Досліджено проблему диференційованого відбору хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) V стадії для проведення перитонеального діалізу шляхом визначення та корекції факторів, що впливають на тривалість його застосування й оптимізації методу перитонеального діалізу з використанням прогнозування характеру та ступеня динаміки його адекватності. На підставі аналізу результатів дослідження 85-ти хворих, яким проведено ниркову замісну терапію за методом перитонеального діалізу, встановлено характер взаємозв'язків між клініко-лабораторними показниками і адекватністю діалізу на початку лікування, через 6 і 14 міс. З'ясовано особливості впливу лімітувальних факторів на показники адекватності перитонеального діалізу у хворих на цукровий діабет. Визначено фактори, що обмежують тривалість застосування перитонеального діалізу й обгрунтовано алгоритм вибору виду ниркової замісної терапії для хворих на ХХН V стадії.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості перебігу різних форм гломерулонефриту за умов цитомегаловірусної інфекції. Обстежено 112 хворих на різні форми гломерулонефриту. Встановлено, що більшість хворих на гломерулонефрит інфіковано цитомегаловірусом (ЦМВ), особливо пацієнти з нефротичною формою хронічного гломерулонефриту (ГН). На підставі поглибленого вивчення даних клініко-лабораторних та імунологічних показників виявлено: в інфікованих хворих гломерулонефрит набуває набагато важчого перебігу, що проявляється у більш виражених набряковому синдромі, протеїнурії, гематурії та дисбалансі системи імунітету. Імунологічні зміни у хворих на ГН за умов ЦМВІ характеризувались пригніченням Т-супресорів, активності комплементу та системи фагоцитозу. Визначено, що у хворих на гострий ГН, інфікованих ЦМВ, хронізація процесу відбувається у 100% випадків, тоді як у неінфікованих - значно рідше. Запропоновано включати у комплекс обов'язкових досліджень у разі ГН вірусологічні тести на ЦМВ.

  Скачати повний текст

Уточнено особливості патогенезу, покращено діагностику та прогнозування уражень серця у хворих на хронічну ниркову недостатність. Викладено результати обстеження 162-х осіб і 40-ка експериментальних тварин. Установлено високу частоту уремічної кардіоміопатії й ішемічної хвороби серця, особливості їх клінічної та параклінічної симптоматики, відносний вклад основних чинників ризику, розкрито численні патогенетичні механізми уражень серця.

  Скачати повний текст

Вперше за умов гіпертрофії однієї нирки після однобічної неффректомії проведено комплексне дослідження біохімічних показників, пов'язаних зі зміною частоти апоптозу у нирковій тканині. Визначено вміст сфінгозину, стабільних метаболітів оксиду азоту, кальцію як метаболітів сигнальних шляхів, що регулюють розвиток апоптозу за даної експериментальної моделі. Вивчено взаємозв'язок частоти апоптозу зі зміною об'єму клітин за даними ЯМР-релаксометрії протонів тканинної води за умов гіпертрофії однієї нирки. Вперше проведено комплексне дослідження впливу даларгіну на частоту апоптозу у нирковій тканині в щурів у нормальному фізіологічному стані та за гіпертрофії однієї нирки на 3-ю, 7-му, 14-ту добу після однобічної нефректомії. Виявлено біохімічні зміни у нирковій тканині, що супроводжують ефект опіодів (зокрема, даларгіну) на активність апоптозу.

  Скачати повний текст

Вивчено клінічні, патогенетичні та терапевтичні аспекти функціонування нирок у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН). Встановлено, що у разі важкої форми ХСН може формуватися ренінзалежна діяльність нирок. Відмічено, що призначення даним хворим еналаприлу погіршує екскреторну діяльність нирок, тоді як прийом лазартану не знижує виведення електролітів і води. Доведено, що у хворих на ХСН без розвитку ренінзалежного функціонування нирок прийом еналаприлу та лазартану зумовлює помірне збільшення діурезу та салурезу. З'ясовано,що метопролол здатен поліпшити екскреторну функцію нирок та знизити підвищений сольовий апетит у хворих на ХСН.

