Досліджено художню трансформацію суті тоталітаризму в антиколоніальній прозі другої половини XX ст., зокрема, у романах українського письменника Р.Іваничука та англійського - Г.Гріна. Систематизовано домінантні літературознавчі концепції розкриття змісту творчості Р.Іваничука та Г.Гріна українських і англійських дослідників. З'ясовано умови та специфіку формування світоглядів цих прозаїків та виявлено джерела художньої опозиції до тоталітаризму. Виявлено деконструкцію його колоніальної моделі, приділено увагу типологічній відповідності та відмінності у художньому трактуванні окремих морально-етичних концептів. На базі методології постколоніальних студій проаналізовано жанрово-стильову специфіку антиколоніальних романів Г.Гріна та Р.Іваничука.

  Скачати повний текст

Вперше виділено концептосферу релігійно-поетичної свідомості зазначених періодів в аспекті національної ментальності. Досліджено специфіку художнього втілення концептів Російського Христа, віри, духовного прочанства, юродства/святості, пекла/раю. Вперше репрезентовано типологію релігійно-поетичної свідомості, властиву російській поезії дослідженого періоду. Описано типи та структури традиційно-догматичного, парахристиянського, позаконфесійно-релігійного типів поетичної свідомості на рівні мотивного комплексу, образно-символічного втілення, жанрово-стильових модифікацій модерністської та новітньої поезії. Доповнено теоретичні уявлення про функціонування поетичного процесу кінця XX ст. на рівні стильових систем і тенденцій, що маркують його цілісність. Виявлено й описано механізми культурної пам'яті у контексті національної духовно-поетичної традиції. Вперше запропоновано типологію основних стратегій рецепції релігійно-поетичної свідомості в літературі зазначених періодів.

  Скачати повний текст

Досліджено мистецтво народної кераміки Волині другої половини XIX - XX ст. як цілісного історико-культурного явища. Висвітлено витоки, зроблено історичний огляд гончарства Волині даного періоду. Визначено особливості технології формоутворення та декорування народної кераміки. До наукового обігу введено нові відомості про народних майстрів і гончарних осередків даного регіону. Розроблено типологію виробів за формою та призначенням. Виявлено художньо-стилістичні особливості, розглянуто найпоширеніші мотиви орнаментики народної кераміки Волині другої половини XIX - XX ст.

  Скачати повний текст

Висвітлено історію формування кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва у XV - першій половині XX ст., проведено його комплексне дослідження як принципово важливого та характерного різновиду національної художньої культури. Сформовано концепцію декоративності кримськотатарського мистецтва з урахуванням різних історико-культурних нашарувань, усього художнього досвіду, набутого протягом віків населенням Криму. Простежено еволюцію художньо-виражальних засобів творення форм і декору виробів. Визначено типи виробів і розроблено класифікацію орнаментів кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва, проведено їх аналіз як цілісної художньої системи, до наукового обігу введено широкий фактологічний матеріал. Наведено характеристику кримськотатарського символічного контексту основних орнаментальних мотивів. Створено мистецтвознавчий словник кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва й орнаментики відповідно до лексичного звучання, побутового призначення та символічного контексту. З'ясовано, що національну самобутність кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва від часів прийняття Ісламу визначили етнічні традиції, стиль і канони ісламського мистецтва. Зроблено висновок про необхідність урахування у процесі вивчення мистецької й архітектурної спадщини кримськотатарського народу його етнічних традицій, що склалися у взаємозв'язку з сусідніми причорноморськими народами та традицій мусульманської культури, що сформувалися протягом століть.

