Проведено комплексне дослідження культурологічних і мистецтвознавчих аспектів становлення візуального мистецтва кінця XX - початку XXI ст. Розкрито сутність основних смислогенеруючих категорій - діяльності, комунікації, візуальності. Розглянуто проблеми морфогенезу сфери візуального та візуального мистецтва, зокрема, як динамічного цілісного явища кінця XX - початку XXI ст., розвиток якого підтверджує ідеї самоорганізації, поліонтологічності структурування систем у "нестабільному середовищі". Доведено, що кардинальні зміни у формогенезисі (гібридизації та концептуалізації візуальної форми) спричинили виникнення явищ "розсіювання" та формування інтегративного "візуального мислення", що ввібрало в себе акціонізм, проектний тип мислення, а також неканонічне пластичне мислення та нові технічні типи та підтипи (фотографічне, кінематографічне, телевізійне та відеомислення). Уперше в мистецтвознавстві візуальне мистецтво розглянуто як новий формат морфологічної структури сфери візуального, в якому реалізується весь "тезаурус бачення" (способи бачення), породжений візуальною культурою. З'ясовано, що використання такого "тезауруса бачення" дозволяє виокремлювати з культури повсякденності ті ресурси, без яких поповнення колосального "візуального архіву" людства неможливе. Доведено, що якісно новими умовами існування сучасного візуального мистецтва є ситуативність і втіленість. Зроблено висновок, що ситуативність на рівні припису означає реалізацію конкретних стратегій художнього "Я-проектування", а втіленість дозволяє сучасному художникові використовувати безліч форм репрезентації власних досягнень. Величезну кількість комбінацій цих візуальних форм розглянуто як версії художнього проекту. Виявлено, що візуальне мистецтво переборює ситуацію "розсіювання" і хаосу в постмодернізмі, а на наступному етапі свого розвитку починає "вибудовувати" "горизонтальні" лінії у морфогенезі, що дозволяє всій морфологічній моделі сфери візуального набути стійкості.

  Скачати повний текст

Досліджено процес становлення експресіонізму в західноєвропейській культурі початку XX ст., визначено його найважливіші ознаки. Проаналізовано, якими шляхами експресіонізм трансформувався майже в усі види мистецтва та визначив принципово нові підходи до розробки в творах літератури, музики, живопису, театру, кінематографа складних психо-фізіологічних станів людини (тривожності, страху смерті, крику, болю, божевілля, передчуття трагедії). Встановлено, що експресіонізму властива тенденція до синтезу видів мистецтва (живопис - танець, живопис - музика, література - живопис), яка виразно модифікується у синтез як співтворчість і збагачує мистецьку практику. Вперше в українському мистецтвознавстві цілісно проаналізовано досвід використання експерсіоністичних художньо-виражальних засобів у таких видах мистецтва, як живопис, театр, кіно, хореографія та показано, що твори українських митців не копіювали західні моделі, а значною мірою відображали національні традиції, витоки яких сягають часів міфо-поетичного світоставлення.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано структуру культурно-мистецького середовища як чинника творчої соціалізації особи. Висвітлено генезу культурно-мистецького середовища, сутністю якого є сукупність умов, що формуються в результаті інтенсивного впливу культуротворчих чинників. Розглянуто загальні характеристики історичних еталонів культурно-мистецького середовища, обгрунтовано припущення про доцільність реконструкції еталонних моделей минулого на користь сучасних культуро-творчих процесів. До наукового обігу введено ключові поняття дослідження "еталонна модель культурно-мистецького середовища" (виокремлено ознаки та сформульовано загальні характеристики), "творча соціалізація особи" (найвищий ступінь суспільної адаптації особи, який втілюється у художній формі творчої організації вільного часу та у спільній художньо-естетичній діяльності). Розроблено музично-естетичну модель спільної творчої діяльності як інструменту для створення сприятливих умов творчої соціалізації особи у культурно-мистецькому середовищі.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне культурологічне дослідження перформансу та перформативних процесів у мистецтві, соціальній сфері та політиці другої половини XX - початку XXI ст. Визначено сутність понять "перформанс", "перформативність", "перформативна дія", "перформативний простір", "акція", "акціонізм" а також "автор" і "глядач" у контексті перформансу, а також міждисциплінарні межі дослідження сучасного преформансу як феномену культури другої половини XX - початку XXI ст. Розглянуто взаємодію Автор - Глядач у перформативному просторі. Виявлено основні характеристики перформансу, відповідно до яких комунікативний зв'язок між Автором і Глядачем визначено як динамічний процес. Проведено порівняльний аналіз архаїчного ритуалу та сучасного перформансу, виявлено спільні та відмінні характеристики цих явищ, вивчено історичні прототипи сучасних перформативних дій. Встановлено історичні джерела перформансу та його репрезентації у мистецтві другої половини XX ст. Доведено, що перформативні характеристики властиві не лише "Live art", досліджено особливості їх вияву в різних сферах культури та мистецтва. Екстраполяції феномену перформансу досліджено на прикладі театральних систем А. Арто, Є. Гротовського, П. Брука, Р. Уїлсона, музичних концепцій Д. Кейджа, К. Штокгаузена, Ф. Гласа. Визначено перформативні характеристики сучасного медіапростору, реклами та політики. З'ясовано, що інтерактивне медіамистецтво, яке залучає аудиторію до комунікативного процесу, актуалізує проблему трансформації візуального сприйняття та виникнення нового способу функціонування мистецтва та культури в цілому. Зроблено висновок, що перформативні ознаки сучасної культури свідчать про зміни художніх епістем.

