Проведено дослідження змін фільтраційно-екскреторної функції нирок, ниркової гемодинаміки, які проявляються як різнонаправлені зміни хвилинного об'єму клубочкової фільтрації, часу максимального накопичення, часу напіввиведення радіофармпрепарату, зменшення швидкості ниркового кровоплину і відносної ємності нирок у хворих з доклінічними стадіями діабетичної нефропатії. На тлі медикаментозних проб з інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту - каптоприлом, нестероїдним протизапальним препаратом - індометацином, вивчено характер змін парціальних функцій і гемодинамічних показників нирок на ранніх стадіях розвитку діабетичної нефропатії у хворих на I тип цукрового діабету. Показано, що для більшості таких хворих з ознаками початкової нефропатії характерним є перекручення адекватної реакції на індометацин, що проявляється у подальшому зростанні швидкості клубочкової фільтрації, причому ці зрушення розвиваються на ранніх стадіях нефропатії. Встановлено, що зміни параметрів ниркової гемодинаміки у відповідь на введення каптоприлу залежать від стадії діабетичної нефропатії і можуть відображати реактивність гломерулярної гемодинаміки. Охарактеризовано стан гуморального імунітету, виявлено особливості продукції імуноглобулінів різних класів, антитіл до базальних мембран клубочків нирок у хворих з різноманітними, в тому числі доклінічними, стадіми діабетичної нефропатії. В результаті проведених досліджень поглиблено уявлення про патофізіологічні механізми формування різних стадій ураження нирок у хворих на ІЗЦД. Розроблено підходи до діагностики ранніх стадій діабетичної нефропатії.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості перебігу різних форм гломерулонефриту за умов цитомегаловірусної інфекції. Обстежено 112 хворих на різні форми гломерулонефриту. Встановлено, що більшість хворих на гломерулонефрит інфіковано цитомегаловірусом (ЦМВ), особливо пацієнти з нефротичною формою хронічного гломерулонефриту (ГН). На підставі поглибленого вивчення даних клініко-лабораторних та імунологічних показників виявлено: в інфікованих хворих гломерулонефрит набуває набагато важчого перебігу, що проявляється у більш виражених набряковому синдромі, протеїнурії, гематурії та дисбалансі системи імунітету. Імунологічні зміни у хворих на ГН за умов ЦМВІ характеризувались пригніченням Т-супресорів, активності комплементу та системи фагоцитозу. Визначено, що у хворих на гострий ГН, інфікованих ЦМВ, хронізація процесу відбувається у 100% випадків, тоді як у неінфікованих - значно рідше. Запропоновано включати у комплекс обов'язкових досліджень у разі ГН вірусологічні тести на ЦМВ.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням вивченням змін в імунному статусі у хворих на гострий пієлонефрит та клініко-імунологічної ефективності імуномодулюючих препаратів (Т-активіну і мієлопіду) у хворих з серозною та гнійною стадією гострого пієлонефриту. Запропоновані шляхи підвищення ефективності комплексного лікування хворих на гострий пієлонефрит в залежності від стадії запального процесу з застосуванням імуномодуляторів та принципи імунореабілітації.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням розробки науково-методичних положень, що підвищують ефективність комплексної променевої діагностики захворювань нирок шляхом розвитку теоретичних основ, удосконалення існуючих і аналізу можливостей клінічного використання нових урорадіологічних методів. Проведено аналіз діагностичної ефективності променевих методів дослідження при основних захворюваннях нирок: ультразвукового, радіонуклідного, термографічного, комп'ютерної томографії та ядерно-магнітно-резонансної томографії. Вивчено морфометричні показники нирок стосовно променевих методик Експериментально обгрунтовано можливість використання НВЧ-візуалізації нирок. На основі багатофакторного аналізу показників діагностичної ефективності розроблено діагностичний алгоритм, що дозволяє оптимізувати вибір і підвищити ефективність методів променевої діагностики захворювань нирок.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням удосконалення УЗ-діагностичних методів при захворюванні нирок у моряків. Проведено аналіз загальної та первинної захворюваності за поліклінікою плавскладу по усіх класах Міжнародної класифікації хвороб Х перегляду. Ретроспективним аналізом цих показників здоров'я в динаміці 3-х річного періоду (1996-1998 р.р.) на тлі значного зниження чисельності плавскладу констатовано зростання загальної захворюваності в 1997р. до 69,9% проти 61,8% у 1996р. та до 67,3% у 1998 році. Первинна захворюваність у 1996 році становила 32,6%, у 1997р.- 26,1%, 1998р. - 17,8% відносно загальної чисельності плавскладу відповідно у кожному році. Середня кількість днів непрацездатності прогресивно зростала і в 1997, і в 1998 роках. Обстежено 451 моряки УЗ-дослідженням (без попередніх скарг на здоров'я, клінічних ознак та лабораторних змін) і виявлено у 34 осіб морфологічні зміни в різних органах, в т.ч. у 13 (7,98%) - сечокам'яну хворобу. Окрім того, клінічно, лабораторно та УЗ-методами обстежено 86 моряків рибопромислової бази "Восток", які безперервно півтора року ловили рибу в Атлантиці. В процесі дослідження до і після рейсу моряки були розподілені на професійні, стажеві та вікові групи. Результати обстеження підтвердили припущення про значний негативний вплив чинників тривалого океанічного рейсу на організм моряків. З метою удосконалення діагностики захворювань нирок розроблено та апробовано методику УЗ-дослідження із використанням дозованого водного навантаження об'ємом 2% від маси тіла перевареної води. За допомогою цієї методики удосконалена УЗ-діагностика сечокам'яної хвороби, подвоєної ЧЛС та диференціювання рідинних утворень нирки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено розробці методів диференційного лікування хронічної серцевої недостатності, яка перебігає на фоні гіпертонічної хвороби та симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії, за допомогою капотену, карділу та тіотриазоліну. Проаналізовано особливості застосування капотену, карділу та тіотриазоліну залежно від етіології хронічної серцевої недостатності, гемодинамічних та біохімічних зрушень, які є факторами розвитку та прогресування серцевої недостатності. Вивчено системну динаміку, стан перекисного окислення ліпідів та антиоксидантних факторів, які дозволили виявити характерні гемодинамічні риси хронічної серцевої недостатності, що перебігає на фоні гіпертонічної хвороби та симптоматичної ниркової артеріальної гіпертензії.

