Встановлено, що в усіх хворих, що одержують терапію програмним гемодіалізом, рівень TNF-alpha та IL-6 у плазмі крові перевищує показники контрольної групи. Основними чинниками, що визначають надлишковий синтез TNF-alpha та IL-6 у хворих на ГД, є тривалість замісної терапії і тип діалізної мембрани, за умов цього, залежність між діалізним віком і рівнем TNF-alpha позитивна, між IL-6 і діалізним віком - негативна. Рівень TNF-alpha найбільш низький за використання діалізних мембран з полісинтана та гемофана, рівень IL-6 - за використання діалізних мембран з полісульфону та гемофана. За умов замісної терапії програмним гемодіалізом інгібітор АПФ периндоприл викликає зниження рівня TNF-alpha і підвищення рівня IL-6, а також достовірно підвищує рівень гемоглобіну, за цього гіпотензивний ефект периндоприла мінімальний.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження ролі ендотеліальної дисфункції (ЕДФ) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) та хронічні хвороби нирок (ХХН). Виявлено зниження рівня NO, найбільш виражене у хворих на ГХ, а підвищення ендотеліну-1 (ЕТ-1) більш суттєве у разі ХХН. Визначено, що зміни вазорегулювальних факторів ендотелію тісно асоціюються зі змінами добового профілю артеріального тиску. Установлено, що розвиток ЕДФ впливає певним чином на ступінь і вираженість гіпертрофії лівого шлуночка, супроводжується суттєвими змінами ендотелію судин нирок і проявляється збільшенням вираженості мікроальбумінурії.

  Скачати повний текст

Досліджено вікові особливості будови та проявів адаптаційних і компенсаторних реакцій нирки. На підставі використання сучасних методів морфологічних, морфометричних і статистичних досліджень визначено інформативні структурні ознаки та хронологію морфогенезу нефронів і строми нирки у тварин різного віку після денервації, ішемії та делімфатизації. Виявлено ранні компенсаторні реакції у вигляді посилення структурного забезпечення транспорту у кіркових нефронах у старих і юкстамедулярних - у молодих щурів. Встановлено, що пізні компенсаторні реакції нефронів старих тварин відбувалися шляхом внутрішньоклітинної, а у молодих - клітинної регенерації. Визначено відмінності ранніх і пізніх адаптаційних реакцій, які у молодих тварин розгорталися в кіркових нефронах, а у старих - спочатку в кіркових, а в кінці експерименту - в юкстамедулярних. Одержані дані рекомендовано використовувати як теоретичну основу для розробки діагностичних показників стану та прогнозу функціональної повноцінності нирки.

  Скачати повний текст

Досліджено зміни показників функції ендотелію у хворих на хронічний гломерулонефрит, діабетичну нефропатію та гіпертонічну хворобу. Показано особливості вираженості ендотеліальної дисфункції у хворих зі збереженою функцією нирок та у разі розвитку хронічної ниркової недостатності. Встановлено зв'язок між ступенем активації системи гемостазу, вираженістю ендотеліальної дисфункції та порушеннями в системі перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантного захисту (АОЗ). Визначено особливості змін показників гемостазу та ендотеліальної дисфункції в динаміці лікування з використанням донаторів NO, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністів кальцію, дезагрегантів. Встановлено доцільність використання під час лікування хворих на прогресуючі нефропатії донаторів NO ("Інфезол", "Небілет").

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження 98-ми хворих на цукровий діабет I типу, які навчалися самоконтролю в "Центрі навчання хворих на цукровий діабет". Запропоновано застосовувати диференційований підхід до груп пацієнтів з урахуванням їх рівня невербального коефіцієнту інтелекту (non-ver.IG) і психологічних особливостей. Наведено дані про стан компенсації та перебіг діабетичних нефропатій (за даними динамічної реносцинтиграфії) у хворих різних груп, що мають відмінні показники невербального коефіцієнта інтелекту (non-ver.IG). Оцінено перебіг діабетичних ускладеннь залежно від стану метаболічного контролю діабету, вивчено обізнаність хворих про їх недугу, а також досліджено емоційний стан і типи ставлення до хвороби. Одержані дані свідчать, що у разі дотримання необхідної терапії за допомогою існуючих структурованих програм досягається довготривала стабільна компенсація захворювання, яка супроводжується регресом діабетичних нефропатій в осіб з високим non-ver.IG. Установлено, що після проведення навчання хворих на цукровий діабет I типу за визначеними структурованими програмами з періодичністю 2 рази на рік виникають позитивні тенденції у зміні їх емоційного статусу та змінюється ставлення до їх хвороби у напрямку гармонізації особистості, підвищується рівень знань щодо захворювання. За даними динамічної реносцинтиграфії встановлено, що порушення екскреторної функції нирок у цих хворих з невеликою тривалістю захворювання є раннім проявом діабетичної нефропатії, мають двосторонній характер та виявляються ще на стадії відсутності мікроальбумінурії. Виявлено, що проведений диференційований підхід до групового навчання у комплексі з необхідною терапією позитивно впливає на динаміку фільтраційно-екскреторної функції нирок.

