Досліджено львівсько-варшавську школу (ЛВШ) як найважливішу філософську формацію ХХ ст. Проаналізовано феномен та перспективу школи К. Твардовського, яка враховує полікультурність Львова як колиски школи; праці українських учнів К. Твардовського та їх внесок в історію школи. Обгрунтовано ствердження належності ряду передових представників української філософської науки (УФН) довоєнної Галичини до традиції львівської філософської школи, яка заповнює суттєву прогалину в дослідженнях взаємовпливів УФН першої третини ХХ ст. та ЛВШ, розширює перспективу ЛВШ як полікультурної інтелектуальної формації.

  Скачати повний текст

Досліджено генезу поглядів на культуру та цивілізацію кінця XVIII - кінця XIX ст. та зроблено висновок, що українська філософська думка з кінця XVII ст. пропонує унікальну традицію "критики цивілізації", яка базується на християнському світогляді та визначає посередницьку роль філософського мислення між вірою та розумом; умовно її можна назвати "культуротворчою". Зазначено, що подальший шлях української філософської думки кінця XIX - початку XX ст. можна характеризувати як послідовне віддалення від цієї парадигми та пошук іншої, що базується на науково-раціональному пізнанні та ідеї прогресу. Запропоновано цю парадигму умовно назвати "цивілізаційною".

  Скачати повний текст

Запропоновано шляхи вирішення проблеми реконструкції процесу розвитку концепту "людство", виявлено особливості його функціонування в суспільній свідомості. Доведено, що даний процес описується за моделлю спіралі, яка складається з ізоморфних витків з домінантами емпіричного або раціонального. Встановлено хронологічну першість витка з домінантою емпіричного, який завершився появою зрілого поняття "людство, що саморозвивається"; всі інші витки належать до другого типу (з домінантою раціонального в процесі осмислення). Зазначено, що сучасний стан феномену людства характеризується тим, що його рефлексія (поняття "людство") пройшла лише перші витки абстрактної трансформації. Обгрунтовано припущення, що у сучасному світі активних процесів глобалізації людство, поруч з родиною і нацією, стає домінуючою одиницею виживання землян.

  Скачати повний текст

Запропоновано нове вирішення наукової проблеми інтерпретації феномену постмодерністської культури, здійснено соціально-філософський аналіз її парадигм, які приховано виникають у надрах класичних культурологічних моделей та реалізуються у світоглядній парадигмі сучасності, внаслідок чого постмодерністська філософська практика постає не стільки як деструкція європейського світогляду, а рідше - як деконструкція його основоположних настанов стосовно проблем гуманізму, моральності та свободи. Обгрунтовано, що поширення "постмодерністського світовідчуття" - спроба теоретичного заперечення "великих наративів" епохи Модерну та нетеоретичного розвитку імпліцитно закладених у ній можливостей і потенцій. Доведено, що постмодерністське світовідчуття, зрозуміле як соціокультурна практика, приховує у своїй невизначеності вагомий духовний та інтелектуальний потенціал, здатний суттєво розширити культурне вимірювання людського буття. З'ясовано, що сучасна ситуація постмодерну значною мірою зумовлюється розвитком комунікаційних та інформаційних технологій, що передбачає утворення відкритої системи фінансово-економічних, суспільно-політичних і культурних зв'язків, яка може містити загрозу деструкції національної соціокультурної ідентичності. Це зумовлює необхідність зміцнювати власні культурні традиції, поєднуючи їх з новими цінностями, породженими розвитком світової культури.

