Зазначено, що пріоритетним джерелом багатогранної творчості Л.Старицької-Черняхівської, відомої української письменниці доби раннього модернізму (кінця XIX - початку XX ст.), була національна історія, а також українське культурне та громадсько-політичне життя перших десятиріч XX ст. Системно та детально досліджено зміст і структуру, принципи та засоби художньої інтерпретації минувшини, розвиток майстерності письмениці у моделюванні історичних реалій за відродження української державності, національного характеру, в утвердженні духовних цінностей. Висвітлено жанрову еволюцію в історичній драматургії та виділено певні жанрові різновиди, а саме: історико-ліричну сцену ("Сапфо"), драми - історико-соціальну ("Аппій Клавдій"), історико-психологічну ("Гетьман Дорошенко"), історико-філософську ("Іван Мазепа"), історико-героїчну ("Розбійник Кармелюк"), "п'єсу в п'єсі" ("Милість Божа"), історико-драматичний етюд ("Останній сніп"). Висвітлено стильові особливості творів, традиційні та новаторські ознаки модифікацій жанрових різновидів, сюжетно-композиційних конструкцій.

  Скачати повний текст

Вивчено творчу спадщину єлизаветинського письменника Томаса Неша з метою визначення специфіки творення запропонованим ним сатиричної моделі реальноcті дійсності. Пропоновано розрізняти форми реалізації авторського сатиричного пафосу у памфлетах та тих творах, де сатиричне начало присутнє, але не є домінуючим - романі, поемі, п'єсі та бурлеску. З'ясовано, що у творах першої групи сатиричне начало репрезентується експліцитно, а у творах другої - здебільшого імпліцитно. Доведено, що ключовими обєктами висміювання є морально-етичні вади, соціально-політичні реалії й окремі персоналії, а найбільш вживаним засобом сатиризації є мовностилістична гра.

  Скачати повний текст