Проведено комплексний аналіз історії розвитку бібліотек Української РСР і впливу на нього ідеологічного фактора на прикладі конкретних бібліотек, які мають свою специфічну історію та бібліотечну традицію. Встановлено, що бібліотеки в досліджуваний період були, в першу чергу, ідеологічними установами та виконували всі функції відповідно до даного типу установ. Проаналізовано основні напрямки та зміст роботи передусім бібліотек Міністерства культури УРСР, а також особливості розвитку бібліотек на селі. Доведено, що, незважаючи на декларації директивних органів про збільшення кількості бібліотек, відбувалося їх постійне скорочення за одночасного розширення книжкових фондів. Критично осмислено форми роботи бібліотек, показано, яким чином громадськість за умов тоталітарного суспільства могла брати участь у громадському житті бібліотек. Уперше введено до наукового обігу архівні матеріали, що дозволили висвітлити маловивчені аспекти роботи бібліотек. Показано роль централізації в удосконаленні роботи бібліотек та їх прогресивного розвитку.

  Скачати повний текст

Вивчено форми, методи та прийоми впливу на громадську думку, що використовуються у засобах масової інформації (ЗМІ). Систематизовано приховані та явні можливості впливу на громадськість, а також приклади використання такого впливу українськими журналістами. Розглянуто механізм маніпулювання через пресу під час передвиборних кампаній, бо в цей період відбувається максимальне використання методів та прийомів упливу на електорат. Висвітлено вплив однієї резонансної події (катастрофи літака СУ-27 у Скнилові) на громадську думку українського народу та прослідковано варіанти її зміни завдяки ЗМІ. Запропоновано модель "Комунікативного діалогу" із субмоделями, де відображено зв'язки мас-медіа та аудиторії, визначено бар'єри (шуми), які заважають сприйняттю інформації.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано науково-педагогічні погляди С. А. Литвинова, проаналізовано й теоретично узагальнено зміст і основні напрями освітньої та науково-педагогічної діяльності вченого. На основі дослідження біографічних, соціально-педагогічних та історико-хронологічних факторів розроблено наукову періодизацію освітньої діяльності вченого. Охарактеризовано чотири періоди даної діяльності: пошуково-пропедевтичний (1916 - 1939 рр.), управлінсько-педагогічний (1939 - 1951 рр.), освітньо-педагогічний (1951 - 1978 рр.), узагальнювальний (1978 - 1982 рр.). Охарактеризовано основні напрями історико-педагогічних досліджень С. А. Литвинова: робота з визначення філософських основ педагогіки, історії становлення та розвитку педагогічної думки в Україні, дослідження життєвого шляху та творчої спадщини видатних педагогів і діячів народної освіти, вплив педагогічної преси на педагогів та іншу громадськість. Розкрито зміст основних напрямів освітньо-педагогічної діяльності вченого, зокрема, дослідження проблем вищої школи, організація методичної роботи, підготовка науково-педагогічних кадрів: підвищення теоретичного та методичного рівня викладання педагогічних дисциплін, удосконалення науково-дослідної та самостійної роботи студентів, організація та проведення педагогічної практики. Актуалізовано педагогічний досвід ученого за сучасних умов модернізації університетської освіти.

