Удосконалено метод захисту від сольових відкладів теплообмінних поверхонь системи водяного охолодження, базуючись на ситуаційному підході до керування захистом за умов використання обробки води комплексоном гідроксиетилендіфосфонато(-4-)цинк (ЦОЕДФ). Досліджено вплив сольових відкладів на температурний режим системи водяного охолодження і на параметри роботи газоперекачувального агрегату. Установлено залежність концентрації комплексона для забезпечення стабілізаційного режиму в системі водяного холодження від карбонатної твердості, індексу насичення, концентрації заліза у воді. Обгрунтовано та досліджено "відмивочний" режим від щільних сольових відкладень комплексоном ЦОЕДФ систем водяного охолодження дожимних компресорних станцій.

Розглянуто основні поняття, терміни та визначення надійності техніки. Розкрито інженерно-фізичні основи надійності, причини втрати працездатності об'єктів, проблеми корозійного руйнування, види відмов і їх класифікацію. Наведено інформацію про математичні методи визначення показників надійності машин. Увагу приділено особливостям випробування сільськогосподарської техніки на надійність, а також методам прогнозування, забезпечення та підвищення надійності машин.

Рассмотрены основные понятия, термины и определения надежности техники. Раскрыты инженерно-физические основы надежности, причины утраты работоспособности объектов, проблемы коррозионного разрушения, виды отказов и их классификация. Дана информация о математических методах определения показателей надежности машин. Уделено внимание особенностям испытания сельскохозяйственной техники на надежность, а также методам прогнозирования, обеспечения и повышения надежности машин.

Наведено методику та визначено порядок оцінки безпеки виробництва. Доведено, що для постійної підтримки високого рівня безпеки робіт, забезпечення їх нешкідливості, сприятливості умов праці необхідно здійснювати заходи, що дозволяють оцінювати стан безпеки виробництва у всіх галузях національного господарства на всіх рівнях виробничої діяльності, корегувати їх у необхідних випадках.

Обгрунтовано необхідність комплексного підходу під час вирішення проблеми забезпечення безпеки праці, яку можна реалізувати на практиці створенням і функціонуванням системи управління охороною праці.

Розглянуто деякі аспекти технології ремонту деталей способом пластинування. Цей спосіб надає можливість багаторазово відновлювати роботоздатність деталей, має менші показники енерговитрат у порівнянні з іншими способами відновлення на номінальний розмір. На підставі проведеного математичного моделювання процесу поверхнево-пластичного деформування додаткової деталі - згортної втулки - виявлено залежність зусилля розкочування від кратності обробки та радіуса ролика за умов зміцнення на задану глибину та одержання шорсткості поверхні відповідно до нормативно-технологічної документації. Визначено оптимальні значення параметрів робочого інструмента (кількість роликів, радіус ролика та зусилля притискання одного ролика). Побудовано номограму, що спрощує вибір цих параметрів на прикладі ремонту гільз дизельних двигунів.

Мета роботи - вивчити динаміку припинення бактеріовиділення протягом інтенсивної фази хіміотерапії для визначення її оптимальної тривалості. Під спостереженням було 144 хворих із новими випадками туберкульозу з розширеною резистентністю (РРТБ), встановленою під час вперше діагностованого туберкульозу, повторних випадків (рецидив, невдале лікування першого курсу, перерване лікування) та невдалого повторного лікування. Хворих лікували за індивідуалізованими режимами хіміотерапії, які включали 4 - 6 ефективних препаратів, згідно з тестом медикаментозної чутливості. Протягом інтенсивної фази хіміотерапії у 49,3 % хворих на РРТБ припинилося бактеріовиділення, у решти реєстровано невдачу. Бактеріовиділення припинилося в терміни від 1 до 4 міс у 70,4 % пацієнтів, у решти 29,6 % - після 5 міс інтенсивної фази хіміотерапії. Встановлено вірогідний зв'язок між невдалим лікуванням і резистентністю мікобактерій туберкульозу до ПАСК, припиненням бактеріовиділення до 4 міс і введенням у режим хіміотерапії Лінезоліду. Для інших протитуберкульозних препаратів 5-ї групи (Кларитроміцину, Клофазиміну та Ізоніазиду у високих дозах) не виявлено вірогідного зв'язку з ефективним лікуванням. Висновки: у 70,4 % хворих з новими випадками РРТБ бактеріовиділення припиняється до 4 міс включно, що свідчить на користь 6-місячної тривалості інтенсивної фази. Восьмимісячну інтенсивну фазу слід застосовувати у хворих з новими випадками РРТБ, якщо в схемі лікування не передбачено призначення Лінезоліду.

