Вивчено зелені водорості (відділ Chlorophyta) континентальних водойм Донецько-Приазовського Степу. Для водойм регіону наведено 541 вид (607 вн. такс.) Chlorophyta, які належать до 164-х родів, 55-ти родин, 22-х порядків і 8-ми класів. Відзначено, що підставою різноманіття Chlorophyta є класи Chlorophyceae, Zygnematophyceae, Trebouxiophyceae. Установлено зменшення видового різноманіття Chlorophyta у водоймах регіону у напрямку з півночі на південь. Відповідно до видового різноманіття зелених водоростей у регіоні виділено три територіальні одиниці: південну, центральну та північну. Представлено дані щодо різноманіття Chlorophyta Луганського природного заповідника (178 видів, 195 вн. такс.) та Українського степового природного заповідника (175 видів, 187 вн. такс.). Показано, що головним центром різноманіття зелених водоростей регіону є заплава системи р.Сіверський Донець. Обгрунтовано необхідність створення альгорезерватів в еталонних екосистемах. Установлено значну географічну диференціацію Chlorophyta різних фізико-географічних областей Донецько-Приазовського Степу. Доведено видову самостійність Tetrastrum hortobagyi Hajdu. Досліджено будову бородавчатих структур Siderocelis irregularis Hindak (Chlorellales) та Cosmarium pseudobroomei Wolle (Desmidiales. Підтверджено належність роду Tetrachlorella Korschikov до родини Oocystaceae.

  Скачати повний текст

Проведено інвентаризацію видового складу флори Cyanophyta морської кам'янистої супраліторалі Криму. Обстежено 62 пункти, з яких 44 розташовані у межах природно-заповідного фонду (ПЗФ) і ділянок, пріоритетних для збереження біорізноманіття Криму. Виявлено 115 видів Cyanophyta, представлених 131 формою. Вперше для флори України наведено чотири види та дві форми водоростей. Для одного виду відмічено друге місцезнаходження, а 85 видів і форм водоростей - нові для супраліторальної зони Чорного й Азовського морів. Для 17-ти видів вказано друге місцезнаходження на території Криму. Проаналізовано систематичну структуру виявленого видового складу й поширення Cyanophyta в супраліторальній зоні різних гідроботанічних районів біля берегів Криму. Охрактеризовано особливості просторового (вздовж узбережжя та над рівнем моря) розподілу, а також сезонної динаміки супраліторальних Cyanophyta. Складено конспект флори Cyanophyta морської кам'янистої супраліторалі Криму та виділено комплекс провідних видів. Вперше наведено опис альгофлори супраліторальної зони 16-ти об'єктів ПЗВ, зокрема чотирьох природних заповідників.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена розробці препаративних методик синтезу, встановленню будови, вивченню фізико-хімічних та біологічних властивостей N-циклоалкілкарбоніл-N-арилтіосечовин, N-[2-(циклоалкіл-(феноксо-(фенілтіо-)ацетил-, ароїл-, гетароїл-)гідразин-1-карбонотіоіл]цикло-алкілкарбоксамідів, 2-(циклопропанкарбоніл)карбонотіоіл)-гідразин-1-карбо-(тіо-)-амідів та продуктів їх гетероциклізації. Встановлено особливості взаємодії генерованих insitu циклоалканкарбонілізотіоціанатів з о-фенілендіаміном і показано, що основними продуктами реакції є N-((2-амінофеніл)карбамотіоіл))циклоалканкарбоксаміди та 3,4-біс(3-(циклоалкан-карбоніл)тіоуреїдо)фенілени, які розділені перекристалізацією із метанолу. Проведено детальне дослідження реакції циклоалканкарбонілізотіоціанатів з гідразин гідратом та встановлено, що результатом реакції є N-(2-(циклоалканкарбоніл)гідразін-1-карбонотіоіл)циклоалканкарбоксаміди. Останні є результатом взаємодії вихідних сполук з циклоалканкарбогідразидами, що підтверджує їх біелектрофільність. Вперше синтезовані оригінальні 4-циклоалканкарбоніл-3-(аміно-, фенілоксо-(тіо)метил-1,5-дигідро-4H-1,2,4-триазол-5-тіони тривалим нагріванням відповідних дизаміщених тіосемикарбазидів. Встановлено, що діацилсемикарбазиди за умов реакції циклізації у концентрованих мінеральних кислотах утворюють відомі 5-R-2-аміно-1,3,4-тіадіазоли. Показано, що останні зазнають додаткового гідролітичного відщеплення циклоалканкарбамідного залишку від молекули. Вперше синтезовані N-(4-oксо-3-R-тіазолідин-2-іліден)-циклоалканкарбоксаміди взаємодією дизаміщенихтіосечовин або діацилтіосемикарбазидів з метил(бутил) хлорацетатом у присутності калію ацетату або у ДМФ у присутності триетиламіну. Всі синтезовані речовини очищено методом кристалізації. Будову синтезованих сполук підтверджено сучасними фізико-хімічними методами аналізу, а саме елементним аналізом, ІЧ-спектрофотометрією, 1Н та 13С ЯМР-спектрометрією, а їх індивідуальність – методом хромато-мас-спектрометрії. В ході виконання дисертаційної роботи було синтезовано 100 (85 вперше) сполук, для яких проведено дослідження біологічної активності з використанням підходів віртуального (молекулярний докінг), високоефективного (мікробіологічні дослідження) та традиційного скринінгу. Розроблена стратегія пошуку діуретиків серед N-(R-карбамотіоіл)циклоалкілкарбоксамідів дозволила виявити ефективну «сполуку-лідер», яка за діуретичним ефектом конкурує з референс-препаратом «Гідрохлоротіазид», та згідно результатів молекулярного докінгу має подібний механізм дії. Запропонована стратегію пошуку нових протисудомних агентів на основі структурної модифікації діацилтіосемикарбазидів, яка включала в себе віртуальний мішень-орієнтований скринінг синтезованих сполук до активних центрів GABAA-, GABAT-рецепторів та NVSCs відомих протиепілептичних лікарських засобів, а за результатами біологічного скринінгу на моделі пентилентетразольних судом виявлена сполука, яка перевищує референс-препарат «Депакін». Проведені дослідження на антибактеріальну активність дозволили виявити