  Скачати повний текст

Вивчено правові засади участі громадськості у прийнятті екологічно значимих рішень. Досліджено процес становлення та розвитку інституту участі громадськості у прийнятті таких рішень. Розкрито суть категорій "екологічна громадськість", "екологічно значимі рішення", "форми участі громадськості у прийнятті рішень з питань охорони довкілля". Охарактеризовано особливості їх реалізації під час прийняття окремих екологічно значимих рішень. Проаналізовано чинне законодавство України, вивчено положення відповідних міжнародно-правових документів. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин у сфері здійснення громадської природоохоронної діяльності, зокрема шляхом розробки та прийняття спеціального законодавства з метою врегулювання відносин у даній сфері.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано методологію вітчизняної педагогіки як філософське, соціально-педагогічне підгрунтя комунікативної діяльності вчителя загальноосвітньої школи (ЗОШ). З'ясовано сутнісну основу професійно-комунікативної діяльності учителя - компонента соціальної системи спілкування. Розкрито історіографію професійної комунікації вчителя ЗОШ у контексті періодизації розвитку вітчизняної педагогічної думки в другій половині XX ст. Проаналізовано провідні тенденції розвитку професійно-комунікативної діяльності вчителя у межах досліджуваного періоду. Узагальнено вітчизняний досвід педагогічної комунікації досліджуваного періоду й висвітлено можливість його екстраполяції в сучасну концепцію професійно-комунікативної діяльності вчителя. Досліджено історико-педагогічні засади становлення основних структурних компонентів теорії та практичного досвіду у сфері різних видів педагогічної комунікації: "учитель - учень", "учитель - учитель", "учитель - дитячий колектив", "учитель - педагогічний колектив", "учитель - батьки", "учитель - громадськість". Уточнено категорійно-понятійний апарат ("комунікація", "спілкування", "соціальна взаємодія", "педагогічна комунікація", "педагогічна взаємодія", "комунікативна компетентність") у філософському, психологічному, педагогічному, соціологічному та лінгвістичному аспектах.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз змісту й особливостей символіки українських молодіжних товариств "Сокіл", "Січ", "Пласт" і "Луг" у Галичині (кінець XIX ст. - 1939 р.), яка базувалась на поєднанні таких основних складових: національні та державні символи; символи, пов'язані з періодами історії України - Київської Русі, Козацько-гетьманської доби, подіями сучасності. Встановлено прізвища осіб, які розробляли окремі символи. Висвітлено вплив символіки на членів українських молодіжних товариств, представників політичних партій, громадськість, розроблено періодизацію її розвитку. Оцінено ставлення владних структур до впровадження та застосування символіки українськими національними товариствами. Наведено рекомендації щодо використання досвіду українських товариств "Сокіл", "Січ", "Пласт", "Луг" у творенні символіки сучасних громадських організацій України.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну проблему соціалізації старшокласників у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу. Розкрито сутність і зміст понять: "соціалізація", "соціальні ролі", "громадськість" шляхом аналізу праць відомих вітчизняних і зарубіжних вчених. Вивчено потенційні можливості предметів гуманітарного циклу ("Економічна та соціальна географія України" та "Основи економічних знань") для підготовки старшокласників до виконання ними соціальних ролей у суспільстві. Визначено й експериментально перевірено основні соціальні та педагогічні умови, а також розроблено структурно-функціональну модель ефективної соціалізації старшокласників. Наведено модель, призначену для визначення функції соціалізації, умов, змісту, методів, засобів, основних аспектів і рівнів соціалізації.

  Скачати повний текст

Досліджено основні напрями розвитку суспільно-політичних процесів в одному з найбільш активних у політичному відношенні регіонів України у період боротьби українського народу за здобуття суверинітету та самостійності, під час розбудови молодої незалежної української держави. Показано, що національно-демократичні сили, які сформувалися на рубежі 1980-х - 90-х рр., активізували політичне життя в регіоні, спрямували енергію його мешканців у конструктивне русло національно-визвольних змагань, сприяли становленню та розвитку політичного плюралізму та багатопартійності. З'ясовано місце західного регіону в суспільно-політичному житті сучасної України. Підкреслено, що політичні партії, громадськість регіону підтримали державотворчі ініціативи українського керівництва щодо розбудови української державності на основі реалізації основних засад української національної ідеї.

