Проведено комплексне дослідження феномену артистичної індивідуальності С.Рахманінова та його вплив на розвиток фортепіанного мистецтва XX ст. Розглянуто формування особистості С.Рахманінова-артиста, театральність його гри, що наділяє музичний процес дієвістю та сценічністю. Еволюція артистизму С.Рахманінова полягає у підвищенні ступеня зрілості його інтерпретацій. Розглянуто лінію спадкоємності від піанізму Ф.Ліста та М.Рубінштейна, синтез російської та західноєвропейської традицій у грі великого артиста. Проведено паралелі між С.Рахманіновим і його видатними сучасниками: Й.Гофманом, Й.Левіним, Л.Годовським, Ф.Бузоні, В.Горовцем, Ар.Рубінштейном. Наголошено на надзвичайній силі гри великого артиста та зазначено його виняткову виконавську енергетику. З метою з'ясування цілісної характеристики рахманіновської артистичної індивідуальності досліджено особливості складно організованої психіки митця, якому були притаманні демонстративність темпераменту, екзальтованість ефектів, емотивність. Розглянуто відображення піаністичних традицій С.Рахманінова на прикладах виконавських стилів музикантів, які чули його особисто (К.Ігумнов, В.Горовиця, Ар.Рубінштейна, О.Гольденвейзера) та через вплив усної традиції, породженої інтонуванням С.Рахманінова, на піаністів наступних поколінь (В.Софроницького, Л.Оборіна, П.Серебрякова, Г.Нейгауза, С.Ріхтера, Е.Гілельса, Є.Кісіна, М.Луганського).

  Скачати повний текст

З'ясовано співвідношення категорій емотивності, експресивності й емоційності. Визначено особливості формування та функціонування молодіжної лексики в німецькій мові. Виявлено лексико-семантичні засоби вираження емотивності в німецькому молодіжному лексиконі. Здійснено ідеографічний опис емотивних одиниць сучасного німецького молодіжного лексикону. Розроблено класифікацію емотивних одиниць молодіжного лексикону згідно з функціями, які вони виконують у художньому тексті. Окреслено функції емотивних одиниць молодіжного лексикону, до яких насамперед належать такі виражальні функції: характеризуюча (описова), оцінна, номінативна, номінативно-оцінна, номінативно-характеризуюча, оцінно-характеризуюча та прагматичні функції: демонстративна, регулятивна, демонстративно-оцінна, демонстративно-регулятивна, демонстративно-характеризуюча. Визначено частоту вживання емотивно-експресивних одиниць німецького молодіжного лексикону у мові та мовленні.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченю емотивності як однієї з базових категорій художнього тексту, дослідження якої пов'язано з вилученням із тексту емоціогенних знань і визначенням специфіки їх текстового означування. Встановлено, що реалізація емотивності в художньому тексті здійснюється через її показники - емоційно значущі компоненти тексту, які характеризуються лінгвосеміотичною, лінгвокогнітивною, формально-семантичною та функціональною неоднорідністю. З погляду текстової статики показники емотивності (сигнали емотивності, емотивні ситуації та емотивні топіки) розглянуто як емотивно навантажені текстові компоненти, за допомогою яких у тексті експліковані емоціогенні знання про мову та в мові, про світ, а також текстову дійсність. У ракурсі текстової динаміки показники емотивності відбивають процес експлікації даних знань у тексті через вказівку на внутрішньорівневі та міжрівневі зв'язки між ними. Сукупності функціонально-однорідних показників емотивності, що базуються на відношеннях аналогії, контамінації та амальгамування, об'єднуються у конфігурації. Показники емотивності різних рангів утворюють емотивний профіль як емотивно значущу підструктуру художнього тексту.

