Рассмотрены закономерности взаимодействия города и реки, в частности, общеметодологические и философские подходы, природно-климатические и ландшафтные условия, историческая взаимообусловленность размещения поселений и рек с позиции функционирования биосферы как единой экосистемы. Раскрыты последствия урбанизации речных бассейнов в условиях биотехносферы, определены место и значение проектно-планировочной деятельности в разрешении проблем приречных территорий. Изложены функционально-планировочные особенности приречных территорий на современном этапе, а также предложены методологические подходы по их планировочной организации.

Розглянуто патогенетично обгрунтовані диференційні методи діагностики та корекції міхурово-сечовідного рефлюкса (МСР), зокрема, консервативні методи лікування (ендоскопічного введення гелю) у дітей залежно від гостроти процесу й особливостей його течії. Уперше поряд з загальноприйнятими схемами лікування запропоновано методику інструментального (ендоскопічного) лікування, як найбільш фізіологічного методу за рахунок збереження анатомічної цілісності уретеровезикального сегмента.

Рассмотрены патогенетически обоснованные дифференциальные методы диагностики и коррекции пузырно-мочеточникового рефлюкса (ПМР), в частности, консервативные методы лечения (эндоскопического введения геля) у детей в зависимости от остроты процесса и особенностей его течения. Впервые рядом с общепринятыми схемами лечения предложена методика инструментального (эндоскопического) лечения, как наиболее физиологического метода с учетом сохранения анатомической целостности уретеровезикального сегмента.

Проанализирован многолетний опыт подготовки врачей-интернов детских хирургов в клинике детской хирургии Запорожского ГМУ. Определены пути совершенствования теоретической и практической подготовки будущих детских хирургов, в соответствии с современными требованиями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.1я431

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализирован многолетний опыт НИРС в медицинском ВУЗ, установлена роль студенческого научного общества (СНО) и студенческих научных кружков в системе подготовки специалиста. Определены недостатки в работе СНО, влияющие на профессиональную подготовку студента-медика.

Изучены возможности диагностики редких видов врожденной непроходимости желудка у 19 детей. Разработан алгоритм диагностики на основе современных методов исследования.

Проанализированы 19 случаев оперативной коррекции редких вариантов врожденной непроходимости желудка у детей. Разработаны подходы к хирургическому лечению данных аномалий развития.

Висвітлено актуальні проблеми археології залізного віку, епохи середньовіччя, золотоординського та козацького часу, а також обліку археологічних пам'яток. Увагу приділено результатам археологічних досліджень на території Лівобережного Подніпров'я. Наведено інформацію про нові знахідки золотоординської доби на Полтавщині, сарматські комплекси в курганах пониззя Псла, кургани басейну р. Грунь-Ташань, пам'ятки козацького часу Комсомольського мікрорегіону. Розкрито особливості визначення ареалу поширення гончарної продукції канцерської традиції. Обгрунтовано типологію котлованів жител роменської культури (за матеріалами південно-східних територій розселення сіверян).

Освещены актуальные проблемы археологии железного века, эпохи средневековья, золотоординского и казацкого времен, а также учета археологических памятников. Уделено внимание результатам археологических исследований на территории Левобережного Поднепровья. Дана информация о новых находках золотоординской эпохи в Полтавской области, сарматских комплексах в курганах низовья Псла, курганах бассейна р. Грунь-Ташань, памятниках казацкого времени Комсомольского микрорегиона. Раскрыты особенности определения ареала распространения гончарной продукции канцерской традиции. Обоснована типология котлованов жилищ роменской культуры (по материалам юго-восточных территорий расселения северян).

