Уперше встановлено, що за умов розвитку ад'ювантного артриту (АА) кріоконсервована та нативна суспензії плаценти ((КСП) і (НСП) знижують рівень експресії антиапоптичного білка Dcl-2 та підсилюють апоптоз імунокомпетентних клітин (ІКК). За результатами досліджень одержано дані щодо особливостей коригувальної активності КСП і НСП стосовно апоптичних і антиапоптичних процесів у ІКК. Установлено наявність більш виразного апоптоз-індукованого потенціалу у КП у порівнянні з НСП. З'ясовано, що у віддалені строки посттрансплантаційного періоду проапоптозна активність КСП знижувалась. Відзначено, що виявлена феноменологія прояву функціональної активності КСП детермінується зміною її клітинного складу після кріоконсервування, а саме, зниженням вмісту клітин Кащенко - Гофбауера. Уперше у порівняльному аспекті оцінено імунокоригувальний ефект КСП і НСП. Показано, що у динаміці розвитку АА застосування суспензії плаценти сприяє купіруванню у мишей-реципієнтів клінічних ознак артриту, стимулюванню гемопоезу та інгібуванню розвитку гіперплазії тимусу, селезінки та лімфатичних вузлів.

  Скачати повний текст

Уперше у межах етичної рефлексії (я повинен) реконструйовано в формі категоріальної моделі установку феноменологічного споглядання, що виходить за межі як екзистенціального (я існую), так і трансценденталістського (я мислю) тлумачення характеру людської присутності в світі. Показано, що виявлене в модальності належного поняття сутності дозволяє подолати традиційну в феноменології жорстку альтернативу "сутність - існування". Доведено, що такий підхід розкриває феноменологічну установку як сферу морального відношення існування людини до розумоосяжного змісту, що належить самому світові. На базі реконструкції основоположних принципів "філософії вчинку" (П.Я.Чаадаєв, М.М.Бахтін, М.К.Мамардашвілі) одержано значно нове трактування положення про вчинок як форму усвідомлення належного. Установлено, що його аналіз виражає послідовний зв'язок феноменів: самозречення - страждання - надія. За допомогою поняття "кінестезис" розкрито категоріальну структуру етичного відношення сутності до існування. Зазначено, що поняттю даної структури відповідає принцип людської "співучасті" в бутті, в межах якого ситуація етичної присутності в світі виявляє сутнісні засади самого світу.

  Скачати повний текст

Здійснено детальний розгляд особливостей естетичних вимірів філософсько-антропологічних вчень XX ст., а також теоретичний аналіз естетичних ідей, що виникають у межах філософської антропології та суттєво коригують класичну естетичну теорію. Обгрунтовано роль та значення антропологічного повороту в європейській філософії XX ст., який являв собою відкриття принципово нових аспектів у розумінні природи людини, її життя, творчості, духовних вимірів. Здійснено переосмислення класичної філософсько-антропологічної думки й естетичних концептів феноменологічно-екзистенціальної традиції, герменевтики, "негативної діалектики", структурного психоаналізу. На підставі результатів дослідження зроблено висновок, що естетичні концепції основних напрямків філософської антропології (феноменологія, екзистенціалізм, герменевтика, неотомізм, персоналізм, неомарксизм, постструктуралізм) створюють сучасну парадигму філософсько-естетичного мислення.

  Скачати повний текст

Із використанням концептуального підходу проаналізовано основні логіко-семантичні ідеї, сформульовані представниками аналітичної філософії. Дані ідеї, узагальнені до рівня філософських концепцій мови, розглянуто у контексті проблем сучасної логіки, лінгвістики, теорії штучного інтелекту, а також таких філософських напрямів, як феноменологія, семіотика, герменевтика. Визначено фактори, що обумовили становлення логіко-семантичних концепцій мови, проаналізовано характерні особливості їх формування і закономірності розвитку. Логіко-семантичні концепції мови розподілено на формалістські (концепції логічного атомізму та логічного аналізу мови, логіко-семантична концепція Р. Карнапа) та неформалістські (концепції "мовної гри" та "мовленнєвих актів", інтенціоналістська концепція мови, антиреалістська концепція значення М. Дамміта). Висвітлено еволюцію аналітичної філософії (як перехід від формалістських до неформалістських концепцій мови) з урахуванням ідеї поступового включення у сферу логіко-семантичного дослідження прагматичного аспекту мови.