  Скачати повний текст

Результатом проведення комплексу теоретичних та експериментальних досліджень у дисертаційній роботі обґрунтовано наукові положення та запропоновано рекомендації, які дозволяють розв'язати актуальне науково-практичне завдання щодо моніторингу стану атмосферного повітря в агломераціях, як інструменту захисту навколишнього середовища. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше впроваджено системний громадський моніторинг за станом атмосферного повітря міста як інструмент в імплементації удосконаленої структури взаємодії державного контролю та громадськості. Обґрунтовано можливість імплементації Порядку здійснення державного моніторингу у галузі охорони атмосферного повітря, враховуючи результати впровадження громадського моніторингу міста. Відмічено, що мережа громадського моніторингу виступає допоміжним інструментом в імплементації постанови щодо здійснення моніторингу. Надані рекомендації щодо удосконалення існуючої системи моніторингу з огляду укомплектування сучасним автоматизованим обладнанням стаціонарних постів спостереження. Наведено рекомендації щодо типів газоаналізаторів, та їх головні характеристики, що можуть бути використані при плануванні укомплектування постів спостереження. Ключові слова: агломерація, атмосферне повітря, громадськість, державний контроль, інформування населення, карта забруднень, метеорологічні фактори, моніторинг, пил, порівняльний аналіз, спостереження, стан забруднення, тверді частки, PM2.5, PM10.^UOn the result of a set of theoretical and experimental studies in the dissertation, the scientific provisions and recommendations that allow solving the current scientific and practical problem of monitoring the state of atmospheric air in agglomerations are substantiated as a tool for environmental protection. The scientific novelty of the obtained results is that the systematic public monitoring of the city air was introduced for the first time as a tool in the implementation of an improved structure of interaction between state control and the public. The possibility of implementation of the Procedure for state monitoring in the field of air protection is substantiated, taking into account the results obtained from the implementation of the city public monitoring. It is noted that the public monitoring network acts as an auxiliary tool in the implementation of the resolution on monitoring. Recommendations for improving the existing monitoring system with regard to setting up the stationary observation posts with modern automated equipment are provided. Recommendations on the types of gas analyzers and their main characteristics that can be used for setting up the observation posts are given. Keywords: agglomeration, atmospheric air, public, state control, informing the population, pollution map, meteorological factors, monitoring, dust, comparative analysis, observation, state of pollution, particulate matter, PM2.5, PM10.

Робота присвячена проблемі ціннісного виміру інституту правосуддя в Україні у контексті філософсько-правового дискурсу. Доведено конструктивний комплексний характер філософсько-правової природи інституту правосуддя, по-перше, як особливого ціннісно-нормативного феномену, що поєднує в собі сферу цінностей (аксіосферу) та сферу норм (нормосферу); по-друге, в утвердженні справедливості, рівності та гуманізму в межах закону, тобто включається до побудови й розвитку ціннісної структури правової реальності.Визначено основні принципи, що в органічному поєднанні забезпечують розв'язання завдань дисертації, а саме: принцип об'єктивності, принцип детермінізму, принцип історизму, принцип єдності історичного й логічного, принцип достатньої підстави (обґрунтованості), принцип комплексності, принцип системності, принцип цілісності, принцип несуперечливості, принцип рефлективності, принцип деідеологізації, принцип зв'язку теорії та практики. Досліджено філософсько-правові основи генезису правосуддя, які вказують, що воно залежно від форми посягання на його реалізацію має спосібність змінюватись, так само як і як і живий організм еволюціонує через внутрішній та зовнішній вплив на нього. Це проглядається у появі нових форм здійснення правосуддя, формуванням нових захисних механізмів у системі його здійснення, виникненням нових процедур поза інститутом правосуддя. Доведено, що правосуддя перехідного періоду покликане відновити гідність потерпілих (жертв), поступово сформувати взаємну довіру між антитетичними спільнотами та сприяти інституційним трансформаціям, необхідним для встановлення нових відносин серед соціуму. Це є необхідним для утвердження верховенства права в контексті відмови від практик, що дозволяли повну чи часткову безкарність. Як засвідчив досвід, ефективність впровадження механізмів правосуддя перехідного періоду передусім залежить від обізнаності у застосуванні кейсів міжнародної практики, що дозволяє знизити ймовірність виникнення певних помилок. Тому, для формування надійної політики у постконфліктному суспільстві слід залучати громадськість, а також й безпосередньо самих постраждалих (жертв) щодо вироблення спільних концепцій і законодавчого нормативу.