Проведено дослідження бінарних колізій модернізму та авангардизму, з'ясовано їх спільну основу ("філософію життя") та відмінні характеристики на прикладі аналізу творчості Л.Українки, М.Семенка та Б.-І.Антонича. Осмислено специфіку неоромантизму, футуризму та сюрреалізму. Вперше здійснено спробу виявити іманентну сутність магістральних напрямів і відповідних стилів, подолано практику ототожнення даних понять та обгрунтовано шлях їх адекватного розуміння та інтерпретації, а також уважного прочитання текстів без накладання чужорідних схем. З'ясовано визначальні смислові характеристики модернізму та авангардизму, які полягають в актуалізації антитетичних принципів конструкції та деструкції, формуванні поетичного космосу та хаосу, що зумовлює відмінні завдання досліджуваних літературних систем. Виявлено відповідність неоромантичного стилю - модернізму, футуристичного - аванградизму, простежено здатність деяких стилів (зокрема, сюрреалізму) трансформуватися з одного напрямку в інший.

  Скачати повний текст

Розглянуто рефлексію еротичної свідомості як феномен культурно-мистецького розвитку 1920-х рр. Показано актуальність еротичної проблематизації української прози. Проаналізовано еротичні мотиви, алюзії, екзистенціали, концепти та модифікації еротичного героя в парадигмах авангардизму (конструктивізму, футуризму), неоромантизму, соцреалізму.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування художнього стилю неоромантизму в середовищі письменників-вісниківців, які об'єднувалися навколо націоналістичного журналу "Вісник" (у 1922 - 1932 рр. - "Літературно-науковий вісник"), що виходив у Львові за редакцією критика і політичного ідеолога Д. Донцова у 1922 - 1939 рр. Обгрунтовано необхідність поняття "вісниківство" як такого, що повніше та точніше пояснює культурне та літературне явище, якиим була різноманітна творчість співробітників "Вісника": істориків, філософів, політичних ідеологів, культурологів, критиків, письменників, мистецтвознавців, соціологів, етнографів. Вісниківський неоромантизм був течією у масштабному комплексі художніх явищ у напрямі неоромантизму в українській літературі кінця XIX - першої половини XX ст. Рекомендовано поняття "Празька школа" використовувати для означення підтечії у вісниківстві - творчості кількох письменників-неоромантиків, які менше політизували свою творчість. Відзначено роль Є. Маланюка, Л. Мосендза, О. Ольжича, О. Теліги, Ю. Липи, Ю. Клена, "пражан" - Н. Лівицької-Холодної, О. Лятуринської, М. Чирського, Зореслава, І. Ірлявського. Зазначено, що світогляд неоромантиків-націоналістів формувався на засадах філософії ірраціоналізму та волюнтаризму. Тому вони не сприймали ні позитивістських теорій народництва (побутового реалізму - в літературі), ні раціоналістично-експериментаторських аспектів естетики модернізму (декаденства й авангардизму - в літературі); у творчості орієнтувалися на європейських неоромантиків і парнасців - К. Гамсуна, Р. Кіплінга, П. Валері, Ш. Морра, Ж. Ередіа, А. Сюллі-Прюдома та ін., засвоїли водночас деякі моменти деякі моменти стилю модернізму від європейських і російських символістів. Тому їх можна назвати "консервативними модерністами". Велике значення для вісниківців мала християнська духовність, навіть католицизм, вони глибоко засвоїли естетику та поетику українського неокласицизму. Показано своєрідний синтез неокласики та неоромантики в їх творчості. Зазначено, що центральною особливістю їх поетики є оригінальна художня неоготика, тобто рекультивація традиційного європейського героїзму та містицизму, монументалізму й аристократичної вишуканості в мистецтві. Проведений систематичний аналіз творчості вісниківців дає змогу повніше представити літературний процес української еміграції та Галичини в міжвоєнний період, визначити його особливості, тенденції, пріоритети.

  Скачати повний текст

Обгрунтовується феномен життєтворчості як художньо-естетична змістовність авангардистських пошуків, тенденцій, спрямувань Олександра Довженка, в яких відбилася специфіка українського літературно-мистецького авангардизму. Досліджується життєтворчість як тип творчості, вияв його синтетичної природи як взаємодія традиційного, модерністського і авангардистського, а саме: романтизму, символізму, імпресіонізму, експресіонізму, футуризму, конструктивізму, поетологізму. Концептуальність теоретично-світоглядних позицій розкривається через відтворення поетологічної моделі універсальних форм буття та її структуротворчих основ - міфу про Героїв та соціокультурного міфу.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне порівняльне дослідження східно- та західнослов'янських версій літературного постмодернізму, визначено їх національні особливості. Доведено зв'язок постмодернізму з національними історично-літературними процесами, в яких домінуючими орієнтирами є модернізм, авангардизм, реалізм, бароко, готика. Виявлено подібності та відмінності в інтертекстових стратегіях, а також у жанрових, стильових змінах постмодерністської східно- та західнослов'янської прози на межі XX - XXI ст. Зроблено висновок про існування вибухових факторів східнослов'янської "перехідності" й еволюційних, поміркованих - західнослов'янської. Запропоновано міжлітературну періодизацію постмодернізму в досліджуваних слов'янських літературах. Визначено типологічні зближення та розбіжності східно- та західнослов'янського постмодернізму. Внесено доповнення та запропоновано нові інтерпретації окремих художніх творів з урахуванням зміни соціокультурних і літературних контекстів.

  Скачати повний текст

Аргументовано потенціал міждисциплінарного підходу та акцентовано на доцільності проведення культурологічного аналізу, що дозволяє цілісно розглянути дане явище. Український авангард висвітлено в контексті змін, які відбувалися в європейській гуманістиці під впливом філософсько-естетичних і соціокуль-турних ідей А. Бергсона, Ф. Ніцше, X. Ортега-і-Гассета, І. Тена, 3. Фрейда. Обгрунтовано специфічні ознаки даного феномена: поєднання національного та загальнолюдського аспектів, формотворчість, експериментування з кольором, ритмом і "синтезом відчуттів", використання фольклорних традицій, втілення естетико-художніх засад авангардизму практично в усі види мистецтва.

  Скачати повний текст