  Скачати повний текст

У дисертації проаналізовані наукові роботи, нормативні документи теми дослідження, визначені основні етапи розвитку торгових площ та торгово-розважальних комплексів. Виявлені основні фактори, що впливають на формування торгово-розважальні комплекси Ірану:соціально-економічні, містобудівні, природно-кліматичні, функціонально-типологічні, технічні, культурно-традиційні та екологічні чинники. Проаналізований закордонний та вітчизнянийдосвід архітектурних вирішень ТРК. Визначена методика дослідження. Проаналізована функціональна група приміщень, що формує структуру ТРК. З'ясовано вплив архітектурно-конструктивних вирішень на формування та розвиток ТРК. Встановлено основні ознаки класифікації ТРК для Ірану:розміщення у структурі міста, планувальна організація, типологія, сезон використання (відкритий, закритий, напіввідкритий тип), композиційні вирішення та форма плану, конструктивні вирішення. Виділені принципові схеми рекомендованого розміщення торгово-розважальних комплексів в структурах міст Ірану. Розроблена номенклатура перспективних типів ТРК: I тип – малі, II тип – середні, III тип – великі,IV тип – комбіновані. Визначені принципи архітектурно-планувальної організації,а саме: основні (ситуативної адаптивності (містобудівного просторового розміщення), варіативності, естетично-візуального сприйняття) та додаткові (економічної ефективності, екологічної безпеки і безбар'єрності архітектурного середовища). Рекомендовані прийоми для формування архітектури ТРК Ірану. Рекомендовані композиційні прийоми архітектурно-просторової організації ТРК та їх характеристики.^UIn the first chapter, “Premises of occurrence of shopping and entertainment complexes (SEC),” the main analysis and synthesis of specialized literature review and scientific works were performed. It was established that nowadays there are absolutely not enough comprehensive design recommendations for SEC. This is what determines the relevance of this research. Most of specific aspects regarding the architecture of general-purpose commercial buildings were studied. The feasibility of developing scientifically based recommendations and design methodology for SEC has been proven.In the second chapter, “Methods and requirements to the formation and development of shopping malls”, the author developed: conceptual foundations (choosing a common research methodology and calculating the composition of the areas and premises of shopping malls); modeling of the planning structure (determining the scientific basis for creating the optimal functional-technological process and architectural and planning decisions of shopping malls); a scheme of the influence of design decisions on the space-planning structure of shopping malls; classification of modern shopping and entertainment complexes (according to different criteria).In general, the classification of the SEC should take into account the following parameters: location in the city structure (major city SEC, city value, local SEC, suburban SEC, renovation and revitalization of the industrial area); three-dimensional spatial solutions (compact, linear-compact, linear-network); planning organization (one-tier, two-tier, multi-tier); typology (small, medium, large, combined); season of use (depending on climatic conditions: open, closed, semi-open (combined) type); compositional solutions and plan form (point (square, cross), linear (rectangular) and network); structural solutions (wall, frame-wall, frame and combined and mixed systems).In the third section, “Principles of the formation of the architectural and planning structure of shopping and entertainment complexes,” according to the scientific researches (analysis of practice, experimental design, etc.) the principles of architectural and planning organization of shopping and entertainment complexes for Iran are developed.Based on the analysis of the existing experience, four types of shopping and entertainment complexes were proposed:– I type - shopping and entertainment centers of the basic degree (small) with the minimum necessary and sufficient set of functions. The area is 1000-3000 m² and the number of visitors is from 6000 to 10000 people;– II type - shopping and entertainment centers of a supplemented degree (medium),лwith functions significantly expand the quality of the complex in a practical sense, with the area of 3000-9000 m² and the number of visitors up to 40000 people;– III type - shopping and entertainment complexes of the developed degree (large) are multi-level, indoor, with a full range of functions to ensure maximum efficiency of the complex. The total area is from 9000 to 30000-85000 m² and the number of visitors is more than 100000 people;– IV type - shopping and entertainment complexes are combined, multi-level, indoor, with a full range of functions and additional, such as residential function (hotel or apartment). The total area is from 50000 to 150000 m² or more, the number of visitors is more than 150000 people.An analysis of domestic and foreign SEC design, construction and operation practices made it possible for the author to recommend compositional techniques for the architectural and spatial organization of shopping and entertainment complexes in three main types, namely, compact, extended and dissected.

Досліджено український рушник як самобутнє мистецьке явище в історії української художньої культури. Визначено його як поліфункціональний сакральний твір народного мистецтва, встановлено особливості побутування народного рушника в звичаях та обрядах і його функції. Складено типологію українських рушників, розглянуто їх художні особливості. Проаналізовано композиційну структуру орнаменту, визначено основні типи та характеристики кожного типу орнаменту та його класифікацію.

