З'ясовано роль автобіографічного елементу в літературній і критичній спадщині А.О.Григор'єва. Показано визначальну роль даного чинника у відображенні своєрідності творчої особистості поета і критика. На підставі порівняльного аналізу біографічних фактів А.О.Григор'єва зі змістом та образною структурою його віршів і поем досліджено шляхи їх перевтілення в поетичні образи, своєрідність ліричного "я" та особливості літературної майстерності митця. Висвітлено історико-літературне значення та своєрідність мемуарної творчості А.О.Григор'єва, зокрема, його книги "Мои литературные и нравственные скитальчества" у контексті вивчення російської автобіографічної прози середини XIX ст. Проаналізовано автобіографічний елемент у літературно-критичних і театрознавчих статтях, рецензіях і нарисах А.О.Григор'єва, з'ясовано функцію відступів мемуарного характеру, вплив реальних подій його життя на визначення змісту та формування літературного стилю критика. Простежено характерне для творчості митця злиття жанрів статті, присвяченої дослідженню певного літературного, театрального або соціального явища з мемуарним нарисом. Розглянуто листи А.О.Григор'єва, що містять автобіографічний матеріал, спогади про події та осіб, які відіграли важливу роль у його житті. Доведено визначальну роль порівняльного аналізу у формуванні достовірного уявлення про автобіографічний елемент в різних видах творчої діяльності А.О.Григор'єва.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему вираження авторської свідомості у художніх творах Т.Осьмачки. Здійснено спробу визначити основні механізми об'єктивації автора у ліричних, епічних і ліро-епічних творах письменника, виявити специфіку функціонування суб'єкта вислову як модифікації авторського голосу на різних структурних рівнях художьої системи. Вивчено ліричну поезію Т.Осьмачки в аспекті співвідношення та взаємодії форм вираження авторської свідомості. Охарактеризовано ліричну особистість, репрезентантами якої є різні типи суб'єктів мовлення, а також розглянуто стратегію об'єктивації авторської свідомості у повістевій прозі митця, його поемах, оповіданні "Психічна розрядка". З'ясовано особливості функціонування суб'єкта мовлення у процесі зображення фабульних подій і розкриття психологічної сфери. Виявлено структури, що об'єктивують авторську свідомість на рівні конструювання моделі просторово-часового континууму. Творчість Т.Осьмачки розглянуто в її формально-змістовій єдності, як художню систему.

  Скачати повний текст

Проаналізовано віршовану творчість для дітей М. Підгірянки, О. Олеся, М. Вороного в аспектах педагогічної спрямованості та поетикальної майстерності. З'ясовано місце пісні та музики у поезії М. Підгірянки, охарактеризовано виховні концепти та художні особливості віршиків поетеси у контексті їх жанрової специфіки та діалогічних засад. Проаналізовано драматичну казку "В чужому пір'ю", особливу увагу приділено сюжету та його параболізації, образу перекинчика та драматургічній майстерності авторки. Образ квітів у ліриці О. Олеся інтерпретовано у контексті дитячого сприймання. Охарактеризовано провідні педагогічні мотиви лірики та вірошованих казок, розкрито їх естетичну оригінальність. Книгу "Княжа Україна" розглянуто як художньо-навчальний феномен літератури для підлітків. Проведено дослідження ліро-епічних творів М. Вороного, запропоновано інтерпретацію поеми "Євшан-зілля" на філософському, психологічному, ейдетичному, хронотопічному рівнях авторської художньої рецепції літописної легенди. Охарактеризовано образ панни у ліриці поета, громадські та віталістичні аспекти мотиву юнацтва.