  Скачати повний текст

Здійснено розмежування категорій емоційності й емотивності та виділено два типи дискурсу - емоційний й емотивний. Проведено комплексний аналіз мовних і позамовних чинників, які визначають ступінь експресивності цих дискурсів. Установлено критерії їх диференціації. Визначено особливості семантики, структури та прагматики англомовних емоційного й емотивного дискурсів. Запропоновано модель розгортання цих дискурсів, розкрито їх комунікативно-функціональне призначення та з'ясовано тип адресатно-адресної спрямованості зазначених дискурсів. Вивчено композиційну будову емотивного дискурсу та виокремлено три фази його розвитку, що уможливило виявлення стратегій і тактик мовленнєвої поведінки промовця та надало змогу довести метакомунікативну природу цього дискурсу. Побудовано типологію емоційного й емотивного дискурсів з урахуванням інтенції мовця та тональності мовлення.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні тенденції в мові сучасних медіа-текстів, дефінітивно визначено поняття "дискурс". Систематизовано методологічні підходи до засобів вираження експресії, розмежовано поняття "експресивність" та "емотивність". Вперше в українській лінгвістичній науці розглянуто складну систему засобів вираження експресії в українському газетному дискурсі, з'ясовано їх функційні можливості й обгрунтовано принцити структурної та функціональної диференціації. Системно описано засоби вираження емоційної експресивності з урахуванням сучасних досягнень теорії мовної комунікації. Вмотивовано взаємозв'язок фонетичних, морфологічних, словотвірних, синтаксичних, стилістичних і графічних виразників емоційної експресії в газетному тексті. З'ясовано залежність семантики експресивних одиниць від контексту, визначено функції експресивів у межах висловлювання.

  Скачати повний текст

На матеріали листів М. М. Коцюбинського та його сучасників розглянуто особливості вираження культурно-історичного й прагмалінгвального компонентів. Установлено, що перший виявляє себе екстра- та інтралінгвально. Важливими в культурно-історичному аспекті є лінгвокультуреми й конотації (останні виконують оцінно-емотивну функцію). Характерні прагмалінгвальні ознаки епістолярного тексту - емотивність, експресивність, оцінність, тобто прагмалінгвальний компонент мовної семантики співвідносний з конотативним, який виконує стратегічно орієнтовану комунікативну функцію. Епістолярний стиль, однією з визначальних рис якого є дискурсивність, споріднений з публіцистичним стилем екстралігвальною структурою, з художнім та розмовно-побутовитм - наповненням лінгвістичної структури; водночас, для нього властиві узуальні та оказіональні конотації, що дозволяє сприймати листування крізь призму загального та конкретного. Найбільш конотовані в епістолярію формули-звертання, побажання, прохання, постскриптуми, у яких переважають позитивні конотації, та фразеологізми, де домінують негативні.

  Скачати повний текст

Визначено лінгвістичний статус німецького прозового шванку як систему взаємопов'язаних та взаємозумовлених стилістичних, прагматичних і когнітивних характеристик. Досліджено механізми комічного в текстах прозового шванку, їх композиційно-стилістичні рівні, стильові особливості та композиційно-мовленнєві форми, які розкривають провідну роль в прагматичній моделі шванку та утворюють авторську мовленнєву стратегію і когнітивні чинники тексту, зокрема, концепти, інформативність текстів. Доведено, що комічний аспект прозового шванку як типу тексту і дискурсу реалізується в авторських мовленнєвих стратегіях на основі створення протирічних атрибутів текстових концептів, відповідними мовно-стилістичними засобами та вживанням сатиричних кодів. Висвітлено суттєву характеристику мови персонажів - модальність та емотивність їх висловлювань.

  Скачати повний текст

Висвітлено концепції конотації лексичних одиниць, охарактеризовано оказіональну й узуальну конотації. Досліджено базові складові конотації: оцінність, емотивність, експресію й образність. Проаналізовано типові моделі значення розрядів прислівників і скласифіковано за наявністю конотативних ознак лексично та семантично оказіональні прислівники з конотативним увиразненням у площині вторинних найменувань.

