Мета роботи - визначити особливості ліпідного профілю у хлопців-підлітків з гіпоандрогенією (ГА). Під спостереженням перебували 44 хлопці віком 13 - 17 років з ознаками андрогенної недостатності (затримка статевого розвитку). Хворих обстежено з оцінкою антропометричних і клінічних параметрів, зокрема проведено дослідження ліпідного спектра крові: визначення загального холестерину (ЗХС), beta-ліпопротеїдів (betaЛП), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) у сироватці крові з розрахунком холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та коефіцієнта атерогенності (КА). Створення бази даних та статистичну обробку результатів проведено з використанням пакетів прикладних програм Microsoft Excel та SPSS 17.0. Більше ніж у половини юнаків з ГА (61,4 %) спостерігаються патологічні зміни рівня ліпідів атерогенної спрямованості. Аналіз середніх показників ліпідного профілю у хлопців-підлітків з ГА виявив зміни, характерні для атерогенної спрямованості, оскільки в цілому по групі середні показники ЗХС, (ЗЛП, ТГ та ХС ЛПНЩ достовірно перевищували нормативні. Аналіз кореляційних зв'язків між клінічними та біохімічно-гормональними параметрами за ГА показав існування достовірних від'ємних зв'язків між вмістом ЗХС, ХС ЛПНЩ та індексом маскулінізації, рівнем фолікулостимулюючого гормона, які ставали міцнішими зі зростанням ступеня затримки статевого розвитку. Висновки: відхилення показників ліпідного профілю у підлітків з ГА, переважно за рахунок зростання проатерогенних та зниження антиатерогенних фракцій ліпідів, може свідчити про вплив дефіциту андрогенів на метаболізм ліпідів у хлопців, що має важливе значення для ранньої діагностики порушень метаболізму ліпідів, профілактики розладів серцево-судинної та гепатобіліарної систем у юнаків, майбутніх чоловіків.

Мета роботи - вивчити стан гепатобіліарної системи у хлопчиків/юнаків із затримкою статевого дозрівання. На базі відділення ендокринології ДУ "Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків НАМН України" обстежено 37 хлопчиків та юнаків віком від 13 до 18 років з гіпоандрогенією. Хворих було розподілено на 3 групи: перша (n = 18) - затримка темпів росту та статевого дозрівання, друга (n = 10) - ожиріння та затримка статевого дозрівання, третя (n = 9) - затримка статевого дозрівання. Клініко-лабораторне дослідження передбачало визначення антропометричних параметрів, індексу маси тіла, стадії розвитку чоловічих статевих органів та статевого оволосіння за Marshall і Tanner та індексу маскулінізації, оцінку структурно-функціонального стану печінки за допомогою ультразвукового дослідження (УЗД), визначення біохімічних показників (рівня трансаміназ, лужної фосфатази, альбумінів, загального білірубіну та його фракцій), ліпідного спектра крові (тригліцеридів, загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів високої та низької густини, коефіцієнта атерогенності). На підставі комплексного обстеження (клінічні, біохімічні, інструментальні методи) виявлено особливості виявів гепатобіліарної патології у хлопців із затримкою статевого дозрівання. Встановлено наявність ознак дисфункціональних розладів біліарного тракту в усіх хлопців з гіпоандрогенією, а у 41 % хворих - ознаки стеатогепатозу за результатами УЗД. Зміни ліпідного профілю поглиблювались за збільшення ступеня затримки статевого розвитку за рахунок зростання рівня проатерогенних та зниження вмісту антиатерогенних фракцій ліпідів, що може свідчити про вплив ступеня гіпоандрогенії на метаболізм ліпідів. Висновки: результати досліджень свідчать про необхідність включення до діагностичного алгоритму в юнаків із гіпоандрогенією показників ліпідограми, УЗД печінки і жовчновивідних шляхів, а також розробки протоколів профілактики виникнення та прогресування гепатобіліарної патології.

