Розглянуто питання патогенезу хронічного гепатиту С (ХГС). Обстежено 360 хворих на ХГС з різним ступенем активності патологічного процесу в печінці. Показано, що саме дисбаланс в системі перекисного окиснення ліпідів/антиоксидантного захисту суттєво впливає на механізми деструкції гепатоцитів, прогресування запального процесу в печінці та є причиною розвитку фіброзу та цирозу в її тканинах. Виявлено зміни у субпопуляційному складі лімфоцитів, що призводять разом з недостатністю інтерфероногенезу та зсувами у системі цитокінів до формування імунодефіцитного стану у хворих на ХГС. З метою корекції даних порушень використано індуктор ендогенного інтерферону аміксин IC і його комбінацію з синтетичним аналогом нуклеозидів веро-рибавірином. Експериментально підтверджено клінічний, антиоксидантний, імуномодулювальний і слабкий противірусний ефекти аміксину IC.

  Скачати повний текст

Проаналізовано патогенетичні особливості ураження печінки у разі хронічного вірусного гепатиту В (ХВГВ), що характеризуються розвитком у хворих вторинної імунної недостатності, погіршенням стану мікроциркуляції, особливо виражених у випадку холестазу. Показано взаємозв'язок між клінічними проявами, ступенем порушення імунного статусу, мікроциркуляції у хворих на ХВГВ і віком пацієнтів, тривалістю захворювання. Встановлено виражену імуномодулюючу дію системної ензимотерапії, її позитивний вплив на мікроциркуляцію та розв'язання холестатичного синдрому у хворих на ХВГВ у реплікативній фазі. Доведено вплив системної ензимотерапії на елімінацію вірусу гепатиту В у хворих на ХВГВ. Визначено предиктори ефективності системної ензимотерапії у хворих на ХВГВ.

  Скачати повний текст

На підставі виявлених особливостей клінічних проявів, білкового, вуглеводного та ліпідного обміну, системи перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) - антиоксидантного захисту (АОЗ), стану імунної системи та показників енергетичного метаболізму у хворих на неалкогольні стеатогепатоз і стеатогепатит на тлі цукрового діабету (ЦД) II типу та результатів клінічних досліджень впливу фітозасобів "Гепафіт-1", "Артишоку екстракт - Здоров'я", на фоні диференційованої дієти розроблено метод комплексної терапії хворих на неалкогольні стеатогепатоз і стеатогепатит у поєднанні з ЦД II типу. Установлено антиоксидантну, гепатопротекторну, протизапальну, гіполіпідемічну й імуномодулювальну дію зазначених фітозасобів. Доведено безпечність і доцільність їх застосування на фоні диференційованої дієти за метаболічних уражень печінки. Наведено результати експериментальних досліджень ефективності фітозасобу "Гепафіт-1" у щурів на моделі дексаметазонового діабету, ускладненого токсичним гепатитом, з'ясовано механізми фармакологічної дії препарату.

