Досліджено ефективність поліферментного препарату вобензим у комплексному лікуванні хворих із різними клініко-лабораторними та морфологічними варіантами перебігу хронічного гломерулонефриту (ХГН). Препарат використовували у початковій дозі 18 - 24 др/доб протягом 3 - 6 місяців, завдяки чому в кожного другого пацієнта покращився перебіг захворювання, коли передіснуюче лікування було неефективним. Призначення вобензиму в хворих на ХГН покращує стан білкового та ліпідного обмінів, перекисного окислення ліпідів, а також антиоксидантних систем, згортаючої та антизгортаючої системи крові, імунного статусу, параметрів динамічної міжфазної тензіометрії біологічних рідин, функції нирок за даними кліренсових тестів, показників ниркового фільтраційного резерву, ефективного ниркового плазмотоку та хвилинного об'єму канальцієвої секреції. Побічних дій препарату та протипоказань щодо використання системної ензимотерапії у разі ХГН не виявлено.

  Скачати повний текст

Досліджено науково-практичні аспекти захворюваності та лікування хвороб нирок в Україні та деяких зарубіжних країнах. Встановлено поширеність хвороб за їх сучасною класифікацією, розглянуто актуальні проблеми діагностики, лікування та профілактики. На підставі наукової оцінки фармакоекономічних аспектів лікарського забезпечення хворих з захворюваннями нирок у загальнодержавних заходах реорганзації вітчизняної охорони здоров'я визначено об'єкти, методи та методичні підходи щодо дослідження стану лікування даної категоріх хворих з використанням принципів доказової медицини та формації. Вперше досліджено стан лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок на сучасному етапі розвитку вітчизняного фармацевтичного ринку, визначено його особливості та номенклатуру ЛП. Вперше запропоновано напрямки оптимізації лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок за умов спеціалізованого стаціонару за найпоширенішими нозологіями: сечокам'яною хворобою, неускладненим та ускладненим гострим і загостреним хронічним пієлонефритом, гострим і хронічним гломерулонефритом (відповідно до сучасних протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями "Нефрологія", "Урологія" та рекомендацій САУ). Обгрунтовано оптимальний перелік ЛП і фармакоекономічні параметри стандартів лікування. Досліджено вплив ринкових чинників на доступність ЛП, наведено наукові пропозиції щодо витрат на їх придбання.