  Скачати повний текст

Встановлено два типи клінічного плину патології - психосоматичний і соматопсихічний, яким властивий переважно психовегетативний або вегетосоматичний характер пароксизмальних і перманентних проявів. Невідкладні стани супроводжуються афективно звуженим станом свідомості, що спільно зі стресорною реакцією формує з окремих ланок цільну структуру патогенетичних механізмів психосоматичних порушень. Розроблено модель патогенетичних механізмів розвитку психосоматичної патології. Вона представлена стратегією поведінки особистості, що складається з 2-х рівнів - способів поведінки та реагування особистості. В своєму розвитку вона проходить етапи: доклінічні порушення - полісистемна - моносистемна - органна патологія. На основі дослідження розроблено та використано систему комплексної терапії та вторинної профілактики пароксизмальних і перманентних проявів патології. Проведено порівняльний аналіз результатів їх медикаментозної терапії, раціональної та сугестивної психотерапії, психофармакологічної підтримки за купирування невідкладних станів і в міжприступних періодах.

  Скачати повний текст

Відтворено та досліджено філософську систему С.Л.Франка як феномен російської та світової філософії XX ст., її роль у розбудові новоонтологічної парадигми. Досліджено положення російської філософії першої половини XX ст., їх місце серед основних тем світової філософії та започаткування нових мисленнєвих стратегій. Доведено, що філософія С.Л.Франка заснована на традиціях неоплатонізму та співіснує разом з найвпливовішими сучасними їй напрямами: філософією життя, інтуїтивізмом, феноменологією, філософією діалогу. Зазначено, що система абсолютного реалізму С.Л.Франка поєднала в собі своєрідні особливості російських пошуків життєво-релігійної правди (онтологізм, ідеї всеєдності та соборності, соціально-етичне спрямування) з прискіпливим логічно-теоретичним аналізом основних філософських проблем на основі критичного переосмислення російської та західної філософських традицій, що дає підстави повертати її до загальноєвропейського філософського дискурсу.

  Скачати повний текст

Встановлено, що інвалідність внаслідок хронічного соматичного захворювання викликає появу нових та обтяження існуючих непсихотичних психічних розладів, які значною мірою впливають на перебіг основного захворювання й обмеження життєдіяльності. Проведено патопсихологічний аналіз особистісної сфери інвалідів, внутрішньої картини хвороби й якості їх життя. Розроблено теоретичну модель виникнення та розвитку непсихотичних психічних розладів в ситуації інвалідності внаслідок хронічного соматичного захворювання. Визначено критерії й алгоритм комплексної оцінки реабілітаційного потенціалу осіб. Висвітлено поетапну систему реабілітації інвалідів внаслідок соматичних захворювань. Досліджено принципи й етапи психотерапевтичного впливу в межах реалізації індивідуальної програми реабілітації.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження структурної динаміки процесуального та субстанційного буття художнього образу. Визначено структуру процесу становлення культур, що включає чотири періоди: символічний, класичний, романтичний та інтенціональний. Доведено існування аналогічної четверної закономірності у структуруванні творчого процесу, зміст якої визначено термінами "принцип", "становлення", "означення", "спосіб існування". Визначено базовий принцип формування мистецьких явищ, реалізація якого передбачає виявлення та збереження єдиної ознаки (образу, ефекту). Запропоновано структурну модель художнього образу, зміст якої складає відношення тріади та тетрактиди. Розроблено типологію форм художнього образу й охарактеризовано зміст кожної з них. Вперше здійснено порівняльне дослідження закономірностей становлення культури, творчого процесу та художнього образу та виявлено спільний принцип їх формування, зміст якого розкривають структурно-смислові відношення складових тетрактиди.

  Скачати повний текст

На підставі системно-теоретичного аналізу досліджено феноменологічні імплікації у сучасному соціальному дискурсі як розгортання досвіду транспарентності у самій соціальній філософії та у полі її рефлексії. Відзначено про прагнення науковців до теоретичних перебудов на підставі вивчення соціального світу на макро- та мікрорівнях. Це зумовлено тим, що жодна теорія, яка описує соціально-історичну реальність на окремому рівні, не спроможна подати цілісної картини світу. Показано наявність проблем щодо легітимації емпіричних даних і процедур, а також проблеми критичної самоексплікації. Проведено інноваційне дослідження феноменологічних імплікацій у соціальній філософії як досвіду транспарентності, обгрунтування та розробки відкритої методологічної програми дослідження процедур прозорості у сучасному соціально-філософському дискурсі. Розкрито можливості осягнення певного смислу повсякденності й епістемного різномаїття сьогодення. Установлено плідність феноменологічних імплікацій у контексті соціальних наук. Обгрунтовано, що феноменологія досліджує аспекти, які емпірична наука, зокрема соціальна, залишає поза самокритичною перевіркою. У зв'язку з цим соціальну дескрипцію та наукову інтерпретацію запропоновано розглядати як новий вид практики, їх соціальна функція - конструктивна критика всіх видів життя й усього життя.

