конвертації різних форм соціального капіталу в сучасному українському суспільстві. Розроблено ґрунтовну характеристику новітніх тенденцій динаміки розвитку та особливостей факторної зумовленості соціального капіталу в Україні, зокрема у порівнянні із іншими країнами світу. Удосконалено комплексну оцінку потенціалу громадянського суспільства, держави, інституту сім'ї та системи освіти як джерел соціального капіталу в українському суспільстві. Новизна:  запропоновано інтегральне авторське визначення поняття «соціальний капітал» як сукупності соціальних ресурсів, що визначаються кількісними та якісними характеристиками системи взаємодії, що є укорінені у певній історично-культурній, ціннісній та соціально-політичній системі та ефектом свого застосування мають підвищення ефективності взаємодії; розроблено концептуальну схему реалізації та відтворення соціального капіталу суспільства, що підкреслює взаємодію та взаємозалежність чотирьох його структурних доменів: соціальної структури, когнітивно-реляційних характеристик взаємодії, індивідуальних характеристик, що впливають на взаємодію, факторів культурно-історичного та політико-економічного середовища; розроблено теоретично обґрунтовану матрицю джерел та функцій соціального капіталу, що включає такі його основні форми: єднальний, горизонтально-інтегруючий «неформальний» капітал, горизонтально-інтегруючий «формальний» капітал, вертикально-інтегруючий капітал; розроблено та випробувано комплексну теоретично обґрунтовану матрицю показників соціального капіталу шляхом операціоналізації через низку з 40 емпіричних індикаторів трьох форм (єднального, горизонтально-інтегруючого та вертикально-інтегруючого) та трьох аспектів (структурного, когнітивного та реляційного) соціального капіталу. Ступінь впровадження: Отримані теоретичні та емпіричні результати сприяли вдосконаленню навчальних курсів «Соціологія. Основи теорії», «Основи теорії комунікації, «Сучасні соціологічні теорії», які викладаються для студентів І та ІІ курсу спеціальності «054-Соціологія» освітньо-професійної програми «Соціальні комунікації, реклама та зв'язки з громадськістю» Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.^UObject of the research: social capital in the Ukrainian society. Subject of the research: structure, dynamics and sources of social capital, factors and mechanisms of formation and interaction of its various forms. Aim of the research: identification and conceptualization of factors and mechanisms of formation and conversion of social capital in the Ukrainian society, with the consideration of its structure, dynamics, and sources. Research methods: analysis and synthesis; historical analysis; comparative analysis; system analysis; typology; modelling; method of individual interview in face-to-face technique; analysis of variance; index method; correlation analysis; regression analysis; factor analysis. Theoretical and practical results: Sociological conceptualization of social capital as a resource of societal development and explication of factors and mechanisms of formation and conversion of various forms of social capital in Ukrainian society has been conducted. A solid characteristic of the latest trends in the dynamics of the development and the peculiarities of the factor conditionality of social capital in Ukraine, in particular in comparison with other countries, has been elaborated. Comprehensive assessment of the potential of civil society, the state, the institution of the family and the education system as the sources of social capital in Ukrainian society has been carried out. Novelty: an integrated author's definition of the concept of “social capital" as a set of social resources, determined by the quantitative and qualitative characteristics of the interaction system, which are rooted in a certain historical, cultural, value and socio-political system and have the effect of increasing the effectiveness of interaction, has been developed; a conceptual scheme of the implementation and reproduction of social capital in a society, which emphasizes the interaction and interdependence of its four structural domains: social structure, cognitive-relational characteristics of interaction, individual characteristics that affect the interaction, factors of cultural-historical and political-economic environment, has been developed; a theoretically substantiated matrix of sources and functions of social capital featuring the following basic forms: bonding capital; bridging “informal” capital; bridging “formal” capital; linking capital has been developed; a theoretically substantiated matrix of indicators for the social capital empirical measurement based on the distinction of bonding, bridging, and linking forms of social capital and structural, cognitive and relational aspects of social capital and operationalization of this concept through 40 empirical indicators has been developed and tested. Degree of implementation: The obtained theoretical and empirical results contributed to the improvement of the teaching courses “Sociology. Fundamentals of Theory”, “Fundamentals of Communication Theory”, “Modern Sociological Theories”, which are taught to first and second year students majoring in “054-Sociology” of the educational and professional program “Social Communications, Advertising and Public Relations” at V.N.Karazin Kharkiv National University.