  Скачати повний текст

З використанням 22-х лектинів різної вуглеводної специфічності досліджено перебудову глікополімерів нирки щура в динаміці постнатального морфогензу й у процесі розвитку стрептозотоцин-індукованої діабетичної нефропатії. Встановлено, що постнатальний морфогенез нирки супроводжується накопиченням і генералізацією манозо-, фукозо- та сіалогліканів у поєднанні з редукцією вуглеводних детермінант D-галактози (DGa)l та N-ацетил-D-галактозамін (DGalNAc), зростанням гетерогенності окремих ниркових структур. Показано, що селективними маркерами ниркових тілець починаючи від 20-ї доби виявилися лектини WGA, RCA, MPFA та LPFA; дефінітивних ознак у зв'язуванні лектинів нирка щура набуває до 60-ї постнатальної доби. Розвиток діабетичної нефропатії супроводжується накопиченням глікополімерів з кінцевими залишками DGal і DGalNAc у поєднанні з редукцією манозо-, фукозо- та сіалогліканів, посиленим контуруванням щіточкової облямівки никових трубочок. Доведено, що одержані дані поглиблюють існуючі уявлення про гістохімічні прояви постнатального морфогенезу нирки та розвитку діабетичної нефропатії. Висвітлено перспективи застосування у гістохімії глікополімерів 5-ти нових лектинів, очищених з грибів-базидіоміцетів.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему диференційованого відбору хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) V стадії для проведення перитонеального діалізу шляхом визначення та корекції факторів, що впливають на тривалість його застосування й оптимізації методу перитонеального діалізу з використанням прогнозування характеру та ступеня динаміки його адекватності. На підставі аналізу результатів дослідження 85-ти хворих, яким проведено ниркову замісну терапію за методом перитонеального діалізу, встановлено характер взаємозв'язків між клініко-лабораторними показниками і адекватністю діалізу на початку лікування, через 6 і 14 міс. З'ясовано особливості впливу лімітувальних факторів на показники адекватності перитонеального діалізу у хворих на цукровий діабет. Визначено фактори, що обмежують тривалість застосування перитонеального діалізу й обгрунтовано алгоритм вибору виду ниркової замісної терапії для хворих на ХХН V стадії.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості перебігу різних форм гломерулонефриту за умов цитомегаловірусної інфекції. Обстежено 112 хворих на різні форми гломерулонефриту. Встановлено, що більшість хворих на гломерулонефрит інфіковано цитомегаловірусом (ЦМВ), особливо пацієнти з нефротичною формою хронічного гломерулонефриту (ГН). На підставі поглибленого вивчення даних клініко-лабораторних та імунологічних показників виявлено: в інфікованих хворих гломерулонефрит набуває набагато важчого перебігу, що проявляється у більш виражених набряковому синдромі, протеїнурії, гематурії та дисбалансі системи імунітету. Імунологічні зміни у хворих на ГН за умов ЦМВІ характеризувались пригніченням Т-супресорів, активності комплементу та системи фагоцитозу. Визначено, що у хворих на гострий ГН, інфікованих ЦМВ, хронізація процесу відбувається у 100% випадків, тоді як у неінфікованих - значно рідше. Запропоновано включати у комплекс обов'язкових досліджень у разі ГН вірусологічні тести на ЦМВ.