  Скачати повний текст

У дисертації розглянуто політичне представництво з точки зору богословської антропології. У дослідженні розкриваються наступні проблеми: (1) питання ролі політичного представництва в антропології; (2) питання ролі політичного представництва в історії європейського врядування; (3) питання ролі політичного представництва в християнській церкві. Актуальність теми дослідження визначається необхідністю досягнення ясності у визначення демократії в контексті зростання осі автократичних режимів, які позиціонують себе як більш демократичні, ніж ліберальні демократії, оскільки представляють людей більш безпосередньо. З цією метою, в дослідження побудована “антропологія представницької демократії”, що виходить з "ортодоксальній" теорії політики, заснованій на "конститутивній теорії представництва", та протипоставленій "неортодоксальній" теорії політики, заснованій на "інструментальній теорії представництва". Актуальність цієї роботи зумовлена ризиком того, що хвиля популізму на Заході призведе до перетворення ліберальних демократій на "масові" "плебісцитарні" демократії, змодельовані на основі "неортодоксальної" теорії політики, де успіх представництва вимірюється безпосередністю копіювання "волі" народу. Щоб запобігти цьому сценарію, розроблено нюансовану антропологію політичного представництва, яка дозволяє оцінити, чи є "народ" значуще присутнім в діях уряду. Доказано, що сучасна представницька демократія є продуктом вчення і дисципліни християнської Церкви – практичним застосуванням "високого" соборного богослов'я репрезентації, яке стверджує, що незрівнянно різні реальності можуть представляти одна одну, і політичним застосуванням "духовної вправи", яка є конститутивною для Церкви – життя в "ім'я" іншого, за умови, що політики діють в "ім'я" народу, а згідно з народною "волею", оскільки "воля" – це те, що володіє вже наявними благами та бореться проти ворогів, які претендують на ті ж самі блага; тоді як "ім'я" об'єднує різні вольові акти в логічну історію розвитку. Політичне представництво, центральним референтом та субʼєктом якого є "ім'я", варте свого часу, тому що "ім'я" є тією частиною людини, що живе в мові, тобто бере участь в грі з ненульовою сумою, яка творить з нічого, а тому перетворює політику на "будівництво міста словами" ("Держава" 369a); тоді як акцент на народній "волі" сакралізує вже чинні визначення інтересів, унеможливлює переговори, і, таким чином, зводить політику до безпосереднього зіткнення між волями – "друзями" і "ворогами". Загальний висновок дисертації полягає у позиціюванні представницької демократії як системного наслідку вчення і практики християнської церкви. Стверджується, що теологічно грамотна антропологія свідчить про конститутивну теорію представництва. Тобто, вона розглядає політичне представництво не як щось, з чим потрібно покінчити якомога швидше, не кажучи вже про те, щоб обійти його на користь прямої демократії, а як діяльність, яка є абсолютно вартою свого часу, тому що вона є синонімічною з освітою та очищенням – і чим більша відстань, тривалість та різниця між представниками та представленими, тим більше є простору для мислення та любові, що і є найвищою духовною вправою; а отже, представництво є прекрасним і веселим - адже представництво не є засобом зробити так, щоб наші бажання були почуті, це процес виховання наших бажань, кінцем якого є усвідомлення, що саме представництво і є наше кінцеве бажання – вчитися пізнавати і любити те, що є іншим, знаходити місце (χώρα) для іншого всередині нас та для нас всередині іншого, дисципліна "взаємопроникнення" (περιχώρησις). Представницька демократія просто робить це взаємопроникнення сувереном. Таким чином, якщо Церква конституюється актом представництва – життям-в-іншому, то політика, яке природно з нього випливає, розуміється не як визначення та нейтралізація ворога, але як божественний акт впізнавання-себе-в-іншому, навіть у ворогові, акт солідарізації задля благ, які можна здобути лише в координації та скуштувати лише в спільноті.^UThis dissertation is a critical study of the concept of political representation from the vantage point of theological anthropology. The following problems are treated in the study: I. The question of the role of political representation in anthropology; II. The question of the role of political representation in the European history of governance; III. The question of the role of political representation in the Orthodox Church. The relevance of the research topic is determined by the need for clarity in the definition of democracy in the time of the rise of the axis of the autocracies across the world which present themselves as more democratic than the liberal democracies by virtue of representing people in a more immediate fashion. For this purpose, a dichotomy is developed between the “orthodox” theory of politics, based on the “constitutive theory of representation” and the “unorthodox” theory, based on the “instrumental theory of representation”. The urgency of this research is the looming risk that the rise of populism within in West will reduce liberal democracies to mass “plebiscitary” democracies, thereby causing the demise of the democratic world from within. The scientific novelty of this study consists of (1) a nuanced anthropology of political representation which delineates the criteria that allows scholars to assess whether a “people” is substantially present in the acts of their government; (2) a theory of modern representative democracy as a legitimate “learning outcome” of the orthodoxy and orthopraxy of the Christian Church; and (3) an “orthodox” theory of politics based on the practical application of what can be called the “high” conciliar theology of representation that posits that irreducibly different realities can “stand for” each other and the “spiritual exercise” that constitutes the Church – the practice of living in another’s “name”. Political representation whose cornerstone is the “name”, a democracy where politicians act in the “name” of the people and not according to the popular “will”, since the “will” is that which possesses extant goods and coercers rival claimants of selfsame goods, whereas the “name” unites various acts of volition into an intelligible developmental timeline, is worthwhile because the “name” is a part of language, a non-zero-sum game that creates from nothing, attunement to which turns politics into “building a city with words” (Republic 369a), whereas the emphasis on the “will” of the people makes negotiation impossible by sacralising the popular definitions of rival interests and therefore reducing politics to the immediate clash of the warring wills. The overall outcome of the dissertation is a theory of representative democracy as a “learning outcome” of the teaching and practice of the Christian Church. It is claimed that the theologically literate anthropology organically endorses the constitutive theory of representation. That is to say, it treats political representation not as something to be done with as quickly as possible, let alone circumvented in favour of ostensibly preferable direct democracy, but as the activity which is ultimately worthwhile because it is coextensive with education and redemption – and the farther the distance, the longer the duration, and the bigger the difference between the constituent and constituted powers, the more there is learning and loving to do – which is the ultimate spiritual exercise; and hence it is beautiful and fun – for representation is not a means to make our desires heard, it is the process by which we learn to desire better until we recognise that our ultimate desire is representation itself – knowing and loving what is other as other without end, finding a place (χώρα) within us for the weirdo, queer, and stanger – and within them for us; the discipline of “interpenetration” (περιχώρησις). By turning this interpenetration into the law of the land, representative democracy makes language sovereign over the whole of human life. Thus, if the Church is constituted by the act of representation – by the act of being-in-the-other, then the politics that naturally emerges from it ought to begin not with defining and neutralising the enemy but with the divine act of recognising oneself in the stranger, even in the enemy; the act of solidarisation for the sake of the good which is impossible to attain without coordination and enjoy without company.