Дисертаційна робота присвячена історико-соціологічній реконструкції та методологічній систематизації інтерпретативних схем (фреймів) учасників протесту на прикладі Євромайдану 2013–2014 років в контексті їхніх повсякденних практик та інтеракцій. В роботі окреслені основні теоретико-методологічні засади інтерпретативної традиції в соціології та продемонстровано відповідність методології усної історії цим позиціям. З'ясовані основні характеристики та методологічні особливості застосування усноісторичного підходу в соціології та глибинного інтерв'ю, як його інструменту. Перераховані характеристики, важливі для якісного інтерв'юера та представлені основні етапи підготовки, перебігу та аналізу глибинного інтерв'ю. Описано особливості використання методології усної історії та методу глибинного інтерв'ю в дослідженнях суспільно-політичних рухів. Систематизовані основні способи застосування фреймінг-аналізу в дослідженнях суспільно-політичних рухів в соціологічних дослідженнях, уточнено розуміння та сформульоване узагальнене визначення фрейму протестного руху, окреслено характеристики фреймів протестів, важливі для емпіричної частини цього дослідження. Виокремлені та узагальнені результати наявних соціологічних досліджень смислів, пов'язаних з Євромайданом. Описані смисли самого поняття «Майдан», що сформувались сконструювались впродовж Революції Гідності; нові смисли, що Майдан як символічна революція привніс в український дискурс та цінності, які в українському суспільстві міг актуалізувати Майдан.На ґрунтовному емпіричному матеріалі (близько 400 глибинних напівструктурованих інтерв'ю) описано контекст подій та виявлено основні компоненти фреймінгу протесту на різних етапах Євромайдану 2013–2014 років («Майдан-мітинг» (21–29 листопада 2013 року), «Майдан-табір» (30 листопада 2013 року – 18 січня 2014 року), «Майдан-Січ» (19 січня – 22 лютого 2014 року)) в інтерпретаціях його учасників. Фрейми протесту систематизовано за їхніми інтерпретативними функціями, а саме: фактори та причини протесту (діагностичний компонент фреймінгу), стратегії протесту (прогностичний компонент фреймінгу), стимули та мотивації до колективних дій (мотиваційний компонент фреймінгу). Зібраний емпіричний матеріал дозволив розширити операціоналізацію фреймів суспільно-політичного протесту від поділу на діагностичний, прогностичний та мотиваційний до долучення інших концептів, які теж описують інтерпретативні схеми подій протесту його учасниками. Проінтерпретовано ключовий фрейм характеру та особливостей участі людей в подіях Майдану – «допомога». Допомогу на Майдані класифіковано за низкою характеристик (ресурси, сфера діяльності, професійність, тривалість надання, ступінь кризовості ситуації та тип реципієнта). Описані приклади проявів допомоги на Майдані.Описано ключовий фрейм характеру взаємодії та комунікації учасників Майдану – «самоорганізація» або утворення низових волонтерських ініціатив, та концептуалізовано його як швидкий та спонтанний процес, що відбувався у відповідь на нові нагальні потреби, які виникали у періоди загострення протистояння. На прикладі шістьох волонтерських організацій Майдану, пов'язаних з допомогою постраждалим під час протестів, узагальнено ключові характеристики самоорганізованих ініціатив: горизонтальна структура та функціональна спеціалізація учасників. Описано процес створення низових волонтерських ініціатив та окреслено соціальний портрет лідерів таких організацій.Ключові слова: інтерпретативна соціологія, соціальні смисли, усна історія, фреймінг-аналіз протесту, глибинне інтерв'ю, фрейми, Майдан 2013–2014, Євромайдан.