Розглянуто питання синкретизму поезії та прози в українському письменстві XVII - XVIII ст., генезу цього явища, його природу, форми існування та особливості розвитку. Об'єктом дослідження є учительні книжки, полемічні трактати та панегірики XVII - XVIII ст. Зазначено, що композиційні, тематичні та жанрові особливості поєднання поезії та прози свідчать про потужну риторичну традицію, котра сформувалася в літературі того часу, а також вказують на розвиток тогочасних прозових та поетичних жанрів на засадах риторики.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню художнього світу української імпресіоністичної повісті 20-х років XX століття. Головну увагу приділено жанротворчим пошукам митців, інтертекстуальності та внутрішній дискусійності, літературознавчому аналізу творів А.Головка, М.Івченка, М.Ірчана, Г.Косинки, Г.Михайличенка, В.Підмогильного, О.Турянського, Ю.Яновського. Повість розглядається як цілісна структура в плані вивчення домінуючих ознак її поетики, концепції героя, структури тексту (сюжет, композиція, конфлікт, часово-просторові координати).

  Скачати повний текст

На підставі багатопланового метакритичного дослідження сформульовано основні положення естетичної концепції постмодернізму, для пошуку сенсу змін в сучасній культурі у зв'язку з соціально-політичними та психологічними аспектами українського досвіду. Термінологізовано для української гуманітарної науки ряд понять і категорій постмодернізму. Виявлено обсяг і межі даного культурно-стильового явища. Запропоновано найновіший масив критичної та художньої літератури в Україні.

  Скачати повний текст

Розглянуто типологічні риси ідеологічно-естетичного руху, етіологію українського авангарду, специфіку реалізації стильових напрямків (футуризму, конструктивізму, експресіонізму, сюрреалізму), характер авангардистського експерименту в межах кожного напряму. Літературний авангард осмислено як явище конкретно-історичне, дискурсивне та органічне в національній культурі. Історичному авангарду в Україні властива автентичність експерименту, виразність ідеологічних установок, функціональність, техніцизм, близькість до соціальних та наукових дискурсів. Повоєнний авангард об'єднує спадкоємні явища сюрреалізму і стильові ерзаци, частково актуалізуючи формалістичні пошуки попереднього періоду. Значну увагу приділено проблемі стилізації, яка призводить до поступового розчинення авангардистського експерименту в синхронних дискурсах.

  Скачати повний текст

Досліджено українську прозу кінця XIX - початку XX ст. в аспекті внутрішніх закономірностей її художнього оновлення, включаючи становлення національного варіанта модернізму, що був створений на основі неоромантизму і зумовлений значною мірою національними ідеалами даного періоду. Встановлено, що динамічний розвиток українського письменства на межі століть обумовив появу нової образності на основі переосмислення архетипів художньої свідомості, виникнення в ній бароково-готичних тенденцій, посилення ліричних начал, своєрідного "співіснування" символізму, імпресіонізму, експресіонізму, їх синхронного вияву і формування в літературно-національний модернізм як систему з регламентуванням нової естетики традиційною національною етикою. На цій підставі встановлено, що український модернізм, визначним теоретиком якого визнано І.Франка, є одним з варіантів східнослов'янського, позначеного релігійним життєствердженням та зв'язками з продуктивними національними традиціями культури.