  Скачати повний текст

Висвітлено оцінно-емотивний аспект експресивності сучасних іспанських аналітичних статей. Запропоновано визначення аналітичної статті як прагматично-орієнтованого тексту оцінно-емотивного характеру, метою створення якого є здійснення мовленнєвого впливу на свідомість, почуття та емоції адресата з метою стимулювання змін у його світогляді та соціальній позиції. До групи аналітичних жанрів включено власне статтю, коментар, колонку, критику, листи до редактора та огляд преси. З'ясовано, що адресант є ключовою фігурою у створенні тексту, що знаходить відображення в акцентованому характері експресивності, відкритій оцінності та емотивній насиченості матеріалу. Показано роль оцінної програми як домінанти аналітичної статті, зокрема доведено, що негативна оцінка є частиною комунікативності стратегії адресанта. Показано можливості здійснення за допомогою аналітичної публікації глибокого взаємопроникнення таких лінгвопрагматичних аспектів експресивності, як оцінність та емотивність, що утворюють оцінно-емотивну домінанту. На підставі вивчення композиційно-змістової структури аналітичної статті у контексті прагматики встановлено прагматично навантажені композиційні блоки тексту (інтродуктивну та заключну частини). Розкрито значення різних видів повтору (морфемного, лексичного та синтаксичного) та їх комбінування, риторичних питань та діалогізмів як способів інтенсифікації оцінно-емотивної домінанти змісту висловлювання іспанської статті аналітичного жанру.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню мовної репрезентації емотивності у текстах новел Д. Г. Лоуренса. У роботі з'ясовано вплив екстралінгвістичних чинниківна особливості репрезентації емоцій у художніх текстах, зокрема таких, як авторський світогляд, факти біографії, соціально-історичні особливості епохи, індивідуально-психологічні особливості письменника та фонові знання читачів. За допомогою функціонально-стилістичного підходу та комплексної методики дослідження були виявленіосновні графічні, словотвірні, лексико-стилістичні та синтактико-стилістичні засоби актуалізації емотивності у текстах новел Д. Г. Лоуренса. Визначено домінантні емотивні маркери на кожному із зазначених мовних рівнів. Охарактеризовано основні ознаки лексичних одиниць, що номінують, дескрибують та експлікують емоції у текстах новел Д. Г. Лоуренса. З'ясовано структурні особливості синтактико-стилістичних засобів актуалізації емотивності у текстах новел Д. Г. Лоуренса, а саме: проаналізовано основні засоби редукції синтаксичних структур, експансії синтаксичних структур, зміни порядку синтаксичних компонентів та функціональної транспозиції.Ключові слова: емотивність, емотивний фон, емотивна тональність, емотивне забарвлення, емотема, емоції.^UThe research is focused on the study of the predominant emotive characteristics of D. H. Lawrence's short stories. The novelty of the obtained results is manifested in the fact that quantitative-qualitative analysis of the linguistic representation of emotions in D. H. Lawrence's short stories has been performed for the first time; the classification of emotive units expressed on different language levels has been proposed; the influence of the author's worldview on the reflection of emotions in the text has been studied. It has been also shown that emotivity is a predominant feature of D. H. Lawrence's short stories. With the help of a functional-stylistic approach and an integrated research methodology the main graphic, derivational, lexico-stylistic and syntactic-stylistic tools for the actualization of emotiveness in the texts of D. H. Lawrence were identified. A variety of the means expressing emotions in D. H. Lawrence's short stories is represented on the lexical-stylistic level, on which the category of emotivity is verbalized through nomination, description and explication. The syntactic level of D. H. Lawrence's short stories is represented by the rhetorical questions, elliptic sentences, inversion, syntactic parallelism.Key words:emotivity, emotive background, emotive tone, emotive coloring, emotions.

