Досліджено сутність і змістовні особливості сучасної методології політичного часу. Запропоновано бачення політичного часу, його природи та дефініції. Розроблено метаметодологію політичного часу, яка конвертує у собі концепцію рівнів темпоральності, секторну гібридність політичної методології та три рівні аналізу: мікро-, мезо- та макро. Здійснено аналіз евристичних можливостей провідних методологічних підходів, що використовують час до проблем політичної динаміки. Висвітлено питання створення окремої субдисципліни, яка акцентує свою увагу на феномені/концептах темпоральності в межах політичної науки - хронополітики або темпоральної політології. Продемонстровано можливість застосування метаметодології політичного часу для інтеграції мікрооснов політичної поведінки в дослідження макроісторичних процесів.

  Скачати повний текст

Визначено основні структурні елементи контент-аналізу та характер зв'язків між його складниками, що позначають окремі аспекти механізму конституювання та відтворення політичної науки. Встановлено, що дослідження політичної науки в цьому контексті передбачає формулювання відповідної аксіоматичної теорії контент-аналізу, що складається з трьох груп аксіом. Перша група описує політичний світ, що створюється внаслідок практичного втілення сукупності контент-аналітичних досліджень. Друга група фіксує соціально-індивідуальні риси дослідників, які зробили можливими існування та легітимізацію цього політичного світу. Легітимізація пердбачає соціально-політичні обставини, що зумовлюють витворення певного політичного світу, та певні особистісні риси дослідників, що мають суспільно детермінований характер. Третя група - політико-соціальні фактори, відповідальні за конкретний засіб конституювання та відтворення політичної науки.

  Скачати повний текст

Наведено визначення та методологію дослідження моделювання як методу системного аналізу політичних процесів. Здійснено порівняльний аналіз теоретичних моделей і концепцій, присвячених основним напрямкам розвитку прогнозування. Розглянуто базові підходи щодо проблеми вивчення соціально-політичних циклів як теоретичної бази прогнозування соціальної напруженості в суспільстві. Досліджено циклічні коливання різної тривалості та кризи, які їх супроводжують. Зроблено висновок, що прогнозування циклів і криз - одна з найбільш складних проблем суспільної науки та практики. Значну увагу приділено актуальній темі вибору оптимальної моделі розвитку України, адекватної геополітичній стратегії та системи національної безпеки, які б забезпечували її як повноцінного суб'єкта міжнародних відносин.

  Скачати повний текст

Проаналізовано феномен інтерсуб'єктивного політичного знання, який розглянуто як результат процесу, що є дискурсивним за своїм характером. Виділено та проаналізовано чинники, які обумовлюють формування ітерсуб'єктивного політичного знання: політична мова, наявні у суспільстві "фонові" політичні знання, політичний світогляд суб'єкта пізнання, морально-етичні норми та цінності, проведення процедури публічного дискурсу щодо визначення змісту політичного знання. Доведено, що дані фактори є соціокультурними та становлять систему, в якій політичній мові належить системотвірна роль.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження принципів утвердження, пізнання та переживання просторово-часових вимірів політики. Побудовано цілісний концепт політичного простір-часу, запропоновано оригінальне тлумачення категорій політичного простору та політичного часу на трьох рівнях аналізу: простір-часу політико-аналітичного дискурсу; просторово-часових означень політичного виміру буття людини; простір-часу інтерсуб'єктивних структур політики. Описано механізми часової змінюваності політичного простору та досліджено принципи їх функціонування з використанням методологічного інструментарію постструктуралізму та постмодернізму, зокрема, філософського розрізнення (фр. differance). На базі евристичного потенціалу розробленого концепту простір-часу політики проаналізовано проблему політичної ідентичності людини у політичному вимірі її буття.

  Скачати повний текст

Висвітлено ідейно-теоретичні засади вивчення національної безпеки у світових та українських теоретико-політичних дослідженнях. З'ясовано ступінь сформованості національних інтересів України як основи, на якій грунтується національна безпека та відповідно до якої визначаються загрози щодо її порушення. Досліджено теоретичні засади визначення існуючих видів загрози національній безпеці України у вітчизняній теоретико-політичній думці (у положеннях нормативно-правової бази, програмах політичних партій, розробках провідних науково-дослідних установ і науковців) та їх відповідність визначеним національним інтересам. Проаналізовано концептуальні підходи щодо обгрунтування шляхів забезпечення національної безпеки України та цілісність концепції національної безпеки держави у вітчизняній теоретико-політичній думці.

  Скачати повний текст