Останнім часом поширеність цукрового діабету (ЦД) набула характеру епідемії, що охопила багато держав світу, зокрема й Україну. За даними клінічних спостережень, ЦД 1 типу в дітей та підлітків перебігає значно тяжче, ніж у дорослих, а пік захворюваності на цю хворобу припадає на ранній пубертатний період. Середня тривалість життя хворих на ЦД дітей становить менше половини від середньої тривалості життя здорової людини за значних матеріальних витрат і докладених зусиль лікарів та самого хворого, що характеризує ЦД як важливу медико-соціальну проблему. Отже, висока поширеність, хронічні ускладнення, необхідність дотримання щоденних медичних процедур, передчасна смерть у молодому віці - усе це змушує розглядати ЦД 1 типу в дітей і підлітків як актуальну проблему суспільства. Розвиток цього тяжкого ендокринологічного захворювання залежить не лише від рівня медичної підтримки хворих, а й від їх навчання принципам управління власним захворюванням, що забезпечує ефективність лікування. Низька мотивація пацієнтів до лікування та боротьби із хворобою, відмова нести відповідальність за стан свого здоров'я та самопочуття може суттєво вплинути на результат лікування. За даними сучасних досліджень виявлено взаємозв'язок між показником глікозильованого гемоглобіну та наявністю у хворого знань щодо ЦД: чим вищий рівень знань, тим кращий показник компенсації вуглеводного обміну. Тому поліпшення психодіагностичного інструментарію, що надасть змогу вивчати наявність у хворого підлітка із ЦД уявлень щодо самовідповідальності за власне здоров'я та виявляти наявність знань про способи контролю хвороби, - важливе завдання медичної психології. Методичні рекомендації створені за результатами проведеної авторами інноваційної науково-дослідницької роботи "Розробити технологію підтримки довгострокової мотивації до самоконтролю цукрового д іабету 1 типу у дітей та підлітків", номер держреєстрації 011511001021, термін виконання - 01.01.2015 р. - 31.12.2017 р. У цих дослідженнях наведено комплекс психологічних опитувальників, призначений для скринінгового визначення прихильності підлітка із ЦД 1 типу до виконання певних дій, спрямованих на формування самоконтролю цього захворювання, та наявності усвідомлення відповідальності за власне здоров'я. Застосування запропонованого інструментарію надасть змогу визначати напрями корекційних заходів під час медико-психологічного супроводу цього контингенту хворих і своєчасно корегувати програми шкіл самоконтролю, що спрямовані на підтримку довгострокової мотивації до самоконтролю ЦД 1 типу в підлітків. Методичні рекомендації призначені для дитячих ендокринологів, психологів, спеціалістів, які працюють з дітьми із ЦД 1 типу. Рекомендуються до впровадження в роботу спеціалізованих ендокринологічних стаціонарів, навчальних діабетологічних центрів, шкіл самоконтролю ЦД. Раніше методичні рекомендації вказаного змісту в Україні не видавалися.

Мета роботи - удосконалення інформаційного забезпечення дитячих ендокринологів. Матеріали роботи - реферати звітів НДР (39) та ДР (79), проведених в Україні у 2001 - 2017 рр. У дослідженні використано інформаційні та інноваційні ресурси дослідницьких робіт, подані в облікових картках, їх семантичний, інформаційний, наукометричний, бібліометричний, патентний, статистичний методи аналізу; опитування дитячих ендокринологів (50). Встановлено, що за економічним змістом трансфер технологій може бути двох форм: комерційний та некомерційний. У галузі охорони здоров'я дітей і підлітків використовують переважно некомерційний трансфер, інструментом якого виступає науково-технічна інформація: наукові і професійні журнали, їх бази і банки даних, патентні видання, довідники, доповіді і виступи на конференціях, семінарах, симпозіумах, виставкових заходах, стажування вчених і фахівців в університетах та організаціях; обмін науково-технічною інформацією. Досліджено, що впровадження нових методів профілактики, діагностики, лікування та організаційних рішень у напрямі дитячої ендокринології включає в себе 3 основних етапи: придбання первинної інформації про медичні технології через засоби наукової комунікації; організацію їх впровадження на робочому місці і розв'язання матеріально-технічних, юридичних, фінансових і кадрових питань з її використання (складання відповідної угоди), а також авторський нагляд. Надано інформаційно-аналітичну оцінку дослідницькому процесу і некомерційному трансферу знань і технологій за напрямом "Дитяча ендокринологія" в Україні протягом терміну 2001 - 2017 рр. Аналіз дослідницьких робіт свідчить про збільшення кількості НДР та ДР (у 1,5 разу), показано їх тематичні напрями, виявлено структуру створеного наукового продукту (публікацій, об'єктів інтелектуальної власності, методичних документів тощо), визначено шляхи використання наукового результату дитячими ендокринологами. Висновки: в Україні стабільно здійснюється дослідницький процес за актуальними напрямами дитячої ендокринології, створюється відповідний інформаційний та інноваційний ресурс. Разом з тим, його використання фахівцями має низку нерозв'язаних питань, серед яких розробка понятійного апарату, недосконалість каналів передачі наукового продукту в професійний соціум, відсутність методики оцінки некомерційного трансферу медичних технологій. Подальші дослідження цієї проблеми допоможуть удосконалити трансфер знань та технологій не тільки за окремими напрямами дитячої ендокринології, а й у цілому в галузі охорони здоров'я дітей і підлітків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.17