ряд перспективних сполук, а саме N-(2-R-гідразин-1-карбонотіоіл)циклоалканкарбоксамідів, як високоактивних протимікробних агентів щодо St. aureusта P. aeruginosa (МІК 3.125-25.0 мкг/мл) з ДГФР-інгібуючою дією. На основі молекулярного докінгу та традиційного мікробіологічного скринінгу розроблена стратегія пошуку фунгіцидних засобів та виявлено ряд перспективних сполук, активність яких перевищує активність препаратів-порівняння «Ципроконазол» та «Гімексазол». Встановлено, що дизаміщенітіосечовини та тіосемикарбазиди не є мутагенними і можуть найти застосування як ефективні рістрегулятори з фунгіцидною дією. В ході вивчення біологічної активності та проведеного аналізу взаємозв'язку «структура-активність» серед похідних N-(R-карбамотіоіл)циклоалкілкарбоксамідів виявлені сполуки, які проявили високі показникиантиконвульсивної, сечогінної, протимікробної, протигрибкової, рістстимулюючої та антифолатредуктазної дії. Виявлено 2 потенційні фунгіцидні агенти, які за значеннями мінімальної інгібуючої концентрації, широтою спектра дії щодо фітопатогенних грибів, перевищують препарат «Ципроконазол» та не проявляють мутагенну дію по відношенню до SalmonellaTA 98 та TA 100.^UThe thesisis devoted to the development o fpreparative methods of synthesis, structure determination, study of physicochemical and biological properties of N-cycloalkylcarbonyl-N-arylthioureas, N-[2-(cycloalkyl-(phenoxo-(phenylthio)-)-acetyl-, aroyl-, hetaroyl-)hydrazine-1-carbonothioyl]cycloalkylcarboxamides, 2-(cyclopropanecarbonyl)carbonothioyl)-hydrazine-1-carbo-(thio-)-amides and products of their heterocyclization. Specifics of interaction between generated insitu cycloalkanecarbonylisothiocyanates and o-phenylenediamine were established. It was shown that themainre action products wereN-((2-aminophenyl)¬carbamothioyl))cycloalkanecarboxamides and 3,4-bis(3-(cycloalkanecarbonyl)¬thioureido)phenylenes, which were separated by recrystallization from methanol. A detailed study of the reaction of cycloalkanecarbonylisothiocyanates with hydrazinehydrate was performed. It was found that the reaction resulted information of N-(2-(cycloalkanecarbonyl)hydrazine-1-carbonothioyl)-cycloalkane-carboxamides. The latter are the result of the interaction of the starting compounds with cycloalkanecarbohydrases, what confirms their dielectrophilic nature. For the first time, the original 4-cycloalkanecarbonyl-3-(amino-, phenyloxo-)(thio-)methyl-1,5-dihydro-4H-1,2,4-triazole-5-thiones were synthesized by long-term heating of the corresponding disubstituted thiosemicarbazides. It was found that diacylsemicarbazides form known 5-R-2-amino-1,3,4-thia-diazoles under the conditions of the cyclizationre action in concentrated mineral acids. It is shown that the latter undergoan additional hydrolytic cleavage of the cycloalkaneure aresidue. For the first time N-(4-oxo-3-R-thiazolidin-2-ylidene)-cycloalkanecar-boxamides were synthesized by the interaction of disubstituted thioureasordiacyl-thiosemicarbazides with methyl-(butyl) chloroacetate in the presence of potassiumacetateor in DMF in the presence of the triethylamine. All synthesized substances were purified by crystallization from solvents. The structure of the synthesized compounds was confirmed by modern physicochemical methods of analysis, namely elemental analysis, IR spectrophotometry, 1H and13C NMR spectrometry, and their individuality - bychromato-massspectrometry. During studies 100 compounds (85 for the first time) were synthesized and studied for biological activity by virtual (molecular docking), high through put (microbiological studies) and traditional screening approaches. The developed strategy of diuretics search amongN-(R-carbamo-thioyl)cycloalkanecarboxamides revealed an effective "compound-leader", which competes with there ference drug "Hydrochlorothiazide" in terms of diuretic effect, and according to the results of molecular docking as a similar mechanism of activity. A strategy fo relaboration of novel anticonvulsant agents based on the structural modification of diacylthiosemicarbazides, which included a virtual target-oriented screening of synthesized compounds to the active centers of GABAA-, GABAT-receptors and NVSCs of known antiepileptic drugs on the biological model, and the results of pentylenetetrazolseizures found a compound that exceeds there ference drug "Depakine". Antibacterial activity studies have revealed several promising compounds, nam elyN-(2-R-hydrazine-1-carbonothioyl)cycloalkanecarboxamides, as high lyactive antimicrobial agents against St. aureus and P. aeruginosa (MIC 3.125-25.0 μg/ml) with DHFR-inhibitory activity. Based on molecular docking and traditional microbiological screening, a strategy for the search for fungicides was developed and several promising compounds with activity exceeds the activity of the comparison drugs Cyproconazole and Hymexazole were identified. It was found that disubstituted thioureas and thiosemicarbazides are notmutagenic and canbeusedas effective growth-regulators with fungicidal activity. The compounds that showed high rates of anticonvulsant, diuretic, antimicrobial, antifungal, growth stimulating and antifouling activities were found during the study of biological activity and analysis of the "structure-activity" relationship among the derivatives of N-(R-carbamothioyl)cycloalkylcarboxamides. Two potential fungicidal agents that exceed Cyproconazole interms of minimum inhibitory concentration, broad spectrum of activity and nomutagenic effect against phytopathogenicfungi were identified.