^UThe work is devoted to the problem of the value dimension of the institution of justice in Ukraine in the context of philosophical and legal discourse. The constructive complex character of the philosophical and legal nature of the institute of justice is proved, first, as a special value-normative phenomenon that combines the sphere of values (axiosphere) and the sphere of norms (normosphere); secondly, in the establishment of justice, equality and humanism within the law, ie included in the construction and development of the value structure of legal reality.The basic principles that provide the solution of the dissertation problems in organic combination are determined: the principle of objectivity, the principle of determinism, the principle of historicism, the principle of unity of historical and logical, the principle of sufficient grounds, the principle of complexity, the principle of system, the principle of integrity, the principle consistency, the principle of reflectivity, the principle of deideologization, the principle of connection of theory and practice.The philosophical and legal bases of the genesis of justice are studied, which indicate that it has the ability to change depending on the form of encroachment on its implementation, as well as how a living organism evolves through internal and external influence on it. This can be seen in the emergence of new forms of justice, the formation of new protective mechanisms in the system of its administration, the emergence of new procedures outside the institution of justice.It has been proven that transitional justice is designed to restore the dignity of victims, to gradually build mutual trust between antithetical communities and to promote the institutional transformations necessary to establish new relations among society. This is necessary to establish the rule of law in the context of renouncing practices that allow for full or partial impunity. Experience has shown that the effectiveness of the implementation of transitional justice mechanisms primarily depends on awareness of the use of cases of international practice, which reduces the likelihood of certain errors. Therefore, in order to form a reliable policy in a postconflict society, the public should be involved, as well as the victims themselves (victims) to develop common concepts and legislation.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретичних основ та розробки конкретних практичних заходів для регіонального розвитку в Україні через новітні технології стратегічного планування в системі публічного управління.Констатовано, що узагальнення поняття, сутності та цілей стратегічного планування регіонального розвитку виявило глибокий вплив цього процесу на подальший розвиток регіонів. Установлено, що стратегічне планування є ключовим інструментом для досягнення сталого та гармонійного розвитку регіонів. Воно не обмежується випадковими кроками, а є систематичним підходом, що зорієнтований на баланс між економічним, соціальним та екологічним ростом. Підкреслено, що успішне стратегічне планування визначає шляхи розвитку, які відкривають потенціал регіонів та допомагають протистояти викликам. В основі стратегічного планування лежить ретельний аналіз майбутніх можливостей та розробка науково обґрунтованих стратегій для їх досягнення. Важливою складовою є врахування різноманітних потреб регіонального суспільства, що сприяє конкурентоспроможності регіонів та сталому росту економіки при одночасному поліпшенні якості життя населення.У ході аналізу різних технологій та практик стратегічного планування розвитку в різних країнах стало очевидним, що існує чимала різноманітність підходів до цього процесу. Акцентовано, що кожна країна має власний унікальний контекст, завдання та специфіку розвитку, що призводить до розмаїтості моделей та методологій стратегічного планування. Так, деякі держави успішно залучають громадськість до процесу планування, що сприяє широкому спектру поглядів та насиченості стратегій. Інші країни можуть застосовувати децентралізовані моделі, орієнтовані на особливості різних регіонів. Установлено користь використання інноваційних технологій, які покращують аналіз, спрощують планування та забезпечують більш точний та передбачуваний підхід до стратегічного планування.Аналіз правового та інституційного забезпечення стратегічного планування в регіонах вказує на важливість створення чіткого законодавчого фундаменту. З’ясовано, що належне правове регулювання є ключовим фактором для досягнення ефективного та стабільного регіонального розвитку. Систематичне та консистентне законодавство виступає як основа для забезпечення стабільності та передбачуваності у процесі стратегічного планування. Аналіз демонструє, як відсутність координації між різними рівнями влади може завадити успішній реалізації стратегій розвитку. Визначено роль забезпечення відповідності різних законодавчих та інституційних рамок, яка може запобігти конфліктам та розбіжностям під час планування та впровадження стратегій. Спеціальні нормативні акти або законодавчі документи, які регулюють аспекти стратегічного регіонального розвитку, можуть установити чіткі процедури планування, виконання та моніторингу стратегій. Паралельно вони можуть визначити механізми взаємодії з громадськістю, бізнесом та іншими зацікавленими сторонами, що забезпечує більший ступінь адаптації та підтримки стратегій.Ідентифікація проблем, пов’язаних з упровадженням інноваційних технологій та практик у стратегічне планування, свідчить про необхідність детального аналізу та розробки відповідних рішень. Дослідження конкретизує, що розпізнавання складних справ із впровадження інноваційних технологій та методів у стратегічне планування, виокремлює конкретні виклики, які можуть стати завадами на шляху до успішної реалізації. Проблеми можуть передбачати технологічні обмеження, недостатню підготовку кадрів, фінансові труднощі, недостатню підтримку з боку керівництва, незгоду персоналу та відсутність внутрішньої координації. Результати дослідження вказують на важливість детального аналізу цих питань та на розробку збалансованих та ефективних стратегій для їх подолання.