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.1-5

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.120.23

Рубрики:

Гіпотиреози у дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити зміни екскреції мелатоніну в підлітків, хворих на ожиріння, із різною ефективністю диференційованої терапії. Під динамічним спостереженням перебували 132 підлітки (57 дівчат і 75 хлопців) віком 14 - 18 років, хворих на ожиріння, котрі одержували диференційовану терапію, характер якої був зумовлений наявністю ускладнень і супутніх захворювань. Стан печінки вивчали клініко-лабораторними та інструментальними методами. Досліджували ліпідний спектр крові, визначали ознаки інсулінорезистентності, інтенсивність окиснювального стресу та загальну антиоксидантну активність. Показники добової екскреції мелатоніну оцінювали з урахуванням сезонної вікової норми та статі підлітка. Незалежно від характеру одержаної терапії у хворих із вираженою позитивною клінічною та метаболічною динамікою вже під час первинного обстеження статистично значуще частіше реєстрували нормальні показники гормона. Прогресування клінічних та метаболічних ознак захворювання (формування дисліпопротеїдемії, інсулінорезистентності та збільшення інтенсивності окиснювального стресу) супроводжувалося зменшенням рівня мелатоніну. Позитивна динаміка від лікування, навпаки, відбувалася на тлі вищих показників мелатоніну. Висновки: зменшення рівня мелатоніну під час первинного обстеження - прогностична ознака недостатньої ефективності лікування ожиріння в підлітків. Позитивні зміни у клінічних і метаболічних показниках під час лікування незалежно від його характеру відбуваються на тлі збільшення продукції мелатоніну. У підлітків із вихідним низьким рівнем екскреції мелатоніну доцільне застосування препаратів і методів, спрямованих на збільшення його продукції, для підвищення ймовірності ефективного лікування.

