Вперше проведено зіставлення антиангінальної й антигіпертензивної дії рацемічного амлодипіну, його лівообертального стереозімеру та лерканідипіну у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) у поєднанні з ішемічною хворобою серця (ІХС) і порівняльне оцінювання їх впливу на показники си- та діастолітичної функції та ремоделювання лівого шлуночка серця й екстракраніальних судин. Виявлено асоціативні зв'язки між якістю життя пацієнтів з ГХ у поєднанні з ІХС і змінами добового профілю артеріального тиску. Запропоновано бальну оцінку значущості параметрів, що дозволяє виділити вже на початковому етапі спостереження групи з ймовірними результатами лікування та провести відповідну корекцію антигіпертензивної терапії.

  Скачати повний текст

Досліджено питання оптимізації діагностики гіпертензивного серця та удосконалення оцінки розладу регуляції кровообігу за артеріальної гіпертензії (АГ) з урахуванням наявності метаболічного синдрому. Показано, що для пацієнтів з концентричною гіпертрофією забезпечення кровообігу відбувається на фоні високого рівня артеріального тиску (АТ), за цього параметри гемодинаміки суттєво не відрізняються від відповідних показників у пацієнтів з нормальною геометрією лівого шлуночка (ЛШ). У хворих з ексцентричною гіпертрофією ЛШ виявлено збільшення кінцеводіастолічної внутрішньоміокардіальної напруги та ударного об'єму, а у пацієнтів з концентричним ремоделюванням ЛШ - високий загальний периферичний судинний опір. З'ясовано, що компоненти метаболічного синдрому, зокрема, абдомінальне ожиріння та гіперсулінемія, суттєво впливають на ремолювання міокарда ЛШ у разі АГ. Доведено перспективність застосування оцінки змін показників варіабельності серцевого ритму в ортостатичній пробі як скринінг-тесту для виявлення осіб з несприятливим профілем ризику (наявністю гіпертрофії ЛШ, метаболічного синдрому, стабільно високого АТ та недостатнього його зниження вночі за даними добового моніторування) у разі АГ.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему діагностики та лікування хворих на вазоренальну гіпертензію. Вперше вивчено механізм формування гіпертензії у разі стенозу ниркової артерії на основі морфологічних змін, характеру дисфункції ренін-ангіотензин-альдостеронової та простагландинової систем. Визначено характер семіотики вазоренальної гіпертензії, що дозволило запропонувати клініко-діагностичні критерії, побудовані на результатах дослідження клініко-лабораторних, морфо-функціональних проявів захворювання та розробити методи лікування на підставі етапності, комплексності та індивідуального вибору методу. Виділено фактори ризику даної патології та запропоновано метод прогнозування розвитку захворювання. Надано оцінку існуючим методам діагностики вазоренальної гіпертензії, що дозволило розробити власний підхід у лікуванні та виявленні даного захворювання, поліпшити результати лікування.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему оптимізації діагностики метаболічних порушень та їх корекції за артеріальної гіпертензії (АГ) та ожиріння на підставі дослідження послідовних рівнів функціонування адренергічної системи - на рівні перебудови стану адренорецепторів тромбоцитів і вторинного клітинного месенджера, характеру секреції лептину й інсуліну, змін у ліпідному, вуглеводному обмінах. Визначено роль цих чинників у формуванні ремоделювання міокарда. Виявлено особливості молекулярних механізмів реактивності адренорецепторів тромбоцитів у хворих на АГ залежно від рівня індексу маси тіла, різних типів ремоделювання лівого шлуночка. Доведено, що розвиток стану інсулінорезисцентності та гіперлептинемії є не тільки у хворих на АГ з супутнім ожирінням, а й у хворих на АГ з нормальною вагою. Виявлено взаємозв'язки між показниками адренорецепції тромбоцитів, рівнем лептину, індексом НОМА, антропометричними даними, ліпідним спектром, рівнем АТ, частотою виявлення метаболічного синдрому у хворих на АГ.