Цель исследования - оценить результаты двухэтапных операций при задних формах гипоспадии у детей. Проведен ретроспективный сравнительный анализ историй болезни 89 пациентов с задней гипоспадией, которые оперировались по двухэтапным методикам с 1991 по 2012 год. В зависимости от особенностей оперативных вмешательств, возраста больных, принципов предоперационной подготовки и послеоперационного ведения больные разделены на 2 группы. В первую группу вошло 26 детей, прооперированных с 1991 по 1996 год, во вторую группу - 63 пациента, находившихся в клинике с 1997 по 2012 год. Средний возраст детей первой группы составил 4,7 года и варьировал от 2 до 14 лет. Возраст больных второй группы был от 6 мес до 6 лет, средний возраст - 2,1 года. На первом этапе больным первой группы после коррекции деформации кавернозных тел произведена кожная пластика по Омбредану, на втором - уретропластика до уровня венечной борозды с использованием принципа Thiersch - Duplay. Пациенты второй группы оперированы с применением современных принципов гипоспадиологии по двухэтапной модифицированной методике E. D. Smith. Сроки наблюдения за больными с задней гипоспадией составили от 6 мес до 20 лет. У больных первой группы отмечены осложнения в 16 (61,5 %) случаях, из которых свищи неоуретры - у 9 (34,6 %) детей, стриктуры - у 2 (7,7 %), дивертикулы - у 3 (11,5 %). Искривление полового члена выявлено у 2 (7,7 %) больных. Во второй группе количество осложнений - 11 (17,5 %) случаев. Свищи неоуретры отмечены у 4 (6,3 %) больных, ретракция меатуса - тоже у 4 (6,3 %). У 2 (3,2 %) пациентов было искривление полового члена, у 1 (1,6 %) - стеноз неоуретры. Послеоперационных дивертикулов у больных второй группы не было. Сравнительный анализ полученных результатов двухэтапных операций при задней гипоспадии показал, что количество послеоперационных осложнений у пациентов второй группы в 3,5 раза меньше, чем в первой.

Обстежено 52 пацієнти з різними формами гіпоспадії у віці від шости місяців до трьох років та 20 пацієнтів того ж віку з вродженим фімозом. Для вивчення мікрогемоциркуляції шкіри статевого члена, як матеріалу для уретропластики, використовувалися методи лазерної допплерівської флоуметрії (ЛДФ) і морфологічного аналізу. Порівняння результатів морфометричних досліджень, які включали визначення частки сумарної площі поперечного перерізу судин шкіри статевого члена в стандартизованому полі зору і показників мікрогемоциркуляції, за даними ЛДФ, виявило їх пряму кореляційну залежність. З'ясовано, що варіабельність показників мікрогемоциркуляції за результатами ЛДФ залежить від щільності функціонуючих капілярів. Кровотік в області шкіри голівки статевого члена характеризувався найбільш високим показником середнього потоку крові. Зазначено, що оптимальною для уретропластики доцільно вважати зону шкіри статевого члена з показниками мікроциркуляції найбільш наближеними до показників мікроциркуляції шкіри голівки.

Обследовано 52 пациента с различными формами гипоспадии в возрасте от шести месяцев до трех лет и 20 пациентов того же возраста с врожденным фимозом. Для изучения микрогемоциркуляции кожи полового члена, как материала для уретропластики, использовались методы лазерной допплеровской флоуметрии (ЛДФ) и морфологического анализа. Сравнение результатов морфометрических исследований, включающих определение доли суммарной площади поперечного сечения сосудов кожи полового члена в стандартизированном поле зрения с показателями микрогемоциркуляции, по данным ЛДФ, выявило их прямую корреляционную зависимость. Выяснено, что вариабельность показателей микрогемоциркуляции по результатам ЛДФ зависит от плотности функционирующих капилляров. Кровоток в области кожи головки полового члена характеризовался наиболее высоким показателем среднего потока крови. Отмечено, что оптимальной для уретропластики целесообразно считать зону кожи полового члена с показателями микроциркуляции наиболее приближенными к показателям микроциркуляции кожи головки.