^UThe dissertation is devoted to the historical and sociological reconstruction and methodological systematization of interpretive schemes (frames) of the participants of protest events (on the example of Euromaidan 2013-2014) in the context of their everyday practices and interactions.The inquiry highlights the main theoretical and methodological foundations of the interpretive tradition in sociology and demonstrates the relevance of oral history methodology to this tradition.The main characteristics and methodological peculiarities are ascertained of applying the oral history approach in sociology and in-depth interview as its tool. The characteristics that are important for a qualitative interviewer are explicated. The main stages of preparation, course and analysis of in-depth interview are presented. The peculiarities of using the methodology of oral history and the in-depth interview method in socio-political movements studies are described.The main ways of applying framing analysis to the study of socio-political movements in sociological research are systematized. The understanding of the protest movement frame is specified; the corresponding generalized definition is formulated. Features of protest frames important for the empirical part of the study are outlined.The results of the available sociological research of the meanings related to Euromaidan are singled out and generalized. The meanings of the very concept of “Maidan”, which were constructed during the Revolution of Dignity, are analyzed; new meanings that Maidan as a symbolic revolution brought to the Ukrainian discourse and values that it actualized in Ukrainian society are described.Based on thorough empirical material (about 400 in-depth semi-structured interviews), the context of events is described, and the main components of protest framing in interpretations of its participants at different stages of Euromaidan 2013–2014 (“Maidan-rally” (November 21–29, 2013), “Maidan-camp” (November 30, 2013 – January 18, 2014), “Maidan-Sich” (January 19 – February 22, 2014)) are revealed. Protest frames are systematized according to their interpretive functions, namely: factors and causes of protest (a diagnostic component of framing), protest strategies (a prognostic component of framing), incentives and motivations for collective action (a motivational component of framing).The collected empirical material allowed expanding the operationalization of the frames of socio-political protest from the division into diagnostic, prognostic and motivational to the inclusion of other concepts used by the participants in their interpretive patterns of protest events. The crucial frame characterizing people's participation in Maidan events – “help” – is interpreted. Help at the Maidan is classified according to several parameters (resources, a field of activity, professionalism, duration of rendering, the criticality of situation and type of recipient). Examples of help at the Maidan are described.The crucial frame characterizing the type of interaction between Maidan participants – “self-organization” (formation of grassroots volunteer initiatives) – is described. The main characteristics and features of self-organized initiatives are distinguished on the example of six Maidan volunteer organizations involved in helping victims of protests. The process of creating grassroots volunteer initiatives is described. Social portraits of the leaders of these organizations are outlined.Keywords: interpretive sociology, social meanings, oral history, framing analysis of protest, in-depth interview, frames, Maidan 2013–2014, Euromaidan.

