Дисертацію присвячено питанням культурологічного фундаменту художніх новацій XX століття. На прикладі музики розроблено концепцію аконфліктності як системоутворюючого логічного і естетичного фундаменту ряду композиторських технік і аконфліктної драматургії як самостійного типу музичної драматургії. Це дозволило з позитивних позицій оцінити процеси кардинальних змін образомовних складових у європейській (за художньою традицією) музиці XX століття, виявити їх еволюційну закономірність. Дослідження розширює уявлення щодо конфліктності в європейській культурі постренессансу. Водночас розроблено ряд питань культурологічного характеру, висвітлючих стан найважливіших духовно-художніх течій XX століття, зокрема у слов'янській культурі, котрі грунтуються на ідеях аконфліктності.

  Скачати повний текст

У дисертації доведена спорідненість світоглядних основ античних сковородинівських педагогичних ідей, охарактеризовано процес творчого опрацювання Г.С. Сковородою античних епістолярних та драматургічних методів виховання, калокагатії, сократівського діалогу, психагогії. У дисертації розробляється елліно-сковородинівська концепція освіти.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено взаємозв'язку "мовних" форм та принципів з рушійними силами та специфічними ознаками розгортання тексту екранних творів. Розроблено нову концепцію архітектоніки фільму як особливого естетичного і професійного утворення, що виражає художньо-образну своєрідність видовища і забезпечується майстерністю режисури. Визначено специфіку функціонування епічних, драматичних, ліричних начал у кінематографі та проекцію їх формування на різнорідність телемовлення.

  Скачати повний текст

На матеріалі британської та американської драми XX ст. розглянуто закономірності виникнення, функціонування різних типів асиметрії в українських перекладах дослідженої драми. Запропоновано поняття "рамка адекватності" для визначення відповідності перекладу драматичного твору авторському задуму оригіналу. Поглиблено класифікацію типів асиметрії та виділено додатну, нейтральну відповідність і невідповідність. Проаналізовано співвідношення перекладацьких трансформацій і типів асиметрії у перекладі на різних мовних рівнях. Обгрунтовано доцільність об'єднання, а не штучного поділу у перекладі драматичних творів певних параметрів, зокрема, "читабельність" і "сценічність".

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена проблемі "шекспіризма" творчості видатного російського поета і прозаїка ХХ століття Б.Пастернака. Визначається сутність шекспірівського впливу на оригінальну творчість Пастернака, виявляються основні теми, образи і мотиви творів Шекспіра, що знайшли відгук в поезії та прозі російського письменника. Роман Пастернака "Доктор Живаго" вперше аналізується в контексті впливу шекспірівської поезії і драматургії на оригінальну творчість Пастернака. Одержані внаслідок дослідження висновки свідчать про те, що Шекспір зіграв важливу роль у творчій еволюції російського письменника, у формуванні його світогляду і естетики, збагатив поезію і прозу Пастернака новими темами, образами і мотивами. Яскравий самобутній талант Пастернака сприяв тому, що, навіяні шекспірівською поезією образи і мотиви, як правило, одержували у нього подальший, глибоко оригінальний розвиток.

  Скачати повний текст

У контексті драматичних і науково-публіцистичних праць Василя Пачовського, на матеріалах розвитку раннього українського модернізму досліджено поетику ліричної творчості письменника. Проаналізовано збірки поета, розглянуто творчю еволюцію митця, а також фольклоризм як стильову домінанту ранньої лірики поета. Розглянуто його мариністику, виділено символістські та національно-патріотичні мотиви лірики "закарпатського" етапу творчості. Визначено рівень засвоєння та інтерпретації поетом фольклорного, легендарно-міфологічного та біблійного матеріалів, кращих творів української літератури та західноєвропейського символізму. Досліджено тему Закарпаття в творах письменника.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному літературознавстві досліджено жанрово-стильову специфіку вессекського циклу оповідань Т. Гарді в контексті розвитку англійської літератури XIX - початку XX ст. Охарактеризовано форми реалізації циклічності в малій прозі письменника, монодіалогічної структури образу розповідача, процес і принципи утворення жанрової моделі синкретичного типу. Увагу приділено виявленню принципів творення вторинної реальності (світу Вессексу), моделювання монодіалогічної структури образу розповідача у творах, особливостям тематичного структурування творів збірок, опрацюванню тем оповідань. Створення світу Вессексу є результатом втілення авторської системи міфологізації реальної дійсності. Аналіз авторської системи використання елементів фольклорно-казкових, біблійних і класичних літературних сюжетів, звернень до античної міфології та драматургії, місцевих легенд, дозволив розширити уявлення про поетику малої прози Т. Гарді.