  Скачати повний текст

Досліджено художній світ української та німецької натуралістчної літератури останньої третини XIX ст. З'ясовано загальні закономірності художньої специфіки натуралістичної стильової течії в межах міжлітературного процесу цього періоду через окреслення історико-теоретичних принципів онтології натуралістичного мистецтва, типології наративного дискурсу натуралістичної літератури в обох культурах, що засвідчує літературно-типологічні відповідності. Проаналізовано ритуально-міфологічну поетику як результат проекції архетипної моделі на художній наратив натуралізму, що також призводить до фіксації психолого-типологічних відповідностей. Завдяки цьому окреслено специфіку національних особливостей українського та німецького натуралізму зважаючи на їх типологію. Встановлено основні тенденції та визначено їх значення для подальшого розвитку літератури кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження функціональності сновидінь у поетиці романтизму на матеріалі різних національних літератур (німецької, польської, української, австрійської, чеської та англійської). Протежено характерні тенденції відтворення ониричного світу у контексті вивчення споріднених естетико-філософських питань про роль несвідомого у романтичній концепції мистецтва. Запропоновано класифікацію сновидінь як структурних одиниць твору з урахуванням їх жанрової та родової специфіки. З'ясовано функціональні можливості сновидіння на різних рівнях часо-просторової організації твору - в сюжетному, авторському та соціально-історичному хронотопах. В науковий обіг введено схеми Н.Копистянської з метою теоретичного дослідження проблеми художнього часу і простору та для практичного вибіркового застосування до аналізу творів, продемонстровано їх практичні можливості як методології на конкретному матеріалі наукової роботи. Зроблено спробу осмислення проблем сновидіння у психологічному, філософському та культурологічному аспектах.

  Скачати повний текст

Вивчено текстові аномалії (ТА) як стрижневі елементи художніх текстів постмодернізму, дослідження яких пов'язане з установленням лінгвокогнітивних механізмів їх виникнення та функціонування в тексті. Встановлено, що текстові аномалії є виявом зовнішнього та внутрішнього текстового напруження. З концептуальної точки зору механізм виникнення ТА в англомовній постмодерністській художній прозі переважно базується на взаємодії (перетині, накладанні або злитті) текстових світів через їх суб'єктно-об'єктний або просторово-часовий фокуси, а також може грунтуватися на співіснуванні в тексті паралельних текстових світів, можливі точки дотику яких реконструюються читачем. Основними функціональними характеристиками ТА в англомовній постмодерністській художній прозі малої форми є: спрямованість на іронічну характеризацію персонажа як суб'єкта текстового світу, на акцентоване підкреслення текстової невизначеності як одного з виявів діалогізації художньої комунікації, використання ігрового моменту шляхом маніпуляції символікою контакту текстових світів.

  Скачати повний текст

Уперше системно висвітлено типологічну проекцію віддаленої за часом поетичної культури бароко у російській поезії XX ст. (у її авангардній і постмодерністській парадигмах) на матеріалі великої кількості поетичних текстів. Доведено спорідненість багатьох явищ поетики авангарду та постмодерністської естетики з генетично вкоріненими у попередній, хронологічно віддаленій стадії розвитку російської поезії моделями відображення світу, органічну присутність елементів культури "готового слова" у сучасній літературній свідомості. Творчість російських поетів XX ст. проаналізовано у контексті традицій слов'янського і західноєвропейського бароко. Визначено параметри актуалізації риторичного дискурсу у поетології та художній практиці російського авангарду та постмодернізму як істотного вияву типологічних зв'язків з віддаленою культурою. Висвітлено специфіку риторичних методів структурування поетичної мови за принципово нових умов і ситуацій розгортання ліричного тексту. Розкрито особливості рефлексії та трансформації культури бароко у поезії авангарду в цілому та індивідуальних художніх системах окремих поетів (В.Хлєбнікова, Б.Пастернака, В.Каменського, Б.Лівшиця). Здійснено спробу цілісної характеристики феномена необароко у поезії другої половини XX ст. Досліджено поетичні тексти сучасних авторів (О.Шварца, І.Жданова, Д.Бобишева, Д.Поліщука, М.Амеліна, С.Кекової, Г.Кружкова, В.Коллергорського). У жанрах сучасної поезії виявлено "знакові" для поетичного бароко риси емблематики, геральдики, релігійної медитації, віршованого підпису. Запропоновано трактування посилення християнського аспекту у саморефлексії ліричного суб'єкта в поезії другої половини XX ст. та поширення алегоричних способів біблійної герменевтики у поетичних текстах як часткове відображення філософсько-художнього контексту бароко.