Дисертація присвячена дослідженню гендерного аспекту категорії емотивності в англійській художній літературі ХІХ та ХХІ століття на вербальному та когнітивному рівнях. Отримані знання про емотивність тексту та лінгвістичні засоби її репрезентації з урахуванням гендеру наратора є вагомим внеском у розвиток як текстології та емотіології, так і лінгвістики в цілому. В роботі представлено дослідження маскулінних та фемінних особливостей емотивності творів авторів-чоловіків та авторів-жінок ХІХ століття двох рівнях реалізації емотивності – вербального та когнітивного. Реалізацію вербальних засобів емотивності розглянуто в двох категоріях: лексика, що виражає емоції (емотиви, стилістичні, синтаксичні) та лексика, що описує (емотиви, емоційні кінеми). Концептосистему всіх емоційних концептів, вилучених з досліджуваних художніх творів ХІХ ст., розподілено на три домени: негативні, позитивні, амбівалентні емоції. Встановлено, що домінуючою емотемою для АЧ ХІХ ст. є тема соціальна нерівність, а для АЖ ХІХ ст. – емотема сім'я. Також було виявлено, що в творах АЧ ХІХ ст. накладення емотивного фону та емотивної тональності відбувається співзвучно, у той час як в творах АЖ фіксуємо не завжди співзвучний емотивний фон з емотивною тональністю. Встановлено, що АЧ ХІХ ст. частіше використовували емотивну тональність об'єктивного типу. У творах АЖ ХІХ ст. переважає емотивна тональність адресатного типу у поєднанні з об'єктивним типом. Дослідивши маскулінні та фемінні особливості реалізації емотивності на вербальному та когнітивному рівнях у творах авторів-чоловіків та авторів-жінок ХХІ століття, встановлено, що за фактором адресованості творам АЧ ХХІ ст. теж більш притаманний авторський тип номінації емоцій, водночас творам АЖ більш властивий персонажний. Виявлено, так само, як і в творах ХІХ ст., квантитативне превалювання прикладів відтворення емотивності у творах АЖ. Встановлено, що АЧ ХХІ ст. частіше використовували синтаксичні засоби, водночас АЖ більше застосовували стилістичні засоби. Однак емотиви більше притаманні творам АЖ, ніж творам АЧ ХХІ ст. Виявлено, що опис емоцій АЧ ХХІ ст. стислий, лаконічний, небагатослівний з домінуючою кількістю дієслів та іменників в простих реченнях, часто заперечних, частіше словами автора. АЖ ХХІ ст. реалізують емоції більш імпульсивно, безпосередньо у прямій мові персонажів переважно за допомогою іменників та прикметників. Виявлено, що емоційні концепти anger «злість», fear «страх» та despair «відчай» є домінуючими концептами негативної емотивності творів як АЧ, так і АЖ ХХІ ст.. Встановлено, що в порівнянні з досліджуваними творами ХІХ ст., акцент емоційного фокусування творів АЖ ХХІ ст. змінився: позитивний → негативний. Водночас АЧ ХХІ ст. продовжують тенденцію ХІХ ст. – теж домінують негативні емоції. Також встановлено, що домінуючою емотемою для творів як АЧ, так і АЖ ХХІ ст. є емотема кохання, яка переважно реалізується напруженими короткотривалими негативними емоційними станами. Спостережено, що як і творам АЖ, так і творам АЧ ХХІ ст. характерна емотивна тональність егоцентричного типу. Результат аналізу емотивної тональності творів ХХІ ст. показує, що, так само, як і в творах ХІХ ст., у творах АЧ накладення емотивного фону та емотивної тональності відбувається співзвучно, у той час як у творах АЖ фіксуємо не завжди співзвучний емотивний фон з емотивною тональністю.^UThe thesis focuses on the study of the gender aspect of the category of emotivity in English fiction of the ХІХ and ХХІ century. The obtained data about the text emotivity and linguistic means of its representation considering the narrator's gender contribute to the development of the general theory of the text, emotiology and linguistics in general.We have studied the masculine and feminine peculiarities of the emotivity of the Male and Female Authors' Novels of the XXI c on two levels of realization of emotivity – verbal and cognitive. It has been found the essential quantitative domination of emotivity in the female novels. The verbal realization of the emotivity has been investigated in two categories: lexical means that express emotions (emotives, stylistic means, syntactic means) and lexical means that describe emotions (emotives and emotional cinemas). It has been revealed that MA used more syntactic means for revealing the emotivity while FA used more stylistic means. The conceptual system of the emotional concepts was divided into three domains: negative, positive and ambivalent emotions. It has been stated that the main emotheme for the MA of the XIX c. is the theme social inequality, and for the FA of the XIX c. – the emotheme family. Also in this chapter it has been revealed that in the MA novels of the XIX c. the superposition of the emotional background is in tune with the emotional tonality of the text while in the FA novels of the XIX c. they are not always harmonious. It has been found that in the MA novels of the XIX c. the emotional tonality of the objective type is more frequently used. But in the FA novels of the XIX c. the emotional tonality of the directory type in combitation with the objective type prevails.Having studied the masculine and feminine peculiarities of two levels of realization of emotivity – verbal and cognitive in the Male and Female Authors' Novels of the XXI c., it has been stated that according to the directory type, the author's type of emotional nomination is more peculiar for the MA novels of the XXI c. while the character type is more peculiar for the FA novels of the XXI c.. It has been found, as in the XIX c., the quantitative domination of the examples of the emotive realization in the FA novels. We have stated that the MA of the XXI c. used the syntactic means more often while the FA more often used stylistic means. Though, the emotives are more peculiar for the FA than for the MA novels of the XXI c.. It has been stated that the MA authors' description of the emotions is compressed, short-spoken, laconic with the domination of verbs and nouns in the simple sentences, often in the negative ones, by means of the author's words. FA of the XXI c. realize emotions more impulsive, in the characters' direct speech predominantly with the help of the nouns and adjectives. It has been found that in comparison with the novels under investigation of the XIX c. the accent of the emotional focus of the XXI c. novels has been changed: from positive to negative. At the same time, MA of the XXI c. continue the tendency of the XIX c. – the negative emotions are predominant. It has also been found in this chapter that the dominant emotheme for both the MA ans FA novels is the emotheme love that is mainly realized by means of the tense transitory negative emotional states. It has been proved that the egocentric emotional tonality is peculiar for both the FA and MA novels of the XXI c.. We have come to the conclusion that the same as in the XIX c. novels that the superposition of the emotional background is in tune with the emotional tonality in the MA texts while in the FA novels of the XXI c. they are not always harmonious.