У дисертації визначено складові елементи міждисциплінарної компоненти філософського підходу до правового визначення поняття «державний примус», а саме: філософія права, філософія, юридична психологія, соціологія права, юридична логіка, наука державного управління, політологія, соціологія. Суть такої міждисциплінарної компоненти філософського підходу до правового визначення державного примусу зводиться до можливості отримання якісно нових знань завдяки використанню не тільки предметності (власне контент) цих наук, а й їх методології.Вперше у вітчизняній науковій літературі на рівні докторської дисертації здійснено комплексне дослідження, у якому концептуалізуються сучасні теоретико-прикладні перспективи темпорально-просторового дискурсу реалізації державного примусу, що дало змогу проаналізувати методологічні принципи формування філософсько-правової парадигми державного примусу, такі як переконання та нормативно-правова регламентація.Обґрунтовано складники комплексного підходу до дослідження державного примусу, серед яких виокремлено системний, історико-цивілізаційний, діяльнісний, гуманістичний, антропологічний, культурологічний, аксіологічний підходи, що уможливило вивчення поняття «державний примус» з позицій: 1) впливу на свідомість людини; 2) координації діяльності органів та осіб, які здійснюють державний примус; 3) врахування й усунення чинників, що гальмують ефективну превентивну діяльність у цій сфері.Виокремлено темпоральні та просторові виклики сучасного правового підходу до визначення державного примусу в українських реаліях, що уможливило розроблення рекомендацій для України, оскільки і українське право, і його суб'єкти – громадяни, мають певні особливості з огляду на ментальність, історичне минуле та сучасний рівень життя населення тощо. Сформульовано філософсько-правову константу методу переконання, що трактується як керований процес впливу на наявні в суб'єкта стимули, метою якого є формування в нього свідомої потреби вчиняти правомірно, відповідно до вимог, прописаних у нормативно-правових актах, та верховенства права. Запропоновано авторське трактування темпорально-просторових особливостей правової сфери загалом та державного примусу, зокрема. А саме, темпоральні особливості розкрито крізь призму оперантного терміна «час»; а в контексті просторовому – такими термінами є «правова система» та «правова сім'я», а також часто вживаний у побуті, універсалізований термін «територія права».^UThe dissertation research identifies the components of the interdisciplinary component of the philosophical approach to the legal definition of the concept of state coercion. In this case, the multidisciplinary component is philosophy of law, philosophy, legal psychology, sociology of law, legal logic, science of public administration, political science, sociology. The essence of such an interdisciplinary component of the philosophical approach to the legal definition of state coercion comes down to the possibility of obtaining qualitatively new knowledge based on the use not only of the subject (actually content) of these sciences, but also of their methodology.For the first time in the dissertation, a comprehensive study was carried out in the national scientific literature, in which at the level of the doctoral dissertation modern theoretical and applied perspectives of temporal-spatial discourse of state coercion were conceptualized, which made it possible to analyze such important methodological principles of the formation of legal principles and regulations.In the dissertation the components of a comprehensive approach to the study of state coercion are substantiated, among which system, historical, civilizational, activity, humanistic, anthropological, cultural, axiological approaches are distinguished, which made it possible to study the concept of state coercion from the standpoint of: 1) influence; 2) coordination of activities of bodies and persons exercising state coercion; 3) taking into account and eliminating factors that impede effective preventive action in this field.The author defines the author's definition of the temporal-spatial features of the legal sphere in general and the state coercion in particular, which is offered to understand through the prism of the operative term "time", which refers to the features of the temporal, while in the context of the same spatial features such are "legal system" and "legal seven". I, as well as the commonly used term in the household, the term "territory of law".Legal reality was studied as a system that made it possible to isolate the kernel, the essence of the concepts of legal reality, the temporal and spatial dimension of legal reality, defining the structure of the legal reality system in the context of the dynamism of this system under the influence of temporal and spatial factors, arguing, at the same time, the necessity to include elements and subsystems finding specific relationships between them.The epistemological characterization of the temporal-spatial components of state coercion was conducted, which made it possible to identify world-view concepts of state coercion, to clarify its role in the processes of state formation and law-making, and to determine the degree of legal and legal influence of state coercion on the population.The conditions under which state coercion will facilitate the observance of legal norms and the implementation of lawful behavior are defined, which made it possible to state that several conditions are necessary in order for the state coercion to act as a peculiar instrument for motivating the observance of legal norms and implementation of lawful behavior. We formed these conditions into appropriate groups, the division into which was based on the criterion of the sphere of influence on the person (such groups as legal, psychological, political and economic).The dissertation analyzes the definition of the essence of personal freedom in the conditions of state coercion on the basis of knowledge of the relationship between individual and non – personal aspects of human existence. In this context, the thesis about the manifestation of the freedom of the individual as an individual through the prism of the collective, which is a condition for the functioning of the institutions of state coercion as a legal phenomenon, has been formed. Therefore, the possibility of achieving the purpose of state coercion as a legal process is considered provided that the individual perceives its realization as something proper and necessary, which becomes possible only under the conditions of personal freedom as an important essential characteristic of human existence as a social unit.