  Скачати повний текст

З метою підвищення ефективності діагностики, прогнозування та моніторингу перебігу хронічного гепатиту (ХГ) розроблено та впроваджено комплекс безпечних ехоконтрольованих черезшкірних пункційних втручань. Підвищено діагностичну інформативність ультразвукового дослідження УЗД ХГ (точність на 25,4 %) за рахунок введення нового ехосимптому - ехостигми. Розроблено концепцію обов'язкової для ХГ черезшкірної пункційної біопсії печінки, виконаної голкою-трепаном через безпечне акустичне вікно зі стандартизованої зони під безперервним УЗ-контролем з допплерографією, із застосуванням оригінальних прийомів покращання візуалізації голки та заходів виявлення, профілактики та купірування ускладнень, з наступним гістологічним аналізом біоптату за напівкількісною шкалою, з включенням оцінювання дисплазії гепатоцитів як прогностичного фактора розвитку гепатоцелюлярного раку. Скорочено протипоказання до біопсії печінки, розроблено способи її виконання у групах ризику. Обгрунтовано необхідність стандартизації зон біопсії печінки, обрано оптимальні для цього ділянки. Виявлено, що впровадження нових методик ехоконтрольованих черезшкірних пункційних втручань сприяє достовірному зниженню кількості ускладнень і підвищенню інформативності біопсії печінки на 16,7 % у пацієнтів, хворих на ХГ.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне клініко-епідеміологічне дослідження щодо визначення ролі іонізуючого випромінювання у формуванні захворюваності, поширеності та особливостей перебігу хронічного гепатиту в осіб чоловічої статі різних категорій спостереження, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС: в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС 1986 - 1987 рр.; в УЛНА на ЧАЕС 1986 - 1987 рр., евакуйованих з зони відчуження, які продовжили роботу вахтовим методом; в евакуйованих з м.Прип'ять; у мешканців 3-ї та 4-ї зон радіоактивного забруднення. Вперше визначено дозозалежне підвищення захворюваності на хронічний гепатит в УЛНА 1986 - 1987 рр. та УЛНА, евакуйованих протягом перших п'яти років після аварії (1986 - 1991 рр.), які зазнали опромінення у діапазоні доз від 50-ти до 500 сЗв та понад 500 сЗв. Встановлено вплив на формування патологічного процесу в гепатобіліарній системі не лише традиційних чинників, а й іонізуючого випромінювання у дозі 40 сЗв і більше, що обумовлює високий ризик захворюваності на хронічний гепатит (RR = 13,1840; 95 % довірчий інтервал 8,58 - 20,288). Вперше визначено залежність формування захворюваності та перебігу хронічного гепатиту від величини одержаної дози опромінення, віку постраждалих та етіологічного чинника. Протягом перших п'яти років після аварії найвищий рівень захворюваності на хронічний гепатит виявлено у наймолодшій віковій групі УЛНА (до 20-ти років у період опромінення).

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного дослідження змін метаболічної, гемокоагуляційної ланок гемостазу, функіонального стану нирок за хронічного токсичного гепатиту та цирозу печінки залежно від віку хворих. Встановлено функціональну та біохімічну взаємообумовленість даних порушень, виявлено вікові особливості патогенезу хронічних дифузних захворювань печінки, порушення функціонального стану нирок під час розвитку патологічного процесу та запропоновано метод ранньої діагностики гепаторенальної дисфункції. Обгрунтовано можливість фармакологічної корекції гепаторенальної дисфункції у даної категорії хворих за допомогою інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту лізиноприлу, встановлено його позитивний вплив на реологічні властивості крові та її антиоксидантний потенціал.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан систолічної та діастолічної функцій лівого шлуночка, зміни ворітно-печінкового кровообігу у хворих на хронічний гепатит за допомогою доплероехокардіографії. Виявлено, що у разі еу- та гіперкінетичного типів центральної гемодинаміки має місце компенсація порушень порто-печінкового кровообігу, а за гіпокінетичного типу - декомпенсація з порушенням порто-артеріального співвідношення. Уточнено зміни мікроциркуляції у хворих на хронічний гепатит. Оцінено вплив препаратів цитопротекторної дії (ессенціале, гептрал і мілдронат) на функцію міокарда, печінковий кровоток та мікроциркуляцію у хворих на хронічний гепатит, розроблено рекомендації щодо їх диференційованого застосування. Обгрунтовано показання щодо застосування в лікуванні хворих на хронічний гепатит препарату з позитивною інотропною дією - "Кліфту".

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвишення ефективності лікування хворих на хронічний гепатит (ХГ) шляхом застосування нового ентеросорбенту "Антрален" на підставі вивчення його клініко-імунологічних ефектів з урахуванням визначення взаємозв'язку між синдромом ендогенної інтоксикації та розвитком вторинного імунодефіциту у хворих. Доведено, що використання ентеросорбенту "Антрален" у хворих на ХГ сприяє скороченню терміну лікування, подовженню терміну ремісій та зменшенню частоти загострень. Показано, що поліпшення біохімічних показників і транспортної функції альбуміну, а також оптимізація функцій імунної системи щодо нормалізації показників клітинної та гуморальної ланок і процесів синтезу ІЛ-1 під дією антралену співпадає зі зменшенням термінів лікування та подовженням періодів ремісії хворих, які лікувалися традиційно. На підставі визначення дезінтоксикаційного та імуномодулюючого ефектів ентеросорбенту "Антралену" розроблено спосіб комплексного лікування ХГ шляхом його застосування.