  Скачати повний текст

Досліджено параметри місцевого імунітету, включаючи імуноглобуліни, цитокіни у хворих на хронічний тонзиліт пацієнтів, які мають хронічні захворювання нирок і суглобів. Надано розгорнуту порівняльну клінічну, імунологічну, біохімічну характеристику хворих на хронічний тонзиліт із сполученими захворюваннями після стимуляції тканини мигдаликів. Розроблено клініко-імунологічний діагностичний алгоритм для об'єктивізації вибору методу лікування хронічного тонзиліту за його сполучення з іншими хронічними захворюваннями.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі системного підходу до вивчення психопатологічної структури неврозоподібних розладів у хворих на хронічну ниркову недостатність (ХНН), що знаходяться на лікуванні гемодіалізом (ГД), визначено їх діагностичні та прогностичні критерії, з'ясовано чинники, які впливають на їх перебіг. Встановлено, що клінічні прояви та динаміка неврозоподібних розладів у хворих визначаються сукупністю та взаємодією соматичних і психогенних чинників, а також особистісними особливостями пацієнтів. Досліджено клініко-психологічні особливості осіб, що перебувають на лікуванні ГД. Вивчено їх якість життя та чинники, що впливають на їх соціальне функціонування. Розроблено та обгрунтовано основні методи психотерапевтичної корекції неврозоподібних розладів залежно від їх основних клінічних проявів та від етапу лікування ГД.

  Скачати повний текст

Вивчено механізми порушень функціонального стану нирок, особливості змін морфологічних структур нирок і печінки щурів за умов впливу токсичних речовин та на тлі розвитку гепаторенального синдрому. Усі дослідження на токсичноуражених тваринах проведено за умов індукованого діурезу (водного та сольового). Вивчено порушення основних ниркових процесів (фільтрації, реабсорбції) та функції (осморегулювальної, екскреторної). Досліджено особливості ниркового обміну нітритів ендогенного походження. Завдяки створенню моделі гострої інтоксикації встановлено найбільш суттєві порушення функції нирок в 1-шу добу після ураження, зокрема, збільшення виділення нирками білка (на 50 %) і нітратів (на 40 %) за відсутності функціонального ниркового резерву, за наявністю цих порушень - через 3 доби. Більш суттєві функціональні зміни зафіксовано у щурів цієї групи, а саме: зменшення швидкості клубочкової фільтрації, майже у 3 рази та порушення канальцевої реабсорбції. Зазначено, що у цьому періоді (і в цих же групах) показники змін клубочкової фільтрації та виведення нітритів мають позитивну динаміку. Виявлено морфологічні зміни - зернисту деструкцію у проксимальних звивистих канальцях і виразні структурні порушення тканини печінки.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження ролі ендотеліальної дисфункції (ЕДФ) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) та хронічні хвороби нирок (ХХН). Виявлено зниження рівня NO, найбільш виражене у хворих на ГХ, а підвищення ендотеліну-1 (ЕТ-1) більш суттєве у разі ХХН. Визначено, що зміни вазорегулювальних факторів ендотелію тісно асоціюються зі змінами добового профілю артеріального тиску. Установлено, що розвиток ЕДФ впливає певним чином на ступінь і вираженість гіпертрофії лівого шлуночка, супроводжується суттєвими змінами ендотелію судин нирок і проявляється збільшенням вираженості мікроальбумінурії.

  Скачати повний текст

На підставі результатів комплексного клініко-лабораторного обстеження хворих на хронічну ниркову недостатність (ХНН) на фоні хронічного гломерулонефриту (ХГН), хронічного пієлонефриту та діабетичного гломерулосклерозу розвинуто питання стосовно ролі порушень ліпідного обміну у формуванні та прогресуванні ХНН. Доведено, що у випадку розвитку ХНН має місце значна активація перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), а за прогресування ХНН - виснажується антиоксидантний захист (АОЗ) у порівнянні з пацієнтами зі збереженою функцією нирок. Виявлено позитивну кореляцію між вмістом малонового діальдегіду в плазмі та концентрацією креатиніну, негативну між концентрацією креатиніну та вмістом супероксиддисмутази. Встановлено, що у хворих на ХНН і незалежно від її етіології, спостерігається гіпертробінемія, підвищення концентрації продуктів деградації фібриногену/фібрину в крові та подовження XII-a залежного фібринолізу, а у разі подальшого підвищення креатинінемії ці зміни продовжують поглиблюватися. Стосовно тромбоцитарної ланки гемостазу виявлено, що в пацієнтів, хворих на ХНН, явища уремічної тромбоцитопатії (зниження адгезивно-агрегаційних властивостей платівок) прогресують з підвищенням креатинінемії. Доведено позивний вплив кетостерилу за умов низькобілкової дієти на стан досліджених систем у пацієнтів, хворих на ХНН II ступеня та на базі одержаних результатів доведено доцільність його застосування у комплексній терапії. Розроблено критерії прогнозування ефективності терапії белосорбом пацієнтів, хворих на ХНН II ступеня.