Актуальність теми зумовлена контроверзійною та парадоксальною ситуацією, за якої, з одного боку, відбувається та відтворюється масове розповсюдження мобільних електронних пристроїв для переважної більшості населення, а з іншого боку – падіння можливостей та здатностей формальних власників контролювати та усвідомлювати вплив пристроїв на себе до кінця та повністю. На гносеологічному ж рівні виникає протиріччя, за якого на рівні дискурсу та повсякденних практик людей мобільні електронні пристрої проявляють нові якості, тоді як соціологія не висунула досі підходу до визначення, вимірювання, дослідження, квантифікації та кваліфікації цих якостей.У першому розділі тексту дисертації здійснено розробку понятійно-категоріального апарату дослідження суб'єктності речей.Індивідуальна соціальна випрацювана суб'єктність інтерпртується як властивість соціалізованого актора, яка проявляється у здійсненні ним соціального акту, що виражає взаємообумовленість «Я»-ідентичності й історично обумовленої «Ми»-ідентичності цього актора та усвідомлення ним власної об'єктності (а отже, і меж соціальної суб'єктності – її обумовленості соціальними обставинами). Соціальна фабрикована суб'єктність – це властивість соціального актора, яка проявляється у здійсненні ним соціального акту, що виражає домінування «Я»-ідентичності над «Ми»-ідентичністю, і що споживається через демонстрацію зовнішніх індикаторів «Я»-ідентичності та «Ми»-ідентичності актора. У якості уточнення цих категорій дано визначення таким поняттям, як соціальний акт носія випрацюваної суб'єктності та акт фабрикованої суб'єктності.Визначено природу та механізми виробництва індивідуальної соціальної суб'єктності (людини) та соціальної суб'єктності інститутів й речей (у тому числі мобільних електронних пристроїв).У другому та третьому розділах тексту дисертації досліджено, кориговано та верифіковано підходи до вивчення речей як частини соціального світу, зокрема, звужено межі соціальної суб'єктності речей, що не мала чітких кордонів у розробках Б. Латура, М. Каллона, Дж. Ло, К. Кнорр Цетіни та В. Вахштайна.Зокрема, важливим актором, що продукує такі дискурси, виступають сучасні медіа. Дискурс-аналіз заголовків новинних видань показав, що з 80 новинних заголовків, у яких згадувалися електронні пристрої або програмне забезпечення, 22 містили повідомлення з індикаторами фабрикації суб'єктностіТакож було емпірично уточнено перелік інструментів фабрикації соціальної суб'єктності речей. Дискурс-аналіз інтернет-жартів дозволив вийти на такі інструменти, як антропоморфізація, емпатія, сексуалізація, визнання домінування (над людиною).Здійснено соціологізацію концепції «запускання явленості» речей М. Хайдеггера. При цьому її синтезовано з концепцією актантів Б. Латура.З вищенаведеного була сконструйована та верифікована гіпотеза «екзогабітусу», вибудована на базі поняття «габітусу» П. Бурдьє.У другому та третьому розділах також автор звертається до, верифікуваючи та інструменталізуючи:- теорії соціальних практик П. Бурдьє, В. Волкова, О. Хархордіна.- поняття «об'єктуалізації» К. Кнорр Цетіни. Уточнено, що феномен об'єктуалізації є наслідком реіфікації відносно соціальних інститутів та речей.- теорії реіфікації Дьйордя Лукача. Уточнено, що феномен реіфікації споріднений з описаними нами процесами фабрикації та окупації суб'єктності, є наслідком цих процесів.- теорії інституціоналізації П. Бергера та Т. Лукмана. Проаналізована спорідненість процесів інституціоналізації з процесами фабрикації та окупації суб'єктності.- методології метатеоретичного дослідження соціологічних категорій. У ході аналізу досліджень суб'єктності враховується соціально-історичний контекст розвитку різних поглядів на феномен суб'єктності.- теорії макдональдизації Джона Рітцера, у імплікаціях якої було виявлено та концептуалізовано процеси трансформації макдональдизації в уберизацію та амазонізацію.Процес уберизації розглянуто в рамках трьох кейс-стаді, які продемонстрували, що уберизація є важливим контекстом такої фабрикації суб'єктності людей, за якої фабрикована суб'єктність підміняє випрацювану суб'єктність.