Побудовано методологію узагальненої теорії аналітичної визначності (А-визначності), надано узагальнену дефініцію А-визначності та введено її нові види ("майже" визначність та гранична визначність). Подано оригінальну О-логіку у вузькому розумінні слова на матеріалі перетворень геометричних фігур на площині. Розглянуто окремі види А-визначності в множинах різної природи, в першу чергу чисел, функцій, формул. Виділено основні фактори А-визначності, що дозволило уточнити та доповнити дефініцію А-визначності та дати характеристику об'єктивної й суб'єктивної А-визначності.

  Скачати повний текст

Дисертація є логіко-філософським дослідженням такого типу спілкування, як діалог. Виявляються та класифікуються види діалогу в історії філософії та логіки; визначається вплив основних мотивів Постмодерну на сучасні філософські та логічні дослідження діалогу; уточнюється, що для логічного аналізу діалогу універсальним є логіко-когнітивний підхід; розкриваються основні напрями розвитку сучасної інтеррогативної логіки; з'ясовуються схеми запитань як прямих та непрямих мовленнєвих актів; виявляються можливості та перспективи логіко-когнітивного моделювання діалогу за схемою запитання/відповідь (на прикладі твору Платона эГоргійю).

  Скачати повний текст

Проведено логіко-філософське дослідження розвитку теоретичних і практичних положень еристики в історії філософської думки. Розкрито сутність суперечки, розглянуто стратегії та тактики її ведення, наведено прийоми досягнення перемоги. Проаналізовано основні етапи розвитку компаративістського методу. Здійснено теоретичну реконструкцію основних положень та особливостей еристичних концепцій представників Східної та Західної філософських традицій. Основну увагу у межах Західної філософської традиції приділено вивченню еристичних теорій таких дослідників, як Аристотель, Р.Декарт. А.Шопенгауер і Ф.Прокопович. У межах Східної філософії розглянуто давньоіндійську та давньотибетську філософські традиції. На підставі застосування компаративістського методу виявлено спільні та відмінні риси, притаманні розробці еристичної проблематики у межах Східної та Західної філософських традицій.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розкрито комунікативну природу смислу та наведено оцінку перспектив формування оптимальної методології його дослідження. На підставі аналізу основних підходів щодо вивчення проблем смислу у ряді наук та філософії XX ст. виділено три парадигми дослідження смислу: "менталистську" (на основі підсистеми продукування смислу), "лінгвоцентристську" (на основі підсистеми розуміння смислу) та комунікативну (на основі синтезу підсистем смислоутворення та смислорозуміння). Побудовано системні моделі трьох парадигм, на підставі яких проаналізовано методологічну розвиненість менталістської та лінгвоцентристської парадигм і перспективи побудови єдиної методології дослідження комунікативного смислу, пов'язані з розробкою підстав і механізмів синтезу менталистської та лінгвоцентристської парадигм. Як логічний механізм такого синтезу запропоновано операції реістичного, атрибутивного та реляційного синтезу. Визначено різницю та відношення між поняттями "смисл" та "значення", показано важливість поняття "життєвий світ" для формування методології дослідження комунікативного смислу. Розглянуто методологічні наслідки прийняття комунікативної парадигми дослідження смислу, визначено її місце у сучасній методології пізнання.

  Скачати повний текст

Досліджено історію розвитку логіки в Україні у другій половині XIX - на початку XX ст. Виявлено особливості наукового доробку українських логіків даного періоду. Запропоновано визначення логіки як науки і форм мислення (поняття, судження, умовивіду) у концепціях українських науковців. На підставі проведеного аналізу запропоновано дві підстави для класифікації історії логіки відповідно до територіального розташування (Київської, Харківської, Одеської, західноукраїнської шкіл) та до напрямів, які підтримували логіки: традиційний (Ф.Зеленогорський, М.Лангес, П.Лейкфельд, Т.Мандибур, С.Остроумов, І.Продан, Г.Челпанов, П.Юркевич), психологічний (М.Грот, І.Копач), математичний (С.Балей, Є.Буніцький, Г.Веревський, Ф.Козловський, І.Слепинський, С.Шатуновський), метафізичний (С.Гогоцький, Г.Костельник, П.Ліницький, Й.Міхневич, О.Новицький. Значну увагу приділено новим напрямам, а саме: математичному та психологічному.