На основі використання різноманітного вихідного матеріалу вдалося порівняти та протиставити позиції сторін, які брали активну участь у близькосхідному протистоянні, виявити особливості та простежити наслідки цього протистояння для регіону зокрема та для світових міжнародних відносин загалом. Незважаючи на те, що конфлікт між Державою Ізраїль та арабськими країнами, зокрема Арабською Республікою Єгипет, широко вивчається українськими істориками, політологами та експертами з міжнародних відносин, автор на основі маловідомої літератури, переважно англійською та французькою мовами, переосмислює причини та особливості єгипетсько-ізраїльського протистояння, а також його наслідки, а також частково спростовує радянські міфи та наративи з досліджуваного питання.Доведено, що під час найгостріших близькосхідних криз обидві наддержави — Радянський Союз і Сполучені Штати Америки — займали досить близькі позиції, щоб не допустити ескалації конфлікту. Особливість американо-радянських відносин через призму близькосхідного протистояння в досліджуваний період полягала в тому, що наддержави навіть в окремі періоди об'єднували свої зовнішньополітичні зусилля, як, наприклад, під час Суецької кризи, змушуючи Францію, Великобританію та Ізраїль виводити свої війська із зони Суецького каналу.У виданні визначено та проаналізовано стратегічні курси США та СРСР на початку 50-х років ХХ ст., розглянуто вектори міжнародних відносин та особливості застосування силових чинників, досліджено ідеологічне обґрунтування зовнішньої політики США та Радянського Союзу. Доведено, що зближення Ізраїлю з СРСР з самого початку було приречене на провал через демократичний характер єврейської держави. Провал радянсько-ізраїльського союзу підштовхнув Тель-Авів до зближення з Вашингтоном. Хоча американо-ізраїльські відносини охололи внаслідок Суецької кризи 1956 року, ситуація не дійшла до розриву відносин між США та Державою Ізраїль, як це сталося у випадку з СРСР. З рубежу 50-60-х років XX століття американо-ізраїльські відносини переростають у стратегічне партнерство. У середині 1960-х років стала очевидною принципова зміна міжнародно-політичної ситуації на Близькому Сході. Низка подій, що відбувалися в регіоні з 1964 року, мала незворотні наслідки, що врешті-решт призвело до Шестиденної війни 1967 року. Останнє кардинально змінило баланс сил у досліджуваному регіоні, а подальша війна Судного дня та єгипетсько-ізраїльські угоди другої половини 1970-х років ще більше змінили ситуацію на Близькому Сході.Протягом досліджуваного періоду Близький Схід був і залишається ключовим регіоном у глобальних міжнародних відносинах, оскільки в цьому регіоні перетинаються стратегічні інтереси багатьох країн, а арабо-ізраїльське протистояння спалахує знову і знову з плачевною регулярністю. У дисертації проаналізовано витоки та причини єгипетсько-ізраїльського протистояння та розглянуто еволюцію американсько-радянських відносин через призму близькосхідного конфлікту, порівняно різні його етапи з метою пошуку дієвих механізмів, які могли б бути корисними для врегулювання конфліктної ситуації в регіоні в майбутньому.Наукова новизна дисертації полягає у порівнянні досвіду збройного протистояння, здобутого Державою Ізраїль у 50–70-х роках ХХ століття та Україною у період 2014–2023 рр. На основі вивчення набутого та успішно апробованого Ізраїлем досвіду військового протистояння та повоєнної відбудови зроблено спробу адаптувати цей досвід до сучасних воєнних реалій України та розроблено конкретні практичні рекомендації.Незважаючи на часову віддаленість від сьогодення історичного періоду, що вивчається в даній публікації, досвід, який сьогодні має у своєму арсеналі Держава Ізраїль, залишається актуальним як для Ізраїлю, так і для України. Постійне співіснування з ворожими сусідами, зміцнення та покращення державної безпеки, відбудова/розбудова інфраструктури, розбудова психологічної та моральної стійкості суспільства перед обличчям війни та ворожої пропаганди є постійними критично важливими складовими для держави, яка перебуває у стані війни чи військової загрози.Зібраний у дисертації аналітичний матеріал, зроблені автором висновки та узагальнення матимуть широке практичне застосування, оскільки можуть бути використані для поглибленого вивчення зовнішньої політики СРСР та США щодо Близького Сходу, а також при підготовці спеціальних курсів для вищих навчальних закладів.Ключові слова: єгипетсько-ізраїльське протистояння, американсько-радянські відносини, Близький Схід, геополітичне суперництво, Ізраїль, США, СРСР, Єгипет, холодна війна, арабо-ізраїльський конфлікт, міжнародні відносини, Суецька криза, Шестиденна війна, арабські країни^UBased on the use of diverse source material, it was possible to compare and contrast the positions of the parties that took an active part in the Middle East confrontation, to identify the features and trace the consequences of this confrontation for the region in particular and for world international relations in general. Despite the fact that the conflict between the State of Israel and Arab countries, in particular the Arab Republic of Egypt, has been widely studied by Ukrainian historians, political scientists and international relations experts, the author, on the basis of little-known literature, mainly in English and French, rethinks the causes and peculiarities of the Egyptian-Israeli confrontation, as well as its consequences, and partially refutes Soviet myths and narratives on the issue under study.It is proved that during the most acute Middle East crises, both superpowers, the Soviet Union and the United States of America, stood in close enough positions to prevent the conflict from escalating. The peculiarity of US-Soviet relations through the prism of the Middle East confrontation in the period under study was that the superpowers, even in certain periods, united their foreign policy efforts, as, for example, during the Suez Crisis, forcing France, the United Kingdom and Israel to withdraw their troops from the Suez Canal zone.The publication defines and analyses the strategic courses of the USA and the USSR in the early 50s of the twentieth century, examines the vectors of international relations and the peculiarities of the use of force factors, and studies the ideological justification of the foreign policy of the United States and the Soviet Union. It is proved that Israel's rapprochement with the USSR was doomed to failure from the very beginning due to the democratic nature of the Jewish state. The failure of the Soviet-Israeli alliance pushed Tel Aviv to rapprochement with Washington. Although US-Israeli relations cooled as a result of the Suez Crisis of 1956, the situation did not reach the point of severing relations between the United States and the State of Israel, as happened in the case of the USSR. Since the turn of the 50s and 60s of the XX century, US-Israeli relations have been developing into a strategic partnership.In the mid-1960s, a fundamental change in the international political situation in the Middle East became apparent. A series of events that had taken place in the region since 1964 had irreversible consequences, which eventually led to the Six-Day War of 1967. The latter dramatically changed the balance of power in the region under study, and the subsequent Yom Kippur War and the Egyptian-Israeli agreements of the second half of the 1970s further altered the situation in the Middle East.During the period under study, the Middle East was, and still is, a key region in global international relations, as the strategic interests of many countries intersect in this region, and the Arab-Israeli confrontation flares up again and again with deplorable regularity. The dissertation analyses the origins and causes of the Egyptian-Israeli confrontation and examines the evolution of US-Soviet relations through the prism of the Middle East conflict, comparing its various stages in order to find effective mechanisms that could be useful in resolving the conflict situation in the region in the future.The scientific novelty of the dissertation is a comparison of the experience of armed confrontation gained by the State of Israel in the 50s and 70s of the XX century and Ukraine in the period 2014–2023. Based on the study of the experience of military confrontation and post-war reconstruction gained and successfully tested by Israel, an attempt is made to adapt this experience to the current military realities of Ukraine, and specific practical recommendations are developed.Despite the time distance from the present of the historical period studied in this publication, the experience that the State of Israel has in its arsenal today remains relevant both for Israel and Ukraine. Permanent coexistence with enemy neighbours, strengthening and improving state security, rebuilding/building infrastructure, and building psychological and moral resilience of society in the face of war and enemy propaganda are constant crucial components for a state in a state of war or military threat.The analytical material collected in the dissertation, the conclusions and generalisations drawn by the author will be of wide practical application as they can be used for in-depth study of the foreign policy of the USSR and the USA towards the Middle East, as well as in the preparation of special courses for higher education institutions.Keywords: Egyptian-Israeli confrontation, US-Soviet relations, Middle East, geopolitical rivalry, Israel, USA, USSR, Egypt, Cold War, Arab-Israeli conflict, international relations, Suez Crisis, Six-Day War, Arab countries