Аналіз можливостей підвищення ефективності інформаційно-аналітичного забезпечення рішень стратегічного планування відкриває широкий спектр можливостей для подальшого вдосконалення цього процесу. Підкреслено, що однією з ключових вимог є посилення обробки та використання даних. Сучасна інформаційна реальність надає нам необмежені обсяги інформації, які можуть виявитися надзвичайно корисними для розробки та втілення стратегічних планів. Однак без належної обробки та аналізу ці дані можуть залишитися невикористаними джерелами інформації. Важливим елементом є вдосконалення технологій обробки даних та застосування алгоритмів для їх систематизації, аналізу та інтерпретації. Це дозволяє точніше визначити потенційні можливості та ризики для реалізації різних стратегічних сценаріїв. Дослідження вказує на ключову роль сучасних аналітичних інструментів у покращенні якості стратегічного планування.^UThe dissertation made a theoretical generalization and proposed a new solution to the scientific task, which consists in substantiating the theoretical foundations and developing specific practical measures for regional development in Ukraine through the latest technologies of strategic planning in the public administration system. The concepts, essences and goals of strategic planning of regional development have been summarized and the deep impact of this process on the further development of regions has been revealed. The analysis emphasizes that strategic planning is a key tool for achieving sustainable and harmonious development of regions. It is not limited to random steps, but is a systematic approach oriented towards the balance between economic, social and environmental growth. One of the main conclusions is that successful strategic planning identifies development paths that unlock the potential of regions and help to face challenges. At the heart of strategic planning is a thorough analysis of future opportunities and the development of scientifically based strategies to achieve them. An important component is taking into account the various needs of the regional society, which contributes to the competitiveness of the regions and the sustainable growth of the economy while simultaneously improving the quality of life of the population.During the analysis of different technologies and practices of strategic development planning in different countries, it became obvious that there is a wide variety of approaches to this process. The study emphasizes that each country has its own unique context, tasks and specifics of development, which leads to a variety of strategic planning models and methodologies. For example, some states successfully involve the public in the planning process, which promotes a wide range of views and a richness of strategies. Other countries can apply decentralized models, focused on the peculiarities of different regions. The study also highlights the benefits of using innovative technologies that improve analysis, simplify planning, and provide a more accurate and predictable approach to strategic planning.Analysis of legal and institutional support for strategic planning in the regions indicates the importance of creating a clear legislative foundation. The study reveals that proper legal regulation is a key factor in achieving effective and sustainable regional development. Systematic and consistent legislation acts as a basis for ensuring stability and predictability in the process of strategic planning. The analysis demonstrates how a lack of coordination between different levels of government can hinder the successful implementation of development strategies. Also highlighted is the role of ensuring the compatibility of different legal and institutional frameworks, which can prevent conflicts and disagreements during the planning and implementation of strategies. Special regulations or legislative documents that regulate aspects of strategic regional development can establish clear procedures for planning, implementing and monitoring strategies. At the same time, they can define mechanisms for interaction with the public, business and other stakeholders, which ensures a greater degree of acceptance and support for the strategies.Identification of problems related to the implementation of innovative technologies and practices in strategic planning indicates the need for detailed analysis and development of appropriate solutions. The study specifies that the recognition of complex cases of implementation of innovative technologies and methods in strategic planning singles out specific challenges that can become obstacles on the way to successful implementation. Challenges may include technological limitations, insufficient training, financial difficulties, insufficient management support, staff disagreement, and lack of internal coordination. The results of the study indicate the importance of a detailed analysis of these issues and the development of balanced and effective strategies to overcome them.Analysis of the possibilities of increasing the effectiveness of information and analytical support of strategic planning decisions opens up a wide range of opportunities for further improvement of this process. The study highlights that one of the key requirements is to strengthen the processing and use of data. Modern information reality provides us with unlimited amounts of information that can be extremely useful for developing and implementing strategic plans. However, without proper processing and analysis, these data can remain unused sources of information. An important element is the improvement of data processing technologies and the application of algorithms for their systematization, analysis and interpretation.