  Скачати повний текст

Проаналізовано методологічний доробок В.І.Вернадського та його внесок до філософії науки. Зазначено, що вчений розпочав теоретичні дослідження проблем методології науки за перших кроків самостійної наукової творчості, а також після його видатних науково-філософських узагальнень (проблеми радіогеології, стану простору живої речовини, теорії ноосфери). В.І.Вернадський запропоновував тезу, що істотна риса методології науки XX ст. є її якісна неоднорідність, мозаїчність, що відповідає неоднорідності досліджуваної сучасною наукою реальності. Зауважено, що В.І.Вернадський був попередником соціологічних і епістемологічних концепцій науки, розроблених Р.Мертоном, А.Койре, К.Поппером, Т.Куном, І.Лакатосом, П.Фейєрабендом, які створили сучасний соціально-історичний погляд на наукову творчість та її місце у культурі. У його працях вчений запропонував розглядати розвиток наукового знання як нелінійний. Це визначає парадигматику розвитку постнекласичної науки кінця XX - початку XXI ст. Розглянуто проблему обгрунтування специфіки методології емпіричного й описового природознавства, на чому наполягав В.І.Вернадський.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємозв'язок логіки та теології. Виявлено межу та значення застосування методів логіки у разі проведення аналізу теологічної проблематики. Досліджено особливості логічного аналізу класичних аргументів божественного існування (онтологічного, космологічного та теологічного) у межах традиційної та сучасної логік. Запропоновано два підходи до оцінки логіки як методу, який використовується для здійснення аналізу теологічних проблем. Один підхід виявляє домінуюче значення теології над логікою, де теологічні питання знаходяться у межах авторитету релігійних догм. Другий підхід відводить домінуючу роль логіці. У його межах виокремлено два напрямки, один з яких розкриває здатність логіки заперечити положення теології, логічний метод аналізу в межах цього напрямку постає як розкриття суперечностей теологічних проблем, другий напрямок розкриває можливість логіки підтвердити висновки теології. У межах цього напрямку методи логіки розглядаються як такі, що здатні довести істинність положень теології.

  Скачати повний текст

Визначено концептуальний апарат і принципи логічного аналізу аргументації. Обгрунтовано тезу щодо залежності витлумачення логіки як формальної або неформальної від особливостей аналізу логічної форми міркування та відповідно до цього запропоновано два підходи до аналізу аргументації в логіці. В межах формального підходу аргументацію проаналізовано переважно на синтаксичному та семантичному рівнях, а у межах неформального підходу - на прагматичному рівні. В межах формального підходу головними критеріями оцінки аргументації є правильність/неправильність, а у межах неформального підходу - прийнятність аргументів; релевантність аргументів тезу; "вагомість", достатність аргументів для обгрунтування тези. Проаналізовано передумови виникнення формального та неформального підходів у межах традиційної та сучасної логіки. Визначено основні поняття проблемного поля аргументації, встановлено їх взаємозв'язок.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософський аналіз проблеми взаємозв'язку логіки та філософії, на підставі якого виділено дві основні парадигми щодо вирішення досліджуваної проблеми. Проведено компаративістський аналіз різних концепцій взаємозв'язку логіки та філософії на традиційному та сучасному етапах розвитку логічного знання. Висвітлено можливості та перспективи подальших наукових досліджень проблем взаємозв'язку логіки та філософії.