Наведено комплексний теоретичний підхід, що дозволяє, аналізувати феномен імперії в декількох проекціях: глобальній площині (світ-системний аналіз), генеалогії (політична антропологія), інституціональної організації (структурно-функціональний аналіз), перспектив еволюції імперських типів (постструктуралістський та неомарксистський аналіз). Обгрунтовано нове визначення імперії як типу соціально-історичної організації систем універсального контролю, специфіка яких полягає в експансіоністських механізмах соціокультурної, військово-політичної й економічної інтеграції на підставі центр-периферійного підпорядкування різнорідних елементів. Запропоновано нову типологію імперій. Визначено, що головною функцією імперії є інтеграція соціокультурного розмаїття. Виокремлено інтеграційні форми та типи інтеграції головної функції імперії. Проведено "деконструювання" імперських типів і визначено напрямки еволюції імперій. Досліджено перспективи "відродження" імперських структур у XXI ст. Запропоновано варіанти майбутнього України в контексті глобалізаційних процесів.

  Скачати повний текст

Проведено гносеологічний аналіз процесів саморозгортання соціального світу. Подано філософську характеристику явища за рівнями саморуху універсуму завдяки розкриттю генезису, природи, суті, змісту, форми його існування на макро- та мегарівнях. Проаналізовано суб'єкт і елементи процесу породження соціального продукту або складових соціального процесу на відповідному рівні саморуху універсуму. Процес подано через призму суб'єктів соціального процесу, виду свідомості й енергії, органу породження та підтримки функціонування соціального світу, модифікації семантичної складової та джерела і механізму її трансфомації. Запропоновано характеристику продукту відповідної фази саморозгортання соціального світу, розкрито процес формоутворення та відтворення соціального світу, його продукт, онтологічну характеристику елемента та структуру, що зберігає їх атрибутивні властивості. Наведено характеристику елементів і змісту відповідного етапу саморозгортання соціального світу. На підставі зазначених параметричних характеристик формується безпосередньо модель саморозгортання соціального світу, подану як тристадійний процес з вказівкою на детермінацію, вид панувальної причинності, зміст онтологічних перетворень, специфіку самовідтворення, посередників, що забезпечують перехід з рівня на рівень, а також способи саморегуляції відповідного рівня. Розглянуто саморозгортання соціального світу у вимірі українського сегмента загальноеволюційного поля.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження феномену власності як мотиваційної основи життєдіяльності особистості у соціально-філософському аспекті. Обгрунтовано концептуальну модель власності, що дозволяє розкрити особливості її прояву на рівні основних підсистем суспільства та на особистісному рівні. Визначено екзистенціали власності та ціннісні регулятиви власницької культури індивідів. Розроблено рівневу структуру ментального усвідомлення власності та соціально-філософську модель її емоційного сприйняття, що, залежно від психологічного впливу власності на особистість репрезентується у фрагментарній та актуальній власності високого, середнього та низького ступенів актуалізації. Охарактеризовано загальні можливості індивідів щодо реалізації внутрішньої власницької свободи та соціальні ефекти досліджуваного явища у сучасному українському суспільстві.

  Скачати повний текст

Здійснено соціально-філософський аналіз протиріччя між філософським і теологічним просвітництвом в німецькій філософській думці початку XIX ст. Визначено необхідність переосмислення суті й ролі релігійного відображення й релігійного ставлення до світу у суспільстві, що переживає світоглядну кризу й злам старої системи цінностей. Досліджено, як від логічного аналізу релігії (Гегель), через історичний (Штраус) і культурологічний аналіз священних текстів (Бауер) в особі Руге і Фейєрбаха німецька філософська думка пов'язала роль і місце релігії в історії з логікою руху суспільства до свободи. Означено, що релігійний шлях розвитку є необхідністю історії, через релігію людина проявляється як істота творча, яка діє в межах певної культурної традиції.