  Скачати повний текст

Проаналізовано репрезентуючий компонент (РК) у системі трьох різновидів чужої мови: прямої, непрямої, невласне-прямої. Репрезентуючий компонент - лінгвістичний комплекс, який складається з препозитивних, інтерпозитивних, постпозитивних, кільцевих структур, де введено мову персонажів (пряму, непряму, невласне-пряму) за різними параметрами (семантичними, психологічними, прагматичними тощо.) Розроблено типологізацію РК на основі структури РК, семантики, місцеположення, графічної візуалізаціїя, прагматичних властивостей. Аналіз значної кількості типів і видів РК в англомовних оповіданнях ХХ ст. дозволив диференціювати їх на основі наступних логічних принципів: позиції РК стосовно ЧМ (препозитивні, інтерпозитивні, кільцеві, постпозитивні РК); семантичного змісту РК (нейтральні та емоційно-експресивні дієслова, дієслова, які передають лінгвістичну та екстралінгвістичну сторону комунікації); структурного діапазону РК (від структурно-розширених до нульових і структурно-виокремлених; прагматичний потенціал РК (репрезентативи, директиви, емотиви, дискрептиви, інтерпретатори та імплікатори). За результатами дослідження визначено особливості дії двох різнонаправлених тенденцій - до уніфікації та диференціації у системі РК, до контактності та дистантності в розміщенні РК, до фіксованого та інвертованого порядку слів у РК. Зазначено, що на сучасному етапі РК виявляють тенденцію до уніфікації, дистантності, фіксованого порядку слів і суб'єктивізації (тобто впливу ЧМ на АМ у вигляді РK).

  Скачати повний текст

Розроблено теоретико-методологічні засади аналізу текстів сповідально-молитовного спрямування в українській класичній літературі. Здійснено термінологічне структурування та кореляцію відповідного поняттєво-категоріального апарату. З'ясовано онтологічні, психологічні та культурологічні джерела молитвоцентричного тексту, особливості його функціонування в українському духовно-мистецькому просторі (у фольклорних замовляннях, закляттях, добризиченнях, найстарших руських писемних самозаклять, "Слові про Ігорів похід", перекладній та оригінальній сакральній літературі, "Слові о Лазаревім воскресінні" Кирила Туровського, анонімному "Сказані про Бориса та Гліба", "Слові про Закон і Благодать" Іларіона, "Молінні Данила Затворника", Києво-Печерському патерику, сповідальному слові та молитовних мотивах у творчості Т.Шевченка, П.Куліша, І.Франка, В.Стефаника). Досліджено ейдологію, іконіку, хронотопну організацію молитовності та співідальності як мотиву і лейтмотиву. Проаналізовано показові у даному аспекті художні твори з погляду взаємодії їх естетичних і поетологічних констант і домінант, типології та своєрідності втілення сповідально-молитовних мотивів у текстах різних родів, видів, жанрів.

  Скачати повний текст

Проведено типологічне дослідження особливостей становлення та розвитку жанру поезії в прозі кінця XIX - початку XX ст. у французькій та українській літературах. Вперше на новій методологічній основі побудовано жанрологічну концепцію поезії у прозі, простежено історію терміна та з'ясовано його семантику. На конкретних прикладах продемонстровано типи сходжень, аналогій, розрізнень у поезіях у прозі французьких та українських митців, зокрема, Т. де Банвіля, Ш. Бодлера, П. Верлена, С. Малларме, А. Рембо, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Л. Українки, В. Стефаника, М. Черемшини, М. Яцкова (критерієм добору є синхронність). На підставі компаративного зіставлення поезій у прозі українських і французьких майстрів слова виявлено ряд подібностей та відмінностей на генологічному рівні, до яких належать ознаки ліричної семантики. На тематичному рівні виявлено спільність у філософських медитаціях, соціальних мотивах, в інтимній ліриці, образах природи. Визначено актуальні для досліджуваного жанру теми (митця, самотності, мислення). Зроблено висновок, що стилістичні особливості поезії в прозі сформувались під впливом актуальних на кінець XIX - початок XX ст. модерних течій. Доведено, що зображально-виражальні засоби поетичного мовлення тяжіють до сугестивності, символіки. В алюзивних елементах поезій у прозі у французькій та українській літературах виявлено ознаки зближень на рівні інтертекстуальних характеристик, які формують новий комунікативний простір модерного типу творчості.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне вивчення літературних взаємин видатного сербського письменника І.Андрича з українською культурою у межах системних рівнів: контактів, рецепцій, типологій. Систематизовано та проаналізовано перекладені українською мовою твори письменника, присвячені митцеві праці українських дослідників, встановлено, що завдяки цим перекладам презентовано творчу концепцію митця, створено цілісне бачення мистецької спадщини І.Андрича. Грунтовно вивчено й високо оцінена українськими літературознавцями та критиками своєрідність художніх здобутків письменика, . Висвітлено невідомі в Україні факти особистих контактів І.Андрича з діячами української культури. Розкрито типологічні сходження й аналогії в історичних романах митця, П.Загребельного та О.Гончара щодо змістових і формотворчих елементів. Зауважено, що виявлені літературні явища свідчать про існування іманентних проявів обумовленості виникнення й позитивного характеру взаємин І.Андрича з українською художньою літературою.