  Скачати повний текст

Розроблено критерії ранньої діагностики змін структурно-функціонального стану міокарда у хворих на есенціальну гіпертензію (ЕГ). Обстежено 120 призовників чоловічої статі віком від 17 до 25 років. Серед них 57 пацієнтів з ЕГ I стадії, 11 - з ЕГ II стадії; 32 пацієнти - з нейроциркуляторною дистонією (НЦД) за гіпертензивним типом, у яких спостерігалося транзиторне підвищення рівня артеріального тиску (АТ) до 140/90 мм рт. ст. і вище, а також 20 здорових осіб без вказівок на підвищення АТ, клінічних та ехокардіографічних ознак структурної патології серця. Усім обстежуваним проведено комплексне ехокардіографічне та допплерехокардіографічне дослідження діастолічної та систолічної функції лівого шлуночка (ЛШ), яке виконувалось до і під час проби з ізометричним навантаженням, а також пробу з динамічним фізичним навантаженням на велоергометрі. Встановлено, що у разі ЕГ I стадії у пацієнтів молодого віку зменшується частка раннього діастолічного наповнення ЛШ, зростає тривалість часу сповільнення першого піку та періоду ізоволюмічного розслаблення ЛШ. Формування порушень розслаблення ЛШ починається вже під час НЦД. Основним фактором формування структурних змін міокарда у хворих з ранніми стадіями ЕГ є стійке підвищення рівня АТ. Зміни структурно-функціонального стану серця на ранніх стадіях ЕГ супроводжуються погіршанням фізичної працездатності та толерантності до динамічного фізичного навантаження. Розроблено індекси диференціальної діагностики ЕГ I стадії та НЦД за гіпертензивним типом молодшого віку, які враховують допплерехокардіографічні показники діастолічної функції серця, параметри толерантності до фізичного навантаження, а також зміни діастолічного наповнення ЛШ і систолічної функції серця під час проби з ізометричним навантаженням.

  Скачати повний текст

Встановлено основні закономірності характеру змін ендотеліальних вазоактивних факторів і порушень периферичної гемодинаміки на різних етапах у осіб з гіпертонічною хворобою. Доведено наявність тісного взаємозв'язку між ступенем активації ендотеліальних вазоактивних факторів і вираженістю гемодинамічних порушень. Виявлено нормалізуючу дію антагоніста рецепторів ангіотензину II - ірбесартану на показники ендотеліальної функції, тонус периферичних судин і системний артеріальний тиск.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням підвищення ефективності діагностики дисфункції гіпертензивного серця та терапії хворих на гіпертонічну хворобу інгібітором ангіотензинперетворюючим ферментом (АПФ) еналаприлом малєату шляхом оцінки його комплексного впливу на структурно-функціональні особливості міокарда та активність метаболічних і нейрогуморальних процесів у пацієнтів із різним клінічним перебігом захворювання. Проаналізовано паралелі між метаболічними змінами та процесами гіпертензивного ремоделювання міокарда, а також виявлено біохімічні маркери дисфункції та структурної перебудови міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу. Визначено метаболічні ефекти еналаприлу на підставі його впливу на перекисне окислення ліпідів та досліджено активність біоенергетичних процесів, внаслідок чого обгрунтовано доцільність використання інгібіторів АПФ як препаратів патогенетичної терапії з метаболічно спрямованою дією. Наведено клінічні, гемодинамічні та біохімічні критерії прогнозування та оцінки ефективності лікування хворих на гіпертонічну хворобу.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості клінічної симптоматики, змін показників добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ), варіабельності серцевого ритму у разі артеріальної гіпертензії. Досліджено питання оптимізації антигіпертензивної терапії у перед- і післяопераційному періоді у хворих з грижовими випинаннями різних розмірів. З'ясовано високу поширеність гіпертонічного кризу у пацієнтів після герніопластики обширних вентральних гриж (більше 30 %), що дозволяє вважати їх найбільш частим кардіоваскулярним ускладненням післяопераційного періоду, що зумовлює розвиток серцево-судинної недостатності та інфаркту міокарда. Зміни добового профілю АТ у хворих з грижами великого розміру характеризуються зменшенням ступеня нічного зниження АТ, яке асоціюється з більшою вираженістю інтраабдомінальної гіпертензії, а також переважанням симпатикотонії над парасимпатичною ланкою регуляції автономного балансу діяльності серця більшою мірою, ніж у пацієнтів з малими грижами. Встановлено, що призначення бісопрололу та моксонідину пацієнтам з обширними центральними грижами сприяє покращанню показників ДМАТ з тенденцією до нормалізації добового профілю АТ, зниження тонусу симпатичної та підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи більшою мірою, ніж у разі прийому еналаприлу та моксонідину.