^UThe urgency of the topic is due to the controversial and paradoxical situation in which, on the one hand, there is a mass distribution of mobile electronic devices for the vast majority of the population, and on the other hand - the decline of capabilities and ability of formal owners to control and understand. At the epistemological level, there is a contradiction in which at the level of human discourse and everyday practices, mobile electronic devices show new qualities, while sociology has not yet put forward an approach to defining, measuring, researching, quantifying and qualifying these qualities.In the first section of the dissertation text the conceptual and categorical apparatus of research of subjectivity of things is developed.Individual socially developed subjectivity is interpreted as a property of a socialized actor, which is manifested in the implementation of a social act, which expresses the interdependence of "I" -identity and historically determined "We"-identity of this actor and his awareness of his own objectivity (and hence boundaries of social subjectivity - its conditionality by social circumstances). Socially fabricated subjectivity is a property of a social actor, which is manifested in the implementation of his social act, which expresses the dominance of "I"-identity over "We"-identity, and consumed through the demonstration of external indicators of "I"-identity and "We"-identity of the actor. As a clarification of these categories, the definition of such concepts as the social act of the bearer of the developed subjectivity and the act of fabricated subjectivity is given.The nature and mechanisms of production of individual social subjectivity (human) and social subjectivity of institutions and things (including mobile electronic devices) are determined.The second and third chapters of the dissertation text explore, correct and verify approaches to the study of things as part of the social world, in particular, narrow the boundaries of social subjectivity of things that had no clear boundaries in the works of B. Latour, M. Callon, J. Lo, K. Knorr Cetina and W. Wachstein.In particular, modern media are an important actor in producing such discourses. Discourse analysis of news headlines showed that of the 80 news headlines that mentioned electronic devices or software, 22 contained messages with indicators of fabrication of subjectivity.The list of tools for fabricating the social subjectivity of things has also been empirically refined. Discourse analysis of Internet jokes allowed to reach such tools as anthropomorphization, empathy, sexualization, recognition of dominance (over man).Sociologization of the concept of "triggering the appearance" of things M. Heidegger. It was synthesized with the concept of B. Latour's actants.From the above, the hypothesis of "exohabitus" was constructed and verified, built on the basis of the concept of "habitus" by P. Bourdieu.In the second and third chapters, the authour also refers to, verifying and instrumentalizing:- theories of social practices of P. Bourdieu, V. Volkov, O. Kharkhardin.- the concept of "objectification" by K. Knorr Cetina. It is clarified that the phenomenon of objectification is a consequence of ratification in relation to social institutions and things.- György Lukacs' theories of reification. It is clarified that the phenomenon of reification is related to the processes of fabrication and occupation of subjectivity described by us, and is a consequence of these processes.- theories of institutionalization of P. Berger and T. Lukman. The affinity of institutionalization processes with the processes of fabrication and occupation of subjectivity is analyzed.- methodologies of metatheoretical research of sociological categories. The analysis of subjectivity studies takes into account the socio-historical context of the development of different views on the phenomenon of subjectivity.- John Ritzer's theory of McDonaldization, in the implications of which the processes of transformation of McDonaldization into uberization and amazonization were identified and conceptualized.The process of uberization is considered in the framework of three case studies, which demonstrated that uberization is an important context of such fabrication of human subjectivity, in which fabricated subjectivity replaces the developed subjectivity.