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності та особливостей правового регулювання антикорупційної експертизи в публічному адмініструванні.Обґрунтовано, що для подолання корупції держава має здійснювати ефективну діяльність, спрямовану на запобігання цього негативного явища. Запобігання корупції визначено як особливий вид діяльності у сфері публічного адміністрування, який полягає у здійсненні уповноваженими суб’єктами заходів, спрямованих на усунення чинників, що породжують корупцію. Запобігання корупції як особливий вид діяльності в публічному адмініструванні спрямоване на реалізацію антикорупційної функції держави. Під антикорупційною функцією запропоновано розуміти самостійний і пріоритетний напрям державної антикорупційної політики, що здійснюється за допомогою комплексу правових, економічних, освітніх, виховних, організаційних та інших заходів, спрямованих на створення системи запобігання та протидії корупції, усунення причин її виникнення, забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства у сфері антикорупційних відносин.Зазначено, що пріоритетним завданням у напрямку запобігання корупції є попередження виникнення та поширення корупції. Важливим дієвим превентивним заходом запобігання корупції є антикорупційна експертиза. Проаналізовано становлення та еволюцію антикорупційної експертизи в системі заходів запобігання корупції. Періодизацію становлення правового регулювання антикорупційної експертизи в Україні виокремлено за такими темпоральними етапами розвитку: 1) 2008-2010 рр. – запровадження інституту антикорупційної експертизи у законодавстві України; 2) 2011-2013 рр. – удосконалення інституту антикорупційної експертизи; 3) 2014 – дотепер – суттєва трансформація інституту антикорупційної експертизи. Встановлено, що антикорупційна експертиза має свої особливості та відрізняється від інших видів правових експертиз. Запропоновано авторське визначення антикорупційної експертизу в публічному адмініструванні та наведено її особливі ознаки, до яких віднесено такі: мета – виявлення в чинних нормативно-правових актах та проєктах нормативно-правових актів факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією; суб’єкти проведення (органи публічної влади, громадськість); результатом є нормативно-правовий акт, у якому відсутні або мінімізовані корупціогенні чинники; експертні висновки мають не ретроспективне, а перспективне спрямування; є превентивним заходом запобігання корупції. З’ясовано, що у проведенні антикорупційної експертизи беруть участь різні суб’єкти, які відрізняються один від одного своїм правовим статусом. Суб’єктів проведення антикорупційної експертизи в публічному адмініструванні класифіковано на суб’єктів, які наділені владними повноваженнями та суб’єктів, які не наділені владними повноваженнями.У процедурі проведення антикорупційної експертизи в публічному адмініструванні виділено такі стадії: 1) ініціювання антикорупційної експертизи чинних нормативно-правових актів та проєктів нормативно-правових актів; 2) аналіз, перевірка та оцінка чинних нормативно-правових актів та проєктів нормативно-правових актів на відповідність корупціогенним факторам; 3) підготовка висновку та розробка рекомендацій щодо усунення корупціогенних чинників.Обґрунтовано, що міжнародні стандарти правового регулювання антикорупційної експертизи відображені в міжнародних актах універсального та регіонального рівня. Серед цих міжнародних документів виділено міжнародні акти загального характеру, які регулюють антикорупційну експертизу опосередковано, та міжнародні документи, які безпосередньо стосуються антикорупційної експертизи.Сформульовано напрями удосконалення правового регулювання антикорупційної експертизи в публічному адмініструванні.^UThe dissertation provides a theoretical generalization and solution to a scientific problem, which is to determine the essence and features of the legal regulation of anti-corruption expertise in public administration.It is substantiated that in order overcome corruption, the state should carry out effective activities aimed at preventing this negative phenomenon. Prevention of corruption is defined as a special type of activity in the field of public administration, which consists in the implementation by authorized subjects of measures aimed at eliminating the factors that generate corruption. Prevention of corruption as a special type of activity in public administration is aimed at implementing the anti-corruption function of the state. The anti-corruption function is proposed to be understood as an independent and priority direction of the state anti-corruption policy, which is carried out with the help of a complex of legal, economic, educational, educational, organizational and other measures aimed at creating a system of preventing and countering corruption, eliminating the causes of its occurrence, ensuring the protection of rights and legal interests of citizens and society in the field of anti-corruption relations.It is noted that the priority task in the direction of corruption prevention is the prevention of the occurrence