  Скачати повний текст

Вперше проведено системний аналіз теоретико-методологічних підходів до соціально-комунікативної інтерпретації феномену сучасного мистецтва. Запропоновано специфічний вимір у дослідженні сучасних художніх практик крізь призму "економіки символічного обміну", що адекватно висвітлює утилітарно-прагматичну роль сучасного мистецтва. Обгрунтовано розуміння віртуальної реальності як нового середовища для інноваційних художніх практик і художніх комунікацій, через які відображаються сутність та умови прояву рольової специфіки мистецтва в контексті "всепроникаючої" інтерактивності. Доведено взаємозв'язок мистецьких технологій і бізнес-комунікацій в аспекті застосування творчих методик під час створення комунікативних продуктів, технік, технологій; розкрито значення креативу для ефективності бізнес-процедур.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен художньої культури в онтологічному вимірі. Доведено, що онтологічні трансформації художньої культури XX ст. відтворюються стильовою парадигмою творчості, яку можна описати у рамках таких напрямків творчості, як модерн, авангард, сюрреалізм, соцреалізм та постмодерн. Встановлено, що видова диференціація просторових мистецтв здійснюється як архітектуроцентристський проект. З'ясовано, що видовищні мистецтва еволюціонують у напрямку глобального планетарного інформаційного синтезу, де домінують комп'ютерні технології.

  Скачати повний текст

Досліджено ціннісно-адаптаційний потенціал постмодерністського мистецтва, у контексті його нових філософсько-естетичних парадигм, функцій, колажно-монтажного принципу створення образу, руйнування видових, жанрових меж, зближення з життям та показано небувалу за глибиною і масштабом трансформацію світогляду людини. Розглянуто адаптаційні можливості сучасного мистецтва, закладені у новій концепції творчості постмодернізму, його ігрової, інтерактивної, плюралістичної природи, актуальної суті, яка формує розуміння сенсу існування не заради майбутнього, а вчить знаходити його у суб'єктивності. Зазначено, що радикальний досвід арт-практик розширює і поглиблює розуміння суті та змісту естетичного, трансформуючи традиційний досвід людства за двома головними напрямками: створення естетичного середовища існування людини й усвідомлення духовно-метафізичних основ її повсякденного буття. На підставі аналізу реального функціонування сучасного мистецтва, теоретичного доробку вітчизняних і зарубіжних філософів та естетиків висвітлено трансформацію класичної та формування основної проблематики некласичної естетики.

  Скачати повний текст