Визначено особливості формування наукової парадигми історичного процесу в середні віки (V - XV ст.) та простежено процес її генези в різних суспільствах у межах часово-просторового поля дослідження. Виявлені парадигми класифіковано та проаналізовано. Віднайдено методологічну базу середньовічної науки. Розглянуто методологію дослідження парадигматичного знання взагалі та в історичній науці зокрема, а також парадигматичний аспект міфологічних уявлень щодо історії людства. Проаналізовано сакральну мотивацію історичного процесу у християнстві та мусульманстві. Висвітлено найважливіші історіософські концепції Середньовіччя з метою виявлення в них домінувальних парадигм. Значну увагу приділено аналізу середньовічного історизму та розробці його типології за віссю горизонтально-просторових координат роботи та за "сіткою" його базових категорій, зміни в чому були найхарактернішими проявами генези наукової парадигми. Обгрунтовато гіпотезу щодо того, що визначальними у розвитку принципу історизму є не тільки уявлення про час і простір, на яких будуються уявлення щодо історичного часу та простору та тип вирішення філософської проблеми універсалій. Останній є визначальним для розробки просторової типології історизму. Зроблено спробу визначення генези парадигми історичного процесу формулою "сфера - куб - сфера", що відображає генетику розвитку Платонових тіл зародку та генезу уявлень людини щодо форми планети та її фізичних полів, з якими пов'язаний розвиток уявлень про простір і час. Зроблено спробу встановити об'єктивну основу середньовічної теорії "семи кліматів" і надати їй максимально можливе наукове пояснення. Проаналізовано найзначніші геологічні періодизаційні схеми, розкрито циклічно-поступальний характер моделей історичного процесу та його взаємозв'язок з історичними циклами, а також з коливаннями клімату.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження взаємодії необхідноті та свободи, якими визначалися суспільні перетворення у переломні моменти історії України. Розглянуто методологічний аспект проблеми, зроблено спробу удосконалити систему категорій соціального детермінізму. Викладено авторське розуміння об'єктивності та суб'єктивності свободи, запропоновано критерії щодо оцінювання їх поступального розвитку, визначено чинники, здатні впливати на виникнення й еволюцію даних різновидів свободи. Детально охарактеризовано основні чинники виникнення сучасної кризи українського суспільства та фактори, що перешкоджають успішному завершенню процесу реформування та державного будівництва в Україні. Встановлено критерії, що спричинюють необхідність трансформації суспільної системи, а також виявлено детермінанти, здатні оптимізувати виборчу діяльність нашого народу та прискорити темпи його розвитку.

  Скачати повний текст

Введено науковий термін "етнокультурна цивілізація". З застосуванням філософсько-історичного, культурно-історичного та соціокультурного підходів визначено й обгрунтовано місце етнокультурних цивілізацій у контексті становлення глобального світу. Розкрито зміст термінів "етнічна культура", "загальноцивілізаційний процес". Установлено, що зміст термінів "етнічна культура", "етнокультурна цивілізація" та "загальноцивілізаційний процес" корелюють як одиничне ("етнічна культура"), особливе ("етнокультурна цивілізація") та загальне ("загальноцивілізаційний процес"). Проведено філософсько-історичну реконструкцію становлення етнокультурних цивілізацій. Обгрунтовано, що сучасні вектори загальноцивілізаційного розвитку "Схід - Захід" і "Південь - Північ" складають діалектичну єдність, у межах якої відбуваються міжкультурні та міжцивілізаційні діалоги та полілоги.

  Скачати повний текст

Досліджено процес становлення історичної науки в Україні в XIX - на початку XX ст. в конституційному аспекті та у контексті розвитку теорії та методології історії в європейському порівнянні, що дало змогу виявити її системотвірні елементи та здійснити періодизацію. Відзначено, що теоретико-пізнавальною основою розвиту історичної науки в Україні у даний період був "історизм", який необхідно розглядати також як світогляд. Його визначальними складовими ознаками були: ідея розвитку, історична герменевтика, примат політичної історії, художньо-образний характер історичного викладу. Показано, що професіоналізація та інституціоналізація історичної науки в Україні в XIX - на початку XX ст. відбувалися в університетах (Харківському, Київському, Одеському) шляхом фахової підготовки істориків-професіоналів, з'ясовано роль наукових товариств як комунікаційних центрів, які поєднували фазовий та аматорський дискурс, частково сприяли формуванню національного "образу" історичної науки та створенню панівного історичного наративу. Зазначено, що розглянуті процеси відрізнялися від таких у більшості європейських країн широким "одержавленням", яке охоплювало офіційні академічні інститути та напівпрофесійні наукові товариства, а також засоби комунікації. Висвітлено вплив теоретико-методологічних концепцій на дослідницьку практику вітчизняних вчених-істориків.