  Скачати повний текст

Наведено результати досліджень зміни складу інозитолфосфатів, рівня обмінних, біосинтетичних процесів, імунного статусу у випадках гломерулонефриту (ГН) в експерименті та клініці, а також оцінці впливу мембраностабілізуючої та антиоксидантної терапії на ці показники. Встановлено, що зміни показників метаболічних процесів у крові й нирковій тканині, клітинної та гуморальної ланок імунітету мають тісні кореляційні зв'язки із гідролізом мембранних фосфоліпідів, а також підвищенням рівня інозітолфосфатів. Виявлено, що підвищення активності ферментів gamma-глутамілтрансферази (ГТ), карбоксипептидази (КП)-N у крові має тісний зв'язок з підвищенням активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази у гомогенаті ниркової тканини. З'ясовано, що зміни рівня інозитолфосфатів, активності gamma-ГТ, КП-N є критеріями виразності імунозапального процесу у випадках ГН. Доведено ефективність глюкозаміну гідрохлориду для нормалізації регуляторно-енергетичних процесів у крові та нирковій тканині, що дозволяє рекомендувати застосування даного препарату у комплексному лікуванні хворих на ГН.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність поліферментного препарату вобензим у комплексному лікуванні хворих із різними клініко-лабораторними та морфологічними варіантами перебігу хронічного гломерулонефриту (ХГН). Препарат використовували у початковій дозі 18 - 24 др/доб протягом 3 - 6 місяців, завдяки чому в кожного другого пацієнта покращився перебіг захворювання, коли передіснуюче лікування було неефективним. Призначення вобензиму в хворих на ХГН покращує стан білкового та ліпідного обмінів, перекисного окислення ліпідів, а також антиоксидантних систем, згортаючої та антизгортаючої системи крові, імунного статусу, параметрів динамічної міжфазної тензіометрії біологічних рідин, функції нирок за даними кліренсових тестів, показників ниркового фільтраційного резерву, ефективного ниркового плазмотоку та хвилинного об'єму канальцієвої секреції. Побічних дій препарату та протипоказань щодо використання системної ензимотерапії у разі ХГН не виявлено.