Розглянуто деякі аспекти забезпечення надійності системи людина - машина в аграрному виробництві. На підставі проведеного аналізу впливу стану складових системи на її безвідмовність окреслено основні підходи щодо вирішення проблеми забезпечення безпеки системи за умов півдня України.

Мета дослідженя - вивчити динаміку припинення бактеріовиділення протягом інтенсивної фази хіміотерапії для визначення її оптимальної тривалості. Під спостереженням було 414 хворих з новими випадками мультирезистентного туберкульозу, які встановлені із вперше діагностованого туберкульозу, повторних випадків (рецидив, невдале лікування першого курсу, перерване лікування) та невдалого повторного лікування). Хворих лікували за індивідуалізованих режимів хіміотерапії, які включали 6 ефективних препаратів згідно тесту медикаментозної чутливості. З'ясовано, що протягом інтенсивної фази хіміотерапії у 72,7 % хворих на МРТБ припинилося бактеріовиділення, у решти - реєстровано невдачу лікування. Бактеріовиділення припиняється в терміни від 1-го до 4-х міс у 82 % пацієнтів, у решти 18 % - після 5-ти міс інтенсивної фази хіміотерапії. Бактеріовиділення частіше не припиняється або терміни його припинення подовжуються до 5-ти та більше міс у 40,4 - 45,5 % пацієнтів з невдачею повторних курсів хіміотерапії. Встановлено достовірний зв'язок між невдалим лікуванням та подовженими термінами припинення бактеріовиділення з резистентністю МБТ до фторхінолонів, канаміцину та амікацину. Висновки: у 82 % хворих з новими випадками МРТБ бактеріовиділення припиняється до 4-х міс включно, що свідчить на користь 6-місячної тривалості інтенсивної фази. 8-місячну тривалість інтенсивної фази слід застосовувати у хворих з новими випадками МРТБ, встановлених із випадків невдачі повторних курсів хіміотерапії та у разі визначення резистентності МБТ до фторхінолонів, аміноглікозидів, протіонаміду.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-52

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-52

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р54-52

Рубрики:

Фтизіологія

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - сформувати чіткі алгоритми використання скорочених 12-місячних режимів на основі лінезоліду із показаннями диференціації залежно від профілю резистентності мікобактерій туберкульозу (МБТ) (мультирезистентний туберкульоз (МРТБ), туберкульоз з прерозширеною резистентністю (пре-РРТБ)), розробити чіткі критерії введення/виведення та показання до використання їх у хворих на МРТБ і туберкульоз із розширеною резистентністю (РРТБ) на підставі вивчення безпосередніх і віддалених наслідків лікування. У проспективне обсерваційне дослідження "випадок-контроль" введено 370 хворих на МРТБ включно з пре-РРТБ або ризиком щодо МРТБ (РМРТБ). Для лікування хворим основної групи (187 пацієнтів) до одержання тесту медикаментозної чутливості (ТМЧ) МБТ призначали 6 протитуберкульозних препаратів: лінезолід (Lzd), левофлоксацин (Lfx), капреоміцин (Cm), протіонамід (Pt), циклосерин (Cs), піразинамід (Z). У разі одержання в ТМЧ тільки мультирезистентності Cm замінювали на канаміцин (Km) і продовжували інтенсивну фазу антимікобактеріальної терапії (ІФ АМБТ) загальною тривалістю 5 міс з переходом на підтримувальну фазу антимікобактеріальної терапії (ПФ АМБТ) тривалістю 7 міс без Km. У разі резистентності до офлоксацину (Ofx) або Km/Cm заміняли Lfx на моксифлоксацин (Mfx), додавали ізоніазид у високих дозах і продовжували ІФ АМБТ 6 міс з переходом на ПФ АМБТ тривалістю 6 міс без Cm. У разі нерезультативності ТМЧ у хворих з РМРТБ продовжували скорочений режим протягом 5 міс з переходом на ПФ тривалістю 7 міс без Cm. Хворі контрольної групи (183 пацієнти) одержували індивідуалізовані режими АМБТ стандартної тривалості - 8 міс ІФ АМБТ і 12 міс ПФ АМБТ без Lzd. У хворих на МРТБ, яким застосовували 12-місячні скорочені режими АМБТ, підвищилася ефективність лікування на 14,8 %, передусім за рахунок зменшення "перерваного лікування". Рецидиви виникли тільки у 3,8 % хворих, яких лікували за стандартним режимом без Lzd. У хворих на пре-РРТБ, яким застосовували 12-місячні скорочені режими АМБТ, підвищилася ефективність лікування на 41,6 % за рахунок зменшення показника не тільки "перерване лікування", а й "невдача лікування" та "помер". Рецидиви виникли тільки у 1,8 % хворих, яких лікували за стандартним режимом без Lzd. У хворих на РМРТБ лікування як за скороченим, так і стандартним режимом без Lzd виявилося однаково ефективним. Рецидивів протягом періоду спостереження не було. Висновки: застосування алгоритмів призначення і вибору 12-місячних скорочених режимів на основі Lzd надає змогу поліпшити показник "ефективне лікування" у хворих на МРТБ і РМРТБ на 27,1 % за рахунок зменшення кількості показників "невдале лікування" на 8,5 % та "перерване лікування" на 16,8 % і уникнути рецидивів протягом 6 - 12 міс після завершення лікування.