  Скачати повний текст

Дисертатація являє собою спробу побудови методологічної моделі взаємодії свідомості зі змістами колективного несвідомого та визначення на цій підставі напрямів її застосування до аналізу соціального буття людини. Досліджуючи феноменологічне розгортання архетипів в образних та символічних презентаціях свідомості, автор наголошує на соціальній значущості освоєння різноманітних виявів колективного несвідомого та окреслює перспективи еволюції особистості і суспільства.

  Скачати повний текст

Проведено історико-філософське дослідження принципових аспектів філософії мови, естетики та герменевтики Г.Шпета - одного з найбільш визначних російських філософів початку ХХ ст. Надано філософські внутрішні характеристики мови, що подані в філософії Г.Шпета як змістовні й естетичні феномени. Проведено аналіз феноменології Г.Шпета в контексті філософських семантичних теорій для виявлення зовнішніх і внутрішніх особливостей філософії мови й естетичної свідомості. Запропоновано й обгрунтовано нову періодизацію філософської еволюції Г.Шпета.

  Скачати повний текст

На базі матеріалів хорових творів українських композиторів XIX - XX ст. здійснено комплексне історико-теоретичне дослідження музичної обробки як феномену культури. Розглянуто феноменологічну специфіку музичної обробки у поняттєво-термінологічному, культурологічному, інтерпретаційному та теоретико-жанровому аспектах. Визначено семантичний взаємозв'язок понять "обробка" і "культура". Виявлено суть музичної обробки / опрацювання як методу музичного мислення, форми художньої інтерпретації та мистецького жанру, що грунтується на творчому переосмисленні первинних музичних текстів. Розглянуто специфіку метаобробки у музиці як системи вторинних жанрів. Визначено її структуру та функції. Обгрунтовано інтерпретаційні та жанрові властивості музичної обробки, зазначено віддзеркалення їх у хоровій обробці. Висвітлено історичний аспект динаміки розвитку хорової обробки та її провідних жанрово-стильових моделей у європейській і вітчизняній музиці. Охарактеризовано основні різновиди хорової фольклорної обробки, репрезентативні для найзначніших етапів розвитку цього жанру в українському музичному мистецтві.

  Скачати повний текст

Проаналізовано любовну лірику лейкістів і романтиків харківської школи. У контексті узгодження світоглядної парадигми сприйняття еросу українськими й англійськими романтиками на підгрунті спільних рецептивних джерел сакрального еросу виявлено типологічні збіги та розходження у царині поетичного тлумачення еросу. Висвітлено типологію художніх втілень еросу поезії романтиків харківської та "озерної" шкіл, яка є одним з аспектів актуалізації типологічної спільності романтичного художнього поля. Наведено результати феноменологічних досліджень любовної поезії лейкістів і романтиків харківської школи, здійснених шляхом виявлення й опису спільних параметрів системи поетик образного поля романтичного еросу. Проаналізовано процес інтимізації всіх рівнів романтичного універсуму. Визначено основні стратегії любовної комунікації у романтичній ліриці.

  Скачати повний текст

Досліджено ідентичнісну проблематику в художньому просторі - ідентичність жанру й ідентичність фігури. Висвітлено традиційні погляди на жанр. Досліджено зв'язок між жанровою проблематикою та проблематикою художніх фігур. Введено в український теоретичний дискурс напрацювання німецьких і англо-американських теоретиків, а також залучено розробки вітчизняних учених. Увагу приділено межовим видам літератури - літературі спогадів (автобіографічній літературі, мемуаристиці) та подорожній літературі. Відзначено, що ці два види дозволяють показати еволюцію жанру в художньому просторі на матеріалі австрійської літератури другої половини XX ст. Виокремлено тенденції - до нефікційного використання традиційно фікційних жанрів і фікціоналізації літератури факту. Теоретично обгрунтовано потребу розрізнення понять "фікційний" і "художній". Фігура в системі художнього мовлення цілком підпорядковується ідентичнісній проблематиці. У процесі дослідження ідентичності фігури вперше прокладено межу між ідентичністю "я" як художньої фігури та її ідентичностями як фіктивної (для фікційного мовлення) та реальної (в нефікційній літературі) особи. На підставі аналізу текстів показано неможливість досягнення чистоти жанру в сучасному художньому мовленні. Зауважено, що письменники свідомо дбають про поліжанрову структуру їх текстів. Досліджено ідентичність художнього тексту й ідентичність книжки, а також метаморфози, яких зазнає текст як цілість у разі його перетворення на цілість книжки. Відзначено, що особлива увага австрійських авторів другої половини XX ст. до подорожньої та автобіографічної літератури вважається панівною тенденцією та виявом загостреного інтересу до ідентичнісної проблематики у сучасному світі поготів. Виділено й проаналізовано найважливіші тенденції розвитку літератури у другій половині XX ст.