  Скачати повний текст

Встановлено, що в хворих, які страждають на цукровий діабет 1 типу більше 5 років, виникає внутрішньоклубочкова гіпертензія, що призводить до пошкодження клубочкового апарату нирок і характеризується мікроальбумінурією, підвищенням швидкості клубочкової фільтрації та показників ниркової гемодинаміки. На підставі результатів клініко-лабораторного аналізу модифікацій функціонального стану нирок під впливом престаріуму й едніту виявлено виражений вплив цих препаратів на екскрецію білка з сечею та показники ниркової гемодинаміки. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) зменшують мікроальбумінурію на 45 %, відновлюють ниркову гемодинаміку. Для терапії діабетичної нефропатії престаріум ефективний у 92 %, а едніт - у 87 % хворих на ЦД І типу. Антипротеїнурічний ефект інгібіторів АПФ у хворих з нормальним рівнем артеріального тиску не пов'язаний зі зниженням системного артеріального тиску, а опосередкований впливом препаратів на внутрішньоклубочкову гемодинаміку. У хворих з артеріальною гіпертензією антипротеїнурічний ефект зумовлений нормалізацією системного та внутрішньоклубочкового кровообігу під впливом престаріуму або едніту.

  Скачати повний текст

На підставі одержаних результатів виявлено порушення мікроциркуляторного русла та судинного ремоделювання у пацієнтів з хронічними хворобами нирок III - IV стадії (за консервативного лікування та за умов лікування гемодіалізу). Досліджено фактори розвитку та прогресування цих порушень, а саме: зміни продукції фактора Віллебранда, особливості продукції прозапальних і протизапальних цитокінів у таких хворих. На підставі результатів досліджень всебічно вивчено стан функції ендотелію, ендотелійзалежну, ендотелійнезалежну вазодилатацію у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) III - V стадії з різною етіологічною природою. Доведено ефективність комбінованої схеми лікування, яка передбачає застосування препаратів різних груп і механізмів - антиоксидантів "Ацетилцистеїн", "Амлодипін" і "Бісопролол" для корекції мікроциркуляторних порушень, стану судинного русла у пацієнтів з ХХН III - V стадії. Вивчено вплив цих медикаментів на зміни судинного русла та всі досліджені ланки обміну - стан функції ендотелію, цитокіновий статус, вираженість процесів хронічного запалення, вміст у крові азотистих метаболітів і швидкість клубочкової фільтрації.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання первинної профілактики серцево-судинних захворювань шляхом підвищення ефективності лікування осіб з хронічною хворобою нирок 5 стадії, які лікуються програмним гемодіалізом, на підставі вивчення ліпідного профілю, ендотеліальної функції судин, маркерів атерогенезу та їх корекції за допомогою малих доз сімвастатина. На прикладі 76-ти хворих, які лікуються програмним гемодіалізом, вивчено порушення ліпідного профілю, функції ендотелію судин, вираженість факторів атерогенезу. Виявлено, що у разі збільшення тривалості лікування гемодіалізом, збільшується частота виявлення дисліпідемії, погіршення ендотелійзалежної вазодилятації. Підвищений рівень С-реактивного протеїну зареєстровано у всіх обстежених пацієнтів. Показано, що лікування сімвастатином позитивно впливає на ліпідний профіль, рівні С-реактивного протеїну, альбуміну та фібриногенезу.

