Досліджено весняну обрядовість Західного Поділля як одного з етнографічних регіонів України, в якому збереглася календарна ритуалістика до нашого часу. Визначено етнографічні кордони західноподільського регіону, виявлено основні ідеї святкування весняних свят у контексті річної обрядовості. Розглянуто етимологію терміну "гаївка" та його синонімічних відмін. Зроблено детальний аналіз основних композиційних елементів гаївкового обряду, а також висвітлено питання щодо участі у ньому західноподільської молоді. Вивчено тематику гаївок, історію становлення та розвитку їх ритмічних і народномузичних форм, силабомелодичних моделей, ладозвукорядних парадигм. Здійснено типологізацію рухових малюнків у гаївках дослідженого регіону.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено, що спадковість правових традицій східних слов'ян починається з VI ст., коли стабільні норми звичаєвого права у формі "Закону Руського" були головним регулятором суспільних відносин до часу прийняття першого правового акту конституційного характеру. Наголошено, що правові норми звичаєвих елементів були кодифіковані у збірнику законів "Руська Правда", завдяки чому збереглися протягом наступних століть. Розроблено оригінальну концепцію про виявлення права у східних слов'ян до масової появи на їх землях норманів, висвітлено еволюцію від звичаю до кодифікованих правових норм.

  Скачати повний текст

Проаналізовано наукові дослідження вітчизняних учених 1920-х - 1930-х рр., присвячені вивченню звичаєвого права українців. Розглянуто основні напрямки дослідження звичаїв, традицій щодо сімейно-шлюбних відносин, карного звичаєвого права. На підставі вивчення творчого доробку науковців Української Академії наук і діаспори відтворено окремі види давніх звичаїв, досліджено процеси трансформації у сімейній звичаєво-правовій культурі українців та становлення нових форм побуту. Розкрито специфіку окремих звичаїв, зокрема "жіночого права", інституту приймацтва, опіки над неповнолітніми сиротами, вдовами. Проаналізовано дослідження науковців з проблем функціонування традицій звичаєвого права, вивчення давніх історичних пам'яток, історії судочинства Київської Русі, Литовсько-Польської доби та періоду Гетьманщини. Зроблено критичне переосмислення творчого доробку учених 1920-х - 1930-х рр. і наведено рекомендації щодо його використання у сучасних наукових етнографічних дослідженнях.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення широкого кола історичних, етнолінгвістичних, етнографічних та історико-правових джерел проведено комплексне дослідження особливостей формування та становлення звичаєво-правової культури українців у XIX - на початку XX ст. Розглянуто питання народної правосвідомості, відтворено народний юридичний термінологічний словник і проаналізовано особливості українського звичаєвого інституту власності. Визначено характерні риси земельних відносин та історичні форми земельної власності. Досліджено сімейні звичаї поділу майна і спадкування, "жіноче право", інститут приймацтва, внутрішньосімейні та позасімейні договірно-зобов'язальні й економічні традиції. Проаналізовано загальноукраїнські моделі побутування звичаїв та їх локальну специфіку. Зазначено, що територіальні межі дослідження охоплюють усі етнічні території українців. Вперше простежено взаємодію звичаю та права. Обгрунтовано взаємозв'язок особливостей народно-звичаєвої культури з ментальністю українців, охарактеризовано сервітутне та чиншове право й обгрунтовано принципово нові уявлення про спільну власність у народній правосвідомості. До наукового обігу введено велику кількість маловідомих архівних джерел (переважно рішень волосних судів і матеріалів анкетування селян XIX - початку XX ст.) та запропоновано нові класифікаційні підходи щодо систематизації явищ звичаєво-правової культури українців на базі використання принципу емпатії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан і характер джерельної бази, ступінь вивчення проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Проаналізовано історичні умови інституційного становлення та оформлення наукової родопомочі в країнах Західної та Східної Європи, концепцій та напрямків протидій народному акушерству в особі повитухи. Визначено, що повитуха виступала суб'єктом та об'єктом дій обрядово-магічного характеру, виявляла свою подібність до міфологічних персонажів язичницьких богинь. Узагальнено відомості, які вказують на амбівалентність образу повитухи, її належність до категорії "ритуальних спеціалістів", водночас, її фольклорному образу притаманні риси сакральності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан і характер джерельної бази спорідненості. Установлено ступінь дослідження проблеми у вітчизняній і зарубіжній історіографії. Досліджено класифікацію української системи спорідненості. Розглянуто її основні структурні елементи. Вивчено поняттєво-категоріальний апарат. Висвітлено аспекти виникнення та функціонування кумівства та побратимства. З'ясовано основні причини появи та зникнення основного соціального інституту тимчасової спорідненості - парубочих і дівочих громад. Досліджено місце баби-повитухи у житті сім'ї, зокрема її роль у проведенні родинних і календарних свят. Виявлено основні етапи кристалізації української системи спорідненості. З'ясовано значущість кровного та духовного споріднення під час укладення шлюбів. Розглянуто співвідношення церковних і звичаєво-правових норм у шлюбно-сімейному праві. Проаналізовано вплив трудового внеску на звичаєво-правові поділи майна.

