Розглянуто явище візуального перекладу літературного тексту, що визначається як трансвидовий художній переклад між словом і зображенням та є одним з малодосліджених виявів художнього мислення. Простежено передумови загальноестетичного тлумачення явища перекладу. На базі структуралістських концепцій з'ясовано суть процесу трансвидового художнього перекладу як певного переструктурування оригіналу. На основі аналізу візуального перекладу літературного тексту визначено трирівневу структуру трансвидової перекладності, яка складається з художнього смислу, тексту та мови. Доведено, що об'єктивною основою функціонування перекладності є універсалії художнього мислення, розкрито їх типологію та форми візуальної репрезентації.

  Скачати повний текст

Розкрито суть і функцію зображального у просторі творення культури. На підставі аналізу історичних і сучасних напрацювань у галузях філософії, культурології, естетики, псхології, мистецтвознавства, природничих наук, а також вивчення художньої практики розроблено концепцію зображального, яка грунтується на розробці теоретичної моделі зображальне - його функція "виражальне", яка є структурою, що саморозвивається завдяки внутрішній необхідності творчого вибору митцем, на базі його цілепокладання щодо досягнення морально-художньої цілісності твору. Зроблено висновок, що запропонована модель зображального є універсальною у межах культури, а поняття "зображальне" взаємодіє з усіма поняттями та категоріями культурології. За цього застосовано сучасну методологію, яка передбачає врахування синергетичних парадигм єдності світу й інтеграції гуманітарних і природничих дисциплін у дослідженні наукових проблем, візуальної парадигми, діалектичного аналізу сукупності понять і категорій, які залучаються до дослідження поняття зображального - "простір" - "час", "якість" - "кількість", "форма" - "зміст", "цілісність". Запропоновано визначення поняття "зображальне".

  Скачати повний текст

Проведено комплексний, філософсько-естетичний аналіз російського формалізму, реконструкцію процесу його виникнення, розвитку, занепаду. Вивчено історичну динаміку ідей російської формальної школи й їх вплив на світову естетичну теорію. Проведено аналіз засадничих ідей російського формалізму: співвідношення форми та змісту в художньому творі, прийому, осторонення, релятивізму, конструктивного принципу, фотогенії, повтору та ін. Досліджено динаміку ідей російського формалізму в теоретичних надбаннях Празького структуралізму. Розглянуто формалістські ідеї у кінематографі, зокрема "фотогенію", "зміщення", "семіозис", "монтаж". Досліджено тенденції вивчення методу учнями формалістів, так званими "младоформалістами". Здійснено намір реабілітувати теорію формального методу. Доведено, що російський формалізм був і залишається одним із найважливіших джерел естетичної інновативності в ситуації кардинальних соціальних і культурних змін.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення фортепіанної творчості С.В.Рахманінова запропоновано теорію музичної темпоральності. Категорію часу розглянуто як стильовий чинник, визначальну складову композиторського мислення й естетичної ідеї. Фортепіанну творчість С.В.Рахманінова досліджено у єдності її композиторської та виконавської сторін, що дозволяє розкривати наскрізне системне значення темпоральноті у фортепіанній поетиці композитора. Музичну темпоральність досліджено у взаємозв'язку з феноменом циклічності, що дозволяє розширювати уявлення про процеси циклоутворення в музиці. Розкрито базове методологічне значення вчення О.Лосєва про музичний час, головні положення якого є теоретичними передумовами музикознавчого та виконавського стилістичного аналізу фортепіанних творів С.В.Рахманінова. Виявлено циклічний тип темпоральності на всіх рівнях музичної поетики, що дозволило створити цілісну модель фортепіанної творчості С.В.Рахманінова.

  Скачати повний текст

Дисертація є розробкою концепції загальної теорії жанру. Жанр розглядається як форма структуралізації інформації на позараціональних засадах і базовий елемент інораціонального художньо обумовленого мислення. Пропонується типологія і систематика жанрів, яка враховує трансвидові ментальні ознаки жанру у мистецтві і віддзеркалює генезу світоглядних настанов у жанрових перетворених формах мислення. Досліджуються основні закономірності еволюції жанрового мислення і способи функціонування інораціонально структурованої інформації у загальному соціокультурному виявленні. Розглядається співвідношення інораціонального та несвідомого. Аналізуються сучасні гносеологічні процеси в культурі. На основі дослідження інораціональності у функціонуванні культури формулюються деякі настанови неоструктуралістського напрямку в естетиці.

  Скачати повний текст

Проведено естетичне дослідження соціальної природи жанру в динаміці соціокультурних процесів історичного розвитку мистецтва. Звертаючись до генези жанру в західноєвропейській філософській думці та вітчизняних теоріях жанрологічної проблематики, а також особливостей розвитку жанрів мистецтва на матеріалі української музики та сучасної масової культури, обгрунтовано концепти соціальної природи жанру. Доведено, що проблему соціальної природи жанру необхідно розглядати в контексті його категоріальної сутності та соціокультурних засад процесу жанроутворення. Виявлено креативний аспект сутності жанру та аспект завершеної цілісності, які репрезинтують соціально-креативну роль жанру в процесі взаємодії з категоріями виду, стилю та художнього образу, визначають стратегії дослідження процесу жанроутворення в українському мистецтві (в напрямку вокальної музичної традиції та симфонічної творчості) та сучасних модифікаціях жанру на матеріалі масової культури.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен символічної природи мистецтва та символічного методу аналізу художніх творів. Показано, що аналіз мистецтва як певного тиму символічної реальності дозволяє зрозуміти його роль як базового культурного чинника становлення людської особистості. Відзначено, що завданням символічної інтерпретації художнього твору є інтенсифікація та трансформація загальнокультурного людського досвіду. За допомогою певного твору з застосуванням методологічної моделі, зокрема, герменевтики соціокультурних універсалій, репрезентованих у творі, відбувається збагачення "життєвого світу" людини. У процесі естетичної комунікації з символом виникає унікальна надщільна образно-смислова єдність естетичного буття - свідомості, яка має інтенцію до розгортання у життєву реальність, у цілісний духовний космос, що утворює багаторівневий смисловий простір, притаманне кожному реципієнту поле смислів, занурення в яке приносить йому естетичну насолоду, духовну радість, задоволення від відчуття глибинного злиття з Універсумом культури та природи за умов збереження особистісної самосвідомості й інтелектуальної дистанції. Універсальним "механізмом" породження художнього змісту є "механізм" символізації, який діє на всіх структурних рівнях твору і тим самим забезпечує їх органічну єдність. На підставі аналізу структури та функціонування твору показано основну структуротвірну роль символів у художньому творі. Показано евристичність символічного аналізу певних "знакових" художніх творів, що належать до різних періодів історії мистецтва.

  Скачати повний текст

Зазначено, що всезагальність часу реалізується через особливості його існування та функціонування в різних сферах буття. Віддавна спроби оволодіння часом здійснювалися різними способами. Проаналізовано специфічну форму часу - художній час, який є способом існування мистецтва та відіграє роль каркасу художньої реальності світу мистецтва та окремих творів. Художній час є одним із засобів оволодіння соціальним та індивідуальним часом, його відтворення та творення, збереження та перетворення. У ХХ ст. відбуваються суттєві зміни в художній практиці. Поширюється вільна (монтажна) форма композиції літературних творів. Майже одночасно з'являються безсюжетна література, безпредметний живопис, атональна музика, абстрактна скульптура. Здійснений аналіз показує, що зміни, які відбулися, свідчать про трансформацію художнього часу, а не про його знищення чи руйнування.

  Скачати повний текст