  Скачати повний текст

Досліджено механізми та шляхи відтворення вищої освіти України у процесі її євроінтеграції. Висвітлено системні реформування та розкрито теоретичні засади розвитку вищої освіти України у XXI ст. Визначено економічні складові, напрямок і порядок проведення системних реформ. Обгрунтовано необхідність інтеграції даної освіти до європейського освітнього простору. Проведено аналіз використання народногосподарського потенціалу освіти, здійснено систематизацію показників економічної та соціально-економічної ефективності освіти, а також досліджено тенденції стосовно потенціалу вищої освіти України. Установлено, що якість є його невід'ємною складовою, має міжнародне визнання та є основою визнаних стратегій розвитку вищої освіти як філософська та політична категорія. З'ясовано керівну роль держави у забезпеченні якості даної освіти. Зроблено висновок, що обгрунтування й актуалізація поняття якості вищої освіти зумовлене створенням державних стандартів і визначенням процедур розрахунків індикаторів якості, що відповідають вимогам Болонського процесу.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне філософсько-антропологічне дослідження ритуалів на матеріалі української культури. Уперше проведено класифікацію основних ритуалів української культури на філософських засадах, виділені філософсько-антропологічні принципи та методики таких класифікацій (психоаналіз, міфопоетика, генетичний аналіз, феноменологія). З'ясовані природні та культурні компоненти ритуалів з точки зору «учнівства через традицію». На основі моделі паралаксу надано пояснення суперечливої сутності ритуалу, сумісності традиції і глобального ринку. Показано значення міжкультурного діалогу та включення традиційного обрядового комплексу у загальні ментальні установки українців. Знайшло подальший розвиток виявлення основних символів в українській культурній картині світу, їх реалізація в ритуалах (світове дерево, земля-мати, зерно, храм, шинок, виховання). Розкрито значення традиції для сучасної української культури. Надано філософського узагальнення соціокультурному рівню «добре знайоме суспільство». На основі концепції Б. Латура доведено, що нова антропологія постмодерну визначає ритуал як актуальну дійсну цілісність. Продемонстровано, що українська традиційна культура зберігає здатність до модернізації та адаптації. Ключові слова: герменевтика, ментальність, міжкультурний діалог, національна культура, перформативний поворот, постмодернізм, ритуал, соціокультурне конструювання, суб'єкт, суспільна міфологія, традиція, філософія культури, філософська антропологія.^UThe thesis is devoted to the complex of philosophical research of rituals on the material of Ukrainian culture. The aim is to investigate the ritual in contemporary Ukrainian society, the influence on myths and rituals of mass culture and its mechanisms, philosophical and anthropological characteristics and changes of ritual in the symbolic space of Ukrainian postmodern culture.For the first time: - the classification of the basic rituals of Ukrainian culture has been carried out, the philosophical and anthropological principles of such possible classifications have been clarified (psychoanalysis, psychoanalytic anthropology, mythopoetics, genetic analysis, initiation and phenomenological theory of ritual); - the natural and cultural components of the rituals of Ukrainian culture from the point of view of «apprenticeship through tradition» (F. Vaal) have been clarified; - the concept of «parallax» has been applied to explain the compatibility of traditional cultures and the global market, mass culture; - the significance of intercultural dialogue for the modern Ukrainian culture of the beginning of the XXI century and the inclusion of traditional ceremonial complex in general mental installations of Ukrainians has been clarified. Clarified: - the concept of ritual and rite; - cultural-anthropological and philosophical-anthropological methods of rituals research in the context of «performative turn». Further development was found: - identification of the main semantic images and symbols in the Ukrainian cultural world picture, their basic realization in rituals and holidays (the center of the world, the world tree, the earth-mother, the grain-life, the temple, the tavern-tavern, the feast as meeting with the ancestors, education as involvement in a family, etc.); - disclosure of the importance of cultural heredity, traditions for the current state of Ukrainian culture, the place of ritual culture in it; - a philosophical generalization of the socio-cultural level of «well-known society», which for a long time was represented in the Ukrainian culture by an expanded family, a sociable community, and thus the Ukrainian traditional culture maintains a high adaptive potential, a capacity for modernization.In developing the typology of rites of Ukrainian culture, the following groups of rituals will play the most important role: - rituals of agrarian direction; - family rituals; - rituals of transition and ancestors (birth, death, wedding); - rituals of the center of the world and temple space; - rituals of upbringing and life trials (initiations). Tradition as a cultural heritage can effectively support itself when simultaneously perform the function of communication and divergence. Tradition is supported as abstract principles and technologies, as well as personification, while traditionally reproduced by heroism, when certain definite principles of tradition are embodied in personalities, national heroes. Stereotypes contribute to the reproduction of traditions derived from certain national cultures, and stereotypes can function as nationally marketed in a globalized world. The concept of «parallax» can explain the compatibility of traditional cultures and the global market, mass culture. The dialectical process of the development of tradition includes the disappearance or transformation of cultural-specific (ethnic) stereotypes, as well as the spread of new myths in local traditions. A number of the ideas presented in the dissertation can contribute to further advancement in the explication of fundamental philosophical concepts (tradition, archetype, power, ideology, mass culture, myth, globalism).Key words: hermeneutics, intercultural dialogue, mentality, national culture, performative turn, philosophical anthropology, philosophy of culture, postmodernism, ritual, social mythology, sociocultural design, subject, tradition.

Досліджено соціально-філософську проблематику та жанрово-стильові особливості романів В. Винниченка 1930 - 1940-х рр. Розглянуто концептуально-жанрові пошуки митця у контексті його творчості та в контексті доби. Показано, що романи "муженського циклу" "Вічний імператив", "Лепрозорій", "Нова заповідь", "Слово за тобою, Сталіне" стали підсумком творчих і світоглядних пошуків митця. Увагу зосереджено на осмисленні художньої моделі, в якій утілені соціально-філософські погляди письменника. З'ясовано специфіку творення конфліктів, композиції, структури образів персонажів як носіїв певних ідей, зверненість автора до символіко-міфологічної поетики. Уточнено жанрові номінації романів "муженського циклу", визначено їх синтетичний характер.

