Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі лікування передньої ішемічної нейропатії та ішемічних тромбозів вен сітківки. Запропоновано метод фракційного внутрішньоартеріального введення спазмалітичних препаратів на фоні традиційної консервативної терапії. Зроблено порівняльну оцінку ефективності запропонованої методики та традиційної консервативної терапії з внутрішньовенним введенням спазмалітичних препаратів. Доведено, що запропонована методика дозволяє підвищити показники гемодинаміки у басейні очної артерії та тонографічні показники, а також досягти більш високих функціональних результатів після лікування та у віддалені строки спостереження (4 роки) порівняно з традиційною консервативною терапією.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено результати застосування методу внутрішньовенного лазерного опромінення крові (ВЛОК) у лікуванні хворих на діабетичну ангіопатію (ДАП) сітківки та на діабетичну ретинопатію (ДРП). Проведено дослідження зору, стану ліпідного обміну та імунологічної реактивності організму 161 хворого (322 ока) на інсулінозалежний цукровий діабет (ІЗЦД). Встановлено, що застосування ВЛОК у комплексній терапії даних хворих, у порівнянні з загальноприйнятим лікуванням, підвищує його ефективність за показниками гостроти зору в цілому з 65,8 % до 85,4 % випадків, а відносно відновлення її до норми - з 9,6 % до 28,3 % випадків. Встановлено, що частота відновлення гостроти зору до норми у випадку ДАП під впливом ВЛОК наступає у 54,4 % хворих, а під впливом загальноприйнятого лікування - лише у 18,4 %. На підставі всебічного комплексного дослідження ліпідного обміну, імунологічного стану з'ясовано патогенетичні механізми одержаного підвищення ефективності лікування із застосуванням ВЛОК. Вперше патогенетично обгрунтовано застосування ВЛОК у лікуванні хворих не лише за наявності ДРП, але й на доклінічній стадії розвитку (ангіопатії) для запобігання розвитку ДРП. Відзначено стійкість результатів лікування протягом 6 - 12 - 24 місяців.

  Скачати повний текст

Патогенетично обгрунтовано новий спосіб лікування хворих на "сухі" форми сенільної макулярної дегенерації (СМД) шляхом застосування блокатору кальцієвих каналів ніфедипіну. Розроблено методику виділення ізольованих клітин сітківки для вивчення функціонального стану клітин за умов прямого впливу фармакологічних препаратів. Експериментальним шляхом встановлено високоспецифічну нейропротекторну дію ніфедипіну на клітини сітківки. Доведено, що ніфедипін підвищує ефективність лікування хворих на "сухі" форми СМД завдяки подвійному нейроретинопротекторному та судинорозширювальному ефекту. Під час обстеження хворих з СМД встановлено, що після проведеного курсу терапії з ніфедипіном покращується екстрат інтраокулярного кровообігу та зорових функцій, які зберігаються протягом півріччя. Визначено дози ніфедипіну для клінічного застосування.

  Скачати повний текст

Особливу увагу приділено характеру глаукоми з нормальним внутрішньоочним тиском та вивченню патогенетичних факторів ризику її розвитку у хворих на артеріальну гіпотензію (АГ). У клінічних дослідженнях встановлено, що порушення загального кровообігу, які характерні для АГ, призводить до дефіциту кровопостачання ока, зниження перфузійного тиску та толерантності зорового нерва, а також є патогенетичним критерієм ризику дистрофічних порушень сітківки та глаукоми з нормальним внутрішньоочним тиском. Запропоновано схеми медикаментозного лікування хворих на АГ з порушеннями сітківки та зорового нерва, що враховують зміни загального та регіонального кровообігу. Розроблено методи хірургічного лікування хворих з глаукомою нормального внутрішньоочного тиску та прогресуючої екскавації зорового нерва: транссклеральний трабекулоспазис і радіарну склеротомію.

  Скачати повний текст

Патогенетично обгрунтовано новий спосіб лікування хворих "сухою" формою центральної атеросклеротичної хоріоретинальної дистрофії (ЦАХРД) шляхом застосування низькоінтенсивного випромінювання напівпровідникового (НП) лазера ближнього інфрачервоного діапазону спектра (ЛБІДС). На підставі результатів дослідження функціонального стану зорового аналізатора у 262-х хворих (291 око) "сухою" формою ЦАХРД установлено більш виражене підвищення функціональної активності сітківки після двох курсів лікування НП ЛБІДС на ранніх етапах захворюваності (підвищення гостроти зору у 88 % хворих у середньому на 29 %). Зазначено, що повторне застосування лазертерапії є найбільш доцільним з періодичністю у 6 місяців.