  Скачати повний текст

Досліджено типології формально-семантичних змін англо-американських запозичень з полісемічним формантом -ing у різносистемних мовах з позицій сучасних мовних універсалій та унікалій. Визначення типології універсальних, фреквентальних та унікальних формально-семантичних змін англомовних запозичень на -ing базовано на зіставленні формальних і змістових виявів дериваційного значення. Досліджено процес утворення похідних з формантом -ing в англійській мовній системі за типовими сталими (словотворення) та потенційними моделями (формотворення), визначено підтипи основних словотвірних значень, які запозичуються мовами-реципієнтами у процесі запозичення. Встановлено універсальні типи англомовних запозичень на -ing у різносистемних мовах-реципієнтах, визначено унікальні формально-семантичних змін англомовних запозичень на -ing, які досліджено на базі структурних та семантичних трансформацій. Проаналізовано словотвірну потенцію англомовного полісемічного форманта -ing та описано мовні та позамовні чинники, що сприяють активізації англомовної експансії.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення модифікацій образної моделі "героя-естета" в російській літературі XVIII - XX ст. визначено й охарактеризовано знакові тексти, в яких найбільш повно та послідовно представлений герой-естет. Проаналізовано різні етапи та підходи щодо теоретичного, наукового, стильового та власне літературного осмислення образу героя-естета, який найчастіше реалізується у двох основних типах - творчої особистості та денді. Вперше літературний процес досліджено у контексті концепції певного літературного героя. Простежено еволюцію образу героя-естета від пародійних реалізацій у літературі XVIII ст. ("чепурун" - рос. "щеголь") - до класичного денді XIX ст. з витонченістю персоніфікацій естетично свідомої особистості, від поета-естета, артиста "деміурга" межі XIX - XX ст. - до постмодерністської моделі, яка ще не має свого чіткого визначення.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням партієтворення в політичній системі перехідного періоду України в контексті світового досвіду. На основі аналізу значного фактологічного матеріалу архівів і державної статистики, а також дослідження праць вітчизняних і зарубіжних вчених досліджено особливості партій в умовах тоталітарного і демократичного режимів, генеза нинішніх політичних партій в Україні, пропонується їх типологія. Результати парламентських виборів за змішаною виборчою системою в загальнодержавному і регіональному масштабах не сприяли оптимізації партійної структуралізації парламенту, шляхи до якої вимагають адаптації досвіду інших держав.

  Скачати повний текст

Зроблено функціонально-прагматичний аналіз значення чеських прагматичних кліше (ПК) - міжрівневих одиниць, значення та призначення яких сформовано мовою та мовленнєвою системами. Запропоновано сприймати значення ПК як відносно стабільно організовану референційну, емоційну та функціонально-смислову інформацію, одержану на перетині семантики та прагматики, зумовлену контекстуальністю та призначенням впливати на емоції, інтелект і поведінку комунікантів. Відзначено, що комунікативно-прагматична типологія ПК грунтується на функціонально-семантичних критеріях, насамперед на актомовленнєвих (ілокутивних) функціях. На цій підставі виділено ПК звертання, знайомства, вітання, прощання, ритуального та неритуального запиту інформації, привертання уваги, метатекстові оператори, прохання, пропозиції, запрошення, поради, похвали, компліменту, подяки, вибачення, згоди, незгоди, у межах яких виявлено додаткові ілокутивні підтипи. На базі спорідненості функціональних ознак утворено метакомунікативні, спонукальні, оцінні, співпереживання та негопозитивні ПК. Зроблено висновок, що кожен смисловий різновид грунтується не тільки на притаманних йому типізованих семантичних елементах пресупозиції вживання та функціях, а й на мовних і немовних індикаторах функцій, а також синтагматичних і парадигматичних зв'язках з іншими ПК.