  Скачати повний текст

Встановлено, що для хворих у разі транзиторної стадії легеневої гіпертензії характерна діастолічна дисфункція правого шлуночка I типу, за умов стабільної стадії - порушення діастолічного наповнення правового шлуночка II типу. Визначено генез та вид порушення діастолічного наповнення лівого шлуночка у разі вторинної легеневої гіпертензії (ВЛГ). У разі транзиторної стадії легеневої гіпертензії було виявлено порушення профілю діастолічного наповнення лівого шлуночка за рахунок зменшення переднавантаження лівого передсердя. Для хворих зі стабільною стадією легеневої гіпертензії характерна діастолічна дисфункція лівого шлуноча I типу. Дані зміни обумовлені діастолічною взаємодією шлуночків. Простежено, що зі збільшенням вираженості вентиляційної дисфункції легень відбуваються прогресуюче порушення діастолічного наповнення правового та лівого шлуночків та патологічне ремоделювання присерцевих судин. Проведено комплексне дослідження впливу лозартана калію (в дозі 50 мг один раз на добу) на зміну параметрів внутрішньосерцевої гемодинаміки та судин великого та малого кола кровообігу в хворих на ВЛГ. Встановлено, що застосування препарату призводить до позитивних змін у діастолічній функції міокарда правого та лівого шлуночків до 12-го тижня від початку терапії, подальшим закріплюючим ефектом за умов її доброї переносності.

  Скачати повний текст

Вивчено розповсюдженість факторів кардіоваскулярного ризику, запропоновано алгоритм обстеження осіб з надлишковою масою тіла й ефективність комплексного лікування у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) на фоні метаболічного синдрому (МС) та за їх поєднання з цукровим діабетом (ЦД) ІІ типу. Доведено, що застосування нових дієтичних режимів у поєднанні з підвищенням фізичної активності позитивно впливає на індекс маси тіла й об'єм талії, метаболічні параметри та рівень артеріального тиску. Зазначено, що призначення антигомотоксичної терапії у складі комплексного лікування у хворих на АГ і МС у поєднанні з ЦД ІІ типу призводить до достовірного покращання стану ліпідного, вуглеводного та пуринового обмінів.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено в порівняльному аспекті діастолічну дисфункцію міокарда лівого шлуночка та показники енергетичного метаболізму в хворих з різним ступенем порушення кровотоку у екстракраніальних артеріях. Визначено кореляційну залежність між параметрами трансмітрального кровотоку та показниками енергетичного метаболізму. Вивчено ефективність впливу монотерапії та поєднаного застосування еналаприлу та нимодипіну на діастолічну дисфункцію й енергетичний обмін у хворих на артеріальну гіпертензію залежно від ступеня асиметрії лінійної швидкості кровотоку.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми підвищення ефективності лікування чоловіків середнього та похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) у поєднанні з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), до та після видалення гіперплазованих тканин простати. Встановлено наявність прямого зв'язку між перебігом АГ і виразністю проявів ДГПЗ.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено, що для хворих на артеріальну гіпертензію (АГ), коморбідну з виразковою хворобою (ВХ), характерними є зниження загальної потужності варіабельності серцевого ритму (ВСР) та зсув симпатовагального балансу в бік низькочастотних коливань у більшій мірі, ніж у разі ізольованої АГ, з найбільшим проявом в підгрупах з ізотензивним і гіпотензивним типами ортостатичної реакції (OP) систолічного артеріального тиску (CAT) і діастолічним артеріальним тиском (ДАТ) і добовим профілем (ДП) CAT і ДАТ за типами non-dipper, night-peaker. Встановлено, що у хворих на сукупну патологію є всі три типи OP CAT і ДАТ з превалюванням гіпертензивного типу CAT і ДАТ. Визначено, що у хворих з коморбідністю АГ і ВХ спостерігаються три ДП CAT (dipper, non-dipper, night-peaker) і всі чотири типи ДП ДАТ з переважанням патологічних типів ДП CAT (non-dipper, night-peaker) і оптимального типу ДП ДАТ (dipper).

