Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше в українській історіографії досліджено проблему формування новоімперської сталінської ідеології та політики в контексті українсько-російських етнонаціональних відносин в Україні в період між Першою і Другою світовими війнами. Висвітлено здійснення національної політики РКП(б) і особисто Й.В.Сталіна щодо України, зміст і характер якої був спрямований на гальмування українського національного відродження, що мало місце у 1920-х рр. У логічній послідовності проаналізовано питання формування та зміни етнічної структури населення республіки, врегулювання етнотериторіальних проблем (зовнішніх і внутрішніх), хід і особливості коренізації (українізації) через призму українсько-російських етнонаціональних відносин. Комплексно досліджено наслідки голодомору, депортацій і репресій, що мали місце в Україні, реверсійна русифікаторська політика, згортання українізації.

  Скачати повний текст

Проаналізовано погляди Олександра Погодіна (1872 - 1947 рр.) - відомого славіста та діяча російського лібералізму, одного з лідерів неославізму, який у своїй професійній та громадській діяльності звертався до української тематики. Уперше висвітлено українські сюжети, наявні у науковій спадщині відомого російського науковця. Детально досліджено позицію О.Погодіна щодо українського національного руху. Простежено еволюцію його поглядів на українське питання. Висвітлено значення українського питання в контексті ідеології неославізму. З'ясовано вплив неослов'янського руху на російсько-українські стосунки.

  Скачати повний текст

Висвітлено головні тенденції в розвитку українсько-російських відносин у 1917 - 1922 рр., їх специфіку та вплив на українську державність. Проаналізовано шляхи втрати Україною суверенних прав у державно-політичному, господарському та культурному житті. Відзначено невідповідність задекларованих більшовиками принципів національно-державного будівництва їх практичній діяльності.

  Скачати повний текст

Надано оцінку практиці радянської держави та ідеології КПРС з метою визначення характеру, змісту та напрямків всієї етнонаціональної та етнокультурної політики в Закарпатті. Досліджено процеси консолідації українців Закарпаття в складі української нації та встановлено, що в середовищі творчої інтелігенції в більшості народу розвиток традицій української національної культури сприймався як альтернатива ідеологічній комунізації. Обгрунтовано висновок, що головною метою комуністичної влади в Закарпатті 1945 - 1991 рр. було утвердження в краї соціалістичних, господарських, політичних та ідеологічних порядків. З метою прискорення цього процесу в краї державними органами влади спішно створювалась російська (російськомовна) національна меншина, представники якої займали керівні політичні, ідеологічні та економічні посади та стали надійною опорою нового комуністичного режиму.

  Скачати повний текст

Досліджено поняття національна свідомість, систематизовано визначення, наявні на даний час у науковій літературі, висвітлено процес зародження, становлення і розвитку національної свідомості українців. Визначено чинники понівечення національної свідомості українців, вплив на національну свідомість українців політики русифікації, яка мала глибоке історичне коріння і могла здійснюватися лише за умов колоніальної залежності та бездержавності України. Проаналізовано умови формування національної свідомості особистості та роль регіонального телебачення і радіомовлення у формуванні національної свідомості молоді. Як важливий чинник державної молодіжної політики визначено інформаційно-пропагандистську діяльність регіонального телебачення і радіомовлення. Зроблено висновок, що реалії незалежної України вимагають принципового підходу до створення україномовного середовища в інформаційному просторі регіонів, до пропаганди національних ідеалів, нових концептуальних підходів до інформаційної політики. Наведено рекомендації для телерадіожурналістів регіональних засобів масової інформації зі створення ефективної моделі формування національної свідомості молоді.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні причини, методи, шляхи та результати впливу української та російської національної меншини на зовнішню та внутрішню політику Російської Федерації та України та міждержавні українсько-російські відносини. Розглянуто роль національних меншин як фактора розвитку сучасних українсько-російських міждержавних взаємин. Визначено основні проблеми, актуальні для обох держав під час планування та реалізації політики щодо забезпечення прав та інтересів національних меншин. Запропоновано шляхи вдосконалення існуючих відносин, надання їм динамізму та виведення на якісно новий рівень.