  Скачати повний текст

Дисертація досліджує символьну мову художніх творів на основі методів мистецтвознавства та інших дисциплін — культурології, історії, філософії, психології, що розширюють поле інтерпретації символів у живописі художників Києва початку XXI ст. В умовах постійних змін суспільно-політичної ситуації в Україні, актуалізації культурної ідентичності вивчення передумов розвитку символьної мови, етапів, типології, художньо-стильових особливостей у творчості митців Києва набуває особливого значення.Наукове завдання дисертації полягає в розробці типології символу в живописі київських митців початку ХХІ ст., характеристиці його контексту і художньо-стильових особливостей; в аналізі візуального лексикону сучасних митців; оцінці ролі архаїчних символів та їх модифікації в сучасній творчості художників; інтерпретації християнських символів у творах митців; вияві кроскультурних тенденцій в увиразненні суті та форми символу в живописі митців; вияві етнічних ознак у змісті та формі символу як маркера ідентичності; уточненні вихідного значення поняття «символ» у контексті візуалізації буття та культурної пам’яті.Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації, зокрема: публікації, пов’язані із загальними теоретичними концепціями символу (В. Кандинський, Е. Кассірер, С. Лангер, Р. Арнхейм, М. Мерло-Понті, Ф. Вілрайт, У. Еко, Г. Почепцов, В. Сніжко і Л. Отрошко); символу як засобу комунікації (Д. Степовик, О. Федорук, Є. Причепій, О. Петрова, М. Селівачов, С. Гатальська, О. Кашуба-Вольвач, М. Юр, С. Стоян, С. Прищенко, М. Міщенко); символу в аспекті кроскультурної взаємодії (Дж. Мердок, Д. Сідні, Дж. Кошут, Б. Гройс); символу, що формує культурний код (К. Юнг, С. Кримський, Т. Яценко, Н. Грицюта, Л. Гоц, О. Тарасенко); духовної складової символу (Ф. Шлегель, В. Кандинський, М. Бердяєв, В. Воррингер, М. Еліаде, О. Петрова).Визначено, що питання художнього символу осмислювалось у наукових працях багатьох вчених, проте, попри існуючі наукові розвідки, ступінь дослідженості означеної теми в українському мистецтвознавстві залишається недостатнім.Актуалізують тему й відмінності традиційних і новітніх інтерпретацій художнього символу в живописі сучасних київських митців, що зумовлено трансформаційними процесами переходу з радянської на сучасну методологію дослідження. У дисертації визначено роль історичної пам’яті в контексті формування символів культури, що відтворюються навколо таких стрижнів, як тривкість, усвідомлення минулого, стійкість, сталість, самобутність, життєвість, спадкоємність, самосвідомість, самоідентифікація та ін. Запропоновано типологію символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Аналіз творів живопису виявив нову конотацію архаїчних, християнських і кроскультурних символів в українському образотворчому мистецтві. У процесі дослідження запропоновано новий погляд на символи, що мають сакральну основу, через які новітні твори транслюють духовність у XXI ст. У рамках цього питання означено діалог київських митців із К. Малевичем, відомим художником-авангардистом українського походження, передвісником ікони нового століття. Схарактеризовано художньо-стильові особливості символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Визначено чинники, що впливають на інтенсивність, загальне значення і трактування іконографії символу, що визначає видимість твору в сучасному контексті. Визначено національні чинники кроскультурності як одного з ключових чинників формування сучасного актуального мистецтва в творчості українських митців. Вагоме значення в цьому процесі мають такі складові, як орнамент — голос етносу, що вплетений у сучасний контекст, переосмислення радянського минулого, споріднені проблеми суспільства, іронія. Виокремлено етнічні ознаки в змісті та формі символу, що визначають національний аспект у візуалізації символу українських митців, до яких можемо віднести орнамент (петриківський розпис, вишитий одяг, розписані українські хати, рушники, килими тощо), Трипільську культуру, іконопис, стиль бойчукізму, геральдику, звернення до архетипів, національного декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості, міфологем, містичного і трансцендентного (ритуали та легенди). Обґрунтовано появу нової іконографії та значення символу «герой» для українського народу, що модифікувався, набувши сучасної виразності та нової української національної символіки — «герой Небесної Сотні», «Майдан», «жінка-воїн», «воїн-кіборг», «земля на Грушевського» та ін. Уточнено поняття художнього символу як вираження творчих інтенцій на прикладі живопису київських митців початку ХХІ ст.; специфіку і характер індивідуальних творчих візуальних практик, що сприяють націєтворчим процесам. Це становить перспективність вивчення змісту і форми художнього символу як важливого інструменту комунікації між поколіннями, його ролі в національно-культурній ідентифікації, трансформаційних процесах поступу держави, відчуття належності до нації.