  Скачати повний текст

Досліджено можливості гемодіафільтрації як методу замісної ниркової терапії. Визначено режими її застосування з метою підвищення адекватності діалізної терапії у хворих з хронічною хворобою нирок V ст. Виявлено, що за умови проведення стандартного гемодіалізу у пацієнтів з хронічною хворобою нирок V ст. важко досягнути адекватної корекції гіперфосфатемії, вторинного гіперпаратиреозу, свербіння шкірних покривів. Показано, що застосування гемодіафільтрації дозволяє підвищити адекватність діалізної терапії, зокрема покращити стабільність гемодинаміки під час проведення процедури, забезпечити краще видалення фосфатів та паратиреоїдного гормону з сироватки крові пацієнтів, зменшити прояви свербіння шкірних покривів. Встановлено тривалість ефекту збереження зниженого вмісту паратиреоїдного гормону після сеансу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено зміни балансу перикисного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту та ліпідного обміну у хворих з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) I-II ступеня та розроблено метод їх комплексної медикаментозної корекції. Виявлено, що на ранніх ступенях ХНН має місце висока частота порушень показників перикисного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту та складу жирних кислот крові, які мають відмінності залежно від етіології та ступеня ХНН. Проаналізовано динаміку відновлення балансу перикисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту залежно від методів терапії у хворих з ХНН на ранніх ступенях. Виявлено, що включення поєднаного застосування кверцетину й еритропоетину у комплексну терапію підвищує ефективність лікування хворих з ХНН I-II ступеня за рахунок нормалізації рівня вільнорадикальних процесів, антиоксидантної стійкості крові та покращання клінічних показників.

  Скачати повний текст

За результатами досліджень одержано дані стосовно механізмів формування хронічної хвороби нирок у гірників з хронічним необструктивним бронхітом. Доведено, що стан, який виникає у цих гірників у разі розвитку післянавантажувальної протеїнурії, відповідає I стадії хронічної хвороби нирок (ХХН). Установлено, що характер водно-сольового обміну (ВСО) та зміни рівнів інтерлейкінів (VI та X) залежить від наявності хронічної хвороби нирок. У гірників з I стадією хвороби нирок, хворих на ХНБ, у порівнянні з контрольною групою до початку робочої зміни визначено більш високий рівень швидкості клубочкової фільтрації співвідношення IL-10/IL-6 та ще більше їх підвищення після закінчення робочої зміни. Установлено взаємозв'язок продукції IL-6 та IL-10 і стану ВСО у гірників з I стадією ХХН. Сфомульовано нові підходи до виявлення післянавантажувальної протеїнурії як одного з ранніх проявів I стадії ХХН, який полягає у розрахунку коефіцієнту прогнозування виникнення цієї патології. Клінічно та патогенетично обгрунтовано необхідність використання циклоферону у гірників з післянавантажувальною протеїнурією.

  Скачати повний текст

Досліджено параметри місцевого імунітету, включаючи імуноглобуліни, цитокіни у хворих на хронічний тонзиліт пацієнтів, які мають хронічні захворювання нирок і суглобів. Надано розгорнуту порівняльну клінічну, імунологічну, біохімічну характеристику хворих на хронічний тонзиліт із сполученими захворюваннями після стимуляції тканини мигдаликів. Розроблено клініко-імунологічний діагностичний алгоритм для об'єктивізації вибору методу лікування хронічного тонзиліту за його сполучення з іншими хронічними захворюваннями.

  Скачати повний текст

Обстежено 234 хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) III - IV стадій та доведено, що частота хронічної ішемічної хвороби серця (ХІХС) у цих хворих є значно вищою, ніж у загальній популяції (77 % та 8,7 %). Установлено, що патологічні зміни, виявлені шляхом проведення електрокардіограми у спокої та позитивний результат здійснення добутамінової стрес-ехокардіографії (ДС-ЕхоКГ) є незалежним предикторами прогресування ІХС у хворих на ХХН III - V ст. Доведено доцільність тривалого застосування аторвастатину у разі ХХН III - V ступеня та дисліпідемії і/чи кардіоваскулярної хвороби (КВХ), що протягом 3-х міс. призводить до зниження загального холестерину (ЗХС) крові на 27,4 %, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) - на 34,7 %, тригліцеридів (ТГ) - на 18 %. Для хворих на ХХН III - N ст., ІХС, ХСН I - II ступеня застосування триметазидину зменшує частоту нападів стенокардії, покращує толерантність до фізичного навантаження у 72 % пацієнтів. Установлено, що застосування бісопрололу за дози 7,5 мг мг/добу протягом 6 міс. для лікування пацієнтів з ХХН III - V ступеня з ХІХС і ХСН I - II ступеня сприяє підвищенню фактора ризику (ФР) на 25,1 %, зменшенню частоти серцевих скорочень на 26,9 %. Запропоновано шкалу кардіального ризику, яка дозволяє прогнозувати формування ІХС у пацієнтів з ХХН III - V ступеня. Предикторами прогресування ХІХС є попередні кардіальні події, індекс маси тіла, тривалість лікування на програмному гемодіалізі і вміст альбуміну у сироватці крові.