  Скачати повний текст

Здійснено соціально-філософський аналіз загальних, фундаментальних характеристик реклами як феномена суспільної діяльності людей. Висвітлено проблеми, що стосуються логіко-лінгвістичного розгляду терміна та поняття "реклама", осмислення природи, суті та сенсу реклами як стійкої системи соціальної взаємодії людей. На підставі порівняльного аналізу праць провідних вітчизняних і зарубіжних філософів, соціологів і психологів виокремлено та проаналізовано особливості сучасної реклами (соціальні, інформаційні, прагматичні) та її вплив (позитивного та негативного характеру) на супільство та свідомість людини. Здійснено концептуально-аналітичне дослідження реклами та запропоновано її визначення як багатовимірного соціального явища. Розкрито структурні складові реклами, її функціональну заданість в організації й упорядкуванні соціальних зв'язків, уточнено зміст понять "рекламна творчість", "рекламна комунікація", "рекламний продукт" та їх значення в осмисленні феномену реклами в цілому.

  Скачати повний текст

Проаналізовано літературно-критичні, історико-літературні, філософські та публіцистичні праці І. Франка з погляду проблематики природо-людського світу. Розглянуто особливості художньо-філософського зображення людини та природи від ранніх віршів до останніх поезій. Взаємовідносини "людина ~ природа" охарактеризовано як світоглядний феномен, що зумовлює співіснування культурологічних парадигм "філософія ~ природа", "література ~ природа". Розкрито семантику образів природи та символіку чотирьох стихій (землі, води, вогню, повітря), з'ясовано функціонально-смислове навантаження картин природи в поетичному тексті, визначено антропоцентризм як основу художньо-філософської концепції людини та природи в поезії І. Франка.

  Скачати повний текст

Об'єкт – тексти отців Церкви – представників грекомовної патристики IV-VI ст., їх релігійно-філософський світогляд. Предмет – релігійно-філософська інтуїція в філософії грецької патристики IV-VI ст.Мета – обґрунтування принципів релігійно-філософської інтуїції, особливості її розуміння та її місце у філософсько-теологічних побудовах отців Церкви – представників грекомовної патристики IV-VI ст. – у контексті історико-філософської перспективи розвитку поняття «інтуїція».Методологічною основою даного дисертаційного дослідження є загальний історико-філософській аналіз джерел, а також історико-філософська герменевтика, що слугують концептуальною основою для більш конкретних методологічних приписів.У такий спосіб, логікою розгортання дослідження стає перехід від загального історико-філософського контексту до більш конкретного, а саме періоду грекомовної патристики IV – VI ст., в рамках якого досліджується місце і значення феномена інтуїтивного пізнання в його релігійній конотації. За допомогою конструктивного способу, в загальному сенсі цього методологічно-го підходу, здійснюється безпосереднє конструювання смислових концептів теорії, яка структурується явними зв'язками, коли одні предикати в ході змістовних міркувань як би виникають з інших. Зі свого боку це допомагає змоделювати цілісну структуру онтологічно-гносеологічних та сотеріологічних поглядів отців християнської Церкви IV-VI ст.; виявити та визначити загальні та істотні ознаки поняття релігійно-філософська інтуїція в межах зазначеного історико-філософського періоду.В процесі дослідження також з'ясовуються та визначаються історичні та теоретичні передумови формування поняття релігійно-філософська інтуїція у контексті грекомовної патристики IV–VI ст., а саме: а) характер відносин між філософією та теологією; b) головні напрями за якими відбувався грекомовний патристичний дискурс; c) соціально-політичні та духовно-практичні фактори, що стимулювали розвиток богословської думки та були визначальними у формуванні фундаментальних таких положень християнської віри, як тріадологія, христологія та сотеріологія.Для ідентифікації предмета дослідження, так і для правильного його розуміння, за допомогою лінгвістичного аналізу тексту, визначаються лінгвістичні та понятійні компоненти терміну «інтуїція».Сфера – навчальний процес.^UThe object of the present study are the texts of Fathers of the Church, representers of Greek-speaking patristics from the fourth to sixth centuries, and their philosophical visions.The subject-matter of this study is religio-philosophical intuition in philosophico-theological discourses of Greek-speaking patristics of the fourth – sixth centuries.The methodological foundation of the present dissertation study is general historico-philosophical analysis of sources as well as the historico-philosophical hermeneutics that serve the conceptual base for the rest of more specific methodological procedures.Thus, the enfolding logic of the present study is a transition from the general historico-philosophical context to a more detailed one: the period of Greek-speaking Patristics 4th – 6th centuries, within the framework of which the place and significance of the phenomenon of intuition in the history of philosophy is treated as much as its religious connotations. Using the constructive method, in a general sense of this term, it is carried out an immediate constructing of the notions of the theory, which is structured by interconnections, when in course of content reflection activities one predicates come from the others. On its part it helps modelling a consistent structure of ontologico-gnoseological and soteriological visions of Church Fathers of the 4th – 6th centuries, tracing and defining general and essential features of the notion of religio-philosophical intuition within the framework of this historico-philosophical period.The study clarifies the historical and theoretical background and immediate premises of the notion of religio-philosophical intuition within the framework of the Greek-speaking patristics of the 4th-6th centuries. In particular it focuses on: a) characteristics of relationships between philosophy and theology; b) the main trends in Greek-speaking patristic discourse; c) socio-political and spirituo-practical factors that stimulated the development of theological thought, and played the key-role in becoming of the fundamental statements of Christian doctrine, such as the Trinitarian doctrine, Christology, and soteriology (the doctrine of salvation).In order to specify the subject-matter of this study, as well as for its correct understanding, I use linguistic text analysis to define linguistic and conceptual components of the term “intuition”.Sphere is the educational process.