  Скачати повний текст

Розглянуто характер сприйняття художнього доробку американського класика в літературному середовищі США, України, Франції, Німеччини, Англії, Польщі, Росії. Проаналізовано українознавчі поетичні твори та народні пісні та думи, які ввійшли до 31-томної антології "Вірші різних місцевостей", редагованої Г. Лонгфелло. Встановлено особливості відтворення стилістичних домінант в контексті діахронії, досліджено історію перекладних версій поеми "Пісня про Гайавату". Виявлено маловідомі переклади твору та лірики, зібрано біографічні відомості про маловідомих авторів перекладів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано драму Анни Ахматової "Енума еліш" у біографічному, ритуальному та інтертекстуальному аспектах. Встановлено зв'язок п'єси з поетичною біографією та творами поетеси - лірикою, "Поемою без героя", літературознавчою та автобіографічною прозою. За допомогою аналізу поетичної міфології розкрито ритуальні інтенції "Енума еліш". Зроблено спробу дешифрувати пушкінські, лермонтовські, гумільовські, булгаківські ремінісценції в авторських текстах.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено монографічне дослідження поеми та лібрето опери "Дума про Опанаса". Розглянуто творчість Е. Багрицького в широкому літературному контексті. Висвітлено історію створення поеми та лібрето, проаналізовано їх сюжетно-образну структуру, розкрито особливості мови та стилю. Визначено причини, які викликали зміну у світовідчутті поета та відображені у поемі. Обговорено авторську інтерпретацію вчинків героїв, висвітлення конкретно-історичних подій. Розглянуто лібрето опери як самодостатній твір для літературного аналізу. Виявлено відмінності його драматургії, стилеутворювальні джерела, прийоми, використані поетом під час розкриття характерів. Досліджено тему України у поемі "Дума про Опанаса".

  Скачати повний текст

Вивчено питання еволюції вокального циклу австро-німецької традиції та закономірностей циклоутворення на прикладі творів пізнього Р. Шумана, Х. Вольфа та раннього А. Шенберга. Обгрунтовано місце вокального циклу у контексті теорій про жанро- та формоутворення у вокальній музиці. До наукового обігу введено поняття "музично-поетична строфа". Доведено, що ідея вокально-пісенної циклізації базується на діалектиці цілісності відмінностей, яка керує процесом музичного формування. Запропоновано поняття "художньо-концептуальний простір-час вокального циклу", яке відображає загальні властивості циклічності (кругове замикання, ланцюги повторів) та її специфіку на рівні синтезу музики та слова, за якого взаємодіють обидві циклічності - музична та словесна. Розроблено оригінальну дефініцію вокального циклу як сюжетоподібної музично-поетної композиції. Відзначено, що головні тенденції еволюції австро-німецького вокально-фортепіанного циклу після його фундаторів - Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта, були наявні, зокрема, у творчості пізнього Р. Шумана, Х. Вольфа та раннього А. Шенберга. На підставі проведеного аналізу їх творів доведено, що за збереження відносної "чистоти" жанру циклу композиторами були намічені його різноспрямовані модифікації - шляхи до моноопери (Р. Шумана), вокально-фортепіанної поеми (Х. Вольфа), мелодрами на основі "вінка-попурі" за мотивами естрадно-кабаретного шоу (А. Шенберга).

  Скачати повний текст

Досліджено динаміку клінічних проявів, показників ліпідного та інших виглядів обміну у хворих на атеросклероз коронарних судин та судин нижніх кінцівок під час застосування лікувальної методики плазмообміну екстракорпорально модифікованою плазмою (ПОЕМП). Проведено комплексне обстеження 104 хворих на ішемічну хворобу серця та облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок. Визначено три групи порівняння відповідно до застосованого засобу лікування. Перша група - лікування з використанням засобу ПОЕМП, друга - комплексне лікування (ПОЕМП та ентеросорбція (ЕС)), третя - медикаментозна антиатеросклеротична терапія. Доведено: ПОЕМП є ефективним засобом лікування атеросклерозу, його ефективність щодо зменшення змісту атерогенних ліпопротеїдів перевищує ефективність медикаментозних засобів за елімінацією : холестерину (ХС) на 25,6%, тригліцериду (ТГ) на 40,8%, коефіцієнта атерогенності (КА) на 6%, циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) на 22,5%. Ефективність комбінованої еферентної терапії з використанням ПОЕМП та ЕС перевищує ефективність медикаментозних засобів за елімінацією: ХС на 46,6%, ТГ на 33,8%, КА на 10%, ЦІК на 52,5%.