  Скачати повний текст

Проаналізовано інституційно-конфесійні та переважно негативні та трагічні для українців етноконфесійні трансформації на Правобережній Україні та на західних українських - автохтонних і етнічних землях у XIX - першій половині XX ст. (до 1945 р.). Відзначено, що "обрусение" - дискурс самодержавно-церковної політики в XIX ст. - нівелювало національні особливості культурного та релігійного життя українців на Правобережній Україні. Істотні трансформації церковного, національного та культурного життя відбувалося в Галичині та Закарпатті під австро-угорською, мадярською та польською владою, але найглибшими й найтрагічнішими були на теренах етноконфесійного прикордоння - на Холмщині, Підляшші, Лемківщині. Зауважено, що у період Другої світової війни (1939 - 1945 рр.) під церковно-релігійне життя України було закладено "міну сповільненої дії", якою став насильницький перехід частини ієрархів і духовенства Православної церкви в західних областях України під юрисдикцію Московської патріархії. Саме це значною мірою спричинило в період німецької окупації розкол і конфронтацію в Українському православ'ї, утворення ворогуючих церков - Автономної православної церкви та Української автокефальної церкви. Зазначено, що окупаційна німецька політика щодо церков і релігійних груп в Україні мала на меті усіма засобами перешкоджати встановленню єдиної Української православної церкви. Показано, що німецька окупаційна влада ефективно протидіяла становленю Києва як центру українського православного життя та виокремленню з середовища православних ієрархів авторитетного лідера, який був би здатним очолити рух за встановлення канонічного статусу Київської митрополії та таким чином консолідувати всі течії Українського православ'я, остаточний демонтаж усієї системи керування православним церковним життям в Україні й тотальне його підпорядкування окупаційній адміністрації на початку 1943 р. спричинили далекосяжні наслідки. Зазначено, що до повернення в Україну радянської влади інституціалізаційно-конфесійна трансформація всього православного комплексу дійшла до такого ступеня, яка дозволила без зайвих зусиль формалізувати його в межах Руської православної церкви та нав'язати йому таку модель іманентного виживання, яка цілком влаштовувала радянську тоталітарну систему. Зроблено висновок, що наслідки цих історичних інституалізаційно-конфесійних та етноконфесійних трансформацій мають дискурсну рефлексійність на сучасний стан та тенденції розвитку православ'я в незалежній Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено діяльність громадсько-політичних організацій та Народного Руху України (НРУ) впродовж 1989 - 1996 рр. Проаналізовано національний аспект діяльності НРУ. Висвітлено розробку національної програми, її зміст, а також діяльність щодо її пропаганди, втілення в життя в процесі державотворення в незалежній Україні.

  Скачати повний текст

Виявлено доктринальні засади та функціональні виміри впровадження інтернаціоналізму у селянське середовище України у 20 - 30-ті рр. ХХ ст. На базі вперше введених у науковий обіг документів і матеріалів розглянуто історичні обставини створення та діяльності селянських спілок, кооперативних організацій та добровільних товариств національних меншин. У світлі сучасних концептуальних підходів визначено роль міжреспубліканських контактів селянських об'єднань у насадженні уніфікованих форм радянської громадськості, виявлено механізми, спрямованість та оцінено ступінь ефективності залучення селянства України до загальносоюзних господарсько-політичних компаній. Розкрито зміст, визначальні чинники та діалектику соціальної рефлексії організованого селянства на події за кордоном. Висвітлено участь громадських об'єднань радянського села у діяльності Міжнародного кооперативного альянса, МОДРу та Міжнародного Червоного Хреста. Здійснено темпорально-компаративний аналіз функціонування селянських спілок України та країн "народної демократії" у процесі аграрних перетворень.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено можливості та передумови формування в Україні політичної нації. Визначено основні теоретико-методологічні принципи евентуальної парадигми її дослідження. Прогнозовано чинники та тенденції, що сприяють, чи, навпаки, перешкоджають процесам національного будівництва в Україні. Розглянуто вітчизняний етнополітичний організм як складну та динамічну систему політизованих етнічних колективів різного таксону. Побудовано базову гіпотетичну модель організації міжетичних відносин і принципів функціонування соціально-економічної, політичної, культурної та інших систем українського соціуму, які складають змістовне наповнення феномену політичної нації як такої.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретико-методологічний підхід до аналізу людського виміру етнонаціональної політики. Подано характеристику цього виміру, основою якого є ступінь розвитку та реалізації основних прав і свобод людини. Визначено, що суттю людського виміру етнонаціональної політики є здійснення прав людини, серед яких національні права, права націй і етнічних меншин займають визначальне місце. Проаналізовано основні підходи до проблеми співвідношення індивідуальних і колективних прав. Зроблено висновок, що правомірність колективних прав має перевірятися правами індивіда. Установлено, що суб'єктом права на самовизначення є кожна етноспільнота, але форми та рівні самовизначення мають бути різними. Розглянуто перспективи самовизначення різних етнокомпонентів українського суспільства. У контексті людського виміру висвітлено проблему толерантності в етнонаціональних відносинах.