  Скачати повний текст

Проаналізовано ранню прозу одного з найвизначніших представників російської літератури кінця XIX - початку XX ст. - А.П.Чехова. Дослідження художнього світу прози Чехова надало можливість визначити головні характерні риси нових різновидів оповідання, притаманні прозі XX ст. З'ясовано найбільш важливі принципи взаємодії оповідального, драматичного та ліричного начал у прозі Чехова 1880-х рр., які стали необхідною умовою виникнення нових форм і спричиненим трансформацію жанру оповідання. Це сприяло формуванню другорядного жанру епічної прози на авансцені російської літератури в той момент, коли закінчувався певний період її розвитку та починався новий. Запропоновано опис жанрових різновидів чеховського оповідання 1880-х рр.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується проблема жанроутворення в драмі як літературному роді. Жанроутворюючим фактором визнається категорія пафосу як авторської оцінки. Простежується специфіка драми як роду літератури у взаємозв'язку із пафосом та його вплив на визначення типу конфлікту драматургічного твору. Автор пропонує концепцію жанрів драматургічної спадшини М.Булгакова та визначає специфіку жанрів п'єс драматурга у зв'язку із особливостями його світовідчуття, що впливає на пафос творів.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні та методико-практичні засади виконавського аналізу музичного твору, визначено його пріоритетні напрями (стильовий, жанровий, фактурний, емоційно-драматургічний). Встановлено, що виконавський аналіз займає особливе місце в системі музично-теоретичних процедур і має свою специфіку як окремий, спеціальний вид досліження музичного твору, спрямований на його виконавську інтерпретацію. У процесі розгляду виконавського аналізу та його об'єкта (твору) застосовано системно-структурний (зокрема, порівняльний), функціональний та історико-типологічний підходи. Запропоновано визначення поняття "виконавський аналіз" та типологію його основних алгоритмів, які включають аналіз емоційних вражень та їх естетичні оцінки ("емоційно-естетичну програму"), а також програму "змістового поля" твору та її відображення у драматургії, рокриття й аргументацію його художнього генезису (жанрово-стильовий комплекс), побудову виконавського "фактурного плану" та створення моделі майбутньої інтерпретації. Результати наукового дослідження використано у виконавській і педагогічній діяльності під час роботи над інтерпретацією фортепіанних творів різних жанрів і стилів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано віршовану творчість для дітей М. Підгірянки, О. Олеся, М. Вороного в аспектах педагогічної спрямованості та поетикальної майстерності. З'ясовано місце пісні та музики у поезії М. Підгірянки, охарактеризовано виховні концепти та художні особливості віршиків поетеси у контексті їх жанрової специфіки та діалогічних засад. Проаналізовано драматичну казку "В чужому пір'ю", особливу увагу приділено сюжету та його параболізації, образу перекинчика та драматургічній майстерності авторки. Образ квітів у ліриці О. Олеся інтерпретовано у контексті дитячого сприймання. Охарактеризовано провідні педагогічні мотиви лірики та вірошованих казок, розкрито їх естетичну оригінальність. Книгу "Княжа Україна" розглянуто як художньо-навчальний феномен літератури для підлітків. Проведено дослідження ліро-епічних творів М. Вороного, запропоновано інтерпретацію поеми "Євшан-зілля" на філософському, психологічному, ейдетичному, хронотопічному рівнях авторської художньої рецепції літописної легенди. Охарактеризовано образ панни у ліриці поета, громадські та віталістичні аспекти мотиву юнацтва.

  Скачати повний текст

Досліджено засоби відтворення мовленнєвих актів директивів та експресивів в українських перекладах британських та американських невіршованих драматичних творів кінця XIX - XX ст. Виокремлено експресиви та директиви як основні рушії драматичної дії. Виявлено основні відмінності та своєрідність перекладу драматичного твору у порівнянні з художнім перекладом інших видів літератури. Експериментально доведено, що адекватний переклад драматичного твору не може бути здійснений без урахування прагматики та передбачає виконання умов сценічності, природності звучання та легкої вимови тексту перекладу. Виявлено, що у перекладі директивів та експресивів відбувається експлікація імпліцитних аспектів змісту висловлювання.

