Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.221.7 + Ш5(4СОЮ)6-334

Рубрики:

Соціалістичний реалізм <теорія л-ри>

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено генезис і становлення жанру українського роману ХІХ ст. Проаналізовано роль російськомовних романів українських авторів у становленні жанру. Розглянуто питання трансформації та розширення жанрових форм українського роману 1920-х рр., жанрові проблеми постмодерністського роману.

Освещены генезис и становление жанра украинского романа ХІХ ст. Проанализирована роль русскоязычных романов украинских авторов в становлении жанра. Рассмотрены вопросы трансформации и распространения жанровых форм украинского романа 1920-х гг., жанровые проблемы постмодернистского романа.

На підставі узагальнення фактичного матеріалу розглянуто питання інтеграції кримських мусульман в український соціум. Висвітлено основні тенденції та проблеми даного багатогранного процесу. Запропоновано шляхи щодо гармонізації етноконфесійної сфери регіону.

На основе обобщения фактического материала рассмотрены вопросы интеграции крымских мусульман в украинский социум. Освещены основные тенденции и проблемы данного многогранного процесса. Предложены пути по гармонизации этноконфессионной сферы региона.

Розглянуто теоретичні підходи до осмислення жанру роману та його різновидів у минулому та сучасному. Запропоновано варіанти жанрологічного аналізу романів І.Нечуя-Левицького "Над Чорним морем", В.Підмогильного "Невеличка драма", В.Слапчука "Дикі квіти", які належать до різних літературних епох.

Рассмотрены теоретические подходы к осмыслению жанра романа и его разновидностей в прошлом и настоящем. Предложены варианты жанрологического анализа романов И.Нечуя-Левицкого "Над Чорным морем", В.Подмогильного "Небольшая драма", В.Слапчука "Дикие цветы", принадлежащих к разным литературным эпохам.

Висвітлено найважливіші особливості літературного процесу в Україні XX ст. Охарактеризовано постаті та визначено стильові ознаки художньої спащини таких видатних вітчизняних письменників, як П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, Б.-І.Антонович, М.Хвильовий, Г.Косинка, І.Кочерга, Є.Маланюк, О.Довженко, А.Малишко, Л.Костенко, В.Симоненко, Г.Тютюнник, В.Стус. Запропоновано систему правил для здійснення цілісного аналізу літературного твору зі своїм інструментарієм і термінологією.

Освещены важные особенности литературного процесса в Украине XX в. Охарактеризованы личности и определены стилевые признаки художественного наследия таких выдающихся отечественных писателей, как П.Тычина, М.Рыльский, В.Сосюра, Б.-И.Антонович, Н.Хвилевой, Г.Косынка, И.Кочерга, Е.Маланюк, А.Довженко, А.Малышко, Л.Костенко, В.Симоненко, Г.Тютюнник, В.Стус. Предложена система правил для осуществления целостного анализа литературного произведения со своими инструментарием и терминологией.

Наведено дані про сучасний стан зварювального виробництва, ринку зварювальної техніки та його секторів, основні фактори, що впливають на тенденції їх розвитку. Показано роль галузі в сучасній економіці, зокрема, висвітлено досвід США та Німеччини.

Визначено теоретичні засади і практичний стан проблеми виховання толерантності. Розкрито суть і уточнено структуру виховання толерантності як особистісного утворення. Визначено специфіку такого виховання в учнів V - VII класів шкіл-інтернатів. Розроблено критерії оцінювання та показники сформованості толерантності. Запропоновано й експериментально перевірено структурно-функціональну модель її виховання у даних учнів у позаурочній діяльності. Визначено й експериментально перевірено педагогічні умови, які сприяють підвищенню ефективності такого виховання, а саме: оптимізацію форм і методів виховання толерантності; організацію спільної діяльності учнів з метою розвитку толерантних емоцій, формуванню досвіду толерантної поведінки; побудову взаємин педагогів з учнями на підставі педагогічної підтримки; організаційно-методичну підготовку педагогів шкіл-інтернатів з питань виховання толерантності.

У дисертації досліджено політику воюючих блоків держав у роки Першої світової війни щодо Волині в контексті розв'язання українського національного питання, позицію українських і волинських політичних партій та організацій, вплив війни на соціально-економічні та громадсько-політичні процеси, національно-визвольний і антивоєнний рухи.

Обстежено 122 хворих хронічним гломерулонефритом (ХГН) (95 із збереженою функцією нирок і 27 із хронічною нирковою недостатністю (ХНН) I-II стадії) із застосуванням ехокардіографічного, плетизмографічного методів дослідження та лабораторних тестів. Виявлено гемодинамічні особливості, властиві різноманітним стадіям ХГН. Проаналізовано зміни структурно-функціонального стану міокарда лівого шлуночка на антигіпертензивній, гіпертензивній стадіях і на фоні ХНН. Розглянуто типи геометричних моделей лівого шлуночка (ЛШ) у хворих ХГН з аналізом їх гемодинамічного профілю. Визначено ряд особливостей впливу інгібітору ангіотензин-перетворюючого ферменту еналаприлу і блокаторів кальцієвих каналів амлодипіну на гемодинамічні показники і структурний стан ЛШ у хворих ХГН.