  Скачати повний текст

Розглянуто соціально-філософський аспект проблеми формування етнонаціональної свідомості в Україні. Проаналізовано сучасні підходи щодо розгляду означеної проблеми в соціальній філософії та філософії історії. Обрунтовано зміст понять і структуру етнонаціональної свідомості. Проаналізовано співвідношення категорій етносу та нації, етнічного та національного, національного й інтернаціонального. Основну увагу зосереджено на проблемі генезису свідомості соціальної спільноти від етнічного до національного. Охарактеризовано складність і багаторівневість категоріального усвідомлення процесів формування етнічної та національної свідомості. На підставі соціально-філософського аналізу літописної та філософсько-літературної спадщини України XI - XVI ст. висвітлено питання подолання етно-національного відчуження українців і відродження національної ідентичності. Досліджено основні етапи формування національної свідомості особистості в сучасній Україні.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний, синтетичний аналіз розвитку та функціонування української національної ідентичності (НІ) на сучасному етапі розвитку філософської думки як складного утворення, що тісно пов'язано з загальними етапами розвитку суспільства. Визначено зміст і теоретико-методологічні засади поняття національної ідентичності, показано її структурно-функціональну роль у націотворчих процесах. Розкрито суть понять романтичного, модерного та постмодерного націоналістичних дискурсів, а також наративну природу ідентичності як "оповіді про життя". На підставі використання змісту поняття нормативної ідентичності запропоновано метод аналізу української НІ для аналізу різних чинників формування НІ. Виділено три національних дискурси, на підставі яких проходить конструювання НІ, зокрема, романтичний, модерний, постмодерний. Проаналізовано наукові, художні та публіцистичні тексти, в яких описується НІ як наративна оповідь, а також особливості конструювання ідентичності як наратива в даних дискурсах.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано роль етнокультурного фактора на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Розроблено теоретичну модель комплексного механізму формування та реалізації державної етнокультурної політики та визначено шляхи його оптимізації. Обгрунтовано основні параметри цієї політики. Запропонована модель передбачає здійснення вибору принципово нових підходів до регулювання ектнокультурних процесів на підставі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду, провадження сучасних технологій державного та громадського сприяння етнокультурному розвиткові суспільства.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено регіональні особливості політики коренізації (українізації) в УСРР. На підставі дослідження певних джерел і літератури проаналізовано партійно-директивні принципи національної політики більшовиків. Розкрито основні положення українізації. Запропоновано нове етнополітичне районування регіонів УСРР та виділено чотири етнополітичні регіони, а саме: Києво-Волинський (колишні Київська, Волинська та Подільська губернії Російської імперії), Полтавсько-Чернігівський (колишні Полтавська та Чернігівська губернії, а також Сумський округ Харківської губернії), Донецько-Криворізький (колишні Катеринославська, Донецька та Харківська губернії без Сумського округу) і Південно-Західний (колишня Одеська губернія). Вивчено регіональні особливості в інтерпретації партійно-радянським керівництвом суті українізації та її реалізації. Досліджено участь національних меншин у політиці коренізації в УСРР, їх ставлення до неї. З'ясовано вплив регіональних особливостей українізації на загальнореспубліканський рівень її запровадження.

  Скачати повний текст

Висвітлено головні наврямки державної етноконфесійної політики на території УРСР у період 1944 - 1953 рр. Показано особливості та відмінності у її здійсненні в Україні та РРФСР. Проаналізовано попередні етапи державно-церковних відносин у СРСР та УПСП, а також виявлено причини, що зумовили їх зміни у повоєнний період. Розглянуто взаємозв'язок між зміною етнічного складу населення України, що відбувся внаслідок подій війни та повоєнної етнонаціональної політики радянського уряду та його конфесійною структурою. Досліджено динаміку чисельності релігійних громад, служителів культу, богослужбових приміщень, що дало змогу зробити висновки про реальний вплив реалізації державної релігійної політики на зміни релігійної інфраструктури у повоєнній Україні. Показано роль і місце Російської Православної Церкви в етнотрансформаційних процесах. Здійснено спробу цілісного дослідження діяльності релігійного підпілля.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено політичний та ідеологічний доробок української соціал-демократії у сфері вирішення українського питання в Російській імперії на початку XX ст. Проведено систематичний та узагальнювальний аналіз української соціал-демократичної преси Російської імперії як цілісного та самостійного явища. Досліджено зміст публікацій, які певною мірою стосувалися українського питання. На базі широкого кола джерел та різнотипної літератури вивчено процес становлення періодики Революційної української партії, Української соціалістичної партії, Української соціал-демократичної робітничої партії, Української соціал-демократичної спілки, а також різноманітні проекти вирішення українського питання в Російській імперії. На підставі періодичних видань з'ясовано ставлення різних ідейних течій в соціал-демократичному русі Наддніпрянщини до розв'язання українського питання в Російській імперії. Завдяки запровадженню до наукового обігу значного масиву недосліджених матеріалів преси початку XX ст. й архівних документів по-новому оцінено певні історичні факти та події, представлено соціал-демократичну періодику як складне багатожанрове та багатовидове явище як один з факторів реалізації українського питання в Російській імперії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст