Встановлено морфологічні та морфометричні характеристики системи судин і ворітної вени (ВВ). Зазначено, що структура (мезо-, браді- і доліхоморфна), стать та тип будови ситеми судин ВВ (магістральний, змішаний та розсипний) впливають на морфометричні показники ВВ та її судин. У ході дослідження виявлено, що формоутвірна сутність системи судин і самої ВВ значною мірою залежить від статури та типу будови системи судин ВВ, а морфометричні показники - від статі.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологічні особливості динаміки загоєння термінолатерального гастродуоденоанастомозу, сформованого за допомогою синтетичного шовного матеріалу з антибактеріальним покриттям з ентеральним застосуванням перфторану. Обгрунтовано переваги його використання у післяопераційному періоді як препарату, здатного стимулювати репаративні процеси. Експериментально доведено ефективність використання синтетичного шовного матеріалу з антибактеріальним покриттям і перфторану для підвищення біологічної герметичності гастродуоденального анастомозу. Обгрунтовано доцільність ентерального застосування перфторану для профілактики запальних ускладнень гастродуоденального анастомозу. За умови резекції шлунка за ускладнених форм виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) розроблено, експериментально обгрунтовано та впроваджено в хірургічну практику спосіб формування термінолатерального анастомозу. Відзначено, що завдяки постійній декомпресії ДПК через анастомоз і додатковій герметизації лінії швів кукси ДПК тканинами шлунка, ризик виникнення неспроможності швів дуоденальної кукси мінімальний. На основі клінічного матеріалу доведено функціональну спроможність запропонованого способу формування термінолатерального гастродуоденального анастомозу, а також відсутність рубцевого звуження гастродуоденальних анатомозів у віддаленому періоді. На підставі всебічного оцінювання безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих з ускладненими гастродуоденальними виразками доведено ефективність запропонованого способу.

  Скачати повний текст

Наведено теоретичне обгрунтування та результати практичного вирішення задачі сучасної хірургії, спрямованого на хірургічну реабілітацію хворих з колостомою шляхом оптимізації терміну та методу операції. Установлено, що відновлення моторики після відновного етапу залежить від тривалості періоду ізольованого функціонування петлі, що призводить до кукси прямої кишки (ПК). Відзначено, що особливостями морфологічної структури відключеного відділу товстої кишки (ТК) у хворих з колостомою є розвиток на тлі хронічного запалення атрофічних, склеротичних та мікроциркуляторних порушень, прогресуючих за умов існування стоми. Колостома погіршує фізичні, психічні, соціальні показники якості життя. Вибір способу відновлення безперервності ТК залежить від довжини кукси ПК та топографо-анатомічних взаємовідносин органів у малому тазі та повинен бути індивідуальним. Оптимальним терміном проведення реконструктивно-відновної операції є термін 3 місяці, який проходить за умов мінімального дисбіозу та морфологічних змін, забезпечує кращі умови для відновлення періодичної моторної діяльності, більш швидкого відновлення фізичної та соціальної активності, емоційно-психологічного статусу, вірогідно покращує якість життя хворих.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему зниження ризику неспроможності швів гастроентероанастомозу та кукси дванадцятипалої кишки за умов виконання операцій на шлунку за допомогою ультразвукового скальпеля (УЗС). За результатами морфологічного дослідження показано мінімальну пошкоджувальну дію УЗС на шлункову стінку та відсутність негативного впливу на процеси репаративної регенерації. Використання УЗС характеризується повним гемостазом на лінії розтину, всі шари шлункової стінки та пересіченої тонкої кишки фіксуються каогуляційною плівкою на одному рівні, тобто має місце біологічне зварювання тканин. Розроблено методику застосування УЗС під час формування гастроентероанастомозів, що скорочує тривалість операції, знижує ризик кровотечі з зони анастомозу та неспроможності швів анастомозу. Хірургічні втручання, виконані з використанням УЗС, характеризуються зниженням кількості неспроможності анастомозів на 4,6. Показано, що використання УЗС у шлунковій хірургії дозволяє зменшити терміни лікування та поліпшити за рахунок зниження кількості ускладнень якість життя хворих у післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну проблему сучасної хірургії - покращання якості життя пацієнтів, які перенесли гастроектомію, шляхом теоретичного обгрунтування, опрацювання та впровадження у клінічну практику нових способів реконструкції шлунково-кишкового тракту. Проведено обстеження 260-ти пацієнтів, яким виконано гастроектомію з приводу раку шлунка. На підставі результатів загальноклінічних, біохімічних та інструментальних досліджень оцінено наближені результати операційного втручання. З метою відновлення пасажу їжі шлунково-кишковим трактом використано езофагоєюноанастомоз "кінець у кінець" з виключеною за Ру петлею тонкої кишки, езофагоєюноанастомоз за Г.В. Бондарем і новий спосіб реконструкції, який включає формування езофагоєюноанастомозу за Г.В. Бондарем і створення єюнодуоденоанастомозу для включення дванадцятипалої кишки в пасаж їжі. Встановлено, що кількість органічних ускладнень після гастректомії із езофагоєюнодуоденоанастомозом за власним способом складає 8 %, у разі застосування інших способів - 19 %. Функціональні постгастректомічні порушення, більш або менш виражені, діагностовано у всіх пацієнтів після застосування кінцекінцевого езофагоєюноанастомозу та тільки у разі включення у пасаж їжі дванадцятипалої кишки такі розлади спостережено у 48 % пацієнтів. Найвищу якість життя, оцінену за MOS SF-36, зафіксовано у пацієнтів після реконструкції шлунково-кишкового тракту з включенням в пасаж дванадцятипалої кишки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено, що найскладніше діагностувати хворих зі змішанами формами жовтяниці, коли в клінічних, лабораторних і сонографічних показниках присутні озаки обтураційної та паренхіматозної жовтяниці. Розкрито морфологічну природу дифузних захворювань печінки, які мають місце у 78 % хірургічних хворих з синдромом жовтяниці. Доведено, що за обтурації жовчовивідних шляхів на тлі хронічних дифузних захворювань печінки першим етапом хірургічного лікуванням має бути ендоскопічна або інтервенційна декомпресія жовчих шляхів і застосування екстракорпоральних методів детоксикації. Розроблено діагностичні алгоритми синдрому жовтяниці, математично-статистичні моделі, що дозволяють провести диференційну діагностику з точністю до 85 %.

  Скачати повний текст

Вперше визначено чинники (маркери) загальноприйнятого клініко-лабораторного обстеження, які корелюють з розвитком ранніх післяопераційних ускладнень у хворих з перфоративною та кровоточивою виразкою шлунку та дванадцятипалої кишки. Вивчено особливості післяопераційних ускладнень (серцево-судинних, ниркових, легеневих, летальних) залежно від віку хворих, маси тіла, супутніх захворювань, локалізації процесу, розмірів виразки, тривалості кровотечі, показників центральної гемодинаміки, загального аналізу крові, лейкоцитарної формули крові, певних біохімічних показників (глюкози, сечовини). Встановлено роль певних операційних маркерів, а саме: характеру операції та анестезії, їх тривалості, величин операційної крововтрати, ускладнень у разі цих втручань. Вивчено вплив певних післяопераційних ускладнень на розвиток інших, а також ефективність медикаментів, які використовуються для їх профілактики та лікування. Виявлено вплив певних маркерів за умов їх поєднання на частоту виникнення ускладнень, що дозволяє розподілити хворих за тяжкістю вихідного стану та об'єктивно оцінити вплив різних лікувально-профілактичних заходів. Розроблено прогностичну карту визначення ризику виникнення післяопераційних ускладнень та на її підставі обгрунтовано застосування спеціальних лікувально-профілактичних заходів.

  Скачати повний текст

З'ясовано клінічні особливості, функціональні порушення, структурні зміни підшлункової залози (ПЗ) у хворих на постгастрорезекційний хронічний панкреатит (ПХП) з супутнім хронічним необструктивним бронхітом (ХНБ). Доведено, що за поєднаної патології високою є частота зовнішньосекреторної недостатності ПЗ (84,7 % випадків). За умов ПХП з супутнім ХНБ домінує гіпоферментація, а як найчастіший тип панкреатичної секреції є гіпосекреторний. У хворих з поєднаною патологією більше, ніш, ніж за половини випадків має місце зниження шлункової секреції, у третині випадків виявляють слабко виявлені передракові зміни слизової оболонки шлунка (СО). Хелікобактеріоз діагностовано у 53,8 % хворих. Проаналізовано взаємозв'язки між клінічними, функціональними та сонографічними даними у хворих з поєднаною патологією та виділено два основні варіанти патогенезу ПХП з супунім ХНБ. Доведено, що за ПХП на фоні ХНБ часто формується біліарний склад і конкремент у жовчному міхурі. Одержано дані щодо в'ялого торпідного перебігу ХНБ з супутнім ПХП. Доведено ефективність комбінації антигомотоксичних препаратів у лікуванні поєднаної патології.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

З використанням методів порівняльного аналізу енергетичного стану печінки щурів уперше показано особливості змінювання процесів дихання й окиснюваного фосфорилювання мітохондрій після довготривалого гіпотермічного зберігання (ГЗ) печінки у розчинах різного складу та подальшої нормотермічної реперфузії (НР). Установлено, що у разі ГЗ печінки у сахарозо-вміщувальному розчині (СВР) підвищується дихальна активність мітохондрій, яка зберігається протягом 24 год консервації. Показано, що розвиток ушкоджень системи окиснюваного фосфорилювання мітохондрій після ГЗ печінки у двох середовищах має загальні закономірності. З'ясовано, що альбумін, який міститься у складі СВР, сприяє збереженню високих функціональних параметрів мітохондрій та ефективно запобігає роз'єднанню дихання й окиснюваного фосфорилювання за умов ГЗ і НР. У процесі моделювання фізіологічних умов у разі реперфузії органу одержано високі показники збереження та швидкості відновлення енергетичного обміну печінки після консервації у СВР.

  Скачати повний текст

Вивчено зміни основних компонентів гомеостазу, лабораторних показників ендотоксикозу у випадку обтураційної товстокишкової непрохідності, що дозволило поглибити розуміння патогенезу даного захворювання. Впроваджено діагностично-лікувальну тактику, яка базується на класифікації обтураційної товстокишкової непрохідності за двома ступенями її клінічного розвитку та об'єктивній оцінці тяжкості стану хворих за системою SAPS-II. Надано характеристику морфологічних змін стінки супрастенотичної кишки. Розроблено модифіковані тактичні принципи лікування. Впроваджено до клінічної практики нові варіанти оперативного втручання з визначенням показань до їх застосування. Визначено особливості технології виконання цих оперативних втручань у випадку даної патології. Доведено, що обов'язковим етапом виконання невідкладного оперативного втручання у разі обтураційної товстокишкової непрохідності є проведення інтраопераційної декомпресії та лаважу супрастенічного відрізку кишечника, обгрунтовано ефективність запропонованого способу та пристрою для його виконання. Досліджено результати клінічної ефективності розроблених та впроваджених методик на основі аналізу тяжкості перебігу післяопераційного періоду, лабораторних показників ендотоксикозу, порушення функції органів дихання та безпосередніх результатів лікування. Завдяки застосуванню комплексної діагностичної програми, раціонального вибору хірургічної тактики з впровадженням розроблених методик зросла кількість первинно-відновних оперативних втручань з 6,3 % до 18,9 %, двоетапних - із 33,9 % до 45,4 % та знизилась кількість сформованих ентеростом із 51,2 % до 28,1 %, а частота післяопераційних ускладнень зменшилася з 48,5 % до 22,4 %, показник післяопераційної летальності - з 28,7 % до 16, 3 %.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблему хірургічного лікування хворих на аліментарно-конституціональне ожиріння шляхом впровадження лапароскопічного методу бандажування шлунка. Показано, що впровадження таких методів та нових конструкцій бандажів дозволяє суттєво зменшити кількість ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень та значно підвищити ефективність лікування зазначених хворих. Доведено, що лапароскопічне бандажування шлунка знижує нажлишкову масу тіла пацієнта, а також за цього значно зменшується симптоматика проявів супутньої патології. Розроблено методику повторних баріатричних лапароскопічних операцій за низької результативності лапароскопічного бандажування шлунка.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

За дефіцитних анемій після резекції шлунка виявлено ультраструктурні зміни залозистих клітин (мукоцитів, головних, парієтальних), деструкцію їх ядер і органел, а також зменшення кількості парієтальних клітин, які активно функціонують, що призводить до порушення процесів клітинного відновлення у слизовій оболонці шлунка. Визначено зниження інтрагастральної кислотності після резекції шлунка незалежно від морфологічних змін його слизової оболонки. За цього розвиток атрофічного гастриту після резекції шлунка підсилює зниження інтрагастральної кислотності. Уперше на підставі цитоморфометричного дослідження кісткового мозку з'ясовано, що глибина його враження не відповідає ступеню важкості анемії.

  Скачати повний текст

Вперше проведено корекцію голотопії сліпої кишки у дорослих, на основі якої розроблено малоінвазійний доступ для апендектомії, що відрізняється від аналогів меншою травматичністю, більшою косметичністю, скорочує час операції й число післяопераційних ускладнень. На підставі анатомічних, експериментальних, біохімічних і клінічних досліджень проведено порівняльне оцінювання ефективності, ступеня травматичності відомих і нового способів апендектомії, обгрунтовано доцільність практичного використання запропонованих операцій. Вивчено особливості загоєння ран і морфологічні зміни тканин під час виконання нового й удосконалених малоінвазійних доступів до черевоподібного відростка. Вперше на підставі вивчення у динаміці у крові хворих рівня С-реактивного білка та прозапальних цитокінів (IL-6, фактора некрозу пухлин-alpha) оцінено ступінь травматичності досліжуваних способів апендектомії. Розроблено комплексний метод кількісного оцінювання травматичності операцій.

  Скачати повний текст

Визначено принципово новий напрямок у тактиці лікування хворих на гнійно-деструктивні ураження кишок (ГДУК), який передбачає раннє відновлення нормального кишкового пасажу за всіх видів цієї патології, без виключення з процесу травлення більш або менш значних за довжиною фрагментів тонкої кишки (ТК). Розроблено патогномонічно обгрунтовану класифікацію ГДУК. Визначено принипово нову тактику лікування обструктивних варіантів гнійно-деструктивних уражень (ГДУ) проксимальних відділів, яка грунтується на ранньому відновленні кишкового пасажу. Виявлено особливості імунних реакцій і проявів автосенсибілізації організму хворих у різні періоди розвитку ГДУК, їх значущість для розробки лікувальних програм. Визначено особливості порушень моторики тонкої кишки за умов проксимальної локалізації ГДУК обструктивного характеру за методом електрофізіологічного дослідження, розроблено способи їх корекції. Розроблено й обгрунтовано терміни операцій на тонкій і товстій кишках залежно від типу та рівня ураження. Визначено нові підходи до обгрунтування тактичних варіантів за обструктивних ГДУ тонкої кишки (ТК), а також планових операційних втручань у разі уражень інших відділів кишечнику. Вдосконалено принципи ентерального харчування за умов обструктивних ГДУК. Наведено принципи хірургічної профілактики та лікування синдрому короткої кишки після розширених резекцій ТК. Розроблено та вдосконалено принципи профілактики спайкового процесу у черевній порожнині після проведення внутрішньочеревних операцій.

  Скачати повний текст

Узагальнено результати хірургічного лікування 293-х пацієнтів з застосуванням методів абдомінопластики (87 осіб становили контрольну групу, 206 - основну). Розроблено критерії оцінювання стану шкіри, підшкірної жирової клітковини, м'язево-апоневротичного комплексу. Систематизовано клінічні прояви дефектів і деформацій передньої черевної стінки. Всіх пацієнтів розділено на 10 груп і розроблено алгоритм оперативних втручань. Як інструментальний метод обстеження використано визначення транскутанного pO2 тканин, застосовано прорамований електровплив на тканини передньої черевної стінки й інтраопераційний моніторинг зміни внутрішньочеревного тиску. Відзначено, що загальний відсоток ранніх післяопераційних ускладнень становив 8,74 %, які не вплинули на кінцевий естетичний результат (27,6 % у контрольній групі). Внаслідок застосування технології оперативних втручань у хворих з естетичними деформаціями та дефектами передньої черевної стінки одержано у 90,78 % хворих безпосередньо хороші та задовільні естетичні та функціональні результати, скоротити післяопераційний період у 1,5 - 2 раза. У віддаленому періоді спостереження протягом п'яти років виявлено хороші та задовільні результати у 97 % хворих.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну проблему сучасної колопроктології, а саме: можливості відтворення анатомо-топографічних структур, подібних до баугінієвого клапану людини. Розроблено конструкцію антирефлюксного ілеотрансверзоанастомозу (ІТА), за якою клапан моделюється виключно зі стінки товстої кишки.

  Скачати повний текст