  Скачати повний текст

На підставі одержаних результатів виявлено порушення мікроциркуляторного русла та судинного ремоделювання у пацієнтів з хронічними хворобами нирок III - IV стадії (за консервативного лікування та за умов лікування гемодіалізу). Досліджено фактори розвитку та прогресування цих порушень, а саме: зміни продукції фактора Віллебранда, особливості продукції прозапальних і протизапальних цитокінів у таких хворих. На підставі результатів досліджень всебічно вивчено стан функції ендотелію, ендотелійзалежну, ендотелійнезалежну вазодилатацію у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) III - V стадії з різною етіологічною природою. Доведено ефективність комбінованої схеми лікування, яка передбачає застосування препаратів різних груп і механізмів - антиоксидантів "Ацетилцистеїн", "Амлодипін" і "Бісопролол" для корекції мікроциркуляторних порушень, стану судинного русла у пацієнтів з ХХН III - V стадії. Вивчено вплив цих медикаментів на зміни судинного русла та всі досліджені ланки обміну - стан функції ендотелію, цитокіновий статус, вираженість процесів хронічного запалення, вміст у крові азотистих метаболітів і швидкість клубочкової фільтрації.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність застосування вобензиму, гепатофальку планта та ліпостабілу у складі комплексного лікування хворих на імунні нефропатії з нефротичним синдромом. Наведено результати обстеження 276 пацієнтів, з них 181 - хворих на хронічний гломерулонефрит, люпуснефрит, ревматоїдний артрит з амілоїдозом нирок і діабетичний гломерулосклероз з нефротичним синдромом, та 65 хворих, що склали порівняльну групу, з використанням вищевказаної терапії. Вивчено вплив вобензиму та антиоксидантів на протеїнурію, холестеринемію, системи гемостазу, перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту, імунітету, протеолізу. Доведено, що вказані препарати зменшують кількість ліжко-днів хворих на імунні нефропатії з нефротичним синдромом, знижують частоту ускладнень, поліпшують перебіг імунних нефропатій з нефротичним синдромом. Розроблено критерії прогнозування ефективності терапії на підставі застосування вобензиму й антиоксидантів на початку лікування.

  Скачати повний текст

Вивчено осмотичний гомеостаз для оцінювання ступеня пошкоджень канальцевого апарата нефрону у разі порушень функції нирок різного генезу та розроблено лабораторні критерії прогнозування перебігу й ісходу гострої ниркової недостатності. Показано доцільність визначення кліренсу вільної води (КВВ) для раннього діагностування порушень канальцевого апарата за різних рівнів значень показників азотистого обміну. У пацієнтів з гострою церебральною недостатністю гіпернатріємія є компенсаторним механізмом збереження електронейтральності плазми крові, зумовлений різким зростанням концентрації залишкових аніонів. У пацієнтів з гострою нирковою недостатністю у період відновлення діурезу позитивна динаміка КВВ є предіктором повноцінності відновлення функції нирок.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

З'ясовано роль важливих ланок патогенезу експериментальної печінково-ниркової недостатності, спричиненої комбінованим введенням тетрахлорметану й етиленгліколю. Показано, що деструктивний процес у печінці та нирках взаємопов'язаний з різким зниженням у них сульфігідрильних груп, активності супероксиддисмутази, змісту токоферолу та нагромадженням циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів класів A, M, G, маркерів ендогенної інтоксикації, азотистих продуктів креатиніну та сечовини, а також зниження їх концентрації у сечі. З'ясовано, що введення в період розвитку печінково-ниркової недостатності препаратів "Селен" і "Полісорб" знижує активність процесів ліпопероксидації, покращує систему антиоксидантного захисту, зменшує вираженість токсичного синдрому, а ехінацї - сприяє зниженню вмісту імунних комплексів і концентрації у крові імуноглобулінів A, M, G. Доведено, що ефективність досліджених середників значно вища за комбінованого використання препаратів "Селен", "Полісорб" і "Ехінацея", що взаємопов'язана з одночасним впливом на різні патогенетичні ланки ушкоджень печінки та нирок за умови токсичного впливу тетрахлорметану й етиленгліколю.