  Скачати повний текст

Досліджено проблемно-тематичні та жанрово-стильові особливості поем Д.Павличка. З використанням різноманітних літературознавчих методів (порівняльно-історичного, історико-типологічного, системно-естетичного, описового) проаналізовано ідейно-естетичні пошуки поета у жанрі поеми. З'ясовано типологічну специфіку жанрової природи поем автора, їх значення в літературному процесі новітньої доби. Висвітлено філософсько-психологічне підгрунтя поемної творчості Д.Павличка. Досліджено впливи українських письменників-класиків (Т.Шевченка, І.Франка, М.Рильського) на формування літературного світогляду та стилю митця. Розглянуто поемну творчість Д.Павличка у контексті розвитку української поезії XX ст., зокрема, сучасників поета - М.Бажана, Б.Олійника, Л.Костенко.

  Скачати повний текст

Уперше в повному обсязі проаналізовано діяльність Жуковського як перекладача англійських романтиків, істотно розширено уявлення про творчу історію окремих перекладів (балад, романтичних поем), а також їх місце і роль у російській літературі. На прикладі перекладів з Р.Сауті, Д.Байрона, В.Скотта, Т.Мура показано системний характер змін і доповнень, внесених у перекладені тексти, що дозволило значно доповнити уявлення про творчий метод поета та обгрунтувати правомірність розгляду його переказів серед оригінальних творів.

  Скачати повний текст

Запропоновано оригінальну повну інтерпретацію книги П.Тичини "Замість сонетів і октав", надано характеристику провідних мотивів і образів книги, проаналізовано її проблемно-тематичні аспекти, розкрито особливості конфлікту, з'ясовано значущість символів і метафор, зокрема, символіку кольорів, а також символіку, використану з метою оформлення обкладинки першого видання книги "Замість сонетів і октав". Здійснено спробу довести існування інтертекстуального зв'язку між книгою "Замість сонетів і октав" і Євангелієм від св. Івана, що дозволило розглядати досліджену книгу П.Тичини у новому контексті. Доведено тезу щодо доцільності сприйняття та оцінювання "Замість сонетів і октав" як цілісного художнього твору - поеми, а не як звичайної збірки поезій, написаних в один період. Охарактеризовано композицію третьої книги П. Тичини, визначено тип її словесної організації - поезії у прозі. Обгрунтовано раціональність погляду на третю книгу П.Тичини як на твір необарокової літератури.

  Скачати повний текст

На підставі джерел європейської культури розглянуто феномен сміху та іронії в українській філософії. Досліджено традицію формування іронічного світосприйняття в українській духовній культурі. З'ясовано, що своїм корінням воно сягає бурлескно-травестійної творчості школярів та мандрівних дяків, а також чисельних пародій XVI - XVIII ст. Зазначено, що епоха романтизму в українській духовній культурі розпочалася майже одночасно з німецьким романтизмом, і діячі українського романтизму поряд з іншими ідеями, зокрема, з ідеєю одухотвореності природи Ф.Шеллінга, осмислили й прищепили на українському грунті концепцію романтичної іронії, що має свої витоки в філософії неоплатонізму, яка особливо близька специфіці українського менталітету. Опрацьована теоретиками єнської школи, зокрема, Ф. Шлегелем, концепція романтичної іронії має в своїй основі ідею неспівпадання дійсності з її духовним джерелом, що за умов поневолення України дозволило романтикам привернути увагу до української історії, критично осмислити колоніальну політику царизму, кріпацтво, конформізм та пасивність еліти тогочасного українського суспільства. З урахуванням концепції романтичної іронії розглянуто творчість класиків українського романтизму І. Котляревського, М. Гоголя й Т. Шевченка, а також крізь призму романтичної іронії травестійну поему І. Котляревського "Енеїда". Показано, що концепція романтичної іронії сприяє розкриттю ідейного змісту творів М. Гоголя, а також осмисленню сатиричних творів Т. Шевченка, що дозволяє збагнути його роздвоєність у ставленні до релігії, Бога та інших святинь.