Лікування запальних захворювань пародонту є однією з найбільш актуальних проблем стоматології. Відповідно до сучасної точки зору запальні захворювання пародонту відносяться до інфекційних хронічних запальних захворювань, тому нормалізація мікрофлори порожнини рота є безперервною умовою їх раціональної терапії. При хронічному гінгівіті та пародонті кількість штамів анаеробних бактерій збільшується до 70 - 80 %, тоді як у нормі їх кількість не перевищує 20 - 30 %. Цим і пояснюється доцільність місцевого застосування анаеробних препаратів при лікуванні запальних захворювань пародонту. Мета роботи - обгрунтування та дослідження з вивчення антимікробної активності комбінованого гелю, призначеного для лікування інфекційно-запальних захворювань порожнини рота. Застосовувався біологічний фармакопейний метод дослідження (дослідження ефективності антимікробних консервантів). За результатами проведених досліджень з вивчення антимікробної дії у висіваннях з випробовуваних зразків гелю с. 10219 (метронідазолу бензоату - 1,60 г; мірамістину - 0,50 г; гіалуронової кислоти - 0,20 г) та 40219 (метронідазолу бензоату - 1,60 г; мірамістину - 0,50 г) через зазначені інтервали часу життєздатні аеробні мікроорганізми S. аureus, P. аeruginosa і дріжджові та плісеневі гриби C. аlbicans, A. brasiliensis не виявлені, а логарифм зменшення їх числа склав більше 5. Разом з тим у досліджуваній серії 20219 (метронідазолу бензоату - 1,00 г; мірамістину - 0,50 г) на 14 та 28 добу після висівання з випробовуваних зразків на відповідні поживні середовища, а у серії 30219 (метронідазолу бензоату - 1,20 г; мірамістину - 0,20 г) на 14 добу, спостерігалось значне збільшення колоній усіх мікроорганізмів у порівнянні з їх кількістю у попередній контрольній точці. Логарифм зменшення числа життєздатних аеробних мікроорганізмів і дріжджових та плісеневих грибів був відсутній. Отже, в результаті проведених досліджень було встановлено, що серії 10219 та 40219 розробленого гелю витримують випробування ефективності антимікробної дії відповідно до вимог ДФУ*, розділу 5.1.3, які пред'являються до оромукозних лікарських засобів. Тому для подальших досліджень нами будуть використовуватись зазначені модельні зразки. Висновки: теоретично обгрунтовано та експериментально при розробці комбінованого гелю доведено концентрацію активних фармацевтичних інгредієнтів з огляду на його антимікробну дію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-52

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: РА431561 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити профіль резистентності мікобактерій туберкульозу (МБТ) та результати лікування у хворих на туберкульоз легень із різним профілем резистентності МБТ та анамнезом попереднього лікування. Проведено ретроспективне когортне дослідження. Загальну кількість хворих, залучених у дослідження, склали 1162 паціенти з мультирезистентним туберкульозом (МРТБ) легень, включаючи пре- та розширену резистентність МБТ, що розпочали лікування на базі ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН Україи" (НІФП НАМНУ), та 9560, яких лікували на базі КЗ "Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання ДОР" протягом 2006 - 2017 рр. За останніх 13 років визначилась чітка тенденція до зростання рівня первинної резистентності до фторхінолонів (зокрема й розширеної резистентності) як за даними НІФП НАМНУ, так і Дніпропетровської області: від мінімальної частоти у 2006 р. (0 %) до майже 30,0 % у 2019 р., на тлі зменшення питомоі ваги хворих на МРТБ без резистентності до фторхінолонів (від 60,0 до 40,0 %), ізоніазид-резистентного туберкульозу, рифампіцин-резистентного туберкульозу та ризиків МРТБ. Несприятлива тенденція спостерігається, починаючи з 2017 р., коли кількість хворих на МРТБ та туберкульоз із розширеною резистентністю майже зрівнялась. За результатами лікування в Дніпропетровській області, вкрай низька ефективність лікування зберігалася з 2009 до 2013 рр. включно за рахунок "втрачених для подальшого спостереження" - 20,5 - 26,9 % та "помер від інших причин" - 9,6 - 20,5 %, на тлі однакової з року в рік кількості "невдач лікування" та "померлих від туберкульозу", із наступним зменшенням відривів при розширенні соціального супроводу хворих на амбулаторному етапі лікування. Імунодефіцитні стани (ко-інфекція ТБ/ВІЛ) не є основним чинником зниження ефективності: питома вага "померлих від ВІЛ" протягом останніх 10 років залишалася незмінною. Висновки: усі вивчені тенденції є сучасним патоморфозом туберкульозу в Україні, що свідчить про нагальну необхідтсть прийняття нової, відмінною від попередньої, стратегії боротьби з туберкульозом, яка повинна включати: упровадження зовсім інших режимів антимікобактеріальної терапії скороченої тривалості та в обов'язковому порядку - ужиття заходів щодо підвищення прихильності хворих до лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р54-5