^UThe relevance of the research topic is due to the need for a contextual analysis of the symbolic language of artistic works, based on culturological, art history methods and other disciplines — history, philosophy, psychology, which expand the field of interpretation of symbols in the paintings of Kyiv artists at the beginning of the XXI century. The scientific task of the dissertation is to develop the typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century, the characteristics of its context and artistic and stylistic features; in the analysis of the visual lexicon; assessment of the role of archaic symbols and their modification in the modern work of artists; interpretations of Christian symbols in the works of artists; manifestations of cross-cultural trends in the expression of the essence and form of the symbol in the painting of artists; manifestations of ethnic features in the content and form of the symbol as an identity marker; clarifying the original meaning of the concept of “symbol” in the context of visualization of existence and cultural memory.It was determined that the issue of the artistic symbol was considered in the scientific works of domestic and foreign scientists, however, despite the existing scientific research, the degree of development of this topic in Ukrainian art history remains insufficient and requires a comprehensive study of it to solve the tasks. The topic is also actualized by the contradictions between traditional and new interpretations of the artistic symbol in the painting of modern Kyiv artists. This is due to the transformation processes of the transition from the Soviet to the modern research methodology, which are reflected in the analysis of works of painting, art and culture in general. The dissertation defines the role of historical memory in the context of the formation of cultural symbols, which are reproduced around such pillars as durability, awareness of the past, stability, constancy, originality, vitality, continuity, self-awareness, self-identification, etc. The typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the beginning of the XXI century is proposed. The analysis of paintings revealed a new connotation of archaic, Christian and cross-cultural symbols in Ukrainian fine art. In the course of the study, a new look at symbols with a sacred basis, through which the latest works transfer spirituality into the XXI century, was proposed. As part of this issue, the dialogue of Kyiv artists with K. Malevich, the famous avant-garde artist of Ukrainian origin, the forerunner of the icon of the new century, is defined. The artistic and stylistic features of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century are characterized. The factors affecting the intensity, general meaning, and interpretation of the iconography of the symbol, which determine the visibility of the work in the modern context, are determined. The national factors of cross-cultural interaction, which are one of the key factors in the formation of modern topical art in the creativity of Ukrainian artists, are determined. Ethnic features in the content and form of the symbol are singled out, which form the national aspect in the visualization of the symbol by Ukrainian artists, which include ornament (Petrykivka painting, embroidered clothes, painted Ukrainian houses, towels, carpets, etc.), Trypillya culture, icon painting, Boychukism style, heraldry, appeal to archetypes, national decorative and applied art, folk art, mythology, mystical and transcendent (rituals and legends). The emergence of a new iconography and the meaning of the "hero" symbol for the Ukrainian people are substantiated. The symbol that was modified, acquiring a modern expressiveness and a new Ukrainian national symbolism — “Hero of the Heavenly Hundred”, “Maidan”, “woman-warrior”, “warrior-cyborg”, “soil on Hrushevsky” and others. The concept of an artistic symbol as an expression of creative intentions is clarified on the example of the painting of Kyiv artists of the early XXI century; the specifics and character of individual creative visionary practices that contribute to nation-building processes. A complex interdisciplinary approach to the study and theoretical understanding of the artistic symbol contributed to the solution of the scientific task of the dissertation, the application of contextual and conceptual approaches in the field of art history to the analysis of the artistic symbol in painting as a form of identification in modern art, made it possible to trace the integration of universal symbols into the creative practices of modern Kyiv painters in in terms of multiculturalism and interethnic diversity, due to the peculiarities of individual creative intentions.