  Скачати повний текст

Визначено стан діагностики ниркових хвороб за результатами оцінки її якості на всіх рівнях надання стаціонарної допомоги. Відмічено особливості епідеміології хвороб нирок в Україні з встановленням недосконалої системи звітності щодо патології нирок. На основі комплексного епідеміологічного аналізу встановлено рівень та динаміку захворюваності, поширеності та летальності від хвороб нирок в країні впродовж 1986 - 1997 рр. Розроблено та науково обгрунтовано етапну модель діагностики найпоширеніших хвороб нирок з урахванням сучасних вимог клінічної нефрології, відповідно етапності надання медичної допомоги. Запропоновано до використання нову клінічно-статистичну номенклатуру хвороб нирок.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням підвищення ефективності терапії хворих на хронічний пієлонефрит в залежності від особливостей клінічного перебігу захворювання, зумовлених змінами імунного статусу, гемореології, а також центральної та периферичної гемодинаміки та водно-електролітного обміну у хворих із гіпертензивною формою хронічного пієлонефриту. Патогенетично обгрунтовано, що застосування тіотриазоліну в комплексному лікуванні хворих на хронічний пієлонефрит нормалізує порушення в системі імунітету і згортання крові, відновлює рівновагу між процесами гемокоагуляції і фібринолізу, покращує внутрішньониркову і внутрішньосерцеву гемодинаміку. Застосування тіотриазоліну дозволяє досягти швидкого регресу клініко-лабораторної симптоматики, скоротити строки перебування хворих у стаціонарі, подовжити період ремісії.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено клінічній оцінці фізичних методів діагностики та лікування уражень езофагогастродуоденальної зони (ЕГДЗ) у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН). Визначено, що у більшості хворих на ХГН езофагогастродуоденопатії (ЕГДП) розвиваються на тлі ХГН, у 17% хворих - передують йому, а їх частоту і характер зумовлено стадією, перебігом й активністю основного захворювання. Терапію даних уражень слід проводити з урахуванням усіх патогенетично значимих екзо- та ендогенних чинників (генетичні маркери, показники гуморальної регуляції, тип особи, гіпертензія, інвазія H. Pylori, радіаційне опромінення тощо). Опрацьовано способи диференціальної діагностики первинних і вторинних ЕГДП. З метою раннього виявлення уражень ЕГДЗ у хворих на ХГН за наявності протипоказань до інвазивних методів діагностики створено комплекс неінвазивних фізичних скринінг-методів, який включає іридологічне, електропунктурне, аурально-емісійне, сонографічне, дерматогліфічне, цитобіофізичне дослідження. У хворих на ХГН з катаральними, ерозивними, виразковими ураженнями слизової оболонки ЕГДЗ і наявністю рефлюксної хвороби доцільним є використання комплексів фізичних методів лікування (резонансна та інформаційно-хвильова терапія, програмний гемодіаліз, ентеросорбція).

