Запропоновано визначення поняття "авторська рефлексія", з'ясовано його роль і місце серед понять, пов'язаних з проблемою автора. Досліджено види, форми та функції авторської рефлексії в літературному творі. Розроблено теоретичні положення, які застосовано до аналізу конкретного художнього матеріалу - прози Д. Фаулза. Визначено основні форми авторської рефлексії у романах цього англійського письменника XX ст. Розглянуто певні моделі авторської рефлексії, а саме: рефлексія автора як суб'єкта естетичної діяльності, рефлектуючий герой, рефлектуючий читач.

  Скачати повний текст

Розглянуто романтичну та постмодерністську моделі реалізації дзеркальної гри культурними набутками. Розкрито сутність феномену гри в межах романтичної та постмодерністської традиції. Проаналізовано організацію та втілення дзеркальної гри набутками культури у романах М.Шеллі "Франкенштейн" та П.Зюскінда "Парфуми". Висвітлено особливості романтизму та постмодернізму, що утворюють певний сценарій гри і систему ролей. Досліджено дзеркально-ігрову діяльність учасників гри, яка у романтизмі та постмодернізмі пов'язана зі зміною структури особистості, індивідуалізацією механізмів, що кодують інформацію. Визначено відмінності дзеркальних механізмів у ігрових моделях літератури романтизму і постмодернізму. Доведено здатність постмодерністського дзеркала конструювати структуру на ігровому просторі роману "Парфуми", у якому створюється різнорівнева фікція та надається головна роль читачу.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості мовних засобів вираження авторської модальності в англійських сатиричних текстах двадцятого сторіччя. Авторська модальність такого тексту визначається як підвид текстової категорії модальності, яка виражає негативне суб'єктивно-оцінне ставлення автора до об'єкта соціальної значущості, що спричиняє його моральне приниження. За результатами дослідження мовних засобів вираження авторської модальності виявлено потенційні можливості елементів морфемного, морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів мови у процесі спільного функціонування, тобто у разі досягнення спільної семантичної мети - комунікативної інтенції автора сатиричного твору. Доведено, що авторська модальність такого твору може бути наведена функціонально-семантичним полем складної ієрархічної структури. Функціонально-семантичне поле авторської модальності представлене набором мікрополів, а саме: мікромолем "сатиричної характеризації персонажа / груп персонажів"; мікрополем "сатиричної характеризації явищ навколишньої дійсності (подій, фактів, географічних назв, історичних епох)". Розглянуто формування двох змістових варіантів авторської модальності: ситуаційного й асоціативного залежно від представлення особливої композиційної структури сатиричного текста. Увагу приділено феномену співвідношення різноманітних мовних одиниць з метою створення сатиричного ефекту.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему автора під онтологічним кутом зору. З'ясовано відношення автора як суб'єкта перетворено-поетичного буття: з обного боку - з біографічним автором, з іншого - з сукупністю фабульних персонажів твору. Виявлено перетворення характеру автора, що спричинилося результатом конфліктності цього буття. Розглянуто умови, за яких цей конфлікт може бути розв'язаним, а твір завершеним. Зазначено, що теоретичні висновки підкріплено аналізом поеми М.В.Гоголя "Мертві душі". Установлено, що М.В.Гоголь як автор авантюрного роману - перевертень М.В.Гоголя як автора поеми. Жанр "Мертвих душ" визначено як "поема-перевертень".

  Скачати повний текст

Визначено аспекти підходу до тексту як до феномена відображення дійсності у мовленнєвій свідомості автора. Висвітлено актуальні для сучасної теорії літератури проблеми реалізації авторського задуму, художнього світу поета та сприйняття його читачем. На базі семіотичних, комунікативних, психолінгвістичних, структуралістських, культурологічних методологічних концепцій виявлено певні закономірності взаємодії свідомості автора, способу життя, художнього світу відповідно до позиції поета у суспільстві. На підставі аналізу великого літературного матеріалу російської та української поезії ХХ ст. запропоновано типологію образу автора. Розглянуто чотири головних типи авторів ліричного тексту: "митець", "ремісник", "ізгой", "трикстер" та умови функціонування даних типів у ліричному тексті.

  Скачати повний текст

Висвітлено процеси формування самообразу автора, зумовлені ситуацією, що склалася в українській та російській культурі під впливом ідей романтизму, і відображені у жанрі автопортрету. Результати мистецтвознавчих і літературознавчих досліджень професійного й аматорського автопортрету переосмислені у загальній площині культурологічного дослідження. Описано самообраз автора та його автопортрет, що втілює цей самообраз як проектний, тобто є художньою та розумовою конструкцією, змістовно та структурно заданою образом романтичного героя та призначеною для усунення проблемних ситуацій, що виникали у культурі романтизму внаслідок сполучення уявлень публіки про особистість та художню творчість автора.

  Скачати повний текст