  Скачати повний текст

Уведено до наукового обігу та систематизовано великий емпіричний матеріал, що репрезентував усі відомі в Україні субетнічні групи даних народів. На підставі компонентного аналізу виокремлено найбільш архаїчні календарні свята, обряди та звичаї, які розкрили культурно-історичні особливості формування й еволюції обрядовості розглянутих етносів. Уперше проведено типологізацію календарних обрядів болгар і гагаузів. Встановлено їх походження в різних етнокультурних ареалах. Обгрунтовано системотвірну роль слов'янських елементів у культурогенезі обох етнічних груп.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні компоненти традиційної календарної обрядовості жителів Слобожанщини - звичаї, обряди, пісні, танці, народні ігри, вивчено історіографію спеціальних літературних джерел. Досліджено еволюцію обрядової культури календарних українських свят даного регіону. Тенденції та закономірності їх формування визначено у тісному зв'язку з історичним розвитком основних атрибутивних елементів святково-обрядової слобожанської традиції. Висвітлено культурно-історичні аспекти трансформації традиційних календарних свят, розкрито роль фольклорно-етнографічних колективів Слобожанщини у їх збереженні та популяризації.

  Скачати повний текст

Досліджено специфічні особливості традиційних звичаїв та обрядів річного календарного циклу Рівненського Полісся (перехідної зони між Західним і Середнім (Центральним) Поліссям). На підставі принципу виділення у кожному обрядовому дійстві структурно-функціональних складових, їх варіативності та територіальної диференціації явищ традиційної календарної обрядовості визначено ареали поширення локальних обрядових варіантів: західно- та середньополіських і характерних для Берестейщини. Проаналізовано комплекс факторів, що сприяли формуванню локальної специфіки календарної обрядовості досліджуваної території. Простежено трансформації традиційних календарних обрядів і звичаїв на різних історичних етапах - за радянської доби та у незалежній Україні.

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто українські дитячі ігри у контексті обряду переходу. Проаналізовано глобальні пласти давньої ритуально-міфологічної культури в народних іграх у вигляді численних ремінісценцій. Вперше зроблено спробу виявити ритуально-міфологічне підгрунття ігор у контексті проявів сакральності простору та часу, виділено сюжети та мотиви відповідних персонажів. На підставі визначення гри як міфологічного й обрядового навантаження запропоновано виділити три її переходові стадії - жебракування (сегрегацію), ігрове випробування (лімінальну стадію), одержання виграшу або зміна статусу гравця (агрегацію). Запропоновано розглядати статус гравців як лімінальний. Визначено персонажі, які відіграють медіативну функцію у грі, визначено їх обрядове значення. Розглянуто ініціаційну роль гри у контексті соціалізації й інкультурації у традиційному суспільстві. Запропоновано визначення дитячої гри як своєрідного ігрового "повсякденного обряду переходу".