Мета роботи - вивчити особливості функціонального стану щитоподібної залози (ЩЗ) залежно від наявності інсулінорезистентності у дітей з ожирінням. Обстежено 213 дітей з ожирінням віком від 6 до 16 років, яких було розподілено на 2 групи залежно від наявності інсулінорезистентності за індексом HOMA-IR, а також на 4 групи залежно від наявності тиреопатії. Діагностику тиреоїдної патології здійснювали за допомогою пальпаторного та ультразвукового дослідження ЩЗ, визначення антитиреоїдних антитіл, рівня тиреотропного гормона, вільного тироксину та трийодтироніну у сироватці крові за допомогою імуноферментного методу. За величиною співвідношення тиреотропного гормона і вільного тироксину визначали наявність мінімальної тиреоїдної недостатності. Всім дітям проведено дослідження вмісту інсуліну, глюкози в крові та визначення індексу HOMA-IR. Встановлено, що у дітей з ожирінням наявність інсулінорезистентності впливала лише на формування автоімунного тиреоїдиту, частота якого серед хворих зі зниженою чутливістю до інсуліну була в 5 разів вищою у порівнянні з пацієнтами без інсулінорезистентності. З порушень тиреоїдної регуляції найчастіше виявляли патологічні зміни вмісту тиреотропного гормона, переважно у вигляді його збільшення (на 17,9 %). Зв'язок гіпотиреозу зі зниженням чутливості до інсуліну встановлено у хворих на автоімунний тиреоїдит, у яких підвищення рівня тиреотропного гормона мало місце лише за наявності інсулінорезистентності. Зниження тиреоїдної функції у дітей з ожирінням без тиреопатій та з мінімальними змінами структури ЩЗ виявляли частіше за умови нормальної чутливості до інсуліну, особливо у хлопчиків. Висновки: інсулінорезистентність має значущий негативний вплив на формування автоімунного тиреоїдиту та зниження функції ЩЗ у дітей з ожирінням. Існують гендерні відмінності у негативному впливі зниженої чутливості до інсуліну на формування патології ЩЗ у разі ожиріння, зокрема більша схильність до її виникнення у хворих чоловічої статі, що підтверджено розвитком автоімунного тиреоїдиту в хлопчиків з ожирінням лише за наявності інсулінорезистентності, а також тенденцією до зниження функції ЩЗ за нижчих значень HOMA-IR у хлопчиків у порівнянні з дівчатками.

Проблема використання біосимілярів інсуліну у хворих на цукровий діабет останніми роками набуває все більшої актуальності через закінчення терміну патентування найефективніших інсулінових препаратів, зокрема золотого стандарту базальної інсулінотерапії гларгіну. Наведено аналіз особливостей перебігу цукрового діабету 1 типу у хворих дитячого віку в аспекті підвищеної імунної реактивності та активного продіабетогенного антитілоутворення. На підставі аналізу численних наукових досліджень обгрунтовано необхідність урахування високого потенційного ризику застосування у дітей та підлітків препаратів інсуліну з непередбаченими властивостями, що характеризує більшість відомих наразі біосимілярів інсуліну гларгіну.

Мета роботи - оцінити ефективність застосування гепатопротекторів у комплексному лікуванні підлітків з ожирінням та неалкогольною жировою хворобою печінки. Обстежено 110 підлітків віком 10 - 18 років, хворих на ожиріння та з інсулінорезистентністю, яким проведено УЗД печінки та жовчовивідної системи, визначено показники білкового, пігментного та ліпідного обмінів. У всіх хворих під час терапії ожиріння застосовували метформін. За результатами клінічного та лабораторно-інструментального дослідження пацієнтів розподілили на 3 групи: 1-ша група (30 осіб) - хворі, які не мали скарг з боку травного тракту, але в них під час УЗД виявили ознаки дисфункціональних розладів біліарного тракту (ДРБТ), і їм призначали препарати есенціальних фосфоліпідів (ЕФ); 2-га група (50 осіб) - хворі з клінічними та УЗ-ознаками ДРБТ, яким призначали препарати екстракту артишоку; 3-тя група (30 осіб) - хворі з клінічними та УЗ-ознаками ДРБТ і біліарного сладжу, яким призначали препарати урсодезоксихолевої кислоти (УДХК). Контрольне обстеження проводили після лікування та через 6 міс. Підлітки з ожирінням скаржилися на підвищення апетиту, біль у животі та порушення моторики верхніх відділів шлункового тракту. Болючість у правому підреберії визначалась у 92 % хворих. У всіх підлітків з ожирінням виявлено ознаки помірної атерогенної дисліпідемії. За даними УЗД, у третини хворих були ознаки стеатогепатозу. У хворих, які одержували препарати ЕФ, характер змін морфофункціонального стану печінки був таким же, як і у пацієнтів, що одержували лише метформін. У підлітків, котрі вживали препарати екстракту артишоку, зменшилися вияви гіпотонії жовчного міхура (ЖМ), визначалося суттєвіше зменшення ознак стеатогепатозу, ніж у групі порівняння. Лікування із застосуванням УДХК сприяло покращанню скорочувальної функції ЖМ, гомогенізації жовчі, зменшенню явищ стеатозу та стабілізації цих показників через 6 міс від початку лікування, на відміну від хворих групи порівняння. Висновки: призначення ЕФ у віковому дозуванні протягом 1,5 - 2-х міс у межах комплексної терапії ожиріння в підлітків без скарг з боку органів травлення не має переваг у порівнянні з хворими, які одержували лише метформін. За наявності гіпотонії ЖМ обгрунтоване призначення екстракту артишоку протягом 1,5 - 2-х міс. За клінічних ознак ДРБТ та біліарного сладжу доцільне призначення препаратів УДХК протягом 2 - 3-х міс. Позитивний ефект від терапії через 6 міс спостерігається лише у хворих, які були мотивовані щодо зміни способу життя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415 + Р11(4УКР)442