and spread of corruption. Anti-corruption expertise is an important effective preventive measure to prevent corruption. The formation and evolution of anti-corruption expertise in the system of measures to prevent corruption is analyzed.The periodization of the formation of the legal regulation of anti-corruption expertise in Ukraine is distinguished according to the following temporal stages of development: 1) 2008-2010 – introduction of the institute of anti-corruption expertise in the legislation of Ukraine; 2) 2011-2013 – improvement of the institute of anti-corruption examination; 3) 2014 - until now - significant transformation of the institute of anti-corruption examination.It has been established that anti-corruption expertise has its own characteristics and differs from other types of legal expertise. The author's definition of anti-corruption examination in public administration is proposed and its special features are given, which include the following: the goal is to identify in current legal acts and draft legal acts factors that contribute or may contribute to the commission of corruption offenses or offenses related to with corruption; subjects of the event (public authorities, the public); the result is a normative legal act in which corruption-inducing factors are absent or minimized; expert conclusions are not retrospective, but prospective; is a preventive measure to prevent corruption.It has been found that various entities, which differ from each other in their legal status, participate in the anti-corruption examination. Subjects of anti-corruption examination in public administration are classified into subjects that are empowered and subjects that are not empowered.In the procedure of anti-corruption examination in public administration, the following stages are distinguished: 1) initiation of anti-corruption examination of current normative legal acts and draft normative legal acts; 2) analysis, verification and assessment of current regulatory and legal acts and projects of regulatory and legal acts for compliance with corruption-inducing factors; 3) preparation of a conclusion and development of recommendations for the elimination of corruption-inducing factors.It is substantiated that international standards of legal regulation of anti-corruption examination are reflected in international acts of the universal and regional level. Among these international documents, international acts of a general nature, which indirectly regulate anti-corruption expertise, and international documents that directly relate to anti-corruption expertise are distinguished.Directions for improving the legal regulation of anti-corruption expertise in public administration have been formulated.

Засоби масової інформації є критично важливими організаціями, на яких покладено обов’язок інформувати громадськість та забезпечувати платформи для суспільних дискусій. Вони також є інструментом моніторингу для розслідування та притягнення осіб до відповідальності за владу, тому потребують незалежності і захисту від будь-якого втручання. З огляду на цюкритичну функцію, свобода медіа в різних країнах підлягає численним обмеженням під виглядом захисту прав і свобод держави та навіть окремих осіб.Дисертація спрямована на порівняльне дослідження українського та алжирського досвіду в цих питаннях. Україна та Алжир — різні. Україна — молода демократія, що розвивається, тривалий час проходить масштабні реформи — і це мало значний вплив на медійний ландшафт. Алжир переживає стан демократичного переходу після народної революції 2019 р. і досягає певнихрезультатів на шляху свободи й демократії; проте цього недостатньо — залишається багато труднощів, зокрема, проблеми сучасних медіа та журналістських практик.У цьому й полягає проблема — обмеження свободи медіа в різних країнах глобалізованого світу в тій чи тій мірі, що спонукає шукати спільне й відмінне в різних медіасистемах за різних політичних, економічних та соціальних умов, аналізувати причини й бар’єри, вивчати позитивний досвід подолання несвободи медіа та розвитку вільних медіаринків сучасного типу.^UMass media are critically important organizations, which are responsible for public informing and provision of public discussions platforms. They are also instruments for investigation and calling out people in power to be in charge, so they need to be protected from any kind of intervention. Considering this critical function, media freedom in different countries is widely limited to the rights and freedom protection of the state and even some people separately.The dissertation is aimed at the comparative study of Ukrainian and Algerian experience in this field. Ukraine and Algeria are different. Ukraine is a young democracy, which is developing and implementing large-scale reforms that influenced its media landscape significantly. Algeria is transitioning to democracy after the people’s revolution in 2019 as well as reaches peculiar results on its way to freedom and democracy. Nevertheless, it’s not enough as there are plenty of challenges such as the problems of modern media and journalism practices.The problem is the various scale limitation of media freedom in different countries of the globalized world that encourages to search similarities and differences in different media systems of different political, economic, and social conditions; to analyze the causes and the barriers; to study positive experience in fighting media oppression and development of free modern media markets.