Визначено можливості та рамки філософської антропології як теоретико-методологічної основи вирішення проблеми професійної підготовки юриста. На основі дослідження філософської антропології у системі інших наук, зокрема філософії права, обгрунтовано багатофункціональність, складноструктурність і багатовимірність методології, котра розуміється як синтез епістемологічних, гносеологічних, аксіологічних і світоглядних знань у межах організації юридичної діяльності.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена філософсько-культурологічному дослідженню ролі інтонації у філософських текстах, яка, будучи конститутивною для філософії, залишається етосом “слухової” і “візуальної” культур з тенденційним ускладненням її вираження і сприйняття. З'ясувавши, що філософським текстам властиві принципова авторськість, глибинний діалогізм, інтертекстуальність, поліфонія, філософські категорії і запитальність, доповнюємо цей список потужною детонаційністю (прагненням виходу в тонаційне за межі його конвенціональних ін-). Інтонаційно-артикуляційний конфлікт, актуалізований Руссо у контексті філософського письма, і деконструкційно досліджений Дерріда, відкриває тільки один з можливих видів співпраці інтонації й артикуляції у філософському тексті. Але і в ньому Дерріда відчув, не ідентифікувавши, “третю силу”, яку ми назвали детонацією. Ключові слова: філософія культури, інтонація, артикуляція, детонація, філософський текст, філософія мови, деконструкція, філософська антропологія, фоноцентризм.^UThe relevance of the dissertation research topic is due to the linguistic and speech turns in philosophy (according to M. Popovych), which caused separation of a special area for study of philosophical language and the study of intonation resources of philosophical texts on the borders of epochs became especially relevant.The research has identified the essential features of a philosophical text and the peculiarities of cooperation of intonation, articulation, detonation in it as the “agents” of the triple essence of man (antropos, merops, brotos according to Heraclitus). The dissertation presents a comparative study of the role of intonation in the philosophical text of the “auditory” (“Essays on the Origin of Languages...” by J. J. Rousseau) and the “visual” (“Of Grammatology” by J. Derrida) cultures.The study is based on the conceptual and methodological foundations of postmodern philosophy and on the next ideas: D. Bolinger's idea about intonation as universalia; B. Asafiev's idea about “intonation epochs”, “intonation crisis” between epochs and regular revision and updating of “intonation dictionary”; М. Bachtin's idea about human communities' “intonation funds”; J.-J. Rousseau's idea about the trend of “articulation increasing” in philosophy, music and culture; Heraclitus's idea about the triple essence of human; T. Adorno's ideas about the philosophy of punctuation, and etc. The study is interdisciplinary because it involves data from general linguistics, musicology, neurophysiology and cosmology in addition to philosophy.The dissertation tasks are solved with the help of the following research methods: comparative analysis and critical reflection of research of the philosophical text, philosophical language, intonation of writing; structural analysis of the text and its deconstruction; hermeneutic, linguistic, semantic and etymological analysis; tonal diagnostics of the text and frequency analysis of words.The scientific novelty of the obtained results is determined by the fact that the presented work substantiates the key role of intonation in philosophical texts of both “auditory” and “visual” cultures with a tendency to increase articulation and complicate the expression and perception of intonation. The comprehension of each intonation is based on the degree of recognition of its detonation plume.The intonation-articulation conflict in Derrida's grammatological theory of writing and the epistemological contribution of this conflict to the understanding of the philosophical text are thoroughly studied. The study has revealed “the third force” identified as detonation (managed and unmanaged kinds of it).A new philosophical concept of “detonation” is proposed to express both centrifugal intentions of deconstruction in shifting accents, overcoming binary oppositions, or revising cultural conventions and its program tuning on “explosions”. In the mechanistic paradigm of the XVIII century J.-J. Rousseau interprets the intonation crisis of a philosophical text as an “energetic” one, looking for ways to solve it in an extensive way (punctuation), which allows us to understand intonation as some energy stored in the “sarcophagus” of a text. Instead, in the textological paradigm of postmodern culture, centrifugal tendencies intensified, which made it possible to comprehend the inseparable cooperation of intonation with articulation and detonation in a text as a “centrifuge”.The preconditions for the emergence of philosophy in the Greek culture and the special cultural mission of philosophers in it are specified; as well as the correlation of the concepts “philosophical text” is defined, “intonation”, “articulation”, “langage-langue-parole” with the concept of “writing”. The structure of “Essay on the Origin of Languages...” and “Of Grammatology” is detailed, and the tonalities of both texts are specified.Intonation has been found as constitutive for the philosophy and ethos of a cultural person. The text “Essays on the Origin of Languages...” during Derrida's reading confirms Rousseau's hopes for a conservative function of writing, while the text “Of Grammatology” confirms Rousseau's prediction about the tendency of increasing articulation.The theoretical and practical significance of the obtained results of the research lies in the possibility of their application for further study of the problem of intonation in the philosophical text. The most promising reading strategy of philosophical text, as we consider, is the triple strategy: intonating, detonating and articulating in order to provide not only the author's, and cultural resources of the text, but also the reader's investment. Key words: philosophy of culture, intonation, articulation, detonation, philosophical text, philosophy of language, deconstruction, philosophical anthropology, phonocentrism.