  Скачати повний текст

Вивчено клінічні особливості гіпертонічної хвороби II стадії (ГХII) та хронічного бронхіту (ХБ) у ліквідаторів наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС. Доведено, що дані захворювання суттєво зростають у процентному відношенні серед ЛНА через 10 років після впливу малих доз іонізуючого випромінювання (ІВ). Встановлено, що виявлені клінічні особливості - ураження судин очного дна та перевантаження дилятаційних процесів над збільшенням м'язової маси міокарда у хворих на ГХII, виражено місцевий запальний компонент реакції та бронхообструктивні порушення у хворих на ХБ - обумовлені структурними змінами у тканинах ЛНА. Структурні зміни охарактеризовано утворенням специфічних маркерів впливу ІВ - зерен псевдоамілоїду (ЗП), навколо яких сформовано зони деструктивно-дистрофічних процесів, іноді некроз. Дані маркери виявлено за допомогою спеціальної патогістологічної методики. З точки зору загального патогенетичного аспекту одноманітність даних змін дозволила стверджувати, що ЗП є універсальним, не завжди основним (дані ритмокардіографії та функції зовнішнього дихання свідчать про роль стресу), але суттєвим патогенетичним компонентом механізму розвитку всіх захворювань внутрішніх органів у ЛНА та обумовлюють їх клінічні особливості, що показано на прикладі ГХII та ХБ.

  Скачати повний текст

Розглянуто стан центральної гемодинаміки у хворих на цукровий діабет та артеріальну гіпертензію. Виявлено особливості гемодинамічного статусу та реактивності серцево-судинної системи у хворих на цукровий діабет І та ІІ типів, що страждають на гіпертонічну хворобу та симптоматичну артеріальну гіпертензію внаслідок діабетичної нефропатії. Показано інформативність пасивної ортостатичної та антиортостатичної проб під час дослідження реагування системи кровообігу у відповідь на навантажувальні тести. Визначено особливості гемодинамічного ефекту капотену та адверзутену у хворих на цукровий діабет та артеріальну гіпертензію. Доведено доцільність використання комплексної функціонально-фармакологічної проби у клінічній практиці.

  Скачати повний текст

Проведено досліження обмежень життєдіяльності в аспекті вивчення проблеми удосконалення медико-соціальної експертизи за гіпертонічної хвороби (ГХ) II стадії. В результаті комплексного обстеження встановлено, що ГХ II стадії характеризується різноманітністю структурно-функціональних змін серцево-судинної системи, що свідчить про клінічну та патогенетичну гетерогенність проявів даної стадії захворювання й обумовлює диференційовані підходи щодо оцінки обмежень життєдіяльності. Уточнено патогенетичні взаємозв'язки, які відображають негативний вплив гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) на функціонування системи кровообігу у хворих на ГХ. Встановлено, що прогресування ГЛШ супроводжується розвитком автономної дисфункції серця, а у випадку формування даної патології за концентричним типом, у порівнянні з ексцентричним, відзначено вищі рівні артеріального тиску (АТ) за даними добового моніторування та вірогідне зниження часових показників варіабельності серцевого ритму (ВСР). Встановлено, що рівень реакції систолічного АТ на фізичне навантаження у хворих на ГХ поєднаний з рівнем систолічного АТ за даними добового моніторування АТ та зворотно пов'язаний зі статистичними та спектральними параметрами добової ВСР. Виявлено, що на формування обмежень життєдіяльності за ГХ II стадії впливають тривалість захворювання, ступінь і характер артеріальної гіпертензії, ступінь і геометричний тип ГЛШ, а також тип гемодинамічної реакції на фізичне навантаження. Розроблено диференційовані критерії функціонального стану серцевої діяльності, які рекомендовано використовувати під час проведення медико-соціальної експертизи для встановлення оцінки обмежень життєдіяльності хворих на ГХ II стадії.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему оптимізації та профілактики гіпертонічної хвороби (ГХ) за кризового перебігу на підставі результатів вивчення психологічних особливостей, фенотипічних ознак дисплазії сполучної тканин (ДСТ) і геомагнітних флюктуацій. Показано, що хворі на ГХ характеризуються вираженою дисгармонійністю психологічного профілю з підвищенням рівня невротизації та тривожно-депресивних розладів, що найбільш виражено в осіб з кризовим перебігом захворювання та резистентністю до антигіпертензивної терапії. У більшості хворих з кризовим перебігом ГХ установлено наявність ДСТ. З'ясовано, що порушення психологічного балансу на тлі вираженої ДСТ взаємозв'язані зі схильністю до кризового перебігу ГХ з високим ступенем реагування на геомагнітні збурення. За цього адекватна антигіпертензивна терапія з використанням за необхідності психотропних препаратів сприяє стабілізації стану таких пацієнтів і зниженню їх чутливості до дії геомагнітних збуджень.