Проведено ретроспективний аналіз 140 історій хвороб дітей, оперованих з приводу гіпоспадії, яким на момент дослідження виповнилося 16 років. З 32 пацієнтів групи дослідження і 20 пацієнтів групи порівняння (здорові чоловіки добровольці), яким були розіслані анкети, на питання відповіли 28 і 19 відповідно. Середній вік тих, хто відповіли, в групі дослідження склав 20 років, у групі порівняння - 21 рік, пацієнтам проведено одноетапні операції, 22 - двоетапні. Причинами невдоволення зовнішнім виглядом статевого члена були: розмір в 25 % у групі дослідження і в 21,1 % в групі порівняння, наявність викривлення в 21,4 і в 15,8 % відповідно, відсутність крайньої плоті в 14,3 і в 5,3 % відповідно, ектопія меатуса в 42,9 і в 5,3 % відповідно. Скарги на труднощі під час сечовипускання і розбризкування сечі пред'явили 14,3 % оперованих пацієнтів, тоді, як у групі порівняння таких скарг не було. Викривлення статевого члена під час ерекції в групі дослідження відзначено частіше, ніж у групі порівняння. Проблеми при еякуляції відзначили 42,9 % пацієнтів з гіпоспадією. Проблеми при статевому акті зареєстрували 17,9 % пацієнтів з гіпоспадією і 10,5 % чоловіків групи порівняння. Основною причиною незадоволеності статевим актом в обох групах опитані вважали маленький розмір статевого члена.

Общее количество ранних послеоперационных осложнений в исследуемой группе составила 20 (13,7 %). Анализ осложнений показал, что у детей, прооперированных в возрасте от 6-ти до 12-ти месяцев, отмечено 5,6 % осложнений, в возрасте от 13-ти до 18-ти месяцев - 12,5 %, от 19-ти до 24-х месяцев - 16,7 %, от 25-ти до 30-ти месяцев - 25 %, а в возрасте старше 30-ти месяцев - 16,1 %. У пациентов, которые были прооперированы в возрасте до 12-ти месяцев, отмечено всего 5,6 % осложнений, а в возрастной группе старше одного года было 16,4 % осложнений. Сделан вывод, что оптимальным возрастом для хирургической коррекции передних форм гипоспадии у детей является возраст от 6-ти месяцев до одного года. У детей, которые могут быть прооперированы в возрасте старше одного года, вероятность возникновения ранних послеоперационных осложнений выше.

Загальна кількість ранніх післяопераційних ускладнень у досліджуваній групі склала 20 (13,7 %). Аналіз ускладнень показав, що у дітей, прооперованих у віці від 6-ти до 12-ти місяців, відмічено 5,6 % ускладнень, у віці від 13-ти до 18-ти місяців - 12,5 %, від 19-ти до 24-х місяців - 16,7 %, від 25-ти до 30-ти місяців - 25 %, а у віці більше 30-ти місяців - 16,1 %. У пацієнтів, які були прооперовані у віці до 12-ти місяців, відзначено всього 5,6 % ускладнень, а у віковій групі дітей старших за один рік було 16,4 % ускладнень. Зроблено висновок, що оптимальним віком для хірургічної корекції передніх форм гіпоспадії у дітей є вік від 6-ти місяців до одного року. У дітей, які можуть бути прооперовані у віці старше за один рік, ймовірність виникнення ранніх післяопераційних ускладнень вище.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.570.50-4

Рубрики:

Вади розвитку сечівника у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Незважаючи на досягнуті успіхи в лікуванні дітей з гіпоспадією, відсоток післяопераційних ускладнень і незадовільних результатів залишається високим, що визначає необхідність подальших досліджень. Із 1992 до 2014 р. проліковано 838 дітей з різними формами гіпоспадії у віці від 6 місяців до 17 років. До першої групи увійшло 311 пацієнтів, що перебували в клініці з 1992 до 1997 р., до другої - 260 хворих, оперованих із 1998 до 2006 р., до третьої групи - 267 хворих, оперованих із 2007 до 2014 р. Передні форми гіпоспадії діагностовані у 199-ти (23,7 %) пацієнтів, середні - у 479-ти (57,2 %), задні - у 107-ми (12,8 %), гіпоспадія без гіпоспадії - у 53-ох (6,3 %). Пацієнти першої групи оперувалися переважно етапними методами. У дітей другої групи використовувалися методи: MAGPI - 21 (8,1 %), Koff - 5 (1,9 %), Mathieu - 63 (24,2 %), TIP - 46 (17,7 %), Mustarde - 24 (9,2 %), Broadbent - 27 (10,4 %), Broadbent + TAP - 1 (0,4 %), TTPIF - 27 (10,4 %), TTPIF + TAP - 1 (0,4 %), Perovich - 13 (5,0 %), Perovich + TAP - 1 (0,4 %), Smith - 27 (10,4 %), Smith + TAP - 4 (1,5 %). У пацієнтів третьої групи застосовувалися методи: MAGPI - 14 (5,2 %), Koff - 7 (2,6 %), Mathieu - 72 (27,0 %), TIP - 77 (28,8 %), TIP + TAP - 3 (1,1 %), Snod-graft - 53 (19,9 %), Snod-graft + TAP - 4 (1,5 %), Perovich - 9 (3,4 %), Perovich + TAP - 3 (1,1 %), Koyanagi - 3 (1,1 %), модифікація методу Smith - 15 (5,6 %), модифікація методу Smith + TAP - 4 (1,5 %), Bracka - 3 (1,1 %). Післяопераційні ускладнення в першій групі відзначалися у 110-ти (35,4 %) пацієнтів, у другій - у 52-ох (20,0 %), у третій групі - у 29-ти (10,8 %). Таким чином, застосування сучасних методів діагностики та лікування гіпоспадії у дітей дозволило знизити загальну кількість післяопераційних ускладнень до 10,8 %.

Несмотря на достигнутые успехи в лечении детей с гипоспадией, процент послеоперационных осложнений и неудовлетворительных результатов остается высоким, что определяет необходимость дальнейших исследований. С 1992 по 2014 гг. пролечено 838 детей с разными формами гипоспадии в возрасте от 6 месяцев до 17 лет. В первую группу вошли 311 пациентов, находившихся в клинике с 1992 по 1997 гг., во вторую - 260 больных, оперированных с 1998 по 2006 г., в третью группу - 267 пациентов, оперированных с 2007 по 2014 г. Передние формы гипоспадии диагностированы у 199-ти (23,7 %) больных, средние - у 479-ти (57,2 %), задние - у 107-ми (12,8 %), гипоспадия без гипоспадии - в 53-ох (6,3 %). Пациенты первой группы оперировались преимущественно этапными методами. У детей второй группы использовались методы: MAGPI - 21 (8,1 %), Koff - 5 (1,9 %), Mathieu - 63 (24,2 %), TIP - 46 (17,7 %), Mustarde - 24 (9,2 %), Broadbent - 27 (10,4 %), Broadbent + TAP - 1 (0,4 %), TTPIF - 27 (10,4 %), TTPIF + TAP - 1 (0,4 %) , Perovich - 13 (5,0 %), Perovich + TAP - 1 (0,4 %), Smith - 27 (10,4 %), Smith + TAP - 4 (1,5 %). У пациентов третьей группы использовались методы: MAGPI - 14 (5,2 %), Koff - 7 (2,6 %), Mathieu - 72 (27,0 %), TIP - 77 (28,8 %), TIP + TAP - 3 (1,1 %), Snod-graft - 53 (19,9 %), Snod-graft + TAP - 4 (1,5 %), Perovich - 9 (3,4 %), Perovich + TAP - 3 (1,1 %), Koyanagi - 3 (1,1 %), модификация метода Smith - 15 (5,6 %), модификация метода Smith + TAP - 4 (1,5 %), Bracka - 3 (1,1 %). Послеоперационные осложнения в первой группе отмечались у 110-ти (35,4 %) пациентов, во второй - у 52-х (20,0 %), в третьей группе - у 29-ти (10,8 %). Таким образом, применение современных методов диагностики и лечения гипоспадии у детей позволило снизить общее количество послеоперационных осложнений до 10,8 %.

Приведен случай собственного клинического наблюдения инородных тел мочевого пузыря у девочки 11 лет.

Описан случай успешного лечения трихобезоара желудка, осложненного пептической язвой желудка.