Комплексно вивчено розвиток європейської ідеї у 1945 - 1952 рр. Її головними носіями у цей час були різні громадські організації ліберально-демократичного напрямку, що прагнули об'єднання Європи. Вони поділялись на федералістів, які виступали за делегування частини національних повноважень на наднаціональний рівень, й уніоністів, які обстоювали міждержавне співробітництво. Початок "холодної війни" зумовив зростання об'єднавчих настроїв на заході континенту. Це підтвердив Гаазький конгрес 1948 р., під час роботі якого було створено ідейні засади інтеграційних процесів. Заснування Ради Європи (РЄ) - першої міжнародної парламентської асамблеї - було одним з його головних підсумків. Однак відсутність у РЄ значних повноважень спричинила пошук інших варіантів євробудівництва. "Декларація Шумана" (1950) і, як її наслідок, створення Європейського співтовариства вугілля та сталі започаткували інтеграційні процеси, визначивши їх напрямок на наступні десятиріччя.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження імпульсних генераторів на основі магнетронів з холодним катодом і систематизовано досвід їх застосування у складі радіолокаційних систем для дистанційного зондування навколишнього середовища. Запропоновано феноменологічну модель магнетрона, розроблено й апробовано новий підхід щодо апроксимації вольтфарадних характеристик високовольтних польових транзисторів. Результати моделювання використано у процесі конструювання передавачів для двохчастотного бортового локатора бічного огляду і серії доплерівських метеорологічних радіолокаторів. Удосконалено техніку моделювання імпульсних пристроїв, яку застосовано також для покращення параметрів генератора потужних субнаносекундних імпульсів на основі діодів різким відновленням зворотного опору.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена вивченню різноманіття агарикоїдних та болетоїдних грибів, їх субстратних та фенологічних особливостей, фітоценотичної приуроченості, практичного використання, а також раритетності у Галицькому національному природному парку. Встановлено видовий склад, еколого-трофічну структуру, досліджено закономірності сезонної динаміки, практичне значення та розподіл видового складу грибів за основними рослинними угрупованнями парку.В результаті проведених протягом 2010–2019 років досліджень мікобіоти агарикоїдних та болетоїдних грибів у Галицькому НПП було виявлено та визначено 503 види, що належать до 140 родів, 37 родин і шести порядків класу Аgaricomycetes (відділ Basidiomycota). Усі виявлені види є новими для території дослідження, з них 50 видів – нові для території України.За результатами проведених досліджень можна зробити висновок, що найбагатшим серед лісових екосистем парку є видовий склад грибів грабово-дубових лісів, де зареєстровано найбільше видів агарикоїдних та болетоїдних грибів (313 видів), а також мішаних лісів (192).Найбільша кількість видів є мікоризними грибами, які тісно пов'язані з лісовими масивами. Їх частка становить майже половину від загальної кількості зареєстрованих видів (45,2%).Найвище різноманіття видового складу грибів, яке пов'язане зі сприятливими погодними умовами для макроміцетів, спостерігалося восени, а саме, у вересні (майже 300 видів).На території Галицького НПП протягом 2011 – 2013 років на постійних пробних площах було виявлено 147 видів агарикоїдних та болетоїдних грибів. Найбільше видове різноманіття зареєстровано на постійних пробних ділянках у мішаних лісах, а найменше – у вербових угрупованнях.За період досліджень на території Галицького НПП зареєстровано сім видів агарикоїдних та болетоїдних агарикоміцетів, що включені до Червоної книги України.^UThe dissertation presents the results of the study on diversity, ecology, phenology and conservation of agaricoid and boletoid fungi in Halych National Nature Park. The species composition, ecological-trophic structure are defined, regularities of seasonal dynamics, practical significance and distribution of the fungial species composition in the main plant communities of the park are investigated.During the study it was recorded 503 species of Agaricomycetes were recorded, which belong to 6 orders, 37 families and 140 genera. All listed species of fungi have been recorded for the first time for Halych National Nature Park, of them 50 species were newly reported for Ukraine.According to our observations the highest diversity of fungi is typical for oak-hornbeam forests. Mixed deciduous and coniferous forests also provide important habitats for agaricoid and boletoid fungi.Over 45% of fungial species on the territory of Halych National Nature Park are associated with forest ecosystems and form mycorrhiza.Fructification of the fungi was recorded all year round except winter. However, the highest diversity of fruit bodies of agaricoid and boletoid Fungi (over 300 species) was recorded in September.The study of fungial diversity within 18 permanent sample plots introduced in different types of forests ecosystems demonstrated that the most diverse species composition is typical for mixed deciduous and coniferous forests. Willow forests support the lowest fungial diversity.Seven species of the found fungi are listed in the Red Data Book of Ukraine.

Вперше отримано повні дані про загальний видовий склад адвентивної фракції синантропної флори Київської міської агломерації (КМА) з використанням удосконалених критеріїв оцінки адвентивності рослин урбанізованих територій. Розроблено електронну базу даних адвентивних видів рослин КМА. Визначено склад сучасної адвентивної флори, її стабільного та нестабільного компонентів. Виявлено нові місцезростання для 17 видів адвентивних рослин, занесених на територію дослідження в останні десятиріччя. (Artemisia tournefortiana Reichenb., Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald, Myagrym perfoliatum L. тощо). Встановлено групу інвазійних, карантинних і потенційно небезпечних рослин (30 видів) для різних типів екотипів. Здійснено таксономічний та типологічний аналізи адвентивної флори КМА та її компонентів, зокрема, ареалогічний аналіз за оригінальною схемою. Висвітлено основні етапи формування флори й удосконалено категорії класифікації видів за часом занесення. Проаналізовано динаміку натуралізації адвентивних рослин на території КМА за 150 років.

  Скачати повний текст

Досліджено активність молодих зірок, що виявляється у змінах фотометричних і спектральних характеристик і обумовлена різними фізичними механізмами - магнітною активністю сонячного типу, акрецією речовини на поверхню зірки. Визначено розміри, температуру та час життя холодних плям на поверхні зорі типу T Тільця V410 Tau. З'ясовано характер руху речовини поблизу класичних зірок цього типу та роль магнітного поля у напрямку потоків акреції та зоряного вітру. Здійснено порівняння спостережуваних ефектів з моделями магнітосферної акреції. Виявлено обертову модуляцію спектральних ознак акреції на RW Aur, яка обумовлюється аксіальною асиметрією магнітного поля зорі. Досліджено спектральну змінність фуорів FU Ori і V1057 Cyg. Виявлено квазіперіодичні зміни швидкості та щільності вітру FU Pri. Показано, що спостережувані спектральні особливості фуорів в оптичному діапазоні не можуть бути адекватно описані моделлю однорідного акреаційного диску.