  Скачати повний текст

Удосконалено діагностику уражень нирок і легенів у хворих на ревматоїдний артрит завдяки використанню міжфазної тензіореометрії сечі і конденсату вологи видихуваного повітря. Визначено окремі чинники, які впливають на частоту і перебіг ревматоїдного гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, амілоїдозу нирок, плевриту, дифузного інтерстиціального фіброзу, фіброзувального альвеоліту, ревматоїдних легеневих вузликів. Проаналізовано стан легеневого сурфактанту у тварин з експериментальним ад'ювантним артритом. За допомогою фізико-хімічних методів дослідження патологія нирок і легенів діагностується в 4,2 і 4,7 разів частіше, ніж під час загальновизнаного обстеження, а ефективність терапії нефропатії і пневмопатії залежить від початкових фізико-хімічних властивостей сечі і вологи видихуваного повітря. Глюкокортикоїдні гормони позитивно впливають на біофізичний стан сечі, а системна ензимотерапія - на параметри видихуваного повітря.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі комплексного клініко-інструментального обстеження хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН) виявлено високу частоту виникнення в них вегетативних розладів, які проявляються вазорегуляторними та гемодинамічними порушеннями та мають відмінності на різних стадіях хронічної ниркової недостатності (ХХН). Показано можливість корекції вазорегуляторних, гемодинамічних та імунних порушень у хворих на ХГН за допомогою квантово-медикаментозного лікування з використанням поляризованого світла та мікрохвильової терапії. Розроблено новий спосіб лікування артеріальної гепертензії за хронічного гломерулонефриту. Обгрунтовано доцільність використання поляризованого світла для корекції порушень метаболізму жирних кислот сироватки крові, які відображають мембранодеструктивні процеси у хворих на ХГН на різних стадіях ХХН. Встановлено ефективність використання препаратів системної ензимотерапії в нефрологічній практиці. Вперше за результатами тривалого дослідження клініко-лабораторно-інструментальних показників хворих на ХГН доведено, що використання логензиму сповільнює темпи прогресування захворювання.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у щурів із артеріальною гіпертензією (АГ) перші ознаки ураження нирок з'являються у віком 7-ми діб і полягають у початкових явищах ремоделювання гломерулярних капілярів. В міру зростання тривалості експерименту до 1,5 місяців у щурів лінії спадкова індукована стресом АГ(СІС) у фільтраційному апараті нефрону зростають морфологічні зміни, які відображають дистрофічно-деструктивні процеси подоцитарного компоненту, які в окремих випадках набувають незворотного характеру. Вперше у щурів лінії СІСАГ виявлено епітеліальні периполярні клітини ниркового клубочка та наведено їх ультраструктурну будову. Констатовано, що на пізніх строках впливу спадкової артеріальної гіпертензії (САГ) відбувається зниження активності юкстагломерулярних клітин, що підтверджується зменшенням їх гранулярності. Імуногістохімічно й електронно-мікроскопічно досліджено апоптозну активність клітин нефрону у щурів із САГ у різні вікові терміни. Запропоновано теоретичні основи доцільності застосування біпрололу та тіотриазоліну в фармакологічній корекції АГ з метою попередження структурних змін в нирках у шурів лінії СІСАГ. Встановлено, що застосування beta-адреноблокатора біпрололу не попереджує формування морфологічних змін в нирках. Морфологічно аргументовано доцільність застосування тіотриазоліну у комплексній фармакологічній корекції гіпертензивної нефропатії.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання вивчення розвитку типів неспецифічних адаптаційних реакцій організму у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН) з різними формами та ступенем ниркової недостатності. Досліджено клінічні і морфологічні форми ХГН, особливості типів адаптаційних реакцій організму у 414 хворих. Встановлено, що кожну форму ХГН характеризують різні типи неспецифічних адаптаційних реакцій організму. Висвітлено взаємозв'язок між перебігом ХГН та типами адаптаційних реакцій організму, станом гормонів: пресорних, депресорних, тиреотропних, кортикотропіну, імунологічних показників. Розвинуто новий напрямок диференційованого, залежно від типу адаптаційної реакції організму, лікування хворих на хронічний гломерулонефрит. Обгрунтовано теоретично й доведено практично доцільність використання мікрохвильової резонансної терапії, гемосорбції, ентеросорбції, рослинного препарату канафлазин.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання вдосконалення лікування хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з гіпертензивною нефропатією (ГН) та визначено вплив негативних факторів на функцію нирок. Встановлено, що у хворих на ГХ з ГН ступінь гіпертензивного ураження нирок (ГУН) залежить від виразності інсулінорезистентності, дисліпідемії, активації неспецифічного системного запалення та наявності несприятливих показників добового моніторування артеріального тиску (АТ) (висока варіабельність систолічного АТ, порушення добового ритму за типом "non-dipper", високі абсолютні значення систолічного та діастолічного АТ). Доведено, що антигіпертензивна терапія (АГТ) лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом супроводжується нефропротекторним ефектом - достовірним збільшенням швидкості клубочкової фільтрації та зменшенням мікроальбумінурії; нефропротекторна дія препаратів більш виражена у хворих з добовим профілем "non-dipper", ніж у пацієнтів з добовим профілем "dipper"; лозартан та периндоприл зменшують активність неспецифічного системного запалення у хворих на ГХ з ГН, в процесі терапії лерканідипіном зафіксована тенденція до його зменшення; АГТ лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом сприяє підвищенню чутливості тканин до інсуліну у хворих на ГХ з ГУН.

  Скачати повний текст

Уточнено особливості патогенезу, покращено діагностику та прогнозування уражень серця у хворих на хронічну ниркову недостатність. Викладено результати обстеження 162-х осіб і 40-ка експериментальних тварин. Установлено високу частоту уремічної кардіоміопатії й ішемічної хвороби серця, особливості їх клінічної та параклінічної симптоматики, відносний вклад основних чинників ризику, розкрито численні патогенетичні механізми уражень серця.