  Скачати повний текст

Вперше проведено цілісний аналіз лірики І. Аксакова, в тому числі й значної кількості віршів, що ніколи раніше не розглядалися істориками літератури. Детальніше досліджено поему "Бродяга". Вперше розглянуто літературно-критичні статті про М. Гоголя та І. Тургенєва, на більш глибокому рівні визначено роль І. Аксакова як першого біографа Ф. Тютчева, з залученням нових матеріалів висвітлено особливе місце І. Аксакова в російському слов'янофільстві.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно досліджено творчу спадщину відомого українського письменника Р.Купчинського (1894 - 1976), визначено вплив романтизму, символізму та імпресіонізму на його творчу діяльність. На підставі вивчення науково-методологічного досвіду українського та зарубіжного літературознавства проаналізовано генезу творчого дискурсу й індивідуального стилю митця, проявом якого є своєрідний екзистенційно-естетичний імператив. Наведено результати літературознавчого дослідження художніх творів Р.Купчинського різних жанрів (драми, повісті, поеми, ліричного вірша, пісні), які засвідчують творчий авторський універсум. Зроблено типологічне зіставлення поетичної візії Р.Купчинського у просторі української літературної традиції, розглянуто процес його національного самопізнання та історіософський підхід щодо сприйняття дійсності. Визначено особливості індивідуального стилю поезій і пісенних творів Р.Купчинського на стрілецьку тематику, розкрито специфічні особливості їх фольклоризму, символізму й імпресіонізму. Простежено характерні прояви документалізму великої прози письменника. Вперше розглянуто доробок митця у жанрі епіграми, фейлетону та малої прози. До наукового обігу введено архівний матеріал з поетично-прозової й епістолярної спадщини Р.Купчинського.

  Скачати повний текст

Проаналізовано "київський міф", структура якого визначена статусом міста як сакрального, політичного й культурного центру східного слов'янства і який є в російському романтизмі характерним художнім концептом. Розглянуто його ліро-епічні жанрові вирішення (поема К. Рилєєва "Наливайко", вірш В. Бенедиктова "Киев" та однойменні поезії О. Хом'якова й І. Козлова, вірші П. Єршова "Монолог Святополка Окаянного" і "Смерть Святослава", вірш Ф. Тютчева "Андрею Николаевичу Муравьеву", драматична пародія К. Аксакова "Олег под Константинополем", мотиви київської давнини в поезіях О.К. Толстого; історичний роман М. Загоскіна "Аскольдова могила"). Висвітлено також інтерпретацію "міфу Києва" О. Пушкіним ("Руслан и Людмила", "Полтава" та ін.) і М. Гоголем ("українські" повісті). "Міф Києва" сприяє формуванню романтичного історичного героя з його "нерпавильністю" й психологічною складністю, незалежністю від авторитетів і органічною релігійністю. Воодночас, цей міф сприяє активізації громадянських концепцій романтиків, аж до витіснення традиційного сакрального моменту політичним. Багатство жанрово-стильових вирішень (ліричні, ліро-епічні, романо-епічні й драматичні форми, сатира та пародія) дає підстави для судження про активний перебіг літературного процесу в Росії І половини ХІХ ст., інтенсифікацію літературного пошуку на фоні руйнації класицизму, різноманітність індивідуальних мистецьких відкриттів.