  Скачати повний текст

Вперше проведено дослідження унікальної соціально-політичної, історико-культурної та духовної ситуації функціонування української обрядової культури за умов утвердження державної незалежності. Показано своєрідність ціннісного змісту обрядовості в історичній ретроспективі та за сучасних умов. Уточнено сутність поняття "обряд", проведено його смислову диференціацію щодо понять "ритуал", "церемонія", "свято", "звичай", "традиція". Висвітлено специфічний внесок традиційно-обрядової культури в процес формування етнокультурної ідентичності, що складає неповторність української національної культури. Показано місце і роль української обрядовості в широкому контексті політико-правових, ідеологічних, соціокультурних, світоглядних процесів, пов'язаних з утвердженням ідеї незалежності України. Встановлено позитивний вплив утвердження національної незалежності на активізацію наукового вивчення обрядовості. Відзначено, що справжня сутність обрядів, повнота їх соціокультурних функцій викривлювалась, применшувалась або перебільшувалась язичницькою, християнською та комуністичною (атеїстичною) ідеологіями. Показано, що православна церква та ідеологічні інституції радянської держави усвідомлювали величезний культурний потенціал народної обрядовості та використовували різні заходи з метою інтегрування її цінностей у власні ідеологічні доктрини та структури. З'ясовано, що адміністративне впровадження нових обрядів (запозичених з християнської Візантії, революційної Франції та новоутворених у радянські часи) є частиною природно-історичного спонтанного процесу еволюції народних обрядів, що змінювала їх форму, трансформувала сутність і призначення.

  Скачати повний текст

Систематизовано й узагальнено народно-педагогічний досвід українців як важливого компонента етнокультури. Це дало змогу з використанням методологічних засад сучасної етнологічної науки дослідити еволюцію етнопедагогіки та її роль у процесах етно- та культуротворення. Розкрито механізм творення національного виховання ідеалу на підставі аналізу основних ментальних структур, розроблених у процесі взаємодії родини та громадських соціальних інститутів. До наукового обігу вперше залучено різноманітну джерельну інформацію: матеріали Рукописного архіву Інституту мистецтвознавства, фольклористики й етнології ім. М. Рильського НАН України, Рукописного фонду Народознавчого центру Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського та матеріали, одержані внаслідок проведених польових досліджень, які забезпечують всебічне вивчення ролі народної педагогіки (сім'ї, громади та інших соціальних інститутів як об'єктів і суб'єктів звичаєвого права, компонентів народної педагогіки) в етноформувальних і етноконсолідувальних процесах.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості використання етнографічного матеріалу у художній, публіцистичній та епістолярній спадщині Г.Ф. Квітки-Основ'яненка, проаналізовано культурно-просвітницьку та фольклорно-етнографічну діяльність письменника. Розкрито регіональну та локальну специфіку побуту, характерні особливості звичаїв та обрядів українців Слобожанщини. Показано еволюцію народних вірувань, демонології, християнських обрядів, сімейної обрядовості. Розглянуто процес формування українського народного костюма, приділено увагу народній кулінарії. Зроблено цілісне й об'єктивне оцінювання побуту та звичаїв українського народу у формуванні його культури. Висвітлено внесок Г.Ф. Квітки-Основ'яненка у дослідження та збагачення народно-побутової культури українців, осмислено значення творчого доробку письменника для сучасної етнографії.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено аналізу семантики і функцій рослинних символів у традиційній календарній обрядовості українців. Під час проведення дослідження було використано структурно-семіотичний, функціональний та порівняльно-співставлюваний методи. Визначено, що рослинний код української календарної обрядовості (у акціональному, реальному і вербальному вимірах) передає певне повідомлення міфологічного характеру. У контексті традиційних календарних свят рослинні обрядові символи могли уявлятися людьми з міфопоетичним світосприйняттям, водночас як "ключі", що відчиняють двері в "інший" світ та породження потойбічного світу. Відповідно до таких семантичних навантажень рослинні символи виконували в українській календарній обрядовості групу магічних функцій. Результати дослідженнь запропоновано для подальшого вивчення елементів міфопоетичної картини світу українців, а також для розробки питань реконструкції архаїчної слов'янської обрядовості.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено обряди родинного циклу (весільні, родильні, поховальні) як обряди переходу. Виявлено способи моделювання фаз обрядів переходу шляхом вивчення ритуального образу лімінальних осіб (від лат. L-men - поріг), тобто тих, що здійснюють перехід. Розглянуто три групи кодів: поведінкові, звукові та одягові. Виділено основні ознаки лімінальних осіб: нерухомість, недієздатність, сліпота, німота, глухота, андрогенність, тілесна нефункціональність, розчленованість, кокономорфність. Показано, що переходова динаміка образу полягає в зміні початкових негативних характеристик лімінальної особи, актуальних у фазі вилучення її з соціуму, на позитивні, соціально релевантні характеристики. Вони активізуються, коли особа здобуває вищий соціальний статус і в новій якості включається в соціальні структури (за винятком похорону).

  Скачати повний текст