  Скачати повний текст

Вперше за умов гіпертрофії однієї нирки після однобічної неффректомії проведено комплексне дослідження біохімічних показників, пов'язаних зі зміною частоти апоптозу у нирковій тканині. Визначено вміст сфінгозину, стабільних метаболітів оксиду азоту, кальцію як метаболітів сигнальних шляхів, що регулюють розвиток апоптозу за даної експериментальної моделі. Вивчено взаємозв'язок частоти апоптозу зі зміною об'єму клітин за даними ЯМР-релаксометрії протонів тканинної води за умов гіпертрофії однієї нирки. Вперше проведено комплексне дослідження впливу даларгіну на частоту апоптозу у нирковій тканині в щурів у нормальному фізіологічному стані та за гіпертрофії однієї нирки на 3-ю, 7-му, 14-ту добу після однобічної нефректомії. Виявлено біохімічні зміни у нирковій тканині, що супроводжують ефект опіодів (зокрема, даларгіну) на активність апоптозу.

  Скачати повний текст

Вивчено клінічні, патогенетичні та терапевтичні аспекти функціонування нирок у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН). Встановлено, що у разі важкої форми ХСН може формуватися ренінзалежна діяльність нирок. Відмічено, що призначення даним хворим еналаприлу погіршує екскреторну діяльність нирок, тоді як прийом лазартану не знижує виведення електролітів і води. Доведено, що у хворих на ХСН без розвитку ренінзалежного функціонування нирок прийом еналаприлу та лазартану зумовлює помірне збільшення діурезу та салурезу. З'ясовано,що метопролол здатен поліпшити екскреторну функцію нирок та знизити підвищений сольовий апетит у хворих на ХСН.

  Скачати повний текст

На підставі даних ангіонефросцинтіграфії та статичної сцинтіграфії у всіх хворих з нирковою колікою виявлено місцеву ниркову венну гіпертензію. Встановлено три стадії перебігу патологічних змін у нирці (компенсації, субкомпенсації, декомпенсації). Доведено, що у разі відновлення уродинаміки у компенсованій стадії кровообіг і ниркові процеси протягом 1 - 2 діб повертаються на початковий рівень. Досліджено, що відновлення уродинаміки у субкомпенсованій стадії не призводить до початкового рівня кровообігу та ниркових процесів. Показано, що третя стадія характеризується декомпенсованим кровообігом і нирковими процесами, так званою шоковою ниркою. Запропоновано тактику лікування та профілактику ускладнень у хворих з нирковою колікою.

  Скачати повний текст

Досліджено параметри місцевого імунітету, включаючи імуноглобуліни, цитокіни у хворих на хронічний тонзиліт пацієнтів, які мають хронічні захворювання нирок і суглобів. Надано розгорнуту порівняльну клінічну, імунологічну, біохімічну характеристику хворих на хронічний тонзиліт із сполученими захворюваннями після стимуляції тканини мигдаликів. Розроблено клініко-імунологічний діагностичний алгоритм для об'єктивізації вибору методу лікування хронічного тонзиліту за його сполучення з іншими хронічними захворюваннями.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено стан діагностики ниркових хвороб за результатами оцінки її якості на всіх рівнях надання стаціонарної допомоги. Відмічено особливості епідеміології хвороб нирок в Україні з встановленням недосконалої системи звітності щодо патології нирок. На основі комплексного епідеміологічного аналізу встановлено рівень та динаміку захворюваності, поширеності та летальності від хвороб нирок в країні впродовж 1986 - 1997 рр. Розроблено та науково обгрунтовано етапну модель діагностики найпоширеніших хвороб нирок з урахванням сучасних вимог клінічної нефрології, відповідно етапності надання медичної допомоги. Запропоновано до використання нову клінічно-статистичну номенклатуру хвороб нирок.