  Скачати повний текст

Доведено, що категорія Іншого маніфестує себе через характеристики раси, нації, гендера, сексуальності. Виділено серед методологічних причин актуалізації філософії Іншого у ХХ ст. кризу Модерного проекту культури, деконструкцію епістемологічних стандартів, активізацію емансипаторних рухів, які вводять у центр уваги Іншого як суб'єкта академічного знання. Висвітлено концепцію, згідно з якою Друга світова війна актуалізувала тему Інших і створення постмодерної мови в другій половині ХХ ст. Проведено типологізацію концептуально-хронологічних підходів до проблеми Іншого у ХХ ст. (феноменологія, психоаналіз З. Фройда, філософія М. Бубера, концепція Школи Анналів, екзистенціалізм, критика влади М. Фуко, деконструкція Ж. Дерріди, постколоніалізм, фемінізм, квір-теорія, кібер-філософія).

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено обґрунтуванню фортепіанної спадщини І. Карабиця в дискурсі феноменології стилю, в межах якої висвітлена унікальна постать видатного композитора, його життєтворчість та внесок в українську музичну культуру ІІ половини ХХ ст. Зміст поняття «феноменологія стилю» розкрито через єдність композиторського і виконавського мислення.Встановлено періодизацію творчості митця завдяки всебічному аналізу повного корпусу творів для фортепіано. Доведено, що ранні фортепіанні твори (Соната, Сонатина, Варіації, цикл «Прелюдія та токата», фортепіанний концерт №1) стали підґрунтям кристалізації творчих методів митця. На етапі ранньої зрілості (фортепіанний концерт № 2, цикл 24прелюдії») виявлено особистісне світовідчуття через наявність генеральної стильової інтонації. Творча зрілість позначена універсалізацією фортепіанного стилю. Завдяки встановленій періодизації визначені стильові константи фортепіанної творчості І. Карабиця: гармонічна інтонація, темброво-фактурний комплекс, гостре відчуття ритму, взаємодія камерності та симфонізму, симфонізація фортепіанного викладу. Вказано на роль виконавської концепції, яка є шляхом до розуміння, усвідомлення та відтворення композиторського тексту.^UThe thesis is devoted to substantiation of I. Karabyts piano heritage significance in the discourse of the phenomenology of style, within which the unique figure of the outstanding composer, his creative life and contribution to the Ukrainian music culture of the second half of the 20th century is reflected. The content of the “phenomenology of style” concept is disclosed through the unity of composing and performing thinking: as a phased introduction to the spiritual aura of creative life, starting from the study of the piano style evolution to the creation of the own concepts of the artist's works by contemporary performers. It is mentioned on the state of modern “Karabyts studies”, which contains the first G. Ermakova's monograph (1983), articles of panoramic character in the collection “Vivere memento” (2003); two PhD theses by O. Haluzevska (2007) and O. Gurkova (2017). The stylistic constants of I. Karabyts creativity are determined: the general stylistic intonation (established modeharmonic, metro-rhythmic as well as texture and timbre complexes), chamber, symphonic style and symphonization of piano presentation. The role of performance concept, which is a way to understand, comprehend and reproduce a composer's text is highlighted.