У дисертації обґрунтовано науково-теоретичні підходи до розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення взаємодії органів публічного управління з громадськістю, що дозволило визначити його основні завдання, принципи, функції, методи і форми. Уточнено сутність, складові та зміст механізмів взаємодії органів публічного управління з громадськістю.З’ясовано, що суб'єктами публічного управління слід вважати представників державних організацій і систему органів, які визначають їх структуру, представницькі органи влади і населення, окремі групи населення і окремих особистостей. Запропоновано додати до суб'єктів державного та місцевого рівнів інститути громадянського суспільства.На основі отриманих в результаті аналізу даних нами було запропоновано напрями удосконалення інформаційно-комунікаційного механізму. Основною даного механізму є вироблення пропозицій щодо оптимізації кожного з елементів запропонованої нами моделі комунікації. Так вступаючи у взаємодію, суб’єкти мають бути інформаційно доступні один для одного; повідомлення «від влади до населення» потрібно формувати з урахуванням наявного рейтингу інформаційних переваг населення та інформаційної індукції повідомлення; включення до процесу вироблення пропозицій щодо розвитку інфраструктури комунікаційного взаємодії представників громадських рад при органах публічного.Використовуючи системний підхід, виділено тенденції змін у взаємодії органів публічного управління та громадськості, обумовлених процесами цифровізації: подальша цифровізація всіх сторін діяльності держави, включаючи і реалізацію нею владних повноважень, що веде до формування цифрової держави; деконцентрація державної влади у зв'язку з розвитком мережевого співтовариства; самоорганізація і самоврядування в мережі «Інтернет»; різноманіття відносин влади в мережі; поширення державної влади на відносини в мережі; поява і розвиток цифрових прав як основа взаємодій держави, громадянського суспільства і громадян у віртуальній реальності, а також обмежень для неправових дій в мережі з боку державної влади; зміна методів реалізації владних повноважень державою в цифрову епоху; забезпечення безпеки в мережі як одна з функцій держави та її подальший розвиток; захист державного суверенітету в цифровій реальності; програмування і репрограмування мережі комунікацій в цифровій реальності як прояв влади в мережі.Запропоновано концептуальну модель взаємодії органів публічного управління з громадськістю. Концептуальна модель взаємодії органів публічного управління з громадськістю включає в себе: суб'єкти та об’єкти взаємодії (залежить від ініціатора); принципи; мету, завдання, умови; форми; механізми (інформаційно-комунікативний, партисипативний, краудсорсинг та механізм громадського контролю); результати взаємодії. При організації процесу взаємодії для прийняття управлінських рішень суб’єктами взаємодії відповідно до їх актуальних завдань можуть бути органи публічного управління або громадськість.^UThe dissertation substantiates scientific and theoretical approaches to the development of practical recommendations for improving the interaction of Public Administration bodies with the public, which made it possible to determine its main tasks, principles, functions, methods and forms. The essence, components and content of mechanisms of interaction of Public Administration bodies with the public are clarified.It is found out that the subjects of Public Administration should be considered representatives of state organizations and the system of bodies that determine their structure, representative bodies of government and the population, individual groups of the population and individuals. It is proposed to add civil society institutions to the subjects of the state and local levels.Based on the data obtained as a result of the analysis, we proposed ways to improve the information and communication mechanism. The main thing of this mechanism is to develop proposals for optimizing each of the elements of our proposed communication model. Thus, when entering into interaction, subjects should be informatively accessible to each other; the message "from the authorities to the population" should be formed taking into account the existing rating of information preferences of the population and information induction of the message; inclusion in the process of developing proposals for the development of communication infrastructure of representatives of public councils under public administration bodies.Using a systematic approach, the trends of changes in the interaction of Public Administration bodies and the public caused by the processes of digitalization are highlighted: further digitalization of all aspects of the state's activities, including the exercise of its power, leading to the formation of a digital State; deconcentration of state power in connection with the development of the network community; self-organization and self-government in the "Internet" Network; the diversity of power relations in the network; the extension of state power to relations in the network; the emergence and development of digital rights as the basis for interaction between the state, civil society and citizens in virtual reality, as well as restrictions for illegal actions in the network by the state authorities; changing the methods of exercising power by the state in the digital age; ensuring security in the network as one of the functions of the state and its further development; protecting state sovereignty in digital reality; programming and reprogramming the communication network in digital reality as a manifestation of power in the network.A conceptual model of interaction between public administration bodies and the public is proposed. The conceptual model of interaction of Public Administration bodies with the public includes: subjects and objects of interaction (depends on the initiator actor); principles; goals, tasks, conditions; forms; mechanisms (information and communication, participatory, crowdsourcing and public control mechanism); results of interaction. When organizing the interaction process for making managerial decisions, the actors of the interaction in accordance with their actual tasks can be public administration bodies or the public.