На прикладі Донбасу досліджено досвід боротьби держави з такими соціальними явищами, як дитяча безпритульність, бездоглядність і злочинність після звільнення регіону від нацистської окупації та закінчення Великої Вітчизняної війни (1943 - 1953 рр.). Встановлено основні причини виникнення досліджуваних негативних соціальних явищ, визначено масштаби даної проблеми. Проаналізовано законодавчу та розпорядчу базу роботи органів радянської влади, спрямованої на боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та злочинністю, розглянуто основні методи ліквідації цих явищ. Наведено загальну характеристику владних структур, основним завданням діяльності яких було усунення їх негативних проявів і стабілізації ситуації у регіоні щодо рівня дитячої безпритульності та правопорушень. Досліджено діяльність спеціальних дитячих виховних установ для категорії дітей із статусом діти-сироти та бездоглядні, а також призначених для утримання неповнолітніх правопорушників і злочинців. Визначено роль громадськості у справі допомоги дітям вулиці. Проаналізовано стан матеріального забезпечення знедолених дітей, охарактеризовано соціально-побутові умови їх життя. Розкрито особливості організації навчально-виховного процесу у спеціальних дитячих установах, показано специфіку дозвільного життя вихованців.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання трактування явища "організованої злочинності" у соціоправовому вимірі, починаючи з 1920-х рр. і до нашого часу, правову регламентацію протидії організованій злочинності з боку партійних і державних органів влади, особливості кримінального законодавства УСРР у контексті боротьби з організованою злочинністю. Досліджено механізм діяльності організованих злочинних угруповань та основні фактори, що сприяли існуванню, поширенню та відтворенню організованої злочинності у 1920-ті рр. Обгрунтовано основні проблеми та досягнення у організаційному та правовому забезпеченні протидії організованій злочинності з боку правоохоронних структур, висвітлено основні напрямки діяльності щодо припинення та профілактики різних форм організованої злочинності під час непу.

  Скачати повний текст

Сформульовано зміст поняття державно-правового механізму захисту прав неповнолітніх та охарактеризовано його основні елементи: суб'єкти, об'єкти, нормативно-правову базу, форми та методи діяльності державних органів та громадських організацій у даній сфері, а також гарантії досягнення основної мети. Проаналізовано пріоритетні напрями діяльності держави щодо захисту прав неповнолітніх в Українській РСР у 1960 - на початку 1980-х рр. Особливу увагу приділено дослідженню організаційних та правових форм захисту прав неповнолітніх, а також взаємодії державних органів та установ з громадськими організаціями та окремими громадянами. Розроблено рекомендації щодо удосконалення державно-правового механізму захисту прав неповнолітніх на сучасному етапі розвитку України.

  Скачати повний текст

Досліджено політико-правові підходи національних урядів України в період визвольних змагань 1917 - 1920 рр. та уряду радянської України протягом 1917 - 1927 рр. до вирішення проблем власності та кримінально-правової охорони власності від протиправних посягань. На підставі результатів вивчення законодавчих актів, архівних документів і матеріалів, періодичних, наукових видань проаналізовано практику законотворення, висвітлено питання становлення та діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби з посяганням на власність. Досліджено особливості системи кримінально-правових норм, спрямованих на охорону власності. Дана система існувала у кримінальному законодавстві радянської України до його кодифікації та у Кримінальних кодесах УСРР 1922 і 1927 рр. Внесено пропозиції щодо урахування минулого досвіду кримінально-правового забезпечення захисту власності з застосуванням нового кримінального закону та вдосконаленням засобів боротьби з протиправними посяганнями на неї.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексно-історичним дослідженням кримінальної злочинності і боротьби з нею в Донбасі (1921-1928 рр.). Вперше відтворено картину кримінального світу регіону в період непу, виявлені специфічні риси злочинності перехідних історичних періодів. На основі недоступних раніше архівних матеріалів досліджено процес вирішення організаційного та кадрового питання в правоохоронних органах цього часу, розглянуті основні напрямки роботи цих органів та проаналізовано рівень результативності їх дій.