Здійснено комплексне філософсько-антропологічне дослідження ритуалів на матеріалі української культури. Уперше проведено класифікацію основних ритуалів української культури на філософських засадах, виділені філософсько-антропологічні принципи та методики таких класифікацій (психоаналіз, міфопоетика, генетичний аналіз, феноменологія). З'ясовані природні та культурні компоненти ритуалів з точки зору «учнівства через традицію». На основі моделі паралаксу надано пояснення суперечливої сутності ритуалу, сумісності традиції і глобального ринку. Показано значення міжкультурного діалогу та включення традиційного обрядового комплексу у загальні ментальні установки українців. Знайшло подальший розвиток виявлення основних символів в українській культурній картині світу, їх реалізація в ритуалах (світове дерево, земля-мати, зерно, храм, шинок, виховання). Розкрито значення традиції для сучасної української культури. Надано філософського узагальнення соціокультурному рівню «добре знайоме суспільство». На основі концепції Б. Латура доведено, що нова антропологія постмодерну визначає ритуал як актуальну дійсну цілісність. Продемонстровано, що українська традиційна культура зберігає здатність до модернізації та адаптації. Ключові слова: герменевтика, ментальність, міжкультурний діалог, національна культура, перформативний поворот, постмодернізм, ритуал, соціокультурне конструювання, суб'єкт, суспільна міфологія, традиція, філософія культури, філософська антропологія.^UThe thesis is devoted to the complex of philosophical research of rituals on the material of Ukrainian culture. The aim is to investigate the ritual in contemporary Ukrainian society, the influence on myths and rituals of mass culture and its mechanisms, philosophical and anthropological characteristics and changes of ritual in the symbolic space of Ukrainian postmodern culture.For the first time: - the classification of the basic rituals of Ukrainian culture has been carried out, the philosophical and anthropological principles of such possible classifications have been clarified (psychoanalysis, psychoanalytic anthropology, mythopoetics, genetic analysis, initiation and phenomenological theory of ritual); - the natural and cultural components of the rituals of Ukrainian culture from the point of view of «apprenticeship through tradition» (F. Vaal) have been clarified; - the concept of «parallax» has been applied to explain the compatibility of traditional cultures and the global market, mass culture; - the significance of intercultural dialogue for the modern Ukrainian culture of the beginning of the XXI century and the inclusion of traditional ceremonial complex in general mental installations of Ukrainians has been clarified. Clarified: - the concept of ritual and rite; - cultural-anthropological and philosophical-anthropological methods of rituals research in the context of «performative turn». Further development was found: - identification of the main semantic images and symbols in the Ukrainian cultural world picture, their basic realization in rituals and holidays (the center of the world, the world tree, the earth-mother, the grain-life, the temple, the tavern-tavern, the feast as meeting with the ancestors, education as involvement in a family, etc.); - disclosure of the importance of cultural heredity, traditions for the current state of Ukrainian culture, the place of ritual culture in it; - a philosophical generalization of the socio-cultural level of «well-known society», which for a long time was represented in the Ukrainian culture by an expanded family, a sociable community, and thus the Ukrainian traditional culture maintains a high adaptive potential, a capacity for modernization.In developing the typology of rites of Ukrainian culture, the following groups of rituals will play the most important role: - rituals of agrarian direction; - family rituals; - rituals of transition and ancestors (birth, death, wedding); - rituals of the center of the world and temple space; - rituals of upbringing and life trials (initiations). Tradition as a cultural heritage can effectively support itself when simultaneously perform the function of communication and divergence. Tradition is supported as abstract principles and technologies, as well as personification, while traditionally reproduced by heroism, when certain definite principles of tradition are embodied in personalities, national heroes. Stereotypes contribute to the reproduction of traditions derived from certain national cultures, and stereotypes can function as nationally marketed in a globalized world. The concept of «parallax» can explain the compatibility of traditional cultures and the global market, mass culture. The dialectical process of the development of tradition includes the disappearance or transformation of cultural-specific (ethnic) stereotypes, as well as the spread of new myths in local traditions. A number of the ideas presented in the dissertation can contribute to further advancement in the explication of fundamental philosophical concepts (tradition, archetype, power, ideology, mass culture, myth, globalism).Key words: hermeneutics, intercultural dialogue, mentality, national culture, performative turn, philosophical anthropology, philosophy of culture, postmodernism, ritual, social mythology, sociocultural design, subject, tradition.

Робота присвячена філософсько-правовому осмисленню правової ідентичності. Доведено, що праворозуміння є базовою основою правової ідентичності. Визначення людиною свого місця у правовій реальності залежить від домінуючого праворозуміння у суспільстві, тобто від практичного типу праворозуміння. Дослідження засноване на посткласичній методології, котра характеризується плюральністю та включає в себе такі самостійні напрями досліджень, як: психологічна концепція (психосоціальний та психоаналітичний підходи), герменевтика, синергетика, феноменологія, філософія життя, інтуїтивізм, екзистенціалізм тощо. Запропоноване наступне визначення правової ідентичності: це результат усвідомлення правовою особистістю своєї приналежності до соціуму через комунікацію на основі домінуючих правових цінностей та норм. Встановлено, що правова ідентифікація – це процес, який виявляється в ототожненні індивідом себе з певною групою або соціумом через інтегративне праворозуміння, що нерозривно пов'язаний з пізнавальною, конотативною, аксіологічною, діяльнісною, екзистенційною сферами особистості та виражається у правомірній поведінці. Досліджені такі основі етапи правової ідентифікації: 1) правове пізнання та його результати: правові знання та досвід; 2) правове мислення, що включає критичний аналіз, оцінку права та його результат – розуміння права; 3) правова інтерналізація та формування ціннісної правової орієнтації; 4) самоконтроль поведінки за допомогою правової волі; 5) правова соціалізація через правову комунікацію та правове виховання; 6) правове самовизначення та інкультурація, яка проявляється у соціально-активній діяльності та правовій поведінці.Ключові слова: ідентичність, правова ідентичність, праворозуміння, правове пізнання, правове мислення, правові знання, розуміння права, правова інкультурація, правова поведінка тощо.^UThe work is devoted to the philosophical and legal understanding of legal identity. It is proved that legal thinking is the fundamental foundation of legal identity. Man's determination of his place in legal reality depends on the dominant legal understanding in society, that is, on the practical type of legal thinking. The historical background of the emergence of legal identity through classical and post-classical legal thinking is outlined. As a result, the study of legal identity revealed that one should understand the law as formal equality, which is a degree of freedom and justice and the achievement of a synthesis between individual liberty and the public weal – this is the ideal object of legal identity. The study is based on post-classical methodology, which is characterized by plurality and includes such independent areas of research as follows: psychological concept (psychosocial and psychoanalytic approaches), hermeneutics, synergetics, phenomenology, philosophy of life, intuitivism, existentialism, etc.The following definition of legal identity has been proposed: it is the result of the understanding by a legal personality of the belonging to society through communication on the basis of dominant judicial values and standards. The following principles of legal identity are studied: identification, dynamism, self-regulation, individualism, tolerance, consensus and solidarity, humanism, respect, responsibility, freedom, equality, self-control.Key words: identity, legal identity, legal consciousness, legal cognition, legal thinking, legal knowledge, understanding of law, legal inculturation, legal behaviour.

Об'єктом дослідження є німецька герменевтика ХІХ–ХХ ст. і коло її проблем як системна цілісність, незважаючи на відмінність окремих концепцій. Метою дисертації є окреслення кола проблем філософської герменевтики відносно до розвитку німецької філософії ХІХ–ХХ ст. на тлі перетворення герменевтичного дискурсу в загальнофілософську парадигму сучасності. Методологічну основу дисертації становлять історико-критичний, системно-структурний, компаративний, герменевтичний і феноменологічний методи. Цілісності історико-філософської ретроспективи ідей філософської герменевтики сприяла єдність культурно-історичного та парадигмального підходів, які дають можливість усвідомити особливості розуміння ролі та завдань герменевтики у різні історичні періоди, в різних наукових і філософських парадигмах. Практичне значення дисертації насамперед полягає у тому, що проведене дослідження дало можливість відтворити відносно цілісну картину виникнення герменевтичної проблематики та її подальшої реалізації у контексті гуманітарних наук. Виявлено, що філософська герменевтика в тому вигляді, в якому вона сформувалась упродовж останніх двох століть, не є окремою філософсько-методологічною дисципліною або чиєюсь авторською концепцією. Навпаки, спостерігаємо формування з розрізнених герменевтик, які формувались у царині філософії, філології, історії, психології, специфічної герменевтичної філософії або герменевтичного руху у філософії (де філософська герменевтика є лише складовою частиною) – руху, який пронизує всі сфери гуманітарного знання і соціального та культурного життя. незважаючи на те, що у ХХ ст. були спроби виокремити етапи формування німецької філософської герменевтики (Г. Шпет, Ж. Гронден та ін.), у нашому дослідженні виявлені три основні стадії розвитку німецької філософської герменевтики, що відображають її змістовне наповнення. доведено, що філософська герменевтика у своїх найбільш базових принципах насамперед являє собою метафізичну теорію. показано, що в основу сучасної герменевтичної філософії перш за все покладено певний феноменологічний досвід, тобто саме феноменологія в доробках своїх засновників являє собою базову теоретичну складову герменевтики. розкрито роль А. Майнонга у формуванні сучасного герменевтичного дискурсу і герменевтичної філософії. з'ясовано, що найбільш критична до герменевтичної традиції аналітична філософія у працях та ідеях багатьох своїх представників. Сфера використання – навчальний процес^UThe research object is German hermeneutics of the XIX–XX centuries and the scope of its issues as a systemic integrity despite the differences of some concepts. The dissertation aims at outlining the scope of the issues of philosophical hermeneutics in relation to the development of German philosophy of the XIX–XX centuries in the context of the transformation of hermeneutic discourse into a general philosophical paradigm of modernity. The methodology of the dissertation includes the historical critical method, systematic structural analysis, comparative, hermeneutic and phenomenological methods. The integrity of the historical and philosophical retrospective study of the ideas of philosophical hermeneutics was supported by the unanimity of cultural-historical and paradigmatic approaches, which provide a clearer vision of the role and objectives of hermeneutics in different historical periods and within different scientific and philosophical paradigms. The practical significance of the dissertation is primarily that the study provided an opportunity to reproduce a relatively holistic picture of the emergence of hermeneutic issues and its further implementation in the context of the humanities. philosophical hermeneutics as it has formed over the past two centuries is not a separate philosophical and methodological discipline or just an author's concept. On the contrary, we observe the convergence of separate hermeneutic approaches arising in the domains of philosophy, philology, history, psychology, specific hermeneutic philosophy or hermeneutic movement in philosophy, which considered philosophical hermeneutics only as a constituent) to the movement permeating all spheres of humanitarian knowledge, social and cultural life. Despite the fact that in the twentieth century there have been made attempts to identify the stages in the formation of German philosophical hermeneutics (G. Shpet, J. Grondin, etc.), our study has revealed three main stages in the development of German philosophical hermeneutics that reflect its content.It has been proven philosophical hermeneutics in its basic principles is a metaphysical theory. The study is the first to have justified the certain phenomenological experience underlies modern hermeneutic philosophy, i.e. phenomenology in the oeuvre of its founders is viewed a basic theoretical component of hermeneutics. The dissertation has revealed the role of A. Meinong in the formation of modern hermeneutic discourse and hermeneutic philosophy. The research has found out that the most critical to the hermeneutic tradition, analytical philosophy, known as the most critical to the hermeneutic tradition, in the works and ideas of its representative. The sphere of application is education.

Дисертацію присвячено теоретико-методологічному обґрунтуванню та емпіричному вирішенню проблеми обумовленості феноменології образу фізичного Я та самоставлення дівчат раннього юнацького віку. Провідною методологією дослідження виступають генетична психологія, генетико-орієнтована психотерапія, холістичний підхід. Протілесний підхід передбачає розгляд досвіду переживання образу власного тіла (фізичного Я) як перший крок на шляху до здобуття ідентичності та формування Я-концепції. Образ фізичного Я як уявлення про конституційно-соматичну організацію виступає одним з образів Я, включених до описової перцептивно-когнітивної складової Я-концепції. В нашій роботі під цим феноменом ми розуміємо єдність соматичного та перцептивного сприймання, установок, оцінок, уявлень, пов'язаних із тілесною зовнішністю, із усвідомленням функціями тіла. Провідна роль відводиться концепції персоніфікації тілесності. Глибинно-психологічна парадигма дослідження фізичного Я розкриває перспективи метафоризації тілесності та утворення уявлення про власний фізичний образ Я як окреме поняття, суб'єктність, наділену певними властивостями.Розкрито психологічний зміст та визначено основні дефініції Я-фізичного: тілесний досвід; схема тіла, образ тіла, концепція тіла; інтернальне тіло; тілесність, Я-тілесне, Я-фізичне. Розкривається проблема психічної реальності Я-тілесного (як сенсомоторний еквівалент, соціально-перцептивний та когнітивний процес, підструктура Я-концепції). Феноменологія зовнішності та функції тіла розглядаються як предметний зміст Я-тілесного. Проаналізовано детермінанти походження Я-фізичного з огляду на формальне знання про тіло, його психофізіологічні кореляти, архетипні та метафоричні узагальнення.Визначено вікову детермінацію становлення Я-фізичного: перший рік життя, дитячий, підлітковий і юнацький вік, зокрема в частині: а) уявлення про своє тіло, його функції та особливості; б) уявлення про індивідуальні межі власного тіла; в) уявлення про окремі частини тіла, представлені у свідомості, його персоніфікований компонент; г) ставлення до своєї зовнішності; д) самоставлення до тіла в процесі самоідентифікації.Відповідно проблема самоставлення дівчат юнацького віку розглядається в контексті здатності до саморефлексії (самоаналізу) власної тілесності, передбачення її наслідків; вміння оцінювати і співвідносити свої тілесні характеристики із суспільними вимогами.Запропоновано розроблену автором дисертації теоретичну модель образу фізичного Я дівчат раннього юнацького віку, яка ґрунтується на генетичному, системному, холістичному та особистісно-інтегративному підході. Авторська теоретична модель образу фізичного Я містить такі компоненти: сомато-конституціональний, функціональний, когнітивний, метафоричний, соціально-перцептивний, персоніфікований та суб'єктний, який забезпечує самоставлення особистості. Визначено специфічні функції образу фізичного Я у відповідності з основним Я-функціями: агресія, тривога / страх, зовнішнє відмежування Я, внутрішнє відмежування Я, нарцисизм і сексуальність. Проаналізовано конструктивну функцію відокремлення фізичного Я від зовнішнього світу та його адаптивну функцію. Емпірично виявлено показники суверенності особистого простору дівчат щодо перцепції власного тіла, власної території, особистих речей (артефактів), часового режиму, соціальних зв'язків і смаків / вподобань (цінностей). Обґрунтовано концепт суверенності фізичного Я, який узагальнює коло проблем соматичного благополуччя, депривованості, переживанні фізичного дискомфорту. Встановлено залежність Я фізичного від функціонування границь Я, зокрема наступних функцій: не впускаюча, проникна, поглинаюча, віддаюча, стримуюча, спокійно-нейтральна. Доведено, що образ фізичного Я функціонує як суверенне утворення в просторі взаємодії з іншими, репрезентантом Я. Підтверджено, що утворення уявлень про свою зовнішність і усвідомлення її естетичного ефекту та соціального впливу є одним з регуляторів поведінки, що проявляється в самопрезентації особистості. Самопрезентація особистості первинно ґрунтується на презентації зовнішності, та відображає цінність тіла у відповідності до існуючих соціокультурних еталонів. Відтак, визначено культурно-психологічний зміст феномену самопрезентації зовнішності та фізичного Я. Наукові пошуки та здобутки висвітлено в трьох розділах дисертаційної роботи.