  Скачати повний текст

Вивчено клінічні прояви, біохімічні, морфологічні, імунологічні зміни, фізико-хімічні властивості сироватки крові в хворих на хронічні гепатити та цирози печінки. Визначено вплив білкових, ліпідних та інших сполук на показники поверхневого натягу крові в обстежених хворих, проаналізовано дані тензометрії за різних активностей, стадій, етіологій захворювань печінки, залежно від супутніх уражень гастродуоденальної зони. На підставі параметрів міжфазної тензіометрії крові розроблено інформативні диференційно-діагностичний критерій та критерій визначення активності захворювання печінки. З урахуванням показників поверхневого натягу крові обгрунтовано ефективність Есенціале H в комплексному лікуванні хронічних гепатитів та цирозів печінки, розроблено тактику лікування цим гепатопротектором залежно від етіології захворювання.

  Скачати повний текст

Подані про особливості терапевтичного лікування 245 хворих на хронічний гепатит. Вивчені зміни стану перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту реологічних властивостей крові, печінкового кровоплину, функціональних властивостей геному та морфо-функціональних змін у хворих на хронічний гепатит в залежності від варіанту перебігу захворювання та в процессі лікування із застосуванням тіотриазоліну та пентоксифіліну. Показано оптимальну корекцію патогенетичних ланок захворювання при поєднанні вказаних медикаментозних середників.

  Скачати повний текст

Вперше визначено критерії клініко-біохімічних особливостей перебігу хронічного гепатиту (ХГ) невірусного генезу залежно від ступеня тяжкості та з урахуванням патології біліарної системи. Встановлено взаємозалежність між інтенсивністю процесів пероксидного окиснення ліпідів і ступенем тяжкості перебігу хвороби, у тому числі із супутньою патологією біліарної системи. Розглянуто механізми компенсації та декомпенсації деяких факторів антиоксидантної системи захисту у хворих на ХГ. Доведено позитивний вплив ербісолу на клініко-біохімічні, імунологічні показники, підсилення потужності антиоксидантної системи захисту (глутатіонової ланки). Обгрунтовано доцільність диференційованої корекції порушень клініко-біохімічних та імунологічних показників у хворих на ХГ залежно від ступеня тяжкості перебігу з урахуванням патології біліарної системи.

  Скачати повний текст

На підставі результатів клінічного обстеження та визначення біохімічних та імунологічних показників з'ясовано клініко-патогенетичні особливості гострого гепатиту В (ГГВ) у осіб з хронічними запальними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі та доведено необхідність застосування індивідуального підходу щодо їх лікування. Здійснено експериментальну комплексну оцінку дії екстракту ехінації пурпурової на морфофунціональний стан печінки за різних видів її уражень. На підставі одержаних даних, а також результатів клінічного обстеження, вивчення змін біохімічних та імунологічних показників у процесі лікування обгрунтовано доцільність застосування екстракту ехінацеї пурпурової в комплексній терапії хворих на ГГВ з хронічними запальними захворюваннями дихальних шляхів в анаменезі.

  Скачати повний текст

Показано, що хронічний гепатит супроводжується вираженим імунодефіцитом гуморальних і клітинних ланок імунітету. Встановлено характерні особливості імунних реакцій, які супроводжують перебіг хронічної HCV інфекції за допомогою вивчення цитокінового профілю у співставленні з клініко-лабораторними даними. Виявлено дисбаланс функціонування системи цитокінів, який має тенденцію до поглиблення у разі прогресування хвороби. З'ясовано, що основною складовою імунопатогенезу хронічного гепатиту С (ХГС) є некомпетентність вірусспецифічних клонів Т-хелперів 2-го типу, які відповідають за індукцію гуморальної імунної відповіді, що пов'язано з апоптозом Т- та В-ефекторів, який розвивається у разі ХГС. Доведено, що за умов слабкої та неефективної антитільної відповіді відбувається гіперіндукція клітинної ланки імунітету, що викликає незбалансовано високий рівень загибелі інфікованих гепатоцитів, який може призвести до масивного розвитку сполучної тканини в печінці, тобто до фіброзу та цирозу. Вперше у вітчизняній практиці у комплексному лікуванні ХГС використано рекомбінантний препарат інтерлейкіну-2 - ронколейкін. Доведено, що одним з можливих шляхів оптимізації терапії ХГС є поєднання двох етіотропних препаратів із різними механізмами дії - інтерферону альфа-2b (лаферобіон) і ронколейкіну. Проведено дворічне клінічне спостереження й оцінено ефективність даного методу лікування за клініко-лабораторними та вірусологічними показниками.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного вивчення клінічних та морфологічних особливостей, метаболічних, цитокінових, гормональних, гемостазіологічних, гемодинамічних аспектів патогенезу різних варіантів перебігу неалкогольної жирової хвороби печінки залежно від ступеня синдрому інсулінорезистентності. Сформульовано нову концепцію патогенезу неалкогольної жирової хвороби печінки, розроблено критерії діагностики та протоколи диференційованої терапії. Обгрунтовано доцільність застосування глутаргіну, ацетилцистеїну та розиглітазону з метою лікування та профілактики прогресування неалкогольного стеатогепатозу та стеатогепатиту.