Вперше в українському літературознавстві запропоновано теоретичну модель жанру роману та здійснено спробу систематизації його різновидів за відомими критеріями класифікації. З'ясовано специфічні особливості родо-видових і міжвидових поєднань. Проаналізовано рецепцію українського роману в літературно-критичних статтях П.Куліша, М.Костомарова, М.Максимовича, П.Мирного, І.Білика, М.Драгоманова та наукових розвідках І.Франка, Д.Чижевського, М.Бахтіна, Д.Лукача. Досліджено основні етапи розвитку теорії роману у вітчизняному літературознавстві, обгрунтовано шляхи становлення та жанрової еволюції українського роману. Вперше проаналізовано соцреалістичний канон роману й обгрунтовано штучність і неорганічність терміну "роман-епопея".

На підставі вивчення наукових джерел та сучасної мистецької практики комплексно проаналізовано синтез мистецтв у сценічній хореографії як самостійну наукову проблему. Обгрунтовано поняття синтезу мистецтв ХХ ст. як процес взаємодоповнення та взаємодії мистецтв відповідно до особливостей художнього світосприйняття ХХ ст. Визначено тенденції розвитку процесу синтезу мистецтв в українській сценічній хореографії. Розглянуто особливості жанрового синтезу в українському сценічному хореографічному мистецтві кінця ХХ ст. Узагальнено сценічно-хореографічний досвід у контексті масової культури в Україні.

Наведено статті учасників Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 170-річчю з дня народження класика української культури І. С. Нечуя-Левицького. Проблематика досліджень є різноманітною: теоретико-літературні, історико-літературні, мовні аспекти, інтерпретація текстів і порівняльні студії, фольклористика, етнографія.

Приведены статьи участников Всеукраинской научной конференции, посвященной 170-летию со дня рождения классика украинской культуры И. С. Нечуя-Левицкого. Проблематика исследований представлена разнообразной: теоретико-литературные, историко-литературные, языковые аспекты, интерпретация текстов и сравнительные студии, фольклористика, этнография.

Розглянуто методологічні аспекти матеріальної підтримки культурних проектів в Україні. Висвітлено проблеми матеріального забезпечення діяльності мистецьких установ. Наведено рекомендації щодо формування та здійснення стратегії пошуку, накопичення та використання залучених коштів в даній галузі. Проведено аналітичний огляд досвіду розвитку спонсорства та суспільно значимого маркетингу доброчинних ініціатив в таких країнах, як США, Великобританія, Австрія, Франція. Обгрунтовано заходи з пошуку додаткових джерел фінансування сфери художньої культури в Україні.

Висвітлено організаційні проблеми художньої культури, пов'язані з формуванням мистецької освіти на підставі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду та тенденцій Болонського процесу. Проаналізовано маловивчені аспекти сучасного стану мистецької освіти, організації підготовки кадрів менеджерів відповідно до світових стандартів. Розглянуто проблеми впровадження кредитно-модульної системи у вітчизняний ВНЗ відповідно до європейського стандарту вищої освіти. Запропоновано бакалаврську та магістерську програми з мистецького менеджменту.

Освещены организационные проблемы художественной культуры, связанные с формированием художественного образования на основе обобщения отечественного и зарубежного опыта и тенденций Болонского процесса. Проанализированы малоизученные аспекты современного состояния художественного образования, организации подготовки кадров менеджеров в соответствии с мировыми стандартами. Рассмотрены проблемы внедрения кредитно-модульной системы в отечественных ВУЗ в соответствии с европейским стандартом высшего образования. Предложены бакалаврская и магистерская программы по художественному менеджменту.

Наведено матеріали філологічного семінару "Теоретичні й методологічні проблеми літературознавства", діяльність якого відновлена у 1996 р. за участю кафедри теорії літератури та компаративістики Київського національного університету імені Т.Шевченка, Українського наукового інституту Гарвардського університету, Варшавського університету, Університету Масарика (Брно, Чехія), Тбіліського університету та Інституту літератури імені Т.Шевченка НАН України, а також матеріали семінару "Літературна критика (ЛК) і критерії художності". Розглянуто питання трансформації предметності ЛК в Україні в ХХ ст., модифікації порівняльних методик компаративних студій І. Франка. Проаналізовано психокритику як метод дослідження сучасної літератури, завдання ЛК в концепції І. Франка. Визначено статус і роль художності в словесності Нового часу, методологічні засади та нагальні завдання літературно-критичної практики, модус інтертекстуальності як критерій художності літературного тексту. Розкрито феномен художності авторської свідомості й індивідуальності, "феномен Стуса" в інтерпретації М. Коцюбинської в контексті онтології слова та духу, жанри письменницької критики Є. Маланюка.