Рубрики:

Фтизіологія

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити ефективність лікування хворих на туберкульоз із множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ) та туберкульоз із преширокою та широкою лікарською стійкістю (пре-ШЛС/ШЛС-ТБ) залежно від складу індивідуалізованих режимів лікування (ІРЛ). У проспективне обсерваційне дослідження було включено 566 хворих на МЛС/пре-ШЛС та ШЛС-ТБ протягом 2016 - 2020 рр. на наукових клінічних базах ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України" та КП "Криворізький протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради". Хворим призначали індивідуалізовані режими лікування у випадках, якщо не можна було призначати стислі (стандартні або модифіковані) режими. Хворих було розподілено на групи порівняння: 469 із них лікували режимами антимікобактеріальної терапії (АМБТ) із бедаквіліном та іншими ефективними антимікобактеріальними препаратами (АМБП) груп A - C (без деламаніду) - група 1 і 97 хворих проліковано із включенням двох нових АМБП (бедаквілін та деламанід) до складу режиму - група 2. Незалежно від використання чи ні в індивідуалізованому режимі деламаніду додатково до бедаквіліну та інших препаратів, підібраних до схеми за рекомендаціями ВООЗ, "ефективне лікування" було встановлено у 91,3 проти 88,6 % пацієнтів. У віддаленому періоді (6-місячний і 4-річний період спостереження) не виникло жодного рецидиву захворювання незалежно від складу режиму. Втрата ефективності лікування відбувалась за рахунок померлих не від туберкульозу та втрачених для подальшого спостереження. Висновки: для високої ефективності лікування індивідуалізовані режими мають включати бедаквілін та лінезолід із групи A, а для раніше неефективно лікованих хворих в обов'язковому порядку - клофазимін та карбапенеми (можливість включити в ІРЛ 4 та більше ефективних АМБП). Для хворих із резистентністю до фторхінолонів лікування має включати деламанід.

Увагу присвячено проблемі оптимального функціонування особистості та його психологічних передумов. Уперше запропоновано й емпірично підтверджено модель оптимального функціонування особистості, яка задана психологічним благополуччям та життєстійкістю. Підтверджено, що довіра, цінності, суб’єктивна близькість до природи та ЕІ (емоційний інтелект) є передумовами оптимального функціонування особистості. Однак найсильніші зв’язки з показниками оптимального функціонування виявлено для довіри. Запропоновано й емпірично підтверджено моделі медіації впливу ЕІ, цінностей та суб’єктивної близькості до природи на показники оптимального функціонування особистості довірою. Проведено пілотне дослідження, у якому практично підтверджено, що довіра є основою для зростання показників оптимального функціонування в ході роботи психотерапевтичної групи, що підтверджує результати, отримані в ході структурного моделювання. Виявлено, що студенти-психологи мають значуще вищі показники психологічного благополуччя, життєстійкості, довіри та ЕІ, а також нижчий рівень цінностей збереження, ніж представники інших спеціальностей - фізики, історики та медики. Водночас було виявлено відсутність значущого розвитку оптимального функціонування та його передумов у ході освоєння професії психолога. Зазначено, що у зв’язку із цим можна припускати, що вибір професії психолога є пов’язаним із більш високим рівнем оптимального функціонування та цінностями розвитку й особистісного зростання. Наголошено, що дослідження результатів проведеної адаптованої психокорекційної групової програми підтвердили запропоновану модель оптимального функціонування особистості та роль довіри для нього.