  Скачати повний текст

На підставі клініко-епідеміологічного обстеження, визначення біохімічних показників, морфологічних змін у печінці й оцінювання ефективності противірусної терапії з'ясовано клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічного гепатиту C (ХГC) в осіб з реплікативною формою Епштейна - Барр вірусної інфекції. Розроблено критерії прогнозування його перебігу. Обгрунтовано необхідність індивідуального підходу до діагностування та лікування таких осіб. Встановлено реальну частоту інфікування донорів вірусом гепатиту C, вірусом Епштейна - Барра (ЕБВ). Досліджено поширеність ЕБВ-інфекції серед хворих на ХГC. У порівняльному аспекті проаналізовано клінічний перебіг і комплексно оцінено патогенетично вагомі біохімічні показники та морфологічні зміни печінки у хворих на ХГC з супутнім та без хронічної Епштейна - Барр вірусної інфекції (ХЕБВІ). Встановлено, що за поєднаних реплікативних форм ХГC і ХЕБВІ має місце клінічно-маніфестний перебіг, який характеризується проявами гепатиту C та ЕБВ-інфекції з більш вираженими біохімічними ознаками цитолітичного, холестатичного, диспротеїнемічного синдромів, морфофункціональними змінами у печінці, низькою ефективністю противірусної терапії та прогностично-швидким розвитком цирозу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено питання підвищення ефективності лікування хворих на хронічний гепатит (ХГ) на фоні аліментарного ожиріння шляхом розробки та використання лікувальних комплексів, а також індивідуального дієтичного харчування, яке передбачає вживання продуктів спеціального призначення та препаратів "Гепар композитиум", "Берлітіон", "Стифімол". Розроблені лікувальні комплекси позитивно впливають на динаміку клінічних проявів у хворих на ХГ з ожирінням, зменшують прояви астено-вегетативного, больового диспепсичного синдромів. Застосування цих комплексів зумовлює вірогідне зниження індексу маси тіла та позитивний вплив на функціональний стан печінки, ліпідний обмін, показники перекисного окиснення ліпідів та системи антиоксидантного захисту.

  Скачати повний текст

Вперше у Подільському регіоні України виявлено поширеність різних генотипів HCV серед хворих на хронічний гепатит C (ХГС). Встановлено залежність виявлених генотипів HCV від статі, віку, шляхів і факторів інфікування, а також тривалості захворювання. Вперше досліджено клінічні та біохімічні особливості перебігу ХГС у хворих з різними генотипами HCV. Встановлено, що у разі наявності у сироватці крові 1-го генотипу HCV спостерігається більш важкий перебіг захворювання. На підставі аналізу біоптатів виявлено морфологічні особливості ураження печінки за інфікування різними генотипами HCV. Проведено порівняльне вивчення основних біохімічних показників і морфологічних змін у тканині печінки залежно від генотипу HCV. Вперше встановлено зв'язок між рівнем вірусного навантаження, ступенем активності запального процесу в печінці та наявністю у сироватці крові хворих на ХГС різних генотипів HCV. Визначено вміст селену та глутатіонпероксидази у сироватці крові хворих на ХГС з різними генотипами HCV. Вперше на підставі ацінки коваріаційних залежностей і кореляційних зв'язків між епідеміологічними, клінічними, біохімічними та морфологічними показниками розроблено структурну модель перебігу гепатиту C залежно від генотипу HCV. Доведено, що перебіг ХГС залежить від генотипу вірусу з вірогідністю понад 99,999 %.

  Скачати повний текст