  Скачати повний текст

Досліджено гостру токсичність і визначено середню ефективну дозу корвітину для внутрішньочеревинного введення у щурів з нирковою недостатністю, яка складає 33,8 мг/кг. Встановлено, що полівінілпіролідин, який входить до складу корвітину, у разі парентерального введення у дозах, еквівалентній середній ефективній та удвічі вищій, не чинить негативного впливу на функціональний стан нирок інтактних тварин і перебіг у них ниркової недостатності. На різних моделях даної патології виявлено, що під впливом корвітину вібувається зниження проявів нефротичного та набрякового синдромів, нормалізація показників функціонального стану нирок, електролітного обміну, клінічних і біохімічних показників крові, зниження інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення та деструкції у нирковій тканині, що обумовлює загальний позитивний вплив препарату на перебіг захворювання. Доведено, що застосування корвітину сприяє збереженню морфо- й ультраструктури нирок щурів з експериментальним гломерулонефритом, що супроводжується нирковою недостатністю.

  Скачати повний текст

Установлено підвищення вмісту ендотеліну-1 (ЕТ-1) у крові хворих на діабетичну нефропатію (ДН) на всіх стадіях їх розвитку, найбільш виражену на початкових етапах ураження нирок. Виявлено, що на кінцевій стадії захворювання вміст ЕТ-1 у крові знижується, що відображує зменшення пула ендотеліальних клітин (ЕК) внаслідок посиленого їх руйнування під впливом тривалої гіперглікемії. Установлено зниження концентрації фібронектину (ФН) у зазначених хворих на всіх стадіях розвитку ДН, що спричинено руйнуючим впливом гіперглікемії на клітини - продуценти плазменного ФН, а також підвищеними втратами цієї речовини через ушкоджені ниркові мембрани. Показано, що прогресування ДН супроводжується відносним наростанням вмісту ФН у крові та збільшенням концентрації ФН у добовій сечі. Визначено, що екскреція ФН з сечею досягає максимальних значень у разі розвитку хронічної ниркової недостатності, що відчить про пошкодження тубулоінтерстиціальних структур нирок. Виявлено зворотний достовірний кореляційний зв'язок між ЕТ-1 та ФН крові, який мав найбільшу силу на початковій стадії ДН та послаблювався з прогресуванням ураження нирок, що засвідчує ініціювальний вплив ЕТ-1 на процеси фіброгенезу. Установлено кореляційну залежність між клініко-лабораторними показниками та рівнем ЕТ-1 і ФН у крові хворих на ДН, яка відображає активну участь ЕТ-1 в ініціації процесів гломерулосклерозу у разі ДН. Доведено, що підвищення вмісту ЕТ-1 у крові та зростання екскреції ФН з сечею відображає тяжкість перебігу ДН. Відзначено, що прогресуючі зміни цих показників свідчать про неухильний розвиток склеротичного процесу у нирках.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність застосування вобензиму, гепатофальку планта та ліпостабілу у складі комплексного лікування хворих на імунні нефропатії з нефротичним синдромом. Наведено результати обстеження 276 пацієнтів, з них 181 - хворих на хронічний гломерулонефрит, люпуснефрит, ревматоїдний артрит з амілоїдозом нирок і діабетичний гломерулосклероз з нефротичним синдромом, та 65 хворих, що склали порівняльну групу, з використанням вищевказаної терапії. Вивчено вплив вобензиму та антиоксидантів на протеїнурію, холестеринемію, системи гемостазу, перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантного захисту, імунітету, протеолізу. Доведено, що вказані препарати зменшують кількість ліжко-днів хворих на імунні нефропатії з нефротичним синдромом, знижують частоту ускладнень, поліпшують перебіг імунних нефропатій з нефротичним синдромом. Розроблено критерії прогнозування ефективності терапії на підставі застосування вобензиму й антиоксидантів на початку лікування.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичні механізми ураження нирок у разі захворювань бактеріальної та вірусної етіології. Увагу приділено адгезії та колонізації мікроорганізмів до епітелію сечовивідних шляхів з метою створення методів діагностування, лікування та профілактики запальних та інфекційних захворювань. За результатами проведених еспериментальних досліджень показано, що зміна проникності слизової сечового міхура та порушення покривного її захисного шару слизу призводить до розвитку максимально виражених патологічних змін за присутності уропатогенної флори. Виділення мікрофлори, введеної в сечовий міхур з тканини нирок і печінки, у тварин зумовлено наявністю рефлюксу сечі та наступної транслокацією мікрофлори. Потрапляючи в сечові шляхи, умовно патогенна мікрофлора призводить до їх колонізації та розвитку спочатку циститу, а потім - пієлонефриту. Введення в сечові шляхи аерококів не спричиняє запального процесу. Результати посівів свідчать про тривале перебування аерококів у сечових шляхах експериментальних тварин, що свідчить про наявність їх колонізації. З урахуванням даних про здатність ерококів до колонізації слизових і ранових поверхонь за можливого витиснення та придушення патогенної флори розроблено метод лікування та профілактики сечової інфекції з використанням введення аерококів у сечові шляхи. У разі введення аерококів у сечовий міхур (по катетеру, епіцистостомічному дренажу) є можливим нівелювання патогенної мікрофлори з їх наступною колонізацією слизової. Відзначено, що застосування даного підходу дозволяє переривати ланку патогенезу висхідного пієлонефриту. Застосування введення аерококів у порожнинну систему нирок з метою лікування пієлонефриту по нефростомічному дренажу, сечовивідному катетеру. Транслокація аерококів не призводить до патологічних змін. Зазначено, що інстиляція в сечовий міхур суспензії аеjркоків призводить до пролонгованої колонізації слизової сечового міхура, що супроводжується незначно вираженою запальною реакцією. На основі адгезивного механізму в експерименті на щурах розроблено ефективний метод профілактики сечової інфекції з використанням А-бактерину.