  Скачати повний текст

Встановлено клініко-патогенетичні особливості перебігу післяхолецистектомічного синдрому (ПХЕС) у осіб з гіпертонічною хворобою (ГХ). Доведено, що поєданання даних хвороб сприяє виникненню атипового перебігу больового синдрому, збільшенню проявів та різноманітності диспепсичних та астеноневротичних скарг, частішому виникненню аритмій. Вперше визначено негативні зміни в показниках кальцієвого обміну у хворих з ПХЕС, виразність яких вірогідно змінюється у разі його поєднання з ГХ. Вперше наведено дані щодо стану ліпідного обміну у пацієнтів з ПХЕС та ГХ та визначено їх залежність від тривалості анамнезу жовчнокам'яної хвороби та артеріальної гіпертензії. Розглянуто механізми формування інсулінорезистентності у таких хворих. Доведено, що сукупний перебіг ПХЕС та ГХ сприяє збільшенню індексу маси тіла та формуванню метаболічного синдрому, що значно погіршує перебіг обох захворювань. Вперше розроблено й обгрунтовано тактику лікування хворих з ПХЕС та ГХ з використанням комбінації аторвастатину (ліпітину) та кальцеміну. Вивчено динаміку клінічних проявів, функціонального стану печінки та підшлункової залози у таких хворих та доведено, що дана комбінація препаратів позитивно впливає на імунологічні та біохімічні показники захворювань, зокрема, обумовлює відновлення метаболічного гомеостазу та дисбаланс в обміні кальцію, що підвищує ефективність лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив ремоделювання судин і серця, змін імунної та цитокінової систем на перебіг гіпертонічної хвороби (ГХ), встановлено критерії діагностики індивідуальних механізмів патогенезу, на підставі яких обгрунтовано шляхи корекції лікування захворювання. Визначено критерії діагностики синдрому споживання про- та протиремоделяційних факторів, про- та протизапальних цитокінів, розкрито його значення в прогресуванні й ускладненні перебігу ГХ. Встановлено, що даний синдром характеризується поєднанням дисбалансу цитокінів і різними ступенями ремоделювання загальних сонних, периферичних артерій і серця. Вперше показано стадійність перебігу ремоделяційних і запальних процесів серцево-судинної системи. Виявлено, що початкова стадія ГХ характеризується підвищенням рівня про- та протизапальних цитокінів з мінімальною кількістю уражених артерій і подальшим переважним підвищенням рівня прозапальних, зниженням рівня протизапальних цитокінів, ремоделюванням 3 - 4-х артерій і більше зі стовщенням комплексу інтима-медіа від 1 до 1,29 мм, що прогресує в максимальній кількості артерій на фоні зниження про- та протизапальних цитокінів. Розроблено критерії діагностики різних типів ремоделювання артерій, змін геометрії серця, активації клітинного та гуморального імунітету, цитокінової активності у хворих з ізольованою ГХ і в поєднанні з запальною патологією панкреатобіліарної системи. Встановлено фактори погіршення імунної реактивності, вираженості ремоделювання серця внаслідок поєднання ГХ з запальною патологією панкреатобіліарної системи. Розроблено алгоритми, символьно-комп'ютерно-математичні моделі діагностики ремоделювання серця, імунної дисфункції та їх впливу на перебіг ГХ.

  Скачати повний текст