  Скачати повний текст

Вперше введено до наукового обігу та досліджено динаміку американо-радянського ракетно-ядерного протистояння в 1945 - 1962 рр. Проаналізовано основні тенденції й акцентовано особливу увагу на впливі ядерної зброї на глобальну політику наддержав за умов воєнно-політичної конфронтації між США та СРСР, яка розпочалася під час завершення Другої світової війни. Вивчено основні напрямки, форми та методи управління та фінансування ракетно-ядерної галузі Радянського Союзу. Розкрито механізм реформування радянських збройних сил на тлі забезпечення армії новітньою ракетно-ядерною зброєю, а також негативні наслідки таких кроків кремлівського керівництва. Простежено процес прийняття рішення про розміщення радянських балістичних ракет на Кубі, а також врегулювання Карибської кризи, яка стала апогеєм "холодної війни".

  Скачати повний текст

Розкрито суть поняття інформаційного імперіалізму, який має свої витоки з класичного імперіалізму. Відзначено, що під час "холодної" війни є неможливим ведення воєн у класичному розумінні, тому імперіалізм трансформувався в "інформаційний", а за умов однополюсного світу набув суттєвого доповнення як "американський інформаційний імперіалізм". Базуючись на цивілізаційному системному методі досліджено політику США XX ст. і показано, що відмова від доктрини ізоляціонізму й активне входження в систему міжнародних відносин за умов економічного домінування у світі сприяло відкритості американського суспільства до нових цивілізаційних викликів, забезпечило США провідні позиції у процесах глобалізації, що надає переваги у використанні повною мірою позитивних рис цих процесів і займати передові рубежі у подальшому їх розвитку. Доведено залежність між одноосібним пануванням США у сучасній системі міжнародних відносин і контролем цієї країни над всіма складовими світових інформаційних потоків та досліджено новий ефект цього явища у світі, який полягає в інформаційному домінуванні США, що завершує та доповнює економічну і політичну зверхність, без яких в епоху глобалізації є неможливим закріпити та зберегти статус єдиного світового лідера.

  Скачати повний текст

Вперше проведено критичний аналіз ліхенофлори Таджикистану, з'ясовано її видовий склад. На підставі порівняльно-флористичного дослідження з'ясовано подібність ліхенофлор субаридних гір, аридних та субаридних середньогір'їв Таджикистану та ізольоване місце лізенофлори Східного Паміру. Встановлено подібність ліхенофлор Таджикистану та Киргизстану у складі Середньої Азії та Області Древнього Середзем'я. Виявлено провідну роль петрофітону у формуванні флори лишайників Таджикистану, встановлено чисельну перевагу гірськоаридної та монтанної груп видів. На підставі ареалогічного аналізу виявлено досить високу частку у ліхенофлорі досліджуваного регіону вузькоареальних видів. Проведено формаційне дослідження ліхенофлори, встановлено перевагу монтанних та гірськоаридних видів у петрофітоні, а також різко ізольоване положення лишайників лісових флороценотипів серед інших типів рослинності Таджикистану за спектром географічних груп лишайників. Виявлено ендемічні та субендемічні види лишайників Таджикистану та Середньої Азії, встановлено істотну роль автохтонного процесу у видоутворенні у Гірськосередньоазіатській провінції. Визначено вік реліктів ліхенофлори Таджикистану, серед яких виділено третинні неморальні, пліоценові та плейстоценові гірськоаридні релікти. Виявлено історичні та генетичні зв'язки ліхенофлори Таджикистану з ліхенофлорами прилеглих аридних гірських формувань Голарктики (Центральної Азії, Гімалаїв та нагірного Ірану).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена вивченню участі компонентів антиоксидантної та осмопротекторної систем у жита, пшениці і тритикале в їх адаптації до низьких температур та дослідженню індукування цих систем дією газотрансмітерів оксиду азоту (NO) і сірководню (H2S) та фітогормону саліцилової кислоти.У роботі показано зміни у функціонуванні антиоксидантної та осмопротекторної систем при низькотемпературному загартуванні зернових злаків, що вказує на їх значення в адаптації до гіпотермії; встановлено видові та сортові особливості функціонування цих систем і показано можливість їх індукування та підвищення морозостійкості рослин шляхом застосування донорів NO і H2S та фітогормону саліцилової кислоти. Основними експериментальними об'єктами слугували етіольовані проростки пшениці м'якої (Triticum aestivum L., сорт Досконала, озимий, морозостійкий), жита посівного (Secale cereale L., сорт Пам'ять Худоєрка, озимий, морозостійкий), тритикале (× Triticosecale Wittmack, озимі морозостійкі сорти Раритет, Букет та неморозостійкі сорти «дворучки» – Олександра і Підзимок харківський). Загартування проростків проводили протягом 6-7 діб за температури 2–4°С. Також загартовані та незагартовані проростки піддавали проморожуванню за температур діапазону від -5 до -9°С і визначали їх виживаність.У серії експериментів з дослідження впливу донора сірководню на стійкість проростків до від'ємних температур гідросульфід натрію (NaHS) в концентраціях діапазону 0,025–1 мМ додавали в середовище на початку пророщування насіння і на третю добу.В експериментах з оцінки впливу NO на стійкість до від'ємних температур проводили праймування насіння донором NO шляхом занурення в розчин нітропрусиду натрію (Na2[Fe(CN)5NO], НПН) в концентраціях діапазону 50–200 мкМ. В серіях дослідів з комбінованого впливу саліцилової кислоти та НПН насіння досліджуваних варіантів занурювали в розчин, що містив 10 мкМ саліцилової кислоти та 100 мкМ НПН. В роботі проведено порівняння показників функціонування антиоксидантної та осмопротекторної систем етіольованих проростків озимих жита, тритикале і пшениці у фізіологічно нормальних умовах і після холодового загартування, в адаптацію жита до гіпотермії більший внесок роблять високі активність пероксидази та вміст проліну, а тритикале – високий вміст флавоноїдів і цукрів. Водночас у пшениці після загартування більш істотно змінювалася активність антиоксидантних ферментів СОД і каталази. В серіях експериментів з різними сортами тритикале встановлено зв'язок між морозостійкістю та станом антиоксидантної системи. Після загартування проростків при 2–4°C протягом 6 діб у морозостійких сортів тритикале Букет і Раритет активності СОД і каталази підвищувалися, а у менш стійких – Олександра і Підзимок харківський –змінювалися менш істотно. Водночас у цих сортів більш помітно зростала активність пероксидази. У загартованих проростків сортів Букет, Раритет і Олександра вміст цукрів був значно вищим, ніж у сорту Підзимок харківський. Вміст проліну у відповідь на загартування підвищувався в усіх сортів, при цьому абсолютні значення у сортів Букет, Раритет і Підзимок харківський були вищими, ніж у сорту Олександра.Встановлено, що між морозостійкістю проростків і дорослих рослин пшениці, жита і тритикале існує достатньо тісна кореляція (r = 0,78, P ≤ 0,07). Однак тісна кореляція відзначалася між інтегральним нормованим показником, що складався з суми нормованих величин активності антиоксидантних ферментів та вмісту низькомолекулярних протекторів у загартованих проростків злаків і морозостійкістю проростків (r = 0,94, P ≤ 0,01) та рослин у фазі кущіння (r = 0,90, P ≤ 0,05). Цей інтегральний показник може бути використаний як маркер морозостійкості озимих злаків для виявлення стійких генотипів.Проведено порівняльне дослідження впливу екзогенного H2S на стійкість проростків озимих пшениці та жита до кріостресу. Обробка незагартованих проростків NaHS в концентраціях 0,1 і 0,5 мМ викликала підвищення їх виживаності після проморожування при температурі -5°C.Праймування зернівок озимих жита і пшениці донором оксиду азоту нітропрусидом натрію (НПН , 100–200 мкМ) підвищувало здатність проростків до холодового загартування. Показано підвищення виживаності проростків після проморожування внаслідок праймування насіння саліциловою кислотою (10 мкМ) і посилення захисного ефекту при комбінованій обробці саліциловою кислотою зі 100 мкМ НПН. Таким чином, донори газотрансмітерів сірководню та оксиду азоту, а також стресовий фітогормон саліцилова кислота, можуть чинити кріопротекторний вплив на злаки, активуючи сигнальну мережу і посилюючи функціонування антиоксидантної та осмопротекторної систем за умов адаптації рослин до холоду.^UThe dissertation is devoted to the study of the participation of the components of antioxidant and osmoprotective systems in rye, wheat, and triticale in the adaptation to low temperatures, and to the study of these systems' induction by gasotransmitters nitrogen oxide NO and hydrogen sulfide H2S, and phytohormone salicylic acid.In the work, changes in the functioning of antioxidant and osmoprotective systems at low-temperature hardening of grain cereals were shown, which indicates their importance in adapting to hypothermia; species and varietal characteristics of these systems were identified and the possibility of their induction and increase of frost resistance of plants through the application of H2S and NO donors, and phytohormone salicylic acid were shown.The main experimental objects were etiolated seedlings of soft wheat (Triticum aestivum L., variety Doskonala, winter, frost-resistant), rye (Secale cereale L., variety Pamyat' Khudoerka, winter, frost-resistant), and triticale (×Triticosecale Wittmack, frost-resistant winter varieties Raritet and Buket, and non-frost-resistant facultative (‘dvuruchka') ones Alexandra and Pidzymok Kharkivskiy). Hardening of seedlings was performed for 6 -7 days at a temperature of 2-4°C. Hardened and unhardened seedlings were subjected to freezing at temperatures of -5 or -9°C, and their survival was determined.In a series of experiments to study the effect of H2S on the resistance of seedlings to negative temperatures, sodium hydrosulfide (NaHS) in concentrations range of 0.025–1 mM was added to the medium at the beginning of seed germination and on the third day.In the experiments to study the NO effect on frost resistance, seeds were primed with NO donor by immersion to the sodium nitroprusside (Na2[Fe(CN)5NO], SNP) solution in concentrations range of 50-200 µM. In the series of experiments on the salicylic acid and SNP combined effects, seeds of the studied variants were immersed in a solution containing 10 μM salicylic acid and 100 μM SNP.The paper compares the performance indicators of the antioxidant and osmoprotective systems of etiolated seedlings of winter rye, triticale, and wheat in physiologically normal conditions and after cold hardening, high peroxidase activity and proline content make a greater contribution to the rye adaptation to hypothermia, and triticale has a high content of flavonoids and sugars. At the same time, in wheat the activity of the antioxidant enzymes SOD and catalase changed more significantly after hardening.In a series of experiments with different varieties of triticale, a relationship was established between the frost resistance and the state of antioxidant system. After hardening of seedlings of frost-resistant triticale varieties Buket and Raritet at 2-4°C for 6 days, the activities of SOD and catalase increased, and in less resistant Alexandra and Pidzymok Kharkivskiy changed less significantly. At the same time in this varieties the activity of guaiacol peroxidase increased more markedly.The hardened seedlings of Buket, Raritet, and Alexandra varieties had a much higher sugar content than the Pidzymok Kharkivskiy variety. The content of proline in response to hardening increased in all varieties, while the absolute values in the varieties Buket, Raritet, and Pidzymok Kharkivskiy were higher than in the variety Alexandra.It was found that there is a fairly strong correlation between the frost resistance of seedlings and adult plants of wheat, rye and triticale (r = 0.78, P ≤ 0.07. However, a strong correlation was observed between the integral normalized index, which consisted of the sum of normalized values of antioxidant enzyme activity and the content of low-molecular-weight protectors in hardened seedlings, and frost resistance of seedlings (r = 0.94, P ≤ 0.01) and plants in the tillering phase (r = 0.90, P ≤ 0.05), and their frost resistance. This integral index can be used as a marker of frost resistance of winter cereals to identify resistant genotypes.A comparative study of the exogenous H2S effect on resistance of wheat and rye seedlings to cryostress was conducted. Treatment of unhardened seedlings with NaHS at concentrations of 0.1 and 0.5 mM caused an increase in their survival after freezing at -5°C.Priming of rye and wheat seeds by 0.1-0.2 mM SNP increased their hardening ability. The increase in the seedlings' survival after freezing due to priming of seeds was shown as a result of priming seeds with 10 μM salicylic acid, and combined treatment with 10 μM salicylic acid and 100 μM SNP enhanced the protective effect. Thus, donors of gasotransmitters hydrogen sulfide and nitrogen oxide, as well as plant stress hormone salicylic acid, can have a cryoprotective effect on cereals, activating a signaling network and enhancing the functioning of antioxidant and osmoprotective systems when plants adapt to cold.