Приведены материалы филологического семинара "Теоретические и методологические проблемы литературоведения", деятельность которого восстановлена в 1996 г. с участием кафедры теории литературы и компаративистики Киевского национального университета имени Т.Шевченко, Украинского научного института Гарвардского университета, Варшавского университета, Университета Масарика (Брно, Чехия), Тбилисского университета и Института литературы имени Т.Шевченко НАН Украины, а также материалы семинара "Литературная критика (ЛК) и критерии художественности". Рассмотрены вопросы трансформации предметности ЛК в Украине в ХХ ст., модификации сравнительных методик компаративных студий И. Франко. Проанализированы психокритика как метод исследования современной литературы, задачи ЛК в концепции И. Франко. Определены статус и роль художественности в словесности Нового времени, методологические основы и неотложные задачи литературно-критической практики, модус интертекстуальности как критерий художественности литературного текста. Раскрыты феномен художественности авторского сознания и индивидуальности, "феномен Стуса" в интерпретации М. Коцюбинской в контексте онтологии слова и духа, жанры писательской критики Е. Маланюка.

Узагальнено досвід нормативно-правового забезпечення та організаційно-практичної діяльності державних органів у сфері охорони державних таємниць на території України в різні історичні епохи з найдавніших часів до 1999 р.: в архаїчний період, за часів Київської Русі, Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, у Запорізькій Січі та козацько-гетьманській державі, Московського царства та Російської імперії, в період боротьби за українську національну незалежність (1917 - 1920 рр.), за часів СРСР. Значну увагу приділено питанням захисту державних секретів у незалежній Україні (1991 - 1999 рр.).

Для висвітлення історії охорони державної таємниці на території України повчальним є вивчення відповідного досвіду того часу, коли Україна входила до складу Російської імперії. Є підстави стверджувати, що ефективнодіючого режиму секретності у Російській імперії створено не було. Кожна із складових частин державного апарату на власний розсуд визначала, які саме відомості вважаються таємними та здійснювала діяльність з захисту такого роду інформації. Розвідка і особливо контррозвідка стали відгалуженням Департаменту поліції, несучи в собі як позитивні, так і негативні сторони політичної поліції. Правовою основою організації і діяльності органів політичного розшуку з забезпечення державної безпеки в цілому та недоторканості державної таємниці служили правові норми державного кримінально-правового, кримінально-процесуального і адміністративно-поліцейського законодавства. Російське законодавство тривалий час не вирізняло як окремі види злочинів державну зраду і шпигунство. Не приділялось належної уваги розголошенню відомостей, що становлять державну таємницю. Передусім, так і не було створено органу, що координував би роботу різних відомств у цій сфері. Досить аморфним було і уявлення про саму державну таємницю, що фактично зводилось до поняття військової таємниці. Поряд із цим сама робота спецслужб була ефективною. Як свідчить вивчення досвіду царських спецслужб, найкращі їх методичні розробки було творчо осмислені та використовувались в подальші роки.

Осмислено різні творчі іпостасі класика, а також окремі аспекти творчості його доньки та сподвижниці - Л. Старицької-Черняхівської. Висвітлено поетичну спадщину М. Старицького в контексті формування естетичних тенденцій української поезії кінця XIX - початку XX ст. Показано важливість творчості та самої особистості митця для українського драматургічного дискурсу, визначено провідні риси його драматичної творчості. Досліджено художню інтерпретацію історичних реалій державотворення у прозі митця, співвідношення історичної правди та художнього вимислу в романах В. Скотта та М. Старицького. Розглянуто питання творчої співпраці Л. Старицької-Черняхівської та В. Самійленка.

Розглянуто складові педагогічної системи В. О. Сухомлинського. Зазначено, що значну увагу В. О. Сухомлинський приділяв педагогічній культурі вчителя. Його творча спадщина для сучасних поколінь учителів є джерелом розвитку та удосконалення професійної педагогічної майстерності.

Рассмотрены составные педагогической системы В. А. Сухомлинского. Отмечено, что особое внимание В. А. Сухомлинский уделял педагогической культуре учителя. Творческое наследие В. А. Сухомлинского для современного поколения учителей является источником развития и повышения профессионального педагогического мастерства.

Components of V. O. Sukhomlyns’kyi pedagogical system are considered in the article. V. O. Sukhomlyns’kyi paid considerable attention to the pedagogical standards of a teacher. His creative heritage is the source of development and improvement of pedagogical skills for the modern teacher’s generation.

Проведено аналіз хірургічного втручання лікарями під час комплексного лікування захворювань тканин пародонта в десяти районних державних стоматологічних поліклініках м. Київ за 2010 - 2011 роки.