Дисертація присвячена проєкту метафізики по той бік Абсолюту Юрія Мамлєєва як ідеологічному виправданню рашизму і трансгресивним стратегіям Безодні як способам виходу за межі людського. ?Мамлєєвська біографія та творчий корпус постають яскравим прикладом ідеологічно-філософського міту, що має на меті формування дискурсу виключності Росії та її історичного месіанства. Імперські наративи набувають у творчості Мамлєєва як художнього, так і філософського виразу, їх осердям стає те, що визначається як метафізика по той бік Абсолюту — уявлення про існування Безодні, що пропонує трансгресивні стратегії виходу до сфери не-людського поза божественною компетенцією. ?Метою дисертаційної роботи є осмислення мамлєєвського міту та трансгресивних стратегій Безодні як метафізики по той бік Абсолюту, а також визначення дієвих шляхів їх демітологізації та нейтралізації. В роботі відповідно до поставленої мети визначено п’ять завдань:— дослідити біографію Юрія Мамлєєва та систематизувати корпус його творів у контексті демітологізації; — визначити ключові особливості мамлєєвської метафізики по той бік Абсолюту й віднайти приховані впливи європейської метафізики на її формування;— провести порівняльний аналіз Безодні Юрія Мамлєєва, світу-без-нас спекулятивного реалізму, Ніщо Мартіна Гайдеґґера та внутрішнього досвіду Жоржа Батая; — означити ключові особливості трансгресивних стратегій Безодні;— визначити основні загрози метафізики по той бік Абсолюту та встановити шляхи їх усунення.Мамлєєвський міт спирається на три більш загальні міти: «русскій мір», «русскую ідєю» і «заґадочную русскую душу», які постають фундаментом рашизму як політичної релігії. Основою загальної систематизації мамлєєвського корпусу запропоновано п’ять стрижневих метатем: Безодня, утризм, Росія, Таємниця та смерть. Застосування поняття «метатеми» як інструменту систематизації дозволяє гармонійно поєднати літературний та філософський аспекти творчості Мамлєєва. Для упорядкування філософії Юрія Мамлєєва запропоновано використовувати поняття «анти-тріади деструкції» («утризм» — «Безодня» — «Росія»), котре демонструє неузгодженість та непослідовність мамлєєвських філософських ідей. Тотальне нарцисичне Я утризму заперечує фігуру Іншого та унеможливлює функціонування інших складових мамлєєвської філософії.Коріння ідеї Безодні чітко простежується в традиції негативної теології. Метафізичні координати, які визначають підвалини Безодні — Абсолют та Ніщо. «Принцип ночі» Безодні запропонований Мамлєєвим не є унікальним, він посилається на уявлення про божественний морок, Божество (Gottheit) та сферу принципового незнання. Поняття «Безодні» (Ungrund) як темної безосновності Мамлєєв запозичує в Якоба Беме, а потім виносить його за межі Абсолюту, як це робить Бердяєв із трансцендентною свободою. Антропологія Безодні містить у собі принципове протиріччя: з одного боку, Мамлєєв наголошує на тому, що богореалізація є необхідним етапом руху до Безодні, а з іншого, полишає можливі манівці, котрі здатні Абсолют ігнорувати. Три такі манівці означені Мамлєєвим дискурсивно в роботах «Доля буття» та «Росія Вічна» — негації, безпредметна позаонтологічна туга та Росія. І один неодноразово зображується в художній прозі — випадок.Демітологізовано вчення Мамлєєва про сім основних метафізичних якостей (концентр) Росії. Встановлено тотожність мислення російського суспільства та його влади, що обумовлює неможливість їх розмежування в сучасній політичній ситуації. Українськими поточними завданнями постають: захист загальнолюдського як сокровенного та культивація уваги до тендітних речей. Окреслено проблемне поле радикальної трансгресивності як нескінченність процесу відсування меж. Порівняно мамлєєвську метафізику по той бік Абсолюту та внутрішній досвід Жоржа Батая: визначено аспекти конверсії, комунікації та відповідальності як присутні в інтерпретації трансгресивності Батая та відсутні в Мамлєєва. Запропоновано в якості топологічних альтернатив до Безодні концепцію інших та проміжних просторів.^UThe dissertation is devoted to the Yuri Mamleyev`s project of metaphysics beyond the Absolute as an ideological justification of ruscism and also to the transgressive strategies of the Abyss as ways to transcend human boundaries. The Mamleyev`s biography and artistic body of work serve as a vivid example of an ideological-philosophical myth aimed at shaping a discourse of Russia's exclusivity and historical messianism. Within Mamleyev's body of work, imperial narratives find expression in both artistic and philosophical forms with their core being what is defined as a metaphysics beyond the Absolute — conception of the existence of the Abyss, suggesting transgressive strategies for venturing into the realm of non-human beyond the divine competence.The dissertation aim is to comprehend the Mamleyev`s myth and the transgressive strategies of the Abyss as a metaphysics beyond the Absolute, as well as to identify effective paths for their demythologization and neutralization. In accordance with the goal, the work identifies five tasks:— to explore Yuri Mamleyev's biography and systematically categorize his body of work within the context of demythologization;— to identify the key characteristics of Mamleyev's metaphysics beyond the Absolute and uncover hidden influences of European metaphysics on its formation;— to conduct a comparative analysis of Mamleyev's Abyss, speculative realism philosophy, Martin Heidegger`s Nothingness and Georges Bataille's inner experience;— to delineate the key features of the transgressive strategies of the Abyss;— to determine the primary threats of the metaphysics beyond the Absolute and establish strategies for their elimination;The mamleyevian myth is rooted in three more overarching ideological constructs: "russkij mir", "russkaya ideya" and "zagadochnaya russkaya dusha", which underpin ruscism as a political religion.We propose to base the overarching systematization of Mamleyev's corpus on a set of five central metathemes: Abyss, utrism, Russia, Mystery and Death. Using the concept of “metathemes” as an organizational tool allows us to connect both the literary and philosophical dimensions within Mamleyev's body of work harmoniously. To organize Yuri Mamleyev's philosophy, we suggest using the idea of “the anti-triad of destruction” (“utrism” — “Abyss” — “Russia”), which highlights the inconsistency and lack of coherence in Mamleyev's philosophical ideas. The total narcissistic Self of utrism negates the figure of the Other and impedes the functioning of other components of Mamleyev's philosophy.The concept of the Abyss finds its clear origins in the tradition of negative theology. Metaphysical coordinates, which determine the foundations of Abyss — Absolute and Nothingness. The “principle of night” of Abyss, proposed by Mamleyev, is not unique — it refers to conceptions of divine obscurity, the Godhead (Gottheit) and the realm of fundamental unknowability. Mamleyev derives the concept of “Abyss” (Ungrund) as a dark groundlessness from Jakob Böhme and later he transcends it beyond the Absolute, as Berdyaev does with transcendent freedom. The anthropology of the Abyss contains a fundamental contradiction: on one hand, Mamleyev emphasizes that God-realization is a necessary stage in the movement towards the Abyss, while on the other hand, he leaves open maneuvers capable of bypassing the Absolute. Three such maneuvers are outlined by Mamleyev discursively in works such as “The Fate of Being” and “Eternal Russia” — negations, non-objective beyond-ontological yearning and Russia. One is repeatedly portrayed in his fiction — the accident.In the research, we have conducted a demythologization of Mamleyev's doctrine on the seven core metaphysical qualities (concentre) of Russia, exposing their purely ideological nature. We also have established the congruence between the thinking of Russian society and its authorities, which makes it difficult to distinguish between them within the context of the contemporary political situation. Current Ukrainian objectives include safeguarding the universal as the meaningful and cultivating attention to delicate matters. The problematic realm of radical transgressiveness is delineated as the infinite process of boundary displacement. A comparison between Mamleyev's metaphysics beyond the Absolute and Georges Bataille's inner experience has been conducted: aspects of conversion, communication, and responsibility have been defined as present in Bataille's interpretation of transgressiveness but absent in Mamleyev's thought. As a topological alternative to the Abyss, we proposed the concept of other spaces and liminal spaces.