  Скачати повний текст

Вперше науково обгрунтовано можливість і доцільність використання мембраностаблізатора антралю й імунокоректора ербісолу з метою лікування хворих на просту (непроліферативну) діабетичну ретинопатію. Встановлено, що використання антралю у комплексному лікуванні зазначених хворих, нормалізує показники системного та місцевого імунітету за рахунок зниження концентрації циркулюючих імунних комплексів, рівня аутоімунних реакцій до антигенів ока, підвищення активності захисних факторів сльози - лізоциму та секреторного імуноглобуліну А. Доведено вплив антралю та ербісолу у комплексному лікуванні хворих на просту діабетичну ретинопатію на вираженість синдрому метаболічної інтоксикації за рахунок зменшення рівня середніх молекул у сироватці крові, на показники вільнорадикального окиснення ліпідів,зі зниженням рівня проміжних і кінцевих продуктів ПОЛ на тлі нормалізації активності ферментів антиоксидантного захисту. У разі включення мембраностабілізатора антралю та імунокоректора ербісолу до комплексного лікування хворих на просту діабетичну ретинопатію виявлено синергізм комбінованого застосування даних препаратів у вигляді сумації ефектів, що впливають на функціональні показники зорового аналізатора.

  Скачати повний текст

Експериментально доведено, що флебодекомпресія сприяє зменшенню набряку та розсмоктуванню крововиливів у сітківку та судинну оболонку. В клінічних дослідженнях вивчено вплив декомпресії з кріосклероаплікацією на клінічний стан та зорові функції. Вперше на підставі дослідження функціонального стану органу зору у 245-ти хворих (270 очей) з набряково-геморагічними змінами в очах встановлено залежність покращення гостроти зору від регіональної гемодинаміки. Визначено стійкість результатів лікування хворих на тромбоз ретинальних вен протягом 12 міс., а на ексудативну форму інволюційної центральної хоріоретинальної дистрофії - протягом 6 міс.

  Скачати повний текст

За допомогою математичного моделювання обгрунтовано методи селективного впливу випромінювання на тканини очного дна. Розроблено метод мікрофлюоресцентної ангіоскопії, що дозволяє вибирати параметри випромінення індивідуально в процесі лікування. З метою отримання інформації під час операції розроблено комп'ютерну імідж-систему. На основі результатів клінічних досліджень обгрунтовано та впроваджено в практику транспуппілярну термотерапію субретинальних неоваскулярних мембран, фотодинамічну терапію субретинальної неоваскуляризації, лікування ретинопатії недоношених дітей, центральних хоріоретинітів, діабетичної ретинопатії та макулопатії, премакулярних крововиливів, центральних постконтузійних розривів хоріоідеї.

  Скачати повний текст

Експериментально на моделі дистрофії сітківки доведено, що комбінований антиішемічний і антигіпоксичний препарат "Інстенон" володіє ретинопротекторними властивостями: запобігає альтерації пігментного епітелію сітківки та фоторецепторів, зменшує ексудативну реакцію. Обгрунтовано доцільність і клінічно доведено ефективність призначення інстенону пацієнтам з ранньою сенільною макулодистрофією (СМД) і гостротою зору 0,8 і вище. Установлено, що призначення інстенону у комплексній терапії пацієнтам з ранньою СМД і гостротою зору 0,5 - 0,8 дає змогу вірогідно поліпшити функціональні та електрофізіологічні показники органа зору, а також досягти збільшення об'ємних показників хоріоідального кровообігу, стабілізації еласто-тонічних властивостей судин і поліпшення гемоциркуляції в цієї категорії хворих.

  Скачати повний текст

Запропоновано методи підвищення ефективності діагностики та лікування центральних хоріоретинітів шляхом застосування об'єктивних кількісних діагностичних методів та нових способів лазерного лікування. Розроблено оптимальний комплекс лабораторних досліджень в етіологічній діагностиці центральних хоріоретинітів та спосіб об'єктивної кількісної оцінки флюоресцентних ангіограм. Встановлено диференційно-діагностичні критерії гострого центрального хоріоретиніту та у стадії хоріоретинального рубця за даними оптичної когерентної томографії. Визначено ефективність селективної лазерної коагуляції центральних хоріоретинітів у порівнянні з іншими способами лікування даної патології. Встановлено клінічні особливості характеристик хоріоретинального рубця за різних видів лікування.