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено оптимізації лікування хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом шляхом включення у комплексну терапію еферентних методів детоксикації. Досліджено вплив масивної безперервної плазмосорбції, гемосорбції, гемодіалізу та ультрафільтрації на перебіг хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом в II - IV ст. хронічної ниркової недостатності та гострий гломерулонефрит з гострою нирковою недостатністю. Встановлено, що застосування еферентних методів детоксикації у комплексному лікуванні хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом підвищує ефективність патогенетичної терапії та стимулює діурез, сприяє зниженню концентрації азотистих шлаків у плазмі крові, зменшує інтоксикацію. Запропоновано застосування еферентних методів у комплексній терапії гломерулонефриту відповідно до стадії хронічної ниркової недостатності.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність застосування вобензиму, гепатофальку планта та ліпостабілу у складі комплексного лікування хворих на імунні нефропатії з нефротичним синдромом. Наведено результати обстеження 276 пацієнтів, з них 181 - хворих на хронічний гломерулонефрит, люпуснефрит, ревматоїдний артрит з амілоїдозом нирок і діабетичний гломерулосклероз з нефротичним синдромом, та 65 хворих, що склали порівняльну групу, з використанням вищевказаної терапії. Вивчено вплив вобензиму та антиоксидантів на протеїнурію, холестеринемію, системи гемостазу, перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту, імунітету, протеолізу. Доведено, що вказані препарати зменшують кількість ліжко-днів хворих на імунні нефропатії з нефротичним синдромом, знижують частоту ускладнень, поліпшують перебіг імунних нефропатій з нефротичним синдромом. Розроблено критерії прогнозування ефективності терапії на підставі застосування вобензиму й антиоксидантів на початку лікування.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження змін цитокінового та ейкозаноїдного потенціалів крові, екскреторної, іонорегулювальної, кислотовидільної та інкреторної функції нирок у хворих на бронхіальну астму з різними ступенями тяжкості.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням підвищення ефективності лікування гломерулонефриту (ГН), сповільнення темпів його прогресування у дорослих хворих різних вікових груп на грунті диференційованого вивчення патогенетичних ланок захворювання. Вивчено клінічні та морфологічні форми ГН, темпи прогресування захворювання, вікові особливості процесів обміну ліпідів, мембранодестабілізаційних процесів, стану про- антиоксидантної системи, імуномікробіологічних механізмів реалізації гломерулонефриту у 553 хворих на ГН різного віку. Розроблено новий напрямок диференційованого, залежно від віку, лікування хворих на ГН. Обгрунтовано теоретично та підтверджено практично доцільність найактивнішої тактики лікування за умов розвитку прискореного прогресування гломерулонефриту, застосування ударних доз циклофосфаміду у випадках неефективності лікування преднізолоном та цитостатиками. Визначено місце ІАПФ в моно- та комплексній терапії ГН, терапія вибору у хворих на ГН, сечовий синдром (мембраностабілізуюча терапія - у підлітків, у хворих середнього віку - гіпербарооксигенація, у хворих понад 40 років - лікування курантилом).

  Скачати повний текст

Вивчено вікові особливості реактивності нирок під час експериментального оксалатного навантаження. За результатами дослідження встановлено, що нефротоксичність калію оксалату має чітку вікову залежність та зумовлений особливостями біохімічного забезпечення функції нирок у тварин різного віку. Виявлено, що основним місцем пошкодження ниркових структур у процесі оксалатного навантаження є дистальні відділи нефрону. Це супроводжується дозозалежним пригніченням активності сукцинатдегідрогенази кіркової речовини нирок у молодих та старіючих тварин, активацією даного ферменту у дорослих щурів. Збільшення секреції іонів калію у дистальних відділах нефрону під час дії калію оксалату супроводжується збільшенням інтенсивності процесів ацидифікації сечі, що значно знижує pH та створює умови для виникнення уролітіазу. Одним з проявів оксалатної нефропатії є порушення канальцево-канальцевого балансу іонів натрію внаслідок біохімічних порушень енергозабезпечення системи дистального транспорту іонів натрію незалежно від віку. Залишкові зміни індуковані калію оксалатом мають залежно від віку різний ступінь функціональних проявів і потребують спрямованої корекції. Використання виноградної олії з метою корекції порушень функціонального стану нирок в процесі оксалатної інтоксикації виявило її протективні властивості, що проявляється в попередженні біохімічних зсувів під час гіпероксалурії та попередженні мінералізації оксалатів.

  Скачати повний текст

Вивчено закономірності постнатального нефрогенезу в потомства самок щурів з компенсованим порушенням функції нирок. Дослідження проведено на підставі результатів аналізу становлення зональної гетерогенності структурного складу і морфометричних характеристик різних ділянок кіркової та мозкової речовини органа. Відзначено, що наявність компенсованого порушення ренальних функцій змінила просторово-хронологічну програму антенатального та постнатального розвитку нефронів різних популяцій, визначила десинхронізацію строків зонального розподілу органа. Важливо, що глибина даних порушень залежить від ступеня ренальної дисфункції у матері та може проявлятися прискоренням антенатального нефрогенезу та його пригніченням. Виявлено різноспрямовані відхилення в хронології розвитку різних сегментів нефронів усіх популяцій, які призвели до порушення міжнефронних і паренхіматозно-стромальних співвідношень.

  Скачати повний текст