  Скачати повний текст

Вивчено клінічні, патогенетичні та терапевтичні аспекти функціонування нирок у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН). Встановлено, що у разі важкої форми ХСН може формуватися ренінзалежна діяльність нирок. Відмічено, що призначення даним хворим еналаприлу погіршує екскреторну діяльність нирок, тоді як прийом лазартану не знижує виведення електролітів і води. Доведено, що у хворих на ХСН без розвитку ренінзалежного функціонування нирок прийом еналаприлу та лазартану зумовлює помірне збільшення діурезу та салурезу. З'ясовано,що метопролол здатен поліпшити екскреторну функцію нирок та знизити підвищений сольовий апетит у хворих на ХСН.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження структурно-функціонального стану кісткової тканини, мінерального обміну, кальційрегулювальних гормонів за хронічної ниркової недостатності (ХНН). З використанням методу двофотонної рентгенівської денситометрії досліджено мінеральну щільність кісткової тканини. Запропоновано концепцію виникнення структурно-функціональних порушень кісткової тканини у разі ХНН. Встановлено, що за даної патології мають місце чотири варіанти ураження кісткової системи залежно від ступеня порушення функції нирок і варіанту порушення кальцієвофосфорного обміну. Доведено, що всі види остеодистрофій супроводжуються зниженням кісткової маси та зростанням ризику переломів. Визначено основні фактори прогресуючих втрат кісткової маси за ХНН. В експерименті на білих щурах встановлено, що ХНН супроводжуєтья порушенням процесів остеоморфогенезу та біомеханічних характеристик кістки тварин. Доведено ефективність використання препарату кальцію з вітаміном D та мікроелементами для корекції виявлених порушень. Обгрунтовано доцільність застосування диференційованих програм комплексного лікування хворих з остеодистрофіями залежно від варіанту ураження кісткової тканини.

  Скачати повний текст