  Скачати повний текст

Обстежено 234 хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) III - IV стадій та доведено, що частота хронічної ішемічної хвороби серця (ХІХС) у цих хворих є значно вищою, ніж у загальній популяції (77 % та 8,7 %). Установлено, що патологічні зміни, виявлені шляхом проведення електрокардіограми у спокої та позитивний результат здійснення добутамінової стрес-ехокардіографії (ДС-ЕхоКГ) є незалежним предикторами прогресування ІХС у хворих на ХХН III - V ст. Доведено доцільність тривалого застосування аторвастатину у разі ХХН III - V ступеня та дисліпідемії і/чи кардіоваскулярної хвороби (КВХ), що протягом 3-х міс. призводить до зниження загального холестерину (ЗХС) крові на 27,4 %, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) - на 34,7 %, тригліцеридів (ТГ) - на 18 %. Для хворих на ХХН III - N ст., ІХС, ХСН I - II ступеня застосування триметазидину зменшує частоту нападів стенокардії, покращує толерантність до фізичного навантаження у 72 % пацієнтів. Установлено, що застосування бісопрололу за дози 7,5 мг мг/добу протягом 6 міс. для лікування пацієнтів з ХХН III - V ступеня з ХІХС і ХСН I - II ступеня сприяє підвищенню фактора ризику (ФР) на 25,1 %, зменшенню частоти серцевих скорочень на 26,9 %. Запропоновано шкалу кардіального ризику, яка дозволяє прогнозувати формування ІХС у пацієнтів з ХХН III - V ступеня. Предикторами прогресування ХІХС є попередні кардіальні події, індекс маси тіла, тривалість лікування на програмному гемодіалізі і вміст альбуміну у сироватці крові.

  Скачати повний текст

Установлено, що швидкість погіршення ниркової гемодинаміки та функції нирок у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) вірогідно вища, ніж у практично здорових людей, а саме: зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) протягом 11-ти років удвічі, а підвищення опору судин нирок - у 1,5 раза більш суттєве, ніж взаємопов'язані з віком зміни у практично здорових людей. Показано, що у хворих з несприятливими показниками добового моніторування артеріального тиску (АТ) (порушення добового ритму, висока варіабельність) погіршення функції нирок за попередні 11 років було більш значним, що мало прояв у суттєвому зниженні ефективності ниркового плазмотоку (ЕНП) та ШКФ у хворих з порушеним добовим ритмом систолічного артеріального тиску (САТ) або високими аболютними значеннями САТ у денний час. Одержано дані щодо наявності факторів, які підвищують сумарний ризик ускладнень - гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), мікроальбумінурії (МА), ожиріння, перенесеного інфаркту міокарда (ІМ) - асоціюються з погіршенням функціонального стану нирок у хворих на ГХ. Зниження ниркового плазмотоку, ШКФ і часу напіввиведення ізотопу у хворих за наявності зазначених факторів вірогідно більше, ніж за їх відсутності. Для чоловіків характерна більш суттєва негативна динаміка ниркового плазмотоку, фільтраційної фракції і опору судин нирок у порівнянні з жінками. Виявлено, що найбільш важливими факторами, які сприяють розвитку хронічної ниркової недостатності, є рівень ШКФ, величина САТ, а також величина опору судин нирок. На підставі результатів дослідження показано, що лікування карведілолом неоднаково впливає на функцію нирок, а саме: воно сприяє нормалізації плазмотоку, клубочкової фільтрації, опору судин нирок у хворих зі зниженою функцією нирок і не впливає на ці параметри у хворих з їх нормальною функцією.

  Скачати повний текст

Досліджено зміни балансу перикисного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту та ліпідного обміну у хворих з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) I-II ступеня та розроблено метод їх комплексної медикаментозної корекції. Виявлено, що на ранніх ступенях ХНН має місце висока частота порушень показників перикисного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту та складу жирних кислот крові, які мають відмінності залежно від етіології та ступеня ХНН. Проаналізовано динаміку відновлення балансу перикисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту залежно від методів терапії у хворих з ХНН на ранніх ступенях. Виявлено, що включення поєднаного застосування кверцетину й еритропоетину у комплексну терапію підвищує ефективність лікування хворих з ХНН I-II ступеня за рахунок нормалізації рівня вільнорадикальних процесів, антиоксидантної стійкості крові та покращання клінічних показників.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено вплив дисліпідемії та ендотеліальної дисфункції на перебіг хронічної ниркової недостатності (ХНН), яка є наслідком хронічного гломерулонефриту, визначено критерії оцінки тяжкості перебігу захворювання. Показано, що у хворих з ХНН порушення ліпідного обміну виявляються вже на ранніх стадіях погіршення функції нирок. Зазначено, що дисліпідемія проявляється у кількісній зміні атерогенних фракцій ліпідів та грубій якісній трансформації низькощілинних ліпопротеїдів, що призводить до прискореного розвитку атеросклеротичних уражень організму та значного порушення ендотеліальної функції. На підставі результатів проведеного інтрапійного аналізу доведено можливість використання показників концентрації апопротеїну B, холестерину ліпопротеїдів низької та високої щільності, а також загального, ступеня підвищення артеріального тиску, рівня загальної ліпазної активності сироватки крові, вмісту ендотеліну-1 у плазмі та рівень гемоглобіну крові як критерії оцінки тяжкості перебігу ниркової недостатності.

  Скачати повний текст