Розкрито суть поняття емоційного самоконтролю як здатності людини виявляти, ідентифікувати та коригувати будь-які свої емоційні прояви. Розроблено теоретичну модель емоційного самоконтролю та розглянуто комплекс методик для його діагностики. Експериментально визначено психологічні детермінанти емоційного самоконтролю старшокласників, зокрема, особистісну рефлексію, емоційний інтелект, вольові якості особистості, мотивацію самоповаги та мотивацію досягнення. З врахуванням даних чинників створено й апробовано програму розвитку вмінь самоконтролю емоцій. Виділено три типи емоційності старшокласників залежно від їх вміння контролювати власні емоційні прояви.

  Скачати повний текст

Вперше розкрито у процесі лонгітюдного експерименту - макро- та мікрогенетичні особливості становлення саморегуляції довільної активності у школярів з різною навчальною успішністю. Поглиблено розуміння змісту характеристик саморегуляції довільної активності учнів у структурному, функціональному та генетичному аспектах. Встановлено взаємозв'язки між особистісними регулятивними детермінантами та рівнем навчальної успішності школярів. З'ясовано наявність конструктивних і деструктивних тенденцій у розвитку регулятивної сфери учнів з різним рівнем навчальних досягнень. Розширено уявлення про поняття саморегуляції довільної активності. Створено модель продуктивного розвитку саморегуляції довільної активності, інваріантну для школярів з різною навчальною успішністю.

  Скачати повний текст

Вперше описано рівні готовності підлітків до ризику, які відрізняються за такими діагностичними ознаками, як раціональність, локус контролю, мотивація досягнення, рівень схильності до ризику. На підставі результатів структурного аналізу готовності підлітків до ризику виділено мотиваційний, когнітивний, емоційний та регулятивний компоненти, розкрито роль кожного з них у формуванні загальної готовності підлітків до ризику. Поглиблено уявлення про готовність до ризику шляхом наповнення його позитивним змістом, який включає характеристики, що забезпечують позитивну динаміку розвитку саморегуляції поведінки у підлітковому віці завдяки повноті зворотного зв'язку та впевненості у собі. Обгрунтовано можливості цілеспрямованого формування у підлітків готовності до поміркованого та контрольованого ризику на основі моделювання концептуальних позицій, які відображають структуру феномену ризику у життєдіяльності підлітка. Наведено характеристику готовності підлітків до ризику, виявлено статеві відмінності прояву даної якості на загальному рівні та на рівні окремих компонентів (мотиваційного, емоційного, когнітивного, регулятивного). Удосконалено засоби психодіагностики готовності підлітків до ризику шляхом створення комплексу методів, які дозволяють діагностувати мотиваційний, емоційний, когнітивний та регулятивний компоненти. Удосконалено технологію створення розвивальних програм у сфері формування компонентів готовності до ризику за умов групового тренінгу.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості, психологічні умови та чинники, що забезпечують розвиток саморегуляції старших дошкільників як показника довільної поведінки в процесі взаємодії з однолітками та дорослими у різних видах діяльності. Проаналізовано динаміку розвитку саморегуляції в дошкільному віці. Визначено особливості актуалізації структурних компонентів акту психічної саморегуляції дошкільника у різних видах діяльності. Експериментально виявлено тенденції щодо рівня розвитку структури акту психічної саморегуляції в ігровій діяльності, праці, спілкуванні та в ситуації конструювання. Розроблено діагностичний інструментарій для визначення рівня розвитку психічної саморегуляції дошкільників. Обгрунтовано й апробовано нові психолого-педагогічні підходи щодо цілеспрямованого управління процесом розвитку саморегуляції старших дошкільників у різних специфічно дитячих видах діяльності. Виявлено, що функціональним центром акту психічної саморегуляції довільної поведінки дошкільника є позитивний образ-Я. Запропоновано прогностичну модель оптимізації освітнього впливу на розвиток психічної саморегуляції старших дошкільників. Визначено чинники та психолого-педагогічні умови, що визначають ефективність розвитку саморегуляції в процесі взаємодії дитини з однолітками та дорослими. Запропоновано систему оптимізації умов становлення саморозвитку в сім'ї та дошкільних навчальних закладах. Доведено доцільність застосування цілеспрямованої роботи щодо оптимізації управління процесом розвитку саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками та дорослими.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження формування емоційної стійкості в ранньому юнацькому віці як складної інтегративної якості особистості, рівень розвитку якої впливає на успішність навчальної діяльності. Визначено й охарактеризовано основні етапи становлення емоційної стійкості - констатуюче-описовий та формуючий. Встановлено вплив індивідуальних, психологічних і вікових чинників та умов навчальної діяльності на рівень розвитку емоційної стійкості старшокласників. Досліджено особливості прояву даної якості особистості за різних умов. Встановлено позитивний вплив на формування емоційної стійкості вправ спеціального психофізичного тренінгу та методики ранньої психодіагностики, що враховує параметри емоційної стійкості на різних рівнях її прояву. Обгрунтовано пріоритетність емоційно-вольової регуляції на психологічному та фізичному рівнях, а також розвитку й удосконалення індивідуальних якостей і психічних функцій особистості у процесі формування емоційної стійкості. Розроблено методику психофізичного тренінгу, що грунтується на взаємодії емоційного (автоматичного) та довільного (свідомого) механізмів регуляції станів на психологічному та фізичному рівнях і передбачає оволодіння прийомами довільної психічної та психофізичної саморегуляції. Експериментально підтверджено ефективність використання комплексу психокорекційних заходів, щодо оптимізації емоційної стійкості у старшокласників у процесі навчальної діяльності.

  Скачати повний текст