  Скачати повний текст

Досліджено прийоми відтворення культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби у Великій Британії за перекладу прозових і драматичних творів англійських письменників українською мовою. Показові концепти історичної доби, які визначають специфіку конкретного соціуму, особливості його матеріальної культури, виражаються у художніх творах за допомогою культурно-маркованих знаків. "Культурно-маркований знак" є поняттям, ширшим за обсягом, ніж поняття "реалія", вони знаходяться у позиції взаємодоповнення. Для передачі "асоціативного шлейфу" культурно-маркованих знаків за перекладу художнього твору, який відображає Вікторіанську добу, доцільно застосовувати прийоми, що відтворюють референтне ядро знаку та його ціннісний і образний компоненти. Оптимальними для цього визначено прийоми: внутрішньотекстові пояснення / додавання, генералізацію, конкретизацію та віднайдення контекстуального відповідника.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу створити теорію внутрішнього монологу у межах наратологічного дискурсу. Проаналізовано внутрішній монолог як форму літературного викладу внутрішньго мовлення персонажа. Здійснено певні теоретико-естетичні узагальнення на висновки на підставі текстів української та інших світових літератур. Сформульовано дефініцію внутрішнього монологу, а також запропоновано міждисциплінарний погляд на внутрішній монолог як оповідну форму, акцентуючи увагу на сутнісних зв'язках цього літературознавчого поняття з психологічною категорією внутрішнього мовлення. У контексті теорії діалогізму М. Бахтіна та концепції автокомунікації Ю. Лотмана внутрішній монолог проаналізовано як складну різновекторну комунікативну модель. Розширено літературно-родове поле використання цієї наративної форми, визначено особливості функціонування внутрішніх монологів у творах епічного та драматичного родів різних літературних стилів, а також актуалізовано проблему реалізації цього способу викладу в ліричних текстах. Відповідно до оновленого трактування цього літературного поняття суттєво доповнено перелік основних і додаткових функцій внутрішнього монологу. Уперше в наратології визначено критерії для типології цього способу викладу, за якими здійснено якісно нову класифікацію внутрішніх монологів. На підставі використаного різнорідного ілюстративного матеріалу показано необхідність грунтовного дослідження проблеми походження й еволюції внутрішнього монологу як форми літературного викладу.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні аспекти, присвячені формуванню вокально-виконавської майстерності актора драматичного театру, визначено функцію вокально-сценічної творчості актора в контексті сучасної режисури. Розкрито сутність і специфіку вокально-акторської майстерності, виявлено специфічні особливості розвитку вокально-виконавських здібностей актора драматичного театру у процесі вокально-сценічної діяльності. Запропоновано та теоретично обгрунтовано визначення "акторсько-вокального діалогу", визначено значущість особистісно-акторської функції в процесі вокально-сценічної діяльності. Введено поняття "актор, що співає", "вокальна тема ролі", "вокально-акторська майстерність", розроблено модель створення вокально-сценічного образу.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему взаємодії національних вокальних шкіл щодо формування методу педагогічної та творчої діяльності вокалістів одеської школи. Підкреслено грунтовність російсько-українських, італійських і німецьких традицій в становленні концепції функціональної регістрової змінності вибудови виразних можливостей співацького голосу, яка склалася в педагогів і виконавців Одеської консерваторії. На матеріалі оперних партій досліджено зміст технологічної теорії перехідних тонів і психолого-педагогічного вчення про примарний тон. Охарактеризовано партії з кантат І.С.Баха, опер В.А.Моцарта, Р.Вагнера, Дж.Верді, М.Глінки, П.Чайковського, Б.Лятошинського, М.Лисенка, К.Данькевича, В.Губаренка, що дозволяє узагальнити певні думки стосовно виявлення вокальної драматургії функціональної змінності регістрів співацького голосу. Запропоновано результати дослідження механізму функціональної взаємодії регістрових показників співацького голосу.

  Скачати повний текст

Висвітлено різні аспекти театральної діяльності Г.М. Хоткевича як цілісного явища. Уперше подано загальну характеристику драматургічного доробку митця, проаналізовано його друковані та рукописні твори. Відтворено історію написання, видання та сценічного втілення драматичних творів Г.М. Хоткевича. Установлено факти звернення різноманітних театрів і аматорських гуртків до творчості драматурга. З'ясовано творчі контакти та співпрацю митця з різноманітними театральними колективами та визначними діячами театру. Розглянуто діяльність театральних колективів під керівництвом Г.М. Хоткевича як відображення ідеї окремого покоління митців щодо створення "народного театру". Оцінено критичну діяльність митця, досліджено його наукові роботи з історії театру. Розкрито засади та принципи театральної діяльності Г.М. Хоткевича, його погляди на театральне мистецтво, на яких базується концепція та модель театру.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості гендерно зумовленої комунікативної поведінки персонажів. Розглянуто гендерну диференціацію мовлення крізь призму комунікативної поведінки персонажів сучасної англійської драми. На підставі аналізу гендерних прагматичних відмінностей комунікативної поведінки та її невербальних компонентів розкрито гендерно марковані мовленнєві властивості персонажів. Охарактеризовано комунікативну поведінку персонажів-чоловіків з використанням мовленнєвих актів, які підвищують статус адресата, та стратегій домінування, що демонструють лідерство чоловіка в парі "чоловік - жінка". Для персонажів-жінок типовим є використання мовленнєвих актів, які підвищують статусну позицію обох співрозмовників. Визначено, що стратегії співробітництва притаманні комунікативній поведінці персонажів-жінок і свідчать про їх повагу до співрозмовників-чоловіків. Зазначено, що гендерно зумовлена вербальна поведінка також відображається лексико-стилістичними засобами. Гендерні особливості проявляються у використанні оцінної лексики, вульгаризмів, звертань, варваризмів та іноземних слів, професійної лексики, "дитячого" мовлення, фразеологічних одиниць, засобів модифікації прагматичного значення висловлювання.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується драматургія В.Винниченка через призму художнього осмислення проблем духовного буття особистості у перехідні історичні моменти, морально-етичні аспекти взаємин людини і суспільної моралі.

  Скачати повний текст