  Скачати повний текст

Досліджено міфопоетику Марини Цвєтаєвої в аспекті її історико-літературного осмислення. Матеріалом дослідження є вірші та поеми, написані, в основному, за період з 1916 по 1928 рр., коли у творчості поета найбільш повно виявився весь міфологічний шар образів і сюжетів. Метод дослідження передбачає сполучення герменевтичного та ритуально-міфологічного підходів до художнього тексту з елементами структурального та історико-літературного аналізу. Дослідження міфологізму мислення і міфологічного підгрунтя художніх текстів дозволило розкрити найсуттєвіше в джерелах та змісті поезії М.Цвєтаєвої. В результаті аналізу лірики та поем виявлено трансформації інваріантного міфу та встановлено зв'язок між його образними домінантами, а також названо основні міфологеми, що формують міфопоетичну модель світу М.Цвєтаєвої.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості мови новолатинської поеми в Україні кінця XVI - початку XVII ст. і зіставлено фонетико-орфографічні та лексико-граматичні особливості, притаманні новолатинському поетичному мовленню, з фонетикою, граматикою та лексикою латинської мови прозового та поетичного мовлення класичного періоду. Встановлено, що фонетико-орфографічні та лексико-граматичні особливості латинської мови в тексті новолатинської поеми в Україні кінця XVI - початку XVII ст., з одного боку, зумовлені специфікою поетичного тексту та консервативною дією епічної латинськомовної традиції класичного періоду, а з іншого, інтерференційними змінами в латинській мові, викликаними контактом латинської, української та польської мов.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поетичний доробок Ю.Тарнавського з метою виявлення художньої моделі світу в його поезіях, співвіднесення модифікацій моделі світу й характеру мовленнєвих опозицій як мисленнєвого підгрунтя. Відзначено, що на сучасному етапі пріоритетності формування гуманітарного світогляду, гуманітарного пізнання й гуманітарного мислення важливим є осмислення моделі світу митця як цілісного уявлення про світ. Досліджено поетичні твори Ю.Тарнавського: цикли "Життя в місті", "Пополудні в Покіпсі", "Спомини", "Без Еспанії", "Пісні Є-Є", "Поезії про ніщо", "Нулі й одиниці", "Зео півонії", "Фотографії, це квіти", "Ось, як я видужую", "Ідеальна жінка", "Врослі вірші", "Дорослі вірші", поеми "Оперене серце", "Місто київ та ям", "У ра на". На підставі порівняння з творами українських (Лесі Українки, І.Драча, Т.Мельничука, Ю.Клена, Є.Маланюка, О.Ольжича), західноєвропейських авторів (Х.Л.Боргеса, Р.-Гріє, Т.Еліота, П.Неруди, Дж.Лондона, Т.Драйзера, С.Льюїса, Р.Райта, Д.Болдуїна) та представників української діаспори (Патриції Килини, Віри Вовк, Богдана Бойчука, Емми Андієвської), з використанням елементів алгоритмічного аналізу та структуралістської термінології здійснено чітке диференціювання художньої моделі світу за типами, наявними у творах Ю.Тарнавського.

  Скачати повний текст

Вивчено морально-етичні основи характеростворення на матеріалі драматургічної спадщини Лесі Українки. Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження та розкрито зміст базових термінів. Визначено риси характерів та поведінки дійових осіб драматургічних творів Лесі Українки. Акцентовано увагу на принципах моралі, які, визначаючи думки та дії людини, спрямовують їх на творення добра чи зла. З'ясовано, що в драматургічних творах малих форм Леся Українка вдавалась до констатацій наявності певної риси, у драматичних поемах показувала процес становлення характерів, значну увагу звертаючи на природно-генетичні задатки, а у багатоактних п'єсах змальовувала процеси зародження та функціонування рис характеру, відображала причини занепаду, зміни чи, навпаки, стабілізації характерів.

  Скачати повний текст