  Скачати повний текст

Запропоновано нові методи діагностики та диференційовані підходи щодо лазерного лікування, а також способи лазерного лікування набрякових форм діабетичної макулопатії. Вперше встановлено переваги індивідуального вибору лазерної енергії для лікування даної патології методом мікрофлюоресцентної ангіоскопії. Вивчено товщину сітківки макулярної ділянки у нормі та у разі цукрового діабету за допомогою оптичної когерентної томографії. Встановлено можливості застосування даного методу для ранньої діагностики набрякових форм діабетичної макулопатії. На підставі клінічних досліджень вперше обгрунтовано ефективність селективної лазерної коагуляції за різних видів набрякових форм діабетичної макулопатії у порівнянні з існуючими методами лікування.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено залежність між ступенем периферичних вітреохоріоретинальних дистрофій (ПВХРД) та топографо-анатомічними особливостями ока, тобто розтягненням очного яблука в одному з квадрантів (у зовнішній половині очного дна в 39,6 %). Визначено, що коефіцієнт кореляції Крамера C = 0,22. Виявлено, що розтягнення ока в одному з квадрантів призводить до зменшення насичення кров'ю судин циліарного тіла, коефіцієнт кореляції Крамера C = 0,55. Встановлено, що дані патогенетичні фактори знижують трофіку оболонок ока та сприяють розвитку ПВХРД. Визначено, що ймовірність розвитку ПВХРД пов'язана більшою мірою з такими характеристиками, як температура циліарного тіла, базальна температура, діаметр рогівки та горизонтальний діаметр ока, що дає змогу в окремих випадках прогнозувати виникнення даної патології, використовуючи лише ці параметри. Розроблено математичну модель ймовірності розвитку ПВХРД. Запропоновано алгоритм лікувально-профілактичних заходів. Впроваджено склеропластичні операції, в поєднанні з кріоретинопексією та реваскуляризацією.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність застосування нових методів дослідження зорових функцій і очного дна (аутоскотометрії, метаморфометрії, кольорового тесту, модифікованої автокампіграфії, динамічної та скануючої офтальмоскопії) для підвищення ефективності ранньої діагностики центральної серозної хоріоретинопатії (ЦСХ). За допомогою клінічних неінвазивних методів дослідження встановлено, що ознаками відшарування пігментного та нейроепітелію у разі ЦСХ є: позитивна транзиторна скотома, метаморфопсії за типом конкав-феномена, мікропсія, тривалість фотострес-тесту більш ніж 4,8 хв., симптом дископодібної або сегментарної інтраіллюмінації, симптом осередковаого помутніння та гіпорефлексії сітківки, крайовий дуговий рефлекс. Розроблено алгоритм ранньої діагностики ЦСХ, що складається з наступних етапів: анамнестичного, функціонального, офтальмоскопічного та флюоресцентно-ангіографічного. Запропоновано клінічну класифікацію ЦСХ, що містить різновиди форм за перебігом (гостру, хронічну, рецидив), стадіями (початкову, розвинену, регресуючу, наслідок), локалізацією патологічного процесу (центральну, парацентральну), розташуванням "точки протікання" (фовеолярну, фовеальну, парафовеальну, парамакулярну) за ФАГ та атипові форми.

  Скачати повний текст

Висвітлено актуальну проблему клінічної офтальмології - лікування ішенічних уражень сітківки та зорового нерва, обумовлених антифосфоліпідним синдромом. На підставі проведених імунологічних, клінічних досліджень розроблено патогенетично обгрунтовану схему лікування ішемічних захворювань сітківки та зорового нерва, обумовлених антифосфоліпідним синдромом. Проведено порівняльну оцінку ефективності запропонованої схеми та традиційної терапії. За результатами аналізу показано, що лікування хворих на ішемічні ураження сітківки та зорового нерва, обумовлених антифосфоліпідним синдромом, за розробленою схемою дозволяє досягти кращих функціональних результатів, значно зменшити кількість ускладнень та частоту рецидивів судинних захворювань у віддалені періоди спостереження (1 рік) у порівнянні з традиційною терапією.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості патоморфологічної діагностики змін тканин очей хворих на туберкульоз легень за умов його епідемічного поширення в Україні. На підставі використання комплексу оглядових мікроскопічних, селективних гістохімічних, імуногістохімічних, кристалографічних методів визначено патоморфологічні зміни у вигляді токсико-алергічних і параспецифічних реакцій, а також судинно-стромальних диспротеїнозів, що сприяють розвитку безсимптомних хоріоїдитів і хоріоретинітів. Під час проведення експериментальних досліджень імуногістохімічно визначено клітини Мюллера за допомогою антитіл GFAP, KAT I, Glutamine synthetase. Встановлено, що патологічні зміни ретинальної глії органа зору тварин залежать від вікової реактивності й обгрунтовано можливість екстраполювання одержаних даних на організм людини. Виявлено, що туберкульозний хоріоїдит прогресує з віком пацієнта та призводить до виникнення хронічної увеальної глаукоми, наслідком якої є втрата зору.