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи і обміну речовин у дітей

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23-5 + Р11(4УКР)442.8

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити вплив метформіну на показники ліпідного профілю в дітей та підлітків із ожирінням. Обстежено 115 дітей із ожирінням віком 8 - 16 років. Залежно від лікування пацієнтів поділили на основну групу (n = 64; 30 дівчат і 34 хлопці), в якій на тлі базисного лікування хворим призначали метформін протягом 3 міс, та групу порівняння (n = 51; 26 дівчат і 25 хлопців), в якій застосовували лише базисну терапію. Хворі обстежені з оцінкою антропометричних та клінічних параметрів, показників ліпідного спектра крові, глікемії, інсулінемії та розрахунком індексу інсулінорезистентності НОМА. Статистичну обробку одержаних результатів здійснено з використанням пакетів прикладних програм Microsoft Excel та SPSS17.0. Призначення метформіну сприяло поліпшенню показників ліпідного спектра у хлопців та дівчат основної групи, що зумовило зменшення коефіцієнта атерогенності (КА) відповідно на 22,84 і 21,13 %, на відміну від групи порівняння, у представників якої, навпаки, відбулося помірне погіршення ліпідного профілю зі збільшенням КА відповідно на 12,26 і 14,21 %. Через 9 - 12 міс в обох групах хворих на ожиріння із супутньою інсулінорезистентністю відзначено відновлення негативних зсувів показників ліпідного профілю незалежно від статі. У групі порівняння погіршення показників ліпідного спектра крові відзначали лише у хлопців, що супроводжувалося прогресуванням інсулінорезистентності. Висновки: застосування метформіну в дітей із ожирінням, яке супроводжувалось інсулінорезистентністю, зумовлювало позитивну динаміку показників ліпідного спектра крові протягом перших 4 - 6 міс спостереження з подальшим погіршенням цих показників протягом наступних 6 міс із більш помітним зниженням ефективності терапії метформіном у віддалені терміни у хлопців у порівнянні з дівчатами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.1 е(4УКР) л

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи у дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.12 + Р733.415.202.1

Рубрики:

Хвороби щитовидної залози у дітей

Ожиріння у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.41,32

Рубрики:

Внутрішні хвороби дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчали експресію генів, що відповідають за метаболізм глюкози, у крові дітей чоловічої статі з ожирінням, у яких була як нормальна, так і порушена толерантність до глюкози, і зіставляли з даними групи дітей без ознак ожиріння (контроль). Встановлено, що рівень експресії гена PFKFB3 збільшується, PFKFB1 та INSIG2 зменшується, а гена HK2 суттєво не змінюється у клітинах крові у разі ожиріння та нормальної чутливості до інсуліну у порівнянні з контрольною групою. Резистентність до інсуліну у разі ожиріння призводить до посилення експресії гена INSIG2 та до зниження експресії генів PFKFB1, PFKFB3 і HK2 у клітинах крові у порівнянні з групою дітей, у яких було ожиріння і нормальна чутливість до інсуліну. Одержані результати вказують на те, що у клітинах крові у разі ожиріння порушується експресія групи генів, які контролюють метаболізм глюкози. Крім того, резистентність до інсуліну за ожиріння асоціюється із змінами рівня експресії генів PFKFB1, PFKFB3, HK2 і INSIG2, що, можливо, роблять певний внесок у розвиток резистентності до інсуліну та порушення толерантності до глюкози.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23 + Р733.410

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу у дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