Системно висвітлено особливості функціонування антиутопічного жанрового мислення за умов перехідної культурної епохи, напрямки його трансформацій і модифікацій, домінантні жанрові різновиди, а також відповідні їм художні стратегії та тактики утопічної творчості у контексті літературного процесу доби постмодернізму. На підставі аналізу утопічного модусу культури у діахронії виявлено закономірний характер активізації утопічної творчості на завершальних етапах перехідних культурних епох. Систематизовано комплекс міфологічних сюжетних архетипів. Розглянуто жанрову матрицю, жанровий канон, актантні механізми, на основі яких здійснюються трансформації топічного модусу у динаміці культури. На підставі аналізу фольклорної та літературної традицій утопічної творчості уточнено літературну топіку, яка має найбільш усталений зв'язок з топічним жканровим змістом. Запропоновано типологію жанрових форм новітньої антиутопії. Охарактеризовано структури політизованого, міленаристського та техніцистського типів утопічної художньої свідомості, що відповідно формують жанрові різновиди соціальної, екзистенціальної та науково-фантастичної антиутопії. Визначено національні особливості російської версії та роль постмодерністської стильової домінанти для розвитку жанру антиутопії межі XX - XXI ст., що полягає у акцентуванні певних генетичних рис антиутопічного художнього цілого, а саме: поліжанризму, карнавальності та міфологізму в аспектах деміфологізації та реміфологізації.

  Скачати повний текст

Доведено, що ідентифікація мовленнєвих форм зумовлена композиційно-тематичною структурою художніх творів. Побудовно мережу типологічних форм ендо- й екзофазного мовлення, підпорядкована дискурсній організації художнього твору. Наведено художньо-естетичні концепти англомовного літературного модернізму та постмодернізму, фреймові моделі текстових комунікантів, досліджено наративну організацію творів даних напрямків. Встановлено взаємозалежність функціонування дискурсних зон наратора та персонажа в англомовному художньому творі.

  Скачати повний текст

Розглянуто народне декоративне мистецтво Покуття як самобутнє етнокультурне явище. Визначено й уточнено основні історичні віхи розвитку народного декоративного мистецтва і цехового ремесла Покуття. Проаналізовано типологію та художню виразність творів узорного ткацтва, вишивки, комплексів традиційного одягу, виробів художнього деревообробництва, металу, витинанок, розписів тощо. Досліджено еволюцію тектоніки форм, структури декору та їх локальні художні відміни.

  Скачати повний текст

Запропоновано конструктивну типологію анормативів, визначено основи лінгвістичної теорії, яка дає пояснення числовій кількості помилок, зафіксованих у журналістських матеріалах, що дозволяє адекватно оцінювати мовні факти за нормативністю/ненормативністю та функціональною доцільністю, розкрито причини породження помилок. Здійснено комплексний аналіз орфографічних, лексичних, морфологічних, словотвірних і синкретичних анормативів, виділено та охарактеризовано їх різновиди. Визначено критерії виявлення мовних помилок під час редагування журналістських матеріалів. Розроблено рекомендації для редактора, що містять дані про типові для сучасних ЗМІ анормативи.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу та систематизації історичної, краєзнавчої, мистецтвознавчої, мемуарної літератури, архівних матеріалів здійснено комплексне дослідження дворянської сільської садиби Лівобрежної України XIX ст., визначено її роль у культурно-національногому розвитку країни. Обгрунтовано доцільність застосування дефініції "культурне гніздо" для характеристики форм реалізації світоглядних пріоритетів української знаті у просторі садиби. Визначено етапи соціальної та духовної генези даного феномену за моделями колективної й індивідуальної діяльності. Доведено, що еволюційний розвиток дворянських "культурних гнізд", рівень їх соціальної ефективності обумовлювалися формуванням національної ідеї у середовищі української інтелектуальної еліти. Особливу увагу приділено дослідженню історичної динаміки форм просвітницької та культурно-художньої праці, презентованих дворянською садибою. Сільські маєтки Лівобережної України охарактеризовано як осередки, де відбувалися процеси взаємозбагачення споріднених слов'янських культур та актуалізувалися світові духовні орієнтири. Зроблено висновок, що творча діяльність у межах дворянських "культурних гнізд" виконувала компенсаторну роль відносно державного простору, в якому українська культурно-мистецька спадщина не мала офіційного визнання. Обгрунтовано значення дворянської садиби як "культурної форми" національної самоідентифікації.

  Скачати повний текст