^UThe dissertation is devoted to the theoretical and methodological substantiation and empirical solution of the problem of conditionality of the phenomenology of the image of the physical self and self - composition of girls of early adolescence. The leading research methodology is genetic psychology, genetically oriented psychotherapy, holistic approach.The opposite approach involves considering the experience of experiencing the image of one's own body (physical self) as the first step towards gaining identity and forming a self-concept. The image of the physical self as an idea of the constitutional-somatic organization is one of the images of the self-included in the descriptive perceptual-cognitive component of the self-concept. In our work, by this phenomenon we mean the unity of somatic and perceptual perception, attitudes, evaluations, ideas related to both physical appearance and awareness of body functions. The leading role is given to the concept of personification of corporeality. The deep psychological paradigm of the study of the physical self-reveals the prospects of metaphorization of corporeality and the formation of the idea of one's own physical image of the self as a separate concept, subjectivity, endowed with certain properties.The psychological content is revealed and the main definitions of the self-physical are defined: bodily experience; body diagram, body image, body concept; internal body; corporeality, I-corporeal, I-physical. The problem of mental reality of the self-corporeal (as a sensorimotor equivalent, socio-perceptual and cognitive process, substructure of the self-concept) is revealed. The phenomenology of appearance and function of the body are considered as the subject content of the self-corporeal. The determinants of the origin of the self-physical are analysed in view of the formal knowledge about the body, its psychophysiological correlates, archetypal and metaphorical generalizations.The age determination of the formation of the self-physical is determined: the first year of life, childhood, adolescence and adolescence, in particular in part: a) the idea of his body, its functions and features; b) the idea of individual boundaries of one's own body; c) the idea of individual parts of the body, represented in the mind, its personalized component; d) attitude to their appearance; e) self-relation to the body in the process of self-identification.Accordingly, the problem of self-esteem of adolescent girls is considered in the context of the ability to self-reflection (self-analysis) of their own physicality, anticipation of its consequences; ability to evaluate and correlate their physical characteristics with social requirements.The theoretical model of the image of the physical self of girls of early adolescence, developed by the author of the dissertation, which is based on genetic, systemic, holistic, and personal-integrative approach, is offered. The author's theoretical model of the image of the physical self contains the following components: somato-constitutional, functional, cognitive, metaphorical, socio-perceptual, personified, and subjective, which provides self-identification.The specific functions of the image of the physical self are determined in accordance with the main self-functions: aggression, anxiety / fear, external delineation of the self, internal delimitation of the self, narcissism, and sexuality. The constructive function of separation of the physical self from the external world and its adaptive function are analyzed.Empirically, indicators of the sovereignty of girls' personal space in relation to the perception of their own body, their own territory, personal belongings (artifacts), time regime, social ties, and tastes / preferences (values) were revealed. The concept of sovereignty of the physical self is substantiated, which generalizes the range of problems of somatic well-being, deprivation, experiencing physical discomfort. The dependence of the physical self on the functioning of the boundaries of the self, in particular the following functions, has been established: impermeable, permeable, absorbing, giving, restraining, calm neutral. It is proved that the image of the physical self-functions as a sovereign formation in the space of interaction with others, the representative of the self.It is confirmed that the formation of ideas about their appearance and awareness of its aesthetic effect and social impact is one of the regulators of behaviour, which is manifested in the self-presentation of the individual. Self-presentation of personality is primarily based on the presentation of appearance and reflects the value of the body in accordance with existing socio-cultural standards. Thus, the cultural and psychological content of the phenomenon of self-presentation of appearance and physical self is determined.Scientific research and achievements are covered in three sections of the dissertation.