  Скачати повний текст

Проаналізовано місце античної теми у концепції творчості українських неокласиків, російських акмеїстів і польських скамандритів. Висвітлено особливості героїнь античної міфології, літератури, історії та їх вплив на формування неокласицистського світогляду й естетики. З використанням античних сюжетів й образів порівняно неокласицистську та неоромантичну концепцію творчості, яка є опозицією в літературному процесі XX ст. та на новому етапі відтворює протистояння класицистів і романтиків наприкінці XVIII ст. Концепція, яка формується внаслідок осмислення неокласиками, акмеїстами та скамадритами античності, є неокласицистською, тобто містить у собі дискурс класицизму, але водночас є органічною часткою модерністських рухів епохи.

  Скачати повний текст

Досліджено типологію українського та грузинського романтизму; проведено комплексний аналіз способів вираження авторської свідомості-чуттєвості в поезії О. Чавчавадзе, Г. Орбеліані, В. Орбеліані, Н. Бараташвілі, Л. Боровиковського, М. Костомарова, В. Забіли, М. Петренка, М. Шашкевича, Т. Шевченка та ін. Розглянуто художні візії історичного минулого, діалог із природою, естетику духовності інтимної лірики українських і грузинських романтиків. Окремі розділи присвячено розгляду художньої спадщини Т. Шевченка та Н. Бараташвілі в інтертексті світового романтизму, а також рецепції творчості грузинських романтиків українськими інтерпретаторами.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив американської символічної школи на розвиток сучасного літературознавства. Охарактеризовано культурно-історичні та ідеологічні умови зародження та формування символічного літературознавства в США. Окреслено термінологічне поле американської символічної критики. Проаналізовано вплив ідей Е.Кассірера на літературознавчі погляди С.Лангер. Встановлено зв'язок символічної критики з теоріями символу, з літературознавчими методологіями, зокрема, з "новою критикою", російськими формалістами, частково з концепціями міфокритиків. Проаналізовано теорію символотворчості С.Лангер. Визначено зміст понять "протосимволу" та "презентивного символізму" як основних чинників концепцій С.Лангер. Проаналізовано літературознавчі теорії Н.Фрая, М.Фросса, Ф.Уілрайта, К.Берка, Л.Найта. Розкрито методичні засади аналізу художнього тексту, розроблені С.Лангер.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві розглянуто художню творчість письменників Празької літературної школи як цілісний гетерогенний текст, який містить елементи різних дискурсів: суспільно-політичного, історичного, ідеологічного, літературного. Виявлено найбільш показові форми інтертекстуальної взаємодії, простежено її багаторазовий характер. Висвітлено взаєморецепцію "пражан" як основу формування літературної школи. У межах аналізованого явища розкрито процеси інтеграції та дезінтеграції, запропоновано критерії диференціації школи та групи й обгрунтовано доцільність корекції усталеної щодо них дефініції. Показано, що дослідження триєдності текст - контекст - інтертекст відкриває перспективи для системного осмислення даного літературного феномена як цілісного явища в історії української літератури XX ст.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему постмодерністської рецепції міфу. Досліджено аспект становлення жанру постмодерністського роману, проаналізовано типологічність постмодерністського та міфологічного світовідчуття, виявлено форми впливу міфопоетичної системи на формування художньо-естетичної доктрини постмодернізму. Вивчено функціонування жанру постмодерністського роману за позаструктуралістською методологією. На прикладі творів Дж.Фаулза, У.Еко, К.Рансмайра, Ю.Андруховича розглянуто особливості формування жанрових ознак постмодерністського роману на підставі традиційних міфологічних мотивів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості дискурсу літературного постмодернізму в національних літературах - українській, російській та польській на рівні образної структури художнього твору. Розмежовано основні онтологічні параметри постмодерного персонажа досліджено екзистенційний вимір героя (твори Т.Конвіцького, Л.Петрушевської та О.Забужко). Описано в порівняльному аспекті способи постмодерного вирішення проблеми норми/маргінальності людського буття і поетичні засоби цього вирішення (В.Єрофеєв, Ю.Іздрик, Є.Пільх). Проведено типологізацію випадків ентропії образу-персонажа в окремих творах з метою визначення головної поетикальної проблеми постмодернізму - цілісності образу (А.Бітов, П.Гуелле, Ю.Андрохович). Особливу увагу приділено класифікації типології постмодерного персонажа в історико-літературній перспективі відповідно до типу творчості митця.