  Скачати повний текст

Запропоновано інтерпретацію пізнавальних дій як модальних операторів, що поєднує результати досліджень в межах обох наявних традицій перегляду знань AGM і DDL, що дає можливість усунути протиріччя між ними та провести побудову динамічної модальної логіки перегляду знань DML. Розглянуто інтерпретацію пізнавальних дій як модальних операторів, що робить можливим розгляд пізнавальної дії в момент її проведення, завдяки чому відкриваються значні можливості для вивчення динаміки перегляду переконань і реалізується ідея динамічної логіки, що була запропонована, але не розроблена в попередніх дослідженнях зміни переконань. Уточнено зміст понять динамічної та статичної формули: динамічні вирази описують сам процес виконання пізнавальної дії, статичні вирази характеризують стан переконань до або після виконання доксастичних дій. Запропоновано можливість використання умовних доксастичних операцій, що реалізують доксастичні зобов'язання суб'єкта. Одержано формалізацію властивостей пізнавальних операцій у рамках DML, що дозволяє відповісти на питання щодо первинності та "чистоти" доксастичних операцій, прояснити роль постулату відновлення, який досі багатьма вченими вважається суперечливим, установити взаємозв'язок між пізнавальними операторами, обгрунтувати визначальну роль розширення в процесі зміни переконань і сформулювати мінімальний набір правил, достатніх для формалізації перегляду переконань у його динамічній інтерпретації. Запропоновано семантичну інтерпретацію доксастичної динамічної логіки на підставі семантики можливих світів Р. Сталнакера, що дозволяє виразити динамічний аспект перетворення переконань. Доведено несуперечливість системи аксіом DML у рамках запропонованої семантики. Уточнено розуміння описів стану й узагальнених описів стану, прояснено їх зв'язок з множинами та базами переконань: узагальнений опис стану є базою переконань і дає можливість урахувати наявність з невизначеним статусом, нескінченність об'єктної мови та можливість наявності суперечливих переконань, нормальний опис стану - це множина переконань, надана базовим світом, над яким проводяться перетворення.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємозв'язки логіки та раціональності на традиційному та сучасному етапах розвитку логічного знання. Для виявлення особливостей взаємозв'язків і взаємовпливу докласичної, класичної, некласичної та постнекласичної раціональності з традиційною, класичною та некласичною логікою розроблено логіко-раціональну модель пізнавальних процесів, що включає три складові: формулювання раціональних принципів стандартизації знання у теорії раціональності; формалізацію цих принципів у логіці, результатом якої є система формально-логічних принципів і засобів стандартизації знання; застосування формально-логічних принципів стандартизації знання у будь-яких логічних, філософських і наукових дослідженнях, що здійснюються згідно з раціональною традицією. Показано ефективність застосування розробленої моделі на різних етапах розвитку логічного знання. Виявлено, що сучасна логіка є оптимальним засобом уточнення змісту системи понять некласичної раціональності шляхом побудови їх формальних моделей; реконструкції основих схем раціональності - лінійної, мережевої й ігрової, використання яких дозволяє моделювати ефективну індивідуальну та групову діяльність суб'єктів як ключових елементів некласичної та постнекласичної раціональності; раціоналізації доведень у контексті штучного інтелекту.

  Скачати повний текст

На підставі дослідження філософських і логічних концепцій епох античності, середньовіччя, Відродження, Нового часу та Просвітництва встановлено, що на традиційному етапі розвитку логічного знання формуються основні характеристики логіко-аналітичного аналізу як методу дослідження філософської проблематики, яка базується на застосуванні аналітичного методу в поєднанні з логічними методами цієї епохи. З'ясовано, що в аналітичній традиції співіснують дві альтернативні стратегії логіко-аналітичного аналізу (доктринальна та методологічна). Визначено логічний та аналітичний рівні дослідження, на базі яких формується підхід, у якому застосовано трирівневу модель, що полягає у побудові змістового концепту проблеми, його логічному аналізі, філософському аналізі отриманих результатів. На підставі результатів дослідження алетичної логіки Г.Х. фон Врігта виділено основні характеристики логіко-аналітичного підходу до аналізу модальних понять, що базується на застосуванні логічних методів. Виявлено два основних напрямки дослідження норм у концепції Г.Х. фон Врігта на підставі розрізнення ним норм-описів і суто-норм. На підставі результатів дослідження проблеми пояснення та розуміння з'ясовано, що метод телеологічного пояснення Г.Х. фон Врігта об'єднує окрім логіко-аналітичного аналізу методи феноменології та герменевтики.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблеми, які виникають під час побудови формальних теорій для міркувань і дій у відкритому та непередбачуваному оточенні. Встановлено, що виконання соціальних дій за таких умов значною мірою визначається змінами в ментальних настановах діючих індивідів. Значне просування у поясненні інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій стає можливим тільки завдяки побудові моделей динамічного та мультиагентного середовища. Побудова теорії соціальної дії є інтегративним проектом.