Дисертація присвячена вивченню видової різноманітності, таксономічних та екологічних особливостей афілофороїдних грибів Ічнянського національного природного парку. Встановлено, що мікобіота афілофороїдних грибів дослідженої території представлена 199 видами, які належать до 112 родів, 39 родини, 14 порядків та двох класів відділу Basidiomycota. Із виявлених видів 197 вперше наводяться для території дослідження, 148 – для Лівобережного Лісостепу, а 10 – є новими для території України. У результаті аналізу видового складу афілофороїдних грибів основних рослинних угруповань Ічнянського національного природного парку було встановлено, що головними осередками видового різноманіття цих макроміцетів є корінні фітоценози дубово-грабових (103 види; 51,8%) та дубових (57 видів; 28,6%) лісів, які фрагментарно збереглися по всій території парку, а також соснових (87 видів; 43,7%) лісів, що займають найбільші площі серед лісової рослинності дослідженої території. Розподіл видів за еколого-трофічними групами показав значне переважання ксилосапротрофів (165 видів; 82,4%), що підтверджує важливу роль афілофороїдних грибів як основних редуцентів рослинних решток у лісових екосистемах парку. Проаналізовано консортивні особливості афілофороїдних грибів основних лісоутворювальних порід Ічнянського національного природного парку. Встановлено, що найбільшою видовою різноманітністю характеризуються мікокомплекси сосни, дуба, берези, клена, граба, вільхи та осики, які домінують у деревостанах більшості лісових угруповань. Проведені дослідження дали змогу виявити нові місцезростання рідкісних видів афілофороїдних грибів. Серед них Grifola frondosa, внесена до Червоної книги України, два види, Phellinidium ferrugineofuscum та Kavinia alboviridis, пропонуються для внесення до вищезазначеного документу з природоохоронним статусом «вразливий вид». Уперше проведена оцінка та категоризація цих рідкісних видів за критеріями МСОП та запропонована система заходів, спрямованих на збереження їхніх місцезростань у межах території дослідження.^UThe dissertation is devoted to exploration of the species diversity, the taxonomic and ecological peculiarities of aphyllophoroid fungi at Ichnia National Nature Park. The aphyllophoroid fungi over the research territory cover 199 species belonging to 112 genera, 39 families, 14 orders and two classes of Basidiomycota division. Out of them, 197 species were reported for the research territory for the first time, 148 species were first reported for the Left Bank Forest Steppe and 10 species are new for the territory of Ukraine. As a result of comparing the mycobiota species of the major plant groups at Ichnia National Nature Park, it was found out that the key foci of the aphyllophoroid fungi diversity feature the indigenous plant communities of the hornbeam-oak forests (103 species; 51.8%) and oak forests (57 species; 28.6%), fragmentarily preserved all over the park's territory, as well as those of the pine tree forests (87 species; 43.7%), covering the largest areas among the plant vegetation of the researched area. It was shown that aphyllophoroid fungi at Ichnia National Nature Park demonstrate a wide range of the nutrition strategies. The xylosaprotrophes (165 species; 82.4%) prevail in the researched mycobiota, evidencing an important role of aphyllophoroid fungi as the major decomposers of plant debris in the forest ecosystems. The consortive specifics of aphyllophoroid fungi for the major forest forming species at Ichnia National Natural Park were analyzed. The highest species diversity is reported for the fungi of the pine tree, oak, birch, maple, hornbeam, alder and aspen – the forest forming species dominating among the forest stands of most forest phytocenosis. The completed researches resulted in discovering new locations of rare aphyllophoroid fungi. One of these species (Grifola frondosa) is listed in the Red Book of Ukraine. We propose listing the other two species, particularly Phellinidium ferrugineofuscum and Kavinia alboviridis, in the new edition of the forgoing document, bearing "Vulnerable" conservation status. It was evaluated and categorized these rare species relying on the criteria suggested by the International Union for Conservation of Nature. The system of efforts was suggested to protecting the rare aphyllophoroid fungi species at Ichnia National Nature Park.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню афілофороїдних грибів Київського плато. Висвітлює їх видову, таксономічну та еколого-трофічну структури, а також невідомий раніше розподіл цих грибів за різними типами біотопів району дослідження. Виявлено 221 вид афілофороїдних грибів з 118 родів, 40 родин, 11 порядків класу Agaricomycetes (Basidiomycota). Вперше для регіону зазначаються 72 види. Новими для Правобережного Лісостепу України виявилися 52 види. Вперше для Правобережжя України відмічено розвиток 14 видів, усі з них виявилися рідкісними. Hymenochaetopsis corrugata зазначається вперше для рівнинної частини України, Lentinellus ursinus – вперше для території України. Таксономічний аналіз показав переважання порядків Polyporales, Hymenochaetales та Russulales, що є типовим для екосистем Північної півкулі. Провідними за видовим багатством є десять родин – Polyporaceae, Meruliaceae, Hymenochaetaceae, Fomitopsidaceae, Gomphaceae, Schizoporaceae, Phanerochaetaceae, Corticiaceae, Peniophoracae і Typhulaceae та 23 роди – Ramaria, Peniophora, Trametes, Typhula, Lentinus, Stereum, Botryobasidium, Oxyporus, Ganoderma, Phlebia, Steccherinum, Phanerochaete, Antrodia, Ceriporia, Cerioporus, Clavulina, Hydnum, Hymenochaete, Inonotus, Vuilleminia, Phellinus, Postia і Xylodon. У результаті аналізу субстратної приуроченості встановлено, що афілофороїдні гриби Київського плато належать до 11 еколого-трофічних груп; переважають сапротрофи на деревному відпаді різного розміру (69,9 %). Більшість ксилотрофів бере участь у розкладі деревини основних лісоутворюючих порід. У ході біотопного аналізу з використанням індексу Шеннона встановлено найвище видове різноманіття афілофороїдних грибів у субконтинентальних грабово-дубових лісах. Виділена група найпоширеніших ксилотрофів, зручних для актуальних наразі екологічних моніторингових досліджень. Проведений факторний аналіз головних компонентів у культурфітоценозах дав змогу встановити прямо пропорційну залежність між знахідками дереворуйнівних грибів та індексом фітосанітарного стану насаджень, що пояснюється рекреагенною трансформацією на досліджених модельних площах. В обраних для дослідження об'єктах природно-заповідного фонду України було виявлено 79,6 % афілофороїдних грибів Київського плато. Власні дослідження у Канівському заповіднику поповнили список ксилотрофів на 16 %. Було утричі збільшено відомості про видове різноманіття дослідженої групи грибів Національного природного парку «Голосіївський», 62 види вказуються вперше для цього об'єкту. В лісах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» виявлено 65 видів. Всі вони вперше вказані для мікобіоти парку, як і 28 видів для Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України, де група афілофороїдних грибів раніше не вивчалася. У кожному з досліджених об'єктів виявлені види ксилотрофів, які на решті території Київського плато не трапляються. У складі грибів Канівського заповідника виявилось 37 таких видів, парку «Голосіївський» – 9; парку «Трахтемирів» – 7.Частина видів Київського плато є рідкісними, п'ять включені до Червоної книги України (2009). Clavariadelphus pistillaris, Hericium coralloides та Polyporus umbellatus охороняються у Канівському заповіднику.