  Скачати повний текст

Узагальнено та систематизовано дані про творчу діяльність українських і англо-американських символістів, особливості розвитку символізму в Україні. Досліджено у зіставленні лірику поетів символістів на тематичному, образотворчому та міфопоетичному рівнях, розкрито особливості символістського моделювання дійсності. Висвітлено засоби текстуального вияву символістського дискурсу, особливості його функціонування в українській, англійській, американській літературах. Проаналізовано міфологеми, міфологічні сюжети, образи, мотиви в ліриці українських та англо-американських символістів.

  Скачати повний текст

Досліджено неореалізм як теоретико-критичний дискурс в українському та російському літературознавстві ХІХ - ХХ ст. Встановлено, що інтенційно виявившись у творчості реалістів ХІХ ст., неореалізм розвивався впродовж усього ХХ ст. Проаналізовано особливості його зародження й еволюції у численних концепціях українських та російських письменників, критиків, теоретиків і літературознавців, які сформували традицію теоретичного наповнення поняття "неореалізм". Визначено неореалізм як модерну (з 1980-х рр. - постмодерну) стильову тенденцію, котра засвідчила вияв у новітньому мистецтві реалістичного типу творчості у контексті властивій реалістичній естетиці здатності органічно поєднуватися з модернізмом та постмодернізмом (як своєрідне "перехідне" синтезоване художнє явище).

  Скачати повний текст

Зазначено, що творцями модерного роману були футуристи, а також письменники, які не належали до авангардистських угрупувань. Виділено дві моделі одного жанрового різновиду. У вивченні жанрової своєрідності аналізованих творів акцентовано увагу на визначенні або запереченні митцями-новаторами класичної моделі роману, що зумовлює різноспрямованість художніх пошуків у плані оновлення даного жанру. Романну творчість українських романістів-новаторів висвітлено на широкому тлі літературних явищ і культурних процесів, що відбувалися в Україні та Європі, а також у контексті ідейних і художніх переконань кожного з митців-експериментаторів. Модерний, експериментальний роман 1920-х рр. розглянуто як жанр синтетичний, в якому утвордження нового засобу художнього осмислення дійсності за допомогою ігрових категорій (пародії, мотивів маски, двійництва), сатири, іронії, мета-аспекту, жанрово-стильової дифузії, ведення творчого діалогу з читачем.

  Скачати повний текст

Уперше український неоромантизм 1920 - 1930 рр. досліджено в контексті розвитку європейської культури, не лише як стильову літературно-мистецьку течію, а й як життєву настанову, принципову позицію тогочасних українських діячів культури, які шукали шляхів виходу з драматичної ситуації зіткнення національних ідеалів з комуністичними ідеями. Виявлено опосередковану літературно-художню паралель неоромантизму українських митців до специфічних особливостей творчого ряду європейських (Р. Кіплінг, О. Уайльд) та російських (М. Гумільов) письменників. Проведено порівняння мистецьких тенденцій, які накреслилися в європейському та вітчизняному неоромантизмі кінця XIX - першої чверті XX ст. та відобразилися в літературі та кіномистецтві 1930 - 1980 рр.

  Скачати повний текст

Досліджено містичні символи як художній компонент поетики романтизму. Запропоновано системний аналіз вихідних, містичних символів, що, на відміну від похідних, первинні та розвивають із себе низку значеннєвих асоціацій, створюваних художником слова романтичної епохи, яка визначає ці містичні символи з урахуванням колективно-несвідомих інтересів, спрямованих на чуттєвість. Виділено особливості використання автором містичної символіки у контексті й інтертекстуальних зв'язках, що має не тільки цільову настанову в системі поетичних образів, але і ритуальну у світорозумінні ліричного героя. Розкрито причини звернення поетів-романтиків до містичної символіки, пов'язані з містичними вченнями та масонськими школами в Росії ХІХ ст.

  Скачати повний текст