Досліджено декаданс як проблему авторської свідомості ряду українських письменників межі XIX - початку XX ст., що зазнали впливу занепадницької літератури, в аспектах її художньої та літературно-критичної рецепції. Зазначено, що творчість В.Стефаника, А.Кримського, О.Плюща відбиває пережитий письменниками декаденський досвід і збагачена моментом рефлексивності. Зауважено, що важливу роль в українському літературному процесі "кінця віку" відіграла поміркована позиція І.Франка, за якою поєднувались симпатія до художніх новацій з етико-персоналістичною тенденцією. Розглянуто також питання передумов українського декадансу, його сутнісних характеристик як духовно-інтелектуального феномену, художнього напряму, проблему ніцшеанства як форму самосвідомості декадансу, перспективи взаємодії занепадницької естетики з естетикою модернізму.

  Скачати повний текст

Виявлено вплив різних літературних напрямів, течій і стилів на творчість І.Франка. На підставі аналізу літературно-критичної та художньої спадщини письменника з'ясовано причини, особливості та наслідки звернення митця до художніх систем романтизму, натуралізму, реалізму, імпресіонізму. Виявлено індивідуальні та національні особливості творчого методу І.Франка у зіставленні з тенденціями в тогочасному світовому літературному процесі. Доведено, що основною рисою творчої манери І.Франка є тяжіння до художнього синтезу. Спростовано перебільшене уявлення щодо опозиційного ставлення письменника до новітніх напрямів у мистецтві та твердження про неповноту українського літературного процесу.

  Скачати повний текст

Визначено основні етапи формування та розвитку романтичних традицій (неоромантизму) в українській літературі кінця XIX - початку XX ст. Оскільки загальом існування самого неоромантизму як напрямку в українській літературі є проблемою дискусійною у даній науковій роботі досліджено не стільки неоромантизм, що існував у літературі наприкінці XIX - на початку XX ст., скільки особливості використання традицій романтизму в літературному процесі доби модернізму. Визначено роль романтичних традицій у розвитку української літератури. Розкрито сутність понять "тенденція", "літературна епоха", "період", "напрям", "течія", "стиль", "метод", "група", "школа", розроблено орієнтовну схему періодизації українського літературного процесу. Розкрито специфіку українського модернізму та романтизму, встановлено типологічні зв'язки між даними літературними напрямками. Показано своєрідність модерністських експлікацій в українській літературі. Проаналізовано художні твори, написані у традиціях неоромантизму ("Осіння казка" Л.Українки, "Казка старого млина" С.Черкасенка та "По дорозі в Казку" О.Олеся). Встановлено, що у даних творах тісно переплелися традиції "класичного" романтизму та модернізму. Доведено пріоритетну роль романтичних тенденцій (про що свідчить романтичний характер головних героїв, протиставлення двох світів, символізація), збагачених досвідом модернізму, відображеного у жанрово-стилістичних пошуках та загальній ідеології інтерпретованих творів.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено як цілісні й самодостатні типи авторської ідейно-естетичної свідомості: неоромантизм, символізм та експресіонізм, їх генезу, становлення та розвиток в українській драмі в кінці XIX - початку XX ст., а також своєрідність і самоцінність у типологічних зіставленнях із західноєвропейською модерною драматургією, специфічні особливості їх поетики. Розкрито новаторство худжнього мислення українських драматургів Л.Українки, В.Винниченка, О.Олеся, М.Куліша, В.Пачовського, І.Кочерги та інших письменників, що певною мірою випереджали західноєвропейську модерністську драму, зробили свій внесок у розвиток світової й української драми модернізму.

  Скачати повний текст

Вивчено літературну специфіку українського декадансу в аспекті модусів художності. Розглянуто варіативне наповнення модусів художності "декаданс", "рубіж віків", "fin de siecle" у типологічній співвіднесеності європейського й українського літературного досвіду. Висвітлено зв'язок художніх модусів декадансу з модусами інших літературних епох. Стверджено, що український декаданс не реалізував себе як цілісний і завершений проект, але проявився на рівні художніх модусів у творчості багатьох представників української літератури, для яких декаденство стало даниною часу, об'єктивним віянням культури на переході до інших мистецьких можливостей, необхідним посередником входження до європейського культурного контексту. Зазначено вплив ідей Ш. Бодлера, Ф. Ніцше, Р. Вагнера, М. Шелера, П. Верлена й інших "володарів думок" на формування української пре- та декадентської модусності на матеріалі творів І. Манжури, І. Франка, А. Кримського, М. Вороного, О. Олеся, Г. Чупринки, П. Тичини.

  Скачати повний текст