^UThis thesis reports result of special study of aphyllophoroid fungi of Kyiv Plato. The species diversity, taxonomic, trophic and spatial composition, previously unknown distribution of fungal communities in different types of habitats of the studied area were investigated.Totally 221 species of aphyllophoroid fungi from 118 genera, 40 families, 11 orders of class Agaricomycetes (Basidiomycota) were detected. Of them, 72 speciesare new to the study area. In total, 52 species are new records for the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine. 14 species were registered for the first time for the Right Bank of Ukraine. Hymenochaetopsis corrugata is reported for the first time for the plain part of Ukraine. Lentinellus ursinus is reported for the first time for Ukraine. Taxonomic analysis showed that orders Polyporales, Hymenochaetales and Russulales were dominated. Ten families were leading in terms of species richness: Polyporaceae, Meruliaceae, Hymenochaetaceae, Fomitopsidaceae, Gomphaceae, Schizoporaceae, Phanerochaetaceae, Corticiaceae, Peniophoracae, and Typhulaceae; in addition, 23 genera also were predominated, namely Ramaria, Peniophora, Trametes, Typhula, Lentinus, Stereum, Botryobasidium, Oxyporus, Ganoderma, Phlebia, Steccherinum, Phanerochaete, Antrodia, Ceriporia, Cerioporus, Clavulina, Hydnum, Hymenochaete, Inonotus, Vuilleminia, Phellinus, Postia, and Xylodon. As a rescibt of the analysis of the distribution of fungi by substrates 11 ecological-trophic groups were found, among which saprotrophs on wood decay of various sizes predominated (69.9 %). Most of species of aphyllophoroid fungi of Kyiv Plato participating in the decomposition of wood of the main forest-forming species. The greatest species richness of fungi investigated is found in subcontinental hornbeam-oak forest, where the highest values of the Shannon index indicate the multiplicity and diversity of mycobiota. The group of most widespread xylotrophs, promising for the most relevant at present environmental monitoring studies was selected. PCA method has showed the direct dependence between the findings of xylotrophic fungi and the stand state index of woody plants, which is predictable for artificial phytocoenoses in urban conditions. In the objects of the nature reserve fund of Ukraine164 species from 86 genera, 31 families and 10 orders (79,6 % of aphyllophoroid fungi of Kyiv Plato) were recorded. As result of our studies, 16 % of species to the list of xylotrophs of Kaniv Nature Reserve were added. Information on the species diversity of the investigated group of fungi of the Holosiiv National Nature Park were tripled; 62 species are listed for the first time for this object. 65 species were found in the forests of the Trakhtemyriv Regional Landscape Park. All of them are new for the park, as same as 28 species for the Oleksandriia State Dendrological Park of the National Academy of Sciences of Ukraine, where the group of aphyllophoroid fungi were hitherto not studied. In each of the investigated objects, species of xylotrophic fungi which do not occur in the rest territory of Kyiv Plato were recorded 37 such species in the Kaniv Nature Reserve, 9 species in the Holosiiv National Nature Park and 7 species in the Trakhtemyriv Regional Landscape Park. Some species of aphyllophoroid fungi of Kyiv Plato are rare, five species are listed in the Red Book of Ukraine (2009). Of the latter Clavariadelphus pistillaris, Hericium coralloides and Polyporus umbellatus are protected in the Kaniv Nature Reserve.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше за умов Правобережного Лісостепу України встановлено особливості росту амброзії полинолистої в агроценозах культур з різною фітоценотичною конкурентною здатністю, формування її насіннєвої продуктивності, негативний вплив кореневих виділень на проростання насіння культурних рослин. Визначено позитивну роль теплої та холодної стратифікації під час виведення насіння амброзії із фізіологічного стану спокою. Розроблено й екологічно обгрунтовано заходи хімічного контролювання амброзії в агроценозах сої.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена вивченню морфолого-культуральних, фізіологічних та біосинтетичних характеристик 18 штамів 8 видів роду Pholiota з Колекції культур шапинкових грибів (IBK), зокрема 6 штамів 3 видів роду Pholiota, виділених здобувачем з карпофорів, зібраних на території України. У результаті експериментальних досліджень з'ясовано критичні температури інкубації вегетативного міцелію, при яких штами зберігають життєздатність. Встановлено сприятливі для продукції біомаси значення pH живильного середовища для кожного з досліджених видів роду Pholiota. Уперше отримано відомості щодо накопичення та продуктивності синтезу ендополісахаридів у вегетативному міцелії семи видів даного роду, а також результати щодо вмісту та продуктивності синтезу тритерпенових кислот ланостанового типу у представників роду. Уперше встановлено вміст і продуктивність синтезу фенольних сполук у біомасі та культуральній рідині представників роду Pholiota. Проведено дослідження антимікробних властивостей екстрактів біомаси, культуральної рідини, а також тритерпенових кислот ланостанового типу семи видів даного роду. Уперше досліджено вплив біомаси видів роду на проростання насіння, ріст проростків Lepidium sativum та Cucumis sativus. Уперше визначено антиоксидантну активність екстрактів біомаси і культуральної рідини досліджених штамів видів роду Pholiota. Молекулярно-генетичними методами підтверджено видову приналежність 5 штамів 5 видів роду Pholiota з Колекції IBK та депоновано відповідні молекулярні послідовності до міжнародної бази даних GenBank. Досліджено мікроструктури вегетативного міцелію восьми видів роду Pholiota, які доповнюють критерії оцінки таксономічної приналежності штамів при зберіганні in vitro. Надано рекомендації щодо зберігання вегетативного міцелію 7 культур 7 видів Pholiota in vitro, з указанням умов культивування та біологічних особливостей штамів.^UThe dissertation is devoted to studying cultural and morphological, physiological, and biosynthetic characteristics of 18 strains of 8 Pholiota species from the IBK Mushroom Culture Collection, particularly six strains of 3 Pholiota species, isolated by the applicant from carpophores collected in Ukraine.Experimental studies have shown critical incubation temperatures of vegetative mycelia at which strains remain viable. The pH values of the nutrient medium favorable for biomass production for each of the studied species of the Pholiota genus were established. For the first time, information on the accumulation and productivity of endopolysaccharide synthesis in the vegetative mycelia of seven species of this genus, as well as results on the content and productivity of synthesis of triterpene acids of lanostane type in members of the genus. The content and productivity of synthesis of phenolic compounds in biomass and culture fluid of the Pholiota genus were established for the first time. A study of the antimicrobial properties of extracts of biomass, culture fluid, as well as triterpene acids of lanostane type of seven species of this genus. The influence of genus biomass on seed germination, growth of Lepidium sativum and Cucumis sativus seedlings was studied for the first time. The antioxidant activity of biomass extracts and culture fluid of the studied strains of species of the Pholiota genus was determined for the first time. Molecular genetic methods confirmed the species affiliation of 5 strains of 5 species of the Pholiota genus from the IBK Collection and deposited the corresponding molecular sequences in the international database GenBank. The microstructures of vegetative mycelia of eight species of the Pholiota genus were studied, which complement the criteria for assessing the taxonomic affiliation of strains during in vitro storage. Recommendations for the storage of vegetative mycelium of 7 cultures of 7 species of Pholiota in vitro, indicating the conditions of cultivation and biological characteristics of strains.