Досліджено філософську спадщину українського діаспорного філософа О.Кульчицького. Розглянуто основні чинники, що вплинули на фомування його світогляду. Показано, яким чином сімейне виховання, а також праці світових і вітчизняних філософів дозволили розкритися талантові О.Кульчицького. Вивчено наявний у всіх його творах філософський персоналізм, основою якого є persona. Проаналізовано погляди О.Кульчицького щодо традиційних розділів філософії, а також місця та значення філософських наук. Осмислено філософсько-антропологічні й етнопсихологічні погляди філософа. Охарактеризовано світоглядний менталітет українського народу. Досліджено світоглядні рефлексії О.Кульчицького. Доведено, що його філософська спадщина є вагомим внеском у розвиток світової й української філософської думки. Наголошено на важливості створення вченим парадигми націонал-персоналізму.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему філософської методології Б.Паскаля. Розглянуто цілісний герменевтико-семіологічний підхід до вивчення спадщини філософа, який є найбільш адекватним методології Паскаля, розроблений на засадах сучасної філософії. Встановлено, що саме такий підхід дозволяє виявити філософську оригінальність Паскаля, сформовану в діалозі з принциповими опонентами свого часу. Запропонований підхід висвітлює багатовимірність філософії Нового часу, а також християнську культуру мислення як підгрунтя європейської цивілізації.

  Скачати повний текст