  Скачати повний текст

Із використанням концептуального підходу проаналізовано основні логіко-семантичні ідеї, сформульовані представниками аналітичної філософії. Дані ідеї, узагальнені до рівня філософських концепцій мови, розглянуто у контексті проблем сучасної логіки, лінгвістики, теорії штучного інтелекту, а також таких філософських напрямів, як феноменологія, семіотика, герменевтика. Визначено фактори, що обумовили становлення логіко-семантичних концепцій мови, проаналізовано характерні особливості їх формування і закономірності розвитку. Логіко-семантичні концепції мови розподілено на формалістські (концепції логічного атомізму та логічного аналізу мови, логіко-семантична концепція Р. Карнапа) та неформалістські (концепції "мовної гри" та "мовленнєвих актів", інтенціоналістська концепція мови, антиреалістська концепція значення М. Дамміта). Висвітлено еволюцію аналітичної філософії (як перехід від формалістських до неформалістських концепцій мови) з урахуванням ідеї поступового включення у сферу логіко-семантичного дослідження прагматичного аспекту мови.

  Скачати повний текст

Визначено концептуальний апарат та принципи логічної побудови моделі еристичного дискурсу. Для цього проаналізовано напрями дослідження поняття "дискурс" у гуманітарному знанні з метою виявлення концептуального апарату для логічної реконструкції еристичного дискурсу у межах сучасної формальної та неформальної логіки. На підставі аналізу поняття "дискурс" у гуманітарному знанні виявлено основні підходи, що є необхідними для логічної реконструкції еристичного дискурсу: лінгвістичний підхід (дискурс як текст); семіотичний підхід (знаковий характер дискурсу); підхід комунікативної філософії (інтерсуб'єктивний характер дискурсу). Обгрунтовано девіантний характер еристичного дискурсу, зроблено висновок про обмежений характер його дослідження за методами логічної семантики. Досліджено логіко-філософські засади логічної прагматики як основного методу розробки можливостей логічної реконструкції еристичної суперечки.

  Скачати повний текст

Значну увагу приділено праксеологічним оцінкам, у контексті яких у межах логіки може бути розглянута будь-яка цілеспрямована дія людини. Досліджено два основні напрямки до аналізу поняття "дія" у сучасному логічному знанні: модель деревовидного універсуму та теоретико-ігрову модель. Проаналізовано суттєві для логіки складові елементи дії (розробка й оцінка альтернатив, прийняття рішень, оцінки "ефективно" та "економічно"). Сформульовано логічну схему праксеологічних оцінок. Проаналізовано поняття "дія" на підставі сучасних логічних підходів, а саме - логіко-когнітивного та логіко-феноменологічного. Альтернативи та зв'язок між ними репрезентується як можливі світи за допомогою семантики графів. Виявлено можливості та перспективи подальших наукових досліджень логіки праксеологічних оцінок.

  Скачати повний текст

Встановлено, що філософськими засадами логічного аналізу конфлікту є урахування дискретності та розгалуженості часу. Обгрунтовано, що підгрунтям логічного аналізу конфлікту може бути уточнена теоретико-ігрова семантика Я. Хінтики. Проведено систематизацію логічних засобів аналізу конфлікту на підставі з'ясування їх можливостей для моделювання конфліктної комунікації в межах сучасної формальної логіки. Показано на конкретному прикладі практичні можливості поєднання засобів декількох логік під час аналізу одного конфлікту.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження поняття предмета у контексті з'ясування єдності дедукції категорій та ідей розуму, розкрито значення проблеми трансцендентальної дедукції. Визначено тісний взаємозв'язок між трансцендентальною дедукцією категорій розсудку та ідей розуму, а також між метафізичною дедукцією категорій та трансцендентальною дедукцією ідей розуму. Запропоновано тлумачення трансцендентальної дедукції як інтенсіональної, по-новому розкрито функціональне значення судження й умовиводу як місць конституювання предмета.

  Скачати повний текст