  Скачати повний текст

Досліджено процес становлення та правове регулювання діяльності системи державних органів і громадських організацій, уповноважених вести боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх. Охарактеризовано головні напрямки профілактики даних негативних явищ серед неповнолітніх за допомогою захисту їх прав у різних сферах життя. Акцентовано увагу на систематизації досвіду роботи з дітьми, які вже вели безпритульний спосіб життя, залишилися без нагляду дорослих, вчиняли правопорушення. Проаналізовано правові засади політики тодішнього уряду стосовно боротьби з правопорушеннями неповнолітніх виховними методами. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення правового регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх на сучасному етапі розвитку України.

  Скачати повний текст

У ході дослідження вперше узагальнено історіографію з проблеми правового регулювання діяльності спеціальних закладів (шкіл) для неповнолітніх правопорушників в Україні та уведено до наукового обігу значну кількість раніше не опублікованих архівних документів і матеріалів, що зберігаються у Центральному державному архіві громадських об'єднань України та Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Зроблено ретроспективний аналіз історичних і правових предумов становлення спеціальних закладів (шкіл) для неповнолітніх правопорушників. Зазначено, що історичними передумовами є природні, мілітарні, репресивні. Правові передумови тісно пов'язані з історичними, а саме: внаслідок глобальної мілітарної ситуації та репресивної системи в державі проблема подолання безпритульності, бездоглядності та правопорушень неповнолітніх вимагала: створення законодавчої бази, на основі якої формувалися заклади для неповнолітніх правопорушників та приведення цієї законодавчої бази у відповідність до міжнародних правових актів. Детально рокрито основні етапи формування нормативно-правової бази діяльності спеціальних шкіл для неповнолітніх правопорушників протягом 1964 - 1995 рр. Витокремлено особливості законодавчого врегулювання діяльності установ соціальної реабілітації на сучасному етапі, що проявилися у зміні їх підпорядкування та порядку направлення до них дітей з девіантною поведінкою, виявлено недоліки чинного законодавства.

  Скачати повний текст

Розглянуто історико-правові проблеми становлення, розвитку та практичної діяльності системи органів й установ виконання покарань України як складової частини карально-охоронного механізму. Установлено, що Головне тюремне управління виникло та зміцнилось як орган виконавчої влади державного апарату царської Росії, основу діяльності якого становили організаційні функції стосовно налагодження діяльності з забезпечення одноманітних умов виконання кримінальних покарань на всій території імперії, у тому числі в Україні. Вивчено правові засади діяльності системи виконання кримінальних покарань за часів перебування при владі Тимчасового уряду, Української Центральної Ради, Гетьманату та Директорії. З часом, у радянський період існування, перебуваючи у підпорядкуванні НКВС, поєднавши у своїй компетенції правоохоронні та репресивно-каральні функції, система виконання покарань вийшла з фактичного підпорядкування органів влади та управління республіки й перетворилась на знаряддя вирішення соціально-політичних і економічних проблем в Україні шляхом беззастережних репресивних заходів.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення широкого кола архівних джерел проведено комплексний аналіз особливостей функціонування спеціальних дитячих установ УРСР воєнного та повоєнного періодів. Вперше у вітчизняній історичній науці проведено типологізацію даних установ за їх функціональним призначенням, особовим складом вихованців і специфікою діяльності. Досліджено суспільні умови, нормативно-правову базу й організаційне забезпечення роботи установ для дітей з особливим соціальним статусом і потребами. Узагальнено статистичні дані щодо формування мережі спецдитустанов, динаміки їх контингенту. Охарактеризовано умови утримання вихованців, показано об'єктивні труднощі функціонування установ для особливих категорій неповнолітніх громадян. Розкрито роль спеціальних дитячих установ у соціальній реабілітації дітей і підлітків, що постраждали внаслідок війни.

  Скачати повний текст