  Скачати повний текст

Вивчено значущість порушень метаболічних процесів в організмі хворих у клінічному перебігу обструктивної нефропатії. Розроблено методи диференційованої тактики щодо способу відновлення відтоку сечі та комплексного застосування лікарських засобів із метаболізм-коригувальною дією, що є патогенетично обгрунтованим. Наведено результати обстеження та лікування 110-ти хворих н обструктивну нефропатію. Досліджено клінічний перебіг обструктивної нефропатії в урологічних хворих, який має прояв як функціональний, уродинамічний, запальний і больовий синдроми. Внаслідок порушення уродинаміки інфра- та суправезикального характеру в організмі хворих вуглеводно-фосфорний обмін уповільнюється, що призводить до зниження енергетичного потенціалу окиснювально-відновних процесів та інтенсивності детоксикації. Установлено взаємозв'язок між вираженістю порушень метаболічних процесів, що стосуються системи біоенергетики, перебігу вуглеводно-фосфорного обміну, реалізації процесів детоксикації та забезпечення функціональної здатності структурних елементів нирки за умов обструкції, саме таким чином здійснюється вплив на клінічний перебіг обструктивної нефропатії і схильність до ускладнень, зокрема, інфекційно-запальних. Обгрунтовано необхідність медикаментозної корекції метаболічних порушень у хворих на обструктивну нефропатію, доцільність комплексного лікування пацієнтів, а також диференційованого вибору методу відновлення відтоку сечі. Розроблено та впроваджено до клінічної практики стент і катетер для довготривалого утримання, дренування та підведення до нирки контейнера з фармакосорбентом. Запровадження способів етіотропії та патогенетичної терапії за умов обструкції сечових шляхів вплинуло на вираженість уродинамічних змін, супінь декомпенсації ниркової функції та активність супровідного інфекційно-запального процесу.

  Скачати повний текст

Розкрито нові механізми розвитку печінкової та ниркової недостатності за наявності розповсюджених форм перитоніту. Показано роль процесів пероксидного окиснення й активності ферментів антиоксидантного захисту, системного фібринолізу, протеолізу у порушенні функцій печінки та нирок у разі перитоніту. Розроблено критерії ранньої діагностики порушень функції печінки та нирок за гострого перитоніту. Встановлено ефективність застосування запрограмованих повторних лапараперцій і санації кишечнику у лікуванні печінково-ниркової недостатності у випадку наявності розповсюджених форм перитоніту. Доведено ефективність комбінованого використання ліпіну та ербісолу для корекції й профілактики функціональних порушень печінки та нирок у комплексному лікуванні розповсюджених форм перитоніту.

  Скачати повний текст

З використанням хроноритмологічного методу уперше досліджено циркадіанну організацію екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функцій нирок за умов індометацинової блокади синтезу простагландинів (ПГ) на тлі різної функціональної активності шишкоподібного тіла (ШТ). Уперше з'ясовано роль ПГ у регуляції хроноритмів основних функцій нирок. Установлено, що ПГ є важливим автокоїдним фактором регуляції хроноритмів досліджуваних ренальних функцій. Установлено, що введення індометацину в дозі 5,0 мг/кг маси тіла блокує синтез ПГ, викликає інверсію хроноритмів екскреції іонів натрію з високим середньодобовим рівнем, підвищує дистальний транспорт катіона, гальмує мезор діурезу, швидкості клубочкової фільтрації та екскреції іонів калію, спричинює азотемію, протеїнурію, порушує виділення кислот, що титруються, й аміаку впродовж доби. Уперше показано, що ефекти індометацинової блокади синтезу ПГ залежать від функціональної активності ШТ. Установлено, введення індометацину в дозі 5,0 мг/кг маси тіла за умов гіпофункції ШТ призводить до виражених змін інтегральних характеристик хроноритмів досліджуваних показників функціонального стану нирок у порівнянні з блокадою синтезу ПГ на тлі гіперфункції органа.

  Скачати повний текст