  Скачати повний текст

Розроблено соціально-філософську концепцію історичної пам'яті у процесі формування духовності особистості, що відбувається в Україні та у світі. Охарактеризовано теоретико-методологічні засади дослідження історичної пам'яті та необхідність перегляду метафізичних засад теорії відповідно до нових соціокультурних і дискурсивних контекстів сьогодення, а також запропоновано практичні рекомендації. Здійснено теоретичне узагальнення та нове розв'язання цієї проблеми, яке полягає в експлікації та концептуалізації інтерсуб'єктивного виміру історичної пам'яті як складової духовності особистості. Розкрито суть поняття історичної пам'яті та норм духовності. Досліджено проблеми взаємозв'язку та взаємодоповнення, а також сучасні форми репрезентації. На підставі аналізу можливих напрямків формування історичної пам'яті особистості з'ясовано зміст нових підходів до реалізації цих задумів. Розкрито суть понять "історична пам'ять", "історична свідомість", "духовність", "духовність особистості", "духовне виробництво", "творча діяльність", "особистість", "творча особистість", "сенс життя". Досліджено правові засади й інституційний механізм державного впливу на відродження історичної пам'яті як важливої складової духовності особистості, роль у цих процесах регіонів України. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення державного регулювання процесом відродження історичної пам'яті та запропоновано шляхи його вдосконалення, сформульовано її сучасні параметри.

  Скачати повний текст

Розроблено теорію історичної події, яка проаналізована як онтологічний і соціально-історичний феномен. Висвітлено фундаментальні ейдетичні параметри становлення історії. Виявлено онтологічні основи подієвості, проаналізовано структуру події, розроблено принципи класифікації історичних подій. Проаналізовано наративні та віртуальні аспекти історичної подієвості. Обгрунтувано можливості ейдетично-структуралістського розуміння подієвих структур, що повторюються в історії, що дало змогу вийти за межі лінійно-фіналістичного історизму та розробити принципово нову багатомірну модель пізнання історії.

  Скачати повний текст

Виявлено, що конституція історичного поля опосередкована до-концептуальним полем становлення минулого і являє собою складну ритмічну пульсацію - минуле як віртуальну річ. Визначено роль концептів, які накладаються на ритмічний лабіринт віртуального минулого - операторів спільності та встановлюють метрику фактичної основи історичного поля, чим визначають середовище історичного минулого. Розкрито механізм поетизації історичних даних як завершальний акт конституювання історичного поля, який полягає у підведенні ритмів історичних джерел під ритмічну фігуру тропа як під категорію. Запропоновано тезу, що суттю створення метафоричного історичного дискурсу є підпорядкування текстури історичного поля, аналогічної структурі ідеї минулого, - ритму нормативного сюжету, що обумовлює прийнятність створюваної історії як наратива. Обгрунтовано можливість передачі констатувальним історичним дискурсом ритму безлічі висловлень про минуле без надання цій безлічі художньої цілісності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано історію як природно-цивілізаційний процес, який стає предметом соціально-філософського дослідження на прикладі України XX - XXI ст. з урахуванням попередніх етапів історичного розвитку. Визначено, що філософське осмислення історії України цього періоду розкрито як подолання нерозвиненості багатьох методів і підходів до вивчення вітчизняної історії, розгортання системи світоглядно-ціннісних досліджень сучасної України та її майбутнього. Здійснено теоретичне узагальнення соціально-філософської інтерпретації історії України як єдності всесвітнього та національного історичних процесів. Висвітлено висхідні принципи та методологічні основи дослідження сучасного етапу розвитку світової та вітчизняної історії. Вивчено пріоритетні напрями модернізації українського суспільства. Проаналізовано причини виникнення конфліктогенних ситуацій та визначено напрями їх подолання. Розглянуто сучасний стан історичної освіти та сформульовано конкретні рекомендації та пропозиції щодо подальшого утвердження та розвитку національної системи історичної освіти. Висвітлено теоретичне та практичне значення одержаних результатів та можливості їх використання для подальших наукових досліджень.

  Скачати повний текст

Досліджено історико-філософський зміст концепту "виклик-і-відповідь" А. Тойнбі. Проаналізовано філософські засади даного концепту, у зв'язку з чим виявлено два змістовні рівні понять "виклик" і "відповідь": емпіричний, де вони постають як історичні факти та концептуальний, коли вони є методологічною базою дослідження історичної дійсності у філософії історії англійського мислителя. На основі аналізу трансформації понять "виклик" і "відповідь" в закон "виклику-і-відповіді" обгрунтовано парадигмально-категоріальний характер даних понять. Розкрито процес "відходу-і-повернення" як найбільш ефективний спосіб формування та надання "відповіді" на певний "виклик", що сприяє набуттю історичним розвитком альтернативності та поліваріантності. Доведено, що дія концепту "виклику-і-відповіді" є необхідною умовою існування свободи історичного вибору, тому що дія "виклику" формує низку альтернатив і варіантів з поміж яких можна здійснити вибір, а "відповідь" є самим актом історичного вибору.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємозв'язок ідеї кінця історії та феномену історичної альтернативності. З'ясовано філософський зміст цієї ідеї та можливі шляхи вирішення зазначеної проблеми. Розкрито суть ідеї "коперніканського перевороту" в соціальній філософії, спрямованої на заперечення ідеї історичного фіналізму в її обох варіантах (апологетичному, телеологічному). Ідею "коперніканського перевороту" поширено до сфери методології історії та зроблено спробу трактувати історію у контексті її відкритості в минуле та майбутнє. Наголошено, що визнання людини як іманентного суб'єкту історії спричиняє висвітлення у новому контексті основних філософсько-історичних проблем. Згідно з вимогами сучасної соціальної філософії ідею "кінця історії" трансформовано в ідею "кінця певного типу історії" як образу суспільного ідеалу). Зазначено про відсутність достовірного знання про майбутнє, тому що ця тема є відкритою для "безмежної комунікації".

  Скачати повний текст

Досліджено історико-філософський аналіз концепції "духу народності" в історіософії М. Костомарова. Вивчено головну ідею, яка полягає у реконстукції його поглядів на проблему духовно-культурної єдності буття українського народу, ключову роль у збереженні та відновленні якої відіграв самобутній "дух української народності". Встановлено, що М. Костомаров одним із перших серед представників української історико-філософської думки ХІХ ст. розробив соціально-філософську модель буття українського етносу. Він експлікував значення "духу народності" в якості "духовного визначника", "керманича" історичного процесу, який відіграв головну роль у збереженні форм "етнічного", "народного" та "національного" буття української етносоціальної спільноти.

  Скачати повний текст

Визначено кордоцентризм як методологічний принцип цілісного розуміння людини, який розкриває місце особистості в суспільстві. З'ясування кордоцентризму здійснено завдяки комплексному та теоретичному аналізу феномену "серце" та концептуально і методологічно оформленого вчення "філософії серця", основні положення якого відобразили особливості українського світогляду. Звернення до "серця" та перетворення його з образу на принцип філософських побудов обумовлене значенням "серця" у різних областях філософського знання як такого, що переборює однобічність раціоналізму та забезпечує цілісність світосприйняття. Специфікою кордецентризму є встановлення взаємозв'язку суб'єктивних та об'єктивних, індивідуальних і суспільно-соціальних аспектів системи особистості, її нескінченної сутності та скінченності проявів, що зберігає й підкреслює її гідність як індивідуальності, розкриває місце особистості в соціальній системі.

  Скачати повний текст

Систематизовано основні тлумачення історизму у філософській літературі, виявлено відмінності вживання понять "історизм" та "історицизм", проаналізовано специфіку функціонування даних термінів у рамках західноєвропейської і марксистської філософських традицій. Показано особливості формування уявлень про історичність на різних етапах розвитку європейського суспільства та механізм становлення принципу історизму як продукту новоєвропейського раціоналізму. Виділено сутнісні характеристики класичної та некласичної парадигми осягнення історичного процесу, оцінено місце і роль в їх структурі принципу історизму. Зазначено, що, починаючи з перших кроків зародження некласичної парадигми, в її рамках відбувається переоцінка значення історизму в поясненні суспільного розвитку, а з часом вона набуває форми активної, цілеспрямованої його критики. Розкрито яскраво виражену антиісторицистську спрямованість постмодернізму. Визначено специфічні особливості і основні напрями постмодерністської стратегії критики парадигми всесвітньої історії, побудованої но засадах методології історизму. Обгрунтовано висновок, що постмодерністські намагання заперечити класичну гносеологічну парадигму багато в чому є умовними та штучними і не вирифікуються як істинні, тому постмодернізм може розглядатися лише як одна з можливих, історично обмежених пізнавальних стратегій в галузі методології історії.

  Скачати повний текст

Системно проаналізовано сутність феномена культурної пам'яті як механізм соціально-історичної наступності та розроблено поняття культурної пам'яті. Встановлено, що культурна пам 'ять - це філософське поняття, яке відображає властивість структурно-функціональної цілісності праці як соціокультурного процесу, що полягає в здатності соціального організму продукувати в собі самому відмінність, особливість, мінливість і водночас зберігати та відтворювати себе у своїй тотожності, всезагальності, інваріантності. Визначено, що культурна пам'ять є адекватною формою, що ізоморфно відтворює атрибутивну побудову праці. Зазначено, що культурна пам'ять є універсальним рухом спричинення, специфічним процесом "соціального метаболізму", суттю якого є комунікація як універсальний взаємний обмін діяльністю між людьми, яка складається незалежно від суб'єктивних намірів і цілей будь-кого.

  Скачати повний текст

Проаналізовано методологічний потенціал для історичної науки "класичних" теорій цивілізацій Н. Данилевського, О. Шпенглера, А. Тойнбі та методологічні труднощі самої історичної науки з виявленням когерентності історичного процесу. Обгрунтовано новий методологічний підхід до встановлення внутрішньої зв'язності історичних фактів і системного дослідження історії цивілізацій, можливість якого випливає з системно-комунікативної теорії німецького соціолога Н. Лумана. Наведено загальні параметри та структурні схеми системного аналізу історичної еволюції Індійської, Китайської, Західної, Латиноамериканської й Євразійської цивілізацій на підставі зазначеної методології.

  Скачати повний текст

Досліджено науково-педагогічну діяльність (НПД) і творчу спадщину (ТС) М.М. Лисенка в контексті соціокультурних та освітніх реалій другої половини ХХ ст. Проаналізовано творчу біографію педагога в контексті суспільних і освітніх змін, їх вплив на формування його світогляду, наведено характеристику та проведено оцінку значення ТС й освітньої діяльності для подальшого розвитку педагогічної науки та шкільної історичної освіти (ШІО). Визначено основні етапи НПД М.М. Лисенка (1914 - 1995 рр.); доведено роль видатного педагога, історика, науковця-організатора, дослідника з проблем методики викладання історії України та історичного краєзнавства, розробки нового змісту ШІО, обгрунтування активних методів навчання історії, теорії та практики її навчання в школі, у вітчизняній історико-методичній та історичній освіті другої половини ХХ ст.

  Скачати повний текст

Досліджено філософсько-методологічні питання функціонування світоглядного плюралізму в українському суспільстві. Виявлено в історії української філософії інтенції. Вивчено переміну лінійно-хронологічної парадигми розуміння історії в українській філософії XIX ст. на посткласичну, що проявилось у зміні зосередження уваги вітчизняних мислителів від елементів лінеарної версії історії до використання в оповіді геополітичної, соціологічної й іншої аргументації, що базується на суспільній традиції українського народу та інших європейських народів. З'ясовано специфіку поліцентрично-плюралістичного сприйняття історії в українській філософській думці на рубежі XIX - XX ст.

  Скачати повний текст

Здійснено філософсько-історичний аналіз проблеми переоцінки цінності історії та співвідношення історицизму й історизму в контексті сучасної методології. Доведено зв'язок сучасних концепцій множинності та відкритості історії, в яких має місце критика лінеарних моделей історичного розвитку, з історицистськими проектами К.Маркса та Ф.Ніцше. Історицизм поставлено як критичне, драматичне поєднання теорії та практики, що позначає "злам метафізики" та "переоцінку всіх цінностей". Висвітлено дискурсивну стратегію історицизму, орієнтовану на "відкритість іншому". Підкреслено, що історизм, як методологічний принцип вивчення історії, не можна відокремити від історицизму, бо він так само є ціннісним баченням історії. Втім, істори(ци)зми К.Маркса та Ф.Ніцше презентують нове мислення, що полягає у прагненні змінити світ відповідно до "природи" людини, яку кожний з них розуміє по-різному.

  Скачати повний текст

Досліджено дефініцію понять "об'єктивне", "суб'єктивне", "можливість", "дійсність", "варіант", "альтернатива", а також сутність та особливості прояву поліваріантності історичного процесу. Розглянуто альтернативність історичного процесу, суб'єктивність вибору цілей, шляхи та методи діяльності. Запропоновано новий, варіативно-моделювальний підхід щодо розуміння історичного процесу. Визначено основні темпоральні характеристики історії. Розкрито роль контрфактичних моделей як ефективних засобів дослідження альтернативних ситуацій. Обгрунтовано легітимність її інтерпретації з погляду лнової», наративної філософії, у контексті якої історичний наратив розшифровується як специфічна знакова та смислова реальність. Проведено дослідження ролі поліваріантності історії в її кризові періоди.

  Скачати повний текст

Вперше запропоновано філософсько-методичну модель історичного нарративу (ІН), на підставі якої формулюється сучасне поняття ІН як основний інструмент методології історії, форми організації та репрезентації історичного знання. Обгрунтовано, що істотною ознакою міждисциплінарності сучасної філософії історії є синтез результатів, здобутків, методів одержання, способів опрацювання, організації та систематизації. Запропоновано нарративну синтактику, семантику та прагматику як окремі аспекти загальної концепції ІН.

  Скачати повний текст