  Скачати повний текст

За результатами системного наукового аналізу досліджуваного матеріалу уперше встановлено закономірності структурно-просторової організації артеріального та венозного судинних русел неураженого очного яблука, а також їх перебудову за умов дистрофії сітківки та її корекції. З використанням комплексних кількісних морфологічних методів виявлено, що у разі цієї патології виникає суттєва структурно-просторова перебудова артеріального судинного русла досліджуваного органа, яка характеризується звуженням артерій, збільшенням їх кутів галуження та довжинно-діаметральних співвідношень артеріальних гілок, істотними змінами коефіцієнта галуження та показника асиметрії. З'ясовано, що венозне русло за умов дистрофії сітківки розширюється, збільшується його ємність та кути злиття венозних колекторів, змінюються коефіцієнти асиметрії та злиття вен, зменшується співвідношення між довжиною та просвітом венозних судин. З'ясовано, що у патоморфогенезі дистрофічних уражень сітківки важлива роль належить судинам гемомікроциркуляторного русла судинної оболонки очного яблука, зокрема звужуються шляхи притоку (артеріоли, прекапіляри) і капіляри та розширюються шляхи відтоку (посткапіляри та венули) крові, що призводить до погіршення кровопостачання та транскапілярного обміну, а також сприяє прогресуванню дистрофічних процесів у сітківці. Установлено, що у разі використання перфторану для корекції зазначеного ураження сітківки посилюється кровопостачання очного яблука, а саме: збільшується діаметр просвіту артерій малого калібру, зростає щільність судинного русла, зменшується ступінь структурних уражень стінок судин і покращується мікроциркуляція.

  Скачати повний текст

Встановлено, що до основних патогенитичних чинників розвитку та прогресування діабетичної ретинопатії належать порушення мікрогемоциркуляції сітківки ока, імунної реактивності та активація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, пригнічення антиоксидантних систем захисту з розвитком синдрому капіляротрофічної недостатності, що в кінцевому результаті призводить до зниження гостроти зору, кольоросприйняття та контрастної чутливості у хворих на цукровий діабет. Показано, що включення в комплексну терапію інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту моексиприлу та препарату для системної ензимотерапії вобензиму дозволяє суттєво покращити або нормалізувати кровопостачання сітківки ока, параметри вільнорадикального окиснення ліпідів та імунної реактивності у всіх хворих з васкулярною діабетичною ретинопатією, у 92 % - з ексудативною, у 86,4 % - з геморагічною та в 50 % - з проліферативною ретинопатією, що супроводжується покращенням показників функціональної здатності зорового аналізатора.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено рівні сироваткових антиендотоксинових антитіл класів A, M, G (анти-ЛПС-IgA, анти-ЛПС-IgM та анти-ЛПС-IgG) у сироватці крові хворих з різними формами діабетичної ретинопатії (ДР). У даної категорії хворих виявлено зміни рівнів сироваткових антиендотоксинових антитіл, які посилюються згідно прогресуванню ДР. Вивчено вміст анти-ЛПС-sIgA у сльозі здорових осіб і хворих з різними формами ДР. Виявлено підвищення його рівня у хворих на ДР усіх форм захворювання та збільшення у разі прогресування ДР. Вперше у хворих на ДР визначено відносну кількість нейтрофілів периферійної крові, що несуть ліпополісахарид-зв'язувальні рецептори. Вивчено кореляційні взаємозв'язки між індивідуальними показниками антиендотоксинового імунітету, рівнями загальних імуноглобулінів, відносною кількістю нейтрофілів периферійної крові, що несуть ЛПС-зв'язувальні рецептори, продукцією активних форм кисню (АФК) нейтрофілами та тяжкістю перебігу ДР. Розроблено патогенетично обгрунтований комплексний спосіб лікування ДР з використанням ентеросгелю та депо-медролу на основі базисної цукрознижувальної терапії та ангіопротекторного лікування. Вперше досліджено ефективність застостування ентеросгелю та депо-медролу для лікування порушень зорових функцій, встановлено вплив даних препаратів на електрофізіологічні показники органа зору, рівні сироваткових і секреторних антиендотоксинових антитіл, продукцію АФК нейтрофілами, ендотоксинзв'язувальний потенціал нейтрофілів у хворих на ДР. Проведено порівняльний аналіз комплексного лікування ДР з використанням лише ентеросгелю або тільки депо-медролу та традиційного медикаментозного лікування.

  Скачати повний текст